Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"04" березня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/4786/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Шарко Л.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства "Харківобленерго", м. Харків
до Приватного акціонерного товариства "Шляхове ремонтно-будівельне управління", Харківська обл., м. Ізюм
про стягнення 262908,04 грн.
без виклику учасників справи
Позивач, Акціонерне товариство "Харківобленерго", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Шляхове ремонтно-будівельне управління", відповідач, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за надання послуг з розподілу електричної енергії за період з травня 2023 по червень 2024 у сумі 255620,50 грн, 3% річних за період з червня 2023 по червень 2024 у сумі 3279,03 грн, інфляційні втрати за період з жовтня 2023 по червень 2024 у сумі 4008,51 грн. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
Ухвалою суду від 03.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Задоволено клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду направлялась судом рекомендованим листом з повідомленнями про вручення (з відміткою судова повістка) на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Обов'язковою передумовою здійснення господарської діяльності є державна реєстрація суб'єкта господарювання, що забезпечує реалізацію принципів публічності, загальновідомості і достовірності даних про господарюючих суб'єктів; відповідно до п.5 ч.4 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про фізичну особу підприємця, як місцезнаходження (адреса місця проживання, за якою здійснюється зв'язок з фізичною особою - підприємцем). Здійснюючи підприємницьку діяльність, суб'єкт господарювання вступає у повсякденні відносини з іншими суб'єктами господарської діяльності, а тому останні можуть потребувати оперативної взаємодії з підприємцем у господарській діяльності, зокрема, задля проведення переговорів, співпраці у здійсненні прав та виконанні обов'язків, вчинення односторонніх правочинів, можливості обміну інформацією за договором. Звідси, зокрема, випливає обов'язок суб'єкта господарювання забезпечити доступність власних контактів, у тому числі можливість звернення до нього письмово в розумний строк. Зазначений обов'язок суб'єкта господарювання забезпечити доступність власних контактів, у тому числі можливість отримання процесуальних документів суду випливає зі змісту ст. 120 та ст. 242 ГПК України.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Проте, судова кореспонденція (ухвала суду про відкриття провадження у справі від 03.01.25), яка була направлена 03.01.2025 на адресу відповідача, що вказана в позовній заяві та співпадає з адресою, яка зазначена в ЄДРПОУ, повернута Укрпоштою 13.01.2025 року на адресу суду із відміткою Укрпошти від 08.01.2025 "адресат відсутній за вказаною адресою".
Відтак, в силу пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.
З огляду на вищевикладене, ухвала суду про відкриття провадження у справі вважається врученою в день день проставлення у поштовому повідомленні відмітки Укрпошти, зокрема, про відсутність особи за адресою його місцезнаходження, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Тобто, днем вручення відповідачем ухвали суду згідно відмітки Укрпошти є дата - 08.01.2025 року (аркуш справи № 117).
Відповідно до ч.4 ст. 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Зокрема, у справі "Осіпов проти України", Суд нагадав, що стаття 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та на рівність у користуванні правами з протилежною стороною, передбаченими принципом рівності сторін. Суд повинен лише встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з наданими іншою стороною зауваженнями або доказами та прокоментувати їх, а також представити свою справу в умовах, що не ставлять його в явно гірше становище vis-а-vis його опонента (там само). З точки зору Конвенції заявник не має доводити, що його відсутність у судовому засіданні справді підірвала справедливість провадження або вплинула на його результат, оскільки така вимога позбавила б змісту гарантії статті 6 Конвенції.
Крім того, суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заг18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з ч.ч.1,2 ст. 3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень"). Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі №922/4786/24 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами у справі.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій та надання ними доказів.
Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а, відтак, не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, сплив процесуального строку встановленого для розгляду справи, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України.
Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП) № 1446 Акціонерне товариство "Харківобленерго" (далі-позивач, АТ "Харківобленерго") є оператором системи розподілу (надалі - ОСР) та здійснює діяльність з розподілу електричної енергії у межах місць провадження господарської діяльності, а саме на території м. Харкова та Харківської області в межах розташування системи розподілу електричної енергії, та не є постачальником електричної енергії.
Основними нормативно-правовими документами, які встановлюють вимоги та регулюють взаємовідносини між ОСР, електропостачальниками та споживачами (разом - Учасники роздрібного ринку), є зокрема, Закон, Кодекс систем розподілу (надалі - КСР), затверджений Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №310, та Правила роздрібного ринку електричної енергії (надалі - ПРРЕЕ), затверджені Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312 (надалі - постанова №312), в яких визначені права, обов'язки та відповідальність сторін.
Доступ до системи розподілу та послуги з розподілу надаються ОСР з 01.01.2019 усім споживачам, електроустановки яких приєднані до мереж ОСР на території його діяльності на підставі публічного договору приєднання - договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії (надалі - договір), який укладається між товариством та споживачем, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, за формою (типовою формою) договору, що є додатком №3 до ПРРЕЕ та розміщена на офіційному сайті АТ "Харківобленерго": www.oblenergo.kharkov.ua.
Уповноваженою особою споживача, а саме генеральним директором ПАТ "ШРБУ" Славгородським О.В. підписано заяву-приєднання до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії на умовах діючого договору про постачання електричної енергії від 26.08.2004 №61-041 (індивідуальні характеристики об'єкта, потужність, клас надійності, ідентифікаційні коди, особливості обліку тощо).
Договір споживача з розподілу вважається укладеним з дати підписання споживачем заяви-приєднання та/або сплати за рахунком, який надсилається одночасно з договором споживача про розподіл та/або з дати, указаної у заяві-приєднанні, якщо споживач протягом указаного в заяві-приєднанні терміну не звернувся до ОСР із запереченнями щодо укладення договору в цілому або щодо окремих умов договору та спожив будь-який обсяг електричної енергії (п. 4 постанови 312, п.п. 1.2.15, п.п. 2.1.6 ПРРЕЕ)).
Відповідно до абз. 3, п.5 постанови №312, з дати набрання чинності договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії ОСР надає послуги комерційного обліку споживачам.
Відповідно до п.1.2 Типового договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії умови Договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та ПРРЕЕ, та є однаковими для всіх споживачів, що відповідає положенням ст. 633, 634 ЦК України.
Враховуючи вищезазначене та той факт, що відповідач підписав заяву - приєднання до договору на умовах договору про постачання електричної енергії від 26.08.2004 №61-041 та продовжив споживання електричної енергії після 31.12.2018, вважається, що пропозиція АТ "Харківобленерго" відповідачем прийнята та договір на умовах діючого на той час договору про постачання електричної енергії між АТ "Харківобленерго" укладений 01.01.2019.
Відповідно до п.11.1 договору цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 01.01.2020 року. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії є основним документом та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Зокрема, укладення договору означає, що між розподільчою організацією та споживачем досягнуто згоди з усіх його умов.
Відповідно до п.2.1.5. ПРРЕЕ - договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії в частині розрахунків за послуги оператора системи діє, якщо згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією відповідного енергопостачальника оплату послуг з розподілу (передачі) електричної енергії забезпечує споживач.
Згідно із пп. 5.1.1 глава V ПРРЕЕ та пп. 1 п.7.1 договору оператор системи має право на отримання своєчасної оплати на надання послуги з розподілу електричної енергії та перетікання реактивної енергії відповідно до умов договорів та законодавства України.
Оплата послуг, наданих оператором системи, здійснюється за тарифами (цінами), які встановлюються Регулятором відповідно до затвердженої ним методики. Тарифи (ціни) на послуги оператора системи оприлюднюються операторами систем у порядку та строки, визначені нормативно-правовими актами, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.
У відповідності до п.1.3 додатка № 4 від 01.01.2019 "Порядок розрахунків до договору", оплата послуг з розподілу електричної енергії здійснюється споживачем у формі попередньої оплати за рахунками, що направляються Споживачу Оператором системи у розрахунковому періоді, що передує звітному. Кінцевим терміном оплати є 25 число місяця, що передує звітному розрахунковому періоду. Сума платежу для попередньої оплати послуг з розподілу електричної енергії визначається виходячи із фактичних обсягів розподіленої електричної енергії за відповідний попередній період, величини тарифів на послуги з розподілу електричної енергії та з урахуванням коштів, одержаних від споживача за надання послуг з розподілу електричної енергії в попередньому розрахунковому періоді. Якщо попередня оплата розраховується для споживача, що має фактичні обсяги споживання електричної енергії відповідного періоду попереднього календарного року, які дорівнюють 0 (або для нових споживачів), сума попередньої оплати визначається на основі розрахункових значень обсягу розподіленої електричної енергії на наступний період.
Відповідно п.1.4 додатка № 4 від 01.01.2019 споживач, що не є індивідуальним побутовим, щомісяця кожного останнього дня розрахункового періоду самостійно проводить зчитування показів лічильника(ів) та надає оператору системи протягом 3 календарних днів після закінчення розрахункового місяця звіт про покази засобів обліку за розрахунковий місяць із зазначенням фактичної дати та часу зчитування. При наявності укладеної між сторонами відповідної додаткової угоди про електронний документообіг за допомогою АПК ІВП "КомпасД" або за допомогою Системи ЕДО на офіційному веб-сайті оператора системи (далі - Електронні сервіси) звіт про покази засобів обліку за розрахунковий місяць передається в електронному вигляді. Споживач гарантує, що дані про покази лічильника(ів), передані ним будь-яким каналом або способом комунікації, є коректними й достовірними.
Відповідно до п.1.17 додатка №4 "Порядок розрахунків" до договору споживач зобов'язаний у термін, що не перевищує 5 робочих днів з дня отримання остаточного рахунка, здійснити оплату остаточного рахунка. Датою отримання рахунка вважається: - у випадку вручення рахунка уповноваженому представнику споживача- дата отримання цього рахунка споживачем, зазначена ним в книзі реєстрації видачі документів; - у разі направлення рахунка поштою - третій календарний день з дати його отримання поштовим відділенням зв'язку, на території обслуговування якого розташований об'єкт споживача (у разі направлення засобами поштового зв'язку рекомендованим або цінним листом); - у разі направлення рахунка за допомогою особистого кабінета - дата його відкриття споживачем на персональній сторінці в особистому кабінеті; - у разі направлення рахунка за допомогою Електронних сервісів - день завантаження рахунка оператором системи в Електронні сервіси.
Зобов'язання щодо оплати за послугу з розподілу електричної енергії повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та чинних нормативно-правових актів (ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України). Крім того, саме п.п.1 п.6.2 договору, передбачено обов'язок відповідача виконувати умови цього договору.
Згідно п.п.3.1 договору за підсумками розрахункового періоду споживачем визначається фактичний облік (у тому числі приладовий) електричної енергії, що передається оператором системи та споживається споживачем на межі балансової належності об'єкта споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року №311 (далі-Кодекс комерційного обліку) з урахуванням вимог цього договору.
За період з травня 2023 року по червень 2024 позивач надав послугу з розподілу електричної енергії відповідачу у відповідності до умов договору, що підтверджується: звітами про покази засобів обліку електричної енергії за вказаний період, які складені саме споживачем та підписані уповноваженими особами.
Отже, оператор системи належним чином виконує покладені на нього зобов'язання відповідно до вищезазначених умов договору.
За результатами розрахункового періоду та на підставі узгоджених документів, оператором системи розподілу надані відповідачу рахунки на оплату послуги з розподілу електричної енергії розподіленої за період з травня 2023 року по червень 2024, які направлені поштою, що підтверджується списками згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів.
Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати за надані послуги з розподілу електричної енергії не виконав, в зв'язку з чим утворилась заборгованість у сумі 255620,50 коп.
Відповідно до п.1.18. додатка № 4 "Порядок розрахунків" до договору За внесення платежів, передбачених цим договором, з порушенням термінів, визначених п. 1.17 цього додатка, споживач сплачує оператору системи пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Крім того, споживач зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми. Суми пені, 3% річних та інфляційні зазначаються у рахунку окремими рядками та повинні бути сплачені споживачем протягом 5 робочих днів від дня його отримання.
Оскільки відповідач допустив прострочення виконання власних грошових зобов'язань, позивач додатково нарахував до стягнення з відповідача:
3279,03 грн - 3% річних за період з червня 2023 по червень 2024;
4008,51 грн - інфляційних втрат за період з жовтня 2023 по червень 2024.
Відповідачем ні обставини щодо наявності заборгованості в наведеній сумі, ні право на нарахування інфляційних та річних в наведених сумах не спростовуються.
Крім того, у справі №922/2788/24 за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" до Приватного акціонерного товариства "Шляхове ремонтно-будівельне управління" про стягнення заборгованості за порушення умов договору про постачання електричної енергії споживачу № 61-041 від 01.01.2019 вже надано правову оцінку правомірності визначення щомісячних обсягів спожитої/розподіленої електричної енергії Приватним акціонерним товариством "Шляхове ремонтно-будівельне управління" за період з травня 2023 року по травень 2024 року. Виходячи з цього, вже був встановлений факт правомірності проведеного розрахунку обсягу розподіленої електричної енергії на підставі поданих звітів та підписаних актів про обсяги розподіленої електричної енергії за період виникнення заборгованості.
Рішення у справі №922/2788/24 набрало законної сили та не оскаржується відповідачем.
Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Частиною 1 ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У частині 1 ст. 629 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Отже, однією із основних умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Згідно зч.1ст.275ГКУкраїни, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
За змістом ч.6-7 ст.276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/ визначених відповідно до вимог закону.
Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
Закон України "Про ринок електричної енергії" визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.
Згідно визначень п. 74, 77, 78 ч.1 ст. 1 вказаного Закону:
- ринок електричної енергії - це система відносин, що виникають між учасниками ринку під час здійснення купівлі-продажу електричної енергії та/або допоміжних послуг, передачі та розподілу, постачання електричної енергії споживачам;
- роздрібний ринок електричної енергії - це система відносин, що виникають між споживачем електричної енергії та електропостачальником у процесі постачання електричної енергії, а також іншими учасниками ринку, які надають пов'язані з постачанням електричної енергії послуги;
- розподіл електричної енергії - це транспортування електричної енергії від електроустановок виробників електричної енергії або електроустановок оператора системи передачі мережами оператора системи розподілу, крім постачання електричної енергії.
За своїм правовим змістом, договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, що складає предмет спору у справі, є договором приєднання.
У відповідності до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Частиною ч. 4 ст. 179 ГК передбачено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.
Відповідно до законів України "Про ринок електричної енергії" та "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг постановою №312 від 14.03.2018 затвердила Правила роздрібного ринку електричної енергії, які регулюють взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначеними цими Правилами.
Відповідно до пункту 2.1.2 розділу ІІ Правил роздрібного ринку електричної енергії оператор системи зобов'язаний укласти договори про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з усіма споживачами, електроустановки яких приєднані до електричних мереж на території діяльності відповідного оператора системи.
Відповідно до ч.6 ст.276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону.
Пунктом 11.1.9 розділу XI Кодексу систем розподілу передбачено, що оплата послуг з розподілу електричної енергії здійснюється за тарифами, які встановлюються регулятором відповідно до затвердженої ним методики.
Пунктом 4.28 розділу IV Правил роздрібного ринку електричної енергії також визначено, що оплата послуг, наданих оператором системи, здійснюється за тарифами, які встановлюються Регулятором відповідно до затвердженої ним методики. Тарифи на послуги оператора системи оприлюднюються операторами систем у порядку та строки, визначені нормативно-правовими актами, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.
Здійснення оплати споживачем послуг з розподілу електричної енергії за тарифами також визначена главою 5 договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 1.01 від 01.01.2019.
Законом України "Про ринок електричної енергії" повноваження щодо встановлення тарифів на послуги з розподілу електричної енергії покладено на регулятора (Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг).
При цьому, у справі № 922/2788/24 за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" до Приватного акціонерного товариства "Шляхове ремонтно-будівельне управління" про стягнення заборгованості за порушення умов договору про постачання електричної енергії споживачу №61-041 від 01.01.2019 вже надано правову оцінку правомірності визначення щомісячних обсягів спожитої/розподіленої електричної енергії Приватним акціонерним товариством "Шляхове ремонтно-будівельне управління" за період з травня 2023 року по травень 2024 року
Відповідно до ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.
При цьому, ч. 4 ст. 75 ГПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статей 526 та 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.
Враховуючи викладене та те, що відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, статей 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та відсутність доказів на підтвердження повної сплати відповідачем заборгованості за надані послуги з розподілу електричної енергії за період з травня 2023 по червень 2024 суд визнає вимогу позивача про стягнення заборгованості у розмірі 255620,50 за договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.
Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунки пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що відповідні розрахунки є вірними, вони відповідають нормам чинного законодавства та умовам договору, та не спростовані відповідачем.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність законних підстав для задоволення позову у повному обсязі як обґрунтованого, підтвердженого наданими доказами та не спростованого відповідачем.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір у цій справі у розмірі 3943,62 грн покладається на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610 - 612, 625 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Шляхове ремонтно-будівельне управління" (вул. Європейська, буд. 98, м. Ізюм, Харківська область, 64300, код ЄДРПОУ 03336120) на користь Акціонерного товариства "Харківобленерго" (вул. Тарасенка Георгія, буд. 149, м. Харків, 61037, код ЄДРПОУ 00131954) заборгованість за надання послуг з розподілу електричної енергії за період з травня 2023 року по червень 2024 у розмірі 255620,50 грн, 3% річних за період з червня 2023 по червень 2024 у розмірі 3279,03 грн, інфляційні втрати за період з жовтня 2023 по червень 2024 в сумі 4008,51 грн, витрати по сплаті судового збору у розмірі 3943,62 грн на п/р НОМЕР_1 в АТ "Ощадбанк", код ЄДРПОУ 00131954.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Повне рішення складено "04" березня 2025 р.
Суддя Л.В. Шарко