Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"03" березня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/4674/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Рильової В.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компресорна техніка" (місцезнаходження: 61003, м. Харків, пров. Університетський, б.1; код ЄДРПОУ: 32676527)
до Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" (місцезнаходження: 61202, м. Харків, вул. Ахсарова, буд. 2; код ЄДРПОУ: 31941174)
про стягнення 119 274,18 грн.
без виклику учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Компресорна техніка" (позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача - Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" заборгованості за договором поставки №19ПС/07-22 від 19.07.2022 у сумі 119 274,18 грн.
Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.12.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компресорна техніка" прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 922/4674/24. Справу № 922/4674/24 постановлено розглядати без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку частини п'ятої статті 252 Господарського процесуального кодексу України. Відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву.
08.01.2025 до Господарського суду Харківської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№ 481 від 08.01.2025), в якому під відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач визнав наявність обов'язку виконання рішення суду в даній справі. Водночас відповідач вказує, що не відмовляється та не ухиляється від виконання зобов'язання, проте зазначає про існування на даний час не залежних від нього обставин, які унеможливлюють виконання судового рішення найближчим часом, також просить суд розглянути питання про надання відстрочки виконання рішення та взяти до уваги: причини неналежного виконання зобов'язання, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Відповідач вказує, що військовою агресією Російської Федерації проти України та, як наслідок, введенням воєнного стану, обумовлено те, що підприємство на даний час має значні фінансові труднощі та опинилося у скрутній фінансово-економічній кризі. Значні збитки відповідача та його скрутне фінансове становище підтверджуються наданими до справи фінансовими звітами (баланси, звіти про фінансові результати діяльності, звіти з праці, звіти про витрати на виробництво та фінансові показники діяльності підприємства від надання послуг теплопостачання та інші фінансові документи однозначно вказують на наявність значних збитків підприємства з причин: зростання дебіторської заборгованості замовників у особі держави та місцевого самоврядування - Служби вдновлення та розвитку інфраструктури у Харківській області та Державного підприємства «Дороги Харківщини»; пошкодження основних засобів на окупованих та деокупованих територіях що підтверджує рішення Господарського суду Харківської області по справі №922/1042/24 від 30.05.2024 р. про стягнення збитків у розмірі 17011127,00 з Російської федерації та згідно проведеної інвентаризації втрачених основних засобів та виробничих запасів, а також рухомого та нерухомого майна ДП "Харківський облавтодор" було встановлено, що розмір збитків, завданих Російською Федерацією ДП "Харківський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", складає орієнтовно в сумі 125197,438 млн. грн; зменшення обсягів робіт у зв'язку з бойовими діями у Харківській області; як наслідок по вище зазначеним обставинам - виникнення боргів перед кредиторами та арешт рахунків. Також зауважує, що під час дії в Україні воєнного стану, відповідач є підприємством, яке є критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення Харківської області в особливий період, тому як основною метою діяльності відповідача є надання послуг з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування державного та місцевого значення у Харківській області, що підтверджує розпорядження Харківської обласної воєнної адміністрації № 315В від 3.07.2023р. Негайне виконання рішення може привести до збільшення суми боргу, % виконавчого збору та витрати на примусове виконання та утрудненню відповідачу виплачувати заробітну плату, неможливості виконувати узяті на себе обов'язки з надання послуг з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування державного та місцевого значення у Харківській області, що у подальшому може привести до потреби у залученні додаткових значних грошових сум для відновлення наслідків від не своєчасного надання таких послуг. В кінцевому результаті таке викликає соціальну напруженість серед осіб, що перебувають у Харківської області, та які користуються дорогами державного та місцевого значення. Погіршить обороноздатність регіону, тому як збільшиться час доставки та маневреність для забезпечення збройних сил України. Крім того у відзиві на позовну заяву, відповідач заперечує щодо заявлених позивачем витрат на правову допомогу у розмірі 8000 00, грн. та зазначає, що доказів в підтвердження цього позивачем не надано, при цьому. на думку відповідача, витрати у розмірі 8000,00 грн. є неспівмірними при розгляді даної справи.
На підставі викладеного відповідач просить суд надати відстрочку виконання рішення суду по даній справі на строк один рік з моменту винесення рішення по даній справі або на інший строк, який суд визнає достатнім для вирішення питань, що не дають Відповідачу можливості розрахуватися з Позивачем за зобов'язаннями, що стали предметом позову по даній справі. При розгляді питання щодо стягнення судових витрат з правничої допомоги відповідач просить суд значно зменшити їх розмір або повністю відхилити у їх задоволенні.
Суд, дослідивши матеріали відзиву на позовну заяву, встановив, що його подано у відповідності до положень ст. 165 ГПК України та в строк, встановлений судом, тому суд приймає відзив до розгляду та долучає до матеріалів справи.
17.01.2025 до Гоподарського суду Харківської області від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№1343 від 17.01.2025), в якій позивач вказує, що передумовою для розгляду заяви сторони у справі про відстрочення виконання рішення суду є прийняття такого рішення та набуття рішення суду законної сили. Відповідно, неможливим є постановлення ухвали про відстрочення рішення суду за умови відсутності рішення суду по справі, що набуло законної сили. Розгляд судом заяви Відповідача про відстрочення виконання рішення по справі позивач вважає передчасним.
Суд, дослідивши матеріали відповіді на відзив на позовну заяву, встановив, що її подано у відповідності до положень ст. 166 ГПК України та в строк, встановлений судом, тому суд приймає відповідь на відзив до розгляду та долучає до матеріалів справи.
21.01.2025 до Господарського суду Харківської області від відповідача надійшли додаткові посяненняі (вх.№1652 від 21.01.2025), відповідно до яких відповідач зазначає, що сума основного боргу у розмірі 119 274,18 грн., заявлена ТОВ "Компресорна техніка" у позовній заяві підлягає зменшенню на 50 000,00 грн., у зв'язку з її погашенням на підставі платіжної інструкції №4109 від 30.12.2024, яку додано до вказаних пояснень.
Згідно статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини другої статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши справу № 922/4674/24 в межах строку, встановленого статтею 248 Господарського процесуального кодексу України; всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Як вбачається з матеріалів справи, 19.07.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю "Компресорна техніка" (Постачальник) та Дочірнім підприємством «Харківський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (Покупець) укладено Договір поставки (купівлі-продажу) товару №19ПС/07-22 (далі Договір), відповідно до якого ТОВ "Компресорна техніка" зобов'язалося передати у власність Відповідача, а Відповідач - прийняти та оплатити товар, визначений Договором (пісок).
Відповідно до пунктів 1.2 Договору кількість товару, що підлягає відвантаженню згідно умов Договору, становить 12 000 м3.
Згідно з п. 3.1, 3.2 Договору ціна цього Договору становить 3 000 000,00 гривень (три мільйони грн 00 коп.), в тому числі ПДВ 20% - 490 000,00 гривень (п'ятсот тисяч грн 00 коп.), що станом на дату укладення Договору дорівнює загальній вартості Товару. Загальна вартість Товару за цим Договором складається із вартості кожної партії Товару, поставленої в межах строку дії цього Договору.
Пунктами 4.1, 4.2, 4.3 Договору передбачено, що розрахунки за поставлений Товар проводяться шляхом: оплати Покупцем рахунку Постачальника за умови отримання від нього всіх документів, зазначених у пункті 4.2. Договору. Покупець перераховує Постачальнику суму без врахування суми ПДВ, різниця перераховується тільки після реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних з урахуванням граничних строків реєстрації згідно п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України. Рахунок приймається до оплати при отриманні Товару та всіх документів, що підтверджують належну якість Товару (сертифікат/ паспорт якості тощо), видаткових накладних \ яких вказуються дані про виробничий підрозділ Покупця, який безпосередньо отримав партію Товару, товарно-транспортних накладних та інших первинних документів, передбачених для даного виду Товару. Постачальник має зареєструвати податкову накладну в єдиному електронному реєстрі у передбачені чинним законодавством строки та надати Покупцю докази реєстрації. У разі ненадання зазначених цим пунктом Договору документів (у тому числі електронних) Постачальник зобов'язується відшкодувати спричинені Покупцю збитки (витрати), а Покупець не несе обов'язку оплати у разі прострочення кредитором взятих на себе зобов'язань. Сторони свідчать, що Покупець зобов'язується розрахуватися з Постачальником за отриманий Товар протягом 90 календарних днів з моменту отримання від Постачальника документів, зазначений в п. 4.1., п. 4.2. цього Договору. У випадку затримки Постачальником передачі повного пакету документів, визначених Договором цінним листом з описом вкладення Покупцю, обов'язок оплати відстрочується на цей період і настає лише після належного виконання Постачальником взятих на себе зобов'язань.
Згідно із пунктами 5.1, 5.4 Договору товар передається Покупцю за рахунок та автомобільним транспортом покупця на умовах EXW (самовивіз зі складу постачальника). Датою передачі Товару від Постачальника Покупцю вважається дата підписання видаткової накладної на Товар, що засвідчує реальне отримання товару.
Відповідно до п. 6.1.1, 6.1.3 Договору покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені Товари, належним чином виконувати умови Договору.
Пунктом 6.4.1 Договору закріплено право постачальника своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлені Товари.
У пунктах 10.1, 10.2 Договору визначено, що Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками Сторін і діє до 23 серпня 2022 року. Закінчення строку цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.
Позивач вказує, що на виконання умов Договору за період з 29.08.2022 по 02.11.2023 позивачем відвантажено 5 618 м3 піску загальною вартістю 376 410,00 грн, на підтвердження чого надає видаткові накладні:
- №05/10/01 від 05.10.2022 на суму 47 775,00 грн. (Т.1 а.с.8);
- №06/02/01 від 06.02.2023 (Т.1 а.с.8 зворотня сторона);
- №06/10/01 від 06.10.2022 (Т.1 а.с.9);
- №07/11/01 від 07.11.2022 (Т.1 а.с.9 зворотня сторона);
- №08/11/01 від 08.11.2022 (Т.1 а.с.10);
- №10/10/01 від 10.10.2022 (Т.1 а.с. 10 зворотня сторона);
- №10/10/03 від 10.10.2022 (Т.1 а.с.11);
- №12/10/01 від 12.10.2022 (Т.1 а.с.11 зворотня сторона);
- №13/02/01 від 13.02.2023 (Т.1 а.с.12);
- №13/10/01 від 13.10.2022 (Т.1 а.с.12 зворотня сторона);
- №14/01/01 від 14.01.2023 (Т.1 а.с.13);
- №14/10/01 від 14.10.2022 (Т.1 а.с.13 зворотня сторона);
- №14/1101 від 14.11.2022 (Т.1 а.с.14);
- №15/09/01 від 15.09.2022 (Т.1 а.с.14 зворотня сторона);
- №16/09/01 від 16.09.2022 (Т.1 а.с.15);
- №19/09/01 від 19.09.2022 (Т.1 а.с.15 зворотня сторона);
- №05/10/01 від 05.10.2022 (Т.1 а.с.16);
- №06/10/01 від 06.10.2022 (Т.1 а.с.16 зворотня сторона);
- №22/10/01 від 22.10.2022 (Т.1 а.с.17);
- №24/10/01 від 24.10.2022 (Т.1 а.с.17 зворотня сторона);
- №26/10/03 від 26.10.2022 (Т. 1 а.с.18);
- №07/11/01 від 07.11.2022 (Т. 1 а.с.18 зворотня сторона);
- №08/11/01 від 08.11.2022 (Т.1 а.с.19);
- №14/11/01 від 14.11.2022 (Т.1 а.с.19 зворотня сторона);
- №21/11/01 від 21.11.2022 (Т.1 а.с.20);
- №22/11/02 від 22.11.2022 (Т.1 а.с. 20 зворотня сторона);
- №28/11/01 від 28.11.2022 (Т.1 а.с.21);
- №29/11/01 від 29.11.2022 (Т.1 а.с.21 зворотня сторона);
- №16/01/01 від 16.01.2023 (Т.1 а.с.22);
- №16/09/01 від 16.09.2022 (Т.1 а.с.22 зворотня сторона);
- №19/09/01 від 19.09.2022 (Т.1 а.с.23);
- №21/11/01 від 21.11.2022 (Т.1 а.с.23 зворотня сторона);
- №22/10/01 від 22.10.2022 (Т.1 а.с.24);
- №22/11/02 від 22.11.2022 (Т.1 а.с.24 хворотня сторона);
- №24/10/01 від 24.10.2022 (Т.1 а.с.25);
- №25/11/03 від 25.11.2022 (Т.1 а.с.25 зворотня сторона);
- №26/10/03 від 26.10.2022 (Т.1 а.с.26);
- №26/11/02 від 26.11.2022 (Т.1 а.с.26 зворотня сторона);
- №26/11/04 від 26.11.2022 (Т.1 а.с.27);
- №28/11/01 від 28.11.2022 (Т. 1 а.с.27 зворотня сторона);
- №28/11/04 від 28.11.2022 (Т.1 а.с.28);
- №29/11/01 від 29.11.2022 (Т.1 а.с.28 зворотня тсорона);
- №31/01/01 від 31.01.2023 (Т.1 а.с.29)
Крім того, до матеріалів справи надано товарно-транспортні накладні за період з 05.10.2022 по 31.08.2022.
Сторонами підписано та скріплено печатками Акт звірки взаєморозрахунків за період 29.08.2022 - 02.11.2023 за Договором № 19ПС/07-22 від 19.07.2022, згідно з відомостями якого станом на 07.11.2024 заборгованість Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Компресорна техніка" складає 119 274,18 грн.
Позивач зазначає, що на час звернення із позовом відповідач не розрахувався з позивачем за Договором, що призвело до наявності заборгованості за поставлений товар.
Вказані обставини стали підставою звернення позивача до суду з цим позовом.
Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами, та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (стаття 11 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).
Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно з вимогами частини 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.
За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 265 Господарського кодексу України).
Відповідно до вимог статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України встановлює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з частиною 1 статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивачем належним чином виконано свої зобов'язання за Договором та у повному обсязі поставлено відповідачу товар на загальну суму 119 274,18 грн, про що свідчать наявні у матеріалах справи видаткові накладні, рахунки на оплату, товарно-транспортні накладні.
При цьому матеріали справи не містять, а відповідачем не було надано до суду доказів здійснення розрахунку із позивачем у визначений договором строк за поставлений товар на загальну суму 119 274,18 грн.
Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого товару на суму 119 274,18 грн.
Щодо заяви відповідача (вх.№1652 від 21.01.2025) щодо зменшення основної суми боргу на 50 000,00 грн., у зв'язку з її погашенням на підставі платіжної інструкції №4109 від 30.12.2024, суд зазначає таке.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 1ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Закриття провадження у справі - це форма завершення справи, яке зумовлене передбаченими законом обставинами, які повністю відкидають можливість судочинства.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, в тому випадку коли спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.
При цьому суд роз'яснює позивачу, що ч. 3 ст. 231 ГПК України визначено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Приймаючи до уваги, що в день відкриття провадження у справі відповідачем погашено заборгованість за поставку піска у розмірі 50 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією: №4109 від 30.12.2024, з призначенням платежу: сплата за пісок згід.договору №19ПС/07-22 від 09.07.2022 (Т.2 а.с.159), провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості за послуги поставки у розмірі 50 000 ,00 грн. суд вважає за необхідне закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Підсумовуючи вищенаведене, позовні вимоги щодо стягнення основної суми заборгованості підлягають задоволенню частково у розмірі 69 274,18 грн.
В частині позовних вимог про стягнення заборгованості за послуги з поставки за договором поставки №19ПС/07-22 від 19.07.2022 у розмірі 50000,00 грн. суд закриває провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.
Щодо клопотання відповідача, викладеного у відзиві на позовну заяву, про надання відстрочки виконання рішення, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Згідно частини 1 статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.
Відповідно до ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Відстрочення виконання рішення - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочки судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю.
Підставою для відстрочення можуть бути конкретні існуючі, об'єктивні, виключні обставини, що ускладнюють виконання судового рішення у встановлений строк або фактично унеможливлюють таке.
При розгляді заяв щодо відстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об'єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому. Наявність підстав для відтермінування має бути доведена боржником. Строки відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку для повного виконання рішення суду. Надання такого не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника, натомість повинне базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.
Відповідно до ч. ч. 2, 7 ст. 331 ГПК України заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.
Оцінюючи доводи заяв про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, суди повинні враховувати, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, але й його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення.
Отже, відстрочення виконання рішення суду є таким законодавчо врегульованим механізмом відтермінування поновлення порушеного права стягувача, який ґрунтується на об'єктивних, виняткових обставинах, застосування яких не призводить до шкоди сутності права на суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.
Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв'язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови. Відстрочення або розстрочення виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.
Тобто, такі виняткові обставини визначаються судом з огляду на матеріали справи, у тому числі подані стороною докази на обґрунтування такої заяви.
При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
В силу закріплених в пункті 1 ст. 6 Конвенції принципів на державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02).
За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції ("Корнілов та інші проти України", заява № 36575/02, ухвала від 07.10.2003). І навіть два роки та сім місяців не визнавались надмірними і не розглядалися як такі, що суперечать вимогам розумного строку, передбаченого ст. 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі "Крапивницький та інші проти України", заява № 60858/00).
Відповідач у своєму клопотанні просить відстрочити виконання рішення суду у даній справі на строк один рік з моменту винесення рішення по даній справі або на інший строк, який суд визнає достатнім для вирішення питань, що не дають Відповідачу можливості розрахуватися з Позивачем за зобов'язаннями, що стали предметом позову.
Відповідач погоджується, що даний спір виник з його вини, проте складний економічний стан підприємства, пов'язаний із подіями 2022-2024 років, унеможливлює погашення заборгованості одразу після набрання рішенням законної сили.
Суд приймає до уваги посилання відповідача на те, що ДП "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" є підприємством, яке є критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення Харківської області в особливий період, тому як основною метою діяльності відповідача є надання послуг з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування державного та місцевого значення у Харківській області, що підтверджує розпорядження Харківської обласної воєнної адміністрації № 315В від 3.07.2023р.
У відповідності до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до п.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч.ч.1-2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З урахуванням встановлених обставин, враховуючи принципи розумності та справедливості, суд вважає за доцільне відстрочити виконання рішення суду до 03.06.2025, що, не порушуючи баланс інтересів обох сторін, надасть можливість відповідачу відновити свою господарську діяльність, покращити фінансовий стан та самостійно виконати рішення суду у даній справі.
Суд вважає, що встановлений строк відстрочення виконання рішення жодним чином не зумовить порушення гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права позивача на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
За змістом ст. 13, 74 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду справи передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених ст. 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
Верховний Суд зауважує, принцип "процесуальної рівності сторін" передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (рішення Європейського Суду від 27.10.1993 у справі "DOMBO BEHEERB.V. v. THE NETHERLANDS").
Верховний Суд також звертає увагу, що обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.
Судом кожній стороні була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.
Так, решта доводів учасників процесу, їх письмових пояснень, поданих до матеріалів справи документів та наданих усних пояснень представників сторін були ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.
Надавши оцінку наявним у справі доказам на предмет їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності, а також із дослідження кожного із них окремо та у сукупності, суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням на підставі всебічного, повного, об'єктивного з'ясування обставин справи, приходить до висновку про часткове задоволення позову.
Відтак, підсумовуючи вищенаведене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково у розмірі 69 274,18 грн.
В частині позовних вимог про стягнення заборгованості за послуги з поставки піску у розмірі 50000,00 грн. суд закриває провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.
Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується частинами першою та дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, якими визначено, що судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог; якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи обґрунтованість заявлених позовних вимог, судовий збір в мінімальному розмірі, що визначений Законом України "Про судовий збір" - 3 028,00 грн. покладається судом на Дочірнє підприємство "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України", з вини якого виник спір, та підлягає стягненню на користь позивача у даній справі.
У зв'язку з перебуванням судді Рильової В.В. у період з 24.02.2025 по 28.02.2025 на навчанні відповідно до наказу голови Господарського суду Харківської області №18-к від 18.02.2025, рішення складено та підписано в перший робочий день після навчання - 03.03.2025.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1, 4, 13, 20, 73-80, 86, 129, 231, 236-238, 247, 251, 252, Господарського процесуального кодексу України, суд,-
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" (місцезнаходження: 61202, м. Харків, вул. Ахсарова, буд. 2; код ЄДРПОУ: 31941174) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компресорна техніка" (місцезнаходження: 61003, м. Харків, пров. Університетський, б.1; код ЄДРПОУ: 32676527) 69 274,18 грн., а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028,00 грн.
Закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення заборгованості у розмірі 50 000,00 грн. на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Задовольнити клопотання Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" про відстрочення виконання рішення суду у справі № 922/4674/24.
Відстрочити виконання рішення суду у справі № 922/4674/24 до 03.06.2025 року.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "03" березня 2025 р.
Суддя В.В. Рильова
Справа № 922/4674/24