Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
03 березня 2025 року м. ХарківСправа № 922/4406/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Рильової В.В.
розглянувши клопотання Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради про приєднання доказів до матеріалів справи (вх.№4941 від 25.02.2025) у справі
за позовом Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, місто Харків, майдан Конституції, будинок 16; код ЄДРПОУ: 14095412)
до Акціонерне товариство "Укрпошта" (01001, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 22; код ЄДРПОУ: 21560045)
про стягнення 148 240,66 грн.
Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача - Акціонерне товариство "Укрпошта" заборгованості за договором позички №1907 від 01.08.2019 у сумі 148 240,66 грн.(130 821,17 грн.- основна заборгованість, 4 401,84 грн.- 3% проценти річних, 13 017,65 грн.- інфляційні втрати).
Також позивач просив суд покласти на відповідача судові витрати.
Крім того, у позовній заяві, відповідно до ч.8 ст. 129 ГПК України, позивач зробив заяву про те, що докази понесення судових витрат, які позивач сплатив або має сплатити у зв'язку з розлядом справи, будуть подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 14.02.2025 судом в задоволенні позову Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради відмовлено повністю.
25.02.2025 року до Господарського суду Харківської області надійшла заява представника Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради адвоката Батіга В.В. (вх. № 4974 від 25.02.2025), в якій останній просить суд приєднати докази судових витрат, які позивач очікує понести із розглядом справи №922/4406/24 в суді першої інстанці.
Розглянувши клопотання Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради про приєднання доказів до матеріалів справи (вх.№4941 від 25.02.2025), суд зазначає наступне.
Положеннями ст.59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу.
В той же час, згідно з ч.2 ст.14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, і відповідно до ч.4 ст.13 ГПК України, несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням тих чи інших процесуальних дій.
Відповідно дост.16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3ст.2 Господарського процесуального кодексу України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ч.3 ст.244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Відповідно до частини 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно зі ст.124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Відповідно до ч.2 ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно з ч.3 ст.126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Пунктом 2 ч.4 ст.129 ГПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на відповідача.
В свою чергу, відповідно до ч. 8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Ухвалою суду від 16.12.2024 розгляд справи №922/4406/24 вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
Верховний Суд у постанові від 06.10.2020 по справі 922/376/20 зазначив наступне "відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Враховуючи викладені вимоги ГПК України, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що оскільки в процедурі спрощеного провадження стадія судових дебатів відсутня, то вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат до закінчення судових дебатів - не може розповсюджуватися на сторін у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні.
Водночас в даному випадку до правовідносин сторін підлягає застосуванню інша вимога ч.8 ст.129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.".
У позовній заяві позивачем було зазначено, що докази понесення судових витрат, які позивач сплатив або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, будуть подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду (а.с.5).
Господарський суд зазначає, що відповідно до ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Згідно з ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Відповідно до ст. 115 ГПК України строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Системний аналіз положень ГПК України дає підстави дійти висновку, що під процесуальними строками розуміють проміжок часу, протягом якого повинна або може бути вчинена певна процесуальна дія або розпочата та/чи завершена та чи інша стадія судочинства.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Згідно з ч.5 ст.240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Приймаючи до уваги, що 14.02.2025 року є днем ухвалення рішення Господарського суду Харківської області у справі №922/4406/24, з наступного дня розпочався відлік п'ятиденного строку, встановленого для подання суду доказів про понесені витрати на професійну правничу допомогу.
З урахуванням встановленого строку, позивач мав подати такі докази до 19.02.2025 (включно).
Як вбачається з матеріалів справи, докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу та клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи (вх.№4941 від 25.02.2025) подано до суду 25.02.2025 року через систему "Електронний суд" (документ сформований в системі "Електронний суд" 24.02.2025).
Таким чином, заявником не було подано до суду докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомоги у порядок та строк, визначений процесуальним законом.
Разом з цим, відповідно до частини 1-4 статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
Проаналізувавши вищенаведене, суд зазначає, що позивач із заявою про поновлення процесуального строку на подання вищевказаного клопотання, до суду не звертався, заявником не зазначено обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов'язані із істотними перешкодами чи труднощами для вчинення відповідної процесуальної дії (подання доказів в межах 5 (п'яти) днів).
Згідно з ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Отже, наслідком подання заяв, скарг і документів згідно з частини другої статті 118 ГПК України є залишення їх без розгляду, а суд не має підстав брати такі документи до уваги та враховувати зазначені у цих документах обставини та доводи.
Суд зазначає, що згідно з частиною першою статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
При цьому, суд враховує, що представник позивача у справі є адвокатом, у зв'язку зі чим, в силу наявності відповідної освіти та кваліфікації, не міг не бути обізнаними із правами та обов'язками сторони, встановленою тривалістю розгляду справи, порядком і строками вчинення відповідних процесуальних дій, розглядом справи господарським судом відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України, які спрямовані на забезпечення своєчасності розгляду справ та правової визначеності, унеможливлення зловживання процесуальними правами та підвищення ефективності судочинства в цілому, з огляду на що встановлено точний порядок та строки вчинення процесуальних дій, чіткі стадії судового процесу і розумні обмеження.
Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів для того, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах "Олександр Шевченко проти України", "Трух проти України").
На зацікавлену сторону покладається обов'язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ "Богонос проти Росії" від 05.02.2004).
За змістом ст.7 ГПК України господарський суд зобов'язаний забезпечити процесуальну рівність сторін. При цьому суд повинен: не допускати процесуальних переваг однієї сторони перед іншою; однаково вимагати від сторін виконання їхніх процесуальних обов'язків.
Згідно з частиною третьою статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За змістом статті 129 Конституції України до основних засад судочинства належить, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Сторони зобов'язані демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо їх, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі "Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії" від 07.07.1989).
Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі "Тойшлер проти Германії" від 04.10.2001 наголошено, що обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.
Відповідно до ч.8. ст 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказала, що заяву щодо вирішення питання про стягнення витрат необхідно залишити без розгляду, якщо докази були надані поза межами строку.
Всебічно дослідивши матеріали поданого позивачем клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи (вх.№4941 від 25.02.2025) суд дійшов висновку, що його подано поза межами строку, визначеного ч.8 ст.129 ГПК України, а тому заява позивача щодо вирішення питання про стягнення судових витрат підлягає залишенню без розгляду , в порядку ч.8 ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. 6, 13, 118, 119, 126, 129, 234, 235, Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради про вирішення питання про стягнення судових витрат у справі №922/4406/24 - залишити без розгляду.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку статей 255 - 257 Господарського процесуального кодексу України до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Ухвалу підписано 03.03.2025
Суддя В.В. Рильова
Справа №922/4406/24