вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"18" лютого 2025 р. м. Рівне Справа № 918/1049/24
Господарський суд Рівненської області у складі судді Романюк Ю.Г., при секретарі судового засідання Шилан І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за позовом Керівника Дубенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Семидубської сільської ради Дубенського району Рівненської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мисливське господарство "Любомирське" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Рівненська обласна організація Українського товариства мисливців і рибалок (УТМР) про припинення права володіння гідротехнічними спорудами
у судове засідання з'явилися представники:
- від прокуратури - Котяй І.В.;
- від позивача - не з'явився;
- від відповідача - Тарновецький Я.М.;
- від третьої особ - не з'явився;
Суть спору.
На розгляді Господарського суду Рівненської області перебуває позов керівника Дубенської окружної прокуратури Рівненської області в інтересах держави в особі Семидубської сільської ради Дубенського району Рівненської області до ТОВ "Мисливське господарство "Любомирське", за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Рівненська обласна організація Українського товариства мисливців і рибалок (УТМР), в якому прокурор просить припинити право володіння відповідача гідротехнічними спорудами: дамба (контурна) (Д-1), дамба (контурна) (Д-2), дамба (контурна) (Д-2-1), дамба (контурна) (Д-1), дамба (контурна) (Д-2-2), дамба (контурна) (Д-2-3), дамба (контурна) (Д-2-4), дамба (контурна) (Д-2-5), дамба (контурна) (Д-2-6), дамба (контурна) (Д-3), дамба (контурна) (Д-4), дамба (контурна) (Д-5), дамба (контурна) (Д-4-1), дамба (контурна) (Д-5-1), дамба (контурна) (Д-6), дамба (контурна) (Д-7), водовипуск (№1), водовипуск (№2), водовипуск (№3),водовипуск (№4), водовипуск (№5),водовипуск (№6), водовипуск (№7), водовипуск (№8), водовипуск (№9), водовипуск (№10), водовипуск (№11), водозабір (№12), водовипуск (№13), водовипуск (№14), водовипуск (№15), водовипуск (№16), водовипуск (№17), водовипуск (аварійний) (№18), що розташовані на земельних ділянках з кадастровими номерами 5621687400:11:017:0006, 5621687400:11:017:0005, 5621687400:11:033:0001 та знаходяться за адресою: Рівненська область, Дубенський район, Семидубська селищна рада, урочище Залузький млин,будинок 1.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Позов обґрунтованим тим, що продаж гідротехнічних споруд на підставі договору купівлі-продажу від 28.11.2018, державна реєстрація права приватної власності на гідроспоруди за Рівненською обласною організацією Українського товариства мисливців та рибалок, а у подальшому - за ТОВ "Мисливське господарство "Любомирське", є неправомірними та здійсненні всупереч вимог законодавства.
Прокурор вважає, що гідротехнічна споруда не може бути окремим об'єктом права власності, оскільки є приналежністю (складовою частиною водойми) та слідує за головною річчю. Гідротехнічна споруда є інженерною спорудою, що виконує допоміжну функцію у здійсненні певних водогосподарських заходів як щодо використання водних ресурсів, так і для захисту від шкідливої дії води, і не наділена тими технічними характеристиками, не має тих відомостей, які підлягають обов'язковому внесенню до Державного реєстру речових прав. Землі, зайняті гідротехнічними спорудами, належать до земель водного фонду.
А тому реєстрація права власності на такий вид гідротехнічної споруди окремо від водного об'єкта, до якого вона відноситься, не передбачена вимогами законодавства. Отже, право власності на гідротехнічну споруду не може бути зареєстроване ні за ким, оскільки гідротехнічна споруда як окремий об'єкт права власності насправді не існує.
Речове право на майно, в тому числі гідротехнічні споруди, зареєстроване за ТОВ "Мисливське господарство "Любомирське" в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 28.11.2018, проте майновий комплекс, що відчужувався, складався лише з двох будівель, а саме: виробничого будинку площею 39,7 кв. м та сараю площею 21,3 кв. м, що підтверджується свідоцтвом про право власності
При цьому, земельні ділянки з кадастровими номерами: 5621687400:11:017:0006, 5621687400:11:017:0005, 5621687400:11:033:0001, загальною площею 18,4154 га, на яких згідно договору купівлі-продажу розміщений майновий комплекс, належать Семидубській територіальній громаді.
Ураховуючи наведене, право власності ТОВ "Мисливське господарство "Любомирське" на гідротехнічні споруди, що розташовані в межах земельних ділянок водного фонду з кадастровими номерами 5621687400:11:017:0006, 5621687400:11:017:0005, 5621687400:11:033:0001 підлягає припиненню на підставі рішення суду.
Неправомірна реєстрація речових прав на гідротехнічні споруди за ТОВ "Мисливське господарство "Любомирське" фактично позбавляє Семидубську сільську раду, як власника земельної ділянки, можливості розпоряджатися такою земельною ділянкою.
Правовідносини, пов'язані з використанням комунального майна, становлять "суспільний", "публічний" інтерес, а тому неправомірне, всупереч закону набуття речових прав на гідротехнічні споруди, що розташовані на землях комунальної власності не відповідає суспільному інтересу та є підставою для представництва прокурором інтересів держави.
У відзиві на позовну заяву ТОВ "Мисливське господарство "Любомирське" з позовними вимогами не погоджується, зазначаючи, що відповідно до п.1.2. Договору від 28.11.2018, до складу підприємства як єдиного майнового комплексу, що відчужується за цим договором, входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на
торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом.
Щодо складу майна, товариство відсилається до довідки Рівненської обласної організації УТМР від 10.05.2005 №43, згідно якої майновий комплекс Дубенського риборозплідника складався з наступного майна:
- риборозплідник шт.1 балансовою вартістю 168 132,95 грн;
- будинок дерев'яний шт. 1 балансовою вартістю 420,60 грн;
- сарай дерев'яний шт.1 балансовою вартістю 587,77 грн.
У свою ж чергу риборозподільник був побудований продавцем за власний кошт та складався в т.ч. з спірних гідротехнічних споруд.
Незаконність набуття відповідачем права власності на Майновий комплекс в судовому порядку не встановлено, а втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов'язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності (рішення ЄСПЛ у справах "Рисовський проти України" від 20.10.2011 (Rysovskyy v. Ukraine, заява №29979/04), "Кривенький проти України" від 16.02.2017 (Kryvenkyy v. Ukraine, заява №43768/07)).
Крім того, товариством заявлено про застосування строків позовної давності, зазначаючи, що початок перебігу строку позовної давності, у цьому випадку, належить обчислювати з 27.07. 2006, тобто від дня вибуття спірних гідротехнічних споруд з володіння Семидубської сільської ради Дубенського району Рівненської області, за результатами оформлення права власності на майновий комплекс Дубенського риборозплідника за Рівненською обласною організації УТМР. Таким чином, строк позовної давності збіг 28.07.2009.
Заперечуючи проти спливу строку позовної давності, прокуратура зазначає про те, що на негаторний позов не поширюються вимоги щодо позовної давності, оскільки з таким позовом можна звернутися в будь-який час, поки існують правовідносини та правопорушення.
У відзиві на позовну заяву ГО Рівненська обласна організація УТМР позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Зазначає, що будівництво споруд Дубенського ставкового господарства було здійснено Рівненською обласною радою УТМР господарським способом за власні кошти, та здано в експлуатацію, що підтверджується Актом приймання в експлуатацію від 15.02.1986. Надалі, ці споруди були включені до складу майна Рівненською обласною радою УТМР (комплекс Дубенського риборозплідника, який знаходиться за адресою Рівненська область Дубенський район с. Грядки), на яке оформлено право власності згідно рішення виконавчого комітету Семидуської сільської рад Дубенського району Рівненської області від 27.07.2006 №946.
Отже, 28.11.2018 між Рівненською обласною організацією УТМР і ТОВ "Мисливське господарство "Любомирське" було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, за який правомірно відчужено спірне майно на користь покупця (яке було зареєстровано згідно умов чинного законодавства України).
Процесуальні дії у справі.
18.11.2024 позовна заява керівника Дубенської окружної прокуратури Рівненської області надійшла до Господарського суду Рівненської області.
Ухвалою від 19.11.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, судове засідання призначено на 10.12.2024.
06.12.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
Ухвалою від 10.12.2024 Рівненську обласну організацію Українського товариства мисливців і рибалок (УТМР) залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача та відкладено розгляд справи на 24.12.2024.
20.12.2024 до суду надійшла відповідь Дубенської окружної прокуратури на відзив відповідача.
23.12.2024 до суду надійшов відзив від Рівненської обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок (УТМР).
Ухвалою від 10.12.2024 підготовче засідання відкладено на 09.01.2025.
30.12.2024 до суду надійшла відповідь Дубенської окружної прокуратури на відзив третьої особи.
03.01.2024 до суду надійшла заява відповідача про застосування строків позовної давності.
Ухвалою від 09.01.2025 було закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті на 28.01.2025.
У судовому засіданні 28.01.2025 суд перейшов до розгляду справи по суті.
Ухвалою від 28.01.2025 в судовому засіданні оголосити перерву до 18.02.2025.
Відповідно до ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та нарівні з протилежною стороною користуватися правами, передбаченими принципом рівності сторін. Пункт 1 ст. 6 Конвенції надає Державам можливість на власний розсуд обирати засоби гарантування цих прав сторонам провадження. Отже, питання особистої присутності, форми здійснення судового розгляду, усної чи письмової, а також представництва у суді є взаємопов'язаними та мають аналізуватися у більш ширшому контексті "справедливого суду", гарантованого ст. 6 Конвенції. Суд повинен встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, та представити свою справу в умовах, що не ставлять його у явно гірше становище порівняно з опонентом протилежною стороною (рішення у справі "Лопушанський проти України").
Провадження у справі триває з 19.11.2024, розгляд справи здійснювався за правилами загального позовного провадження, таким чином, сторони мали достатньо часу для ефективного представлення своєї справи в суді.
Проте, 18.02.2025 позивач і третя особа не забезпечили явку уповноважених представників у судове засідання, будучи належним чином повідомленими про час і місце судового розгляду за допомогою повідомлень до електронних кабінетів, зареєстрованих в системі "Електронний суд", що в силу ч.1 ст. 202 ГПК України, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Відповідно до Акту на право довгострокового тимчасового користування землею виданого виконавчим комітетом Дубенської районної (міської) Ради депутатів трудящих Ровенської області №198-р від 13.04.1983, Українському товариству мисливців та рибалок була виділена земля для будівництва ставків.
Будівництво споруд Дубенського ставкового господарства було здійснено Рівненською обласною радою УТМР та здано в експлуатацію, що підтверджується Актом приймання в експлуатацію від 15.02.1986.
Згідно довідки Рівненської обласної організації УТМР від 10.05.2005 №43 майновий комплекс Дубенського риборозплідника складався з наступного майна:
- риборозплідник шт.1 балансовою вартістю 168 132,95 грн;
- будинок дерев'яний шт. 1 балансовою вартістю 420,60 грн;
- сарай дерев'яний шт.1 балансовою вартістю 587,77 грн.
Рішенням виконавчого комітету Семидуської сільської рад Дубенського району від 27.07.2006 №46 було вирішено:
"Оформити право власності на майновий комплекс Дубенського риборозплідника, який знаходиться за адресою: Рівненська область, Дубенський район на території Семидубської сільської ради, урочище Залузький млин, буд. 1 за Рівненською обласною організації УТМР".
Згідно свідоцтва САВ №411023 про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Семидубської сільської ради Дубенського району Рівненської області 02.11.2006, яке зареєстровано КП "Архітектор" Дубенської міської ради, за Рівненською обласною радою УТМР зареєстровано право власності на майновий комплекс Дубенського риборозподільника, який складається з 2 будівель.
Станом на дату видачі вищевказаного свідоцтва, Комплекс складався з двох будівель, а саме: виробничого будинку (А-І) площею 39,7 кв. м та сараю (Б), що підтверджується копіями матеріалів інвентаризаційної справи.
10.03.2009 між Дубенською райдержадмністрацією, як орендодавцем, та Рівненською обласною радою УТМР, як орендарем, був укладений договір оренди землі, згідно п.1 якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельні ділянки для рибогосподарських потреб за рахунок водного фонду Семидубської ради Дубенського району Рівненської області. Земельні ділянки передавалися в оренду самі.
Згідно акту приймання-передачі, в оренду передавалася земельна ділянка під гідроспорудами, а не самі гідроспоруди.
09.10.2018, державним реєстратором КП "Рівненське обласне БТІ" Рівненської обласної ради Чернацькою О.В. прийнято рішення про реєстрацію права приватної власності Рівненської обласної організації Українського товариства мисливців та рибалок на майновий комплекс Дубенського риборозподільника.
При цьому, до складу Комплексу включено 16 земляних контурних дамб та 18 водовипусків, а саме: дамба (контурна) (Д-1), дамба (контурна) (Д-2), дамба (контурна) (Д-2-1), дамба (контурна) (Д-1), дамба (контурна) (Д-2-2), дамба (контурна) (Д-2-3), дамба (контурна) (Д-2-4), дамба (контурна) (Д-2-5), дамба (контурна) (Д-2-6), дамба (контурна) (Д-3), дамба (контурна) (Д-4), дамба (контурна) (Д-5), дамба (контурна) (Д-4-1), дамба (контурна) (Д-5-1), дамба (контурна) (Д-6), дамба (контурна) (Д-7), водовипуск (№1), водовипуск (№2), водовипуск (№3), водовипуск (№4), водовипуск (№5), водовипуск (№6), водовипуск (№7), водовипуск (№8), водовипуск (№9), водовипуск (№10), водовипуск (№11), водозабір (№12), водовипуск (№13), водовипуск (№14), водовипуск (№15), водовипуск (№16), водовипуск (№17), водовипуск (аварійний) (№18), розташованих на земельних ділянках з кадастровими номерами: 5621687400:11:017:0006, 5621687400:11:017:0005, 5621687400:11:033:0001.
Підставою для реєстрації права власності на гідротехнічні споруди, за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, слугувало зазначене вище свідоцтво (САВ №411023) про право власності на нерухоме майно від 02.11.2006, видане виконавчим комітетом Семидубської сільської ради.
28.11.2018 між Рівненською обласною організацією Українського товариства мисливців і рибалок, продавцем, та ТОВ "Мисливське господарство "Любомирське" було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, який був посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області Матвійчуком О.С., та зареєстрований в реєстрі за №2263.
Згідно п. 1.1. Договору Продавець продав а Покупець купив нерухоме майно, а саме: майновий комплекс Дубенського риборозплідника, що знаходиться за адресою: Рівненська область, Дубенський район, Семидубська сільська рада, Залузький млин урочище, будинок 1 (надалі по тексту - Майновий комплекс).
Відповідно до п.1.2. Договору майновий комплекс, що відчужується за цим договором, належить Продавцю на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Семидубської сільської ради Дубенського району Рівненської області 02.11.2006.
Право власності на майновий комплекс зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 09.10.2018 Чернецькою О.В., Державним реєстратором Комунального підприємства "Рівненське обласне БТІ", за номером запису про право власності: 28537464, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна:1675807756216, що підтверджувалося Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 25.10.2018, індексний номер витягу: 142630433.
До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом.
Державним реєстратором виконавчого комітету Корнинської сільської ради Рівненського району Рівненської області Левандовською А.В., відповідно до звернення ТОВ "Мисливського господарства "Любомирське", на підставі акту технічного огляду будівель та споруд, рішенням №58009311 від 06.05.2021 здійснено внесення змін (виправлення) опису вказаного майнового комплексу шляхом включення до його складу мисливського та відпочинкового будинків з мансардними поверхами площею 211,0 кв. м та 165,7 кв. м відповідно.
Позивач та прокуратура зазначають, що вищевказані земельні ділянки, загальною площею 18,4154 га. на яких згідно з договором купівлі-продажу розміщено Комплекс, належать Семидубській територіальній громаді Дубенського району Рівненської області та впродовж 2009-2020 років перебували в оренді Рівненської обласної організації Українського товариства мисливців та рибалок, а з 06.07.2020 передані в оренду ТОВ "Мисливське господарство "Любомирське" на підставі договору оренди водних об'єктів, укладеного між Рівненською обласною державною адміністрацією та вказаним товариством.
Семидубська сільська рада Дубенського району Рівненської області звернулася до Господарського суду Рівненської області з позовом до ТОВ "Мисливське господарство "Любомирське" та Громадської організації "Рівненська обласна організація УТМР", в якому просить (з врахуванням заяви про зміну предмета позову):
1) скасувати рішення державного реєстратора КП "Рівненське обласне БТІ" Рівненської обласної ради Чернацької О.В. №43673324 про державну реєстрацію права приватної власності на майновий комплекс Дубенського риборозплідника, за адресою: Рівненська область, Дубенський район, Семидубська сільська рада, урочище Залужний Млин, 1, до складу якого увійшли: будинок (А-1), вхідний ганок (а), сарай (Б), льох (В), вбиральня (Г), а також спірні гідротехнічні споруди;
2) визнати частково недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: майнового комплексу Дубенського риборозплідника, що знаходиться за адресою: Рівненська область, Дубенський район, Семидубська сільська рада, урочище Залузький Млин, 1, укладений між Організацією та Товариством, посвідчений 28.11.2018 приватним нотаріусом Рівненського нотаріального округу Матвійчуком О.С., за реєстровим номером 2263, в частині купівлі-продажу гідротехнічних споруд;
3) скасувати рішення приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Матвійчука О.С. від 28.11.2018 №44292332 в частині реєстрації права власності на гідротехнічні споруди за Товариством;
4) скасувати рішення державного реєстратора виконавчого комітету Корнинської сільської ради Рівненського району Рівненської області Левандовської А.В. від 06.05.2021 №58009311, про внесення змін (виправлення) опису майнового комплексу Дубенського риборозплідника за адресою: Рівненська область, Дубенський район, Семидубська сільська рада, урочище Залужний Млин, 1, шляхом включення до його складу мисливського та відпочинкового будинків з мансардними поверхами площею 211,0 кв. м та 165,7 кв. м;
5) визнати за Сільрадою право власності на гідротехнічні споруди, розташовані в межах Семидубської територіальної громади Дубенського району Рівненської області на земельних ділянках з кадастровими номерами: 5621687400:11:017:0005, 5621687400:11:033:0001, 5621687400:11:017:0006.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 18.12.2023 у справі №918/791/23, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.03.2024, відмовлено у задоволенні позову.
Постановою ВС у складі колегії суддів КГС від 17.07.2024 частково задоволено касаційну скаргу першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури, постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.03.2024 та рішення Господарського суду Рівненської області від 18.12.2023 змінено та викладено їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.
Колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що у справі, яка переглядається, належному способу захисту прав відповідає позовна вимога про припинення володіння відповідача гідротехнічними спорудами, а не позовні вимоги про скасування рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, скасування рішення державного реєстратора, визнання права власності, припинення права власності чи будь-які інші позовні вимоги. Якщо в Державному реєстрі відкритий окремий розділ на такі гідротехнічні споруди, то судове рішення про задоволення такої позовної вимоги є підставою для державної реєстрації припинення права власності та закриття розділу, якщо ж у розділі окрім права власності на гідротехнічні споруди зареєстроване право власності також на інші будівлі, споруди, то таке судове рішення є підставою для виключення відомостей про гідротехнічні споруди з опису об'єкта нерухомого майна.
При цьому Велика Палата Верховного Суду у пункті 154 своєї постанови від 01.03.2023 у справі №522/22473/15-ц звернула увагу на те, що якщо на виконання спірного правочину особою сплачені кошти або передане інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не приводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь особи або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема, на підставі частини першої статті 216, статті 387, частин першої, третьої статті 1212 ЦК України).
Звертаючись до суду з позовом, Сільраді необхідно розмежовувати майно, яке могло бути предметом продажу на законних підставах, та інше майно (у тому числі самочинно побудоване / гідротехнічні споруди) задля належного відновлення порушених прав та інтересів територіальної громади.
Отож, підставою звернення до суду у справі №918/1049/24 з позовом про припинення права володіння став факт державної реєстрації за ТОВ "Мисливське господарство "Любомирське" права власності на гідротехнічні споруди, які перебувають на землях водного фонду, що належать позивачу, виконує допоміжну функцію у здійсненні певних водогосподарських заходів.
Щодо участі прокурора у цій справі, оцінка обґрунтованості порушення інтересів держави в особі органу, визначеного прокурором позивачем.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 3 ч.1 ст. 131-1 Конституції України передбачено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює: представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Частинами 3 та 5 ст. 53 ГПК України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Відповідно до ч.4 ст. 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу.
За змістом ч.1, ч.3, ч.4 та ч.7 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
З системного аналізу вказаних правових норм вбачається, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 р. зі справи №806/1000/17).
Слід вказати, що правовідносини, пов'язані з використанням комунального майна, становлять "суспільний", "публічний" інтерес, а тому питання щодо неправомірного, всупереч закону набуття речових прав на гідротехнічні споруди, що розташовані на землях комунальної власності не відповідає суспільному інтересу та є підставою для представництва прокурором інтересів держави.
Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 викладено таку правову позицію:
- прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу;
- бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк;
- звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення;
- невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо;
- прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, у спірних правовідносинах судам необхідно дослідити: чи знав або повинен був знати компетентний орган про допущені порушення інтересів держави, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся; чи дотримано прокурором розумного строку для надання уповноваженому органу можливості відреагувати на виявлене прокурором порушення та самостійно звернутися до суду з відповідним позовом або ж надати аргументовану відповідь на звернення прокурора.
При цьому самого лише посилання прокурора про виявлення ним порушення інтересів держави та невжиття органом державної влади (позивачем у справі), на який покладено обов'язок щодо судового захисту інтересів держави, відповідних дій для такого захисту, недостатньо для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом п.2 ч.4 ст. 23 Закону "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва.
У справі, що слухається, прокурором визначено позивачем Семидубську сільську раду.
Статтею 80 ЗК України визначено, що суб'єктами права власності на землю, зокрема, є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.
Відповідно ч.1 ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.
На підставі ч.2 ст. 83 ЗК України в комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.
Статтями 10, 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
У відповідності до п. 5 ст. 16 вказаного Закону, від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Частиною 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності.
Відповідно до ст. ст. 319, 386 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Відповідно до п. 24 перехідних положень ЗК України, з дня набрання чинності цим пунктом (27.05.2021), землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук).
Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього п.і право державної власності, на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.
Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.
Перехід земельних ділянок із державної власності у комунальну власність згідно з вимогами цього пункту не є підставою для припинення права оренди та інших речових прав, похідних від права власності, на такі земельні ділянки. Внесення змін до договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту із зазначенням нового органу, що здійснює розпорядження такою земельною ділянкою, не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору.
З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.
Таким чином, з 27.05.2021 власником та, відповідно, розпорядником земель водного фонду, розташованих за межами населених пунктів, що не перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук став орган місцевого самоврядування є Семидубська сільська рада, яка зареєструвала право власності на земельні ділянки к.н. 5621687400:11:017:0005, 5621687400:11:033:0001 - 05.07.2022, а на земельну ділянку з к.н. 5621687400:11:017:0006 - 14.07.2022.
Оскільки ставки розміщені на земельних ділянках власником яких є територіальна громада в особі Семидубської сільської ради, то відповідно і водні об'єкти належать до комунальної власності.
Так, Закони України від 04.11.2020 №963-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо уточнення порядку передачі в оренду водних об'єктів у комплексі з земельними ділянками" та від 21.03.2023 №2989-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення державного регулювання в галузі рибного господарства, збереження та раціонального використання водних біоресурсів та сфері аквакультури" врегулювали порядок укладення договору оренди водних об'єктів у комплексі з земельними ділянками, та договору користування на умовах оренди гідротехнічною спорудою.
При цьому, відповідно до вказаних законів водні об'єкти надаються у користування за договором оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом у порядку, визначеному земельним законодавством України.
Право оренди земельної ділянки під водним об'єктом поширюється на такий водний об'єкт.
Окрім того, після набрання чинності Законом України від 28.04.2021 №1423-ХІ "Про внесення законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" розпорядження землями водного фонду за межами населених пунктів державної форми власності перейшли до органів місцевого самоврядування та вважаються комунальною власністю. Відповідно на даний час розпоряджається такою категорією земель і здійснює передачу на умовах оренди землі з водним об'єктом на них, як в межах, так і за межами населеного пункту, орган місцевого самоврядування.
Зважаючи на те, що у даній справі утворені спірними гідротехнічними спорудами штучні водойми (ставки) забезпечують як використання водного об'єкта шляхом формування та наповнення ставків, так і захист від шкідливої дії води, а саме забезпечення шляхом тримання нормального підпірного рівня води у ставку завдяки можливості водоскиду та водонапуску, попередження можливості переповнення водойми, здійснення пропусків води та спорожнення водойми, то перебування гідротехнічних споруд у приватній власності, у той час як ставки, наповнення та спуск яких вони забезпечують перебувають у комунальній власності, суперечить вимогам чинного законодавства.
Відповідно до ст. 6 ВК України, води (водні об'єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування. Український народ здійснює право власності на води (водні об'єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради.
Враховуючи, що земельні ділянки, на яких знаходяться водні об'єкти перебувають у комунальній власності, водні об'єкти є власністю Семидубської сільської ради, а гідротехнічні споруди є приналежною, нероздільною річчю вищевказаних водойм, то керівник окружної прокуратури правомірно визначив Семидубську сільську раду позивачем у цій справі.
В той же час, підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка позивача, який після виявлення порушень законодавства, про які повідомлено окружною прокуратурою, мав право звернутись до суду щодо захисту порушених інтересів.
Дубенською окружною прокуратурою скеровано лист Семидубській сільській раді від 29.10.2024 №3425вих-24 з приводу вищевказаних порушень прав територіальної громади та наявності підстав для їх захисту.
У відповідь органом місцевого самоврядування проінформовано окружну прокуратуру, що заходи щодо захисту інтересів держави по даному питанню не вживалися.
Відтак, окружною прокуратурою правомірно кваліфіковано вищевказане як бездіяльність відповідного органу та, як наслідок, встановлено достатні та обґрунтовані підстави для реалізації представницьких повноважень.
Слід зазначити, що сам факт незвернення до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави у цій сфері та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №903/129/18.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування; оцінка аргументів сторін.
Статтею 328 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) унормовано, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є юридичним фактом, який полягає в офіційному визнанні та підтвердженні державою набутого особою речового права на нерухомість та є елементом в юридичному складі (сукупності юридичних фактів), який призводить до виникнення речових прав, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При цьому реєстрація права власності хоча і є необхідною умовою, з якою закон пов'язує виникнення речових прав на нерухоме майно, однак реєстраційні дії є похідними від юридичних фактів, на підставі яких виникають, припиняються чи переходять речові права, тобто державна реєстрація сама по собі не є способом набуття права власності.
При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право.
Аналогічні правові висновки сформульовано Верховним Судом, зокрема, у постановах від 27.06.2018 у справі №921/403/17-г/6, від 08.08.2019 у справі №909/472/18, від 14.12.2021 у справі №911/1455/19, від 21.01.2020 у справі №910/10987/18.
Окрім того, відповідно до ч.1 ст. 181 ЦК України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Крім того, законодавством визначені подільні та неподільні речі.
Так, ст. 183 ЦК України встановлено, що подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення, а неподільною відповідно, яку не можна поділити без втрати такого призначення. Річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов'язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю.
Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 186 ЦК України).
Складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення (ч.1 ст. 187 ЦК України).
Якщо кілька речей утворюють єдине ціле, що дає змогу використовувати його за призначенням, вони вважаються однією річчю (складна річ) (ч.1 ст. 188 ЦК України).
Окрім того, ст. 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
У свою чергу, згідно зі ст. 190 ЦК України, майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
За змістом ст. ст. 186, 190, 316 ЦК України, право власності особи виникає на окрему, самостійну річ, тоді як приналежність не може бути окремим об'єктом права власності, а лише слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом (аналогічна правова позиція викладена у постанові ВС від 14.02.2018 справа №910/8903/16).
Також, не можуть бути самостійними об'єктами права власності окремі із складових частин речі, які при переході права на річ не підлягають відокремленню (ст. 187 ЦК України).
Як встановлено з матеріалів справи, на земельних ділянках водного фонду з кадастровими номерами 5621687400:11:017:0006, 5621687400:11:017:0005, 5621687400:11:033:0001, розміщений майновий комплекс Дубенського риборозплідника, що знаходиться за адресою: Рівненська область, Дубенський район, Семидубська сільська рада, Залузький млин урочище, який наразі належить ТОВ "Мисливське господарство "Любомирське" (право власності набуте за Договором купівлі-продажу нерухомого майна від 28.11.2018, укладеним Рівненською обласною організацією Українського товариства мисливців і рибалок).
До складу Комплексу включено 16 земляних контурних дамб та 18 водовипусків, а саме: дамба (контурна) (Д-1), дамба (контурна) (Д-2), дамба (контурна) (Д-2-1), дамба (контурна) (Д-1), дамба (контурна) (Д-2-2), дамба (контурна) (Д-2-3), дамба (контурна) (Д-2-4), дамба (контурна) (Д-2-5), дамба (контурна) (Д-2-6), дамба (контурна) (Д-3), дамба (контурна) (Д-4), дамба (контурна) (Д-5), дамба (контурна) (Д-4-1), дамба (контурна) (Д-5-1), дамба (контурна) (Д-6), дамба (контурна) (Д-7), водовипуск (№1), водовипуск (№2), водовипуск (№3), водовипуск (№4), водовипуск (№5), водовипуск (№6), водовипуск (№7), водовипуск (№8), водовипуск (№9), водовипуск (№10), водовипуск (№11), водозабір (№12), водовипуск (№13), водовипуск (№14), водовипуск (№15), водовипуск (№16), водовипуск (№17), водовипуск (аварійний) (№18).
Підставою для реєстрації права власності на гідротехнічні споруди за Рівненською обласною організацією Українського товариства мисливців і рибалок, за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, слугувало свідоцтво (САВ №411023) про право власності на нерухоме майно від 02.11.2006.
Після укладення Договором купівлі-продажу нерухомого майна від 28.11.2018, державна реєстрація на спірні гідротехнічні споруди проведена за покупцем - ТОВ "Мисливське господарство "Любомирське".
Тим часом, земельні ділянки з кадастровими номерами: 5621687400:11:017:0006, 5621687400:11:017:0005, 5621687400:11:033:0001, загальною площею 18,4154 га., на яких згідно договору купівлі-продажу розміщений майновий комплекс, належать Семидубській територіальній громаді та впродовж 2009-2020 років перебували в оренді Рівненської обласної організації Українського товариства мисливців та рибалок, а з 06.07.2020 передані в оренду ТОВ «Мисливське господарство «Любомирське» на підставі договору оренди водних об'єктів, укладеного між Рівненською обласною державною адміністрацією та вказаним товариством.
При розгляді спору щодо припинення права володіння гідротехнічними спорудами, до предмету доказування входить питання чи являється гідротехнічна споруда самостійними об'єктом права власності.
При аналізі даного питання суд враховує, відповідно до п.1.9.18 Методики обстеження і паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відходів, затвердженої наказом Держкоммістобудування №252 від 19.12.1995, гідротехнічні споруди - це споруди для використання водних ресурсів, а також для боротьби з шкідливим впливом вод: греблі й дамби різного призначення та їхні конструктивні елементи; водоскиди, водоспуски, споруди водовідведення: тунелі, канали, труби, лотки; регуляційні споруди, накопичувачі промислових відходів, ставки, відкриті водозабори, гідромеханічне та механічне обладнання, призначене для нормального функціонування споруд.
Згідно із ДСТУ 3517-97 "Гідрологія суші. Терміни та визначення основних понять", гідротехнічна споруда - це інженерна споруда, що допомагає здійснювати певні водогосподарські заходи як щодо використання водних ресурсів, так і для захисту від шкідливої дії вод.
ДБН В.2.4-3:2010 "Гідротехнічні споруди. Основні положення" визначає, що гідротехнічні споруди - це споруди, що підпадають під вплив водного середовища, призначені для використання і охорони водних ресурсів, а також захисту від шкідливого впливу вод.
У подальшому, визначення гідротехнічних споруд закріплено в Законі України "Про аквакультуру" (набрав чинності 01.07.2013), який визначає принципи державної політики, основні засади розвитку і функціонування аквакультури, правові основи діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування у сфері аквакультури.
Законом України "Про аквакультуру" уведено поняття гідротехнічних споруд рибогосподарської технологічної водойми (гідротехнічні споруди).
Так, відповідно до ст. 1 Закону України "Про аквакультуру", гідротехнічні споруди рибогосподарської технологічної водойми - об'єкти нерухомого майна державної власності (земляні греблі та дамби, водозабірні споруди, повеневі водоскиди, донні водовипуски, водопостачальні, скидні та рибозбірно-осушувальні канали, рибовловлювачі, камери облову, причали, водоскиди, бистротоки, перепади, перегороджувальні рибозахисні та інші споруди), що є інженерними спорудами, які призначені для управління водними ресурсами (підготовка, постачання, збереження, транспортування води та водовідведення), а також для запобігання шкідливій дії вод.
Крім того, згідно з ДБН В.2.4-3: 2010, п. 1.3 Положення про організацію та порядок здійснення технічного нагляду за гідротехнічними спорудами воднотранспортного комплексу, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 16.01.2014 №21, (далі - Положення) гідротехнічна споруда - споруда, що підпадає під вплив водного середовища, призначена для використання і охорони водних ресурсів, а також для захисту від шкідливого впливу вод.
У Державному класифікаторі будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженому наказом Держстандарту України від 17.08.2000 №507, визначено, що споруди це будівельні системи, пов'язані з землею, які створені з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно-монтажних робіт.
З викладеного слідує, що гідротехнічна споруда не може бути окремим об'єктом права власності, оскільки є приналежністю (складовою частиною водойми) та слідує за головною річчю.
Відповідно до положень ст. 107 Водного кодексу України (далі - ВК України), шкідливою дією вод є, зокрема: 1) наслідки повені, що призвели до затоплення і підтоплення земель та населених пунктів; 2) руйнування берегів, захисних дамб та інших споруд.
В даному випадку штучні водойми - ставки утворені спірними гідротехнічними спорудами, які забезпечують як використання водного об'єкта шляхом формування та наповнення ставків, так і захист від шкідливої дії води, який полягає в забезпеченні тримання нормального підпірного рівня води у ставку завдяки можливості водоскиду та водонапуску, попередження можливості переповнення водойми, здійснення пропусків води та спорожнення водойми.
З аналізу ст. ст. 181, 182, 186, 187 ЦК України та Закону України "Про аквакультуру" вбачається, що гідротехнічна споруда рибогосподарської технологічної водойми (ставка), яка за своєю функцією призначена для управління сільськогосподарською діяльністю із штучного розведення, утримання та вирощування об'єктів аквакультури, є інженерною спорудою, яка нерозривно пов'язана з водним об'єктом і земельною ділянкою, на якій вона розташована.
Тобто, окреме функціонування такої споруди як складової частини водойми неможливе без існування водного об'єкта.
Відповідно до ч.1 ст. 58 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), до земель водного фонду належать землі, зайняті: а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; г) береговими смугами водних шляхів; ґ) штучно створеними земельними ділянками в межах акваторій морських портів.
Також, згідно з положенням ст. 4 ВК України, до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.
З огляду на вищезазначені норми права, землі, зайняті гідротехнічними спорудами, належать до земель водного фонду.
У свою ж чергу, гідротехнічна споруда є інженерною спорудою, що виконує допоміжну функцію у здійсненні певних водогосподарських заходів як щодо використання водних ресурсів, так і для захисту від шкідливої дії води, і не наділена тими технічними характеристиками, не має тих відомостей, які підлягають обов'язковому внесенню до Державного реєстру речових прав.
А тому реєстрація права власності на такий вид гідротехнічної споруди окремо від водного об'єкта, до якого вона відноситься, не передбачена вимогами законодавства.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.08.2023 у справі №911/30/22.
Частиною 4 ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв'язку, залізничні колії, крім меліоративних мереж, складових частин меліоративної мережі.
Отже, право власності на гідротехнічну споруду не може бути зареєстроване ні за ким, оскільки гідротехнічна споруда як окремий об'єкт права власності насправді не існує.
Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права викладена у постанові Верховного Суду від 17.07.2024 у справі №918/791/23.
Відповідно до висновків сформульованих у постановах Верховного Суду від 19.04.2023 у справі №904/7803/21 (пункт 6.45), від 01.11.2023 у справі №910/7987/22 (пункт 5.27), якщо зареєстроване право власності чи інше речове право на певний об'єкт насправді не існує і нікому не належить, то належному способу захисту відповідає вимога про припинення володіння відповідача відповідним правом.
Слід вказати, що у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.07.2024 у справі №918/791/23 за позовом Семидубської сільської ради до ТОВ "Мисливське господарство "Любомирське", ГО "Рівненська обласна організація Українського товариства мисливців і рибалок", про скасування рішень державних реєстраторів, визнання частково недійсним договору, визнання права власності на гідротехнічні споруди зазначено, що належному способу захисту прав у даній справі відповідає позовна вимога про припинення володіння відповідача гідротехнічними спорудами, а не позовні вимоги про скасування рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, скасування рішення державного реєстратора, визнання права власності, припинення права власності чи будь-які інші позовні вимоги.
Якщо в Державному реєстрі відкритий окремий розділ на такі гідротехнічні споруди, то судове рішення про задоволення такої позовної вимоги є підставою для державної реєстрації припинення права власності та закриття розділу, якщо ж у розділі окрім права власності на гідротехнічні споруди зареєстроване право власності також на інші будівлі, споруди, то таке судове рішення є підставою для виключення відомостей про гідротехнічні споруди з опису об'єкта нерухомого майна.
Ураховуючи наведене, право власності ТОВ "Мисливське господарство "Любомирське" на гідротехнічні споруди, що розташовані в межах земельних ділянок водного фонду з кадастровими номерами 5621687400:11:017:0006, 5621687400:11:017:0005, 5621687400:11:033:0001 підлягає припиненню на підставі рішення суду.
При цьому, суд повторно звертає увагу на ту обставину, що реєстрації права власності на майновий комплекс Дубенського риборозплідника, що знаходиться за адресою: Рівненська область, Дубенський район, Семидубська сільська рада, Залузький млин урочище, який наразі належить ТОВ "Мисливське господарство "Любомирське" (у т.ч. і на гідротехнічні споруди) за Рівненською обласною організацією Українського товариства мисливців і рибалок відбулась на підставі свідоцтва (САВ №411023) про право власності на нерухоме майно від 02.11.2006, видане виконкомом Семидубської сільської ради.
Проте, проаналізувавши дане свідоцтво, судом встановлено, що об'єкт майнового комплексу складався з 2 будівель.
Згідно даних інвентаризаційної справи КП "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" Рівненської обласної ради дані 2 будівлі: - виробничий будинок площею 39,7 кв. м; - сарай площею 21,3 кв. м., тоді як дані про інші інженерні споруди - відсутні.
В той же час, скасування рішення державного реєстратора КП "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" Рівненської обласної ради Чернацької Оксани Володимирівни № 43673324 про державну реєстрацію права приватної власності на майновий комплекс Дубенського риборозплідника, за адресою: Рівненська область, Дубенський район, Семидубська сільська рада, урочище Залужний Млин, 1, до складу якого увійшли спірні гідротехнічні споруди не було предметом спору у даній справі.
Проте, дані факти враховуються під час винесення рішення щодо припинення права володіння ТОВ "Мисливське господарство "Любомирське" на спірні гідротехнічні споруди.
Висновки суду за результатами вирішення спору.
Відповідно до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Європейський суд з прав людини у справах "Серявін та інші проти України" і "Трофимчук проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (довід). Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
При цьому суд зважає на висновки, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303-А, п.29).
Як наслідок, решту аргументів сторін суд визнає такими, що не мають вирішального впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду.
Отже, сукупним аналізом наведених вище норм права, взятих судом до уваги тверджень сторін та досліджених доказів, суд констатує достатні правові підстави для задоволення позову у повному обсязі.
За результатами з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам сторін у їх сукупності та взаємозв'язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову - про припинення права володіння за ТОВ "Мисливське господарство "Любомирське" гідротехнічними спорудами: дамба (контурна) (Д-1), дамба (контурна) (Д-2), дамба (контурна) (Д-2-1), дамба (контурна) (Д-1), дамба (контурна) (Д-2-2), дамба (контурна) (Д-2-3), дамба (контурна) (Д-2-4), дамба (контурна) (Д-2-5), дамба (контурна) (Д-2-6), дамба (контурна) (Д-3), дамба (контурна) (Д-4), дамба (контурна) (Д-5), дамба (контурна) (Д-4-1), дамба (контурна) (Д-5-1), дамба (контурна) (Д-6), дамба (контурна) (Д-7), водовипуск (№ 1), водовипуск (№ 2), водовипуск (№ 3), водовипуск (№ 4), водовипуск (№ 5), водовипуск (№ 6), водовипуск (№ 7), водовипуск (№ 8), водовипуск (№9), водовипуск (№ 10), водовипуск (№ 11), водозабір (№ 12), водовипуск (№ 13), водовипуск (№ 14), водовипуск (№ 15), водовипуск (№ 16), водовипуск (№ 17), водовипуск (аварійний) (№ 18), що розташовані на земельних ділянках з кадастровими номерами 5621687400:11:017:0006, 5621687400:11:017:0005, 5621687400:11:033:0001 та знаходяться за адресою: Рівненська область, Дубенський район, Семидубська селищна рада, урочище Залузький млин, будинок 1.
Щодо строку позовної давності суд враховує наступне.
Згідно зі ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Набуття права на захист, для здійснення якого встановлено позовну давність, завжди пов'язане з порушенням суб'єктивного матеріального цивільного права.
Належним та ефективним способом захисту прав власності на землі водного фонду та розташовані на ній водні об'єкти є негаторний позов, який може бути пред'явлений упродовж всього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду і на вказану вимогу не поширюється позовна давність. Таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 07.04.2021 у справі № 127/27178/17.
Оскільки предметом спору є припинення незаконно набутого права власності на об'єкти - гідротехнічні споруди ставків, розташованих на землях водного фонду, що перебувають у комунальній власності, тобто нерозривно пов'язані із земельною ділянкою, то питання права власності на цей об'єкт безпосередньо стосується інтересів територіальної громади і в даному випадку порушення є триваючим, а тому прокурор ініціював позов в межах позовної давності.
Розподіл судових витрат.
Згідно з ч.1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судом встановлено, що прокуратурою сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №2316 від 08.11.2024, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, у зв'язку з задоволенням позову.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 123, 124, 126, 129, 222, 236-241 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Припинити право володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Мисливське господарство "Любомирське" гідротехнічними спорудами: дамба (контурна) (Д-1), дамба (контурна) (Д-2), дамба (контурна) (Д-2-1), дамба (контурна) (Д-1), дамба (контурна) (Д-2-2), дамба (контурна) (Д-2-3), дамба (контурна) (Д-2-4), дамба (контурна) (Д-2-5), дамба (контурна) (Д-2-6), дамба (контурна) (Д-3), дамба (контурна) (Д-4), дамба (контурна) (Д-5), дамба (контурна) (Д-4-1), дамба (контурна) (Д-5-1), дамба (контурна) (Д-6), дамба (контурна) (Д-7), водовипуск (№ 1), водовипуск (№ 2), водовипуск (№ 3), водовипуск (№ 4), водовипуск (№ 5), водовипуск (№ 6), водовипуск (№ 7), водовипуск (№ 8), водовипуск (№9), водовипуск (№ 10), водовипуск (№ 11), водозабір (№ 12), водовипуск (№ 13), водовипуск (№ 14), водовипуск (№ 15), водовипуск (№ 16), водовипуск (№ 17), водовипуск (аварійний) (№ 18), що розташовані на земельних ділянках з кадастровими номерами 5621687400:11:017:0006, 5621687400:11:017:0005, 5621687400:11:033:0001 та знаходяться за адресою: Рівненська область, Дубенський район, Семидубська селищна рада, урочище Залузький млин, будинок1.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мисливське господарство "Любомирське" (вул. Будівельників, 7, м. Рівне, Рівненська обл., Рівненський р-н, 33016, код ЄДРПОУ 37614025) на користь Рівненської обласної прокуратури (вул. 16-го Липня, 52, м. Рівне, Рівненська область, 33028, код ЄДРПОУ 02910077; одержувач: р/р UА228201720343130001000015371, МФО 820172, ЗКПО 02910077, банк Державна казначейська служба України, м. Київ, код класифікації видатків бюджету - 2800) 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. - судового збору.
4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 261 ГПК України.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Повний текст рішення складено та підписано 28 лютого 2025 року.
Суддя Ю.Г. РОМАНЮК