адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/ Код ЄДРПОУ 03500004
25.02.2025 Справа № 917/1867/24
Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., при секретарі судового засідання Михатило А. В., за участю представника позивача Данілової Н. Н., представник відповідача Лазоренко С. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовною заявою Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", вул. Польська, 2а, м. Полтава, 36008
до відповідача Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, площа Перемоги, 2, м. Кременчук, Полтавська область, 39600
про стягнення 965 426,24 грн заборгованості -
31.10.2024 року до Господарського суду Полтавської області через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" до відповідача Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про стягнення заборгованості за договором №7129 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води у розмірі 1 516 771,87 грн, з яких: 1 308 746,28 грн - основна заборгованість, 125 549,13 грн - пеня, 26 283,36 грн - 3% річних, 56 193,10 грн - інфляційні втрати (вх. № 1796/24).
Ухвалою від 05.11.2024 судом прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 03.12.2024 року.
21.11.2024 року від відповідача через систему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву (вх.№15709, а. с. 107 - 114), в якому викладені заперечення проти задоволення позовних вимог з посиланням на те, що: Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області погоджується з доводами позивача, що за період з 01.05.2023 року по 31.08.2024 року було сплачено 1 265 636,91 грн; відповідач не погоджується зі сплатою 1 308 746,28 грн вартості наданих послуг за травень - жовтень 2023 року та квітень - серпень 2024 року; згідно зі ст. 1 Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" (далі Закон № 2479-IX), який набрав чинності 19.08.2022 р., запроваджено мораторій на підвищення цін (тарифів) у сфері теплопостачання, зокрема, передбачено, що протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, забороняється підвищення для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) і послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води. Відповідач вважає, що постачання теплової енергії в гарячій воді має здійснюватися за тарифами, які не повинні перевищувати тарифи, за якими відповідач отримував теплову енергію станом на 24.02.2022 р., та які були встановлені для ТОВ "Кременчуцька ТЕЦ". Також відповідач просить при прийнятті рішення в цій справі врахувати висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 04.04.2024 у справі 917/730/23, за змістом яких зміна постачальника відповідних послуг у зв'язку з переданням цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу "Кременчуцька ТЕЦ" у господарське відання ПОКВПГ "Полтаватеплоенерго" не повинна мати наслідком підвищення тарифів на теплову енергію для споживачів м. Кременчука порівняно з тим розміром, що існував станом на 24.02.2022 року.
Відповідач заперечує проти нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат за період з 01.05.2023 року по 31.08.2024 року, оскільки відповідно до договору №7129/2022/443 про закупівлю теплової енергії в гарячій воді позивачем не було надано відомостей щодо надсилання рахунків на оплату товарної продукції та актів приймання-передачі наданих послуг.
25.11.2024 року до суду через систему "Електронний суд" від представника Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області Лазоренко С. М. надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду по справі №917/1867/24 (вх. №15865, а. с. 159, 160).
26.11.2024 року від позивача через систему "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив (вх. №16018, а. с. 171 - 175) з підтримкою позовних вимог, в якій зазначено, що:
- Полтавський окружний адміністративний суд рішенням від 27.09.2023 року у справі №440/6193/23, залишеним в силі постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2024 року, відмовив у задоволенні позову Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області до Полтавської обласної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго", про визнання протиправним та нечинним пункт 1 рішення Полтавської обласної ради від 30.09.2022 №477 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" в частині встановлення ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" двоставкових тарифів на послугу з постачання теплової енергії за категорією споживачів "Для потреб бюджетних установ" відповідно до Додатку. Судом також визнаються необґрунтованими доводи позивача стосовно необхідності отримання згоди органу місцевого самоврядування для встановлення двоставкого тарифу;
- рішенням Господарського суду Полтавської області від 25.03.2024 у справі №917/902/23 відмовлено у задоволенні позовних вимог Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області до ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок вартості наданих послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води стосовно приміщення за адресою площа Перемоги, 2, м. Кременчук, Полтавська область, за період з початку опалювального періоду 2022-2023 і до дня ухвалення відповідного рішення суду до рівня цін за послуги, що застосовувались станом на 24.02.2022 року; та зобов'язання відповідача звернутись по Полтавської обласної ради з метою встановлення тарифу на постачання теплової енергії та постачання гарячої води для споживачів м. Кременчука за категорією "Для бюджетних установ" на рівні тарифів, що діяли станом на 24.02.2022 року (набрало законної сили 24.04.2024 року);
- правовідносини у справі № 917/730/23 та у справі № 9171867/24 не є подібними, а тому вказані правові висновки у справі № 917/730/23 не можуть бути застосовані у справі № 917/1867/24;
- спірні правовідносини сторін врегульовано договором №7129 від 01.11.2022 року, що є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до положень ст.ст. 173, 174 ГК України та ст. ст. 11, 202, 509, 530 ЦК України;
- ст. 1 ЗУ "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" є спеціальною нормою, яка містить заборону, тобто вимогу про зобов'язання утриматися від вчинення певної конкретної дії - підвищення тарифів, та стосується конкретного кола осіб відносин, на які цей Закон розрахований (суб'єктів, що наділені відповідними владними повноваженнями стосовно встановлення таких тарифів або внесення змін до них шляхом підвищення). Відповідач до числа таких суб'єктів не віднесений, а у своїй діяльності керується встановленими для нього Полтавською обласною радою тарифами, грошовий вираз яких, застосований до позивача на рівні тарифів, встановлених рішенням Полтавської обласної ради від 21.10.2021 № 286 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" (які були введені в дію з 01.11.2021), тобто в розмірі, який діяв станом на 24.02.2022 (аналогічна позиція викладена в ухвалах Верховного Суду від 22.10.2024 року у справі №917/1116/23, від 24.10.2024 року у справі № 917/1269/23, від 07.11.2024 року у справі №917/1224/23).
Ухвалою від 26.11.2025 року суд відмовив у задоволенні клопотання представника Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області Лазоренко С. М. про участь у судовому засіданні 03.12.2024 року о 10:00 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду по справі №917/1867/24.
02.12.2024 року до суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшла заява про відкладення підготовчого засідання та про участь у наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх. № 16249, а. с. 219, 220).
03.12.2024 року суд оголосив протокольну ухвалу про задоволення клопотання представника відповідача про відкладення підготовчого засідання та про оголошення перерви у підготовчому засіданні до 14.01.2025 року до 10 год. 00 хв.
14.01.2025 року суд оголосив протокольну ухвалу про перерву у підготовчому засіданні до 30.01.2025 року до 11 год. 00 хв.
28.01.2025 року до суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання (вх. № 1058, а. с. 238), в якому вказано, що 23.01.2025 року відповідачем було проведено часткову оплату основного боргу в сумі 551 345,63 грн, що підтверджується довідкою підприємства. Отже, станом на 27.01.2025 року основний борг за спірний період складає 757 400,65 грн. Як наслідок, позивач просив закрити провадження в частині стягнення суми основної заборгованості у розмірі 551 345,63 грн у зв'язку з відсутністю предмету спору.
28.01.2025 року до суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання (вх. № 1078, а. с. 243), в якому зазначено, що на підставі акту приймання - передачі послуг № 17129 від 31.01.2024 року сплачено згідно платіжної інструкції №35 від 22.01.2025 року за період з 31.01.2024 року по 31.08.2024 року в сумі 551 345,63 грн. На думку відповідача, вимога позивача про стягнення заборгованості за період з 01.05.2023 року по 31.08.2024 року в розмірі 1 516 771,87 є безпідставною.
У підготовчому засіданні 30.01.2025 року позивач просив закрити провадження в частині стягнення суми основної заборгованості у розмірі 551 345,63 грн у зв'язку з відсутністю предмету спору та підтримав позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 757 400, 65 грн основного боргу, 125 549,13 грн пені, 26 283,36 грн 3% річних та 56 193,10 грн інфляційних втрат. Представник відповідача підтвердив перерахування на користь позивача 551 345,63 грн згідно платіжної інструкції №35 від 22.01.2025 року за період з 31.01.2024 року по 31.08.2024 року та заперечував проти задоволення позовних вимог.
Протокольною ухвалою від 30.01.2025 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 25.02.2025 року на 09.00 год.
Ухвалою від 31.01.2025 року суд закрив провадження у справі №917/1867/24 в частині позовних вимог про стягнення основної заборгованості у розмірі 551 345,63 грн.
З урахуванням зазначеного, суд розглядає вимоги про стягнення з відповідача 757 400, 65 грн основного боргу, 125 549,13 грн пені, 26 283,36 грн 3% річних та 56 193,10 грн інфляційних втрат.
В судовому засіданні 25.02.2025 року позивач підтримав позовні вимоги, представник відповідача заперечив проти їх задоволення.
Під час розгляду справи по суті суд дослідив всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.
01 листопада 2022 року між Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (далі - позивач, теплопостачальна організація, ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго") та Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (далі відповідач, споживач) було укладено договір № 7129 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води (далі - договір № 7129, а. с. 9-12).
Відповідно до п. 1 договору № 7129 сторони домовились про те, що позивач бере на себе зобов'язання постачати теплову енергію з метою забезпечення опалення приміщень споживача за адресою вул. Перемоги, буд. 2 - адміністративне приміщення, вул.. Перемроги, буд. 9/1 - нежитлове приміщення, вул.. Перемоги, 9/1 - гараж, а споживач зобов'язується своєчасно та у повному обсязі сплачувати за теплову енергію в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Згідно п. 16 договору № 7129 облік споживання теплової енергії на опалення приміщень відповідача проводиться вузлом комерційного обліку теплової енергії.
Відповідно до п. 18 договору № 7129 зняття показників вузла комерційного обліку теплової енергії проводиться відповідачем і передаються позивачу в останні три дні розрахункового місяця та передаються за телефоном 050 810 017 80, або надсилаються на електронну адресу v.r.t.kremenchuk@pte.poltava.ua з обов'язковим наступним підтвердженням у письмовій формі, за підписом уповноваженої особи та скріпленим печаткою за наявності.
Згідно п. 19.1 договору № 7129 обрахунок місячної абонентської плати за приєднане теплове навантаження, здійснюється на підставі проектного теплового навантаження.
Відповідно до п. 22.3 договору № 7129 проєктне теплове навантаження на опалення будівлі споживача 0,413000 Гкал/год, опалювальна площа 7 496,40 кв.м.
Відповідно до п. 33 договору № 7129 розрахунки за відпущену теплову енергію проводяться відповідно до тарифів, встановлених уповноваженим органом. В разі зміни тарифів розрахунки здійснюються за новими тарифами.
Тариф на теплову енергію для потреб бюджетних установ (без урахуванням витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів та без урахування витрат на утримання та ремонт індивідуальних теплових пунктів) становить:
умовно-змінна частина двоставкового тарифу на теплову енергію - 2 197,08 грн/Гкал (без ПДВ),
умовно-постійна частина двоставкового тарифу на теплову енергію (місячна абонентська плата на одиницю теплового навантаження) - 136 068,84 грн/Гкал/год (без ПДВ).
Згідно п. 34 договору № 7129 в рахунок на оплату включається вартість фактично спожитої теплової енергії за поточний місяць та вартість теплової енергії, що не врахована в рахунку за попередній місяць і місячна абонентська плата за приєднане теплове навантаження (розрахована шляхом множення проєктного теплового навантаження (Гкал/год.) на умовно-постійну частину двоставкового тарифу на теплову енергію (грн/Гкал/год (без ПДВ)).
Місячна абонентська плата за приєднане теплове навантаження сплачується Споживачем щомісяця протягом року незалежно від обсягів споживання теплової енергії.
Відповідно до п. 35 договору №7129 всі розрахунки проводяться на підставі рахунку та акта приймання-передачі теплової енергії складених позивачем. Датою формування є останнє число розрахункового місяця.
У відповідності до п. 36 договору №7129 факт отримання відповідачем теплової енергії фіксується щомісячно актом приймання-передачі теплової енергії, який підписується сторонами відповідно до вимог чинного законодавства і договору. У разі неповернення відповідачем Акту приймання-передачі теплової енергії в 5-денний термін, акт, що підписаний теплопостачальною організацією в односторонньому порядку, вважається оформленим відповідно до вимог чинного законодавства і підтверджує факт надання споживачу теплової енергії.
Згідно п. 37 договору №7129 сторони домовились про те, що споживач зобов'язується сплачувати за теплову енергію у строк до 30 числа місяця наступного за розрахунковим.
Відповідно до п. 39 договору №7129 у випадку несплати у вказані строки вводиться пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який нараховується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу, а також стягнення 3% річних, нарахованих на суму боргу та інфляційні втрати згідно ст.625 ЦК України.
Згідно п. 43 договору № 7129, він набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.11.2022 і діє в частині постачання теплової енергії по 31.12.2022, а в частині розрахунків до їх повного здійснення.
Відповідно до п.44 договору № 7129 він вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо до закінчення строку його дії про припинення дії договору не буде заявлено однією із сторін.
З урахуванням викладеного, укладений між ПОКВПТГ Полтаватеплоенерго та відповідачем договір №7129 є чинним, а відповідно його умови діяли у заявлений позивачем період.
Позивач стверджує, що на виконання умов визначених договором № 7129 постачав теплову енергію у вигляді гарячої води на опалення згаданих вище приміщень відповідача, рахунки та акти приймання-передачі наданих послуг за кожен місяць спірного періоду надавались відповідачу.
Акти приймання-передачі теплової енергії за спірний період, зокрема за 11.2023, 01.2024, 02.2024, 03.2024 підписані сторонами. Акти приймання-передачі за спірний період, зокрема за 05.2023, 06.2023, 07.2023, 08.2023, 09.2023, 10.2023, 12.2023, 04.2024, 05.2024, 06.2024, 07.2024, 08.2024 підписані лише з боку позивача.
За період з 01.05.2023 по 31.08.2024 за відпущену теплову енергію відповідачу нараховано до сплати 2 574 383,19 грн.
При цьому, як стверджує позивач, за спірний період у розрахунках за відпущену теплову енергію діяли тарифи:
- з 01.11.2022 по 30.09.2023 встановлені рішенням Полтавської обласної ради №477 від 30.09.2022 ПОКВПТГ Полтаватеплоенерго для потреб бюджетних установ (без урахування витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів та без урахування витрат на утримання та ремонт індивідуальних теплових пунктів), які зазначені і в п. 33 договору № 7129, на наступному рівні:
умовно-змінна частина двоставкового тарифу на теплову енергію - 2 197,08 грн/Гкал (без ПДВ);
умовно-постійна частина двоставкового тарифу на теплову енергію (місячна абонентська плата на одиницю теплового навантаження) - 136 068,84 грн/Гкал/год (без ПДВ).
- з 01.10.2023 по 31.08.2024 встановлені рішенням Полтавської обласної ради № 669 від 28.07.2023 (в редакції рішення Полтавської обласної ради №687 від 26.09.2023) ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго для потреб бюджетних установ (з урахуванням витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів та без урахування витрат на утримання та ремонт індивідуальних теплових пунктів) на наступному рівні:
умовно-змінна частина двоставкового тарифу на теплову енергію - 3064,76 грн/Гкал (без ПДВ);
умовно-постійна частина двоставкового тарифу на теплову енергію (місячна абонентська плата на одиницю теплового навантаження) - 170 458,64 грн/Гкал/год (без ПДВ).
За даними позивача, за вказаний період станом на дату звернення з позовною заявою відповідачем сплачено 1 265 636,91 грн.
Таким чином, станом на дату звернення з позовною заявою за відповідачем утворилася заборгованість за відпущену теплову енергію за період з 05.2023 по 08.2024 в розмірі 1 308 746,28 грн, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду із цим позовом.
Як зазначалось вище, після звернення позивача до суду відповідачем було перераховано на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 551 345,63 грн, у зв'язку з чим судом було закрито провадження в даній частині (551 345,63 грн основного боргу) за відсутністю предмету спору.
Позивач обґрунтовує свої вимоги наступними доказами (копіями): Договором №7129 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води від 01.11.2022, рахунками на оплату від 31.05.2023 року, від 30.06.2023 року, від 31.07.2023 року, від 31.08.2023 року, від 30.09.2023 року, від 31.10.2023 року, від 30.11.2023 року, від 31.12.2023 року, від 31.01.2024 року, від 29.02.2024 року, від 31.03.2024 року, від 30.04.2024 року, від 31.05.2024 року, 30.06.2024 року, 31.07.2024 року, 31.08.2024 року, рахунками на погашення боргу від 31.10.2023 року, від 30.11.2023 року, від 31.12.2023 року, від 31.01.2024 року, від 29.02.2024 року, від 31.03.2024 року, від 30.04.2024 року, від 31.05.2024 року, 30.06.2024 року, 31.07.2024 року, 31.08.2024 року; актами прийняття-передачі послуг від 31.05.2023 року, від 30.06.2023 року, від 31.07.2023 року, від 31.08.2023 року, від 30.09.2023 року, від 31.10.2023 року, від 30.11.2023 року, від 31.12.2023 року, від 31.01.2024 року, від 29.02.2024 року, від 31.03.2024 року, від 30.04.2024 року, від 31.05.2024 року, 30.06.2024 року, 31.07.2024 року, 31.08.2024 року; доказами вручення рахунків та актів про обсяги спожитої теплової енергії та за послуги з постачання гарячої води (реєстри виданих на руки рахунків та актів); актами підключення до системи теплопостачання №89 від 13.11.2023 року, №1552 від 22.11.2023 року, актами відключення до системи теплопостачання №163 від 28.03.2024 року, №162 від 28.03.2024 року, відомостями про фактичні покази засобів обліку теплової енергії від 30.11.2023 року, 28.12.2023 року, 31.01.2024 року, 29.03.2024 року, рішенням Господарського суду Полтавської області №917/902/23/23 від 25.03.2024 року, розпорядженням КМУ від 08.10.2022 року №894-р, рахунками на оплату від 30.11.2022 року, рішеннями Полтавської обласної ради №481 від 14.10.2022 року, №687 від 26.09.2023 року (з додатком №1), №477 від 30.09.2022 року (з додатком №1), №669 від 28.07.2023 року, рішеннями Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області №1508 від 20.10.2022 року, статутом позивача від 2024 року, випискою з ЄДРЮОФОПГФ відносно позивача, випискою з ЄДРЮОФОПГФ відносно відповідача, довідкою Департаменту фінансів Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області №3718/15 від 08.11.2022 року, довіреністю №№29-14/84 від 03.07.2024 року, свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю, постановою Полтавського окружного адміністративного суду по справі №440/6193/23 від 27.09.2023 року, постановою Другого апеляційного адміністративного суду по справі №440/6193/23 від 13.02.2024 року, рішенням Господарського суду Полтавської області по справі №917/902/23 від 25.03.2024 року, ухвалою Верховного Суду по справі №917/1116/23 від 22.10.2024 року, ухвалою Верховного Суду по справі №917/1269/23 від 24.10.2024 року, довідкою ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" про стан залишку заборгованості.
Відповідач обґрунтовує свої заперечення проти задоволення позовних вимог наступними доказами (копіями): розпорядженням КМУ від 08.10.2022 року №894-р, рахунками на оплату від 30.11.2022 року, листом №29-17/1769 від 19.10.2022 року, рішеннями Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області №1508 від 20.10.2022 року, №86 від 13.01.2023 року, №1867 від 30.12.2021 року, рішенням ХХХІІІ сесії міської ради VII скликання Кременчуцької міської ради Полтавської області від 12.12.2018 року, листами міністерства розвитку громад та територій України №7/10.2/12387-22 від 18.11.2022 року, №7/10.2/14445-22 від 30.12.2022 року, 7/10.2/827-23 від 25.01.2023 року, 7/10.2/8416-22 від 25.08.2022 року, 7/10.2/1734-23 від 16.02.2023 року, постановою Верховного Суду по справі №917/730/23 від 04.04.2024 року, платіжними інструкціями №412 від 08.04.2024 року, №258 від 29.02.2024 року, №294 від 11.03.2024 року, №344 від 20.03.2024 року, №480 від23.04.2024 року, №35 від22.01.2025 року, довідкою відносно суми сплачених рахунків ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго".
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, суд виходить з наступного.
Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства Полтаватеплоенерго засновано на майні спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селищ і міст Полтавської області. Засновником підприємства є Полтавська обласна рада. Власник підприємства територіальні громади сіл, селищ і міст Полтавської області.
Основним напрямком діяльності ПОКВПТГ Полтаватеплоенерго відповідно до Статуту є забезпечення тепловою енергією на опалення та приготування гарячої води житлового фонду, комунально-побутових та інших об'єктів.
ПОКВПТГ Полтаватеплоенерго здійснює ліцензовану господарську діяльність з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії на підставі ліцензій: 1) виробництво теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії); 2) транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами; 3) постачання теплової енергії, які були переоформлені на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 739 від 06.06.2017.
Відповідно до ліцензійних умов провадження господарської діяльності у сфері теплопостачання, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 308 від 22.03.2017, Обласні та Київська міська державні адміністрації здійснюють ліцензування господарської діяльності:
- з виробництва теплової енергії суб'єктів господарювання у разі, якщо суб'єкт господарювання провадить (має намір провадити) діяльність з виробництва теплової енергії (крім виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях, когенераційних установках та установках з використанням альтернативних джерел енергії) на виробничих об'єктах, що розташовані на території відповідної області України (території міста Київ);
- з транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами суб'єктів господарювання у разі, якщо теплові мережі суб'єктів господарювання розташовані на території відповідної області України (території міста Київ);
- з постачання теплової енергії суб'єктів господарювання у разі, якщо суб'єкт господарювання здійснює (планує здійснювати) постачання теплової енергії на території відповідної області України (території міста Київ).
Підприємство внесено до ліцензійного реєстру суб'єктів господарювання (ліцензіатів), які здійснюють господарську діяльність з виробництва теплової енергії, транспортування теплової енергії магістаральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії ( в тому числі з використанням альтернативних видів палива) у Полтавській області.
До початку опалювального сезону 2022/2023 ПОКВПТГ Полтаватеплоенерго здійснювало господарську діяльність на території міст Полтави, Карлівки, Решетилівки, смт. Котельви та смт. Машівки.
На підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 08.10.2022 №894-р у спільну власність територіальних громад Полтавської області передано цілісний майновий комплекс відокремленого підрозділу Кременчуцька ТЕЦ Державної установи Навчально-методичний центр з газової безпеки (код згідно з ЄДРПОУ ВП: 44657848).
Рішенням Полтавської обласної ради № 481 від 14.10.2022 Про прийняття цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу Кременчуцька ТЕЦ Державної установи Навчально-методичний центр з газової безпеки у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області було прийнято безоплатно з державної власності у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області цілісний майновий комплекс відокремленого підрозділу Кременчуцька ТЕЦ Державної установи Навчально-методичний центр з газової безпеки (код згідно з ЄДРПОУ ВП: 44657848). Пунктом 4 цього рішення, після затвердження акту приймання-передачі, передбачено передачу на баланс, у господарське відання, майна, як внесок до статутного капіталу Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства Полтаватеплоенерго.
Рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області № 1508 від 20.10.2022 Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства Полтаватеплоенерго визначено виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води на лівобережній частині міста Кременчука від джерела Кременчуцької ТЕЦ з покладенням відповідних обов'язків згідно із законодавством.
Виходячи з викладеного починаючи з листопада 2022 року ПОКВПТГ Полтаватеплоенерго постачає теплову енергію і надає послуги з постачання теплової енергії та гарячої води на лівобережній частині м. Кременчука від джерела Кременчуцької ТЕЦ у тому числі і відповідачу.
Відповідно до вимог частин 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Матеріалами справи підтверджено, що 01 листопада 2022 року між Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго" та Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області було укладено Договір № 7129 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води.
Правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються Законом України Про теплопостачання, який визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії, захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.
За приписами статті 1 Закону України «Про теплопостачання постачання теплової енергії» господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору. Сфера теплопостачання є сферою діяльності з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії споживачам.
Споживачем теплової енергії є, зокрема, юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.
У відповідності до ст. 2 Закону України "Про теплопостачання" цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом (контролем) у сфері теплопостачання, експлуатацією теплоенергетичного обладнання та виконанням робіт на об'єктах у сфері теплопостачання суб'єктами господарської діяльності незалежно від форми власності.
Згідно норм ст.3 Закону України "Про теплопостачання" відносини між суб'єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України "Про теплопостачання" теплопостачальні організації зобов'язані забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору та стандартів.
Цьому обов'язку кореспондує обов'язок споживачів теплової енергії визначений статтею 19 Закону України "Про теплопостачання", згідно якого споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Згідно ст. 24 Закону України «Про теплопостачання», одним з основних обов'язків споживача є додержання вимог договору та нормативно-правових актів.
На виконання умов договору № 7129, зокрема, у період з 01.05.2023 по 31.08.2024, позивач постачав відповідачу теплову енергію у вигляді гарячої води на опалення приміщення відповідача, рахунки та акти приймання-передачі наданих послуг за кожен місяць спірного періоду надавались відповідачу.
Акти приймання-передачі теплової енергії за спірний період, зокрема за 11.2023, 01.2024, 02.2024, 03.2024 підписані сторонами. Акти приймання-передачі за спірний період, зокрема за 05.2023, 06.2023, 07.2023, 08.2023, 09.2023, 10.2023, 12.2023, 04.2024, 05.2024, 06.2024, 07.2024, 08.2024 підписані лише з боку позивача.
Разом з тим, пунктом 36 договору № 7129 сторони погодили, що у разі неповернення відповідачем Акту приймання-передачі теплової енергії в 5-денний термін, акт, що підписаний теплопостачальною організацією в односторонньому порядку, вважається оформленим відповідно до вимог чинного законодавства і підтверджує факт надання споживачу теплової енергії.
Спору між сторонами щодо обсягу отриманої теплової енергії за вказаний період немає.
При цьому, обсяги отриманої теплової енергії за вказаний період підтверджуються відомостями про фактичні покази засобів теплової енергії по Кременчуцькій гімназії №19 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, що додані до матеріалів позовної заяви.
Як вбачається з матеріалів справи, за період з 01.05.2023 по 31.08.2024 за відпущену теплову енергію позивач відповідачу нарахував до сплати 2 574 383,19 грн.
При цьому, як стверджує позивач, за спірний період у розрахунках за відпущену теплову енергію діяли тарифи:
- з 01.11.2022 по 30.09.2023 встановлені рішенням Полтавської обласної ради №477 від 30.09.2022 ПОКВПТГ Полтаватеплоенерго для потреб бюджетних установ (без урахування витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів та без урахування витрат на утримання та ремонт індивідуальних теплових пунктів), які зазначені і в п. 33 договору № 7129, на наступному рівні:
умовно-змінна частина двоставкового тарифу на теплову енергію - 2 197,08 грн/Гкал (без ПДВ);
умовно-постійна частина двоставкового тарифу на теплову енергію (місячна абонентська плата на одиницю теплового навантаження) -136 068,84 грн/Гкал/год (без ПДВ).
- з 01.10.2023 по 31.08.2024 встановлені рішенням Полтавської обласної ради № 669 від 28.07.2023 (в редакції рішення Полтавської обласної ради №687 від 26.09.2023) ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго для потреб бюджетних установ (з урахуванням витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів та без урахування витрат на утримання та ремонт індивідуальних теплових пунктів), на наступному рівні:
умовно-змінна частина двоставкового тарифу на теплову енергію - 3064,76 грн/Гкал (без ПДВ);
умовно-постійна частина двоставкового тарифу на теплову енергію (місячна абонентська плата на одиницю теплового навантаження) - 170 458,64 грн/Гкал/год (без ПДВ).
Досліджуючи питання правомірності застосування вказаних вище тарифів позивачем суд зазначає таке.
Вищезазначений договір є чинним, спорів щодо визнання недійсними його умов між сторонами не існує.
В силу умов укладеного договору та в силу актів цивільного законодавства, що регулюють правовідносини у сфері теплопостачання у відповідача щомісячно виникає обов'язок щодо оплати фактично спожитої теплової енергії.
Відповідно до п. 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 (надалі Правила № 1198) розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.
У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі.
Згідно п. 16 договору № 7129 облік споживання теплової енергії на опалення приміщень відповідача проводиться вузлом комерційного обліку теплової енергії.
Відповідно до п. 18 договору № 7129 зняття показників вузла комерційного обліку теплової енергії проводиться відповідачем і передаються позивачу в останні три дні розрахункового місяця та передаються за телефоном 050 810 017 80, або надсилаються на електронну адресу v.r.t.kremenchuk@pte.poltava.ua з обов'язковим наступним підтвердженням у письмовій формі, за підписом уповноваженої особи та скріпленим печаткою за наявності.
Згідно п. 19.1 договору № 7129 обрахунок місячної абонентської плати за приєднане теплове навантаження, здійснюється на підставі проектного теплового навантаження.
Відповідно до п. 22.3 договору № 7129 проєктне теплове навантаження на опалення будівлі споживача 0,413000 Гкал/год, опалювальна площа 7 496,40 кв.м.
Згідно п. 34 договору № 7129 в рахунок на оплату включається вартість фактично спожитої теплової енергії за поточний місяць та вартість теплової енергії, що не врахована в рахунку за попередній місяць і місячна абонентська плата за приєднане теплове навантаження (розрахована шляхом множення проєктного теплового навантаження (Гкал/год.) на умовно-постійну частину двоставкового тарифу на теплову енергію (грн/Гкал/год (без ПДВ)). Місячна абонентська плата за приєднане теплове навантаження сплачується Споживачем щомісяця протягом року незалежно від обсягів споживання теплової енергії.
Згідно п. 36 Правил №1198 теплопостачальна організація зобов'язується забезпечувати протягом обумовленого в договорі часу безперервне постачання теплової енергії (за винятком нормативно встановлених перерв), підтримувати параметри теплоносія, що подається з колекторів джерела теплової енергії на вході в теплову мережу споживача теплової енергії відповідно до температурного графіка теплової мережі, не допускаючи відхилення параметрів, визначених договором.
За приписами п. 40 Правил № 1198 споживач теплової енергії зобов'язаний, зокрема, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.
Відповідно до п. 33 договору №7129 розрахунки за відпущену теплову енергію проводяться відповідно до тарифів, встановлених уповноваженим органом. В разі зміни тарифів розрахунки здійснюються за новими тарифами.
Згідно ч. 1 ст.632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
У відповідності до ч.1 ст. 191 ГК України державні регульовані ціни запроваджуються Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до ст. 13 Закону України "Про ціни і ціноутворення" державне регулювання цін здійснюється Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, в тому числі шляхом установлення обов'язкових для застосування суб'єктами господарювання фіксованих цін.
Згідно норм ч.1 ст.15 Закону України "Про теплопостачання" державне регулювання діяльності у сфері теплопостачання провадиться зокрема у формі регулювання тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії з урахуванням змін цін на енергоносії та інших витрат.
За приписами статті 13 Закону України "Про теплопостачання" до основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належить встановлення для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію і тарифів на виробництво теплової енергії (крім тарифів на теплову енергію, вироблену на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях та когенераційних установках) у порядку і межах, визначених законодавством.
Відповідно до п. 37 ч. 1 ст. 43 Закону України "Про місцеве самоврядування" в Україні виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються питання встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги, які надаються підприємствами, що перебувають у спільній власності територіальних громад, представництво інтересів яких здійснює відповідна районна чи обласна рада, а також суб'єктами господарювання, що здійснюють управління (експлуатацію) цілісними майновими комплексами таких підприємств.
За приписами ч.1 ст.9 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" ліцензіат зобов'язаний виконувати вимоги ліцензійних умов відповідного виду господарської діяльності.
Згідно до пп. 9 п. 3.2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії, затверджених постановою НКРЕКП № 308 від 22.03.2017 (зі змінами), передбачено, що при провадженні господарської діяльності з постачання теплової енергії ліцензіат повинен дотримуватися такої організаційної вимоги, як здійснення постачання теплової енергії за тарифами, що встановлюються уповноваженим законом державним колегіальним органом або органами місцевого самоврядування в межах наданих повноважень. Таким уповноваженим органом, що для ПОКВПТГ Полтаватеплоенерго встановлює тарифи на постачання теплової енергії є Полтавська обласна рада.
Як зазначено вище, за спірний період у розрахунках за відпущену теплову енергію діяли тарифи:
- з 01.11.2022 по 30.09.2023 встановлені рішенням Полтавської обласної ради №477 від 30.09.2022 ПОКВПТГ Полтаватеплоенерго для потреб бюджетних установ (без урахування витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів та без урахування витрат на утримання та ремонт індивідуальних теплових пунктів), які зазначені і в п. 33 договору №7129, на наступному рівні:
умовно-змінна частина двоставкового тарифу на теплову енергію - 2 197,08 грн/Гкал (без ПДВ);
умовно-постійна частина двоставкового тарифу на теплову енергію (місячна абонентська плата на одиницю теплового навантаження) -136 068,84 грн/Гкал/год (без ПДВ).
- з 01.10.2023 по 31.08.2024 встановлені рішенням Полтавської обласної ради № 669 від 28.07.2023 (в редакції рішення Полтавської обласної ради №687 від 26.09.2023) ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго для потреб бюджетних установ (з урахуванням витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів та без урахування витрат на утримання та ремонт індивідуальних теплових пунктів), які зазначені і в п. 33 договору № 7125, на наступному рівні:
умовно-змінна частина двоставкового тарифу на теплову енергію - 3064,76 грн/Гкал (без ПДВ);
умовно-постійна частина двоставкового тарифу на теплову енергію (місячна абонентська плата на одиницю теплового навантаження) - 170 458,64 грн/Гкал/год (без ПДВ).
Інформація про тарифи є загальнодоступною та перебуває у вільному доступі на сайті Полтавської обласної ради https://oblrada-pl.gov.ua та на сайті ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго"://te.pl/ua/.
Формування зазначених тарифів здійснювалось ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" на підставі Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на комунальні послуги" № 869 від 01.06.2011 (далі Порядок № 869).
Порядок № 869 застосовується під час установлення органами місцевого самоврядування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для суб'єктів природних монополій, а також для суб'єктів господарювання на суміжних ринках, зазначених у п. 1 цього Порядку, та поширюється на таких суб'єктів під час розрахунку зазначених тарифів.
Відповідно до п. 4 Порядку № 869, під час формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води суб'єктами господарювання, що перебувають у спільній власності територіальних громад, вимоги цього порядку в частині формування тарифів для кожної окремої територіальної громади (у разі провадження ліцензованої діяльності та надання комунальних послуг у декількох територіальних громадах) на таких суб'єктів не поширюється.
Вказана норма є імперативною та не містить жодних альтернативних тлумачень.
Відповідно до пункту 3.2. Розділу 3 ЛІЦЕНЗІЙНИХ УМОВ провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами, затверджених Постановою НКРЕКП №308 від 22.03.2017 року, при провадженні ліцензованої діяльності ліцензіат повинен дотримуватися організаційних вимог, зокрема, здійснювати постачання теплової енергії за тарифами, що встановлюються уповноваженим законом державним колегіальним органом або органами місцевого самоврядування в межах наданих повноважень.
Частиною 1 статті 10 Закону України "Про природні монополії" №1682 передбачено, що суб'єкти природних монополій зобов'язані, зокрема, дотримуватися умов та правил здійснення підприємницької діяльності, визначених у ліцензіях на здійснення підприємницької діяльності у сферах природних монополій; забезпечувати на недискримінаційних умовах реалізацію вироблених ними товарів споживачам.
Суд зазначає, що стаття 1 Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" є спеціальною нормою, яка, виходячи з буквального тлумачення її змісту:
- містить заборону, тобто вимогу про зобов'язання утриматися від вчинення певної конкретної дії - підвищення тарифів;
- стосується конкретного кола осіб відносин, на які цей Закон розрахований - суб'єктів, що наділені відповідними владними повноваженнями стосовно встановлення таких тарифів або внесення змін до них шляхом підвищення.
Проте позивач як постачальник теплової енергії за регульованими тарифами до числа таких суб'єктів не віднесений, а у своїй діяльності керується встановленими для нього Полтавською обласною радою тарифами, грошовий вираз яких застосований до відповідача на рівні тарифів, встановлених рішенням Полтавської обласної ради від 21.10.2021 № 286 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" (які були введені в дію з 01.11.2021), тобто в розмірі, який діяв станом на 24.02.2022.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.09.2024 року по справі №917/1389/23.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При цьому, як було встановлено судом застосування при обрахунку вартості теплової енергії, яка поставляється відповідачу за укладеним між сторонами договором, будь-яких інших тарифів, окрім тих, які були встановлені уповноваженими органами для ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго", умовами вказаного договору не передбачено.
Також судом встановлено, що в п. 33 договору №7129 сторони погодили, що у разі зміни тарифів розрахунки здійснюються за новими тарифами, а відповідно до п. 46 договору №7129 у випадку зміни тарифу ТО повідомляє про це споживачу і розрахунок проводиться з моменту набуття чинності нових тарифів.
Полтавський окружний адміністративний суд рішенням від 27.09.2023 у справі №440/6193/23 відмовив у задоволенні позову Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області до Полтавської обласної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства "Полтаватеплоенерго", про визнання протиправним та нечинним пункт 1 рішення Полтавської обласної ради від 30.09.2022 №477 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго" в частині встановлення Полтавському обласному комунальному виробничому підприємству теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (надалі - ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго") двоставкових тарифів на послугу з постачання теплової енергії за категорією споживачів "Для потреб бюджетних установ" відповідно до Додатку 1 Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2024 дане рішення суд залишив без змін.
Крім того, судом враховано, що відповідач по даній справі звертався до Господарського суду Полтавської області з позовом про зобов'язання ПОКВПТГ Полтаватеплоенерго здійснити перерахунок вартості наданих послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води за період з початку опалювального періоду 2022-2023, а саме з 01.11.2022 і до дня ухвалення відповідного рішення суду, відповідно до рівня цін (тарифів) за послуги постачання тепла, що застосовувались до позивача станом на 24.02.2022.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 25.03.2024 року у справі № 917/902/23 у задоволенні позовних вимог Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області до ПОКВПТГ Полтаватеплоенерго про визнання дії щодо нарахування вартості спожитого тепла Виконавчому комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області стосовно приміщення за період з початку опалювального періоду 2022-2023, а саме з 01.11.2022 і до дня ухвалення відповідного рішення суду, згідно двоставкового тарифу, незаконними - відмовлено.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 25.03.2024 року у справі № 917/902/23, зокрема, встановлено, що визначення відповідачем в рахунках на оплату, копії яких додані до позовної заяви, вартості теплової енергії за двоставковим тарифом на послугу з постачання теплової енергії, який був встановлений додатком 2 до Рішення Полтавської обласної ради № 477 для бюджетних установ, відповідало як умовам укладених між сторонами по справі Договорів, так і вимогам чинного законодавства України.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частина перша ст. 632 ЦК України передбачає, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін; у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом (ч. 2 ст. 632 ЦК України).
В матеріалах справи відсутні докази укладення додаткових угод до договору №7129 протягом опалювального періоду 2022-2024 років стосовно змін ціни.
Судом також встановлено, що умовами укладеного між сторонами договору не передбачено права чи обов'язку позивача самостійно встановлювати, змінювати чи здійснювати перерахунок тарифів на послуги з постачання теплової енергії відповідачу.
Враховуючи викладене, визначення позивачем в рахунках на оплату, копії яких додані до позовної заяви, вартості теплової енергії за двоставковими тарифами на теплову енергію, які були встановлені Рішеннями Полтавської обласної ради № 477 від 30.09.2022 року та № 669 від 28.07.2023 (в редакції рішення Полтавської обласної ради №687 від 26.09.2023) для бюджетних установ, відповідало як умовам укладеного між сторонами по справі договору, так і вимогам чинного законодавства України.
Також, відповідач також прохає застосувати правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 04.04.2024 у справі № 917/730/23.
В ч. 4 ст. 236 ГПК України вказано, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В ухвалі Верховного Суду від 18.10.2023 у справі № 917/1287/22 вказано, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де є схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60. постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).
У постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20) Велика Палата Верховного Суду конкретизувала визначення подібності правовідносин, згідно з яким на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях, після чого застосувати змістовий критерій порівняння (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків сторін спору), а за необхідності також суб'єктний і об'єктний критерії, які матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб'єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об'єкт.
Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі №154/3029/14-ц, правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ.
Верховний Суд у постанові від 04.04.2024 у справі № 917/730/23 розглядав позовну заяву з вимогами про визнання укладеними пунктів договору та зробив висновки щодо правовідносин сторін, де договір не був укладений, ціну послуг теплопостачання та теплової енергії сторони не погодили.
Натомість у справі № 917/1867/24, яка перебуває на розгляді у Господарському суді Полтавської області, предметом спору є стягнення боргу за поставлену теплову енергію. При цьому сторони узгодили вартість цієї теплової енергії у відповідному договорі, який не визнаний недійсним і зміни до якого у цій частині не внесені.
Отже, правовідносини у справі № 917/730/23 та у справі № 917/1867/24 не є подібними, а тому вказані правові висновки у справі № 917/730/23 не можуть бути застосовані у справі № 917/1867/24.
З огляду на вищевикладені вимоги чинного законодавства України, ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" зобов'язано здійснювати постачання теплової енергії споживачам за тарифами, що встановлені Полтавською обласною радою, на недискримінаційних умовах, тобто застосовувати встановлений двоставковий тариф на послугу з постачання теплової енергії для всіх споживачів підприємства, в т.ч. споживачів міста Кременчука.
За вказаного, суд дійшов висновку про правомірність застосування позивачем при обрахунку вартості спожитої відповідачем теплової енергії за тарифами, що визначені у п.33. договорі та встановлені рішеннями Полтавської обласної ради №477 від 30.09.2022 року для бюджетних установ та № 669 від 28.07.2023 (в редакції рішення Полтавської обласної ради №687 від 26.09.2023).
Згідно з приписами статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України і статті 193 Господарського кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно п. 37 договору №7129 сторони домовились про те, що споживач зобов'язується сплачувати за теплову енергію у строк до 30 числа місяця наступного за розрахунковим.
Як зазначено судом вище, за період з 01.05.2023 по 31.08.2024 за відпущену теплову енергію відповідачу нараховано до сплати 2 574 383,19 грн. Проте, за вказаний період відповідачем станом на дату звернення з позовом сплачено 1 265 636,91 грн.
Таким чином, за відповідачем станом на дату звернення з позовом утворилася заборгованість за відпущену теплову енергію за період за період з 05.2023 по 08.2024 в розмірі 1 308 746,28 грн.
Разом з тим, матеріалами справи підтверджено, що після звернення позивача до суду відповідачем було перераховано на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 551 345,63 грн, у зв'язку з чим судом було закрито провадження в даній частині (551 345,63 грн основного боргу) за відсутністю предмету спору.
Враховуючи наявність висновку про правомірність застосування позивачем при обрахунку вартості спожитої відповідачем теплової енергії за тарифами, що визначені у п.33. договорі та встановлені додатком 2 до рішення Полтавської обласної ради №477 від 30.09.2022 року для бюджетних установ та № 669 від 28.07.2023 (в редакції рішення Полтавської обласної ради №687 від 26.09.2023), а також закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення основної заборгованості у розмірі 551 345,63 грн, суд дійшов висновку про задоволення вимоги про стягнення 757 400,65 грн основної заборгованості.
Крім суми основної заборгованості позивач просить стягнути із відповідача в зв'язку із неналежним виконанням грошових зобов'язань за договором пеню, 3% річних та інфляційні втрати.
Зокрема, на підставі ст. 230 ГК України, п. 39 договору №7129, позивачем нарахована пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення платежу в розмірі 125 549,13 грн на грошові зобов'язання жовтня 2023 року - липня 2024 року (загальний період нарахування з 01.12.2023 по 30.09.2024, розрахунок пені додано до матеріалів позовної заяви); згідно ст. 625 ЦК України, п.39 договору №7129 у зв'язку з невиконанням зобов'язання з оплати за відпущену теплову енергію позивачем нараховано 3 % річних в розмірі 26 283,36 грн на грошові зобов'язання з травня 2023 по липень 2024 року (загальний період нарахування з 01.07.2023 по 30.09.2024) та втрати від інфляційних процесів в розмірі 56 193,10 грн на грошові зобов'язання з травня 2023 року по червень 2024 року (загальний період нарахування з вересня 2023 по серпень 2024 (розрахунки 3 % річних та інфляційних додано до матеріалів позовної заяви).
Відповідно до п. 39 договору №7129 у випадку несплати у вказані строки вводиться пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який нараховується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу, а також стягнення 3% річних, нарахованих на суму боргу та інфляційні втрати згідно ст.625 ЦК України.
Як унормовано приписами статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
При цьому слід зауважити, що у випадках порушення грошового зобов'язання суд не має правових підстав приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 Цивільного кодексу України) або на відсутність вини (статті 614, 617 Цивільного кодексу України чи стаття 218 Господарського кодексу України).
За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочення виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту, цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, а не штрафною санкцією.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (аналогічна правова позиція викладена у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Перевіряючи розмір заявлених позивачем до стягнення 3 % річних суд звертає увагу на наступне.
Перевірка правильності розрахунку 3 % річних здійснена за допомогою програми Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга: закон".
Статтею 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настання якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Згідно статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Згідно ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Частиною 5 ст. 254 ЦК України передбачено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Згідно п. 37 договору №7129 сторони домовились про те, що споживач зобов'язується сплачувати за теплову енергію у строк до 30 числа місяця наступного за розрахунковим.
Згідно правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеної в постанові від 09.06.2020 по справі № 419/1965/18, прийменники до і по в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності або виконання чого-небудь.
А отже, зазначення у п. 37 договору до 30 числа місяця свідчить, що саме ця дата і є останнім днем строку оплати заборгованості.
З наданого розрахунку 3% річних вбачається, що позивач починає нараховувати проценти на прострочену заборгованість:
- за червень 2023 року з 31.07.2023 року, однак оскільки 30.07.2023 року припадає на неділю (вихідний день), відповідно початком прострочення є 01.08.2023 року;
- за серпень 2023 року з 01.10.2023 року, однак оскільки 30.09.2023 року припадає на суботу (вихідний день), відповідно початком прострочення є 03.10.2023 року;
- за листопад 2023 року з 31.12.2023 року, однак оскільки 30.12.2023 року припадає на суботу (вихідний день), відповідно початком прострочення є 02.01.2024 року;
- за лютий 2024 року з 31.03.2024 року, однак оскільки 30.03.2024 року припадає на суботу (вихідний день), відповідно початком прострочення є 02.04.2024 року;
- за травень 2024 року з 01.07.2024 року, однак оскільки 30.06.2024 року припадає на неділю (вихідний день), відповідно початком прострочення є 02.07.2024 року.
Таким чином, позивачем невірно вказано дати початку нарахувань 3% річних на заборгованість за червень 2023 року, серпень 2023 року, листопад 2023, лютий 2024 року та травень 2024 року, оскільки кредиторські вимоги про сплату боргу на той момент ще не настали.
За розрахунком суду є правомірною та підлягає задоволенню вимога про стягнення 28 188,58 грн 3 % річних. В іншій частині вимог про стягнення 3 % річних (94,78 грн) суд відмовляє.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що правомірними є задоволення вимоги про стягнення 55 804,06 грн. В іншій частині вимог про стягнення інфляційних втрат (389,04 грн) суд відмовляє.
Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.
Відповідно до п. 39 договору №7129 у випадку несплати у вказані строки вводиться пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який нараховується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені, суд встановив, що позивач допустив аналогічні помилки при визначені початку прострочення заборгованості, що і в розрахунках 3% річних.
За розрахунком суду є правомірною та підлягає задоволенню вимога про стягнення 124 752,53 грн пені. В іншій частині вимог про стягнення пені (796,60 грн) суд відмовляє.
Стосовно посилання відповідача на умови договору №7129/2022/443 про закупівлю теплової енергії в гарячій воді від 20.12.2022 року, укладеного між сторонами, відносно порядку направлення рахунків, актів та відповідно здійснення оплати за теплову енергію суд зазначає, що вказаний договір відсутній в матеріалах справи та він не є підставою позовних вимог.
Договір №7129, порушення умов якого стало підставою для звернення позивача до суду, не містить умов, що пов'язують оплату за теплову енергію з датою отриманням рахунків чи актів прийняття-передачі послуг. Згідно п. 37 договору №7129 сторони домовились про те, що споживач зобов'язується сплачувати за теплову енергію у строк до 30 числа місяця наступного за розрахунковим.
До того ж, посилання відповідача на неотримання рахунків на оплату та актів прийняття-передачі послуг за спірний період спростовується наданими ним платіжними інструкціями, в призначенні платежу яких вказано відповідні спірні номери, дати рахунків та актів.
Також заперечення відповідача стосовно отримання спірних рахунків та актів спростовується наявними в матеріалах справи реєстрами виданих на руки рахунків та актів (а. с. 53 - 58), де міститься прізвище особи, що їх отримала - Дібров Д., дата отримання та підпис. При цьому, підтвердженням того, що Дібров Д. являється представником відповідача є копії відомостей про фактичні покази засобів теплової енергії за спірний період, що підписані що заступником начальника адміністративно-господарського відділу Дмитром Дібровим.
Клопотання про зменшення розміру пені відповідачем не заявлялось, підстав для її зменшення відповідачем не зазначалось.
Згідно із ч. 2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010 №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Відповідно до частини 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України" за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.
На підставі матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 757 400,65 грн основної заборгованості, 124 752,53 грн пені,26 188,58 грн 3 % річних та 55 804,06 грн втрат від інфляційних процесів підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому в цій частині підлягають задоволенню.
В іншій частині позов задоволенню не підлягає (відмовлено у стягненні 796,60 грн пені, 94,78 грн 3% річних та 389,04 грн інфляційних втрат.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.
Згідно із частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до положень статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", розмір прожиткового мінімуму на одну працездатну особу з 1 січня 2024 року складає 3 028,00 гривень.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлена в розмірі 1, 5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0, 8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Судом встановлено, що за подання позовної заяви до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 18 201,26 грн (платіжна інструкція №1765934278 від 10.10.2024 року, а. с. 8).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судові витрати в частині суми основного боргу 551 345,63 грн, по якій судом закрито провадження у справі на підставі п. 2 ст. 231 ГПК України, підлягають поверненню позивачу з Державного бюджету України відповідно до приписів п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" (за клопотанням). Після надходження відповідного клопотання позивача сума переплати буде повернута йому з бюджету.
В іншій частині судовий збір покладається на відповідача (з урахуванням часткового задоволення позову).
Керуючись статтями 129, 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (площа Перемоги, 2, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 04057287) на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (вул. Польська, 2 А, м. Полтава, 36008, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 03338030, рахунок НОМЕР_1 в АБ "Укргазбанк" МФО 320478) 757 400,65 грн основного боргу, 26 188,58 грн 3% річних, 55 804,06 грн інфляційних втрат, 124 752,53 грн пені та 11 569,75 грн витрат на сплату судового збору.
Видати наказ із набранням чинності цим рішенням.
3. В іншій частині позову відмовити.
Повний текст рішення складено та підписано 03.03.2025 року.
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О. М. Тимощенко