65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про залишення позовної заяви без руху
"04" березня 2025 р. м. Одеса Справа № 916/757/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Сулімовської М.Б., розглянувши матеріали заяви
за позовом: Дочірнього підприємства державної компанії "Укрспецекспорт" Державне госпорозрахункове зовнішньоторгівельне підприємство "Спецтехноекспорт" (код ЄДРПОУ 30019335, 04073, м.Київ, просп.Степана Бандери, 7)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Імо-Транс" (код ЄДРПОУ 43458009, 65059, м.Одеса, вул.Донського Дмитра, буд.59/1, офіс 6)
про стягнення 21244,00 доларів США
Позивач Дочірнє підприємство державної компанії "Укрспецекспорт" Державне госпорозрахункове зовнішньоторгівельне підприємство "Спецтехноекспорт" звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Імо-Транс" про стягнення 21244,00 доларів США.
Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання транспортно-експедиторського обслуговування від 17.10.2023.
Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про залишення її без руху, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Згідно з ч. 5 ст. 164 ГПК України, до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.
Частиною першою статті 58 ГПК України встановлено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Згідно з частинами першою, третьою статті 56 ГПК України, сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере, участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Наведені положення законодавства передбачають можливість здійснення процесуального представництва юридичної особи як у порядку самопредставництва, так і іншими особами - як представниками юридичної особи.
При цьому підписання та / або подання заяв, клопотань, скарг є процесуальними формами реалізації повноважень з представництва.
Відповідно до частини дев'ятої статті 60 ГПК України, у разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання.
Частиною першою статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
За змістом пункту 1 частини першої, частин третьої, четвертої статті 60 ГПК України, повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи; довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами; повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Суд зауважує, що самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення.
У порядку самопредставництва юридичну особу може представляти за посадою її керівник або інші особи, повноваження яких підтверджуються відповідно до частини третьої статті 56 ГПК України.
Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку, що для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб'єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження (довіреності).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.11.2020 у справі №908/592/19. Подібна (узагальнена) позиція також сформована в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №303/4297/20.
Суд також враховує правову позицію, наведену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2024 у справі №910/16580/23, яка конкретизувала власний висновок, викладений в ухвалі від 08.06.2022 у справі №303/4297/20. Здійснюючи тлумачення частини третьої статті 56 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що її формулювання дозволяє виснувати, через яких осіб можливе самопредставництво юридичної особи, а також про те, що, окрім керівника і члена виконавчого органу, такими особами можуть бути також інші особи, уповноважені діяти від імені юридичної особи відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту).
Особа, через яку юридична особа діє на засадах самопредставництва, має підтвердити суду цей свій статус, зокрема, шляхом подання документів, вказаних у частині третій статті 56 ГПК України (статут, положення, трудовий договір (контракт)). Водночас, якщо відповідні відомості щодо особи, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи на засадах самопредставництва, внесені до ЄДР ЮО, ці відомості є офіційним та достатнім підтвердженням того, що юридична особа діє в суді через певну особу на засадах самопредставництва (з урахуванням відповідних обмежень повноважень, якщо такі є).
Отже, за наявності інформації щодо такої особи в ЄДР ЮО та в разі подання її суду, відсутності стосовно цього спору, про який повідомлено суду, підстави додатково підтверджувати ці повноваження документами, які за своїм змістом є тими, що визначені частиною третьою статті 56 ГПК України, - статутом, положенням, трудовим договором (контрактом) - відсутні, оскільки суд може покладатись на відомості з ЄДР ЮО як на достовірні.
Так, позовна заява підписана представником позивача Ігорем Свиридовим.
На підтвердження повноважень останнього до матеріалів заяви додано витяг з наказу №166-К від 07.04.2023 про прийняття на роботу Свиридова І.Б. на посаду старшого юрисконсульта відділу правової відповідності Юридичного департаменту та посадова інструкція юрисконсульта відділу правової відповідності.
Дослідивши посадову інструкцію суд зазначає, що в п.2.1 останньої визначено, що юрисконсульт у межах компетенції відділу, до складу якого він входить, представляє на підставі довіреності інтереси підприємства в органах державної влади, органах місцевого самоврядування на підприємствах, в установах та організаціях будь-яких форм власності, за виключенням самопредставництва в судових процесах.
При цьому, згідно п.4.1.6 інструкції, юрисконсульт уповноважений представляти інтереси підприємства та брати участь від імені підприємства у судових процесах усіх видів судочинства у судах усіх інстанцій у порядку самопредставництва без додаткового уповноваження (довіреності), а також представляти підприємство в третейських та арбітражних судах (в тому числі міжнародних, за межами України), з усіма процесуальними правами, які передбачені процесуальним законом за відповідним процесуальним статусом підприємства як учасника справи, в тому числі, але не виключно, підписувати та подавати позовні заяви, скарги, відзиви, відповіді на відзиви та інші заяви/клопотання як по суті справи, так і з процесуальних питань.
Отже, означені пункти посадової інструкції є взаємосуперечливими.
Крім того, згідно наказу №166-К від 07.04.2023, Свиридова І.Б. прийнято на посаду старшого юрисконсульта відділу правової відповідності, в той час як до матеріалів справи додано посадову інструкції юрисконсульта відділу правової відповідності.
В свою чергу, з наданої посадової інструкції юрисконсульта неможливо встановити, що вона також розповсюджується на осіб, які обіймають посаду старшого юрисконсульта.
Для усунення означеного недоліку позивачу слід надати належні докази на підтвердження повноважень Свиридова І.В. на підписання позовної заяви станом на дату підписання.
Згідно п.3 ч.3 ст.162 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
Позивачем визначено ціну позову - 21244,00 доларів США.
Відповідно до п. 3.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", ціна позову про стягнення іноземної валюти визначається в іноземній валюті та національній валюті України відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову.
У разі подання до господарського суду позову про стягнення іноземної валюти обов'язковим є зазначення еквіваленту в національній валюті України (гривнях).
Позовна заява не містить зазначення еквіваленту заявленої до стягнення суми в національній валюті України (гривнях).
Для усунення даного недоліку позивачу слід зазначити ціну позову в національній валюті України відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову, в тому числі уточнити прохальну частину позову.
Згідно п.8 ч.3 ст.162 ГПК України, позовна заява повинна містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
За приписами ч.2 ст.164 ГПК України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Так, в додатках до позовної заяви позивач зазначає про подання до суду копії листа ТОВ "Імо-Транс" №150124/1 від 15.02.2024, проте фактично даний лист в матеріалах заяви відсутній.
Для усунення вказаного недоліку позивачу слід надати копію листа ТОВ "Імо-Транс" №150124/1 від 15.02.2024.
Відповідно до положень п.9 ч.3 ст.162 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
В порушення наведеної норми процесуального закону позовна заява не містить орієнтовного розрахунку судових витрат, а зазначення у позові про те, що "попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат складає грн. сплаченого судового збору" не може вважатись таким розрахунком, оскільки не містить жодних сум.
Для усунення вказаного недоліку позивачу слід надати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до ч.1 ст.164 ГПК України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують, зокрема, сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Статтею 9 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Згідно із частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір сплачується у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За змістом ч. 1 ст. 6 Закону України "Про судовий збір", за подання позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті, судовий збір сплачується у гривнях з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день сплати.
Суд констатує, що матеріали позовної заяви не містять доказів сплати позивачем судового збору за подання позову у встановленому законом порядку та розмірі.
При цьому, враховуючи приписи частини 1 статті 6 Закону України "Про судовий збір", господарський суд позбавлений можливості встановлення точної суму судового збору, яку необхідно сплатити, адже має бути врахований офіційний курс гривні до відповідної іноземної валюти, встановлений Національним банком України на день сплати.
Відповідно до прохальної частини позовної заяви, позивачем заявлено вимогу майнового характеру (про стягнення 21244,00 доларів США), тому розмір судового збору, який підлягає сплаті за подання відповідної позовної заяви, має становити 1,5% від ціни позову, з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти (доларів США), встановленого Національним банком України на день сплати.
Для усунення означеного недоліку позивачу слід надати докази сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.
Також, з позовної заяви слідує, що діяльність позивача пов'язана з використанням відомостей, що становлять державну таємницю. З метою вирішення питання щодо можливості розгляду даної справи Господарським судом Одеської області, суд вважає за необхідне зобов'язати позивача надати обгрунтовані пояснення - чи містять матеріали позовної заяви державну таємницю.
Частиною 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
При цьому, залишення позовної заяви без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання, визначеного Господарським процесуальним кодексом України.
За таких обставин, оскільки позивачем не дотримано вищезазначених вимог, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, суд вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху та надати позивачу строк для усунення допущених недоліків позовної заяви.
Керуючись ст.ст. 162, 164, 174, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позовну заяву Дочірнього підприємства державної компанії "Укрспецекспорт" Державне госпорозрахункове зовнішньоторгівельне підприємство "Спецтехноекспорт" залишити без руху.
2. Встановити позивачу строк для усунення недоліків - протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали шляхом подання доказів і пояснень, зазначених в мотивувальній частині ухвали.
3. Копію заяви про усунення недоліків та додані до неї докази направити відповідачу. Докази направлення подати до суду.
4. Роз'яснити позивачу, що в разі не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із такою заявою.
5. Копію ухвали направити позивачу.
Суддя М.Б. Сулімовська
Ухвала суду набрала законної сили 04.03.2025, оскарженню не підлягає.