"19" лютого 2025 р.м. Одеса Справа № 916/5465/23
Господарський суд Одеської області у складі судді Погребної К.Ф. при секретарі судового засідання Фатєєвої Г.В. розглянувши справу №916/5465/23
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “РЕЧІ» (03151, м. Київ, вул. Ушинського, буд. 40, корпус 302, офіс 1, код ЄДРПОУ 44885114)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “АЛЬТАЇР-С» (67668, Одеська область, Біляївський район, с. Великий Дальник, вул. Шевченка, 64, код ЄДРПОУ 36352090)
про стягнення 103 956,70грн.
Представник:
Від позивача: не з'явився;
Від відповідача: не з'явився;
Товариство з обмеженою відповідальністю “РЕЧІ» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “АЛЬТАЇР-С» про стягнення 103 956,70грн.
Ухвалою від 20.12.2023р. судом, у порядку ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “РЕЧІ» було залишено без руху.
27.12.2023р. до господарського суду надійшла заява (вх. №47141/23) Товариства з обмеженою відповідальністю “РЕЧІ» про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.01.2024р. за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/5465/23 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін учасників справи у порядку письмового провадження.
11.03.2024р. за вх. №10236/24 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю “АЛЬТАЇР-С» надійшло клопотання про призначення експертизи, згідно якої останній просить суд призначити по справі почеркознавчу експертизу, проведення якої доручити експертам Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України на вирішення якої поставити питання:
- Чи виконаний підпис від імені директора ТОВ “Альтаїр-С» Друбецької Зінаїди Кирилівни на Договорі поставки №237-ком від “ 07» вересня 2023 самою Друбецькою З.К. чи іншою особою;
- Чи виконаний підпис на Специфікація №1, Графіку поставок, документі, що містить Інформацію про уповноважених представників, документі Замовлення від 07.09.2023 року, Акті розбіжностей від 07.09.2023 року, Акті про невідповідність від 07.09.2023 року, Акті про виявлення недоліків товару від 07.09.2023 року, документі Технічних умов та правил постачання товару, Паспорті товару від 07.09.2023 року, Протоколі узгодження розбіжностей товару від 07.09.2023 року від імені директора ТОВ “Альтаїр-С» Друбецької Зінаїди Кирилівни самою ОСОБА_1 чи іншою особою?
30.04.2024р. за вх. №17524/24 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю “АЛЬТАЇР-С» надійшла уточнення редакція клопотання про призначення експертизи, згідно якої останній просить суд призначити по справі почеркознавчу експертизу, проведення якої доручити експертам Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України на вирішення якої поставити питання:
- Чи виконаний підпис від імені директора ТОВ “Альтаїр-С» Друбецької Зінаїди Кирилівни на Договорі поставки №237-ком від “ 07» вересня 2023 самою ОСОБА_1 чи іншою особою;
- Чи виконаний підпис на Специфікація №1, Графіку поставок, документі, що містить Інформацію про уповноважених представників, документі Замовлення від 07.09.2023 року, Акті розбіжностей від 07.09.2023 року, Акті про невідповідність від 07.09.2023 року, Акті про виявлення недоліків товару від 07.09.2023 року, документі Технічних умов та правил постачання товару, Паспорті товару від 07.09.2023 року, Протоколі узгодження розбіжностей товару від 07.09.2023 року від імені директора ТОВ “Альтаїр-С» Друбецької Зінаїди Кирилівни самою ОСОБА_1 чи іншою особою?
- Чи виконаний підпис від імені директора ТОВ “Альтаїр-С» Друбецької Зінаїди Кирилівни на Повідомленні про відмову від договору поставки самою ОСОБА_1 чи іншою особою?
Ухвалою суду від 07.05.2024р. розгляд справи №916/5465/23 було призначено за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 23.10.2024р. клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “АЛЬТАЇР-С» від 30.04.2024р. за вх. №17524/24 про призначення експертизи було задоволено частково.
05.12.2024р. до суду від Одеського науково- дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України разом зі супровідним листом надійшло клопотання експерта разом з рахунком на оплату судової почеркознавчої експертизи.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.12.2024р. провадження по справі було поновлення із призначення до розгляду клопотання судового експерта в засіданні суду.
Ухвалою суду від 16.12.2024р. клопотання судового експерта Одеського науково- дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України за вх. №43710/24 від 05.12.2024р. про надання додаткової документації, необхідної для виконання експертизи було задоволено, провадження по справі №916/5465/23 зупинено, матеріали справи скеровано до Одеського науково- дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України для продовження проведення судової експертизи.
09.01.2025р. до суду від Одеського науково- дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України разом зі супровідним листом надійшов Висновок експерта №СЕ-19/11624-24739-ПЧ від 06.01.2025р. та матеріали господарської справи.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.01.2025р. провадження по справі було поновлено із призначенням до розгляду в судовому засіданні.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.02.2025р. підготовче засідання було закрито, розгляд справи було призначено по суті в судовому засіданні.
11.03.2024 за вх.№10223/24 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого останній позовні вимоги не визнає вважає їх необґрунтованим, безпідставними в зв'язку з чим в задоволенні позову просить суд відмовити.
Відповідач зазначає, що директор ТОВ “Альтаїр-С» Друбецька Зінаїда Кирилівна не підписувала відповідний Договір поставки №237-ком від “ 07» вересня 2023, та не ставила на нього печатку товариства. На переконання відповідача підстав для стягнення збитків, пені та штрафу немає, оскільки відсутні договірні зобов'язання між сторонами, адже договір на який посилається позивач є неукладеним.
25.03.2024р. за вх. №12236/24 до суду від позивача до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якого позивач вважає що заперечення відповідача є безпідставними, не підтверджені належним та допустимим доказами, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Так, позивач вказує, що за результатами переговорів Договір поставки, неустойка за яким є предметом розгляду у справі № 916/5465/23, та решта пов'язаних з ним документів підписувалися сторонами віддалено. Спочатку Договір було підписано позивачем, а потім підписані документи були відправлені представнику відповідача для підписання. Таким чином, представники позивача особисто не були свідками тих обставин, хто саме підписував договірні документи від імені директора відповідача, проте позивач був переконаний що підписання Договору відповідачем відбувалося добросовісно.
Позивач вказує, що факт підписання відповідачем Договору поставки та інших пов'язаних документів підтверджується також і тими обставинами, що після укладення Договору поставки відповідачем направлено на адресу позивача повідомлення про відмову від Договору поставки №237-ком від 07.09.2023.
Крім того, 14.01.2025р. за вх. №1284/25 та 27.01.2025р. за вх. №2716/25 до суду від відповідача, за наслідком проведеної експертизи надійшли заяви, згідно яких останній просить суд в задоволенні позову відмовити повністю оскільки відповідними експертом висновком підтверджено його позицію відносно того що повідомленням про відмову від договору поставки директором Товариства Друбецькою З.К. не підписувалось. Крім того відповідач просить суд стягнути з позивача вартість проведеної експертизи.
28.01.2025р. за вх. №2938/25 до суду від позивача надійшли додаткові письмові пояснення, згідно яких останній просить суд позовні вимоги задовольнити повністю. Крім того розгляд справи просив суд здійснювати його відсутністю.
Судом в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
Як вказує позивач, 07.09.2023р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “РЕЧІ» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “АЛЬТАЇР-С» було кладено договір поставки №237-ком, за умовами якого Постачальник зобов'язується передавати у власність (постачати) Товар Покупцю, у визначеній кількості, відповідної якості та за погодженою ціною, а Покупець зобов'язується приймати Товар та оплачувати його на умовах, визначених цим Договором.
Відповідно до п. 2.1. Договору, поставка Товару Постачальником здійснюється окремими партіями відповідно до прийнятих Постачальником Замовлень Покупця. Постачальник зобов'язується приймати від Покупця Замовлення на поставку Товару та здійснювати його поставку за адресами, в кількості та на дату, вказані у Замовленні, власними силами і засобами (в т.ч. транспортом) та за свій рахунок.
Пунктом 2.7. Договору передбачено, що у разі неможливості виконання Замовлення Покупця, Постачальник зобов'язується не пізніше ніж через 8 (вісім) робочих годин після отримання такого Замовлення письмово по електронній пошті (Додаток №3) повідомити Покупця про неможливість виконання Замовлення в повному об'ємі або частково з обґрунтуванням причин неможливості виконання та вказати дату поставки.
Згідно п. 2.10. Договору, зобов'язання Постачальника з постачання Товару вважаються виконаними з моменту передачі Товару, який відповідає вимогам якості та іншим умовам цього Договору, у повному обсязі (за кількість) відповідно до прийнятого Замовлення Покупця та передачі повного пакету належним чином оформлених товаросупроводжувальних документів відповідно до умов цього Договору та діючого законодавства.
Відповідно до п. 2.11. Договору, Постачальник зобов'язується забезпечити безперервний контроль за неухильним і своєчасним отриманням та виконанням Замовлень Покупця. При цьому Постачальник приймає на себе усі ризики, пов'язані з діями (бездіяльністю) його працівників (представників/уповноважених осіб), які призвели до неналежного (у т.ч. несвоєчасного) виконання Замовлення Покупця.
За посиланнями позивача, протягом періоду з 12.09.2023 по 11.11.2023 (включно), за Договором ним було замовлено у Відповідача Товар на загальну суму 557 080,62 грн., при цьому за вказаний період Відповідачем Товар посталений не був.
Так, як вказує позивач, відповідачем не виконані взяті на себе зобов'язання щодо поставки Товару, згідно замовлень: № УПЧМ0022830 від 12.09.2023 на суму 167587,48 грн.; № УПЧМ0023250 від 19.09.2023 суму 56084,14 грн.; № УПЧМ0024631 від 26.09.2023 на суму 26050,00 грн.; № УПЧМ0025119 від 03.10.2023 на суму 41730,00 грн.; № УПЧМ0025513 від 10.10.2023 на суму 40596,00 грн.; № УПЧМ0025973 від 17.10.2023 на суму 40269,00 грн.; № УПЧМ0027840 від 31.10.2023 на суму 35619,00 грн.; № УПЧМ0028344 від 07.11.2023 на суму 47188,20 грн.; № УПЧМ0028802 від 14.11.2023 на суму 40630,80 грн.; № УПЧМ0030009 від 21.11.2023 на суму 40630,20 грн.; № УПЧМ0030703 від 28.11.2023 на суму 32122,80 грн.
Відповідно до п. 9.8. Договору, при порушенні терміну поставки Товару Постачальник сплачує Покупцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період прострочення, від вартості не поставленого Товару за кожен день прострочення виконання зобов'язання протягом усього періоду прострочення.
Пунктом 9.9. Договору (в редакції протоколу узгодження розбіжностей) передбачено, що у разі порушення Постачальником строків поставки Товару більше ніж на 1 (один) календарний день ніж це передбачено даним Договором або Замовленням, Постачальник сплачує Покупцю штраф у розмірі 10% від вартості непоставленого Товару, але не менше ніж 5000,00 грн. (п'ять тисяч грн. 00 коп.).
Згідно п. 9.12. Договору (в редакції протоколу узгодження розбіжностей), у випадку невиконання або не належного виконання Постачальником п. 2.7., п 2.9. цього Договору, останній сплачує Покупцю штраф у розмірі 1000,00 грн. (одна тисяча грн. 00 коп.).
Відповідно до п. 9.13. Договору, кошти, на які виникли права вимоги у Покупця в рамках цього Договору (п.9.2 - п.9.5, п.9.8 - п.9.12) сплачуються Постачальником протягом 5 (п'яти) робочих днів.
За посиланнями позивач, що оскільки відповідачем не були виконанні його зобов'язання щодо поставки товару, він відповідно до умов договору, звернувся до відповідача з Претензією №1 про сплату неустойки за порушення умов Договору поставки (вих. №363 від 31.10.2023) Проте, відповідна претензія відповідачем не отримана, і повернута відправнику.
Як вказує позивач, станом на 11.12.2023 розмір неустойки за невиконання Договірних зобов'язань по вказаним замовленням становить 103 956,70 грн., що складається з штрафу за прострочення поставки Товару в розмірі 67367,16 грн., пені за прострочення поставки Товару у розмірі 25589,54 грн., та штрафу за неповідомлення про неможливість виконання замовлення у розмірі 11000 грн.
Отже, посилаючись на вищенаведені обставини Товариство з обмеженою відповідальністю “РЕЧІ» звернулось до суду з відповідним позовом для захисту свого порушеного права.
Проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їх відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Вказане цілком кореспондується з положеннями статті 193 ГК України.
Частиною 1 статті 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Статтею 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За умовами п.2 ч.1 ст.208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За умовами ч.ч.1, 2 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно з ст.104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Так, звернувшись до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення з останнього неустойку в розмірі 103 956,70грн., яка складається з штрафу за прострочення поставки Товару в розмірі 67367,16 грн., пені за прострочення поставки Товару у розмірі 25589,54 грн., та штрафу за неповідомлення про неможливість виконання замовлення у розмірі 11000 грн. позивач наголошує що відповідна заборгованість виникла в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки №237-ком від 07.09.2023р. в частині поставки товару.
Поряд з цим відповідач факт укладання договору поставки №237-ком від 07.09.2023р. та додатків до нього заперечує, в зв'язку з чим ним було подано клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи.
Разом з тим, позивачем у відповідні на відзив було зазначено що за результатами переговорів Договір поставки, неустойка за яким є предметом розгляду у справі № 916/5465/23, та решта пов'язаних з ним документів підписувалися сторонами віддалено. Спочатку Договір було підписано позивачем, а потім підписані документи були відправлені представнику відповідача для підписання. Таким чином, представники позивача особисто не були свідками тих обставин, хто саме підписував договірні документи від імені директора відповідача, проте позивач був переконаний що підписання Договору відповідачем відбувалося добросовісно.
Позивач вказує, що факт підписання відповідачем Договору поставки та інших пов'язаних документів підтверджується також і тими обставинами, що після укладення Договору поставки відповідачем направлено на адресу позивача повідомлення про відмову від Договору поставки №237-ком від 07.09.2023.
Під час розгляду клопотання відповідача про призначення експертизи судом було зобов'язано позивача надати до суду оригінал спірного договору та додатки до нього.
З метою отримання оригіналу договору поставки №237-коп від 07.09.2023р. та додатків до нього, які як вказує позивач у нього були вилучені, судом двічі задовольнялись клопотання позивача про витребування доказів. Проте ухвали суду від 04.07.2024р. та 27.04.2024р. були залишенні Головним слідчим управлінням Національної поліції України та Головним підрозділом детективів Бюро економічної безпеки України без виконання. При цьому Головним підрозділом детективів Бюро економічної безпеки України зазначено що у матеріалах, які на даний час надійшли до Бюро економічної безпеки України відсутні зазначені в ухвалі документи.
Отже, враховуючи що відповідач обставину укладання договору заперечує, неможливість отримання та залучення до матеріалів справи, для дослідження в рамках експертизи, оригіналу Договору поставки №237-ком від 07 вересня 2023 та додатків до нього, а також приймаючи до уваги той факт, що як зазначає позивач, доказом того що відповідний договорі укладався є лист-повідомлення відповідача про відмову зазначеного договору, факт підписання якого відповідачем також заперечується, судом в межах цієї справи судом було призначено почеркознавчу експертизу відповідного листа.
Так, за результатом проведення почеркознавчої експертизи в межах цієї справи на підставі ухвали суду від 27.10.2024р. експертом було зроблено висновок, що підпис від імені Друбецької Зінаїди Кирилівни в графі «Директор ТОВ “Альтаїр-С»» на повідомленні про відмову від договору виконаний не Друбецькою Зінаїдою Кирилівною, а іншою особою із наслідуванням справжнього підпису ОСОБА_1 .
При перевірці й оцінці експертного висновку судом встановлено, що при призначенні та проведенні експертизи було додержано вимог законодавства, обставин, які виключали б участь експерта у справі встановлено не було. Судом також враховано достатність поданих експертові об'єктів дослідження, повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним, обґрунтованість експертного висновку.
Зважаючи на викладене, суд приймає вказаний висновок у якості належного та допустимого доказу у справі, зауважуючи при цьому про не з'явлення сторонами клопотань про призначення повторної чи додаткової експертизи.
Системний аналіз статті 80 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на позивача покладено обов'язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, це наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких також покладений на учасника справи (у цьому випадку - позивача) (висновок викладений в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.04.2019 у справі N 913/317/18 та від 22.05.2019 у справі N 5011-15/10488-2012).
Суд враховує, що одним із елементів права на суд (окрім права на доступ) є принцип процесуальної рівноправності сторін, або так званий принцип "рівної зброї" ("equality of arms") згідно з яким кожній стороні має бути надано розумну можливість подати обґрунтування своєї позиції за умов, які б не ставили цю сторону у становище істотно невигідне по відношенню до опонента.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Суд зазначає, що обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.
При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.
Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.
Крім того, відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування “вірогідність доказів», на відміну від “достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Суд зазначає, що позивач, звертаючись до суду з вимогою про стягнення з відповідача коштів за договором поставки, повинен довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а саме довести факт наявності договірних відносин між сторонами, та як наслідок обов'язку відповідача щодо поставки товару невиконання якого є підставою для нарахування штрафних санкцій, та на підставі яких суд може встановити наявність цих обставин (фактів).
Отже, враховуючи вищенаведене, приймаючи до уваги висновки судової експертизи, відсутність оригіналу спірного договору, оцінивши наявні у справі докази, суд доходить висновку, що позивачем не доведено належними, допустимими та вірогідними доказами наявності договірних відносин між сторонами, та як наслідок не доведено наявність у відповідача обов'язку щодо поставки товару невиконання якого стало підставою для нарахування штрафних санкцій, з урахуванням чого позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “РЕЧІ» задоволенню не підлягають.
Інші посилання позивача не спростовують висновків, до яких дійшов суд.
При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України"
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Враховуючи вищезазначені обставини, аналізуючи норми законодавства та наявні в матеріалах справи докази, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “РЕЧІ» в повному обсязі.
За змістом статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч.4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що позов позивача не підлягає задоволенню, сплачений останнім при поданні позову судовий збір в сумі 2 147,20 грн слід покласти на позивача, а також стягнути з позивача на користь відповідача понесені ним витрати, пов'язані з проведенням експертизи у цій справі, в розмірі 7 640,64 грн.
Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю “РЕЧІ» (03151, м. Київ, вул. Ушинського, буд. 40, корпус 302, офіс 1, код ЄДРПОУ 44885114) до Товариства з обмеженою відповідальністю “АЛЬТАЇР-С» (67668, Одеська область, Біляївський район, с. Великий Дальник, вул. Шевченка, 64, код ЄДРПОУ 36352090) - відмовити повністю.
2. Судові витрати покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю “РЕЧІ» (03151, м. Київ, вул. Ушинського, буд. 40, корпус 302, офіс 1, код ЄДРПОУ 44885114)
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “РЕЧІ» (03151, м. Київ, вул. Ушинського, буд. 40, корпус 302, офіс 1, код ЄДРПОУ 44885114) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АЛЬТАЇР-С» (67668, Одеська область, Біляївський район, с. Великий Дальник, вул. Шевченка, 64, код ЄДРПОУ 36352090) витрати на проведення судової експертизи в сумі 7 640 (сім тисяч шістсот сорок)грн. 64коп.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 03 березня 2025 р.
Суддя К.Ф. Погребна