65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про залишення заяви
про відкриття провадження у справі без руху
"03" березня 2025 р. м. Одеса № 916/681/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Мусієнко О.О.,
дослідивши матеріали заяви (вх. № 701/25 від 25.02.2025) про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
Фізична особа ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Одеської області із заявою, сформованою в системі «Електронний суд» 24.02.2025 (вх. № 701/25 від 25.02.2025), про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 113 КУзПБ провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи-підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Дослідивши заяву фізичної особи ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність суд встановив, що вона не може бути прийнята до розгляду та підлягає залишенню без руху з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 115 КУзПБ боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо:
Пункт 1 частини другої статті 115 виключено на підставі Закону № 2971-IX від 20.03.2023}
2) боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців;
3) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;
Пункт 3 частини другої статті 115 в редакції Закону № 2971-IX від 20.03.2023}
4) наявні ознаки загрози неплатоспроможності.
Пункт 4 частини другої статті 115 в редакції Закону № 3985-IX від 19.09.2024}
Ч. 2 ст. 116 КУзПБ встановлено, що у заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зазначається, зокрема, виклад обставин, що стали підставою для звернення до суду.
У п. 14 ч. 3 ст. 116 КУзПБ вказано, що до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність повинен надати документи, що підтверджують наявність підстав, визначених статтею 115 цього Кодексу.
Отже, звертаючись до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізична особа повинна зазначити конкретні (а не загальновідомі) обставини, які безпосередньо вплинули на заявника та вказують на настання загрози його неплатоспроможності (у визначений зобов'язанням строк або в майбутньому), та надати на підтвердження зазначеного відповідні докази.
У заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_2 посилається на положення ч. ч. 1, 2 ст. 115 КУзПБ, звіт Світового банку, практику Верховного Суду без обґрунтування природи і причин неплатоспроможності.
Таким чином, заявнику необхідно зазначити підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність з обґрунтуванням наявності обставин, що стали підставою звернення до суду, як цього вимагає ч. 2 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства.
Заявник не надав доказів на підтвердження наведених ним обставин, які спричинили його неплатоспроможність.
За твердженням ОСОБА_1 загальна сума його заборгованості перед кредиторами становить 431 607, 53 грн.
В якості доказів на підтвердження наявності та розміру заборгованості за кредитними договорами, заявником додано до заяви кредитний звіт станом 18.02.2025 із сайту Українського бюро кредитних історій про фінансові зобов'язання ОСОБА_1 , кредитні договори з ТОВ « 1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», ТОВ "ФК "АБЕКОР", ТОВ "АВІРА ГРУП", ТОВ "ФК "БІКСБІТ", ТОВ "ФК "Є ГРОШІ", ТОВ "ФК "КІФ", ТОВ "ФК "КРЕДІПЛЮС", ТОВ "МАКС КРЕДИТ", ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА", ТОВ "МІЛОАН", ТОВ "МУЛЬТІКРЕДИТ", ТОВ "ФК "НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ", ТОВ "ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ", ТОВ "ФК "ПРОСТО КРЕДИТ", ТОВ "СІРОКО ФІНАНС", ТОВ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР", ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС", договір позики з «HI-TECH DYNAMICS GROUP LIMITED» PRIVATE LIMITED COMPANY.
Тоді як інших договорів, зокрема з ТОВ "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП", ТОВ "ІЗІ КРЕДИТ", ТОВ "АВАНС КРЕДИТ", ТОВ "КЛАЙ ІНВЕСТ", ТОВ "КЛТ КРЕДИТ", АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК", GOLDEN INTEREST GROUP LIMITED» PRIVATE LIMITED COMPANY матеріали заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність не містять.
Оскільки відкриття провадження у справі про неплатоспроможність має відповідні правові наслідки процесуального та майнового характеру, то на фізичну особу-боржника (як єдиного суб'єкта звернення із заявою про відкриття провадження у такій справі) покладається обов'язок підтверджувати обставини його неплатоспроможності чи її загрози доказами у відповідному (достатньому) обсязі, у тому числі первинними документами, задля забезпечення перевірки господарським судом підстав та моменту виникнення зазначених боржником грошових вимог кредиторів, встановлення їх характеру та розміру.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.05.2024 у справі № 922/5486/23.
Надані заявником у якості доказів кредитні договори можуть свідчити про домовленість сторін та можуть бути доказами у справі про наявність дійсного основного зобов'язання боржника перед фінансовими установами, суми заборгованості та строку прострочки по платежам за основним зобов'язанням лише у сукупності з іншими доказами, зокрема, первинними документами, які заявником не додані до заяви на підтвердження факту отримання кредитних коштів.
Кредитний звіт із сайту Українського бюро кредитних історій не може бути належним, допустимим та достатнім доказом, що підтверджує обставини про суми грошових вимог кредиторів (заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстави виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із договорами.
Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Ст. 116 цього Кодексу встановлено, зокрема, які відомості зазначаються у заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи та перелік документів, що додаються до заяви.
Як вбачається з доданих до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність доказів, боржником не додано всіх документів, визначених вищевказаними нормами КУзПБ, а саме:
1) документів, що підтверджують наявність (відсутність) у боржника статусу фізичної особи-підприємця;
2) конкретизованого списку кредиторів і боржників із зазначенням загальної суми грошових вимог кредиторів (боржників), а також щодо кожного кредитора (боржника) - його імені або найменування, його місцезнаходження або місця проживання, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором.
Доданий конкретизований список кредиторів і боржників не містить інформації щодо: суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором.
У заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність заявник вказує на наявність заборгованості перед 24 фінансовими установами, тоді як у конкретизованому списку кредиторів і боржників зазначено 23.
3) опис майна боржника, що належить йому на праві власності, із зазначенням місцезнаходження або місця зберігання майна.
У доданому описі майна боржник зазначає, що йому на праві власності належить земельна ділянка, загальна площа 0, 2407, кадастровий номер 5124584900:02:002:0165, без вказівки її місцезнаходження;
4) відомості про всі наявні електронні гаманці боржника, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на електронних гаманцях, або їх відсутності;
5) відомості про роботодавця (роботодавців) боржника.
П. 12 ч. 3 ст. 116 КУзПБ передбачено, що до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень.
Положеннями ч. 2 ст. 30 КУзПБ встановлено, що розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією становить п'ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожен місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.
Відповідно до ст. 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць з 01 січня 2025 р. складає 3028 грн.
Таким чином, розмір авансування винагороди арбітражному керуючому за три місяці виконання повноважень, який повинен сплатити боржник на депозитний рахунок суду складає 45 420 грн.
До матеріалів справи долучено платіжну інструкцію № 309Т-СА76-Х473-3СТО від 22.02.2025, згідно якої заявником авансовано кошти на депозитний рахунок суду в розмірі 2271 грн. в якості оплати праці арбітражному керуючому.
Таким чином, заявник повинен надати суду докази здійснення авансування грошової винагороди арбітражному керуючому у розмірі 43 149 грн (45 420, 00 - 2271, 00).
Однак, заявником доказів авансування на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією у розмірі 43 149 грн не надано.
П. 1-6 Розділу “Прикінцеві та перехідні положення» КУзПБ встановлено, що стосовно боржника справу про банкрутство (неплатоспроможність) може бути відкрито без здійснення авансування передбаченої цим Кодексом винагороди арбітражному керуючому на депозитний рахунок суду. У такому разі до заяви про відкриття справи про банкрутство (неплатоспроможність) додається копія укладеної заявником угоди з обраним ним арбітражним керуючим про виконання арбітражним керуючим повноважень у справі про банкрутство (неплатоспроможність) до її закриття з виплатою на умовах, визначених цією угодою, винагороди в розмірі, що не має перевищувати розмір, встановлений цим Кодексом. Господарський суд, відкриваючи провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) відповідно до цього пункту, призначає розпорядником майна або керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого, з яким заявником укладено угоду.
Проаналізувавши зазначене у сукупності із абз. 7 п. 1-6 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ, суд дійшов висновку, що законодавцем надано право особі подати відповідну угоду лише в частині виплати арбітражному керуючому грошової винагороди, у зв'язку з чим, сторони вказаного договору не можуть відступити від положень КУзПБ у цій частині в силу їх імперативності.
Тобто, при зверненні до суду із заявою про неплатоспроможність боржника фізичної особи заявник альтернативно може або здійснити авансування передбаченої цим Кодексом винагороди арбітражному керуючому на депозитний рахунок суду та надати відповідні докази такого авансування у виконання п. 12 ч. 3 ст. 116 КУзПБ, або без здійснення такого авансування надати до заяви копію угоди, укладену між заявником та обраним ним арбітражним керуючим.
При цьому, суд зазначає, що відповідна угода повинна бути укладена в порядку, визначеному Цивільним кодексом України, із дотриманням умов, визначених КУзПБ.
До заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додано укладений між ОСОБА_1 та арбітражним керуючим Белінською Наталією Олександрівною договір від 13.01.2025 про розстрочення авансування винагороди арбітражному керуючому.
Зі змісту п. 1.2. наданого договору вбачається, що арбітражний керуючий зобов'язується надавати послуги і виконувати повноваження керуючого реструктуризацією, визначені КУзПБ, а ОСОБА_1 зобов'язується оплатити ці послуги та відшкодувати витрати, пов'язані із веденням судової процедури у справі про банкрутство заявника.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У свою чергу, ст. 6 ЦК України, зокрема, визначено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
З наведеного можна зробити висновок, що особам надається право вибору: використати вже існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на свій розсуд. Відтак цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, виявляє автономію волі сторін щодо врегулювання їхніх правовідносин на власний розсуд (у межах, встановлених законом), тобто є актом встановлення обов'язкових правил для сторін договору, регулятором їх відносин.
Приписи ч.ч. 2 та 3 ст. 6 та ст. 627 ЦК України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства і договором. Допустимість конкуренції між актами цивільного законодавства і договором випливає з того, що вказані норми передбачають ситуації, коли сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, і коли вони не вправі цього робити.
Свобода договору, як одна з принципових засад цивільного законодавства, є межею законодавчого втручання у приватні відносини сторін. Водночас сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, коли такий відступ неможливий в силу прямої вказівки акта законодавства, а також якщо відносини сторін регулюються імперативними нормами.
Відповідно сторони не можуть врегулювати свої відносини (визначити взаємні права та обов'язки) у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає загальним засадам цивільного законодавства, передбаченим ст. 3 ЦК України, які обмежують свободу договору. Домовленість сторін договору про врегулювання своїх відносин всупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов'язку, як і його зміни та припинення.
Проаналізувавши зазначене у сукупності із абз. 7 п. 1-6 «Прикінцевих та перехідних положень» КУзПБ, суд дійшов висновку, що законодавцем надано право особі подати відповідну угоду лише в частині виплати арбітражному керуючому грошової винагороди, у зв'язку з чим, сторони вказаного договору не можуть відступити від положень КУзПБ у цій частині в силу їх імперативності.
При цьому договір у відповідності до п. 1-6 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» КУзПБ має містити положення щодо виконання арбітражним керуючим повноважень у справі про неплатоспроможність до її закриття.
Відповідно до п. 6.1. договору останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту прийняття господарським судом відповідного рішення, про встановлення оплати послуг керуючого реструктуризацією, якщо інше не передбачено Законом.
Однак, положеннями Кодексу України з процедур банкрутства чітко встановлено, що суд може прийняти угоду з обраним ним арбітражним керуючим про виконання арбітражним керуючим повноважень у справі про банкрутство (неплатоспроможність) до її закриття.
За таких обставин, долучений до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність договір із арбітражним керуючим Белінською Наталією Олександрівною у відповідній редакції суперечить вищезазначеним приписам.
Згідно з ч. 4 ст. 116 КУзПБ разом із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржник зобов'язаний подати пропозиції щодо реструктуризації боргів (проект плану реструктуризації боргів). Метою такого плану є відновлення платоспроможності боржника.
Наказом Міністерства юстиції України № 3258/5 від 24.10.2019 затверджено примірну форму плану реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність.
Так, план реструктуризації боргів може містити інформацію щодо черговості задоволення вимог кредиторів із зазначенням їх розміру та дати; інформації про майновий стан боржника за результатами проведених заходів з виявлення та складання опису майна боржника (проведення інвентаризації); інформацію про всі доходи боржника, у т. ч. доходи, які боржник розраховує отримати протягом процедури реструктуризації боргів; розмір суми, яка щомісяця буде виділятися для погашення вимог кредиторів; вимоги кредиторів до боржника, які будуть прощені (списані) у разі виконання плану; розмір суми, яка щомісяця залишатиметься боржнику на задоволення побутових потреб (не менше прожиткового мінімуму на боржника та на кожну особу, яка перебуває на його утриманні) тощо. План реструктуризації боргів може містити положення про: реалізацію в процедурі реструктуризації боргів частини майна боржника, у т. ч. того, що є предметом забезпечення, черговість, строки реалізації такого майна та кошти, які планується отримати від його реалізації; зміну способу та порядку виконання зобов'язань, у т. ч. розміру та строків погашення боргів; відстрочку чи розстрочку або прощення (списання) боргів чи їх частини; виконання зобов'язань боржника третіми особами, зокрема шляхом укладення договору поруки, гарантії та інших правочинів згідно з цивільним законодавством; інші заходи, спрямовані на покращення майнового стану боржника та задоволення вимог кредиторів. (ст. 124 КУзПБ).
Однак поданий заявником план реструктуризації боргів (проект) не відповідає зазначеним вимогам, оскільки не містить: інформації щодо черговості задоволення вимог кредиторів із зазначенням їх розміру та дати; інформації про майновий стан боржника за результатами проведених заходів із виявлення та складання опису майна боржника (проведення інвентаризації); повного переліку кредиторів.
Таким чином, доданий до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність за своєю формою не відповідає ані вимогам ст. 124 КУзПБ, ані вимогам примірної форми плану реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність, затвердженої названим вище наказом Міністерства юстиції України.
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20 зазначив, що з огляду на мету та цілі КУзПБ інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника-фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника-фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при відсутності результатів впровадження таких заходів забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника. За такого підходу у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію, зокрема у спосіб, що певною мірою утискає інтереси кредиторів, заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, інше б суперечило принципу добросовісності, який ґрунтується на положеннях статей 3 та 13 Цивільного кодексу України, відповідно до яких дії учасників правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, а також завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
До боржника-фізичної особи КУзПБ встановлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов'язків.
Задля отримання бажаного результату відновлення платоспроможності у судовій процедурі реструктуризації боргів Кодексу України з процедур банкрутства покладає на боржника такі обов'язки:
- повідомити про обставини, що стали підставою для звернення до суду (пункт 3 частини другої статті 116 КУзПБ), тобто обґрунтувати природу і причини неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредитора (кредитодавця, позикодавця), та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов'язань перед кредиторами тощо;
- надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів його сім'ї, щодо розміру та джерел доходів (пункти 4-11 частини третьої статті 116 КУзПБ), а в разі необхідності і додаткові пояснення чи документи на підтвердження належного виконання цих вимог;
- подати проект плану реструктуризації боргів та співпрацювати з керуючим реструктуризацією і зборами кредиторів при погодженні його змісту (частина четверта статті 116, частина сьома статті 126 КУзПБ);
- повністю погасити окремі види заборгованості до затвердження судом плану реструктуризації боргів боржника (стаття 125 КУзПБ);
- погашати вимоги кредиторів згідно з умовами плану реструктуризації боргів у разі його затвердження (частина перша статі 128 КУзПБ).
Верховний Суд в постанові від 13.05.2024, прийнятої за результатом розгляду касаційної скарги у справі № 922/5486/23, зазначив, що законодавець закріпив у спеціальних нормах Кодексу України з процедур банкрутства принцип добросовісної поведінки боржника-фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов'язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об'єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог. Саме такий боржник реалізує право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження-соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності (подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 31.01.2024 у справі № 911/2140/22, від 15.02.2024 у справі № 904/7413/21, від 25.01.2024 у справі № 916/1575/21, від 18.04.2024 у справі № 920/1398/21).
Кодекс України з процедур банкрутства містить застереження щодо боржника, який ініціює своє банкрутство, а саме, боржник подає заяву до господарського суду за наявності майна, достатнього для покриття витрат, пов'язаних з провадженням у справі, якщо інше не передбачено цим Кодексом (ч. 5 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства).
Отже, нормами Кодексу України з процедур банкрутства передбачено додаткову вимогу щодо заяви боржника, у разі ініціювання ним провадження у справі про власне банкрутство (неплатоспроможность) - обов'язкову наявність у такого заявника майна, достатнього для покриття судових витрат, пов'язаних із здійсненням провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи. У визначенні таких витрат слід враховувати, зокрема, оплату винагороди арбітражному керуючому у мінімальному розмірі не менше ніж за 120 днів в процедурі реструктуризації боргів боржника; в процедурі погашення боргів боржника; відшкодування судового збору, сплаченого кредиторами за подачу грошових вимог, згідно переліку кредиторів, який визнає боржник та їх правової допомоги, тощо.
Однак, таких доказів заявником не надано.
Відповідно до ч. 3 ст. 37 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд залишає без руху заяву про відкриття провадження у справі з підстав, передбачених статтею 174 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Кодексу.
Ч. 1 ст. 174 ГПК передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене, господарський суд залишає заяву про відкриття провадження у справі без руху.
Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 174 ГПК України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Керуючись ч. 3 ст. 37, ст. 115, ч. 3 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 174, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Залишити без руху заяву (вх. № 701/25 від 25.02.2025) про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .
2. Зобов'язати фізичну особу ОСОБА_1 надати у десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення заяви про відкриття провадження у справі без руху заяву про усунення недоліків, в якій має бути вказано:
- обґрунтування наявності підстав звернення до суду у відповідності до ч. 2 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства (обґрунтувати природу і причини неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредиторів, та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов'язань перед кредиторами, з підтверджуючими доказами);
та до якої додано:
- належні та допустимі докази, які стали підставою для виникнення грошових зобов'язань і підтверджують розмір заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) по кожному кредитору (у тому числі виписки за картковими рахунками; правочини; первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення (зокрема банківські виписки, платіжні доручення, видаткові накладні, довідки, листи, протоколи) та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником своїх зобов'язань;
- документи, що підтверджують наявність (відсутність) у боржника статусу фізичної особи - підприємця;
- конкретизований список кредиторів і боржників із зазначенням загальної суми грошових вимог кредиторів (боржників), а також щодо кожного кредитора (боржника) - його імені або найменування, його місцезнаходження або місця проживання, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені - окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором за підписом боржника;
- опис майна боржника, що належить йому на праві власності, із зазначенням місцезнаходження або місця зберігання майна;
- відомості про всі наявні електронні гаманці боржника, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на електронних гаманцях, або їх відсутності;
- відомості про роботодавця (роботодавців) боржника;
- докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією або угоду, укладену між заявником та обраним ним арбітражним керуючим із дотриманням умов, визначених Кодексом України з процедур банкрутства;
- проект плану реструктуризації боргів, який відповідатиме вимогам ст. 124 Кодексу України з процедур банкрутства та за формою, передбаченою наказом Міністерства юстиції України від 24.10.2019 № 3258/5 "Про затвердження примірних форм плану санації боржника у справі про банкрутство та плану реструктуризації;
- докази наявності майна, достатнього для покриття витрат, пов'язаних з провадженням у справі боржника або відомості про відсутність такого.
Ухвала набирає законної сили 03 березня 2025 року та оскарженню не підлягає.
Копію ухвали надіслати до електронного кабінету користувача підсистеми «Електронний суд»: ОСОБА_1 .
Суддя О.О. Мусієнко