"20" лютого 2025 р.м. Одеса Справа № 916/5546/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Сулімовської М.Б., за участю секретаря судового засідання Толкунової М.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Комунальної установи "Одесреклама" Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 25830211, 65022, м. Одеса, вулиця Косовська, буд. 2Д)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт Велес" (код ЄДРПОУ 37812037, 65044, м. Одеса, просп. Гагаріна, буд.13, оф. 50)
про зобов'язання вчинити певні дії
за участю представників сторін:
від позивача: Віталій Джига
від відповідача: не з'явився
Позивач Комунальна установа "Одесреклама" Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт Велес" про зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою суду від 24.12.2024 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк на усунення недоліків.
У встановлений господарським судом строк позивачем усунуто недоліки позовної заяви, про що подано відповідні докази.
Ухвалою суду від 26.12.2024 відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання та вирішено інші процесуальні питання.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.01.2025 відкладено підготовче засідання на 06.02.2025.
Ухвалою суду від 06.02.2025 закрито підготовче провадження у справі №916/5546/24; призначено розгляд справи по суті у судовому засіданні на 20.02.2025.
18.02.2025 від позивача надійшла заява про долучення доказів разом з клопотанням про поновлення строку для їх подання.
У судове засідання 20.02.2025 з'явився представник позивача.
Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив.
Згідно з ч.5 ст.6 ГПК України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Відповідно до ч. 7 ст. 6 ГПК України, особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Відповідно до ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Ухвали суду у цій справі були доставлені відповідачу до його електронного кабінету, що підтверджено відповідними довідками.
За наведеного суд констатує, що відповідач є належним чином повідомлений про розгляд даної справи господарським судом.
Відзив на позовну заяву від відповідача не надходив.
Таким чином, відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у встановлений судом строк.
Разом з тим, стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується із ч.2 ст.178 цього Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
З урахуванням наведеного, розгляд справи проводився за наявними матеріалами.
У судовому засіданні 20.02.2025 задоволено клопотання позивача, поновлено строк для подання доказів та прийнято їх до розгляду.
Представник позивача підтримав позовні вимоги, просить їх задовольнити.
Відповідно до ст.233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі ухвалено після закінчення судового розгляду за результатами оцінки доказів, наявних в матеріалах справи.
В судовому засіданні 20.02.2025, на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України, постановлено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
Комунальна установа "Одесреклама" Одеської міської ради (далі - КУ "Одесреклама", позивач) відповідно до Статуту створена шляхом перетворення Комунального підприємства "Одесреклама" Одеської міської ради.
З 11.05.2018 КУ "Одесреклама" є правонаступником прав та обов'язків КП "Одесреклама".
У відповідності до п.1.5. Правил розміщення зовнішньої реклами в місті Одесі, затверджених рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради № 434 від 22.04.2008 року (із змінами і доповненнями, в редакції, чинній на момент укладання спірного договору) (далі - Правила № 434), Комунальне підприємство "Одесреклама" створене для реалізації господарської компетенції органів місцевого самоврядування у сфері зовнішньої реклами, виконання інших завдань та функцій, визначених цими Правилами, іншими актами органів місцевого самоврядування та міського голови.
Такі самі функції перейшли до позивача.
Відповідно п.1.5. Правил №434 у чинній редакції, Комунальна установа "Одесреклама" Одеської міської ради є уповноваженою особою власника місць розміщення рекламних засобів комунальної власності територіальної громади м.Одеси у сфері укладання договорів на право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів.
Згідно п.4.1. Правил №434 (у редакції, чинній на момент укладання спірного договору), розміщення зовнішньої реклами провадиться на підставі дозволів, які видаються робочим органом згідно з рішенням виконавчого органу Одеської міської ради. Раніш видані дозволи на розміщення зовнішньої реклами є дійсними до закінчення терміну їх дії.
Чинною редакцією п.4.1. Правил №434 передбачено, що КУ "Одесреклама" на виконання своїх завдань і функцій, зокрема, забезпечує повноту надходжень до бюджету міста Одеси плати за тимчасове користування місцями для розміщення рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Одеси; укладає договори з розповсюджувачами зовнішньої реклами на право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів у випадках, передбачених цими Правилами; виконує інші завдання та функції, передбачені законодавчими актами, цими Правилами, іншими актами органів місцевого самоврядування та міського голови.
Статутом КУ "Одесреклама" передбачено, що основною метою установи є задоволення міських, суспільних потреб шляхом реалізації господарської компетенції органів місцевого самоврядування в галузі формування сучасного міського дизайну, у тому числі у сфері зовнішньої реклами.
У відповідності до п. 2.2. Статуту КУ "Одесреклама", завданнями установи є, зокрема: забезпечення економічно ефективного використання місць, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Одеси, для розміщення засобів зовнішньої реклами, а також повноти надходжень до бюджету міста плати за користування вказаними місцями (пп. 2.2.1.); укладання договорів з розповсюджувачами зовнішньої реклами на право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів, які перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Одеси, для внесення плати суб'єктами господарювання за вказаними договорами відповідно до визначеного порядку; демонтаж у встановленому порядку засобів зовнішньої реклами та вивісок (пп. 2.2.7.).
Як встановлено судом та слідує з матеріалів справи, 16.02.2012 між Комунальним підприємством "Одесреклама" Одеської міської ради (далі - підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Арт Велес" (далі - користувач) укладений договір на право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів №95-рд.
Відповідно до п.2.1. договору, підприємство надає користувачу право за плату тимчасово використовувати для розташування рекламних засобів місця на територіях, будівлях, спорудах, що є комунальною власністю територіальної громади міста Одеси, або інших об'єктах, що перебувають на утриманні органів, підприємств, установ та/або організацій Одеської міської ради та не передані у власність іншим особам.
Згідно з п. 2.2. договору, місця для розташування рекламних засобів та розрахунок плати за їх використання визначаються у відповідних додатках до цього договору.
За умовами п. 3.1.3. договору, підприємство має право в односторонньому порядку розірвати цей договір та власними силами або із залученням послуг третіх осіб здійснити демонтаж рекламних засобів у випадку виникнення у користувача перед підприємством непогашеної дебіторської заборгованості за цим договором у зв'язку з несплатою коштів, передбачених розділом 4 цього договору, протягом трьох та більше місяців поспіль.
Пунктом 3.1.7. договору передбачено, що підприємство має право демонтувати рекламні засоби користувача у випадку припинення цього договору з передбачених ним підстав.
Відповідно до п. 4.2.10. договору, користувач зобов'язаний демонтувати в 3-денний термін рекламні засоби після закінчення терміну дії або дострокового припинення цього договору, а також у разі виникнення нагальної потреби для реконструкції, ремонту чи будівництва місця розташування спеціальної конструкції або зміни містобудівної ситуації.
Згідно з п. 4.2.11. договору, користувач зобов'язаний відшкодовувати у повному обсязі витрати підприємства, понесені останнім, у зв'язку зі здійсненням демонтажу протиправно розміщених користувачем рекламних засобів, а також рекламних засобів, що демонтовані підприємством у зв'язку з невиконанням користувачем приписів робочого органу про усунення виявлених порушень встановленого порядку розміщення зовнішньої реклами.
Відповідно до п. 4.2.12. договору, користувач зобов'язаний після проведення демонтажних робіт привести місце розміщення рекламного засобу у належний стан.
Згідно із п. 6.1. договору, за невиконання або неналежне виконання обов'язків за цим договором винна сторона відшкодовує іншій стороні завдані збитки відповідно до чинного законодавства. Відшкодування збитків не звільняє винну сторону від виконання умов договору.
Пунктом 8.3. договору передбачений термін дії договору з 16.02.2012 по 15.02.2017, продовжено з 16.02.2017 по 03.01.2019, продовжено з 04.01.2019 по 26.07.2022.
Відповідно до п. 9.3. договору, у випадку демонтажу рекламного засобу, місце його розташування має бути приведено користувачем у стан, не гірший від того, що існував до розміщення на ньому рекламного засобу.
Договір підписано між сторонами без будь-яких зауважень, підписи скріплені печатками.
Додатком №1 до договору передбачений перелік рекламних засобів, в якому сторони дійшли згоди про затвердження переліку рекламних засобів, їх кількості та місць розташування.
На підставі п. 29 Типових правил розміщення зовнішньої реклами та п. 11 Правил розміщення зовнішньої реклами в місті Одесі термін дії договору було продовжено з 27.02.2022 по 27.02.2024.
В подальшому до договору сторони вносили зміни, які оформлені додатками та додатковими угодами.
04.04.2012 між сторонами було підписано додаткову угоду №1 до договору, в якій, окрім іншого, сторони погодили викласти п.3.1.3. у новій редакції, а саме: В односторонньому порядку розірвати цей договір та власними силами або із залученням послуг третіх осіб здійснити демонтаж рекламних засобів у випадку виникнення у користувача перед підприємством непогашеної дебіторської заборгованості за цим договором у зв'язку з несплатою коштів, передбачених розділом 4 цього договору, протягом двох та більше місяців поспіль.
Додатковою угодою від 26.02.2015 було внесено зміни до п. 5.2. договору.
Додатковою угодою від 11.05.2018 сторони погодили викласти преамбулу та розділ 10 договору "Місцезнаходження та платіжні реквізити сторін" у новій редакції у зв'язку з припиненням Комунального підприємства "Одесреклама" Одеської міської ради шляхом перетворення у Комунальну установу "Одесреклама" Одеської міської ради.
Додатковими угодами від 02.07.2018, 01.11.2019, 03.01.2020 та 01.01.2021 вносилися зміни до розділу 10 договору "Місцезнаходження та платіжні реквізити сторін".
01.08.2019 між сторонами було підписано додаткову угоду, в якій сторони, окрім іншого, погодили викласти п. 8.5. договору у новій редакції: 8.5. Договір достроково припиняє свою дію: 8.5.1. за взаємною згодою сторін. 8.5.2. за рішенням суду. 8.5.3. у випадку припинення однієї зі сторін без правонаступництва. 8.5.4. у випадку розірвання договору установою у односторонньому порядку у разі несплати користувачем плати за договором протягом двох або більше місяців поспіль: 8.5.5. у випадку анулювання дозволу.
Додатками № 21 від 03.09.2021 до договору передбачений перелік рекламних засобів, їх кількість та місця розташування; затверджено бухгалтерський розрахунок плати за право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів, які приймає у тимчасове користування Товариство з обмеженою відповідальністю "Арт Велес".
Додатками № 22 від 01.04.2022 до договору передбачений перелік рекламних засобів, їх кількість та місця розташування; затверджено бухгалтерський розрахунок плати за право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів, які приймає у тимчасове користування Товариство з обмеженою відповідальністю "Арт Велес".
15.12.2023 позивач звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідача про стягнення з останнього заборгованості за договором №95-рд від 16.02.2012 в сумі 699541,62 грн.
12.02.2024 позивач звернувся до відповідача з листом про необхідність погашення існуючої заборгованості до 01.03.2024.
У березні 2024 Комунальна установа "Одесреклама" Одеської міської ради звернулась до відповідача з листом про розірвання договору на право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів від 16.02.2012 № 95-рд на підставі п.п. 8.5.4 п. 8.5, з 06.03.2024. У листі позивачем наголошено, що у відповідності до п. 4.2.10 договору, відповідач зобов'язаний демонтувати в 3-денний термін рекламні засоби після закінчення терміну дії або дострокового припинення цього договору.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 29.04.2024 у справі №916/5440/23 позовні вимоги Комунальної установи "Одесреклама" Одеської міської ради було задоволено повністю.
Як зазначає позивач, оскільки відповідачем відповідно до умов договору самостійно не було демонтовано рекламні конструкції, тому рекламні конструкції, що належать ТОВ "Арт Велес", було демонтовано у встановленому порядку КУ "Одесреклама".
Однак, після демонтажу рекламних засобів залишилися бетонні блоки-фундаменти циліндричної форми, які були розміщені відповідачем як основа під нестандартні рекламні засоби, за наступними адресами: просп. Шевченка/ пл. Десятого квітня (зупинка в місто); вул. Велика Арнаутська, 78; вул. Новосельського, 31; вул. Середньофонтанська, 19а; пл. Кулікове поле/Італійський бульвар; просп. Шевченка, 29; просп. Шевченка, 7/просп. Гагаріна; просп. Шевченка, 1; просп. Шевченка, 2б; просп. Шевченка, 2/4; просп. Лесі Українки, 6/3 (Гагаріна); просп. Шевченка, 6/3/просп. Лесі Українки (Гагаріна); просп. Шевченка, 10/4; просп. Шевченка, 31; вул. Академічна, 11а; вул. Канатна, 73; вул. М. Арнаутська/Італійська (Пушкінська), 72; вул. Старопортофранківська, / вул. Торгова, 55; вул. М. Арнаутська/вул. Катерининська, 87; вул. М. Арнаутська, 50; вул. Кіри Муратової (Льва Толстого), 2/вул. Павла Зеленого (Коблевська), 46; вул. Італійська, (Пушкінська) 68; вул. Італійська, (Пушкінська) 52; вул. Італійська, (Пушкінська) 40; вул. Італійська, (Пушкінська) 26; вул. Успенська, 38; вул. Грецька, 1 / вул. Канатна; вул. Канатна, 26; вул. Канатна, 36; вул. Канатна/вул. Троїцька, 6; вул. Канатна, 43; вул. Канатна, 57; вул. Успенська/вул. Європейська (Катерининська), 55; вул. Успенська, 26/вул. Михайла Болтенка (Осіпова); вул.Успенська, 87; вул. Старопортофранківська, 57; вул. Торгова, 51; вул. В. Арнаутська, 60; вул. Кіри Муратової, 1 (Льва Толстого); вул. Євгенія Танцюри, 51 (Генерала Петрова), що і зумовило звернення позивача до суду із даним позовом.
Крім того, під час перевірки приведення у належний стан місць розміщення рекламних засобів уповноваженими особами позивача 17.02.2025 було складено акт про розміщення бетонних блоків-фундаментів циліндричної форми, що залишилися після демонтажу протиправно розміщених рекламних засобів.
Отже, станом на час розгляду справи обставини, що стали підставою для звернення до суду із позовом, не усунуто.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом верховенства права та права на судовий захист, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України "Про рекламу", розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, шо затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 2067 від 29.12.2003 затверджені Типові правила розміщення зовнішньої реклами (далі - Типові правила) (із змінами та доповненнями), які регулюють відносини, що виникають у зв'язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах, та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами.
Згідно із пунктом 3 Типових правил, зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.
Пунктом 24 Типових правил передбачено, що лише виданий у встановленому порядку дозвіл є підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов'язаних з розташуванням рекламного засобу.
Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 22.04.2008 №434 затверджено Правила розміщення зовнішньої реклами в місті Одесі (далі - Правила) (із змінами та доповненнями), які регламентують порядок надання дозволів на розміщення зовнішньої реклами та процедуру їх переоформлення, зміни й анулювання, визначають вимоги до технічного стану, художньо-естетичного вигляду та порядку розміщення рекламних засобів, умови користування місцями для розміщення зовнішньої реклами, що перебувають у комунальній власності, підстави та порядок здійснення демонтажу протиправно розміщених рекламних засобів, а також порядок здійснення контролю за дотриманням положень цих Правил.
Дія цих Правил поширюється на всю територію міста Одеси, включаючи розташування рекламних засобів на будинках (будівлях) і спорудах, на відкритих майданчиках, на міських вулицях (дорогах), площах та інших територіях, у зелених зонах, на елементах вуличного обладнання, зовнішніх та внутрішніх поверхнях підземних переходів, інших об'єктах, розташованих на відкритій місцевості, незалежно від форм власності та відомчого підпорядкування.
Згідно пункту 1.5 Правил, в якості робочого органу визначено Управління реклами Одеської міської ради, яке уповноважене Одеською міською радою регулювати діяльність з розміщення зовнішньої реклами у межах міста Одеси, а КУ "Одескреклама" Одеської міської ради створене для реалізації господарської компетенції органів місцевого самоврядування у сфері зовнішньої реклами, виконання інших завдань та функцій, визначених цими Правилами, іншими актами органів місцевого самоврядування та міського голови.
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно із приписами статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За правилами статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Приписами статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до частини 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
В свою чергу, частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як встановлено статтею 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Аналогічні положення містяться в частинах 1 та 7 статті 193 ГК України, в яких визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Як встановлено судом, 16.02.2012 між Комунальним підприємством "Одесреклама" Одеської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Арт Велес" укладений договір на право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів №95-рд., за умовами п.2.1. якого підприємство надає користувачу право за плату тимчасово використовувати для розташування рекламних засобів місця на територіях, будівлях, спорудах, що є комунальною власністю територіальної громади міста Одеси, або інших об'єктах, що перебувають на утриманні органів, підприємств, установ та/або організацій Одеської міської ради та не передані у власність іншим особам.
За умовами п. 3.1.3. договору, підприємство має право в односторонньому порядку розірвати цей договір та власними силами або із залученням послуг третіх осіб здійснити демонтаж рекламних засобів у випадку виникнення у користувача перед підприємством непогашеної дебіторської заборгованості за цим договором у зв'язку з несплатою коштів, передбачених розділом 4 цього договору, протягом трьох та більше місяців поспіль.
Оскільки в порушення умов договору відповідачем не були сплачені своєчасно та у повному обсязі кошти за тимчасове користування місцями для розташування рекламних засобів, з 06.03.2024 року договір №95-рд року було розірвано Установою в односторонньому порядку у зв'язку з несплатою користувачем плати за договором протягом двох або більше місяців поспіль, у відповідності з п.8.5.4 договору.
Згідно п. 4.2.10. договору, користувач зобов'язаний демонтувати в 3-денний термін рекламні засоби після закінчення терміну дії або дострокового припинення цього договору, а також у разі виникнення нагальної потреби для реконструкції, ремонту чи будівництва місця розташування спеціальної конструкції або зміни містобудівної ситуації.
Оскільки відповідачем самостійно не було демонтовано рекламні конструкції, тому рекламні конструкції, що належать ТОВ "Арт Велес", було демонтовано у встановленому порядку КУ "Одесреклама".
Відповідно до п. 4.2.12. договору, користувач зобов'язаний після проведення демонтажних робіт привести місце розміщення рекламного засобу у належний стан.
Однак, в порушення умов договору після демонтажу рекламних засобів залишилися бетонні блоки-фундаменти циліндричної форми, які були розміщені відповідачем як основа під нестандартні рекламні засоби, які відповідачем не прибрано.
Матеріалами справи підтверджується, що після розірвання договору та демонтажу рекламних засобів, в порушення умов договору відповідачем не приведено місця розміщення рекламних засобів у належний стан.
При цьому, під час розгляду справи відповідачем зазначені у позовній заяві обставини не спростовані.
Відтак, враховуючи викладене, суд доходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. За приписами ст.16 цього Кодексу, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ст.4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною.
Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.
Реалізуючи передбачене ст.64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v.Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v.Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року) (рішення Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України").
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України", рішення від 10.02.2010).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.
За приписами ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
У зв'язку із задоволенням позову витрати по сплаті судового збору за розгляд позову, відповідно до вимог ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 13, 73-79, 86, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Арт Велес" (код ЄДРПОУ 37812037, 65044, м. Одеса, просп. Гагаріна, буд.13, оф. 50) привести місця розміщення рекламних засобів у належний стан після демонтажу, шляхом прибирання з території, що є комунальною власністю територіальної громади міста Одеси, бетонних блоків-фундаментів циліндричної форми за наступними адресами:
- м. Одеса, просп. Шевченка/ пл. Десятого квітня (зупинка в місто);
- м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 78;
- м. Одеса, вул. Новосельського, 31;
- м. Одеса, вул. Середньофонтанська, 19а;
- м. Одеса, пл. Кулікове поле / Італійський бульвар;
- м. Одеса, просп. Шевченка, 29;
- м. Одеса, просп. Шевченка, 7 / просп. Гагаріна;
- м. Одеса, просп. Шевченка, 1;
- м. Одеса, просп. Шевченка, 2б;
- м. Одеса, просп. Шевченка, 2/4;
- м. Одеса, просп. Лесі Українки, 6/3 (Гагаріна);
- м. Одеса, просп. Шевченка, 6/3 / просп. Лесі Українки (Гагаріна);
- м. Одеса, просп. Шевченка, 10/4;
- м. Одеса, просп. Шевченка, 31;
- м. Одеса, вул. Академічна, 11а;
- м. Одеса, вул. Канатна, 73;
- м. Одеса, вул. Мала Арнаутська / Італійська (Пушкінська), 72;
- м. Одеса, вул. Старопортофранківська, / вул. Торгова, 55;
- м. Одеса, вул. Мала Арнаутська / вул. Катерининська, 87;
- м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, 50;
- м. Одеса, вул. Льва Толстого, 2 / вул. Коблевська, 46;
- м. Одеса, вул. Італійська, (Пушкінська) 68;
- м. Одеса, вул. Італійська, (Пушкінська) 52;
- м. Одеса, вул. Італійська, (Пушкінська) 40;
- м. Одеса, вул. Італійська, (Пушкінська) 26;
- м. Одеса, вул. Успенська, 38;
- м. Одеса, вул. Грецька, 1 / вул. Канатна;
- м. Одеса, вул. Канатна, 26;
- м. Одеса, вул. Канатна, 36;
- м. Одеса, вул. Канатна / вул. Троїцька, 6;
- м. Одеса, вул. Канатна, 43;
- м. Одеса, вул. Канатна, 57;
- м. Одеса, вул. Успенська / вул. Катерининська, 55;
- м. Одеса, вул. Успенська, 26 / вул. Осіпова;
- м. Одеса, вул. Успенська, 87;
- м. Одеса, вул. Старопортофранківська, 57;
- м. Одеса, вул. Торгова, 51;
- м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 60;
- м. Одеса, вул. Кіри Муратової, 1 (Льва Толстого);
- м. Одеса, вул. Євгенія Танцюри, 51 (Генерала Петрова).
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт Велес" (код ЄДРПОУ 37812037, 65044, м. Одеса, просп. Гагаріна, буд.13, оф. 50) на користь Комунальної установи "Одесреклама" Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 25830211, 65022, м. Одеса, вулиця Косовська, буд. 2Д) - 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. судового збору.
4. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.
Суддя М.Б. Сулімовська
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України
Повне рішення складено та підписано 03 березня 2025 р.