04.03.2025 Справа № 914/335/25
Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., розглянувши без виклику представників сторін справи заяву ОСОБА_1 (позивача-1) про відвід судді Король М.Р.
у справі
за позовом:
позивача-1: ОСОБА_1,
позивача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «БАЛТІК ФІНАНС ГРУП»
до відповідача-1: Акціонерного товариства «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО»
відповідача-2: СКМ ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД (SCM HOLDINGS LIMITED)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Приватне акціонерне товариство «Авдіївський коксохімічний завод»
про: визнання права на отримання доплати та визнання права на солідарне стягнення доплати за примусово викуплені акції,
10.02.2025р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява позивача-1: ОСОБА_1 , позивача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «БАЛТІК ФІНАНС ГРУП» до відповідача-1: Акціонерного товариства «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО», відповідача-2: СКМ ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД (SCM HOLDINGS LIMITED) про визнання права на отримання доплати та визнання права на солідарне стягнення доплати за примусово викуплені акції Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод».
Враховуючи перебування судді Король М.Р. у відпустці 13.02.2025р., а також з 19.02.2025р. по 21.02.2025р., матеріали позовної заяви розглянуто судом 24.02.2025р.
24.02.2025р. суд постановив ухвалу про відкриття та одночасно зупинення провадження у справі. Крім того, вказаною ухвалою суду залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів.
Судом з матеріалів позовної заяви було встановлено, що відповідач-2 є нерезидентом (Республіка Кіпр), достовірної інформації щодо наявності на території України офіційно зареєстрованого представництва на момент відкриття провадження у справі у суду немає, а тому про розгляд даної справи відповідача належить повідомляти в порядку, передбаченому ст.ст. 367, 368 ГПК України та чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, зокрема, Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах.
Відтак, суд встановив, що для належного повідомлення відповідача-2 про розгляд справи, необхідно вручати йому судові документи та матеріали по справі в нотаріально засвідченому перекладі на англійську мову відповідно до вимог вказаної Конвенції.
У цьому випадку, відповідно до п.8 ч.1 ст. 229 ГПК України справа зупиняється до надходження відповіді від іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави на судове доручення про надання правової допомоги, вручення виклику до суду чи інших документів.
Не погоджуючись фактично з обставинами, що зумовили зупинення провадження у даній справі та самим зупиненням провадження у справі, 03.03.2025р. від позивача-1 надійшла заява про відвід судді Король М.Р. від участі у розгляді справи №914/335/25.
Зокрема, позивач-1 вважає пункти 3, 4, 7, 13 ухвали суду від 24.02.2025р. незаконними.
Суд, ознайомившись із заявою позивача-1 про відвід судді Король М.Р. від розгляду справи №914/335/25, дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу з огляду на наступне.
Запровадження законодавцем інституту відводу судді, унормованого в положеннях ст.ст. 35-40 Господарського процесуального кодексу України, мало на меті в першу чергу уникнення будь-яких ризиків можливості порушення основних засад (принципів) господарського судочинства, якими є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов'язковість судового рішення; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, та забезпечення гарантії дотримання декларованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року прав на судовий захист при зверненні особи до суду з метою їх реалізації.
У зв'язку з чим було визначено перелік випадків, за наявності яких може виникати можливість порушення наведених принципів та гарантій, які було визначено в ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, а саме: суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
Згідно із ч. 8 ст. 39 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Разом з тим, статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Як зазначає Європейський суд з прав людини, найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості. Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається за допомогою суб'єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об'єктивного критерію, тобто з'ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (рішення від 24.05.1989 у справі №11/1987/134/188 «Hauschildt v. Denmark», пункт 48).
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, наявність безсторонності, відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі.
У контексті об'єктивного критерію окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії», рішення у справі «Ферантелі та Сантанжело проти Італії»).
З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, «правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться» (рішення у справі «Де Куббер проти Бельгії»).
Оскільки йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість (рішення ЄСПЛ у справах «Мироненко і Мартенко проти України», «Олександр Волков проти України»).
Відповідно до п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 18.05.2006р., схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН №2006/23 від 27.07.2006р., суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Тобто, заявлений учасником відвід складу суду від розгляду справи має ґрунтуватися не на особистих переконаннях заявника щодо обставин спірних правовідносин, а саме на оцінці особистих переконань конкретного судді у конкретній справі та його фактичної поведінки (вчиненні певних (процесуальних) дій, які б свідчили про його упередженість) при вирішенні такої справи.
Порядок звернення за правовою допомогою до компетентного органу Республіки Кіпр регулюється Угодою між Україною та Республікою Кіпр про правову допомогу в цивільних справах від 06.09.2004р. (ратифіковано Верховною Радою України 22.09.2005р.).
Згідно ст.2 Угоди між Україною та Республікою Кіпр про правову допомогу в цивільних справах від 06.09.2004р., договірні Сторони призначають Центральні органи з метою надання правової допомоги одна одній згідно з цією Угодою. Центральним органом з боку України є Міністерство юстиції України, а з боку Республіки Кіпр - Міністерство юстиції і громадського порядку Республіки Кіпр.
Частиною 1 статті 3 Угоди між Україною та Республікою Кіпр про правову допомогу в цивільних справах від 06.09.2004р. визначено, що запити про надання правової допомоги та додатки до них складаються мовою запитуючої Договірної Сторони, до них також додаються завірені копії перекладу мовою іншої Договірної Сторони або англійською мовою.
З огляду на викладене, господарський суд вважав доцільним покласти обов'язок щодо здійснення перекладу на англійську мову документів, які підлягають направленню на адресу другого відповідача на позивачів.
Твердження позивача-1 про те, що позивачі не повинні здійснювати переклад документів грунтується на покликанні на судову практику Верховного Суду, де касаційним судом зроблено висновок про те, що відповідачі входять до складу міжнародної холдингової групи «Метінвест» українського походження, єдиним кінцевим бенефіціаром якої є громадянин України - ОСОБА_2 , що дозволяє дійти висновку про те, що всі відповідачі вірогідно володіють українською мовою.
На момент відкриття провадження у даній справі, в матеріалах справи були відсутні докази, які, за твердженням заявника відводу, свідчать про відсутність необхідності звернення з судовим дорученням до компетентного органу іноземної держави та здійснення перекладу документів англійською мовою. Твердження позивачів про те, що ОСОБА_2 здійснюється спільний контроль відповідачів у даній справі, як афілійованих осіб, не було підтверджено відповідними належними доказами і таким чином у суду були відсутні підстави вважати, що відповідач вірогідно володіє українською мовою.
Із змісту заяви про відвід слідує, що він заявлений позивачем-1, в тому числі, у зв'язку з незгодою із залученням до участі у справі третьої особи, тобто фактично підставою заявленого відводу в даному випадку є незгода сторони з процесуальним рішенням судді.
Частиною 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Суд зазначає, що прийняті судом процесуальні рішення не можуть бути критерієм оцінки особистих переконань судді чи його дій, оскільки у випадку незгоди з процесуальними діями (судовими рішеннями) суду для учасників справи передбачено спеціальний порядок їх оскарження - шляхом подання апеляційної скарги на судові рішення, прийняті за наслідками розгляду спору, в тому числі шляхом включення заперечень на ухвалу суду, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, до апеляційної скарги на рішення суду.
Натомість, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, необхідно довести наявність зазначених суб'єктивних та об'єктивних критеріїв (зокрема, особисті переконання та поведінку конкретного судді, які вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах вирішення даної справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав та свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі, тощо).
Частиною 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Кожен суддя об'єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснює правосуддя, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснює повноваження та виконує обов'язки судді, дотримуючись етичних принципів і правил поведінки судді, підвищує свій професійний рівень, не вчиняє дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя.
Не наведено в даному випадку і обґрунтування неспроможності судді розглянути справу відповідно до основних засад господарського судочинства та порушення суддею рівності усіх учасників процесу перед законом і судом.
Позивачем-1 не надано жодних доказів чи переконливого обґрунтування на підтвердження наявності у судді прямої або побічної заінтересованості у результаті розгляду справи.
Наявність рішення в іншій справі не може свідчити про пряму чи побічну заінтересованість у результатах розгляду в цій справі, оскільки суд приймає рішення в конкретній справі виходячи з оцінки саме тієї сукупності доказів, які були подані учасниками справи та/ або витребувані судом у передбачених законом випадках, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні всіх наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у сукупності.
Не доведено позивачем-1 і наявність інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або необ'єктивності судді.
Отже, доказів на підтвердження наявності інших обставин, що зумовлюють відведення судді від розгляду справи в порядку п. 5 ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, не наведено та не подано.
Згідно зі ст. 39 Господарського процесуального кодексу України, питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Суд, розглянувши заяву позивача-1 про відвід судді Король М.Р. від розгляду справи №914/335/25, дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу, оскільки наведені у заяві підстави для відводу судді не свідчать про наявність підстав, передбачених п. 5 ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України для відводу судді.
З огляду на викладене, заява позивача-1 про відвід судді Король М.Р. від розгляду справи №914/335/25 підлягає передачі для визначення судді в порядку, встановленому частиною 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного та керуючись статями 35-36, 38, 39, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд.
1.Визнати заявлений відвід необґрунтованим.
2.Передати справу №914/335/25 для вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню.
Інформацію по справі, яка розглядається, можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.
Суддя Король М.Р.