79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
28.02.2025 Справа № 914/3118/24
м. Львів
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Експерт», м. Кагарлик, Київська область
до відповідача: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Данила Галицького, с. Віжомля, Яворівський район, Львівська область
про стягнення 36 655,70 грн
Суддя Олена ЩИГЕЛЬСЬКА
1. ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ
2. Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Експерт» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Данила Галицького про стягнення 36 655,70 грн, з яких 9 245,37 грн пеня, 6 007,39 грн 3% річних та 21 402,94 грн інфляційні нарахування.
3. Ухвалою суду від 23.12.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи №914/3118/24 вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань та повідомлення (виклику) сторін.
4. Проінформовано сторони, що розгляд справи по суті починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, оскільки судове засідання не проводиться, а тому процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до Господарського процесуального кодексу України обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
5. Також встановлено відповідачу строк у 15 (п'ятнадцять) календарних днів з дня отримання ухвали для подання заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, відзиву на позов.
6. 06.01.2025 через систему «Електронний Суд» відповідач подав клопотання (вх.№297/25) в якому просить розглядати справу №914/3118/24 за правилами загального позовного провадження з викликом сторін.
7. Крім того 07.01.2025 через систему «Електронний Суд» відповідач подав відзив на позовну заяву (вх.№462/250.
8. Ухвалою суду від 15.01.2025 клопотання Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «імені Данила Галицького» про розгляд справи в порядку загального провадження (вх.№297/25) - залишено без задоволення.
9. Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
10. Судом встановлено, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення, у відповідності до ст. 13 ГПК України, учасникам справи створювались необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
11. АРГУМЕНТИ СТОРІН
12. Аргументи позивача
13. Позивач зазначає, що рішенням Господарського суду Львівської області у справі №914/474/24 від 12.08.2024 року задоволено позовні вимоги ТОВ «АГРО ЕКСПЕРТ» до СТОВ «Імені Данила Галицького» про стягнення заборгованості. Стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Імені Данила Галицького» 269 448,98 грн основної заборгованості, 1 622,20 грн - 3% річних, 4 107,56 грн пені, 2 977,94 грн інфляційних втрат та 4 172,35 грн судового збору.
14. 12.11.2024 року СТОВ «Імені Данила Галицького» здійснило погашення заборгованості.
15. У зв'язку з продовженням невиконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати поставленого товару, позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідача про стягнення 9 245,37 грн пені, 6007,39 грн 3% річних, 21402, 94 грн інфляційне збільшення по 12.11.2024 ( дата погашення суми основної заборгованості).
16. Аргументи відповідача
17. Відповідач зазначає, що СТОВ «Імені Данила Галицького» повністю виконане рішення суду та погашена заборгованість, що підтверджується платіжною інструкцією №1989 від 12 листопада 2024 року. Відтак, станом на дату подання позовної заяви у Відповідача відсутні будь які зобов'язання та заборгованості перед Позивачем.
18. У відзиві на позовну заяву відповідач навів свій розрахунок та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій а саме: пені в розмірі 0,55 грн, 3% річних в розмірі 22,09 грн. А також заявив клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 90%.
19. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
20. В провадженні Господарського суду Львівської області перебувала справа №914/474/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Експерт» до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Данила Галицького про стягнення заборгованості.
21. Рішенням Господарського суду Львівської області у справі №914/474/24 від 12.08.2024 позовні вимоги задоволено частково. Вирішено стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Данила Галицького на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Експерт» 269 448,98 грн основної заборгованості, 1 622,20 грн - 3% річних, 4 107,56 грн пені, 2 977,94 грн інфляційних втрат та 4 172,35 грн судового збору.
22. Зокрема судом встановлено, що 20.04.2023 між постачальником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро Експерт» та покупцем - Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "імені Данила Галицького» укладено договір поставки № АЕ-2035-2004/23, відповідно до п. 1.1 якого Постачальник приймає на себе зобов'язання поставляти і передавати у власність Покупця Товар (партію товару), а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати Товар в порядку та на умовах, визначених цим Договором та додатків до нього.
23. Пунктом 3.1 Договору визначено, що основні умови оплати Товару (форма, розміри та строки оплати) визначаються Додатками - Специфікаціями до Договору з урахуванням положень, визначених цим розділом Договору, та можуть передбачати як повну або часткову передплату за партію Товару грошовими коштами шляхом банківського переказу на рахунок Постачальника до фактичного відвантаження Товару, так і оплату за партію Товару грошовими коштами шляхом банківського переказу на рахунок Постачальника після фактичного відвантаження Товару, що зазначається у Додатках - Специфікаціях.
24. На виконання п. 1.1 та 4.5 Договору, між постачальником та покупцем 20 квітня 2023 року було підписано Додаток - Специфікацію №1 до Договору, згідно якої сторони узгодили найменування товару, ціну та строки його оплати, а саме:
-20% від вартості Товару сплачується Покупцем до 26 квітня 2023 року;
-80% від вартості Товару сплачується Покупцем до 30 листопада 2023 року.
25. Сторонами підписано наступні видаткові накладні: №3110 від 27 квітня 2023 року на суму 141 357,78 грн з ПДВ; №3383 від 03 травня 2023 року на суму 198 091,20 грн з ПДВ.
26. Відповідач здійснив часткову оплату за поставлений товар: 25.04.2023 на суму 68 000,00 грн; 19.01.2024 на суму 2 000,00 грн.
27. Основна сума заборгованості за Договором становила 269 448,98 грн.
28. Постановою Західного апеляційного суду від 08.11.2024 року у справі №914/474/24 апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Данила Галицького залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Львівської області від 12.08.2024 в справі №914/474/24 без змін.
29. 20.11.2024 року, на виконання рішення Господарського суду Львіської області у справі №914/474/24 від 12.08.2024 року Господарським судом Львівської області видано відповідний наказ.
30. 12.11.2024 року СТОВ «Імені Данила Галицького» здійснило платіж на користь ТзОВ "Агро Експерт" в сумі 282 329,03 грн, призначення платежу «Оплата згідно рішення Господарського суду Львівської області №914/474/24 від 12.08.2024 року» (платіжна інструкція в національній валюті №1989).
31. Позивач вказує, що у зв'язку з продовженням невиконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати поставленого товару, позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідача про стягнення 9 245,37 грн пені, 6,007,39 грн 3% річних, 21,402,94 інфляційне збільшення по 12.11.2024 (як дата погашення суми основної заборгованості).
32. ОЦІНКА СУДУ
33. Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
34. Згідно із ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
35. Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
36. Як передбачено ст. 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
37. Згідно з ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
38. За умовами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
39. Згідно із ч. 4 с. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
40. Факт виникнення у відповідача заборгованості за Договором поставки № АЕ-2035-2004/23 від 20.04.2023 року встановлено рішенням Господарського суду Львівської області у справі №914/474/24 від 12.08.2024 (залишеним без змін Постановою Західного апеляційного суду від 08.11.2024 року).
41. Нарахування 3% річних, індексу інфляції та пені у справі 914/474/24 було здійснено позивачем до 12.02.2024 року.
42. Відповідач 12.11.2024 року оплатив заборгованість згідно рішення Господарського суду Львівської області №914/474/24 від 12.08.2024.
43. Відтак позивач вказує про наявність підстав для стягнення з відповідача пені, 3% річних, інфляційне збільшення по 12.11.2024 (як дата погашення суми основної заборгованості).
44. У відповідності із ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
45. Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
46. За умовами ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
47. Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
48. За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
49. Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження щодо його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін вказаного договору та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.
50. Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною 2 ст. 625 ЦК України сум.
51. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання. Вказане відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 05.06.2020 у справі №922/3578/18 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.07.2020 у справі №910/14180/18, від 14.01.2019 у справі №910/3777/18, від 11.10.2018 у справі №911/3847/17.
52. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Законодавець визначає обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3% річних за увесь час прострочення, у зв'язку з чим таке зобов'язання є триваючим (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.07.2018 у праві №910/10825/17).
53. Отже, вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
54. Відповідач вказує, що розрахунок позивача не вірний, та просить суд відмовити в задоволенні 3% річних в розмірі 22,09 грн.
55. В іншій частині нарахувань 3% річних та індекс інфляції відповідачем не заперечуються.
56. Перевіривши розрахунок позивача суд дійшов висновку, що такий проведено вірно, вимоги про стягнення 3 % річних та індексу інфляції підлягають задоволенню в повному обсязі.
57. Щодо вимоги про стягнення пені, суд зазначає, що згідно з ст. ст. 549, 611, 625 ЦК України, ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
58. Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
59. Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
60. 20.04.2023 року сторонами було погоджено та підписано Протокол розбіжностей до Договору Поставки №ФУ-2035-200423 від 20.04.2023 року.
61. Відповідно до Протоколу розбіжностей сторонами узгоджена редакція п. 7.2. Договору, за якою при порушенні строків оплати поставленого товару, які визначені Додатками Специфікаціями, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі 0,5 облікової ставки НБУ, чинної на момент прострочки, від вартості несплаченого товару, за кожен день прострочки платежів.
62. Також сторони погодили п. 7.7. Договору, за яким нарахування штрафних санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим Договором здійснюється без обмежень строку нарахування та припиняється в день виконання стороною відповідного зобов'язання. Сторони домовилися, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій за не виконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим договором становить 3 (три) роки.
63. Позивачем нараховано та заявлено до стягнення 9 245,37 грн пені нарахованої за період з 14.02.2024 року по 13.08.2024 року.
64. Відповідно до ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
65. Відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
66. Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує щодо стягнення пені в розмірі 0,55 грн.
67. Перевіривши правильність розрахунку пені за заявлений позивачем період суд встановив, то такий проведено правильно, заперечення відповідача не знайшли свого підтвердження, відтак сума належної до стягнення з відповідача пені становить 9245,37 грн.
68. Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на 90% суд вказує таке.
69. Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
70. Отже, на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (штрафу) до її розумного розміру.
71. У постанові Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 колегія суддів висловила правову позицію щодо застосування положень ч. 3 ст. 551 ЦК України, а саме: «Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.
72. З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
73. Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 ЦК України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.
74. Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.
75. Відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
76. З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.»
77. У постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14, колегія суддів дійшла таких висновків: «Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
78. Зі змісту наведених норм випливає, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.
79. Таким чином, при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін …».
80. Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 911/2269/22 вказала на те, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням статті 233 ГК України і частині третій статті 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України. Такий підхід є усталеним в судовій практиці.
81. У постанові від 24.02.2021 зі справи № 924/633/20 Верховний Суд зазначив про те, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання договірного обов'язку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призвести до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора. Зменшення неустойки є протидією необґрунтованого збагачення однією із сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення неустойки направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладені договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.
82. З наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку.
83. Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України та статтею 233 Господарського кодексу України, щодо зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін у справі, з урахуванням встановлених обставин справи, та не допускати фактичного звільнення відповідача від їх сплати без належних на те правових підстав.
84. Суд наголошує, що зменшення розміру штрафних санкцій не є обов'язком суду, а є його правом, яке може бути реалізоване судом виключно у виняткових випадках.
85. Враховуючи наведене, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення штрафних санкцій, оскільки така сума не є надмірним та невиправдано обтяжливим фінансовим навантаженням на відповідача.
86. Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
87. У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
88. Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
89. Згідно зі ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
90. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).
91. У відповідності до ч. ч. 1,2 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
92. Враховуючи те, що позивачем подано достатньо об'єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, які відповідачем не спростовані і визнані обґрунтованими, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
93. СУДОВІ ВИТРАТИ
94. В позовній заяві позивач зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат які позивач поніс і очікує понести у зв'язку з розглядом справи, складається з суми сплаченого судового збору і становить 3028,00 грн.
95. Водночас суд звертає увагу позивача, що відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. Тобто позивач при поданні позову мав сплатити 2422,40 грн, а не 3028,00 грн. Відповідно, враховуючи приписи п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» позивач має право на подання клопотання про повернення з Державного бюджету внесений судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
96. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, судовий збір в розмірі 2 422,40 грн покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 233-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Данила Галицького (81067, Львівська обл., Яворівський р-н, село Віжомля; ідентифікаційний код 03763282) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Експерт» (09201, Київська обл., Кагарлицький р-н, місто Кагарлик, вулиця Каштанова, будинок 54; ідентифікаційний код 32010004) 6007,39 грн - 3% річних, 21402,94 грн - індексу інфляції, 9245,37 грн - пені та 2422,40 грн судового збору.
3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили в порядку ст. 327 ГПК України
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Суддя Щигельська О.І.