про залишення позовної заяви без руху
03.03.2025 р. Справа № 914/523/25
Суддя Господарського суду Львівської області Гоменюк З.П., розглянувши матеріали
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗОІЛ КОМПАНІ», с. Сушиця, Львівська область
до відповідача ІАЙДЖІ ЕНЕРДЖІ ТРЕЙДИНГ (EIG ENERGY TRADING LIC), Dundee Rd Suite 915, Northbrook IL, 60062, USA
про стягнення попередньої оплати у сумі 1655234,46 грн, що є еквівалентом 40050 доларів США.
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗОІЛ КОМПАНІ» до відповідача ІАЙДЖІ ЕНЕРДЖІ ТРЕЙДИНГ (EIG ENERGY TRADING LIC) про стягнення попередньої оплати у сумі 1655234,46 грн, що є еквівалентом 40050 доларів США.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.02.2025, справу №914/523/25 передано на розгляд судді Гоменюк З.П..
Розглянувши позовну заяву та додані до неї документи, господарський суд дійшов висновку про необхідність залишити її без руху з огляду на таке.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців); відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
З вище наведеного, суд зазначає про те, що позивачу у позовній заяві необхідно зазначити про ідентифікаційний код юридичної особи відповідача, так як позивач повідомляє лише про адресу знаходження відповідача та його електронну пошту. Крім того, позивач повинен зазначити щодо відомих йому номерів засобів зв'язку відповідача, а також надати відомості про наявність або відсутність електронного кабінету сторін, зокрема, позивача та представника позивача.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Позовна заява це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.
Звертаючись до суду з позовом позивач зобов'язаний визначити предмет та підставу позову.
Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. При цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Суд наголошує на тому, що предмет позову, тобто певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, повинен бути чітко визначений позивачем у прохальній частині позовної заяви, оскільки резолютивна частина рішення суду, по суті, відображає позовні вимоги, викладені у прохальній частині позовної заяви, та повинна викладатися чітко й безумовно.
Пунктом 3 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
Відповідно до прохальної частини позовної заяви позивач просить суд стягнути з відповідача попередню оплату у розмірі 40050 доларів США, що є еквівалентом 1655234,46 грн. Однак, згідно відомостей, що містяться на офіційному сайті Національного банку України, станом на 26.02.2025 рік, курс гривні становить 41,7358 грн за 1 долар США. Відповідно, станом на момент звернення позивача до суду 1671518,79 грн є еквівалентом 40050 доларів США. Проте, позивач не обґрунтував спірну суму, не зазначив про те, чому саме 40050 доларів США дорівнює 1655234,46 грн.
Одночасно, суд наголошує на тому, що позивачем у прохальній часині позовної заяви не зазначено на користь кого потрібно суду, у випадку задоволення заявлених позовних вимог, стягнути з відповідача спірну суму попередньої оплати, що позбавляє суд можливості у подальшому викласти резолютивну частину рішення суду відповідно до прохальної частини позовної заяви.
Відтак, суд одночасно звертає увагу позивача на те, що відповідно до п. 2 ч. 1 статті 164 Господарського процесуального кодексу України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують: сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Частиною 2 ст. 4 цього ж Закону передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви: майнового характеру розмір судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; немайнового характеру розмір судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви немайнового характеру 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» було визначено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року дорівнював 3028,00 грн.
Позивач зазначає у позовній заяві про те, що судовий збір становить 17434,53 грн, що є еквівалентом 425 доларів США. Крім того, позивач покликається на те, що офіційний курс гривні щодо долару США на день звернення з позовною заявою, на 24.02.2024 рік становить 41 грн за 1 долар США. Всупереч згаданому, позивач подав позовну заяву 26.02.2025 року, а не 26.02.2024, та як вже зазначалось судом вище, станом на цей день курс гривні до іноземних валют становив 41,7358 грн за 1 долар США. З огляду на те, що 1671518,79 грн є еквівалентом 40050 доларів США, станом на момент звернення позивача із заявленими позовними вимогами, останньому окрім належно обґрунтованої ціни позову необхідно надати докази сплати судового збору у повному обсязі відповідно до ціни позову у розмірі 1671518,79 грн, що є еквівалентом 40050 доларів США на момент звернення ТОВ «ГАЗОІЛ КОМПАНІ» із заявленими позовними вимогами.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі, у тому числі з використанням електронного платіжного засобу або за допомогою платіжних пристроїв, в тому числі з використанням платіжних систем через мережу Інтернет у режимі реального часу. За подання до суду процесуальних документів в електронній формі судовий збір може бути сплачено за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи та з використанням платіжних систем через мережу Інтернет у режимі реального часу. Сплата судового збору за допомогою електронного платіжного засобу оформляється квитанцією платіжного термінала, чеком банкомата, сліпом або іншими документами за операціями з використанням електронних платіжних засобів у паперовій або електронній формі. Сплата судового збору за допомогою платіжного пристрою оформляється за допомогою касового документа (квитанції, чека тощо), який містить усі обов'язкові реквізити касового документа. За подання нерезидентами позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті, судовий збір може сплачуватися нерезидентами в іноземній валюті з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день сплати.
Судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про судовий збір»).
Судом враховано, що позивач звернувся до Господарського суду Львівської області із позовною заявою майнового характеру, сплативши за неї 24829,20 грн судового збору, що підтверджується долученими копіями платіжних інструкцій. Проте, згідно того, що станом на 26.02.2025 рік курс долара до гривні становив 41,7358 грн, позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 25072,78 грн відповідно до ціни позову, що відповідає 40050 доларів США (1671518,79 грн).
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позивач повинен надати належні докази сплати судового збору у повному обсязі, з одночасним наданням обґрунтованого розрахунку заявлених позовних вимог на момент звернення позивача до суду із цими позовними вимогами.
Також, варто зауважити, що відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити: перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Згідно із ч. 2 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.
Разом з тим, суд звертає увагу позивача на наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 10 Господарського процесуального кодексу України, господарське судочинство в судах здійснюється державною мовою.
За приписами частини 1 статті 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою.
Відповідно до ст. 10 Конституції України, державною мовою в Україні є українська мова.
У рішенні Конституційного Суду України від 14.12.1999 (справа №10-рп/99) зазначено, що українська мова як державна є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина п'ята статті 10 Конституції України).
З огляду на зазначене, позовна заява разом із долученими до неї документами повинні бути викладені державною (українською) мовою, або належним чином (нотаріально) засвідчені переклади на державну (українською) мову (аналогічна позиція Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду викладена в: ухвалі від 11.02.2019 у справі №904/712/18, в ухвалі від 04.02.2019 у справі №26/17-4058-2011; в ухвалі від 18.01.2019 у справі №922/234/18.
Наказом Державної судової адміністрації України №814 від 20.08.2019 з метою вдосконалення порядку ведення діловодства в місцевих та апеляційних судах України затверджено Інструкцію з діловодства в місцевих та апеляційних судах України. Так, статтею 1 вказаної Інструкції визначено, що вхідна кореспонденція це документи, а також судові справи й матеріали, що надходять до суду. Статтею 8 Інструкції передбачено, що у діловодстві суду можуть використовуватися вхідні документи, викладені іноземною мовою, забезпечені перекладом відповідно до вимог чинного законодавства.
Згідно з ст. 79 Закону України «Про нотаріат», нотаріус засвідчує вірність перекладу документа з однієї мови на іншу, якщо він знає відповідні мови. Якщо нотаріус не знає відповідних мов, переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус.
Крім того, відповідно до приписів статті 38 Закону України «Про нотаріат» консульські установи України також засвідчують вірність перекладу документів з однієї мови на іншу.
З огляду на вище наведене, суд повідомляє про те, що позивачем долучено копію документа «Апостиль», де міститься статут ТОВ «ЕЙДЖ ЕНЕРДЖІ ТРЕЙДІНГ» штату Іллінойс. Однак, переклад такого документа здійснено керівником агентства перекладів ТзОВ «ВІТ» без належним чином (нотаріально) засвідченого перекладу такого документа, що не засвідчує справжність підпису здійсненого перекладу відповідно до вимог чинного законодавства України. Разом з тим, законодавець надає можливість засвідчити вірність перекладу консульською установою України. Таким чином, позивач повинен надати суду усі документи, що викладені іноземною мовою із належним чином засвідченим перекладом на державну мову для здійснення судочинства в Україні.
Крім того, суд також повідомляє про те, що відповідно до статті 365 Господарського процесуального кодексу України іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно статті ст. 73 Закону України «Про міжнародне приватне право» іноземці, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, іноземні держави (їх органи та посадові особи) та міжнародні організації (далі - іноземні особи) мають право звертатися до судів України для захисту своїх прав, свобод чи інтересів. Міжнародними договорами України та законами України можуть бути встановлені особливості участі у процесі дипломатичних агентів, персоналу міжнародних організацій та інших осіб.
Статтю 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» унормовано, що документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.
Згідно ст. 74 Закону України «Про міжнародне приватне право» процесуальна правоздатність і дієздатність іноземних осіб в Україні визначаються відповідно до права України. На вимогу суду який розглядає справу, іноземна юридична особа має представити оформлений з урахуванням ст. 13 цього закону документ, що є доказом правосуб'єктності юридичної особи (сертифікат реєстрації, витяг з торгового реєстру тощо).
Разом з тим, суд звертає увагу позивача, що наданий позивачем «Апостиль» датований 07.04.2022 року. З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що відповідач у цій справі є нерезидентом України, а відтак, до позовної заяви мають бути додані докази правосуб'єктності такої особи (інформацію, витяг, свідоцтво тощо), що підтверджує поточний правовий статус та адресу місцезнаходження відповідача (виписки з торгового, банківського, судового або іншого реєстру про реєстрацію відповідача) станом на момент звернення позивача із заявленими позовними вимогами.
Суд враховує положення ч. 3 ст. 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», якими закріплено, що суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право громадян на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють.
Враховуючи наведене, надані до матеріалів справи докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, не можуть бути прийняті судом.
Згідно пункту 5 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
Відповідно до частин 1-5 статті 91 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Варто також наголосити на тому, що позивач не долучив копію договору про закупівлю №08/11/2023 від 08.11.2023 в оригіналі, згідно якої був здійснений переклад такої угоди із нотаріальним посвідченням такого. Крім того, позивачем долучено копію нотаріально засвідченого перекладу угоди №08/11/23, однак така надана заявником у нечитабельному форматі (зміщення тексту під час його сканування), що унеможливлює суд встановити фактичні обставини, викладені у відповідному документів. Як повідомив суду позивач, останній має оригінали договору та інших документів, копії яких додано до позовної заяви. Таким чином, позивач зобов'язаний надати суду усі докази, на які покликається у своїй позовній заяві.
Суд звертає увагу на те, що надана представником позивача додаткова угода №1 до договору №08/11/2023 від 08.11.2023 (який не долучено позивачем до матеріалів позовної заяви) не містить підпису відповідача.
Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Частинами 1, 3 статті 639 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.
Разом з цим, суд зауважує про те, що приписами пункту 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
З огляду на вище викладене, зважаючи на приписи Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис має бути використаний для забезпечення юридичної чинності електронних документів, а відтак, електронний документ та електронний підпис мають таку ж юридичну силу, як паперові документи та власноручні підписи.
Таким чином, з огляду на приписи законодавства України, що регулює загальні правила укладання договорів, насамперед, згідно статті 641 Цивільного кодексу України, що дозволяє укладення договорів у будь-якій формі, включаючи електронну форму, суд враховую норму статті 638 Цивільного кодексу України, що встановлює основні умови договору, які сторони повинні дотримуватися при укладанні паперових та/або електронних договорів та визначенні статтею 644 Цивільного кодексу України законодавчо врегульовані питання щодо згоди на укладання відповідного договору, позивач повинен надати суду належні та допустимі докази на підтвердження дійсності підписання додаткової угоди №1 та самої угоди №08/11/2023 від 08.11.2023, що не була долучена позивачем в оригіналі такої, із зазначенням особистих власноручних підписів уповноважених представників сторін на таке підписання договору та додатків до нього, а у випадку укладення договору та додатків до нього в електронній формі надати належні та допустимі докази щодо підписання такого договору з використанням власного цифрового підпису із зазначенням дати, часу такого підписання.
Відповідно до викладеного, позивач повинен належним чином обґрунтувати факт підписання договору та надати належні докази на укладення такого.
Суд також звертає увагу позивача на те, що останній не позбавленими можливості направити копії документів до суду у паперовому вигляді засобами поштового зв'язку/нарочно із належним засвідченням таких копій згідно вимог, визначених пунктом 5.26 Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів (ДСТУ 4163:2020), затвердженого наказом Державного підприємства Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» від 01.07.2020 №144, а саме: відмітка про засвідчення копії документа складається з таких елементів: слів «Згідно з оригіналом» (без лапок), найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії. Відмітку про засвідчення копії документа проставляють нижче реквізиту «Підпис» на лицьовому боці останнього аркуша копії документа.
Враховуючи наведене, суд зобов'язує позивача надати належні та допустимі докази, на які покликається позивач у своїй позовній заяві, що будуть відповідати вимогам законодавства України щодо форми та змісту таких документів.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст.174 Господарського процесуального кодексу України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на вищенаведене, відповідно до вказаних норм Господарського процесуального кодексу України позовну заяву слід залишити без руху, встановивши позивачеві спосіб і строк для усунення недоліків.
Керуючись ст. ст. 162, 164, 172, 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовну заяву залишити без руху.
2. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю «ГАЗОІЛ КОМПАНІ» - десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали на усунення допущених недоліків, зазначених у мотивувальній частині цієї ухвали.
У випадку невиконання цієї ухвали у встановлений судом строк, позовна заява вважається неподаною і підлягає поверненню позивачу зі всіма доданими до неї документами.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України та не підлягає оскарженню.
Суддя Гоменюк З.П.