просп. Науки, 5, м. Харків, 61612, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua
03 березня 2025 року м.Харків Справа № 913/34/25
Провадження №8/913/34/25
Суддя Господарського суду Луганської області Іванов А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», м. Київ
до відповідача - Сєвєродонецької обласної санаторної школи, м. Сіверськодонецьк Луганської області
про стягнення 20323,97 грн
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» звернулося до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Сєвєродонецької обласної санаторної школи, в якій просить стягнути з відповідача 20323,97 грн з яких: основний борг в сумі 12799,55 грн, пеня в сумі 2703,69 грн, три проценти річних у сумі 977,50 грн; інфляційні втрати в сумі 3843,23 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12.11.2021 між сторонами було укладено Договір № 11-1134/21-БО-Т постачання природного газу, відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставити відповідачу природний газ, а останній зобов'язався прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.
Як зазначає позивач, у період з листопада 2021 року по лютий 2022 року він передав у власність відповідачу природний газ загальну на суму 73103,28 грн.
В свою чергу, відповідач за поставлений природний газ розрахувався частково в сумі 60303,73 грн, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість в сумі 12799,55 грн.
Позивач вказує, що у зв'язку з невиконанням відповідачем умов Договору щодо оплати отриманого природного газу, останній зобов'язаний сплатити не лише суму боргу, а й пеню, 3 проценти річних та інфляційні втрати, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Позивач у позовній заяві просив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.01.2025 справу № 913/34/25 передано на розгляд судді Іванову А.В.
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 27.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання, без виклику сторін.
Вказану ухвалу суду було надіслано сторонам у справі до їх електронних кабінетів в Електронному суді ЄСІТС, що підтверджується відповідними довідками від 27.01.2025.
Відповідач відзивом на позовну заяву від 03.02.2025 проти позову заперечує та просить відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав їх необґрунтованості та безпідставності з огляду на наступне:
- між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», як Постачальником та відповідачем - Сєвєродонецькою обласною санаторною школою 12.11.2021 укладено договір № 11-1134/21-БО-Т постачання природного газу (Договір);
- позивач в позовній заяві стверджує наступне: «На виконання умов Договору, протягом листопада 2021 - лютого 2022 Позивач передав у власність Відповідача природний газ на загальну суму 73103,28 грн. Разом із цим, Відповідач ухилився від документального оформлення зазначених обсягів спожитого природного газу. Таким чином, акти приймання-передачі природного газу щодо поставки природного газу між сторонами не були підписані (оформлені)»;
- заборгованість Споживача перед Постачальником за грудень 2021 року та січень 2022 року відсутня та не є предметом позову;
- відповідач (Споживач) здійснив оплату за природний газ відповідно до отриманих ним актів приймання-передачі. Отже, позивач навмисно та безпідставно намагається вплинути на суд формуванням думки щодо відповідача як порушника (ухилянта);
- позивач в позовній заяві умисно уникає достовірного і повного надання суду всіх обставин по справі, а саме те, що підпунктом 3.5.2. пункту 3.5. Договору саме на позивача покладене обов'язок, який ним не виконаний, а саме - «...Постачальник готує та надає Споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі - акт), підписані уповноваженим представником Постачальника.»;
- доказів щодо надання (надсилання) Постачальником Акту приймання-передачі природного газу від 28.02.2022 на адресу Споживача, підписаних уповноваженим представником Постачальника - до позовної заяви не надано; посилання на дату та номер відправлення Постачальником та дату і особу, яка отримала акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2022 зі сторони Споживача - також відсутні в позові;
- фактично у Споживача до цього часу немає документу, який є підставою для оплати за спожитий газ, що підтверджує та вказує на відсутність настання строку (події) за умовами Договору, через яку виникають зобов'язання по оплаті Споживача за отриманий обсяг газу від Постачальника згідно умов Договору;
- відповідно до п.п. 3.5.3 п. 3.5 Договору Споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов'язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником Постачальника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання;
- акти приймання-передачі природного газу повинні складатися на підставі отриманих від Споживача даних до 5 числа та в такий спосіб сторони узгоджують обсяги спожитого газу за відповідний розрахунковий період. Тобто, станом на поточну дату обсяги спожитого газу не були узгоджені сторонами і пояснення суду таких обставин позивач уникає;
- відповідач є бюджетною установою та фінансується з обласного бюджету і тому, у відповідності до вимог ст. 43 Бюджетного кодексу України, при здійсненні фінансово-господарських операцій обслуговується виключно в органах Державної казначейської служби України;
- відповідач, як бюджетна установа і зобов'язання за Договором № 11-1134/21-БО-Т від 12.11.2021 якого вже були зареєстровані в органах Державної казначейської служби України, у відповідності до вимог Бюджетного кодексу України та Порядку № 938, Порядку № 309 не має правових підстав самостійно (ініціативно) здійснити оплату договірних зобов'язань всупереч порядку зафіксованого сторонами в Договорі;
- без наявності та без оформлених належним чином Актів приймання-передачі природного газу за умовами Договору № 11-1134/21-БО-Т від 12.11.2021, відповідач не має можливості здійснювати оплату отриманого обсягу газу за лютий 2022 року;
- підпунктом 3.5.2. пункту 3.5. Договору саме на позивача покладене обов'язок - «...Постачальник готує та надає Споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також - акт), підписані уповноваженим представником Постачальника.»;
- якщо відповідач отримав від позивача за грудень 2021 року та січень 2022 року Акти приймання-передачі природного газу, то саме на підставі цих документів і були здійснені платежі через органи Державної казначейської служби України за зареєстрованими зобов'язаннями Договору № 11-1134/21-БО-Т від 12.11.2021;
- у зв'язку з початком повномасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України, що розпочалася 24 лютого 2022 року, в місті Сєвєродонецьку Луганської області з перших часів виникла пряма загроза життю і здоров'ю вихованцям та працівникам освітнього закладу, була обмежена робота державних та комунальних підприємств міста;
- на підставі наказу по санаторній школі від 24.02.2022 № 379-од вихованці Сєвєродонецької обласної санаторної школи було евакуйовані на території, вільні від окупації та проведення активних бойових. По санаторній школі було оголошено простій, працівників переведено у дистанційний режим роботи, частково звільнено;
- відповідно до наказу по санаторній школі від 24.03.2022 № 03-од «Про організацію навчання за дистанційною формою в санаторній школі» з метою збереження життя і здоров'я учасників освітнього процесу внаслідок збройної агресії було організовано навчання для учнів 1 - 11 класів за дистанційною формою з 28.03.2022 року;
- відповідно до наказу по санаторній школі від 01.04.2022 № 05-к «Про встановлення простою у зв'язку з введенням воєнного стану» було встановлено початок простою в Сєвєродонецькій обласній санаторній школі не з вини працівників з 01.04.2022 до закінчення воєнного стану до можливості відновити роботу;
- відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, Сєвєродонецька територіальна громада Луганської області з 25.06.2022 віднесена до території України тимчасово окупованої Російською Федерацією;
- позивач до 25.06.2022 об'єктивно мав можливість направити Акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2022 на адресу відповідача і як наслідок здійснити передбачені Договором обов'язки та зобов'язання;
- відповідач через обставини які не залежали від його волі (через збройну агресію та окупацію) був позбавлений з 24.02.2022 можливості здійснювати щоденний моніторинг обсягів фактично відібраного природного газу (пункт 3.4. Договору) та застосувати умови пункту 3.5.4. Договору для встановлення обсягу спожитого газу за лютий 2022 р.;
- листом торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непоборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України;
- з 25.02.2022 доступ працівників освітнього закладу до будівлі і приміщень відповідача був фактично майже повністю обмежений через постійні обстріли та загрози життю та здоров'ю, що унеможливлювало отримання відповідачем будь яких показників лічильників та первинних документів, а також здійснення оцінки технічного стану інженерних мереж (газотранспортних, тепломереж) під час обстрілів;
- усі паперові документи, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (форс-мажорними обставинами) та окупацією території Луганської області, залишились у приміщенні освітнього закладу, що розташоване за адресою: Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Донецька, буд. 1, та вважаються втраченими;
- наданий суду позивачем Акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2022 підписано невідомою особою, тобто не зазначено «Прізвище підписанта». Такий «документ» не був би прийнятий казначейським органом для проведення оплати, як неналежно оформлений документ;
- наданий Позивачем акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2022, не підписаний також і Відповідачем, отже не оформлений відповідно до вимог до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» тому не являється належним та достатнім доказом в підтвердження факту поставки продукції за лютий 2022 року;
- обсяг отриманого у лютому 2022 р. Споживачем природного газу згідно даних зазначених у доданому до позовної заяви Акту приймання-передачі природного газу від 28.02.2022 (0,77320 тис.куб.м.) суперечить і не відповідає домовленостям сторін, які зафіксовані у пункті 2.1. Договору (1,084 тис.куб.м.), що в свою чергу також вказує на позадоговірне постачання природного газу у лютому 2022 р. Постачальником;
- лише через неотримання освітнім закладом (до цього часу) належним чином оформленого Акту приймання-передачі природного газу за лютий 2022 року (за умовами Договору № 11-1134/21-БО-Т від 12.11.2021), відповідач не може здійснити оплату отриманого обсягу газу за лютий 2022 року. А втрата усієї документації закладу через військову агресію та окупацію території Луганської області, а також вимоги бюджетного законодавства в сфері казначейського обслуговування видатків бюджетних установ - унеможливлюють здійснення відповідачем в цей час оплати зобов'язання після закінчення строку дії Договору та після закінчення бюджетного року для оплати отриманого Споживачем обсягу газу, який не передбачений умовами Договору № 11-1134/21-БО-Т від 12.11.2021;
- позивач в свою чергу не здійснював (до цього часу) будь-яких дій спрямованих на узгодження обсягу поставленого газу Споживачу, не здійснював дій спрямованих на погашення «заборгованості» під час дії Договору та недопущенню спричинення шкоди та мінімізації її збільшення як під час терміну дії Договору (з 16.04.2022р.) так і після закінчення строку дії Договору (з 01.01.2023р.); данні алокації відбору Споживачем за лютий 2022 рік з Інформаційної платформи Оператора ГТС, як це передбачено умовами Договору також у власність відповідача не передавались;
- відповідач посилаючись на п.п. 10.1. - 10.4. Договору, п. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» (форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили)), ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України зазначає, що введення воєнного стану Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», та його продовження, евакуація вихованців та співробітників закладу, введення простою та дистанційного навчання, та відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004, територія м. Сєвєродонецька Луганської обл., є тимчасово окупованою, що є причинами виникнення форс-мажорних обставин, які Відповідач не міг передбачити, та є підставою для звільнення від відповідальності за порушення Договору;
- у Позивача відсутні правові підстави для стягнення з Відповідача коштів за Договором, так як акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2022 відповідачу не надсилався (не надавався), акт що доданий до позову не містить обов'язкових реквізитів документу, а факт прийняття продукції з дотриманням нормативно визначеного порядку не підтверджений належними доказами;
- у зв'язку з завершенням фінансування бюджетних коштів за попередні звітні періоди минулих років стягнення вказаної суми заборгованості не можливе.
Позивач не погоджується з доводами відповідача, вважає їх необґрунтованими, та такими, що не відповідають обставинам справи з огляду на наступне:
- підставою для звернення із позовною заявою до суду у справі № 913/34/25 є несвоєчасні розрахунки Відповідача за поставлений природний газ за Договором від 12.11.2021 № 11-1134/21-БО-Т (далі - Договір) а, предметом позову є стягнення заборгованості за поставлений природний газ за Договором, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу.
На підтвердження заявлених позовних вимог у справі № 913/34/25 Позивачем надано суду:
1. Копію Договору № 11-1134/21-БО-Т від 12.11.2021, який підтверджує факт наявності договірних відносин між Позивачем та Відповідачем (далі - Договір);
2. Копії актів приймання-передачі природного газу, які підтверджують факт постачання Позивачем природного газу Відповідачу.
3. Лист ТОВ «Оператор ГТС України» від 18.11.2024 № ТОВВИХ-24-17666.
4. Інформація щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XS0000K48J800A в період з 15.11.2021 по 30.11.2021.
4. Інформація щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XS0000K48J800A в період з 01.12.2021 по 31.12.2021.
5. Інформація щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом56XS0000K48J800A в період з 01.01.2022 по 31.01.2022.
7. Інформація щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом56XS0000K48J800A в період з 01.02.2022 по 28.02.2022;
- жоден із вищенаведених доказів в межах справи № 913/34/25 Відповідачем не оспорюється, доказів протилежного Відповідачем не надано;
- оплату за переданий газ у лютому 2022 Відповідач не здійснив та не виконав зобов'язання у визначений Договором строк, чим порушив умови господарського зобов'язання, зокрема, вимоги пункту 5.1 Договору;
- сума простроченого та несплаченого основного боргу Відповідача перед Позивачем за Договором складає 12799,55 грн;
- вказана заборгованість виникла у зв'язку із неналежним виконанням Відповідачем умов Договору в частині своєчасної оплати за поставлений природний газ;
- відповідно до п.п. 3.5.1 Договору Відповідач зобов'язується надати Постачальнику не пізніше 5-го (п'ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором(ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та Споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку Споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ;
- Відповідач зазначені умови Договору не виконав;
- відповідно до п. 3.5 Договору, приймання-передача газу, переданого Позивачем Відповідачу у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі природного газу;
- відповідно до п.п. 3.5.2 п. 3.5 Договору, на підставі отриманих від Відповідача даних та даних щодо остаточної алокації відборів Відповідача на Інформаційній платформі Оператора ГТС Позивач готує та надає Відповідачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі - акт), підписані уповноваженим представником Позивача;
- Позивач, не отримавши копію акту передбаченого п.3.5.1 Договору, на підставі даних з Інформаційної платформи Оператора ГТС, здійснив розрахунок вартості поставленого природного газу і направив Відповідачу проекти актів приймання-передачі природного газу за січень і лютий 2022 року;
- Відповідач за отриманий газ у січні розрахувався, а за лютий йому завадило відсутність (з інформації Відповідача) акту приймання-передачі природного газу за лютий 2022 року та введення воєнного стану - з його точки зору форс-мажор;
- на виконання п.п. 3.5.2 п. 3.5 Договору, Позивачем направлялись Відповідачу примірники актів приймання-передачі, підписані уповноваженим представником Позивача, проте, станом на дату надання відповіді на відзив, Відповідач не повернув Позивачу підписані акти приймання-передачі природного газу ні за січень ні за лютий 2022 року;
- з урахуванням обізнаності Відповідача про спожиті обсяги природного газу та ціни природного газу, що визначена в Договорі, Відповідач знав про вартість природного газу яка мала бути ним сплачена за відповідний період поставки та мав можливість здійснити таку оплату без відповідного акту приймання-передачі природного газу;
- Позивач передав у власність Відповідача природний газ на загальну суму 73103,28 грн, що підтверджується актами приймання - передачі природного газу, що надані до позовної заяви, та відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо остаточної алокації відборів Відповідача, які підтверджують обсяги природного газу, що були поставлені Відповідачу в період листопада 2021 - лютого 2022, з ресурсу Позивача у відповідності до п.п. 3.5.4 п. 3.5 Договору;
- з відповіді на адвокатський запит Оператора ГТС від 18.11.2024 № ТОВВИХ-24-17666 вбачається, що в листопаді 2021 Відповідачем спожито 1130,35 м3, у грудні 2021 - 1465,00 м3, січні 2022 - 1047,50 м3., у лютому 2022 - 773,20 м3., що відповідає обсягам, зазначеним Позивачем в актах приймання передачі природного газу;
- Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву також зазначає, що 24.02.2022 почалася військова агресія, що стало підставою введення воєнного стану та унеможливило виконання договірних зобов'язань;
- окупація м. Сіверськодонецьк (Сєвєродонецьк) відбулась в червні 2022 року, а саме з 25.06.2022, що ніяк не могло вплинути на розрахунки за отриманий природний газ в лютому 2022;
- факт введення воєнного стану не може вважатись належною правовою підставою для невиконання зобов'язань. Обставини, які виникли у зв'язку з війною мають безпосередньо впливати на можливість контрагента виконати свій обов'язок, отже сторона, яка посилається на вказану обставину повинна довести зв'язок між неможливістю виконання рішення та військовими діями, на що неодноразово наголошував Верховний Суд;
- у зв'язку з простроченням платежів позивач нарахував на підставі Договору та норм чинного законодавства пеню, три проценти річних та втрати від інфляції які є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу;
- Позивач посилається на аналогічні правові висновки Південно-західного апеляційного господарського суду викладені у постанові 21.02.2024 по справі № 916/3425/23;
Щодо об'ємів поставки природного газу у лютому 2022
- у відзиві Відповідач наголошує, що об'єм природного газу, згідно даних зазначених у доданому до позовної заяви акту приймання-передачі природного газу від 28.02.2022 (0,77320 тис. куб. м.) суперечить і не відповідає домовленостям сторін, які зафіксовані у п.2.1 Договору (1,084 тис. куб. м), що в свою чергу також вказує на позадоговірне постачання природного газу у лютому 2022 постачальником;
- в п. 2.5. Договору Сторони домовились, що режим використання природного газу протягом розрахункового періоду (в.т.ч. добове використання) Споживач визначає самостійно в залежності від своїх потреб;
- в лютому 2022 року Відповідач скористався своїм правом, зазначеним у п. 2.5 Договору, і зменшив споживання природного газу з урахуванням своїх потреб. І у зв'язку з цим, висновок, який робить Відповідач, є абсолютно некоректним і не відповідає дійсності.
Щодо форс-мажорних обставин
- у своєму відзиві на позовну заяву Відповідач наголошує, що не виконав взяті зобов'язання за Договором у зв'язку з настанням форс-мажорних обставин;
- ЦК України не надає визначення поняття «форс-мажор», а у статті 617 зазначає, що такими обставинами можуть бути випадок або непереборна сила. Господарський Кодекс України також не надає визначення поняття форс-мажору і лише зазначає у статті 218, що таким є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності;
- визначення поняття «форс-мажор» надається у Законі України «Про торгово-промислові палати в Україні»;
- частиною 2 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено що є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили);
- подібне визначення форс-мажорних обставин міститься у Регламенті засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44 (5) (далі -Регламент);
- відповідно до п. 6.12. Регламенту в сертифікаті вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою тощо), дата його укладення, зобов'язання, що за ним настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин;
- для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання згідно зі ст. 617 Цивільного кодексу України, статтею 218 Господарського кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, повинна довести:
1) наявність обставин непереборної сили;
2) їх надзвичайний характер;
3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди;
4) причинний зв'язок між цими обставинами і понесеними збитками.
- повинен бути наявним елемент неможливості переборення особою перешкоди або її наслідків (альтернативне виконання);
- для звільнення від відповідальності сторона також повинна довести неможливість альтернативного виконання зобов'язання;
- згідно з ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили;
- у п. 1 ч. 1 ст. 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія;
- у частині другій статті 218 Господарського кодексу України також міститься визначення непереборної сили як надзвичайних і невідворотних обставин;
- щодо непереборної сили, звільнення сторони від відповідальності у разі настання обставин непереборної сили (форс-мажору), позивач посилається на аналогічні правові висновки, які викладені у постанові Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16); у постанові Вищого господарського суду України від 27 січня 2015 року № 904/6463/14; у постанові Верховного Суду від 24.07.2018 у справі № 905/1722/17;
- з огляду на відсутність у Відповідача сертифікату ТПП, неповідомлення Позивача про настання форс-мажорних обставин, які унеможливлювали виконання зобов'язань за Договором поставки природного газу, не дає підстав Відповідачу для звільнення від відповідальності за несвоєчасне виконання Договору.
Щодо неможливості оплатити заборгованість
- у відзиві Відповідач зазначає, що не мав змоги оплатити заборгованість за спожитий у лютому 2022 природний газ в інший бюджетний рік;
- Позивач заперечує проти таких аргументів Відповідача з огляду на те, що закінчення бюджетного періоду не є підставою для звільнення Відповідача від розрахунків за отриманий товар та від сплати штрафних санкцій та компенсаційних платежів;
- Відповідач є державною установою, яка здійснює свою діяльність за рахунок коштів державного бюджету. Відповідно до ч.2 ст. 56 Бюджетного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спору) бухгалтерський облік усіх операцій щодо виконання Державного бюджету України здійснюють органи Казначейства України у порядку, встановленому Міністерством фінансів України. Цей облік має відображати всі активи та зобов'язання держави. Бюджетні установи ведуть бухгалтерський облік відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку в державному секторі та інших нормативно-правових актів щодо ведення бухгалтерського обліку в порядку, встановленому Міністерством фінансів України. Не пізніше 31 грудня поточного бюджетного періоду або останнього дня іншого бюджетного періоду Казначейство України закриває всі рахунки, відкриті у поточному бюджетному періоді для виконання бюджету. Порядок закриття рахунків поточного бюджетного періоду та відкриття рахунків наступного бюджетного періоду визначається Міністерством фінансів України;
- згідно з п. 14 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, проекти кошторисів складаються усіма установами на наступний бюджетний рік, якщо ці установи функціонували до початку року, на який плануються видатки бюджету та/або надання кредитів з бюджету;
- можливість здійснення оплати за поставлений природний газ залежала саме від Відповідача, від включення ним відповідних сум зобов'язань до проекту кошторису на наступний рік;
- будучи ознайомленим з умовами Договору, Відповідач мав усвідомлювати, що за неналежне виконання умов Договору на нього буде покладена відповідальність передбачена п. 7.2. Договору;
- аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2019 у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18);
- щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, то вказані нарахування є похідними від основного зобов'язання, яке виконувалось Відповідачем неналежним чином;
- аналогічна правова позиція викладена у постанові Центрального апеляційного господарського суду від 27.03.2023 у справі № 912/1566/22;
- обставини, на які посилається Відповідач за змістом відзиву на позов не звільняють Відповідача від обов'язку здійснити своєчасний розрахунок з Позивачем, а також сплатити на користь Позивача пеню та нарахування, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України (3 % річних та інфляційних втрат).
У запереченнях відповідача на відповідь на відзив позивача від 09.02.2025 окрім доводів якими відповідач заперечує проти доводів позивача, відповідач заявив клопотання про зменшення розміру неустойки - пені лише за період з 16.04.2022 по 02.06.2022 до суми 336,65 грн.
Подане клопотання відповідач обґрунтував наступним:
- позивач не здійснював (до цього часу) будь-яких дій спрямованих на узгодження обсягу поставленого газу Споживачу, не здійснював дій спрямованих на погашення «заборгованості» під час дії Договору; недопущенню спричинення шкоди та мінімізації її збільшення як під час терміну дії Договору (з 16.04.2022р.) так і після закінчення строку дії Договору (з 01.01.2023р.);
- якщо позивач, юридична адреса якого зазначено місто Київ, вважає доведеним обставини своєчасного вручення освітньому закладу за умовами Договору акту приймання-передачі природного газу за лютий 2022 рік, то відповідно до пункту 5.1 Договору оплата за природний газ за розрахунковий період лютий 2022 повинна була здійснена в наступному порядку:
- 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу - це 31.03.2022 р.;
- остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому Відповідач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період - це 15.04.2022 рік;
- з 01.04.2022 року позивач вже знав про нібито невиконання оплати по акту за поставлений газ;
- Позивач мав всі можливості з 01 квітня 2022 року звернутись з питання погашення заборгованості не лише до відповідача, а ще до Департаменту освіти і науки Луганської обласної державної адміністрації або до головного розпорядника бюджетних коштів - Луганської обласної державної адміністрації, так як освітній заклад є бюджетною установою, яка фінансується за рахунок обласного бюджету;
- позивач легковажно або умисно допустив настання негативних наслідків для себе і штучно збільшив розмір фінансової шкоди для свого підприємства, через бездіяльність у строк майже два з половиною роки;
- з 2023 року і по цей 2025 рік кошторисом на утримання освітнього закладу обласним бюджетом взагалі не передбачені фінансування комунальних витрат у зв'язку окупацією міста Сіверськодонецька, з дистанційною формою освітнього процесу в закладі, так як вихованці знаходяться в Республіці Австрія та утримуються за їх рахунок. Фінансування освітнього закладу відбувається на мінімальному рівні;
- зазначені обставини вказують на обтяжливість та несправедливість стягнення фінансових санкцій з відповідача, уразі визнання судом факту прострочення виконання відповідачем зобов'язань з оплати отриманого газу за лютий 2022 згідно акту приймання-передачі природного газу;
- нараховані та заявлені в позові позивачем розміри пені, 3% річних та інфляційних нарахувань є істотними для освітнього закладу при їх стягненні;
- у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню й оцінюванню на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (ч. 3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України), так і ті, які хоча й не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.
Відповідач додатково пояснив наступне:
- з початком повномасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України, що розпочалася 24 лютого 2022 року, в місті Сєвєродонецьку Луганської області з перших часів виникла пряма загроза життю і здоров'ю вихованцям та працівникам освітнього закладу;
- про щільні обстріли і бомбування з 24.02.2022 року міста Сєвєродонецька (на той час, а нині Сіверськодонецька) загальновідома інформація, яка висвітлювалась і оприлюднювалась в ЗМІ;
- з 25.02.2022 року доступ працівників освітнього закладу до будівлі і приміщень відповідача був фактично повністю обмежений через постійні обстріли та загрози життю та здоров'ю, що унеможливлювало отримання відповідачем будь яких показників лічильників та первинних документів освітнього закладу, а також здійснення оцінки технічного стану інженерних мереж (газотранспортних, тепломереж) під час обстрілів;
- в матеріалах справи є наказ по закладу освіти від 24.02.2022 № 379-од про відправлення вихованців Сєвєродонецької обласної санаторної школи. Наказ був прийнятий у зв'язку з початком бойових дій;
- згідно пунктів 1.1., 1.2. та 1.3. Статуту Сєвєродонецької обласної санаторної школи. Всім зрозумілий термін школа-інтернат, а санаторна школа це правонаступник школи-інтернату. Вихованці відповідача - це в загальній більшості неповнолітні діти, основний склад яких - це діти-сироти та діти позбавлені батьківського піклування, отже опікуном за законом цих дітей є керівник Сєвєродонецької обласної санаторної школи (стаття 66 Цивільного кодексу України);
- станом на 01.02.2022 у відповідача навчалось та обліковувалось 111 здобувачів освіти та вихованців закладу. Процес підготовки та відправлення (евакуації) дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування (пошук організація транспорту, збір майна, речей, харчування, медикаментів тощо), а отже і закладу (адміністрації, працівників, технічного персоналу з родинами) 24.02.2022 року, під обстрілами та в авральному темпі звісно не фіксувався і не документувався, але автоматично і логічно обумовлюється під вказівкою наказу - «Відправити вихованців санаторної школи до м. Львів.»;
- з 25.02.2022 освітній заклад вже фактично не міг використовувати енергоносії у тому разі і газ, до того ж газові мережі у зв'язку з обстрілами та загрозою вибуху були перекриті. Зазначене ми не можемо документально підтвердити, але частково це доказується документами наданими позивачем - Інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XS0000K48J800A в період з 01.02.2022 по 28.02.2022;
- логічними є постійні і рівномірні відбори Споживача за грудень 2021 та січень 2022 року (які оплачені), а за лютий 2022 року - виникають питання щодо нерівномірності показів та відсутності відбору за 26.02.22 та за 27.02.22;
- доводи позивача спростовується доданим до позовної заяви листом ТОВ «Оператор ГТС України» від 18.11.2024 № ТОВВИХ-24-17666. Позивач стверджує що «...не отримавши копію акту передбаченого п.3.5.1 Договору, на підставі даних з Інформаційної платформи Оператора ГТС, здійснив розрахунок вартості поставленого природного газу і направив Відповідачу проекти актів приймання-передачі природного газу за січень і лютий 2022.»;
- докази отримання позивачем даних з Інформаційної платформи Оператора ГТС саме у лютому 2022 року відсутні в матеріалах справи, а лист ТОВ «Оператор ГТС України» № ТОВВИХ-24-17666 датується 18.11.2024, що вказує на фактичну дату отримання позивачем даних щодо обсягу спожитого газу та фактичну дату формування таких даних для складання Акту приймання-передачі природного газу від 28.02.2022;
- щодо твердження позивача: «...направив Відповідачу проекти актів приймання-передачі природного газу за січень і лютий 2022.»;
- Акт приймання-передачі природного газу за січень 2022 року був складений 15.02.2022 року, а оплачений 23.02.2022 року;
- спірний акт за лютий 2022 року об'єктивно не міг бути сформований та направлений відповідачу до 23.02.2022 р., дати оплати одного з актів, які нібито були отримані відповідачем;
- відповідач є бюджетною установою та фінансується з обласного бюджету і тому, у відповідності до вимог ст. 43 Бюджетного кодексу України, при здійсненні фінансово-господарських операцій обслуговується виключно в органах Державної казначейської служби України;
- наданий суду позивачем Акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2022 підписано невідомою особою, тобто не зазначено Прізвище підписанта. Такий «документ» не був би прийнятий казначейським органом для проведення оплати, як неналежно оформлений документ;
- наданий Позивачем акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2022, не підписаний також і Відповідачем, отже не оформлений відповідно до вимог до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» тому не являється належним та достатнім доказом в підтвердження факту поставки продукції за лютий 2022 року;
- фактично у Споживача до цього часу немає документу, який є підставою для оплати за спожитий газ, що підтверджує та вказує на відсутність настання строку (події) за умовами Договору, через яку виникають зобов'язання по оплаті Споживача за отриманий обсяг газу від Постачальника згідно умов Договору;
- відповідно до п.п. 3.5.3 п. 3.5 Договору Споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов'язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником Постачальника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання;
- акти приймання-передачі природного газу повинні складатися на підставі отриманих від Споживача даних до 5 числа та в такий спосіб сторони узгоджують обсяги спожитого газу за відповідний розрахунковий період;
- станом на поточну дату обсяги спожитого газу не були узгоджені сторонами і пояснення суду таких обставин позивач уникає;
- відповідач, як бюджетна установа, договірні зобов'язання якої реєструються, обліковуються та контролюються органами казначейства, не відмовлявся від оплати отриманого обсягу газу від позивача, але як бюджетна установа, дії якої чітко регламентовані законодавством та умовами Договору, без отримання документу, в порядку і строки визначені Договором і який є підставою для оплати за спожитий газ не має правових підстав для ініціативної оплати;
- освітній заклад з 24.02.2022 року не може документально підтвердити або спростувати через викладені обставини, фактичний обсяг отриманого газу від позивача.
До заперечень відповідач додав копії кошторисів на 2024-2025 роки.
Дослідивши матеріали справи суд
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», EIC-код 56Х930000010610Х, (далі - постачальник, позивач) та Сєвєродонецькою обласною санаторною школою EIC-код 56ХS0000K48J800A (далі - споживач, відповідач) укладено договір постачання природного газу від 12.11.2021 № 11-1134/21-БО-Т (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору (п. 1.1. договору).
Відповідно до п. 1.3. договору за цим договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений на митну територію України.
У відповідності до п. 2.1. постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу у період з листопада 2021 року по грудень 2022 року (включно) в кількості 17,413 тис. куб. метрів.
За умовами п. 2.3. договору підписанням цього договору споживач дає згоду постачальнику на включення його до Реєстру споживачів постачальника (надалі - Реєстр або Реєстр споживачів), розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС відповідно до вимог Кодексу ГТС.
Згідно з п. 3.1. договору постачальник передає споживачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ.
Приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу (п. 3.5. договору).
Пунктом 3.5.1. договору визначено, що споживач зобов'язується надати постачальнику не пізніше 5-го (п'ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором(ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ.
На підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також - акт), підписані уповноваженим представником постачальника (п. 3.5.2. договору).
Відповідно до п. 3.5.3. договору споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання.
У випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього договору (п. 3.5.4. договору).
Пунктом 3.6. договору передбачено, що звірка фактично використаного обсягу газу за цим договором на певну дату чи протягом відповідного розрахункового періоду ведеться сторонами на підставі даних комерційних вузлів обліку газу та інформації про фактично поставлений споживачу обсяг газу згідно з даними Інформаційної платформи Оператора ГТС.
В розділі 4 договору сторони погодили ціну природного газу.
Згідно з п. 4.1. договору ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється наступним чином:
Ціна природного газу за 1000 куб. м газу без ПДВ - 13 658,42 грн, крім того податок на додану вартість за ставкою 20%, крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 163,89 грн за 1000 куб. м.
Всього ціна газу за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу, за цим договором становить 16554,00 грн (п. 4.1. договору).
Загальна вартість цього договору на дату укладання становить 240212,33 грн, крім того ПДВ - 48042,47 грн, разом з ПДВ - 288254,80 грн (п. 4.3. договору).
Пунктом 5 договору сторони погодили порядок та умови проведення розрахунків.
У договорі передбачено, що оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4. пункту 3.5. цього договору. Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду (п. 5.1. договору).
Оплата за природний газ здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в розділі 14 цього договору.
Споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1 цього договору (п. 5.3 договору).
Пунктом 6.2 договору визначені обов'язки споживача, зокрема, споживач зобов'язаний самостійно контролювати власне використання природного газу за цим договором і своєчасно коригувати замовлені обсяги шляхом підписання додаткової угоди; прийняти газ на умовах цього договору, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором.
Відповідно до п. 7.2. договору у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1. та/або строків оплати за пунктом 8.4. цього договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Відповідно до п. 13.1. договору даний договір набирає чинності з дати його укладання і діє до 31 грудня 2022 року включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання.
Згідно з п. 13.3. договору у разі припинення дії цього договору шляхом його розірвання споживач втрачає право до 31 грудня 2022 року включно отримувати природний газ з ресурсу постачальника за ціною, визначеною пунктом 4.1 договору.
На виконання умов укладеного сторонами договору позивач у період:
- січень 2022 року передав природний газ в обсязі 1,04750 тис. куб. м на суму 17340,30 грн - Акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2022 (акт не підписаний з боку відповідача);
- лютий 2022 року передав природний газ в обсязі 0,77320 тис. куб. м на суму 12799,55 грн - Акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2022 (акт не підписаний з боку відповідача).
Відповідач, у порушення умов договору, отриманий природний газ оплатив частково за період з листопад 2021 - січень 2022 року на загальну суму 60 303,73 грн. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 12 799,55 грн за лютий 2022 року.
У зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем договірних зобов'язань із своєчасної оплати природного газу, позивачем на підставі п. 7.2 договору нараховано пеню в сумі 2703,69 грн за період з 16.04.2022 по 15.10.2022; а відповідно ст. 625 ЦК України три проценти річних в сумі 977,50 грн за період з 16.04.2022 по 31.10.2024 та втрати від інфляцій в сумі 3843,23 грн за загальний період з травня 2022 року по жовтень 2024 року.
Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно приписів ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.
Згідно із ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто неналежне виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір від 12.11.2021 № 11-1134/21-БО-Т є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Акт приймання-передачі природного газу за лютий 2022 року відповідачем не підписано.
Факт поставки позивачем відповідачеві природного газу у листопаді 2021 року - лютому 2022 року підтверджується інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з EIC-код 56ХS0000K48J800A в період листопада 2021 року по лютий 2022 року, згідно умов п. 3.5, п. 3.5.4, п. 5.1, укладеного сторонами договору.
Відповідно до пп. 19 п. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу» оператор газотранспортної системи - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).
Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 24.12.2019 прийнято постанову №3011 «Про видачу ліцензії з транспортування природного газу ТОВ «Оператор ГТС України» на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу Товариству з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України».
Правове регулювання технічних, організаційних, економічних та правових засад функціонування газотранспортної системи України здійснюється Кодексом газотранспортної системи (далі - Кодекс ГТС), затвердженим постановою НКРЕКП № 2493 від 30.09.2015.
Згідно з п. 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.
Оператор газотранспортної системи відповідно до п. 5 глави 3 розділу ІV Кодексу ГТС виконує функції адміністратора інформаційної платформи.
Відтак, суб'єкти ринку природного газу користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є Оператор ГТС.
Згідно з абз. 1, 2 п. 2 глави 3 розділу ІV Кодексу ГТС інформаційна платформа має бути доступною всім суб'єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов'язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом. Для вчинення вищезазначених дій веб-додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі Інтернет цілодобово, сім днів на тиждень.
Як вбачається з матеріалів справи, з метою отримання інформації про фактичне споживання відповідачем природного газу позивач звернувся до ТОВ «Оператор ГТС України» із запитом від 12.11.2024.
ТОВ «Оператор ГТС України» листом від 18.11.2024 № ТОВВИХ-24-17666 надало відповідь на адвокатський запит від 12.11.2024 та повідомило, що обсяг природного газу, використаний споживачем з EIC-код 56ХS0000K48J800A за період з 15.11.2021 по 01.03.2022 та внесений в алокацію постачальника ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (EIC-код 56Х930000010610Х), становить:
- 15.11.2021 по 30.11.2021 у обсязі 1130,35 куб. м;
- 01.12.2021 по 31.12.2021 у обсязі 1465,00 куб. м;
- 01.01.2022 по 31.01.2022 у обсязі 1047,50 куб. м;
- 01.02.2022 по 28.02.2022 у обсязі 773,20 куб. м;
- 01.03.2022 - 0,00 куб. м.
Таким чином, у листі ТОВ «Оператор ГТС України» фактично підтверджено зазначений позивачем у акті приймання-передачі природного газу за лютий 2022 року обсяг переданого відповідачу природного газу.
Згідно з п. 3.5.2. договору, на підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, постачальник готує та надає споживачу по два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також - акт), підписані уповноваженим представником постачальника.
За умовами п.п. 3.5.4 договору у випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього договору.
У договорі передбачено, що оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4. пункту 3.5. цього договору. Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки (п. 5.1. договору).
На виконання умов договору відповідач сплатив вартість поставленого природного газу лише частково на загальну суму 60 303,73 грн, що підтверджується інформацією про надходження коштів за період з 12.11.2021 по 11.11.2024, наданою АТ «Державний ощадний банк України» від 13.11.2024 № 77/4-11/140548/2024.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 12799,55 грн розмір якої підтверджено матеріалами справи, належними та допустимими доказами.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача боргу в сумі 12799,55 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.
Штрафними санкціями відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Згідно з ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом.
Частиною 2 ст. 343 ГК України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.
Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За умовами п. 7.2 договору у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку споживач зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пені, розрахована від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Позивачем за порушення строків оплати відповідачем поставленого природного газу у лютому 2022 року нараховано та заявлено до стягнення пеню в 2703,69 грн за період з 16.04.2022 по 15.10.2022.
Перевіривши зроблений позивачем розрахунок пені, суд зазначає, що він є арифметично правильним та не суперечить чинному законодавству, у зв'язку чим позовна вимога позивача про стягнення пені є обґрунтованою.
Відносно доводів відповідача щодо звільнення від відповідальності у зв'язку з наявністю форс-мажорних обставин, суд зазначає наступне:
Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) чітко визначено в Законі України «Про торгово-промислові палати в Україні» та деталізовано в розділі 6 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії Торгово-промислової палати України від 15.07.2014 № 40(3).
Відповідно до ст. 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
За умовами п. 6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили)
засвідчуються за заявою зацікавленої особи щодо кожного окремого договору, контракту, угоди тощо, а також податкових та інших зобов'язань/обов'язків, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
В сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою тощо), дата його укладення, зобов'язання, що за ним настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин (п. 6.12 Регламенту).
Отже, у Законі та Регламенті зазначено, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються виключно сертифікатом.
В матеріалах справи відсутній сертифікат Торгово-промислової палати України щодо договору постачання природного газу від 12.11.2021 № 11-1134/21-БО-Т.
Верховний Суд у постановах від 07.06.2023 у справі № 906/540/22, від 23.08.2023 у справі № 910/6234/22, від 13.12.2023 у справі № 922/193/23 зазначив, що лист Торгово-промислової палати від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб'єктів. Кожен суб'єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов'язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.
Разом з цим, у постановах Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 912/750/22, від 07.06.2023 у справі № 906/540/22, від 15.06.2023 у справі № 910/8580/22, від 29.06.2023 у справі № 922/999/22 та від 13.12.2023 у справі № 922/193/23 також зазначено, що підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної Торгово-промислової палати. Водночас, сертифікат Торгово-промислової палати України не є єдиним доказом існування форс-мажорних обставин; обставина форс-мажору має оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку.
Суд наголошує, що незалежно від природи надзвичайної, непереборної обставини, за яких настали форс-мажорні обставини, необхідним є саме доведення суду настання таких обставин, належними доказами, з урахуванням положень ГПК України та ст. 141 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні».
Отже, посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин, як на підставу для звільнення від відповідальності, є необґрунтованими та не приймаються судом до уваги.
За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Зазначені правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.
Позивачем за прострочення оплати відповідачем поставленого природного газу у лютому 2022 року нараховано та заявлено до стягнення три проценти річних у сумі 977,50 грн за період з 16.04.2022 по 31.10.2024 та інфляційні втрати в сумі 3843,23 грн за період з травня 2022 року по жовтень 2024 року.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат, суд зазначає, що він є арифметично вірним, зробленим відповідно до приписів діючого законодавства, у зв'язку чим позовні вимоги позивача про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат є обґрунтованими.
У запереченнях на відповідь на відзив відповідач, посилаючись на нормативне обґрунтування, зокрема ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, просить суд зменшити розмір неустойки (пені) з огляду на те, що розмір штрафних санкцій є істотними для освітнього закладу при їх стягненні для відповідача в умовах такої виключної обставини як збройна агресія проти України, що впливає на виконання зобов'язань по договору.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки, суд зазначає наступне:
За приписами ч. 1 ст. 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Правовий аналіз зазначених приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.
За своєю правовою природою штрафні санкції виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов'язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності та стягуються в разі порушення такого зобов'язання. Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.
Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), тощо.
Водночас, як зазначено в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
У постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 викладено висновок про те, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.
Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду.
Отже, в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням ст. 233 ГК України і ч. 3 ст. 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України.
Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі № 914/3231/16, від 10.08.2023 у справі № 910/8725/22, від 26.09.2023 у справі № 910/22026/21, від 02.11.2023 у справі № 910/13000/22, від 07.11.2023 у справі № 924/215/23, від 09.11.2023 у справі № 902/919/22).
В даному випадку суд вбачає наявність виняткових обставин, які свідчать про можливість зменшення заявленого до стягнення розміру з огляду на наступне:
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 годин 30 хвилин 24.02.2022, який триває й до теперішнього часу.
Відповідні обставини, в силу приписів ч. 3 ст. 75 ГПК України є загальновідомими та такими, що не підлягають доведенню.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача є: 93400, Луганська область, місто Сіверськодонецьк (Сєвєродонецьк) вул. Донецька, буд. 1.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій.
Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 затверджений Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окуповані Російською Федерацією, до якого включена Сєвєродонецька міська територіальна громада, територія якої є тимчасово окупованою з 25.06.2022 до теперішнього часу.
Суд враховує, що відповідач є закладом освіти (санаторна школа з медичним профілем для дітей) та бюджетною установою, яка фінансується за рахунок обласного бюджету. Через тимчасову окупацію Сєвєродонецька міська територіальна громада Луганської області, втратила свої доходи.
Крім того, розмір штрафних санкцій становить більше 20% суми основної заборгованості.
Враховуючи викладене, а також з огляду на кризову ситуацію, яка склалася в державі внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України, та не могла не вплинути негативно на фінансовий стан відповідача як бюджетної установи, суд вважає за можливе зменшити розмір заявленої до стягнення пені.
Вирішуючи питання щодо доцільності зменшення суми пені у цій справі суд також враховує: ступінь виконання відповідачем своїх зобов'язань за спірним договором (сумлінне проведення розрахунків до повномасштабного вторгнення на територію України); відсутність жодного доказу на підтвердження погіршення фінансового стану позивача; виникнення ускладнень у здійсненні ним господарської діяльності чи завдання останньому збитків в результаті прострочення відповідача, а також окупацію території України (міста Сіверськодонецька), внаслідок чого нормальна та повноцінна діяльність відповідача є об'єктивно неможливою.
З іншого боку суд враховує, що в матеріалах справи відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження настання для відповідача безпосередньо у спірних правовідносинах форс-мажорних обставин, а також те, що відповідач при укладенні договору з позивачем на власний розсуд погодився з умовами, які передбачають застосування санкцій за прострочення виконання зобов'язання з оплати природного газу.
Таким чином, суд доходить до висновку щодо можливості зменшення розміру заявлених штрафних санкцій у вигляді пені, що підлягає до стягнення з відповідача, до 12,4515% в сумі 336,65 грн, від заявленої позивачем суми пені за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу, що є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов'язань, проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, та є засобом недопущення використання неустойки ані як інструменту позивача для отримання безпідставних доходів, ані як способу відповідача уникнути відповідальності.
Суд враховує, що чинним законодавством не врегульований граничний розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно із приписами ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Отже, позовна вимога про стягнення пені за порушення строків оплати відповідачем поставленого природного газу у лютому 2022 року підлягає частковому задоволенню в сумі 336,65 грн. У задоволенні решти позовних вимог про стягнення пені в сумі 2367,04 грн слід відмовити.
При цьому, суд враховує, що стягнуті з відповідача на користь позивача три проценти річних та інфляційні втрати у сумі, що були заявлені позивачем, компенсують позивачу негативні наслідки у вигляді несвоєчасного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань з оплати поставленого природного газу, у тому числі за рахунок таких грошових коштів.
Всього підлягають до стягненню з відповідача грошові кошти в сумі 17 956,93 грн (12 799,55 грн (борг), 336,65 грн (пеня), 977,50 грн (три проценти річних), 3843,23 грн (втрати від інфляції)).
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне:
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Проте, у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, судовий збір покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судами свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.
Аналогічна правова позиція щодо розподілу судових витрат викладена у постановах Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 902/339/16, від 05.04.2018 у справі № 917/1006/16, від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17.
Враховуючи викладене, сплачений позивачем при подачі позову судовий збір в сумі 2422,40 грн покладається на відповідача в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 86, 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» до Сєвєродонецької обласної санаторної школи задовольнити частково.
2. Стягнути з Сєвєродонецької обласної санаторної школи (вул. Донецька, б. 1, м. Сіверськодонецьк (Сєвєродонецьк) Луганської області, 93400, ідентифікаційний код 20152692) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, ідентифікаційний код 42399676) основний борг у сумі 12799,55 грн, пеню в сумі 336,65 грн, три проценти річних в сумі 977,50 грн, втрати від інфляції в сумі 3843,23 грн, витрати на судовий збір в сумі 2422,40 грн.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст. 256 ГПК України та у порядку, визначеному ст. 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено і підписано 03.03.2025.
Суддя Антон ІВАНОВ