вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"03" березня 2025 р. м. Київ Справа № 911/2691/24
Господарський суд Київської області у складі судді Христенко О.О., розглянувши заяву б/н від 25.02.2025 (вх. № 1829/25 від 26.02.2025) Дочірнього підприємства із 100 % іноземним капіталом «Лемкен-Укрїна» про забезпечення позову
встановив:
В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа № 911/2691/24 за позовом Дочірнього підприємства із 100 % іноземним капіталом «Лемкен-Україна» про стягнення 21 853 974,83 грн
Позовні вимоги у справі № 911/2691/24 мотивовані позивачем неналежним виконанням відповідачем умов Договору №01/01-2022 від 07.11.2022 щодо своєчасної оплати товару (сільськогосподарської техніки), у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 11 688 125,01 грн, з огляду на наявність якої нараховані 4 349 357,14 грн 30 % штрафу, 433 510,53 грн 3 % річних та 704 382,06 грн інфляційних нарахувань.
26.02.2025 через систему «Електронний суд» від Дочірнього підприємства із 100 % іноземним капіталом «Лемкен-Україна» надійшла заява б/н від 25.02.2025 (вх. № 1829/225), в порядку ст. ст. 136 - 140 Господарського процесуального кодексу України, в якій заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом:
- накладення арешту на грошові кошти в межах суми позову у розмірі 21 853 974,83 грн, що знаходяться на рахунках, відкритих в будь-яких фінансованих (банківських) установах та належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія «Агро-Темп» (08700, Київська область, м. Обухів, вул. Каштанова, 9-Б, ідентифікаційний код 36348455), в тому числі на рахунку, відкритому в АТ «Банк Альянс» та на рахунках, які будуть виявлені в ході виконання ухвали про забезпечення позову.
Як на необхідність життя заходів до забезпечення позову, позивач посилається на наявність у відповідача податкового боргу, а також наявність в судах інших проваджень стосовно стягнення з відповідача заборгованості, виконання яких унеможливить виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог у справі № 911/2691/24.
Згідно з частиною 1 статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право на ефективний засіб юридичного захисту, встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) 119961 ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).
Ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За змістом наведеної норми забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.
Згідно з положеннями пункту 1 частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
При вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України). Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
При цьому, під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в частини 2, 5, 6, 7 статті 137 ГПК України), про що зазначено в постанові Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №910/688/13.
Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 також висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Аналогічна права позиція висловлена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 05.02.2020 у справі №910/7511/19, від 03.04.2020 у справі № 904/4511/19, від 23.12.2020 у справі № 911/949/20.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Так, згідно зі статтями 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника, суд дійшов висновку, що заява не містить обґрунтованих мотивів, на підставі яких суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності термінового вжиття заходів забезпечення позову.
Так, у поданій заяві заявник посилається на потенційну можливість виникнення наведених у заяві обставин. Однак, суд зазначає, що посилання заявника на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення його прав і охоронюваних законом інтересів, без обґрунтування підстав для вжиття таких заходів та необхідності термінового вжиття заходів забезпечення позову не може бути підставою для винесення ухвали про забезпечення позову. Так само як і посилання у заяві на право учасника справи передбаченого ст. 136 ГПК України також не є достатньою та самостійною підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.
Також заявником не наведено обставин, що відповідачем наприклад здійснюються виведення грошових коштів, або наявні постанови виконавчої служби про повернення виконавчих документів без виконання, у зв'язку із відсутністю грошових коштів на рахунках боржника чи майна на яке можна звернути стягнення.
Крім того, суд відзначає, що звертаючись із відповідною заявою б/н від 25.02.2025 (вх. № 1829/225) Дочірнє підприємство із 100 % іноземним капіталом «Лемкен-Україна» просить суд накласти арешт на грошові кошти в межах суми позову у розмірі 21 853 974,83 грн.
Поруч з цим, під час розгляду справи по суті в судовому засіданні 26.02.2025 представник позивача повідомив суд про часткове погашення відповідачем суми заборгованості, про що також представником були надані відповідні докази, зокрема, платіжні інструкції № 312 від 29.10.2024, № 371 від 04.11.2024, № 424 від 08.11.2024.
Відповідач у клопотанні про відкладення розгляду справи та приєднання документів до матеріалів справи зазначає про бажання врегулювання спору мирним шляхом, про передачу з метою забезпечення виконання зобов'язань перед позивачем в заставу зернової сівалки, про перемовини щодо передавання в забезпечення боргу відповідача земельної ділянки майновим поручителем товариства.
Суд також зазначає про те, що арешт грошових коштів у розмірі ціни позову у даній справі, не означає, що позивач буде мати пріоритетне право перед іншими кредиторами відповідача на стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Агро-Темп».
Суд зауважує, що під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, обов'язок по доведенню та обґрунтуванню наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідворотності додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на заявника.
Необхідно звернути увагу, що арешт коштів відповідача може вплинути на його поточну господарську діяльність, що навпаки може мати зворотній ефект у вигляді позбавлення спроможності задоволення вимог кредиторів. Водночас, позивачем не доведено, що в даному випадку застосування заходів забезпечення позову може мати більш позитивний ефект в контексті досягнення результату виконання рішення суду.
З огляду на вищевикладене та зміст заяви в сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви б/н від 25.02.2025 (вх. № 1829/25 від 26.02.2025) Дочірнього підприємства із 100 % іноземним капіталом «Лемкен-Україна» про забезпечення позову, оскільки така не містить обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Враховуючи наведене вище, суд відмовляє в задоволенні заяви б/н від 25.02.2025 (вх. № 1829/25 від 26.02.2025) Дочірнього підприємства із 100 % іноземним капіталом «Лемкен-Україна» про забезпечення позову.
Частиною 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України визначено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Враховуючи, що заяву про забезпечення позову судом розглянуто, тому витрати по сплаті судового збору за положеннями статті 129 ГПК України та Закону України «Про судовий збір» відшкодуванню та поверненню не підлягають.
Враховуючи наведене вище, керуючись ст.ст. 129, 136, 140, 234 ГПК України, суд -
постановив:
Відмовити Дочірньому підприємству із 100 % іноземним капіталом «Лемкен-Україна» в задоволенні заяви б/н від 25.02.2025 (вх. № 1829/25 від 26.02.2025) про забезпечення позову.
Ухвала набирає законної сили у порядку визначеному Господарським процесуальним кодексом України та може бути оскаржена у встановленому порядку.
Ухвалу підписано - 03.03.2025
Суддя О.О. Христенко