"03" березня 2025 р.
м. Київ
Справа № 911/3243/24
Суддя Черногуз А.Ф., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними матеріалами справи
позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківвода" (09109, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Сухоярська, буд. 14, код ЄДРПОУ 38010130)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авторитейл" (09108, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Чорних Запорожців, 26, кв. 291, код ЄДРПОУ 39374819)
про стягнення боргу за скид понаднормових забруднень,
Історія справи
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківвода" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авторитейл" про стягнення боргу за скид понаднормових забруднень. У позовній заяві містилось клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
Ухвалою від 09.12.2024 суд задовольнив вищевказане клопотання позивача, що містилось у позовній заяві, відкрив розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження, встановив строк для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.
При цьому суд зауважує, що згідно з частиною 1 статті 6 ГПК України, у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система.
Якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (частина 11 статті 242 ГПК України).
Згідно з пунктом 2 частини 6 статті 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
При цьому частиною 1 статті 232 ГПК України встановлено, що судовими рішеннями є, зокрема, ухвали.
Так, відповідно до наявної в матеріалах справи довідки про доставку електронного листа, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 09.12.2024 надіслана відповідачу до його електронного кабінету того ж дня - 09.12.2024.
Крім цього, згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень функціонує в межах Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Ухвала Господарського суду Київської області про відкриття провадження у справі від 09.12.2024 внесена до Єдиного державного реєстру судових рішень (дата забезпечення надання загального доступу: 11.12.2024).
Суд констатує, що за час перебування матеріалів позовної заяви у провадженні суду відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у встановлений судом строк. Незважаючи на закінчення строку на подання відзиву, відповідач також не звертався до суду з заявами про поновлення чи продовження строку на подання відзиву, не подавав жодних інших письмових клопотань, що пов'язані з розглядом спору, не надавав до суду заперечень та доказів, які б мали на меті спростувати вимоги позивача. Відповідач не проявив бажання ані ознайомитися з матеріалами справи, ані подати заяви про визнання ним тих чи інших обставин спору. Таким чином вбачається, що відповідач не скористався можливістю доступу до правосуддя.
Відтак, у зв'язку з наведеним, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними документами, оскільки сторонам було надано всі можливості для реалізації наданих процесуальним законом прав та достатньо часу для наповнення справи доказовою базою.
Обставини спірних правовідносин та зміст позовних вимог.
До суду подано копію договору №8268 про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення з індивідуальним споживачем у будівлі, приміщення якої є самостійними об'єктами нерухомого майна від 03.05.2023, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Білоцерківвода", в якості виконавця, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авторитейл", в якості споживача, про що вказано у преамбулі цього договору. Відповідно до умов цього договору, зокрема пункту 1 виконавець зобов'язується надавати споживачеві послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення (далі по договору - послуги), а споживач зобов'язується оплачувати надані послуги у порядку, строки та на умовах, передбачених цим договором.
Відповідно до пункту 2 договору виконавець забезпечує якість питної води відповідно до вимог державних санітарних норм і правил з тиском питної води відповідно до параметрів, встановлених державними будівельними нормами, на межі інженерно-технічних систем постачання послуги виконавця та/або інженерно - технічних систем споживача, яка визначається в технічній документації та актах розмежування балансової належності мереж водопостачання та водовідведення.
Пунктом 8 договору встановлено, що виконавець має право безперешкодного доступу будь-якої години доби до будівель, приміщень і споруд, у яких встановлено вузол (вузли) комерційного обліку, для проведення перевірки схоронності, обслуговування та/або заміни такого вузла (вузлів) обліку, а також зняття показань.
Згідно з пунктом 9 договору, уповноважені посадові особи органів ліцензування, органів місцевого самоврядування мають право доступу до будівель, приміщень і споруд, у яких встановлено вузли комерційного обліку, для проведення перевірки наявності, функціонування таких вузлів та здійснення контролю за правильністю зняття показань.
Ведення обліку послуг з централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення здійснюється за показаннями вузлів комерційного обліку, прийнятих виконавцем на абонентський облік (абзац 1 пункту 14 договору).
Згідно з пунктом 19 договору, обсяг наданих споживачеві послуг з централізованого водовідведення визначається за обсягом води використаної споживачем з централізованих мереж та/або інших джерел водопостачання або приладів обліку стічних вод прийнятих виконавцем на абонентський облік.
Відповідно до пункту 32 договору, у разі перевищення допустимих концентрацій забруднюючих речовин у стічних водах (додаток №4), споживач здійснює оплату за послуги водовідведення згідно наданого виконавцем рахунку (із застосуванням коефіцієнта кратності відповідно до місцевих Правил приймання стічних вод до системи централізованого водовідведення м. Біла Церква прийнятими органами місцевого самоврядування, а в разі їх відсутності, відповідно до загальнодержавних Правил приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення).
При цьому підпунктом 21 пункту 34 договору визначено, що споживач зобов'язаний дотримуватися вимог до режиму скиду стічних вод та установлених кількісних та якісних показників стічних вод на своїх каналізаційних випусках.
Договір укладається строком на один рік, а в частині грошових зобов'язань, які виникли на підставі цього договору до повного виконання їх сторонами. Якщо за два місяці до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на наступний рік (пункт 55 договору).
Між сторонами підписані додаток №4 до договору: «Допустимі норми концентрації забруднюючих речовин у стічних водах, які скидаються до системи централізованого водовідведення міста Біла Церква» та додаток №5 до договору: «Акт розмежування балансової належності мереж», відповідно до пункту 1 якого сторони погодили, що послуги централізованого водопостачання та централізованого водовідведення надаються ТОВ "Авторитейл" на об'єкт, офісне приміщення за адресою: вул. Надрічна, 68.
Обґрунтовуючи підстави для задоволення позову позивач послався на затверджені рішенням Білоцерківської міської ради № 4465-81-VII від 31.10.2019 Правила приймання стічних вод до системи централізованого водовідведення міста Біла Церква, зокрема на положення пункту 8.12.2 цих Правил, яким закріплено, що з метою контролю якості стічних вод споживачів виробник здійснює відбір контрольних проб. Виявлені в цих пробах перевищення ДК забруднюючих речовин у стічних водах є достатньою підставою для нарахування плати за скид понаднормативних забруднень. Відбір контрольних проб стічних вод в споживача виконується уповноваженими представниками виробника та фіксується в акті відбору проб, який підписують як представники виробника, так і представник споживача.
При цьому позивач також акцентував на тому, що відповідно до п. 2.1.5 вказаних Правил, виробники повинні здійснювати раптовий (не погоджений зі споживачами заздалегідь) відбір контрольних проб для контролю за якістю стічних вод, що скидаються до системи централізованого водовідведення міста Біла Церква.
Позивач повідомив суд, що 17.04.2024 його працівники на підставі наведених вище положень Правил прибули до контрольного колодязя відповідача розташованого на вулиці Надрічна, 68, у місті Біла Церква, Білоцерківського району, Київської області для здійснення відбору проб каналізаційних стічних вод, для визначення вмісту забруднюючих речовин, що скидаються підприємством в каналізаційну мережу м. Біла Церква. Проби стічних вод з об'єкту відповідача були відібрані, про що було зафіксовано у акті відбору проб (зразків) № 106 від 17.04.2024, який при цьому був підписаний представником відповідача.
Позивач вказує на те, що відповідно до протоколу випробувань № СВ-42 від 22.04.2024, взятих 17.04.2024 у стічних водах з об'єкту відповідача, виявлені перевищення допустимих концентрацій забруднюючих речовин, що зазначені в таблиці В1 розділу 6 згадуваних вище Правил, а саме: фосфати, азот амонійний та хлориди.
Позивач вказує, що відповідачу було направлено повідомлення про виявлені перевищення ДК забруднюючих речовин в стічних водах № 1-04/08-1311 від 22.04.2024, до якого був доданий означений вище протокол випробувань № СВ-42 від 22.04.2024 та який був отриманий відповідачем 07.05.2024, що підтверджується підписом представника відповідача на примірнику цього листа, копія якого подана разом із позовною заявою.
Також 28.05.2024 позивачем було сформовано лист №1-04/08-1508 про сплату понаднормових забруднень, який також був отриманий відповідачем 28.05.2024, що підтверджується підписом представника відповідача на примірнику цього листа, копія якого подана разом із позовною заявою. До вказаного листа позивачем був також доданий розрахунок плати за скид понаднормативних забруднень зі стічними водами до системи централізованого водовідведення м. Біла Церква, розмір якої за період з 24.01.2024 по 17.04.2024 склав 16152,08 грн, а також копія рахунку № 39 від 20.05.2024 на оплату вказаної суми.
Окрім того, позивач вказує на те, що направив відповідачу претензію №1-04/09-2473 від 20.08.2024 з вимогою оплатити заборгованість в сумі 16152,08 грн за скид понаднормативних забруднень каналізаційної мережі відповідно до зазначеного вище рахунку, що підтверджується фіскальним чеком та описом вкладення в цінний лист від 20.08.2024 про надсилання поштового відправлення №0910900016936, проте вказана заборгованість не була оплачена відповідачем, чим порушено права позивача та у зв'язку із чим останній звернувся до суду з цим позовом.
Фактичні обставини, встановлені судом та висновки суду.
Законодавство у сфері питної води та питного водопостачання складається з Водного кодексу України, Кодексу України про надра, законів України "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у цій сфері (ст. 3 Закон України "Про питну воду та питне водопостачання").
В силу пункту 3 частини 1 статті 44 Водного кодексу України водокористувачі зобов'язані дотримуватися встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води, лімітів використання води та лімітів скидання забруднюючих речовин, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території.
Відповідно до частини 1 статті 70 Водного кодексу України скидання стічних вод у водні об'єкти допускається лише за умови наявності нормативів гранично допустимих концентрацій та встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин.
Згідно частини 1 статті 111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.
Затвердження правил приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення та порядку визначення розміру плати, що справляється за понаднормативні скиди стічних вод до систем централізованого водовідведення віднесено до повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства (абзац 4 частини 1 статті 11 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення").
Так, наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №316 від 01.12.2017 затверджено Правила приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення (надалі - Правила №316/Загальнодержавні Правила).
Відповідно до пункту 2 розділу І Правил № 316, ці Правила поширюються на суб'єктів господарювання, які надають послуги з централізованого водовідведення (відведення та/або очищення стічних вод) (далі - виробники), на юридичних осіб незалежно від форм власності та відомчої належності, фізичних осіб - підприємців, фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність і взяті на облік як самозайняті особи у контролюючих органах згідно з Податковим кодексом України, які скидають стічні води до систем централізованого водовідведення або безпосередньо у каналізаційні очисні споруди (далі - споживачі).
Згідно з пунктом 1 розділу II Правил № 316 виробники повинні, зокрема, здійснювати обстеження локальних очисних споруд і каналізаційної мережі споживачів, вимагати від споживачів надання інформації та документів щодо зазначених мереж і споруд, які перебувають на балансі споживачів, їх технічного стану, в тому числі документів, що підтверджують проведення відновлення пропускної здатності трубопроводів та колекторів, хімічних реагентів, що використовуються споживачами та спричиняють забруднення у стічних водах (сертифікати, переліки, проекти), вивозу та утилізації осадів стічних вод, вжиття заходів з метою дотримання якості та режиму скидання стічних вод згідно з вимогами цих Правил та місцевих правил приймання, в яких може вимагатися надання інших відомостей та документації, яка не носить дозвільного характеру та стосується скидання стічних вод на об'єктах споживачів.
Відповідно до підпунктів 1, 6, 7, 9 пункту 2 розділу II Правил № 316 споживачі повинні:
- дотримуватися вимог до скиду стічних вод та установлених кількісних та якісних показників стічних вод на каналізаційних випусках споживачів, вимагати від субспоживачів виконання положень цих Правил та вимог місцевих правил приймання;
- надавати працівникам виробника необхідну інформацію щодо своєї системи водовідведення та вільний доступ до неї, а також допомогу під час відбору проб стічних вод споживачів, вивчення режиму їх скиду, обстеження системи водовідведення та локальних очисних споруд;
- визначати не менше двох представників, уповноважених представляти споживача під час відбору проб стічних вод, про що у триденний строк повідомляють виробника у письмовій формі та забезпечують присутність уповноваженого представника безпосередньо під час відбору проб стічних вод виробником;
- перевіряти розрахунки ДК забруднюючих речовин стічних вод, які скидаються ними до систем централізованого водовідведення, виконані виробником, у разі незгоди звертатися щодо їх перегляду.
Кожен споживач скидає стічні води до системи централізованого водовідведення через окремий випуск з обов'язковим облаштуванням контрольного колодязя, розташованого у місці, погодженому з виробником (пункт 7 розділу І Правил № 316).
Контрольний колодязь, згідно з визначенням, наведеним у Правилах № 316, це колодязь на випуску водовідведення споживача безпосередньо перед приєднанням до колектора виконавця або в іншому місці за погодженням із виконавцем мереж з вільним доступом виконавця до такого колодязя.
Пунктом 4 розділу І Правил № 316 передбачено, що на підставі цих Правил виконавець розробляє місцеві Правила приймання, в яких враховують місцеві особливості приймання та очищення стічних вод, а також визначають ДК забруднюючих речовин, що можуть скидати до системи централізованого водовідведення. Місцеві правила приймання затверджуються органами місцевого самоврядування та є обов'язковими для виконавців та споживачів.
До повноважень органів місцевого самоврядування у сфері питної води, питного водопостачання та водовідведення належить затвердження місцевих правил приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення відповідних населених пунктів, що закріплено також статтею 13 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення".
Відповідно до статті 13-1 цього Закону місцеві правила розробляються на підставі та з урахуванням вимог правил приймання стічних вод та порядку визначення розміру плати, що справляється за понаднормативні скиди стічних вод до систем централізованого водовідведення, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, і затверджуються відповідними органами місцевого самоврядування.
Так, рішенням Білоцерківської міської ради Київської області № 4465-81-VII від 31.10.2019 затверджені Правила приймання стічних вод до системи централізованого водовідведення м. Біла Церква (далі - Правила приймання стічних вод/Місцеві Правила).
Вказані Правила приймання стічних вод та рішення Білоцерківської міської ради є загальнодоступними та розміщені на офіційному сайті ТОВ "БІЛОЦЕРКІВВОДА" за посиланням http://bcvoda.com.ua/wp-content/uploads/2019/11/Pravila-priymannya-stichnih-vod-vid-31.10.2019.pdf).
Відповідно до п. 1.3. Правил приймання стічних вод, дія цих Правил поширюються на суб'єктів господарювання, які надають послуги з централізованого водовідведення (відведення та/або очищення стічних вод) (далі - виробник), на юридичних осіб незалежно від форм власності та відомчої належності, а також фізичних осіб-підприємців, фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність і взяті на облік як самозайняті особи у контролюючих органах згідно з Податковим кодексом України, які скидають стічні води до систем централізованого водовідведення м. Біла Церква або безпосередньо у каналізаційні очисні споруди (далі - споживачі, субспоживачі) а в частині, що стосується вивозу рідких відходів або стічних вод асенізаційними машинами, на власників рідких відходів або стічних вод та перевізників.
Згідно з пунктом 1.5 Правил приймання стічних вод, виробником, у розумінні цих Правил, є суб'єкт господарювання, який надає послуги централізованого водовідведення та/або очищення стічних вод.
Таким чином, в контексті наведених вище норм, посилання позивача на означені Правила приймання стічних вод визнаються судом правомірними та такими, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Пунктом 2.1.15. Правил приймання стічних вод визначено, що виробник повинен установлювати споживачам кількісні та якісні показники приймання стічних вод до системи централізованого водовідведення, а також вимоги щодо додержання певного режиму скиду стічних вод з урахуванням діючих вимог водокористування при укладанні договорів зі споживачами.
Поряд із цим, пунктом 2.2.2 Правил приймання стічних вод встановлено, що споживачі повинні дотримуватися вимог до скиду стічних вод та установлених кількісних та якісних показників стічних вод на каналізаційних випусках споживачів, вимагати від субспоживачів виконання положень загальнодержавних Правил та цих Правил.
Як вказано вище, позивач акцентував увагу суду на положеннях частини 8.12.2 Правил приймання стічних вод, якими передбачено, що з метою контролю якості стічних вод споживачів виробник здійснює відбір контрольних проб. Виявлені в цих пробах перевищення ДК забруднюючих речовин у стічних водах є достатньою підставою для нарахування плати за скид понаднормативних забруднень. Відбір контрольних проб стічних вод в споживача виконується уповноваженими представниками виробника та фіксується в акті відбору проб, який підписують як представники виробника, так і представник споживача.
При цьому суд також враховує, що відповідно до пункту 8.12.1. Правил приймання стічних вод контроль за скидом стічних вод споживачами до системи централізованого водовідведення міста Біла Церква здійснюється згідно з графіком відбору проб стічних вод, затвердженого виробником, але не менше одного разу у три місяці. Контроль проводиться відповідно до діючих на території України нормативних документів.
А згідно з пунктом 8.14.5. Правил приймання стічних вод споживач зобов'язаний в 10-денний термін після отримання рахунку задовольнити вимоги виробника.
Судом з'ясовано, що у акті відбору проб (зразків) № 106 від 17.04.2024 майстром РЕКМ ТОВ "Білоцерківвода" та інженером лаборантом ВХТЛ ТОВ "Білоцерківвода", підписантами акту, в присутності представника відповідача Седих Дениса Миколайовича, відібрано у ТОВ "Авторитейл" проби на перевірку відповідності стічної неочищеної води вимогам Правил приймання стічних вод за фізичними та фізико-хімічними показниками. В пункті 3 акту (паспорт контрольної проби) зазначені, зокрема, назва і адреса підприємства з якого відбирається проба, а саме ТОВ "Авторитейл" та вул. Надрічна, 68.
При цьому суд зауважує, що відповідно до розпорядження відповідача від 20.10.2023, останнім уповноважено, зокрема, Седих Дениса Миколайовича бути присутнім при процесі відбору та консервації проб з каналізаційних мереж на об'єкті який знаходиться за адресою вул. Надрічна, 68.
Суд враховує, що за результатом проведення означеного відбору проб, 07.05.2024 позивач нарочно передав відповідачу повідомлення про виявлені перевищення ДК забруднюючих речовин в стічних водах № 1-04/08-1311 від 22.04.2024 разом із протоколом випробувань № СВ-42 від 22.04.2024.
Також позивач 28.05.2024 нарочно передав відповідачу лист №1-04/08-1508 від 28.05.2024 про сплату понаднормових забруднень разом із розрахунком плати за скид понаднормативних забруднень зі стічними водами до системи централізованого водовідведення м. Біла Церква за період з 24.01.2024 по 17.04.2024 в сумі 16152,08 грн та рахунком № 39 від 20.05.2024 на оплату вказаної суми. Зі слів позивача вказаний рахунок залишився не сплаченим.
Відповідач не висловив жодних заперечень щодо цієї обставини незважаючи на отримання ухвали суду про відкриття провадження у справі №911/3243/24, а також згадуваних вище документів позивача, не подав доказів на спростування тверджень позивача.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
За змістом статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
В силу ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
В контексті наведених норм ГПК України, суд наголошує, що відповідачем не надано жодних доказів, які б суперечили доказам, що подані позивачем, не долучено доказів, які б спростовували факт проведення відбору, які б вказували на інший тариф чи інший об'єм скинутих вод за розрахунковий період, взагалі не здійснено дій, щоб довести суду необґрунтованість заявлених позивачем вимог. Таким чином, суд досліджуючи всі наявні у справі докази доходить до висновку, що вони підтверджують обставини викладені у позовній заяві.
При цьому суд констатує, що як в розрахунку так і в рахунку на оплату, копії яких додано до матеріалів справи, позивач користується формулою нарахування понаднормового скиду, де відбувається множення об'єму скинутих вод на встановлений тариф надання послуг та коефіцієнт кратності, з урахуванням фактичної концентрації забруднюючих речовин в стічних водах, що відображено у згаданому вище протоколі випробувань № СВ-42 від 22.04.2024.
При цьому вбачається, що розрахунок здійснений позивачем за період з 24.01.2024 по 17.04.2024, тобто з урахуванням граничного тримісячного періоду, про який йдеться в пункті 8.12.1. Правил приймання стічних вод.
Разом із цим, суд враховує, що відповідно до пункту 2.1.4. Правил приймання стічних вод, виробник повинен пред'являти споживачам у встановленому порядку рахунки за скид понаднормативних забруднень із застосуванням коефіцієнта кратності, який враховує рівень небезпеки скинутих забруднень, при порушенні як цих Правил, так і загальнодержавних Правил приймання.
Відтак, судом прийнято до уваги положення пункту 6 розділу ІІІ згадуваних вище Правил №317 (Загальнодержавних Правил), у якому зокрема, йдеться про те, що у договорі про приймання понаднормативно забруднених стічних вод визначають тимчасово погоджені концентрації забруднюючих речовин, розмір додаткової оплати за приймання понаднормативно забруднених стоків, який повинен бути в межах 60-80% від оплати, що встановлюється відповідно до розділу ІІ Порядку визначення розміру плати, що справляється за понаднормативні скиди стічних вод до систем централізованого водовідведення, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01 грудня 2017 року № 316 (далі - Порядок).
У разі виявлення перевищення фактичної концентрації будь-якого показника над зазначеною в договорі про приймання понаднормативно забруднених стічних вод плата, що справляється за понаднормативні скиди стічних вод, здійснюється споживачем з коефіцієнтом кратності, який визначається відповідно до Порядку, але замість встановлених ДК для розрахунку застосовуються тимчасово погоджені концентрації, зазначені в договорі про приймання понаднормативно забруднених стічних вод.
Так, пунктом 3 розділу ІІ Порядку встановлено, зокрема, що величину плати за понаднормативні скиди стічних вод (Pd) у систему централізованого водовідведення виконавець розраховує за формулою: Pd = 5T Ч Qpd + Kk Ч T Ч Qpz, де Т - тариф, встановлений за надання послуг централізованого водовідведення споживачам, віднесеним до відповідної категорії, грн/м куб; Qpd - об'єм скинутих споживачем стічних вод понад обсяги, обумовлені договором, м куб; Qpz - об'єм скинутих споживачем стічних вод з понаднормативними забрудненнями, м куб; Kk - коефіцієнт кратності, який враховує рівень небезпеки скинутих забруднень для технологічних процесів очищення стічних вод та екологічного стану водойми.
При цьому пунктом 6 розділу ІІ Порядку встановлено, що у разі перевищення відношення ХСК/БСК5 ? 2,5 коефіцієнт кратності визначають за формулою:
Kk = ---- - 1
2,5 х БСК5
де
ХСК - хімічне споживання кисню;
БСК5 - біохімічне споживання кисню протягом п'яти діб.
Вимоги цього пункту не поширюються на випадки, коли ХСК ? 80 мг/дм-3.
Разом із цим, відповідно до пункту 11 розділу ІІ Порядку якщо виконавцем встановлено факт одночасного скиду до системи централізованого водовідведення кількох забруднень у концентраціях, що перевищують ДК, коефіцієнт кратності Kk визначають за формулою:
n Cfi - Kkі
Kk = У ----
i=1 ДКі
де
Cfi - фактична концентрація в стічних водах споживача і-ої речовини;
ДКі - допустима концентрація і-ої речовини.
Загальний коефіцієнт кратності з урахуванням перевищення допустимої концентрації кількох речовин та інших порушень не може бути більше ніж 10. Якщо за розрахунком Kk більше ніж 10, приймають Kk = 10, крім випадків, передбачених пунктом 4 цього розділу.
Таким чином, як вбачається зі змісту згадуваного вище розрахунку плати за скид понаднормативних забруднень зі стічними водами до системи централізованого водовідведення м. Біла Церква. а також рахунку № 39 від 20.05.2024, про які згадувалось вище та які були надані позивачем відповідачу 28.05.2024, позивач з урахуванням фактичного вмісту забруднюючих речовин, а саме азоту амонійного, фосфатів, хлоридів, а також з урахуванням співвідношення показників хімічного споживання кисню (ХСК) та біохімічного споживання кисню протягом п'яти діб (БСК5), що були відображені у протоколі випробувань № СВ-42 від 22.04.2024, множить між собою 107 куб.м (загальний об'єм скинутих вод з урахуванням перевищення допустимої концентрації всіх речовин), 18,10 грн/куб.м (тариф за надання послуг) та 6,95 (загальний коефіцієнт кратності з урахуванням перевищення допустимої концентрації всіх речовин, а також співвідношення ХСК та БСК5). В результаті розмір оплати за скид понаднормових забруднень зі стічними водами до системи централізованого водовідведення міста Біла Церква складає 13460,07 грн. Разом з ПДВ сума дорівнює 16152,08 грн. оскільки розмір податку у 20-ти відстоковому співвідношенні до загальної суми є 2962,01 грн. про що також вказано у виставленому рахунку та розрахунку.
Наведені розрахунки визнаються судом арифметично вірними та такими, що здійснені у відповідності до Місцевих Правил та Загальнодержавних Правил, а також згаданого вище Порядку. Відтак, вимога про стягнення боргу за скид понаднормових забруднень задовольняється судом у повному обсязі.
Пунктом 12 частини 3 статті 2 ГПК України закріплено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
В силу частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов задоволено у повному обсязі, то витрати зі сплати судового збору покладаються судом на відповідача повністю.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку статті 81 ГПК України сторонами доказів.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авторитейл" (09108, Київська обл., м. Біла Церква, вулиця Чорних Запорожців, 26, квартира 291, код ЄДРПОУ 39374819) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківвода" (09100, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Сухоярська, будинок 14, код ЄДРПОУ 38010130) 16152,08 грн боргу та 3028,00 грн судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.
Рішення підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 03.03.2025.
Суддя А.Ф. Черногуз