ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.03.2025Справа № 913/470/24
Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" (01133, місто Київ, б. Лесі Українки, будинок 26, офіс 411) до Майбороди Євгена Олександровича ( АДРЕСА_1 ) про стягнення 242 327,47 грн,
без повідомлення (виклику) сторін,
26.12.2024 з Господарського суду Луганської області на адресу Господарського суду міста Києва за підсудністю надійшли матеріали позовної заяви за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" до Майбороди Євгена Олександровича про стягнення 242 327,47 грн. та 27.12.2024 передана судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Підставою направлення матеріалів справи 913/470/24 було те, що 06.12.2024 Господарський суд Луганської області отримав від Міністерства соціальної політики України відповідь № 7568/0/290-24/19 від 04.12.2024, згідно якої з 20.09.2022 адреса листування та фактичного проживання Майбороди Євгена Олександровича є АДРЕСА_2 (відомості з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб).
Відповідно до заявлених позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача за договором про надання кредиту №067214--011 від 28.04.2021 заборгованість у розмірі 242 327,47 грн. з яких: 117061,78 грн - заборгованість за отриманим та неповернутим кредитом, 125 265,69 грн. - заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами за користування кредитом.
Позивачем у резолютивній частині позовної заяви було заявленого про витребування від у Акціонерного товариства «КБ «ПРИВАТБАНК»:
- виписку(и) про рух коштів по банківському рахунку, який обслуговується за допомогою банківської картки № НОМЕР_1 , виданої (емітованої) АТ «КБ «ПРИВАТБАНК», за період з 28 квітня 2021р. (видача кредиту) по 13 травня 2021р.;
- надати відомості стосовно держателя банківської картки (особою на чиє ім'я було емітовано банківську картку) № НОМЕР_1 , виданої (емітованої) АТ «КБ «ПРИВАТБАНК».
Ухвалою суду від 27.12.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та витребувано у Акціонерного товариства «КБ «ПРИВАТБАНК»:
- виписку(и) про рух коштів по банківському рахунку, який обслуговується за допомогою банківської картки № НОМЕР_1 , виданої (емітованої) АТ «КБ «ПРИВАТБАНК», за період з 28 квітня 2021р. (видача кредиту) по 13 травня 2021р.;
- надати відомості стосовно держателя банківської картки (особою на чиє ім'я було емітовано банківську картку) № НОМЕР_1 , виданої (емітованої) АТ «КБ «ПРИВАТБАНК».
Вказаною ухвалою суду було запропоновано відповідачу у строк не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження, подати суду відзив на позовну заяву, оформлений відповідно до вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, а також всі докази, що підтверджують заперечення проти позову; забезпечити направлення позивачу копії відзиву на позов та доданих до нього документів, докази на підтвердження такого направлення разом з відзивом надати суду; визначено відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив, а позивачу запропоновано у строк не пізніше п'ять днів з дня отримання відзиву на позовну заяву подати відповідь на відзив в порядку ст. 166 Господарського процесуального кодексу України, копію якого направити відповідачу в той самий строк, докази направлення надати суду разом з відповіддю на відзив.
Також, відповідача було попереджено, що у разі ненадання ним відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи відповідно до частини другої ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
24.01.2025 через канцелярію суду від АТ «КБ «ПРИВАТБАНК» надійшов лист відповідно до якого представник повідомив, що відповідь буде підготовлена та направлена протягом 10 робочих днів з моменту отримання даного листа.
27.01.2025 через канцелярію суду від АТ «КБ «ПРИВАТБАНК» надійшов лист з витребуваними ухвалою суду від 27.12.2024 документами.
Частиною п'ятою ст. 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої ст. 120 цього Кодексу.
Відповідно до частини одинадцятої ст. 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до частин другої та третьої ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Нормами частини четвертої ст. 89 ЦК України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами частини першої ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Згідно із частиною першою ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає (частина сьома ст. 120 ГПК України).
Так, на виконання приписів ГПК України, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвала від 27.12.2024 про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення (№ 0610218823567) на адресу місцезнаходження відповідача: м. Київ, вул. Євгена Коновальця, буд. 32 А, кв. 76 (відповідно до відомостей з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб відповідь № 7568/0/290-24/19 від 04.12.2024).
Однак, конверт з ухвалою суду від 27.12.2024, який направлявся на адресу відповідача, був повернутий до суду відділенням поштового зв'язку Укрпошта з відміткою: «за закінченням терміну зберігання».
Порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку та регулювання відносини між ними визначають Правила надання послуг поштового зв'язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10.10.2023 № 1071 (далі - Правила надання послуг поштового зв'язку).
Відповідно до абз. 3 п. 101 Правил надання послуг поштового зв'язку, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» або реєстрованого поштового відправлення з позначкою «Адміністративна послуга» такі відправлення разом з бланком повідомлення про вручення повертаються за зворотною адресою у порядку, визначеному в пунктах 81, 82, 83, 84, 91, 99 цих Правил, із зазначенням причини невручення.
Встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.
Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв'язку вимог Правил надання послуг поштового зв'язку, факт неотримання скаржником поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб'єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 27.05.2021 у справа № 917/1998/19 та від 06.07.2021 у справі № 921/494/20.
Суд зазначає, що повернення відділенням поштового зв'язку до суду поштового конверту з відміткою «за закінченням терміну зберігання» свідчить, що рішення (ухвала) не вручена з причин, які не залежать від суду, який у установленому законодавством порядку вчинив необхідні дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи Господарським судом міста Києва.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 19.12.2022 у справі № 910/1730/22 зазначав, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв'язку та / або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (близький за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 12.04.2021 у справі № 910/8197/19, від 09.12.2021 у справі № 911/3113/20).
Крім того, суд зазначає, що згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Відтак, відповідач мав право та не був позбавлений можливості ознайомитись, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 27.12.2024 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не подано відзиву на позов, як і не надано будь-яких доказів на підтвердження своїх заперечень проти заявлених позовних вимог.
Відповідно до частини другої ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у частині дев'ятій ст. 165 ГПК України.
Частиною першою ст. 252 ГПК України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно з частиною восьмою ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (частина друга ст. 161 ГПК України).
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
З огляду на вказані приписи ГПК України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву відповідно до частини першої ст. 251 ГПК України, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів частини дев'ятої ст. 165 та частини другої ст. 178 ГПК України.
Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
Згідно даних візуальної форми послідовності дій Клієнта* ФОП Майбороди Євгена Олександровича (РНОКПП НОМЕР_2 , номер телефону НОМЕР_3 ) та ТОВ «БІЗПОЗИКА» щодо укладання електронного Договору про надання кредиту 067214--011 від 28.04.2021 в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства на сайті www.my.bizpozyka.com:
- 28.04.2021 клієнт, використовуючи номер телефону ідентифікувався в ІТС та зайшов в особистий кабінет, надав всю необхідну інформацію для формування Товариством належної пропозиції клієнту;
- на підставі вказаних дій клієнта, Товариство направило (розмістило) клієнту в ІТС індивідуальну оферту (з відповідними активними посиланнями), яка містить істотні умови Договору, та відправило в смс-повідомленні на номер телефону клієнта одноразового ідентифікатора G-7490;
- клієнт ознайомився з офертою Товариства та прийняв її умови, акцептував умови оферти, шляхом надсилання Товариству акцепту та підписання договору одноразовим ідентифікатором G-7490;
- після укладення Договору, Товариство направило (розмістило) клієнту в ІТС підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа. Договір та Правила кредитування відправлені клієнту на електронну пошту, вказану як електронний засіб зв'язку з Позичальником. Розміщення в особистому кабінеті клієнта підписаного Договору, Правил кредитування в цілодобовому онлайн доступі.
З вищеназваного вбачається, що 28.04.2021 ТОВ «БІЗПОЗИКА» направлено ФОП Майборода Є. О. пропозицію укласти Договір (оферту) № 067214--011 про надання кредиту (Електронна форма).
28.04.2021 ФОП Майборода Є. О. прийняв (акцепт) пропозиції (оферти) щодо укладення Договору № 067214--011 про надання кредиту (Електронна форма), на умовах визначених офертою.
ТОВ «БІЗПОЗИКА» направлено ФОП Майборода Є. О. через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор G-7490 на номер телефону НОМЕР_4 (що зазначено у анкеті ФОП Майборода Є. О. в особистому кабінеті), котрий було введено/відправлено ФОП Майборода Є. О.
Таким чином, як зазначає позивач, 28.04.2021 між ТОВ «БІЗПОЗИКА (далі - Кредитодавець) та ФОП Майборода Є. О. (далі - Позичальник) було укладено Договір № 067214--011 про надання кредиту (далі - Договір) шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному ст. 12 Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до п. 1 Договору, Кредитодавець надає Позичальнику грошові кошти в розмірі 105 000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності (надалі - Кредит), а Позичальник зобов'язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом (процентну ставку, визначену цим Договором) у порядку та на умовах, визначених цим Договором про надання кредиту, та Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам - підприємцям (надалі - Договір).
Тип Кредиту: Кредит. Строк кредиту: 24 тижнів. Процента ставка: в день 1,08089048, фіксована. Комісія за надання Кредиту (далі - Комісія): 15750,00 грн. Загальний розмір наданого Кредиту: 105 000,00 грн. Термін дії Договору до 13.10.2021. Орієнтовна загальна вартість наданого Кредиту: 262560,00 грн.
Згідно з п. 2 Договору, протягом строку кредитування процентна ставка за Кредитом (надалі - Проценти за користування Кредитом), нараховуються на залишок заборгованості по Кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, із урахуванням дня видачі Кредиту та дня повернення Кредиту згідно Графіку платежів.
Пунктом 3 Договору встановлено Графік платежів.
Умовами п. 5 Договору передбачена, що Позичальник підтверджує, що він ознайомлений з Договором про надання кредиту та Правилами, текст яких розміщено на сайті Кредитодавця, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань та погодження неухильно дотримуватись їх, укладаючи Договір.
Позичальник надав Кредитодавцю (його довіреним особам, та/або третім особам) дозвіл телефонувати та/або направляти йому інформаційні повідомлення, вимоги про сплату, та використовувати для цього будь-які доступні канали зв'язку з Позичальником, включаючи телефон, акаунти, електронну пошту, і т.п. (п. 7 Договору).
Відповідно до п. 8 Договору, підписанням цього Договору Позичальник підтверджує, що до укладання Договору отримав від Кредитодавця інформацію, надання якої передбачені законодавством України, зокрема передбачену частиною другою ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Інші умови цього правочину регулюються Правилами, які є невід'ємною частиною Договору. Усі неврегульовані Договором правовідносини Сторін регулюються законодавством України (п. 9 Договору).
Згідно з п. 10 Договору, претензії приймаються за адресою Кредитодавця.
Додатковою угодою №1 від 07.05.2021 до Договору № 067214--011 про надання кредиту від 28.04.2021 сторони погодили наступне:
1. Кредитодавець та Позичальник підтверджують, що станом на 07.05.2021 сума неповернутого Позичальником кредиту (отриманого відповідно до Договору про надання кредиту № 067214--011 від 28 квітня 2021, далі - Договір) становить: грн. (далі за текстом - Кредит): 11 349,40 грн. (далі за текстом - Несплачені проценти); сума нарахованої та несплаченої Комісії становить: 15 750,00 грн. (далі за текстом - Несплачена Комісія).
2. Кредитодавець та Позичальник домовились, що після укладення цієї Додаткової угоди:
2.1. Кредитодавець, на умовах викладених в Договорі, додатково надає, а Позичальник додатково отримує та зобов'язується повернути, додатковий кредит в сумі 35 000,00 грн. (далі - Додатковий кредит).
2.2. Після надання Додаткового кредиту загальна сума отриманого (відповідно до Договору та цієї Додаткової угоди) та неповернутого Позичальником Кредиту та Додаткового кредиту складатиме 140 000,00 грн.
3. На дату укладення цієї Додаткової угоди нараховані та несплачені проценти за користування Кредитом (Несплачені проценти), а також нарахована та несплачена Комісія (Несплачена комісія) вносяться до Графіку платежів (п.6 цієї Додаткової угоди) та під лягають сплаті відповідно до Графіку платежів.
4. Після укладення цієї Додаткової угоди та надання Додаткового кредиту:
- загальний розмір наданого кредиту становить: 140 000,00 грн. (п.1 та п.2.1 цієї Додаткової угоди);
- орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 344 870,12 грн.
5. Комісія пов'язана з наданням Додаткового кредиту (далі - Комісія): 5 250,00 грн.
6. З дати укладення цієї Додаткової угоди встановлюється наступний Графік платежів (зазначений у Додатковій угоді).
Однак, оскільки відповідач свої зобов'язання за Договором виконав частково на загальну суму 143 390,00 грн, у зв'язку з чим у відповідача обліковується заборгованість у розмірі 242 327,47 грн. з яких: 117061,78 грн - заборгованість за отриманим та неповернутим кредитом, 125 265,69 грн. - заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами за користування кредитом, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.
Позивач зазначає, що станом на дату подання цього позову до суду ФОП Майборода Євген Олександрович припинив свою підприємницьку діяльність у підтвердження чого було долучено виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР).
Як вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 15.12.2021 до ЄДР було внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця Майбороди Євгена Олександровича.
Суд зазначає, що фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до відповідного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою (частина восьма статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»).
Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Предметна та суб'єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. Так, за частиною 1 цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Відповідно до положень частини 2 цієї ж статті право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.
Відповідно до положень статті 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (як приклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).
Наведене свідчить про те, що з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб'єктного складу сторін.
Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
З огляду на положення частини 1 статті 20 ГПК України а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб'єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.
У разі припинення підприємницької діяльності фізичною особою її права й обов'язки за укладеними під час здійснення підприємницької діяльності договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою.
Відтак, господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.
Аналогічної правової позиції дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18, від 05.06.2019 у справі № 904/1083/18.
Таким чином, оскільки спірні правовідносини сторін у даній справі виникли під час здійснення відповідачем підприємницької діяльності як фізичною особою-підприємцем, то спір у даній справі підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства
Відповідно до частини першої ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, що кореспондується із положеннями ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина друга ст. 509 ЦК України).
Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Аналогічні положення містяться у ст. 174 ГК України.
Відповідно до частини другої ст. 205 ЦК України, правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша ст. 626 ЦК України).
Частиною першою ст. 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
За загальним правилом правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі (ст. 208 ЦК України).
При цьому, відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Також, за приписами частини першої ст. 181 ГК України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Договір, відповідно до ст. 638 ЦК України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно зі ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частина друга ст. 640 ЦК України).
Статтею 641 ЦК України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.
Відповідно до ст. 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Як вбачається з матеріалів справи, Договір № 067214- 011 про надання кредиту від 28.04.2021 містить відмітку про підписання його одноразовим ідентифікатором «Підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором G-7490. 28.04.2021 09:11:18».
За приписами п. 5 частини першої ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно з частини першої ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Відповідно до частини другої ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, крім визначених Цивільним кодексом України істотних умов для відповідного виду договору, може містити інформацію про: технологію (порядок) укладення договору; порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору; можливість та порядок внесення змін до умов договору; спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); порядок обміну електронними повідомленнями та інформацією між сторонами під час виконання ними своїх зобов'язань; технічні засоби ідентифікації сторони; порядок внесення змін до помилково відправленого прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); посилання на умови, що включаються до договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до іншого електронного документа і порядок доступу до такого документа; спосіб зберігання та пред'явлення електронних документів, повідомлень, іншої інформації в електронній формі та умови доступу до них; умови виготовлення та отримання паперових копій електронних документів; можливість вибору мови, що використовується під час укладення та виконання договору; інші відомості.
Згідно з частиною третьою ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства (частина сьома ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Положеннями частини дванадцятої ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Також, приписами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з п. 12 частини першої ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що й отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Таким чином, оскільки одноразовий ідентифікатор, яким був підписаний Договір № № 067214--011 про надання кредиту від 28.04.2021, складається з комбінації цифр і літер, що відповідає приписам Закону України «Про електронну комерцію», суд приходить до висновку, що між сторонами мало місце укладення правочину щодо надання кредиту у спрощений спосіб, про що заперечень від відповідача надано не було.
При цьому, відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Доказів визнання судом укладеного між сторонами правочину недійсним, в матеріали справи надано не було, як і не надано доказів на підтвердження обставин, які б свідчили про нікчемність такого правочину.
Відповідно до частини другої ст. 345 ГК України, кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
За приписами ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. (ст. 1048 ЦК України).
Відповідно до частини першої ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Пунктом 1 Договору та п. 2.1 Додаткової угоди № 1 передбачено, що строк кредиту: 24 тижнів. Процента ставка: в день 1,08089048, фіксована. Комісія за надання Кредиту (далі - Комісія): 15750,00 грн. Загальний розмір наданого Кредиту: 140 000,00 грн. Термін дії Договору до 13.10.2021. Орієнтовна загальна вартість наданого Кредиту: 344 870,12 грн.
Частиною першою ст. 1056-1 ЦК України встановлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Згідно з частиною другою ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Пунктом 2 Договору передбачено, що протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом, нараховуються на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно графіку платежів.
Відповідно до п. 5.1. Правил про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», затверджених наказом директора ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» від 12.03.2021 № 07-ОД (далі - Правила), обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за користування кредитом за договором про надання кредиту здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом з урахуванням умов договору. Таким чином, проценти за користування кредитом щоденно нараховуються на неповернену суму кредиту, станом на початок доби, з першого дня перерахування суми кредиту позичальнику до закінчення терміну дії Договору про надання кредиту (включно).
Згідно з п. 5.2. Правил, нарахування комісії здійснюється в момент укладання договору. Порядок та розмір оплат комісії визначено графіком платежів.
Заборгованість підлягає сплаті шляхом безготівкового перерахування коштів у розмірі суми заборгованості на поточний рахунок кредитодавця в строк відповідно до графіку платежів, встановленого договором про надання кредиту. Датою повернення (погашення) кредиту, так само як і датою сплати процентів за користування кредитом та інших платежів, передбачених умовами договору про надання кредиту при безготівкових розрахунках вважається - дата зарахування коштів на рахунок кредитодавця (п. 5.3. Правил).
Відповідно до п. 5.5. Правил, у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов'язання за договором про надання кредиту в повному обсязі, ця сума погашає вимоги кредитодавця в такій черговості: 1) у першу чергу - відшкодовуються витрати кредитодавця, пов'язані з поверненням виданого кредиту (судові витрати, витрати на державного/приватного виконавця, нотаріуса тощо); 2) у другу чергу - нараховані кредитодавцем неустойка (штраф), інші платежі відповідно до договору про надання кредиту - у разі їх нарахування; 3) у третю чергу - прострочені проценти за користування кредитом та прострочена сума кредиту; 4) у четверту чергу - проценти за користування кредитом; 5) у п'яту чергу - сума кредиту.
Як підтверджується матеріалами справи, на виконання умов Договору № 067214--011 про надання кредиту від 28.04.2021 позивач надав відповідачу кредитні кошти у сумі 140 000,00 грн шляхом перерахування грошових коштів на банківську картку відповідача, що підтверджується скріншотом з онлайн банку, а також з долученої виписки про рух коштів по банківському рахунку, який обслуговується за допомогою банківської картки № НОМЕР_1 , виданої (емітованої) АТ «КБ «ПРИВАТБАНК», за період з 28 квітня 2021р. (видача кредиту) по 13 травня 2021р.
Також, як зазначає позивач і відображено в наданому позивачем розрахунку, відповідачем було здійснено часткову оплату наданих позивачем коштів у сумі, зазначеній у графіку платежів, у розмірі 143390,00 грн.
Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною першою ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому, відсутність своєї вини відповідно до частини другої ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Однак, відповідач свої зобов'язання за Договором виконав частково, здійснивши оплату лише у розмірі 143 390,00 грн (22 938,22 грн за кредитом, 99451,78 грн відсотків та 21000,00 грн комісії), у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість станом на 27.11.2024 у розмірі 242327,47 грн, з яких: 117061,78 грн - сума прострочених платежів по кредиту, 125265,69 грн - сума прострочених платежів по процентах, що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитом, наданим позивачем, який перевірено судом і визнано таким, що розрахований вірно.
При цьому, судом встановлено, що позивач нарахував відповідачу проценти по 13.10.2021, що свідчить про те, що позивач не нараховує проценти за період, який перевищує строк кредитування.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідачем в свою чергу, жодних заперечень як щодо сум заборгованості так і самого розрахунку в матеріали справи надано не було, власного контррозрахунку не здійснено.
Також відповідачем не було надано суду жодного доказу на спростування доводів позивача щодо існування у відповідача перед позивачем заборгованості по поверненню кредитних коштів, сплаті відсотків та комісії.
Враховуючи вищезазначене в сукупності, зважаючи на встановлені судом фактичні обставини, приймаючи до уваги, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на спростування позовних вимог, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими доведеними, та такими, що підлягають задоволенню.
Частиною першою ст. 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. При цьому, частиною другою наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Позивачем в позовній заяві зазначено, що станом на дату даної позовної заяви позивач вже поніс витрати, а саме: витрати на оплату судового збору в розмірі 2907,93 грн. Попередній (орієнтовний) розрахунок суми інших судових витрат позивачем надано не було.
Згідно з п. 2 частини першої ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у повному обсязі в сумі 2907,93 грн, з урахуванням того, що позовну заяву подано в електронній формі з використанням системи «Електронний суд» у зв'язку з чим застосовується понижуючий коефіцієнт у розмірі 0,8, визначений частиною третьою ст. 4 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись статтями 74, 86, 129, 232, 236 - 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Майбороди Євгена Олександровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (01133, м. Київ, б. Лесі Українки, буд. 26, оф. 411; код ЄДРПОУ: 41084239) 117061 (сто сімнадцять тисяч шістдесят одна) грн. 78 коп. - заборгованість за отриманим та неповернутим кредитом, 125 265 (сто двадцять п'ять тисяч двісті шістдесят п'ять) грн. 69 коп. - заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами за користування кредитом, а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2907 (дві тисячі дев'ятсот сім) грн 93 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 04.03.2025
Суддя Владислав ДЕМИДОВ