ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.03.2025Справа № 910/616/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард»
до Акціонерного товариства «Українська залізниця»
про зобов'язання вчинити дії
Суддя: Людмила ШКУРДОВА.
Представники: без виклику представників сторін.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про зобов'язання АТ «Українська залізниця» внести зміни до особового рахунку ТОВ «Грейнсвард» № 2829531 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми у розмірі 74 272,80 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що списання залізницею з особового рахунку ТОВ «Грейнсвард» № 2829531 грошових коштів у сумі 74 272,80 грн., як збору за зберігання вантажу, відбулось у зв'язку з договором про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, однак не на його виконання, а поза межами домовленостей, передбачених цим договором. Враховуючи, що у залізниці були відсутні підстави для нарахування збору за зберігання при накопиченні маршрутного поїзда у розмірі 74 272,80 грн., то останні підлягають поверненню ТОВ «Грейнсвард» шляхом внесення змін до особового рахунку.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2025 р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/616/25 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
10.02.2025 р. до Господарського суду міста Києва від Акціонерного товариства «Українська залізниця» надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що нарахування збору за зберігання вантажу є обґрунтованим, відтак збір за зберігання вантажу у розмірі 74 272,80 грн., стягнутий по станції Кролевец за накопичувальною карткою форми ФДУ-92 № 31101109 від 31.10.2023 р. з коду платника 2829531 ТОВ «Грейнсвард», є правомірним та поверненню на розрахунковий рахунок 2829531 ТОВ «Грейнсвард» не підлягає. Також відповідач зазначив, що якщо суд прийде до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у даній справі, то відповідно до вимог ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України відповідач заявляє про пропуск позивачем строку позовної давності, та просить суд застосовувати строки позовної давності.
10.02.2025 р. до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій позивач наголосив на тому, що відзив на позовну заяву не містить будь-яких заперечень щодо факту формування маршрутного поїзда та замовлення і сплати товариством окремої послуги з накопичення вагонів для відправлення їх маршрутним поїздом. Також з наданих залізницею документів не вбачається наявність затримки вагонів відмінної від накопичення маршрутного поїзда № 102803. Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності позивач зазначив, що оскільки спірні грошові кошти фактично були списані не на виконання умов договору, то такий позов не може бути визнаний як такий, що випливає з перевезення, і тому встановлені ст.ст. 134, 136 Статуту залізниць України, ч.ч. 1-4 ст. 315 ГК України спеціальні строки позовної давності до таких вимог не застосовуються. Натомість до позовних вимог у порядку приписів ст. 1212 ЦК України застосовується загальний трирічний строк позовної давності, який позивачем не пропущено.
Будь-яких інших додаткових пояснень по суті спору від сторін до суду не надходило.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
06.03.2020 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" (замовник) та Акціонерним товариством "Укрзалізниця" (перевізник) укладено договір № 43-41564379/2020-001 про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, предметом якого є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних із організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг і проведення розрахунків за ці послуги.
Відповідно до п. 1.5 договору договір є публічним, за яким залізниця бере на себе обов'язок здійснювати надання послуг, пов'язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
29.09.2023 р. залізницею оприлюднено нову редакцію договору, яка введена в дію з 01.10.2023 д.
Відповідно до п. 8.1 договору сторони домовились про використання електронного документообігу. Для організації електронного документообігу використовуються власні інформаційні системи залізниці.
Пунктом 8.8 договору передбачено, що у випадку судового розгляду справи чи виникненні претензійної практики використовується візуальне відображення електронних документів на папері.
Згідно з п. 9.4 договору зміни (доповнення) до договору перевізник здійснює шляхом викладення в новій редакції договору в цілому або окремих його частин та їх оприлюднення на веб-сайті http://uz-cargo.com/ з накладенням КЕП.
Зміни до договору, в тому числі ставки плати, коефіцієнти та інші умови платежів, вступають в дію через 30 календарних днів від дня їх оприлюднення або пізніше, якщо це вказано в повідомленні про оприлюднення. Зміни до договору, які зменшують розмір провізних платежів, ставок, коефіцієнтів та інших розрахункових величин, також можуть вступати в дію раніше ніж 30 календарних днів від дня їх оприлюднення.
Пунктом 9.6 договору сторони погодили, що умови договору мають пріоритет (вищу силу) над іншими правочинами укладеними між сторонами. У випадку наявності суперечностей між договором та такими іншими правочинами, виконанню підлягатимуть умови, встановлені договором.
Відповідно до п. 12.1 договір діє з дня укладення, але не раніше дати введення в дію, що визначається залізницею в повідомленні про оприлюднення договору, здійсненого на веб-сайті http://uz-cargo.com/, та діє до його припинення. Дата введення в дію не може бути раніше 30 днів з дня оприлюднення договору.
Згідно з п. 4.1 договору розрахунки за цим договором здійснюються через філію "Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень" АТ "Укрзалізниця".
Пунктом 4.2 договору передбачено, що оплата послуг здійснюється в національній валюті України на умовах попередньої оплати шляхом перерахування коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання перевізника, вказаний у розділі 15 договору.
На виконання п. 2.3.3 договору для проведення розрахунків і обліку сплачених сум для товариства відкрито особовий рахунок з наданням коду платника № 2829531.
Згідно з п. 2.3.4 договору залізниця зобов'язана вести облік попередньої оплати, нарахованих і сплачених сум за здійснені перевезення і надані послуги, пов'язані з перевезенням вантажу, та надавати товариству відповідні розрахункові документи в електронній формі.
Відповідно до п. 4.5 договору щодобово, упродовж періоду виконання договору, залізниця надає товариству переліки перевізних документів в електронному вигляді, які відображають облік коштів, перерахованих та витрачених позивачем на виконання договору за звітну добу.
Згідно з п. 14 договору невід'ємною частиною договору є додатки, зокрема, додаток 1-4 "Умови накопичення вагонів".
Відповідно до п. 14.1 договору у випадку, якщо додатками до договору визначені умови інші, ніж в основному тексті договору, такі умови додатків мають переважну силу над умовами основного тексту договору.
Так, приписами додатку 1-4 "Умови накопичення вагонів" встановлено, зокрема: на окреме замовлення перевізник надає послуги замовнику з накопичення порожніх та/або з вантажем власних вагонів перевізника та/або вагонів замовника на коліях загального користування станцій накопичення для відправлення їх групами, маршрутними поїздами або контейнерними поїздами на станції призначення (далі - накопичення вагонів) (п. 1).
Станціями накопичення можуть бути станції відправлення та/або станції на шляху прямування вагонів до станції призначення (п. 2).
Відповідно до п. 5 вказаного додатку на станціях накопичення на шляху прямування перевізник контролює накопичення вагонів відповідно до заявки замовника для подальшого формування поїзду та відправлення на станцію призначення.
Згідно з п.п. 6, 7 додатку початком накопичення вагонів є: на шляху прямування порожніх та/або з вантажем - прибуття вагонів на станцію накопичення; на станції відправлення - момент фактичної передачі замовником вагонів перевізнику. Часом закінчення накопичення вагонів є: на шляху прямування порожніх та/або з вантажем - формування поїзду з таких вагонів; на станції відправлення - приймання останнього вагону перевізником.
Пунктом 8 додатку визначено, що час перебування вагонів на коліях загального користування станції накопичення відображається в акті загальної форми ГУ-23.
За послугу з накопичення вагонів замовник сплачує:
- плату за вільним тарифом "Організація перевезень і накопичення власного рухомого складу" відповідно до додатку 1-1 до договору. При нарахуванні такої плати 1 вагоно-доба розраховується з округленням неповної доби (24 години від початку накопичення) до повної (24 години до закінчення накопичення) (п. 9.1);
- за затримку вагонів замовника: платежі, пов'язані з затримкою вантажу на шляху прямування з вини замовника, згідно зі Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів (п. 9.2);
- за затримку власних вагонів перевізника: платежі, пов'язані з затримкою вантажу на шляху прямування з вини замовника, згідно з Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів та п. 3.4 Договору (п. 9.3).
Нарахування платежів відбувається на станції накопичення за накопичувальною карткою ФДУ-92, відомістю плати за користування вагонами ГУ-46 з коду платника замовника, яким замовлено надання такої послуги (п.10).
Перевізник не несе відповідальності за втрату якості вантажу під час надання послуги з накопичення вагонів (п. 11).
Відповідно до п. 1.4 договору надання послуг за цим договором може підтверджуватись накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, зведеними відомостями та іншими документами.
28.10.2023 р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» відвантажено, а залізницею прийнято 52 вагони у складі одного маршрутного поїзда № 102803 зі станції Кролевець Південно-Західної залізниці на станцію Одеса-Порт (експ.) насіння сої, що підтверджується перевізними документами №№ 33553330, 33553355, 33553389, 33553421, 33553439, 33553447, 33553454, 33553462 та відомостями вагонів до них.
За час накопичення маршрутного поїзда № 102803 станцією Кролевець Південно-Західної залізниці нараховано: плату за організацію перевезень і накопичення власного рухомого складу у розмірі 17 939,45 грн., що підтверджується накопичувальною карткою № 10111176 та переліком № 20231114; збір за зберігання вантажів у вагонах у розмірі 74 272,80 грн., що підтверджується накопичувальною карткою № 31.101109 та переліком № 20231031; плату за користування вагонами у розмірі 29 926,32 грн., що підтверджується відомістю № 28100493 та переліком № 20231030.
Як слідує з позовної заяви, за результатом перевірки розрахунків між сторонами позивачем виявлено безпідставно отримані залізницею грошові кошти у розмірі 74 272,80 грн. як збір за зберігання вантажу під час надання договірної послуги з накопичення вагонів з вантажем з метою формування маршрутного потягу. При цьому, належним доказом на підтвердження замовлення та надання послуги з накопичення вагонів є накопичувальна картка, проте збір за зберігання не підлягає нарахуванню за час накопичення вагонів.
Оскільки залізницею нараховано та списано з особового рахунку позивача збір за зберігання вантажу у сумі 74 272,80 грн., останній і звернувся до суду з даним позовом про зобов'язання залізниці внести зміни до особового рахунку позивача № 2829531 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому цієї грошової суми.
Заперечуючи проти позову, відповідач наголошує на тому, що представником вантажовласника Сінельник В.І. за допомогою ЕЦП підписано примірник накопичувальної картки (ФДУ-92) № 31101109 від 31.10.2023 р. без жодних заперечень, що свідчить про погодженням з нарахованими відповідачем платежами за зберігання вантажу, так і фактом затримки вагонів з причин, що не залежать від залізниці. Також позивач письмово не повідомляв залізницю про незгоду із нарахованими йому платежами для проведення перевірки Перевізника як передбачено п. 4.8 та п. 4.9 договору, що також свідчить про погодженням з нарахованими відповідачем платежами за збереження вантажу та фактом надання таких послуг.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Положеннями ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України, які кореспондуються з положеннями ч. 2 ст. 908 та ст. 920 Цивільного кодексу України, передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Згідно зі ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж в пункт призначення і видати його уповноваженій на отримання вантажу особі.
Загальні умови перевезення вантажів залізничним транспортом регулюються Законом України «Про транспорт», Законом України «Про залізничний транспорт», Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 6.04.1998 р. № 457, та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з п. 8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 р. за № 866/5087, збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки.
Приписами п. 9 Правил зберігання вантажів встановлено, що за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки.
Якщо вантаж для відправлення завозиться на місця загального користування частинами і в день завезення першої частини не був зданий повністю, то збір за зберігання нараховується за кожну ввезену частину вантажу. Збір у таких випадках визначається як сума зборів за ввезені частини вантажу. Час зберігання кожної частини завезеного вантажу визначається від моменту ввезення цієї частини до моменту оформлення перевізних документів. У такому самому порядку визначається збір за зберігання вантажу на складі станції відправлення, поверненого на вимогу відправника.
Виходячи з приписів п.п. 8 та 9 Правил зберігання вантажів, нарахування збору за зберігання вантажу на коліях загального користування відбувається у разі наявності вини відправника у затримці та у разі, коли простій відбувся в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі з причин, не залежних від залізниці).
Пункт 9 Правил зберігання вантажів застосовується у випадку сформованого до відправки відправлення (вагону), причиною затримки/невідправлення якого є «очікування оформлення документів». Відтак, відповідне нарахування є штрафними санкціями (матеріальною відповідальністю) до вантажовідправника, яке направлено на скорочення часу простою вже готових до відправлення вагонів в період оформлення документів на таку відправку.
Як встановлено судом вище, укладений між сторонами договір містить спеціальні умови надання окремих послуг, які передбачені додатком № 1-4 до вказаного правочину, який є невід'ємною частиною останнього.
З урахуванням приписів додатку № 1-4 до договору та положень самого договору, у спірних правовідносинах мета замовлення позивачем спеціальної послуги полягала саме в накопиченні вагонів для формування маршрутного поїзда в 52 вагони, а відтак, процедура накопичення вагонів фактично передбачає затримку окремих вагонів на певний час з метою формування маршрутного поїзда.
Зважаючи на умови додатку № 1-4 до договору (пункт 8), в актах загальної форми ГУ-23 фіксується лише час перебування вагонів на коліях загального користування, за який сплачується відповідний тариф, визначений цим додатком.
Так, відповідно до п. 9 додатку № 1-4 до договору, за послугу з накопичення вагонів замовник сплачує: плату за вільним тарифом «Організація перевезень і накопичення власного рухомого складу» відповідно до додатку 1-1 до договору. При нарахуванні такої плати 1 вагоно-доба розраховується з округленням неповної доби (24 години від початку накопичення) до повної (24 години до закінчення накопичення) (п. 9.1 додатку № 1-4).
Разом з цим, в період затримки вагонів з вини замовника (а не накопичення) сплачуються платежі, пов'язані з затримкою вантажу на шляху прямування (п. 9.2 додатку № 1-4). При цьому, обов'язковим елементом для застосування вказаного пункту є «затримка з вини замовника».
З наведеного вбачається, що п. 9 додатку № 1-4 до договору розділяє такі поняття як «накопичення рухомого складу» та «затримку вагонів перевізника».
При цьому, правовідносини з накопичення маршрутного поїзда мають невід'ємну складову - перебування/накопичення вагонів з вантажем на коліях загального користування протягом часу накопичення до приймання останнього вагона перевізником (пункти 6, 7 додатку № 1-4 до договору), що водночас є предметом окремої послуги.
Таким чином, у період накопичення вагонів маршрутного поїзда у відповідача не було підстав застосовувати матеріальну відповідальність за зберігання вантажу на коліях загального користування, приймаючи до уваги, що у цей час здійснювалось накопичення вагонів з вантажем у відповідності до умов додатку № 1-4 і ці правовідносини були предметом окремої, належним чином сплаченої позивачем спеціальної послуги.
У постанові від 01.02.2024 р. у справі № 915/305/22 Верховний Суд дійшов наступних висновків: «накопичення вагонів з вантажем (маршрут) відбувалося на підставі договірних відносин, предметом яких є послуги, за які сплачується тариф, що вказує на відсутність такого елементу складу правопорушення, як вина вантажовідправника. За таких обставин, колегія суддів зазначає, що пункти 8, 9 наведених Правил не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, так як затримка вагонів відбулась з обставин, що залежали від АТ «Українська залізниця», а саме - наявність договірних відносин з накопичення вагонів на коліях АТ «Українська залізниця» з метою формування маршрутного потягу».
Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 09.04.2024 р. по справі № 915/5/23.
Отже, відповідач, як перевізник, надав позивачу, як замовнику, згідно умов договору послугу з накопичення вагонів, за попередньо погодженим планом, який мав ознаку «маршрутний» та за попередньою заявкою, без отримання якої замовник не спроможний сформувати маршрутний поїзд, у зв'язку з чим, грошові кошти в сумі 74 272,80 грн. безпідставно списані відповідачем з особового рахунку позивача, як збір за зберігання вантажу, поза межами укладеного між сторонами договору, на підставі п. 9 Правил зберігання вантажів, які при такому списанні застосовані бути не можуть.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1212 Цивільного Кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
За змістом ст. 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.
Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Таким чином, списання відповідачем з особового рахунку позивача спірних коштів як збору за зберігання вантажу відбулось у зв'язку з договором, однак не на його виконання, а поза межами домовленостей, передбачених вказаним правочином.
Оскільки судом встановлено необґрунтованість нарахування та списання відповідачем вищезазначених зборів за зберігання вантажу і останній в добровільному порядку не вніс відповідних змін до особового рахунку позивача, суд на підставі вищезазначених приписів законодавства та умов договору дійшов висновку про те, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Доводи відповідача, викладені в поданій до суду заяві про застосування строків позовної даності судом відхиляються, оскільки, як встановлено вище, спірне списання грошових коштів здійснене поза межами укладеного між сторонами спору договору, а позов поданий в порядку приписів ст. 1212 Цивільного кодексу України до яких застосовується загальний строк позовної давності, який позивачем не пропущено.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Зобов'язати Акціонерне товариство «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5, код 40075815) внести зміни до особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» (03038, м. Київ, вул. Івана Федорова, буд. 32, літ. А, 3-й поверх, код 41564379) № 2829531 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми у розмірі 74 272 (сімдесят чотири тисячі двісті сімдесят дві) грн. 80 коп.
3. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5, код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» (03038, м. Київ, вул. Івана Федорова, буд. 32, літ. А, 3-й поверх, код 41564379) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили через 20 днів з моменту виготовлення повного рішення в разі не оскарження його в установленому порядку. Рішення може бути оскаржене в 20-денний строк до суду апеляційної інстанції.
Суддя Людмила ШКУРДОВА