Справа № 127/1889/25
Провадження 2/127/259/25
20 лютого 2025 року
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Вохмінової О.С.
з участю секретаря судових засідань Сунько Я.Р.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» про стягнення заборгованості,
17.01.2025 року судом зареєстровано (сформовану в системі «Електронний суд» 17.01.2025 року) позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» про стягнення заборгованості. 10.02.2025 року судом зареєстровано заяву позивача про зменшення позовних вимог.
Позов мотивований тим, що відповідач є постачальником електричної енергії на території Вінницької області, з яким 31.03.2022 року ОСОБА_1 уклав договір купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним господарством № 1757.
Оплата за продану електричну енергію, вироблену в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії приватним домогосподарством, здійснюється постачальником універсальних послуг до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим. Сплата пені передбачена п.2.3, 4.10 договору.
На виконання умов договору, генеруючою установкою приватного домогосподарства позивача за період з 01.07.2024 року по 30.10.2024 року було вироблено та передано відповідачу електричну енергію загальною вартістю до сплати 96 061,75 грн.
Вказана сума підтверджена актами купівлі-продажу електроенергії від 30.06.2024 року, 31.07.2024 року, 31.08.2024 року, 30.09.2024 року, 31.10.2024 року, а також актом звірки взаємних розрахунків по стану за період з 01.06.2024 року по 16.12.2024 року між ТОВ «Енера Вінниця» та ОСОБА_1 за договором № 757 від 31.03.2022 року
Натомість, відповідач зобов'язання за договором виконав не у повному обсязі, не виплатив позивачеві усієї вказаної суми придбаної електроенергії. Станом на 16.12.2024 року борг склав 98 719, 01 грн, але у зв'язку з оплатою в грудні 2024 року залишку заборгованості за червень 2024 року та боргу за листопад 2024 року станом на дату звернення до суду із цією заявою борг відповідача становив 76 849, 40 грн.
Отримавши 21.11.2024 року досудову вимогу, відповідач станом на день звернення до суду із даним позовом борг за червень-жовтень 2024 року не погасив.
Через прострочення відповідачем виконання зобов'язання позивач на суму боргу - 76 849,40 грн. нарахував інфляційні - 3 424, 29 грн. та 3 % річних - 751, 04 грн.
Враховуючи, що після відкриття провадження у даній справі відповідач 27.01.2025 року сплатив заборгованість в сумі 76 849,40 грн., тобто погодився із обґрунтованістю позовних вимог, ОСОБА_1 на підставі ст. 625 ЦК України просив суд стягнути з відповідача на користь позивача суму за прострочення виконання зобов'язання за договором про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим тарифом» приватним домогосподарством № 1757 від 31.03.2022 року, а саме інфляційні - 3 424,29 грн., 3 % річних - 751,04 грн. та судові витрати: 968,96 грн. судовий збір та 9 689,60 грн. витрати на правничу допомогу.
21.01.2025 року відкрито спрощене позовне провадження у даній справі з викликом учасників.
28.01.2025 року судом зареєстровано відзив на позов.
10.02.2025 року зареєстровано відповідь на відзив та заяву позивача про зменшення позовних вимог у зв'язку зі сплатою відпвоідачем боргу в розмірі 76 849,40 грн.
В судове засідання представник позивача - адвокат Піпко А.М. не з'явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутності. Просив задоволити зменшені позивачем вимоги та стягнути з відповідача на користь позивача всі судові витрати.
В судове засіданні представник відповідача - адвокат Обертюх Т.С. не з'явилась. У відзиві на позов просила розглянути справу у її відсутності та повідомила, що після відкриття провадження у даній справі суму боргу - 76 849, 40 грн. на користь позивача сплачено в повному обсязі. Тому вважає, що за відсутності спору суд має закрити провадження у даній справі згідно п.2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України. Також просила зменшити розмір інфляційних та 3 % річних із врахуванням фінансово-господарського стану товариства і об'єктивної неможливості своєчасного розрахунку за договором. Судовий збір просила залишити за позивачем, а витрати на правничу допомогу зменшити із врахуванням співмірності та складності справи.
Враховуючи позицію представника позивача і відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що ТОВ «Енера Вінниця» є постачальником універсальних послуг на території Вінницької області згідно абз. 3 п. 13 Розділу ХVІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії» та додатку 3 до постанови НКРЕКП від 26.10.2018 року № 1268 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо передачі даних побутових та малих не побутових споживачів постачальнику електричної енергії, на якого відповідно до ЗУ «Про ринок електричної енергії» покладається виконання функції універсальної послуги на закріпленій території.
28.03.2022 року між ТОВ «Енера Вінниця» та ОСОБА_1 був укладений договір про постачання електричної енергії № 169550339.
31.03.2022 року між ТОВ «Енера Вінниця», як постачальником універсальних послуг та ОСОБА_1 , як споживачем, був укладений договір про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством № 1757, який є додатком до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 169550339 від 28.03.2022 року.
Місцезнаходження приватного домогосподарства позивача - АДРЕСА_1 . За вказаною адресою встановлено генеруючу установку.
Згідно умов договору, ОСОБА_1 має право продавати ТОВ «Енера Вінниця» електричну енергію, вироблену з енергії сонячного випромінювання та/або енергії вітру генеруючими установками приватного домогосподарства, а відповідач зобов'язався купувати у позивача електричну енергію за «зеленим» тарифом, встановленим НКРЕКП в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії приватним домогосподарством у строки, передбачені цим договором.
Постачальник універсальних послуг зобов'язаний надавати споживачу оформлені платіжні документи, купувати у споживача за «зеленим» тарифом, встановленим НКРЕКП в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії приватним домогосподарством, на підставі Звітів про покази засобів обліку та актів приймання-передавання електричної енергії, сплачувати споживачу неустойку (пеню) у разі прострочення за отриману електричну енергію (п.2.2).
Споживач має право на отримання плати за електричну енергію, вироблену з енергії сонячного випромінювання та/або енергії вітру об'єктами електроенергетики (генеруючими установками) приватного домогосподарства за «зеленим» тарифом, відпущеної постачальнику універсальних послуг в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії приватним домогосподарством; оплату неустойки (пені) у разі прострочення платежів за отриману постачальником універсальних послуг електричну енергію відповідно до умов та порядку оплати, визначених цим договором, продавати електричну енергію, вироблену генеруючою установкою приватного домогосподарства понад власне споживання протягом розрахункового періоду постачальнику універсальних послуг за «зеленим» тарифом (п.2.3).
Оплата за продану електричну енергію, вироблену в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії приватним домогосподарством, здійснюється постачальником універсальних послуг до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (п.4.1).
Постачальник універсальних послуг щомісяця на основі отриманих показів засобів вимірювальної техніки не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, подає споживачу звіт про покази засобу вимірювальної техніки, обсяги та напрямки перетоків прийнятої-переданої електричної енергії (п.4.6).
Відповідно до п. 4.10 договоруу разі несплати обсягу придбаної електричної енергії до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, постачальник універсальних послуг зобов'язаний сплатити споживачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
На виконання умов договору, генеруючою установкою приватного домогосподарства позивача за період з 01.07.2024 року по 30.10.2024 року було вироблено та передано відповідачу електричну енергію загальною вартістю до сплати 96 061, 75 грн.
Вказана сума підтверджена актами купівлі-продажу електроенергії від 30.06.2024 року, 31.07.2024 року, 31.08.2024 року, 30.09.2024 року, 31.10.2024 року, актом звірки взаємних розрахунків по стану за період з 01.06.2024 року по 16.12.2024 року між ТОВ «Енера Вінниця» та ОСОБА_1 за договором № 1757 від 31.03.2022 року.
Натомість, відповідач зобов'язання за договором виконав не у повному обсязі, не виплатив позивачеві усієї вказаної суми придбаної електроенергії. У виписках по картці/рахунку і довідці АТ КБ «ПриватБанк», довідці АТ «Державний ощадний банк України» відображено надходження коштів на рахунок позивача в період з 03.06.2024 - 08.12.2024 року та з 01.06.2024 - 25.12.2024 року, а у акті звірки взаємних розрахунків, що додаються, відповідні оплати за цей період.
Станом на 16.12.2024 року борг склав 98 719,01 грн. У зв'язку з оплатою в грудні 2024 року залишку заборгованості за червень 2024 року та боргу за листопад 2024 року станом на дату звернення до суду із цією заявою борг відповідача становить 76 849,40 грн.
27.01.2025 року ТОВ «Енера Вінниця» сплатило на користь позивача заборгованість в сумі 76 849, 40 грн., що стало підставою для зменшення позовних вимог позивача.
Отже, між сторонами виникли договірні зобов'язальні правовідносини, тому при вирішенні спору суд застосовує відповідні норми ЦК України, Закону «Про ринок електричної енергії», Правил роздрібного ринку електричної енергії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині стягнення 3% річних, інфляції на підставі ст. 625 ЦК України позивач зазначив, що саме з вини відповідача було порушене грошове зобов'язання, тому він має нести майнову відповідальність.
Згідно п. 4 ч. 5 ст. 63 ЗУ «Про ринок електричної енергії», крім обов'язків, визначених ст. 57 цього закону, постачальник універсальних послуг зобов'язаний купувати електричну енергію, вироблену генеруючими установками приватних домогосподарств, встановлена потужність яких не перевищує 50 кВт за «зеленим» тарифом в обсязі, що не перевищує місячне споживання енергії такими приватними домогосподарствами, та у кожному розрахунковому періоді здійснювати пріоритетну оплату її вартості.
Згідно з п.11.3.1 ПРРЕЕ індивідуальний побутовий споживач, що встановив у межах свого приватного домогосподарства генеруючу установку (генеруючі установки), призначені для перетворення енергії з енергії сонця та/або вітру в електричну енергію із сукупною встановленою потужністю, що не перевищує потужність відповідно до закону та дозволену потужність відповідно до договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, має право здійснювати продаж виробленої електричної енергії відповідно до цих Правил на підставі договору про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством, що є дод 2 до укладеного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, до умов якого побутовий споживач приєднався відповідно до цих Правил. Постачальник універсальних послуг не має права відмовити споживачу в купівлі за «зеленим» тарифом електричної енергії, виробленої генеруючою установкою (генеруючими установками) за умови, якщо її (їх) приєднання здійснено у порядку, в установленому Кодексом систем розподілу та виконані вимоги цих Правил.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
Статтею 656 ЦК України, зокрема, передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.
Згідно ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, відповідно до умов договору та вимог закону.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми (ст. 625 ч. 2 ЦК України).
Інфляція - це знецінювання грошей і безготівкових коштів, що супроводжується ростом цін на товари і послуги. Встановлений індекс інфляції враховується при обчисленні суми боргу в разі наявності між сторонами грошових зобов'язань у грошовій одиниці України.
Проценти річних, так само як інфляційні втрати, нараховані на суму боргу, не входять до складу грошового зобов'язання і, на відміну від пені, не є грошовою санкцією за порушення грошового зобов'язання. Вони є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів унаслідок інфляції та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування грошовими коштами. Тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку, який не був оспорений відповідачем, інфляційне збільшення суми боргу за період з 16.08.2024 року до 17.01.2025 року становить 3 424,29 грн., 3 % річних - 751,04 грн.
Зазначені суми підлягають стягненню з відповідача в повному обсязі згідно ст. 625 ЦК України.
Клопотання представника відповідача про зменшення даної суми на підставі ст. 551 ЦК України та з врахуванням фінансово-майнового стану товариства і того, що заборгованість виникла через об'єктивну неможливість своєчасного здійснення розрахунку, задоволенню не підлягає.
Вказані суми не є неустойкою в розумінні ст. 549 ЦК України, а є спеціальним видом відповідальності за несвоєчасне виконання зобов'язання і мають компенсаційний характер.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способи захисту прав визначені ст. 16 ЦК України.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 2 ст. 12 ЦПК України).
Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 78 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Враховуючи наведені обставини і норми закону позов про стягнення інфляційних та 3 % річних підлягає задоволенню в повному обсязі.
Питання щодо розподілу судових витрат вирішується відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Звертаючись до суду з позовною заявою позивач надав платіжну інструкцію від 17.01.2025 року про сплату судового збору з застосуванням коефіцієнту 0,8, в розмірі 968,96 грн.
Згідно п. 1 ч.2, ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Згідно ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Оскільки відповідач визнав позов в частині стягнення основного боргу і сплатив борг до початку розгляду справи по суті, що стало підставою для зменшення позивачем позовних вимог, суд вважає необхідним відповідно до ст. 142 ЦПК України зобов'язати УДКС України у м. Вінниці Вінницької області повернути позивачу з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого при зверненні до суду з позовом відповідно платіжної інструкції 0.0.4138570888.1 від 17.01.2025 року, в сумі 484,48 грн., решту суми - 484,48 грн. стягнути з відповідача на користь позивача.
На підтвердження сплати витрат на правничу допомогу в сумі 9 689,60 грн. позивач надав договір № 4 про надання правової допомоги від 24.12.2024 року, акт приймання-передачі послуг, детальний опис робіт. Сторонами погоджено гонорар у фіксованому розмірі - 9 689,60 грн.
Згідно платіжної інструкції 27.12.2024 року ОСОБА_1 частково сплатив адвокату Піпко А.М. гонорар за договором про надання правничої допомоги в сумі 4 844, 80 грн.
Враховуючи вимоги ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача також слід стягнути витрати на правничу допомогу в сумі 9 689,60 грн.
Керуючись ст.ст. 15, 16, 549, 625, 656 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 10, 12, 76-82, 89, 141, 263-265 ЦПК України,
позов задоволити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати в розмірі 3 424 (три тисячі чотириста двадцять чотири) грн. 29 коп. та 3 % річних в розмірі 751 (сімсот п'ятдесят одна) грн. 04 коп. в зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання за договором купівлі-продажу електричної енергії № 1757 від 31.03.2022 року.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 484 (чотириста вісімдесят чотири) 48 коп., а також витрати на правничу допомогу в сумі 9 689 (дев'ять тисяч шістсот вісімдесят дев'ять) грн. 60 коп.
Зобов'язати УДКС України у м. Вінниці Вінницької області повернути позивачу ОСОБА_1 з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого при зверненні до суду з позовом відповідно платіжної інструкції 0.0.4138570888.1 від 17.01.2025 року, в сумі 484 (чотириста вісімдесят чотири) 48 коп.
Рішення може бути оскаржене. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення відповідно до вимог ст.ст. 354, 355 ЦПК України, розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України.
Учасники справи:
- позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,
- відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця», 21037, м. Вінниця, вул. Пирогова, 131, код ЄДРПОУ 41835359
Повне судове рішення складене 20 лютого 2025 року.
Суддя