Вирок від 03.03.2025 по справі 140/3276/17

Справа №140/3276/17

Провадження №1-кп/127/339/22

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2025 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

судді-доповідача: ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

участі :

секретаря ОСОБА_4 ,

сторони обвинувачення: прокурора ОСОБА_5 ,

сторони захисту: обвинуваченого ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 ,

потерпілих: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №13 в м. Вінниці кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця смт. Крижопіль, Вінницької області, з середньою освітою, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , раніше не судимого,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, п. п. 1, 7 ч. 2 ст. 115 КК України, відомості про яке внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12017020240000494 від 01.10.2017, -

ВСТАНОВИВ:

В ніч з 30.09.2019 на 01.10.2017 ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та охоронники ТОВ «Вінницька промислова група» ОСОБА_6 та ОСОБА_11 знаходились в їдальні ТОВ «Вінницька промислова група» за адресою: вул. Центральна, 1-а в с. Червоне Немирівського району Вінницької області, де святкували завершення жнив.

01.10.2017 близько 01.30 год. ОСОБА_6 вийшов з приміщення їдальні, залишивши вищезазначених осіб. В подальшому, близько 02.00 год. ОСОБА_6 зайшов у приміщення зазначеної їдальні та, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, умисно, з метою вчинення хуліганських дій, не реагуючи на зауваження потерпілих використовуючи малозначний та нікчемний привід, з явною неповаги до суспільства, що виразилось в зневажливому ставленні до громадського порядку та існуючих у суспільстві загальноприйнятих норм поведінки і моральності, грубо порушуючи громадський порядок, виявляючи особливу зухвалість, відносно потерпілих, шляхом застосування вогнепальної зброї, а саме, револьвера «Сафарі 820G» із заводським номером ХК-004887, калібру 9 мм, яким він законно володів відповідно до дозволу на носіння зброї за № НОМЕР_2 , ігноруючи правила застосування пристрою для відстрілу гумових куль, вчинив хуліганські дії за наступних обставин.

Так, ОСОБА_6 перебуваючи у приміщенні їдальні здійснив постріли у потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , чим спричинив останнім, вогнепальні поранення.

Своїми діями ОСОБА_6 спричинив ОСОБА_8 ушкодження у вигляді вогнепального поранення потиличної ділянки голови та правого плеча з наявністю вогнепальних ран на зазначених ділянках, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, які не спричинили короткочасного розладу здоров'я.

Своїми діями ОСОБА_6 спричинив ОСОБА_10 ушкодження у вигляді вогнепального поранення в лівій надбрівній ділянці з поширенням на верхнє повіко лівого ока з контузією лівого ока, гіфеми лівого ока та гематоми повік лівого ока з наявністю вогнепальної рани в лівій надбрівній ділянці, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Крім того, 01.10.2017 близько 02.00 год. ОСОБА_6 перебуваючи поруч з їдальнею ТОВ «Вінницька промислова група» за адресою: вул. Центральна, 1-а в с. Червоне Немирівського району Вінницької області, діючи умисно, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, з метою спричинення шкоди здоров'ю ОСОБА_9 , застосувавши вогнепальну зброю, а саме, револьвер «Сафарі 820G» із заводським номером НОМЕР_3 , калібру 9 мм, яким він законно володів відповідно до дозволу на носіння зброї за № НОМЕР_2 , здійснив біля двох прицільних пострілів в голову потерпілого, який в цей час підійшов до виходу з приміщення їдальні, потрапивши у тім'яну частину його голови, після чого вже в приміщені їдальні підійшов впритул до ОСОБА_9 , що лежав на підлозі на лівому боці, та з відстані приблизно 0,5 м здійснив з вищезазначеного пристрою для відстрілу гумових куль прицільний постріл в тім'яну частину голови ОСОБА_9 .

Своїми умисними діями ОСОБА_6 спричинив ОСОБА_9 ушкодження у вигляді вогнепального поранення голови з наявністю вогнепальної рани в тім'яній ділянці голови справа з послідуючим закриттям рани аутодермопластикою, забою головного мозку, субдуральної гематоми в лобно-тім'яній долі справа, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, які спричинили тривалий розлад здоров'я.

Обвинувачений ОСОБА_6 в судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, п. п. 1, 7 ч. 2 ст. 115 КК України, не визнав, пояснив, що здійснював охорону під час жнив разом з ОСОБА_11 у селі Червоне Немирівського району. До їхніх повноважень входило, зокрема, слідкувати за порядком збору врожаю, оглядати комбайни. В ході одного з таких оглядів у комбайні, яким керував ОСОБА_8 було виявлено у бункері частину зерна, нащо було йому озвучено його висипати, однак він почав сперечатися, зазначив, що нічого страшного, якщо воно там залишиться та просив нікому не говорити про це, нащо він відповів ОСОБА_8 , щоб вивантажив зерно, але він був не задоволений даною ситуацією. Про дану ситуацію він розповів своєму напарнику ОСОБА_11 . Після закінчення збору врожаю їм запропонували відсвяткувати дану подію, на що вони погодилися. В ході відпочинку в їдальні вони вживали спиртні напої. Через деякий час присутні почали розходитися та за столом залишився він, ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 . Близько 00:00 год. закінчилось спиртне, тому ОСОБА_11 разом з ОСОБА_9 . Далі вони продовжили святкування та в ході розмови між ОСОБА_8 та ОСОБА_11 виник словесний конфлікт, який був пов'язаний з тим, що ОСОБА_8 дізнався, що вони служили в «Беркуті» та назвав зрадниками. В подальшому, ОСОБА_8 запропонував йому вийти з ним на вулицю, де він з метою урегулювання будь яких конфліктів протягнув йому руку, однак ОСОБА_8 перекинув його та він впав на землю, свідком даної події був ОСОБА_11 . Щоб не продовжувати конфлікту він заспокоївся та зайшов в приміщення їдальні. Через деякий час він вийшов на вулицю в туалет, а коли повертався назад ОСОБА_8 стояв у дверях, не пускав його всередину та наніс удар в ділянку носа від чого утворився синець. В цей час з їдальні виходив ОСОБА_11 та запитав звідки у нього синець, він повідомив, що його вдарив ОСОБА_8 , на що ОСОБА_11 попросив його не реагувати, не продовжувати конфлікт та завтра вирішити з ним всі питання. Після чого, ОСОБА_11 пішов до їдальні, а через 10-15 хвилин він зайшов за ним та побачив, як ОСОБА_8 підходив до ОСОБА_11 з ножем у руках, тому він дістав пістолет для відстрілу гумових куль, який був при ньому, здійснив вистріл у руку та у потилицю. Далі прибіг ОСОБА_9 , він злякався та вистрілив у нього, після чого ОСОБА_8 накинувся на нього та забрав пістолет, який почав наставляти на нього, тому він вибіг з їдальні та побіг до гуртожитку. Через незначний час в гуртожиток приїхали працівники поліції та заарештували його. Також, зазначив, що перебував напідпитку, не мав умислу на вбивство потерпілих, розумів, що пістолет не смертельної дії, тому здійснював постріли. Крім того, повідомив, що хотів лише налякати, тому і здійснив постріли в ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . Свою вину у вчинені хуліганських дій визнав, про вчинене шкодує, зазначив, що завдану потерпілим шкоду відшкодував та вибачився перед ними, тому просив суд суворо його не карати і не позбавляти волі.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_8 повідомив, що він працював комбайнером в селі Червоне Немирівського району та після того, як закінчилися роботи їх запросили це відсвяткувати. В подальшому, дехто з присутніх почали розходитись та за столом залишився він, ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 та його напарник. Коли він стояв спиною до дверей, а поруч із ним знаходилися ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , почув постріл, відчув удар в голову та потекла кров, він обернувся та побачив у ОСОБА_6 пістолет, далі він вибіг на вулицю, однак повернувся та знову почав стріляти, поцілив йому у руку, після чого він збив ОСОБА_6 з ніг та забрав пістолет, а сам ОСОБА_6 втік. Крім того, бачив ОСОБА_9 , який лежав у коридорі та в якого була кров. Також, повідомив, що з ОСОБА_6 він не конфліктував.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_9 повідомив, що працював комбайнером в с. Червоне Немирівського району та бачив на полі ОСОБА_6 , який був охоронцем. Після закінчення збору урожаю, їх запросили відсвяткувати дану подію. Через деякий час присутні на вечері почали розходитись та в їдальні залишилися він, ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 та його напарник. ОСОБА_6 часто виходив на вулицю та після того, як повернувся почав стріляти та попав у ОСОБА_8 потім вибіг на вулицю. Далі ОСОБА_10 підбіг до ОСОБА_8 , а він вибіг за ОСОБА_6 на вулицю, однак у дверях зупинився, побачив, як ОСОБА_6 зарядив пістолет та вистрілив у нього, після чого він відчув удар в голову і почав тікати назад у їдальню, де сказав ОСОБА_10 викликати працівників поліції та швидку медичну допомогу, однак почув ще один постріл, він впав, намагався підвестися, однак не зміг, але повернувши голову у ліву сторону помітив, що поруч із ним стояв ОСОБА_6 , після чого почув постріл та втратив свідомість. Також, повідомив, що у нього з ОСОБА_6 не було жодного конфлікту та свідком конфліктів між присутніми він не був. Проте під час святкування він виходив на вулицю та бачив, як ОСОБА_6 лежав на землі, він його підняв, посадив на лавку та зайшов знову у приміщення їдальні.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 повідомив, що він був представником охоронної фірми, закінчувались жнива, тому він їздив зустрічати двох представників охоронної фірми, після чого поїхали з ними на поле, де закінчувався збір урожаю та запломбувавши завантажені машини, поїхали відсвяткувати закінчення збору урожаю в їдальні ТОВ «Вінницька промислова група». Повідомив, що жодних конфліктів під час перебування на полі не було. В подальшому, перебуваючи за столом у їдальні, деякий час вживали алкогольні напої, після чого він поїхав додому. Вранці у нього в телефоні було багато пропущених дзвінків, а щодо обставин, які трапились він дізнався згодом.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 повідомив, що близько чотирьох років працював разом з ОСОБА_6 в охоронній фірмі. Він разом з ОСОБА_6 поїхали у відрядження для здійснення охорони збору урожаю. Вони разом з головою фермерського господарського поїхали на поля з метою перевірки бункерів. ОСОБА_6 під час перевірки виявив в одному з комбайнів у бункері зерно, на що він сказав його зсипати. Після закінчення збору урожаю вони вечеряли у столовій де всі вживали алкогольні напої. Через деякий час за столом залишились ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_9 . Зважаючи на те, що вони були співробітниками «Беркуту» між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 розпочався словесний конфлікт, який з часом припинився. В подальшому, він вийшов на вулицю та побачив, як ОСОБА_6 сперечався зі ОСОБА_8 , в ході суперечки останній перекинув ОСОБА_6 через себе, він впав і вдарився головою, після чого конфлікт припинився. Потім вони ще раз виходили на вулицю та ОСОБА_6 повернувся з синцем, сказав, що його вдарив ОСОБА_8 . Далі ОСОБА_6 вийшов з їдальні, а він нахилився до столу та почув два постріли. ОСОБА_8 стояв та тримався за голову, після чого він кинувся на ОСОБА_6 і вони почали боротися, та пролунало ще десь два-три постріли. Далі ОСОБА_8 забрав у ОСОБА_6 зброю та поклав у свою кишеню. Після чого, було викликано працівників поліції. Також, повідомив, що бачив, як ОСОБА_10 перев'язували голову, однак як він та ОСОБА_9 отримали тілесні ушкодження він не бачив.

Окрім показань обвинуваченого, потерпілого, свідків, судом ретельно та безпосередньо були досліджені наступні докази надані сторонами кримінального провадження, а саме:

- протокол затримання особи, підозрюваної у вчинені злочину від 01.10.2017, відповідно до якого ОСОБА_6 був затриманий з підстав, якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин, в ході якого було проведено особистий обшук ОСОБА_6 та вилучено мобільний телефон марки Sigma, годинник Quartz, стегнова сумка з тканини, в якій знаходились барабан до револьверу на 6 патронів, 20 патронів та запальничка (т.2 а.с. 210, 211);

- довідка Немирівської ЦЛР від 01.10.2017, відповідно до якої ОСОБА_10 звернувся до зазначеного закладу по медичну допомогу в зв'язку з відкритим непроникаючим пораненням лівої надбрівної ділянки (т.4 а.с. 86);

- довідка Немирівської ЦЛР від 01.10.2017, відповідно до якої ОСОБА_8 звернувся до зазначеного закладу по медичну допомогу в зв'язку з вогнепальним пораненням потиличної частини і правого плеча (т.4 а.с. 87);

- довідка Немирівської ЦЛР від 01.10.2017, відповідно до якої ОСОБА_9 звернувся до зазначеного закладу по медичну допомогу в зв'язку з відкритим непроникаючим пораненням тім'яної ділянки голови справа, відкритого перелому тім'яної кістки справа, струс головного мозку (т.4 а.с. 88);

- протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 01.10.2017, відповідно до якого ОСОБА_8 просив притягнути до кримінальної відповідальності невідомого чоловіка на ім'я ОСОБА_13 , який 01.10.2017 близько 02:00 год. без причинного здійснив по ньому два постріли із револьвера у столовій в с. Червоне, Немирівського району (т.4 а.с. 89, 90);

- протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 01.10.2017, відповідно до якого ОСОБА_10 повідомив, що 01.10.2017 близько 02:00 год. у приміщенні столової в с. Червоне, ОСОБА_6 безпричинно, з хуліганських спонукань, спричинив йому тілесні ушкодження (т.4 а.с. 91);

- протокол огляду місця події від 01.10.2017, об'єктом якого була їдальня та прилегла територія, яка належить ТОВ «Вінницька промислова група» за адресою: вул. Центральна, 1-а в с. Червоне Немирівського району Вінницької області, відповідно до якого було описано обстановку, яка мала місце після вчинення кримінального правопорушення, місця виявлення плям бурого кольору в приміщенні їдальні, в ході проведеного огляду було виявлено та вилучено сім куль чорного кольору, змиви речовини бурого кольору, документи гр. ОСОБА_6 (т.4 а.с. 92-101);

- заява ОСОБА_8 від 01.10.2017, відповідно до якої він добровільно видав револьвер із якого було здійснено постріли невідомим йому чоловіком на ім'я ОСОБА_13 по ньому та його колегах, а також, кашкет (т.4 а.с. 102);

- протокол огляду місця події від 01.10.2017, об'єктом якого була п'ятиповерхова будівля Немирівської центральної лікарні, що розташована у м. Немирові, по вул. Євдокименка, 22, відповідно до якого було виявлено та вилучено предмет циліндричної форми схожий на кулю і револьвер, які поміщено до спец. пакетів (т.4 а.с. 103-108);

- протокол огляду предмету від 01.10.2017, відповідно до якого було проведено огляд квитанції від 01.10.2017 про тестування на алкоголь ОСОБА_6 за допомогою алкотесту Drager, згідно якого під час огляду останнього 01.10.2017 о 08.27 год. виявлений факт перебування ОСОБА_6 у стані алкогольного сп'яніння - 1,57 ‰ (т.4 а.с. 114, 115);

- протокол отримання зразків від 01.10.2017, відповідно до якого у ОСОБА_6 було відібрано зразки піднігтьового вмісту (т.4 а.с. 118)

- заява ОСОБА_8 від 01.10.2017, відповідно до якої останній просить залучити його до провадження як потерпілого, оскільки 01.10.2017 невідомий чоловік на ім'я ОСОБА_13 спричинив йому тілесні ушкодження вистріливши із револьвера (т.4 а.с. 117);

- заява ОСОБА_10 від 01.10.2017, відповідно до якої останній просить залучити його до провадження як потерпілого, оскільки 01.10.2017 невідомий чоловік на ім'я ОСОБА_13 спричинив йому тілесні ушкодження здійснивши постріли із револьвера (т.4 а.с. 119);

- заява ОСОБА_9 від 02.10.2017, відповідно до якої останній просить залучити його до провадження як потерпілого, оскільки 01.10.2017 близько 02:00 год. невідомий чоловік на ім'я ОСОБА_13 перебуваючи у п'яному вигляді в приміщенні їдальні ТОВ «Вінницька промислова група» в с. Червоне, Немирівського району, Вінницької області, застосував стосовно нього пристрій для відстрілу гумових куль та здійснив один постріл чим спричинив йому тілесні ушкодження (т.4 а.с. 120);

- протокол освідування особи від 03.10.2017, відповідно до якого під час освідування ОСОБА_6 встановлено, що в ділянці лівого ока наявна синюшність шкіри (синдром окулярів), подряпина справа в ділянці лоба, синюшність шкіри в ділянці правої вушної раковини, подряпина шкіри на правій надключичній області, подряпина шкіри розміром 2х5 см, підшкірний крововилив розміром 15х3 см в ділянці спини зліва, підшкірна гематома розміром 3х2 см в ділянці лівого передпліччя, подряпини шкіри на лівому та правому ліктьових суглобах, підшкірна гематома в ділянці п'ятого пальця правої кисті, подряпини другого та четвертого пальців лівої кисті, в ході проведення освідування також, були зроблені змиви з лівої та правої рук гр. ОСОБА_6 (т.4 а.с. 130);

- протокол отримання зразків для експертизи від 10.10.2017, відповідно до якого було відібрано у підозрюваного ОСОБА_6 зразки крові для проведення судової цитологічної експертизи (т.4 а.с. 137);

- протокол проведення слідчого експерименту від 11.10.2017, за участю свідка ОСОБА_11 , який було проведено в приміщенні їдальні ТОВ Вінницька промислова група. На запитання слідчого за яких обставин та з якою метою свідок приїхав до с. Червоне, Немирівського району, останній відповів, що 29.04.2017 в обідній час приїхав по власним справам. Близько 08.00 год., був запрошений разом із ОСОБА_6 до столу, що знаходився в їдальні. ОСОБА_11 вказав із приміщення їдальні на місце де він та ОСОБА_6 присіли та розпивали спритні напої, а саме, горілку, самогонку. Ближче до 00:00 год., між ОСОБА_14 та одним із присутніх виник словесний конфлікт. Свідок зробив їм зауваження, на цьому все припинилося. Конфлікту, як такого не було. Після чого, свідок повідомив та провів учасників на вихід із приміщення їдальні, де вказав на місце, де знаходився ОСОБА_15 та на місце де знаходився один із присутніх. ОСОБА_15 прийшов з одним із присутніх та запрошував поборотися на руках. Далі чоловік у відповідь штовхнув ОСОБА_6 , останній впав на ліву частину тіла. Після чого, ОСОБА_15 встав, засміявся, на цьому все припинилося. Далі, сиділи у середині їдальні, де розпивали спиртні напої. Після чого, коли ОСОБА_11 знаходився у середині їдальні, почув «хлопки», що лунали із коридору. Повернувши голову нічого не зрозумів. Побачив ОСОБА_13 , який забіг у середину, ОСОБА_16 піднявся та побіг до нього, що далі відбувалося не бачив. Чув постріли. І конфлікт не вгамувався, далі вийшов на вулицю де помітив чоловіка із перемотаною головою (т.4 а.с. 139, 140);

- висновок експерта №513 від 23.10.2017, відповідно до якого двадцять патронів, які вилучені під час затримання ОСОБА_6 , не являються бойовими припасами, а є пістолетними патронами калібру ОСОБА_17 , спорядженими кулями з еластичного матеріалу, що призначені для стрільби з пістолетів калібру 9 мм Р.А., та відносяться до травматичної зброї з вогнепальним принципом метання снаряду, дані патрони придатні для стрільби (т.4 а.с. 152-157);

- протокол отримання зразків для експертиз від 27.10.2017, відповідно до якого було відібрано у потерпілого ОСОБА_8 зразки крові для проведення судово-імунологічної експертизи (т.4 а.с. 194);

- протокол отримання зразків для експертиз від 27.10.2017, відповідно до якого було відібрано у потерпілого ОСОБА_10 зразки крові для проведення експертизи (т.4 а.с. 195);

- протокол проведення слідчого експерименту від 27.10.2017, за участю потерпілого ОСОБА_10 , який було проведено в приміщенні їдальні ТОВ Вінницька промислова група. На запитання слідчого про обставини події, що мали місце у ніч із 30.09.2017 на 01.10.2017, потерпілий відповів, що знаходився із колегами в їдальні де святкували завершення жнив. Коли у їдальні знаходився вже ОСОБА_18 , ОСОБА_19 та двоє охоронників ОСОБА_20 і ОСОБА_13 , останній десь вийшов на вулицю, а інші залишились спілкуватися. Через хвилин 15, як ОСОБА_13 вийшов, він зайшов у середину приміщення та здійснив близько трьох пострілів, у їхню сторону. ОСОБА_21 , який стояв спиною до виходу, повернувся та в нього із голови йшла кров. ОСОБА_10 повідомив, що він дістав хустку та дав ОСОБА_22 , щоб останній зупиняв кров, почав викликати на допомогу знайомого та просити, щоб він викликав швидку медичну допомогу та поліцію. Після чого, вийшов на вулицю. При виході із більшого приміщення їдальні у коридорі зустрів ОСОБА_23 , який попросив його викликав швидку, на що він відповів, що вже викликав. Вони розминулися. В цей час, у коридор зайшов охоронник ОСОБА_13 та цілеспрямовано з невеликої відстані здійснив у нього постріл в голову над оком. Він почав зупиняти кров знаходячись у коридорі, охоронник ОСОБА_13 зайшов у середину їдальні ОСОБА_24 повідомив, що він почув ще декілька пострілів, які лунали із приміщення їдальні (т.4 а.с. 196, 197);

- протокол проведення слідчого експерименту від 27.10.2017, за участю потерпілого ОСОБА_8 , який було проведено в приміщенні їдальні ТОВ Вінницька промислова група. На запитання слідчого про обставини події потерпілий ОСОБА_8 відповів, що він із колегами у ніч із 30.09.17 на 01.10.2017 знаходились у даному приміщенні де святкували завершення жнив. Серед інших було двоє нових охоронці на ім'я ОСОБА_20 та ОСОБА_13 . Коли у приміщенні залишився він, ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , охоронець ОСОБА_20 , в цей час до приміщення зайшов ОСОБА_13 та він почув постріли і біль в голові в потиличній частині. ОСОБА_10 дав йому хустку, щоб він витер кров, яка почала текти по обличчю та частинам тіла. Коли він прикривав обличчя і голову хусткою чув постріли, що лунали позаду нього із коридору. Коли оглянувся помітив ОСОБА_13 , який спрямував на нього пістолет та здійснив постріл, потерпілий прикрив голову та постріл відбувся в руку. В цей час відбулася осічка пістолета, він підійшов до ОСОБА_13 та звалив його на підлогу, щоб припинити його протиправні дії (т.4 а.с. 198, 199);

- протокол проведення слідчого експерименту від 31.10.2017, за участю потерпілого ОСОБА_9 , який було проведено в приміщенні їдальні ТОВ Вінницька промислова група. На запитання слідчого про обставини події, що мали місце у ніч із 30.09.2017 на 01.10.2017, потерпілий ОСОБА_9 відповів, що 30.09.2017 у вечірній час він із колегами знаходився у їдальні ТОВ «Вінницька промислова група» де святкували завершення жнив. Серед них, також, було двоє невідомих осіб чоловічої статі, (охоронців), які прибули до них цього ж дня, бачив їх раніше, один раз на полі, конфліктів не було. Після 00.00 год. 01.10.2017 у приміщенні залишилися, один комбайнер ОСОБА_21 , охоронець ОСОБА_25 , двоє нових охоронців. Один із них вийшов на вулицю, (що менший за зростом ОСОБА_13 ) та останнього не було хвилин двадцять. Потім зайшов у їдальню та почав здійснювати постріли у їхню сторону. Потрапив ОСОБА_26 в голову, ОСОБА_27 дав хустку, щоб останній прикрив місце поранення. Потерпілий повідомив, що ОСОБА_13 вийшов на вулицю. Зайшовши на поріг помітив на деякій відстані охоронця ОСОБА_13 , який нібито перезаряджав пістолет. Після чого, останній спрямував пістолет в його сторону та здійснив декілька пострілів. Після чого, він зайшов у приміщення їдальні, в коридорі зустрів ОСОБА_28 , якому сказав викликати поліцію та швидку допомогу. Зайшовши у їдальню впав на підлогу, втратив на деякий час свідомість. Прийшовши до тями, помітив охоронця ОСОБА_13 поруч біля себе, також біля голови була кров. Знову почув звук пострілу, різкий біль в голові та втратив свідомість (т.4 а.с. 204, 205);

- протокол отримання зразків для експертиз від 31.10.2017, відповідно до якого було відібрано у потерпілого ОСОБА_9 зразки крові для проведення імунологічної експертизи (т.4 а.с. 208);

- протокол тимчасового доступу до речей і документів від 03.11.2017, відповідно до якого було вилучено медичну карту стаціонарного хворого ОСОБА_8 (т.4 а.с. 210-212);

- протокол тимчасового доступу до речей і документів від 06.11.2017, від 07.11.2017 відповідно до якого було вилучено медичну карту стаціонарного хворого ОСОБА_9 (т.4 а.с. 213-215, 220-225);

- протокол тимчасового доступу до речей і документів від 08.11.2017, відповідно до якого було вилучено медичну карту стаціонарного хворого ОСОБА_10 (т.4 а.с. 226, 227);

- висновок експерта №212 від 15.11.2017, відповідно до якого у ОСОБА_10 мало місце ушкодження у вигляді вогнепального поранення у лівій надбрівній ділянці з поширенням на верхнє повіко лівого ока з контузією лівого ока, гіфеми лівого ока та гематоми повік лівого ока з наявністю вогнепальної рани в лівій надбрівній ділянці.

Дане ушкодження виникло від дії заряду (гумової кулі), випущеного з вогнепальної зброї під час пострілу, можливо, в строк та за обставин, на які вказує ОСОБА_10 , відноситься до легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров'я (т.4 а.с. 228, 229);

- висновок експерта №213 від 15.11.2017, відповідно до якого у ОСОБА_8 мали місце ушкодження у вигляді вогнепального поранення в потиличній ділянці голови та правого плеча з наявністю вогнепальних ран на зазначених ділянках.

Дані ушкодження виникли від дії заряду (гумової кулі), випущеного при пострілі з вогнепальної зброї, можливо, в строк та за обставин, на які вказує ОСОБА_8 , відносяться до легких тілесних ушкоджень, які не спричинили короткочасного розладу здоров'я (т.4 а.с. 230, 231);

- висновок експерта №214 від 15.11.2017, відповідно до якого у ОСОБА_9 мали місце ушкодження у вигляді вогнепального поранення голови з наявністю вогнепальної рани в тім'яній ділянці голови справа з послідуючим закриттям рани аутодермопластикою, забою головного мозку, субдуральної гематоми в лобно-тім'яній долі справа.

Дані ушкодження виникли від дії заряду (гумової кулі), випущеного з вогнепальної зброї під час пострілу, можливо, в строк та за обставин, на які вказує ОСОБА_9 , відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, які спричинили тривалий розлад здоров'я (т.4 а.с. 232-234);

- висновок експерта №298 від 11.10.2017, відповідно до якого кров ОСОБА_6 відноситься до групи А з ізогемаглютинином анти-В (т.4 а.с. 236, 237);

- висновок експерта №299 від 23.10.2017, відповідно до якого в слідах на речових доказах - двох змивах на марлеві тампони, речовини, представлені на дослідження, знайдена кров людини (т.4 а.с. 238, 239);

- висновок експерта №550 від 20.11.2017, відповідно до якого револьвер, наданий на дослідження, є короткоствольною вогнепальною зброєю - гладкоствольним револьвером моделі Safari 820G № ХК 004887 калібру 9 мм, виробництва України, призначеним для стрільби патронами несмертельної дії, спорядженими гумовими або аналогічними за своїми властивостями металевими снарядами.

Даний револьвер придатний для стрільби, будь-які зміни до револьверу не вносились.

Один патрон, наданий на дослідження, не являється бойовим припасом, а є пістолетним патроном калібру 9 мм Р.А., споряджений кулею з еластичного матеріалу, призначений для стрільби з пістолетів калібру 9 мм Р.А., що відноситься до травматичної зброї з вогнепальним принципом метання снаряду, придатний для стрільби (т.5 а.с. 3-7);

- протокол проведення слідчого експерименту від 08.12.2017, за участю потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 (т.5 а.с. 19-24);

- протокол проведення слідчого експерименту від 15.12.2017, за участю підозрюваного ОСОБА_6 (т.5 а.с. 53-55);

- висновок експерта №276 від 15.12.2017, відповідно до якого на наданих на дослідження фрагментах марлевої тканини, що міститься в конвертах з відповідними написами (змив з правої руки та змив з лівої руки) виявлені сліди нітрит-, нітрат-іонів та дифеніламіну, які є характерними для продуктів пострілу нітроцелюлозного (бездимного) пороху (т.5 а.с. 64-70).

Також, судом було досліджено:

- рапорти від 01.10.2017 (т.4 а.с. 109-111);

- постанова про визнання предметів речовими доказами та приєднання їх до кримінального провадження від 01.10.2017, від 02.10.2017, від 11.10.2017, від 12.10.2017, від 26.10.2017, від 27.10.2017, від 31.10.2017, від 20.11.2017, від 27.11.2017, від 08.12.2017, від 15.12.2017 (т.4 а.с. 112, 116, 121-123, 141-144, 191, 200, 206, т.5 а.с. 1, 8, 25, 71);

- ухвала слідчого судді Немирівського районного суду Вінницької області про надання дозволу на проведення огляду від 03.10.2017 (т.4 а.с. 124, 125);

- ухвала слідчого судді Немирівського районного суду Вінницької області про арешт тимчасово вилученого майна від 03.10.2017 (т.4 а.с. 126, 127);

- ухвала слідчого судді Немирівського районного суду Вінницької області про тимчасовий доступ до речей і документів від 17.10.2017, від 31.10.2017 (т.4 а.с. 145-147, 209);

- висновок експерта №743 від 25.10.2017, №157 від 27.10.2017, №326 від 14.11.2017, №342 від 15.11.2017, №327 від 15.11.2017 (т.4 а.с. 160-167, 240-242, 243-250);

- постанова про відібрання біологічних зразків для проведення експертизи від 26.10.2017 (т.4 а.с. 192, 193);

- постанова про призначення судово-імунологічної експертиз від 27.10.2017 (т.4 а.с. 202, 203);

- копію паспорта пістолета (револьвера) моделі Safari 820G, у якому зазначені характеристики зазначеного пістолета, а також правила поводження з ним (т.5 а.с. 40-52);

- повідомлення про підозру від 01.10.2017 (т.5 а.с. 233-236);

- повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 15.12.2017 (т.5 а.с. 56-61).

Крім того, судом було задоволено клопотання прокурора та досліджено звукозапис допиту потерпілого ОСОБА_10 , який був здійснений попереднім складом суду, зважаючи на наступне.

Відповідно до п. 16 ч. 1 ст. 7 КПК України безпосередність дослідження показань є загальною засадою кримінального судочинства, а ст. 23 цього Кодексу визначає, що показання учасників кримінального провадження суд отримує усно, а відомості, що містяться в показаннях, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, не можуть бути визнані доказами, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При цьому суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених КПК України.

Частиною 4 статті 95 КПК України передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу.

Однак, дана вимога сформульована як принцип, яким має керуватися суд, приймаючи процесуальні рішення в конкретній ситуації, у тому числі рішення щодо допустимості або недопустимості доказів.

Принцип безпосередності дослідження доказів спрямований передусім на найкраще забезпечення права сторін уточнити показання особи та поставити під сумнів ті чи інші повідомлення або її репутацію.

Верховний Суд у постанові від 14 лютого 2024 року у справі №459/874/20 (провадження №51-151 км 21), а також у постанові від 19 листопада 2019 року у справі №750/5745/15-к (провадження № 51-10195 км 18) зазначив, що засаді безпосередності, як і будь-якій іншій загальній засаді, притаманна певна гнучкість при застосуванні в конкретних обставинах. В залежності від обставин ця засада реалізується в різних формах, оскільки суд має узгоджувати її з іншими засадами кримінального процесу та/або легітимними інтересами суспільства чи окремих осіб. Наприклад, принцип безпосередності зазнає певних легітимних обмежень у випадку допиту особи, до якої застосовані заходи безпеки або яка відсутня безпосередньо в залі судового засідання (ст. 232 КПК України), і такі легітимні обмеження не можна вважати порушенням принципу безпосередності.

Таким чином, суд вважає, що положення «суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання», не може тлумачитися як безумовна заборона використання показань, які особа давала перед іншим складом суду у тій же справі.

Крім того, показання, які особа надавала під час першого розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції перед іншим складом суду, не можуть вважатися недопустимими доказами лише на тій підставі, що неможливо було забезпечити явку такої особи під час нового судового розгляду.

Також слід зазначити, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», було введено на території України воєнний стан, який на даний час продовжено.

Зважаючи на те, що потерпілий ОСОБА_10 був призваний до лав ЗСУ та на час розгляду кримінального провадження проходить військову службу, що перешкоджає його безпосередньому допиті в судовому засіданні, а тому з метою дотримання розумних строків розгляду кримінального провадження, суд вважає доцільним дослідити звукозапис допиту потерпілого ОСОБА_10 та надати йому оцінку в сукупності з іншими доказами наданими сторонами.

Що стосується безпосередньо самого звукозапису допиту потерпілого ОСОБА_10 , то в ході допиту останній повідомив, що після збору урожаю було вирішено зібратися та відсвяткувати дану подію. Присутні поступово почали розходитись та у їдальні залишились він, ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 та ще один охоронець. Вони стояли і розмовляли, обвинуваченого в цей час поруч не було. ОСОБА_8 стояв спиною до виходу, коли в їдальню забіг ОСОБА_6 , зробив три постріли в голову ОСОБА_8 , пістолет видав осічку і після цього обвинувачений вибіг на вулицю. Він почав витирати кров у ОСОБА_8 , викликав працівників поліції та швидку медичну допомогу, а ОСОБА_9 вибіг за обвинуваченим. Через деякий час він вирішив вийти на вулицю і в дверях розминувся з ОСОБА_9 , за який одразу ж забіг ОСОБА_6 , який вдарив його в голову і він від нанесеного удару впав. Потім він приклав до рани ганчірку та вийшов на вулицю. Інший охоронець зі ОСОБА_8 вийшов на вулицю, до них підбіг обвинувачений, який почав падати. Коли вони знов зайшли до приміщення їдальні, ОСОБА_9 у крові лежав на підлозі під столом, тому вони почали чекати на приїзд швидкої допомоги. Подія мала місце біля 1-ї год. ночі восени 2017 року поряд з їдальнею господарства в с. Червоне Немирівського району. Він працював охоронником і спиртні напої не вживав, оскільки був на роботі, а інші почали святкувати закінчення збору урожаю біля 20-ї год. та вживали спиртне. ОСОБА_6 також вживав спиртне і на час події був сильно п'яний, а чи вживав спиртне інший охоронець, який приїхав з ОСОБА_29 , він сказати не може. Він не спілкувався з обвинуваченим, однак йому відомо, що з обвинуваченим спілкувались інші потерпілі. А чи були в інших потерпілих будь-які конфлікти з обвинуваченим сказати не може. Він від пострілів тілесних ушкоджень не отримав, однак від них постраждав ОСОБА_8 . Після того, як ОСОБА_6 , здійснивши постріли у ОСОБА_8 , вибіг на вулицю, за ним вийшов ОСОБА_9 , який через деякий час повернувся до їдальні та сказав викликати

швидку допомогу. У ОСОБА_9 на час його повернення до їдальні вже були тілесні ушкодження, але він не бачив, як вони виникли. ОСОБА_9 відступив в сторону і він зробив крок, щоб вийти з їдальні і в цей час до їдальні знов забіг ОСОБА_6 , який в коридорі вистрелив у нього. Від здійснених пострілів він впав і почав повзти на вулицю. Зайшовши у приміщення їдальні, він побачив, що ОСОБА_9 лежав на підлозі. Він будь-яких конфліктів перед пострілами не чув.

Також, судом було досліджено диски на яких зафіксовано проведені в ході досудового розслідування слідчі дії, результати проведення яких повністю збігаються з відомостями зазначеними у відповідних протоколах.

Заслухавши показання обвинуваченого, потерпілих, свідків, дослідивши та проаналізувавши всі докази в їх сукупності, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, приходить до наступного висновку.

Органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, п.п. 1, 7 ч. 2 ст. 115 КК України за наступних обставин.

Так, в ніч з 30.09.2019 на 01.10.2017 ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та охоронники ТОВ «Вінницька промислова група» ОСОБА_6 та ОСОБА_11 знаходились в їдальні ТОВ «Вінницька промислова група» за адресою: вул. Центральна, 1-а в с. Червоне Немирівського району Вінницької області, де святкували завершення жнив.

01.10.2017 біля 01.30 год. ОСОБА_6 вийшов з приміщення їдальні, залишивши вищезазначених осіб. В подальшому, біля 02.00 год. ОСОБА_6 зайшов у приміщення зазначеної їдальні та, маючи умисел на умисне вбивство декількох осіб, з хуліганських мотивів, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій та незворотність їх наслідків у вигляді смерті, бажаючи їх настання, з надуманих спонукань, шляхом застосування пристрою для відстрілу гумових куль типу револьвер «Сафарі 820G» із заводським номером ХК-004887, калібру 9 мм, яким він законно володів відповідно до дозволу на носіння зброї за № НОМЕР_2 , умисно, ігноруючи правила застосування пристрою для відстрілу гумових куль, здійснив біля трьох прицільних пострілів по ОСОБА_8 , чим спричинив вогнепальне поранення голови ОСОБА_8 , який стояв спиною до входу. Після цього ОСОБА_6 вибіг з приміщення їдальні.

Перебуваючи на вулиці, ОСОБА_6 , продовжуючи свої умисні дії, спрямовані на позбавлення життя ОСОБА_9 , з хуліганських мотивів здійснив з вищезазначеного пристрою для відстрілу гумових куль біля двох прицільних пострілів в голову ОСОБА_9 , який в цей час підійшов до виходу з приміщення їдальні, потрапивши у тім'яну частину його голови. Після здійснених пострілів ОСОБА_9 , тікаючи від ОСОБА_6 , зайшов до приміщення їдальні, де внаслідок отриманих вогнепальних поранень впав на підлогу та втратив свідомість. В свою чергу ОСОБА_6 пішов за ОСОБА_9 та в коридорі, що веде до їдальні, побачив ОСОБА_10 , який виходив назустріч. Перебуваючи у зазначеному коридорі, ОСОБА_6 , продовжуючи свої умисні дії, спрямовані на позбавлення життя з хуліганських мотивів, розуміючи, що такі його дії суперечать інструкції з використання пристрою для відстрілу гумових куль та здатні спричинити смерть, здійснив з вищезазначеного пристрою для відстрілу гумових куль прицільний постріл в чоло ОСОБА_10 , внаслідок чого останній впав на підлогу. Після цього ОСОБА_6 зайшов до приміщення їдальні, де продовжуючи свої умисні дії, спрямовані на позбавлення життя з хуліганських мотивів, підійшов впритул до ОСОБА_9 , що лежав непритомним на підлозі на лівому боці, та з відстані приблизно 0,5 м здійснив з вищезазначеного пристрою для відстрілу гумових куль прицільний постріл в тім'яну частину голови ОСОБА_9 . В подальшому ОСОБА_6 , не припиняючи свої протиправні дії, спрямував пристрій для відстрілу гумових куль в напрямку ОСОБА_8 та умисно здійснив прицільний постріл в голову останнього, однак ОСОБА_8 з метою самозахисту прикрив голову правою рукою, отримавши таким чином ушкодження внутрішньої (бічної) зони правого плеча. В свою чергу ОСОБА_8 , усвідомлюючи суспільно-небезпечні наслідки дій ОСОБА_6 та незворотність наслідків у вигляді смерті в разі їх неприпинення, підбіг до ОСОБА_6 та, зваливши його з ніг на підлогу, не дав можливості продовжувати здійснення пострілів.

Своїми умисними діями ОСОБА_6 спричинив ОСОБА_8 ушкодження у вигляді вогнепального поранення потиличної ділянки голови та правого плеча з наявністю вогнепальних ран на зазначених ділянках, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, які не спричинили короткочасного розладу здоров'я.

Своїми умисними діями ОСОБА_6 спричинив ОСОБА_10 ушкодження у вигляді вогнепального поранення в лівій надбрівній ділянці з поширенням на верхнє повіко лівого ока з контузією лівого ока, гіфеми лівого ока та гематоми повік лівого ока з наявністю вогнепальної рани в лівій надбрівній ділянці, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Однак, ОСОБА_6 свій злочинний намір, направлений на умисне позбавлення життя ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , не довів до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки йому завадив ОСОБА_8 .

Такі дії ОСОБА_6 органом досудового розслідування було кваліфіковано за ч. 2 ст. 15, п. п. 1, 7 ч. 2 ст. 115 КК України, як закінчений замах на умисне вбивство трьох осіб з хуліганських мотивів.

Однак, після повного та всебічного дослідження всіх обставин справи та наданих суду доказів, суд не погоджується з даною кваліфікацією дій обвинуваченого, зважаючи на наступне.

За вимогами ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.

За правилами частин 2 та 4 ст. 17 КПК України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

У відповідності до частин 1 та 2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 15 КК України, замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення відповідного злочину, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 КК України, умисел є прямим, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.

Умисел має дві характерні ознаки - інтелектуальну і вольову. Інтелектуальна - це усвідомлення особою суспільно небезпечного характеру своєї дії чи бездіяльності та передбачення її суспільно небезпечних наслідків. Вольова - наявність у суб'єкта бажання настання суспільно небезпечних наслідків від вчиненого ним діяння чи свідоме їх допущення.

Питання про наявність чи відсутність умислу на вбивство необхідно вирішувати з огляду на сукупність усіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного й потерпілого, що передувала події, їхні стосунки. Визначальним при цьому є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.

Об'єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ст. 115 КК України характеризується діянням у вигляді посягання на життя іншої людини, наслідками у вигляді смерті людини, причинного зв'язку між зазначеним дією і наслідками.

Замах на вбивство має місце тільки тоді, коли діяння винного було безпосередньо спрямоване на позбавлення життя іншої людини, але злочинний умисел (смерть) може настати з причин, незалежних від волі винного. Замах на вбивство може бути вчинено лише при наявності прямого умислу на позбавлення життя потерпілого. Якщо такий умисел не встановлено, замах на вбивство відсутній, а вчинене необхідно кваліфікувати за наслідками, які настали.

Суб'єктивна сторона умисного вбивства характеризується виною у формі умислу.

Відповідно до п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 року № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи», при дослідженні доказів суд виходить із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.

Оцінюючи зібрані у провадженні докази в їх сукупності, співставляючи отримані в ході судового розгляду показання обвинуваченого, потерпілих та свідків, аналізуючи їх, а також письмові докази у провадженні, суд дійшов висновку, що стороною обвинувачення не було доведено в ході судового розгляду умислу ОСОБА_6 направленого на протиправне позбавлення життя ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 та бажання і передбачення обвинуваченим наслідків своїх дій у вигляді смерті потерпілих.

В ході судового розгляду встановлено, що обвинувачений та потерпілі до подій, які мали місце знайомими не були, неприязних відносин між ними не було, а під час подій вони перебували у стані алкогольного сп'яніння.

Надаючи показання обвинувачений зазначив, що вину у скоєному не визнає, тому що в момент здійснення пострілів жодних підстав для позбавлення життя потерпілих у нього не було.

ОСОБА_6 не заперечував той факт, що він разом із своїм напарником ОСОБА_11 , а також, з ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 святкували закінчення збору урожаю, де розпивали алкогольні напої, та в ході відпочинку він з метою показати свою зверхність перед присутніми, через попередні розбіжності, які виникли під час спілкування в ході вечора, почав здійснювати постріли з пістолета для відстрілу гумових куль, чим спричинив ушкодження потерпілим. Однак, зазначив, що хотів лише налякати присутніх, але не мав наміру позбавляти їх життя.

Потерпілі ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в ході надання показань не повідомляли про наявність конфлікту між ними та ОСОБА_6 , підтвердили те, що саме він здійснював постріли з пістолета, в результаті чого ними були отримані тілесні ушкодження.

Дані обставини узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_11 , який був безпосередньо присутнім під час подій разом з обвинуваченим та потерпілими, та повідомив, що в ході святкування закінчення жнив, між присутніми виникали суперечки з різних питань, однак вони не тривали довго та учасники подій продовжували святкувати в ході чого розпивали алкогольні напої. Однак, в якийсь момент вечора ОСОБА_6 раптово почав здійснювати постріли з пістолета у приміщенні їдальні де відбувалося святкування, внаслідок чого потерпілі отримали тілесні ушкодження.

Існування зазначених подій, також підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, зокрема, протоколом огляду місця події від 01.10.2017, який було проведено в їдальні та прилеглій території, в с. Червоне Немирівського району Вінницької області, в якому описано обстановку, яка мала місце після вчинення кримінального правопорушення, в ході якого на місці подій було вилучено сім куль чорного кольору, а також, протоколом огляду місця події від 01.10.2017, який було проведено в будівлі Немирівської центральної лікарні, що розташована у м. Немирові, в ході якого було вилучено предмет циліндричної форми схожий на кулю і револьвер.

Наявність тілесних ушкоджень у потерпілих підтверджується довідками з Немирівської ЦЛР від 01.10.2017, відповідно до яких ОСОБА_10 звернувся до зазначеного закладу по медичну допомогу в зв'язку з відкритим непроникаючим пораненням лівої надбрівної ділянки, ОСОБА_8 звернувся до зазначеного закладу по медичну допомогу в зв'язку з вогнепальним пораненням потиличної частини і правого плеча, ОСОБА_9 звернувся до зазначеного закладу по медичну допомогу в зв'язку з відкритим непроникаючим пораненням тім'яної ділянки голови справа, відкритого перелому тім'яної кістки справа, струс головного мозку.

Також, дані обставини були підтверджені проведеними в ході досудового розслідування експертизами, зокрема, відповідно до висновку експерта №212 від 15.11.2017, у ОСОБА_10 мало місце ушкодження у вигляді вогнепального поранення у лівій надбрівній ділянці з поширенням на верхнє повіко лівого ока з контузією лівого ока, гіфеми лівого ока та гематоми повік лівого ока з наявністю вогнепальної рани в лівій надбрівній ділянці, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, відповідно до висновку експерта №213 від 15.11.2017, у ОСОБА_8 мали місце ушкодження у вигляді вогнепального поранення в потиличній ділянці голови та правого плеча з наявністю вогнепальних ран на зазначених ділянках, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, відповідно до висновку експерта №214 від 15.11.2017, у ОСОБА_9 мали місце ушкодження у вигляді вогнепального поранення голови з наявністю вогнепальної рани в тім'яній ділянці голови справа з послідуючим закриттям рани аутодермопластикою, забою головного мозку, субдуральної гематоми в лобно-тім'яній долі справа, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Крім показань самого обвинуваченого, який не заперечує, що внаслідок здійснення ним пострілів з пістолету, потерпілі отримали тілесні ушкодження, дані обставини підтверджуються висновками судово-медичних експертиз, які були проведені з потерпілими та в яких було зазначено що ушкодження у них виникли від дії заряду (гумової кулі), випущеного при пострілі з вогнепальної зброї.

Також, під час затримання ОСОБА_6 у нього було вилучено барабан до револьверу на 6 патронів, 20 патронів, які відповідно до висновку експерта №513 від 23.10.2017, не являються бойовими припасами, а є пістолетними патронами калібру 9 мм Р.А., спорядженими кулями з еластичного матеріалу, що призначені для стрільби з пістолетів калібру 9 мм Р.А., та відносяться до травматичної зброї з вогнепальним принципом метання снаряду, дані патрони придатні для стрільби.

Крім того, пістолет з якого здійснював постріли ОСОБА_6 згідно висновку експерта №550 від 20.11.2017, є короткоствольною вогнепальною зброєю - гладкоствольним револьвером моделі Safari 820G № ХК 004887 калібру 9 мм, виробництва України, призначеним для стрільби патронами несмертельної дії, спорядженими гумовими або аналогічними за своїми властивостями металевими снарядами, а один патрон, наданий на дослідження, не являється бойовим припасом, а є пістолетним патроном калібру 9 мм Р.А., споряджений кулею з еластичного матеріалу, призначений для стрільби з пістолетів калібру 9 мм Р.А., що відноситься до травматичної зброї з вогнепальним принципом метання снаряду, придатний для стрільби.

Вказані висновки експертів підтверджують те, що вилучені у ОСОБА_6 патрони та один патрон, який був вилучений в медичному закладні мають однаковий калібр та підходять для стрільби з пістолета, який належить йому.

Вище зазначені обставини та докази лише встановлюють, факт здійснення пострілів з пістолета, саме ОСОБА_6 , внаслідок яких ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 отримали тілесні ушкодження, однак жодним чином не підтверджуються наявність в діях обвинуваченого умислу на спричинення смерті потерпілим та передбачення (бажання) настання наслідків у вигляді їх смерті.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 07 лютого 2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи», замах на злочин може бути вчинено лише з прямим умислом (коли особа усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки і бажає їх настання).

Також, злочин не може бути кваліфікований як замах на вбивство у випадках, коли винний діє з неконкретизованим умислом, допускаючи можливість як заподіяння будь-якої шкоди здоров'ю, так і настання смерті. Відповідальність у цих випадках повинна наставати лише за наслідки, які фактично було заподіяні.

Крім того, для правильної кваліфікації вбивства важливе значення має дослідження мотиву і мети заподіяння смерті. Мотив злочину - настільки важлива ознака суб'єктивної сторони складу злочину, що слід констатувати: доки не відомий мотив тих чи інших дій, доти не можна сказати, що трапилось, не можна дати достеменну суспільну чи юридичну оцінку цих дій.

Стороною обвинувачення під час розгляду кримінального провадження взагалі не наведено та не доведено, наявність мотиву та мети у діях ОСОБА_6 на заподіяння смерті ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .

Крім того, згідно висунутого обвинувачення дана подія сталася з хуліганських мотивів, внаслідок яких ОСОБА_6 усвідомлював суспільну небезпеку своїх дій та незворотність їх наслідків у вигляді смерті, а також, бажав їх настання, однак в ході судового розгляду не було доведено, що обвинувачений мав намір спричинити смерть потерпілих, оскільки він здійснював вистріли з пістолета не смертельної дії та лише хотів налякати потерпілих.

Доказом того, що ОСОБА_6 не мав умислу на вбивство потерпілих, свідчать протоколи прийняття заяв від них, в яких вказано, що вони просять прийняти міри до чоловіка на ім'я ОСОБА_13 , який без причино, з хуліганських мотивів, здійснював у них постріли в приміщенні їдальні в с. Червоне, Немирівського району.

З огляду на обставини кримінального провадження, досліджені судом докази, поведінку обвинуваченого до, під час та безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення, суд обґрунтовано переконаний, що в діях ОСОБА_6 відсутні будь які ознаки інкримінованого йому кримінального правопорушення, з яких можна було б зробити висновок, що він під час здійснення пострілів з пістолета, в приміщені їдальні, де відбувалося святкування закінчення збору врожаю, не маючи жодного мотиву та мети, мав намір здійснити умисне вбивство потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , а тому його дії не можна кваліфікувати, як закінчений замах на вбивство трьох осіб з хуліганських мотивів за ч. 2 ст. 15, п. 1, п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України.

Єдиною підставою кримінальної відповідальності є склад кримінального правопорушення, тобто наявність у діях обвинуваченого усіх юридичних ознак злочину.

З досліджених судом доказів та встановлених в ході судового розгляду обставин, вбачається в діях ОСОБА_6 склад іншого кримінального правопорушення, зважаючи на наступне.

Безпосереднім об'єктом кримінально-правової охорони за ст. 296 КК України є громадський порядок, тобто суспільні відносини, що сформовані внаслідок дії правових норм, а також моральних-етичних засад, звичаїв, традицій та інших позаюридичних чинників і полягає в дотриманні усталених правил співжиття.

Підтримання громадського порядку є одним із важливих чинників захисту честі, гідності, здоров'я, безпеки громадян, їх спокійного відпочинку та безперешкодної праці, втілення інших природних, соціальних і культурних прав членів людської спільноти.

Кримінально каране хуліганство з об'єктивної сторони полягає в посяганні на ці правоохоронювані цінності, що супроводжується особливою зухвалістю або винятковим цинізмом. Таке посягання, як правило, здійснюється у людних або громадських місцях, зазвичай з ініціативи правопорушника, супроводжується нецензурною лайкою та/або фізичним насильством, пошкодженням майна і призводить до заподіяння моральної та матеріальної шкоди.

Зміст і спрямованість протиправного діяння, що має істотне значення для його правової оцінки, в кожному конкретному випадку визначається виходячи з часу, місця, обстановки й інших обставин його вчинення, характеру дій винного, а також поведінки потерпілого і стосунків, що склалися між ними.

Фактичні обставини справи, встановлені в судовому засіданні, свідчать про те, що обвинувачений ОСОБА_6 у приміщенні їдальні, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, не реагував на зауваження потерпілих та присутніх, з мотивів раптово виниклого малозначного та нікчемного приводу, з явної неповаги до суспільства, що виразилась в зневажливому ставленні до громадського порядку та існуючих у суспільстві загальноприйнятих норм поведінки і моральності, грубо порушуючи громадський порядок, виявляючи особливу зухвалість, відносно потерпілих, застосував пристрій для відстрілу гумових куль типу револьвер «Сафарі 820G», що призвело до наслідків у виді спричинення потерпілим тілесних ушкоджень.

Зі змісту ст. 296 КК України та судової практики Верховного Суду (постанова Великої Палати від 03 липня 2019 року провадження №288/1158/16-к, №13-28кс19), вбачається, що кримінально каране хуліганство з об'єктивної сторони полягає в посяганні на ці правоохоронювані цінності, що супроводжується особливою зухвалістю або винятковим цинізмом. Таке посягання, як правило, здійснюється в людних або громадських місцях, зазвичай з ініціативи правопорушника, супроводжується нецензурною лайкою та/або фізичним насильством, пошкодженням майна і призводить до заподіяння моральної та матеріальної шкоди.

За зовнішніми ознаками хуліганство певним чином схоже на ряд інших злочинів, зокрема на ті з них, що посягають на здоров'я, честь і гідність людини, її майно. Критеріями розмежування цих діянь є насамперед об'єкт посягання, що визначає правову природу та суспільну небезпечність кожного з них, і мотив як ознака суб'єктивної сторони злочину.

Хуліганські дії завжди посягають на громадський порядок. Проявами особливої зухвалості під час цих дій є нахабне поводження, буйство, бешкетування, поєднане з насильством, знищення або пошкодження майна, тривале порушення спокою громадян, зрив масового заходу, тимчасове порушення нормальної діяльності установи, підприємства, організації або громадського транспорту тощо. Винятковим цинізмом у контексті статті 296 КК визнаються дії, що демонструють брутальну зневагу до загальноприйнятих норм моралі, зокрема прояви безсоромності чи грубої непристойності, публічне оголення, знущання з хворих, дітей, людей похилого віку, осіб, що знаходяться у безпорадному стані.

Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони хуліганства є мотив явної неповаги до суспільства. Домінування у свідомості винного такого внутрішнього спонукання і відсутність особистого мотиву посягання на потерпілого є головним критерієм відмежування хуліганства як злочину проти громадського порядку та моральності від злочинів проти особи.

Хоч хуліганські дії нерідко супроводжуються фізичним насильством і заподіянням тілесних ушкоджень, головною їх рушійною силою є бажання не завдати шкоди конкретно визначеному потерпілому, а протиставити себе оточуючим узагалі, показати свою зверхність, виразивши явну зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки. Означені дії не зумовлені особистими мотивами й конкретною метою, а за своїми внутрішніми чинниками фокусуються в напрямку тотального негативізму й ворожого ставлення до суспільства. Протиправні діяння вчиняються за відсутності зовнішнього приводу або з незначного приводу і зазвичай спрямовані на випадкові об'єкти. Якщо хуліганству передує конфлікт винного з потерпілим (потерпілими), такий конфлікт провокується самим винним як зухвалий виклик соціальному оточенню, і реакція інших на провокуючі дії, в тому числі спроба їх припинити, стають приводом для подальшого насильства.

З урахуванням зазначеного дії, що супроводжувалися погрозами вбивства, завданням побоїв, заподіянням тілесних ушкоджень, обумовлені особистими неприязними стосунками, підлягають кваліфікації за статтями КК, що передбачають відповідальність за злочини проти особи. Як хуліганство зазначені дії кваліфікують лише в тих випадках, коли вони були поєднані з очевидним для винного грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.

Таким чином, для юридичної оцінки діяння за ст. 296 КК України обов'язковим є поєднання ознак об'єктивної сторони цього злочину у виді грубого порушення громадського порядку, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, і суб'єктивної сторони, зокрема мотиву явної неповаги до суспільства.

Зазначені дії ОСОБА_6 були вчиненні через непорозуміння, які виникали між ним та потерпілими, з якими він раніше знайомий не був, в ході святкування закінчення збору урожаю, тому судом враховано мотиви та мету дій обвинуваченого, характер дій кожного з учасників подій, порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що виразилось у вчиненні протиправних дій відносно потерпілих у громадському місті, поведінку обвинуваченого та безпідставність вчинюваних ним дій та приходить до висновку, що це свідчить лише про його правлення показати зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоствердитися за рахунок приниження інших осіб.

Зважаючи на вищевикладене, суд вбачає наявність в діях ОСОБА_6 таку обов'язкову ознаку хуліганства, як особлива зухвалість, оскільки грубе порушення громадського порядку супроводжувалось насильством із заподіянням потерпілим ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 тілесних ушкоджень.

Зазначене дає підстави для висновку про наявність у діях ОСОБА_6 мотиву явної неповаги до суспільства, що є обов'язковою юридичною ознакою кримінального правопорушення, передбаченого ст. 296 КК України.

Сутність мотиву полягає у тому, що він завжди пов'язаний з певними спонуканнями, які викликали у особи рішучість вчинити злочин. Мотив - це не просто спонукання до дій, а спонукання усвідомлене, обумовлене бажанням досягнути певної мети. Отже, мотив злочину можна визначити як усвідомлене спонукання особи, яке викликало у неї рішучість вчинення злочину. Мотив злочину значною мірою характеризує не лише особу злочинця, але і ступінь суспільної небезпечності вчиненого ним діяння. Мотивом злочину називаються спонукання до вчинення злочину. Мета злочину - це бажання особи, яка вчиняє суспільно небезпечне діяння, досягти певних шкідливих наслідків. Вона є характерною ознакою умисних злочинів, що вчиняються з прямим умислом. Визначити, які конкретні злочинні наслідки своїх дій передбачав винний та бажав їх настання, можливо лише при ретельному аналізі складу вчиненого злочину та виявленні його елементів і всіх обставин справи. Порушення цієї вимоги породжує серйозні помилки щодо кваліфікації злочину.

Суб'єктивна сторона хуліганства характеризується умисною виною і мотивом явної неповаги до суспільства. Неповага до суспільства - це прагнення показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, державі. Вказана неповага має бути явною. Це означає, що неповага до суспільства є очевидною, безсумнівною як для хулігана, так і для очевидців його дій.

Тобто умисел обвинуваченого був спрямований не на спричинення тілесних ушкоджень потерпілим, а на порушення громадського порядку з мотивів особистої зневаги та явної неповаги до суспільних норм поведінки. На думку суду, його поведінка свідчить про те, що у його свідомості мало місце переконання про його домінування та можливість такої протиправної поведінки, про що свідчить його непропорційна реакція на поведінку потерпілого, а відсутність особистого мотиву посягання на потерпілих свідчить про відсутність в його діях складу правопорушення саме проти життя та здоров'я, але в повній мірі відповідає диспозиції ст. 296 КК України (постанова ВС від 25.01.2022 року в справі № 161/2203/20).

Кваліфікуючою ознакою хуліганства, що передбачена ч. 4 ст. 296 КК України, є застосування вогнепальної або холодної зброї чи іншого предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для заподіяння тілесних ушкоджень. Таке застосування вогнепальної або холодної зброї чи іншого предмета полягає у фактичному їх використанні для спричинення шкоди здоров'ю та заподіяння тілесних ушкоджень, використанні бойових властивостей вогнепальної зброї, направленні такої зброї на особу, здійсненні пострілу в сторону потерпілого, намаганні завдати ударів ножем потерпілому, киданні ножа з метою ураження потерпілого, приставлянні ножа (його колото-ріжучої частини) до тіла потерпілого. Ця ознака має місце лише в тих випадках, коли винний за допомогою названих предметів заподіяв чи намагався заподіяти тілесні ушкодження або коли використання цих предметів під час учинення хуліганських дій створювало реальну загрозу для життя чи здоров'я громадян.

Як вбачається з п. 9 Постанови ПВСУ «Про судову практику у справах про хуліганство» №10 від 22.12.2006, вирішуючи питання щодо наявності в діях винної особи такої кваліфікуючої ознаки хуліганства, як застосування вогнепальної або холодної зброї чи іншого предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень (ч. 4 ст. 296 КК ( 2341-14 ), слід враховувати, що ця ознака має місце лише в тих випадках, коли винний за допомогою названих предметів заподіяв чи намагався заподіяти тілесні ушкодження або коли використання цих предметів під час учинення хуліганських дій створювало реальну загрозу для життя чи здоров'я громадян.

Суд враховує і той факт, що ОСОБА_6 під час вчинення дій використовував револьвер «Сафарі 820G» із заводським номером ХК-004887, калібру 9 мм, яким він законно володів, відповідно до дозволу на носіння зброї за № НОМЕР_2 .

Пунктом 10 Постанови ПВСУ «Про судову практику у справах про хуліганство» №10 від 22.12.2006 визначено, що вогнепальною зброєю вважаються будь-які пристрої заводського чи кустарного виробництва, призначені для ураження живої цілі за допомогою снаряда (кулі, дробу тощо), що приводиться в рух за рахунок енергії порохових газів чи інших спеціальних горючих сумішей, - усі види бойової та іншої стрілецької зброї військового зразка, спортивні малокаліберні пістолети, гвинтівки, самопали, пристосовані для стрільби пороховими зарядами газові пістолети, нарізна мисливська зброя, а також перероблена зброя (пристосована для стрільби кулями іншого калібру), в тому числі обрізи з гладкоствольної мисливської зброї.

Відповідно до висновку експерта №550 від 20.11.2017, револьвер, наданий на дослідження, є короткоствольною вогнепальною зброєю - гладкоствольним револьвером моделі Safari 820G № ХК 004887 калібру 9 мм, виробництва України, призначеним для стрільби патронами несмертельної дії, спорядженими гумовими або аналогічними за своїми властивостями металевими снарядами. Даний револьвер придатний для стрільби, будь-які зміни до револьверу не вносились.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_6 доведена повністю, його дії необхідно кваліфікувати за ч. 4 ст. 296 КК України, як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, яке вчинене із застосуванням вогнепальної зброї, а тому його дії слід перекваліфікувати з ч. 2 ст. 15, п. 1, п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України на ч. 4 ст. 296 КК України.

Крім того, суд звертає увагу на те, що діями ОСОБА_6 потерпілому ОСОБА_9 були спричинені тілесні ушкодження середньої тяжкості, які не охоплюються складом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, а тому потребують додаткової кваліфікації, зважаючи на наступне.

Пунктом 4 Постанови ПВСУ «Про судову практику у справах про хуліганство» №10 від 22.12.2006, визначено, що суди мають відрізняти хуліганство від інших злочинів залежно від спрямованості умислу, мотивів, цілей винного та обставин учинення ним кримінально караних дій. Дії, що супроводжувалися погрозами вбивством, завданням побоїв, заподіянням тілесних ушкоджень, вчинені винним щодо членів сім'ї, родичів, знайомих і викликані особистими неприязними стосунками, неправильними діями потерпілих тощо, слід кваліфікувати за статтями КК ( 2341-14 ), що передбачають відповідальність за злочини проти особи. Як хуліганство зазначені дії кваліфікують лише в тих випадках, коли вони були поєднані з очевидним для винного грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.

Пунктом 13 вказаної Постанови ПВСУ передбачено, що при вирішенні питання про кваліфікацію дій винних осіб, які під час грубого порушення громадського порядку з мотиву явної неповаги до суспільства вчинили й інші злочини, передбачені різними статтями Особливої частини КК (2341-14), судам належить виходити з положень ст. 33 цього Кодексу.

Згідно положень ст. 33 КК України, сукупністю кримінальних правопорушень визнається вчинення особою двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті Особливої частини цього Кодексу, за жодне з яких її не було засуджено. При цьому не враховуються кримінальні правопорушення, за які особу було звільнено від кримінальної відповідальності за підставами, встановленими законом. При сукупності кримінальних правопорушень кожне з них підлягає кваліфікації за відповідною статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу.

Як встановлено судом, ОСОБА_6 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, з використанням револьверу, умисно, здійснив постріли у потерпілого ОСОБА_9 , внаслідок чого ним було отримано тілесні ушкодження.

Згідно висновку експерта №214 від 15.11.2017, у ОСОБА_9 мали місце ушкодження у вигляді вогнепального поранення голови з наявністю вогнепальної рани в тім'яній ділянці голови справа з послідуючим закриттям рани аутодермопластикою, забою головного мозку, субдуральної гематоми в лобно-тім'яній долі справа. Дані ушкодження виникли від дії заряду (гумової кулі), випущеного з вогнепальної зброї під час пострілу, можливо, в строк та за обставин, на які вказує ОСОБА_9 , відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, які спричинили тривалий розлад здоров'я.

Згідно з диспозицією ч. 1 ст. 122 КК України передбачена кримінальна відповідальність за умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених ч. 1 ст. 122 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.

З об'єктивної сторони злочин характеризується: 1) дією або бездіяльністю, спрямованими на заподіяння середньої тяжкості тілесного ушкодження; 2) наслідком у вигляді спричинення середньої тяжкості тілесного ушкодження; 3) причинним зв'язком між вказаними діянням та наслідком.

Об'єктивна сторона в даному випадку виразилася в суспільно небезпечному протиправному діянні обвинуваченого ОСОБА_6 , а саме, в здійсненні ним пострілів з револьвера, від яких потерпілий ОСОБА_9 , як наслідок, отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження, між якими наявний причинний зв'язок.

Дане кримінальне правопорушення з суб'єктивної сторони може бути вчинене із прямим або непрямим умислом.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 КК України, прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.

Згідно ч. 3 ст. 24 КК України, непрямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання.

В даному випадку, зважаючи на фактичні обставини справи, дії обвинуваченого ОСОБА_6 відносно потерпілого ОСОБА_9 , які носили активний характер, були протиправними, наявність між цими діями і їх наслідками прямого причинного зв'язку, суд приходить до висновку, що ОСОБА_6 об'єктивно усвідомлював суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачав можливість настання наслідків у виді спричинення будь-якої за тяжкістю шкоди здоров'ю потерпілого, хоча й не конкретизував у своїй свідомості, якою саме буде така шкода, тобто він діяв з непрямим умислом, однак, незалежно від того, чи є такий умисел прямим або непрямим, настає відповідальність за фактично спричинену шкоду, у даному випадку - за умисне заподіяння потерпілому ОСОБА_9 середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що дії ОСОБА_6 слід кваліфікувати, також, за ч. 1 ст. 122 КК України, зокрема, як вчинення ним умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисного ушкодження, що спричинило тривалий розлад здоров'я.

Відповідно до ч. 3 ст. 337 КПК України, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Згідно ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами передбаченими цим Кодексом.

Відповідно до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотиви і мета вчинення кримінального правопорушення.

Згідно ч. 1 ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, висловлену у п. 60 Рішенні у справі «Коробов проти України», яке набуло статусу остаточного, відповідно до якої Європейський суд з прав людини в черговий раз звертає увагу на те, що «при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), n. 161, Series А заява № 25). Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту», вимоги норм ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК України, відповідно до яких обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь, суд приходить до переконання про недотримання стороною обвинувачення стандарту підтвердження доведеності винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, п. 1, п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд керується вимогами ст. ст. 65-67 КК України та приймає до уваги роз'яснення постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами

кримінального покарання», постанову Пленуму Верховного Суду України №2 від 07.02.2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи», ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, наявність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання та слідує принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Згідно з ч. 2 ст. 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належать, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання.

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо (постанова Верховного Суду від 01.02.2018 року по справі № 634/609/15-к).

За правилами кримінального закону покарання, призначене особі за скоєне кримінальне правопорушення, має бути законним і справедливим. Законність покарання означає, що його має бути призначено особі відповідно до вимог цього закону, а справедливість покарання визначається принципом його домірності, тобто необхідності його визначення судом саме у тому вигляді й розмірі, яке з урахуванням ступеня тяжкості скоєного злочину, даних про особу винного та обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання, буде необхідним та достатнім для її виправлення й попередження скоєння нових злочинів.

Суд зважає на те, що обвинувачений раніше не судимий (т.1 а.с. 40, т.4 а.с. 134), на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває (т.4 а.с. 135), за місцем реєстрації та проживання характеризується позитивно (т.4 а.с. 136, т.7 а.с. 145), згідно висновку судово-психіатричного експерта №332 від 23.10.2017, в період часу, до якого відноситься інкриміноване діяння на хронічне психічне захворювання не страждав, перебував поза будь-яким тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними (т.4 а.с. 148-150), має на утримані неповнолітню доньку ОСОБА_30 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.1 а.с. 38, т.4 а.с. 132).

Обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченого судом не встановлено.

Обставиною, яка відповідно до ст. 67 КК України обтяжує покарання обвинуваченого суд вважає вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння (т.4 а.с. 115).

Враховуючи вищезазначене, ступінь суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, обставини справи, а саме, грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчинене із використанням вогнепальної зброї, з урахуванням вимог закону та передбачених цим законом санкцій, ставлення обвинуваченого до вчиненого, який вину визнав частково, наявністю обтяжуючої покарання обставини, суд приходить до висновку, що покарання достатнє для перевиховання та виправлення обвинуваченого, а також для запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень в майбутньому слід призначити у виді позбавлення волі на строк в межах санкції передбачених ч. 4 ст. 296 КК України та ч. 1 ст. 122 КК України.

Крім того, суд звертає увагу, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КК України, було вчинено ОСОБА_6 01.10.2017.

Згідно ч. 2 ст. 12 КК України кримінальне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 122 КК України є нетяжким злочином.

Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло п'ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини.

Нормами ч. 5 ст. 74 КК України передбачено, що особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах визначених статтею 49 КК України.

Постановою Пленуму Верховного суду України від 23.12.2005 року №1 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», а саме п. 8 передбачено, що особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого.

Оскільки, ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення 01.10.2017, а строк притягнення до кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 122 КК України тривав п'ять років з дня вчинення діяння, тобто закінчився 01.10.2022, враховуючи те, що після його вчинення особа не скоїла нового кримінального правопорушення, не ухилялась від органів досудового розслідування, суд приходить до висновку, що ОСОБА_6 , відповідно до ч. 5 ст. 74 КК України, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України підлягає звільненню від покарання, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності.

Тому, в даному випадку, зважаючи на звільнення ОСОБА_6 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності, суд не вбачає підстав для визначення покарання із застосуванням положень ч. 1 ст. 70 КК України.

При цьому враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, особу винного, який раніше не судимий, на обліку у лікаря-психіатра та у лікаря-нарколога не перебуває, позитивно характеризується за місцем проживання, має на утриманні неповнолітню доньку, його поведінку після вчиненого, тривалий час, який пройшов з моменту подій, добровільне відшкодування завданої шкоди, позицію потерпілих щодо міри покарання, суд приходить до переконання, що виправлення ОСОБА_6 можливе без відбування покарання та про можливість звільнення його на підставі ч. 1 ст. 75 КК України від відбування призначеного за цим вироком покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк, із покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

На переконання суду таке покарання відповідає принципам законності, справедливості, індивідуалізації, буде співмірним вчиненому та необхідним для досягнення мети покарання і завдань кримінального судочинства, а також, буде відповідати інтересам суспільства на даний час.

Початок іспитового строку обвинуваченому рахувати з дати ухвалення вироку.

Крім того, суд зважає на те, що обвинувачений перебував під вартою з 01.10.2017 по 13.01.2019, що відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України підлягає зарахуванню з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.

Також, обвинувачений перебував під цілодобовим домашнім арештом в період з 14.01.2019 по 27.02.2019, що відповідно до ч. 7 ст. 72 КК України підлягає зарахуванню із розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.

Відповідно до вимог ст. ст. 124, 126 КПК України, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого процесуальні витрати у відшкодування вартості проведення судових експертиз (т.4 а.с. 151, 159, т.5 а.с. 2, 63), оскільки їх проведення було зумовлено вчиненим ним кримінальним правопорушенням.

Долю речових доказів в кримінальному провадженні слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України, скасувавши відповідно до вимог ч. 4 ст. 174 КПК України арешт накладений на речові докази в кримінальному провадженні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 15, 24, 49, 50, 63, 65-67, 72, 74-76, 115, 122, 296, КК України, ст. ст. 1, 2, 7, 17, 22, 24, 84-86, 91, 92, 94, 100, 124, 126, 174, 337, 368, 370, 373, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України та призначити йому покарання у виді двох років позбавлення волі, звільнивши його згідно ч. 5 ст. 74 КК України, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України, від покарання, у зв'язку із закінченням строків давності.

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України та призначити йому покарання у виді п'яти років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком три роки.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_6 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

Початок іспитового строку ОСОБА_6 рахувати з дати ухвалення вироку, тобто з 03.03.2025.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України ОСОБА_6 строк попереднього ув'язнення під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження зарахувати у строк покарання з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі з 01.10.2017 по 13.01.2019.

Відповідно до ч. 7 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_6 у строк покарання перебування під цілодобовим домашнім арештом з 14.01.2019 по 27.02.2019 з розрахунку, що три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави Україна процесуальні витрати в сумі 3860,91 грн. у відшкодування вартості проведення криміналістичних досліджень в кримінальному провадженні.

Арешт накладений ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області №140/2483/17 від 03.10.2017, після набрання вироком законної сили - скасувати.

Речові докази в кримінальному провадженні №12017020240000494, а саме:

- оптичний диск із відеозаписом відібрання пояснень від ОСОБА_6 та відеозаписом із місця події від 01.10.2017, результати тестування на алкоголь ОСОБА_6 , оптичний диск із відеозаписом проведення допиту та слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_11 , медичну карту стаціонарного хворого ОСОБА_9 №5372, медичну карту стаціонарного хворого ОСОБА_8 №5373, медичну карту стаціонарного хворого ОСОБА_10 №5374, медичну карту стаціонарного хворого ОСОБА_9 №19535, медичну карту стаціонарного хворого ОСОБА_9 №11058, дактилокарта підозрюваного ОСОБА_6 , дактилокарта потерпілого ОСОБА_8 , оптичний диск із відеозаписами слідчих експериментів за участю потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_8 , відеозапис слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_9 , оптичні диски у кількості чотирьох штук із відеозаписами слідчого експерименту за участю потерпілих, свідка, підозрюваного, після набуття вироком законної сили - залишити при матеріалах кримінального провадження;

- дозвіл №45531 на право зберігання, носіння револьвера «Сафарі 820 G», калібру 9 мм, № НОМЕР_3 , виданий Департаментом громадської безпеки гр. ОСОБА_6 , посвідчення №052\19-08 журналу «Гренадер» на ім'я ОСОБА_6 , дисконтну картку АЗС «WOG», картку «UniCreditBank» на ім'я ОСОБА_6 , документ про обов'язкове страхування, записник синього кольору, ручку синього кольору, кашкет чорного кольору, мобільний телефон марки «Sigma» з IMEI НОМЕР_4 , IMEI НОМЕР_5 , годинник чорного кольору Quartz, набедрену тряпчану сумку темно-зеленого кольору, запальничку, після набуття вироком законної сили - повернути ОСОБА_6 ;

- посвідчення водія ОСОБА_6 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу «Мазда», д.н. НОМЕР_6 , які повернуті ОСОБА_6 , після набуття вироком законної сили - залишити останньому;

- сім предметів чорного кольору (гумових куль), зразки речовини бурого кольору, револьвер «Сафарі 820 G», калібру 9 мм, серійний номер НОМЕР_3 , предмет чорного кольору, схожий на кулю, із залишками речовини бурого кольору, п'ятнадцять патронів калібру 9 мм Р.А., п'ять стріляних гільз калібру 9 мм Р.А., мункліп з шести стріляними гільзами, бирку, зразки крові та зрізи нігтів ОСОБА_6 , зразки крові потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , металеву пластину, марлевий тампон, змиви з лівої та правої рук ОСОБА_6 , контрольний зразок, після набуття вироком законної сили - знищити.

Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя-доповідач:

Судді:

Попередній документ

125587159

Наступний документ

125587161

Інформація про рішення:

№ рішення:	125587160
№ справи:	140/3276/17
Дата рішення:	03.03.2025
Дата публікації:	06.03.2025
Форма документу:	Вирок
Форма судочинства:	Кримінальне
Суд:	Вінницький міський суд Вінницької області
Категорія справи:	Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	(02.07.2018)
Результат розгляду:	Відмовлено
Дата надходження:	26.06.2018

Розклад засідань:

Минулі засідання (87)

16.05.2026 21:22	Вінницький апеляційний суд
16.05.2026 21:22	Вінницький апеляційний суд
16.05.2026 21:22	Вінницький апеляційний суд
16.05.2026 21:22	Вінницький апеляційний суд
16.05.2026 21:22	Вінницький апеляційний суд
16.05.2026 21:22	Вінницький апеляційний суд
16.05.2026 21:22	Вінницький апеляційний суд
16.05.2026 21:22	Вінницький апеляційний суд
16.05.2026 21:22	Вінницький апеляційний суд
16.01.2020 15:00	Вінницький міський суд Вінницької області
04.02.2020 10:00	Вінницький міський суд Вінницької області
12.02.2020 11:00	Вінницький міський суд Вінницької області
27.02.2020 16:30	Вінницький міський суд Вінницької області
25.03.2020 15:00	Вінницький міський суд Вінницької області
28.04.2020 09:30	Вінницький міський суд Вінницької області
21.05.2020 11:00	Вінницький міський суд Вінницької області
09.06.2020 11:00	Вінницький міський суд Вінницької області
11.06.2020 11:00	Вінницький міський суд Вінницької області
01.07.2020 11:00	Вінницький міський суд Вінницької області
20.08.2020 12:00	Вінницький міський суд Вінницької області
17.09.2020 12:30	Вінницький міський суд Вінницької області
20.10.2020 11:30	Вінницький міський суд Вінницької області
08.12.2020 11:30	Вінницький міський суд Вінницької області
24.12.2020 15:30	Вінницький міський суд Вінницької області
20.01.2021 11:00	Вінницький міський суд Вінницької області
27.01.2021 16:30	Вінницький міський суд Вінницької області
15.02.2021 17:00	Вінницький міський суд Вінницької області
03.03.2021 17:00	Вінницький міський суд Вінницької області
25.03.2021 10:00	Вінницький міський суд Вінницької області
29.03.2021 15:00	Вінницький міський суд Вінницької області
13.04.2021 17:00	Вінницький міський суд Вінницької області
19.05.2021 15:00	Вінницький міський суд Вінницької області
09.06.2021 15:00	Вінницький міський суд Вінницької області
06.07.2021 17:00	Вінницький міський суд Вінницької області
07.07.2021 09:30	Вінницький міський суд Вінницької області
22.09.2021 10:00	Вінницький апеляційний суд
22.10.2021 10:00	Вінницький апеляційний суд
26.11.2021 10:30	Вінницький апеляційний суд
23.12.2021 10:00	Вінницький апеляційний суд
26.01.2022 14:00	Вінницький апеляційний суд
17.02.2022 10:30	Вінницький апеляційний суд
16.03.2022 14:00	Вінницький апеляційний суд
29.08.2022 16:00	Вінницький міський суд Вінницької області
27.09.2022 12:00	Вінницький міський суд Вінницької області
03.10.2022 14:00	Вінницький міський суд Вінницької області
01.11.2022 12:00	Вінницький міський суд Вінницької області
14.11.2022 10:00	Вінницький міський суд Вінницької області
07.12.2022 12:00	Вінницький міський суд Вінницької області
22.12.2022 11:00	Вінницький міський суд Вінницької області
19.01.2023 15:30	Вінницький міський суд Вінницької області
01.02.2023 15:00	Вінницький міський суд Вінницької області
03.03.2023 14:30	Вінницький міський суд Вінницької області
15.03.2023 15:00	Вінницький міський суд Вінницької області
27.03.2023 15:00	Вінницький міський суд Вінницької області
10.05.2023 11:30	Вінницький міський суд Вінницької області
23.05.2023 11:30	Вінницький міський суд Вінницької області
06.06.2023 11:30	Вінницький міський суд Вінницької області
20.06.2023 11:30	Вінницький міський суд Вінницької області
15.08.2023 14:30	Вінницький міський суд Вінницької області
12.09.2023 11:30	Вінницький міський суд Вінницької області
27.09.2023 10:30	Вінницький міський суд Вінницької області
10.10.2023 14:30	Вінницький міський суд Вінницької області
08.11.2023 15:30	Вінницький міський суд Вінницької області
22.12.2023 11:30	Вінницький міський суд Вінницької області
08.01.2024 14:30	Вінницький міський суд Вінницької області
22.01.2024 14:30	Вінницький міський суд Вінницької області
07.02.2024 14:30	Вінницький міський суд Вінницької області
08.03.2024 11:30	Вінницький міський суд Вінницької області
15.04.2024 10:00	Вінницький міський суд Вінницької області
25.04.2024 10:00	Вінницький міський суд Вінницької області
08.05.2024 11:00	Вінницький міський суд Вінницької області
15.05.2024 16:30	Вінницький міський суд Вінницької області
22.05.2024 16:30	Вінницький міський суд Вінницької області
21.06.2024 12:00	Вінницький міський суд Вінницької області
26.06.2024 16:30	Вінницький міський суд Вінницької області
09.08.2024 12:00	Вінницький міський суд Вінницької області
16.10.2024 16:30	Вінницький міський суд Вінницької області
07.11.2024 16:45	Вінницький міський суд Вінницької області
24.12.2024 14:30	Вінницький міський суд Вінницької області
13.01.2025 10:00	Вінницький міський суд Вінницької області
27.02.2025 16:30	Вінницький міський суд Вінницької області
28.02.2025 09:30	Вінницький міський суд Вінницької області
03.03.2025 10:00	Вінницький міський суд Вінницької області
28.04.2025 11:00	Вінницький апеляційний суд
12.05.2025 11:00	Вінницький апеляційний суд
18.06.2025 11:00	Вінницький апеляційний суд
04.07.2025 10:00	Вінницький апеляційний суд