ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
27.02.2025Справа № 910/4356/24
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Містокс»
про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду
міста Києва від 16.07.2024 у справі № 910/4356/24
за позовом Заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах
держави в особі Київської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Містокс»
про стягнення 978.013,61 грн
Суддя Сівакова В.В.
секретар судового засідання Ключерова В.С.
за участю представників сторін
від прокуратури Колодчина Р.В., прокурор
від позивача Буханистий О.В., самопредставництво
від відповідача не з'явився
09.04.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Містокс» про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою площею 0,3582 га з кадастровим номером 8000000000:90:291:0004 на вул. Колекторній, 50 у Дарницькому районі міста Києва в сумі 978.013,61 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.04.2024 відкрито провадження у справі № 910/4356/24 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.07.2024 у справі № 910/4356/24 позов задоволено повністю та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Містокс» на користь Київської міської ради безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою площею 0,3582 га з кадастровим номером 8000000000:90:291:0004 на вул. Колекторній, 50 у Дарницькому районі міста Києва в сумі 978.013,61 грн; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Містокс» на користь Київської міської прокуратури 14.670,20 грн витрат по сплаті судового збору.
21.08.2024 на виконання рішення Господарським судом міста Києва видано відповідні накази.
10.01.2025 до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Містокс» про перегляд рішення Господарського суду міста Києва № 910/4356/24 від 16.07.2024 за нововиявленими обставинами, в якій міститься клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами до закінчення розгляду справи в суді у зв'язку з відсутністю повідомлення про зміст позовних вимог, часу та місця розгляду справи, за результатами якої було прийнято рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2024.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/4356/24 від 13.01.2025 в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Містокс» про відстрочення сплати судового збору до закінчення розгляду справи відмовлено; заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Містокс» про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2024 у справі № 910/4356/24 за нововиявленими обставинами залишено без руху та встановлено заявнику десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху для усунення недоліків заяви шляхом подання відповідних доказів.
22.01.2025 заявником усунено недоліки заяви шляхом подання до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» відповідних документів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 4356/24 від 24.01.2025 прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Містокс» про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2024 у справі № 910/4356/24 за нововиявленими обставинами та відкрити провадження за нововиявленими обставинами. Розгляд заяви вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. Судове засідання для розгляду заяви призначено на 11.02.2025. Запропоновано прокуратурі та позивачу у строк до 10.02.2025 подати заперечення на заяву відповідача, та докази їх направлення іншим учасникам справи.
07.02.2025 від прокуратури до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшли заперечення на заяву відповідача, в якій просить відмовити у задоволенні заяви відповідача про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2024 у справі № 910/4356/24 за нововиявленими обставинами та залишити рішення суду без змін.
11.02.2025 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки представник відповідача не може з'явитись у судове засідання у зв'язку з хворобою.
Відповідач у судове засідання 11.02.2025 не з'явився.
11.02.2025 у судовому засіданні відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 27.02.2025.
27.02.2025 від відповідача на адресу електронної пошти суду надійшло клопотання, в якому просить суд оголосити перерву в судовому засіданні для надання доказів у справі та зобов'язати Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради та Київську міську раду витребувати докази.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/4356/24 від 27.02.2025 дане клопотання відповідача повернуто без розгляду на підставі ст. 170 Господарського процесуального кодексу України.
Прокуратура в судовому засіданні 27.02.2025 проти задоволення заяви відповідача про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами заперечувала повністю.
Позивач в судовому засіданні 27.02.2025 проти задоволення заяви відповідача про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами заперечував повністю.
Відповідач у судове засідання 27.02.2025 не з'явився.
Розглянувши заяву відповідача про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 320 Господарського процесуального кодексу України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:
1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;
3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Частиною 4 ст. 320 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:
1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи;
2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
Подана Товариством з обмеженою відповідальністю «Містокс» заява про перегляд рішення за нововиявленими обставинами обґрунтована тим, що відповідач з'ясував наявність обставин, які існували на час розгляду справи в суді, проте не могли бути відомі відповідачу та суду в цій справі, які відносяться до нововиявлених та є безумовними підставами для перегляду судового рішення, оскільки,
1) за твердженням прокурора, ним встановлено, що відповідач для обслуговування складської будівлі площею 97,8 кв. м (площа під забудовою 108,0 кв. м) використовує земельну ділянкою кадастровий номер 8000000000:90:291:0004 площею 0,3582 га, тоді як згідно проектної документації з землеустрою в липні 2020 році відповідач звертався до позивача з заявою про надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі (літера А) за адресою: вул. Колекторна, 50 у Дарницькому районі м. Києва за рахунок частини існуючої земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:90:291:0182 загальною площею 0,36 га;
2) попри твердження прокурора про встановлення факту обставин спірних відносин жодного обстеження земельної ділянки з визначенням необхідної площі для обслуговування складської виробничої будівлі площею 97,8 кв. м (площа під забудовою 108,0 кв. м) прокурором та позивачем не здійснювалось, що доводиться їх необізнаністю щодо реального розташування земельної ділянки, її меж та площі нерухомого майна під забудовою;
3) з огляду на викладені у витязі з Державного земельного кадастру обмеження зазначена в позовній заяві земельна ділянка кадастровий номер 8000000000:90:291:0004 взагалі не може бути використана за цільовим призначенням 03.10 «Для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов'язаною з отриманням прибутку», оскільки вся вона розташована в санітарній зоні, громадська забудова якої заборонена наказом Міністерства охорони здоров'я України «Про затвердження у використанні Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів земельної ділянки» № 173 від 19.06.1996;
4) прокурор та позивач, попри наявні в проектній документації викопіювання з планів земельних ділянок та розташування об'єктів нерухомого майна на них, копій зазначених планів з технічної документації з землеустрою суду не надали та безпідставно послались на те, що для обслуговування складської виробничої будівлі корисною площею 97,8 кв. м, лінійний розмір якої вздовж вул. Колекторної складає 12,7 м, а відстань від фасадної частини (входу в будівлю) до проїзної частини вул. Колекторної становить менше 20 м, фактично послались на те, що для утримання будівлі площею 108 кв. м та організації вантажного майданчика перед складом площею 240 кв. м необхідна вся сформована засобами Державного земельного кадастру земельна ділянка № 8000000000:90:291:0004 площею 3582 кв. м, що вочевидь не відповідає засадам необхідності, розумності та достатності і на відповідача виключно за формальних ознак формування в Державному земельному кадастрі земельної ділянки певної площі та цільового призначення помилково було покладено обов'язок по утриманню зазначеної земельної ділянки, якою відповідач не користується і не може користуватись, а відтак підстави для сплати орендної плати за користування якою відсутні.
Суд зазначає, що до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є, одночасна наявність таких трьох умов:
- по-перше, їх існування на час розгляду справи,
- по-друге, те, що ці обставини не були відомі і не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи,
- по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).
Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.
Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи.
Необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту); так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами.
Тож, нововиявлена обставина - це юридичний факт, який передбачений нормами права і тягне виникнення, зміну або припинення правовідносин; юридичний факт, що має істотне значення для правильного вирішення даної конкретної справи. Якби нововиявлена обставина була відома суду під час винесення судового акта, то вона обов'язково вплинула б на остаточні висновки суду; юридичний факт, який існував на момент звернення заявника до суду з позовом і під час розгляду справи судом; юридичний факт, який не міг бути відомий ані особі, яка заявила про це в подальшому, ані суду, що розглядав справу.
Водночас нововиявленими можуть бути визнані лише істотно значимі, суттєві обставини, тобто такі обставини, обізнаність суду стосовно яких у розгляді справи забезпечила б прийняття цим судом іншого рішення.
Прийняття та розгляд заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не означає обов'язкового скасування чи зміни рішення, що переглядається. Результат перегляду повинен випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, і встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Зі змісту поданої відповідачем заяви вбачається, що відповідач в обґрунтування нововиявлених обставин посилається на документи, що наявні у справі, проте при дослідженні яких судом не враховані певні обставини.
Отже, доводи заявника про наявність нововиявлених обставин для перегляду рішення зводяться виключно до переоцінки доказів у справі, як таких що були оцінені судом, та подання таких нових доказів, що не оцінювалися судом, оскільки не були подані сторонами справи, стосовно обставин, що були встановлені судом, що не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами.
Таким чином, заявником не повідомлено суду будь-яких матеріально-правових фактів, які б в установленому порядку спростовували факти, що були покладені в основу судового рішення від 16.07.2024 у справі № 910/4356/24.
У даному випадку господарський суд виходить з того, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.
Зважаючи на положення частини 1 статті 9 Конституції України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика Європейського суду з прав людини (далі - Суд), через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Згідно з усталеною практикою Суду принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. рішення Суду у справах Христов проти України, no. 24465/04, від 19.02.2009, Пономарьов проти України, no. 3236/03, від 03.04.2008).
У справі «Нєлюбін проти Російської Федерації» суд також дійшов висновку, що принцип правової визначеності вимагає, серед іншого, щоб якщо суди ухвалили остаточне рішення з питання, то їх рішення не піддавалося би сумніву. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Такі рішення можуть бути скасовані лише у виняткових обставинах, а не тільки з метою одержання іншого рішення у справі.
За висновками суду, заявник фактично ставить під сумнів рішення суду, яке набрало законної сили, та заявляє вимоги, спрямовані на повторний розгляд справи та винесення іншого судового рішення.
З врахуванням вищевикладеного, наведені заявником обставини не є нововиявленими в розумінні ст. 320 Господарського процесуального кодексу України та не можуть слугувати підставою для скасування рішення, яке переглядається.
Заявлене відповідачем у заяві про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами клопотання про витребування у Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради документів не підлягає задоволенню з огляду на те, що витребувані документи за своєю правовою природою є новими доказами.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 325 Господарського процесуального кодексу України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.
За приписами ч. 4 ст. 325 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 234, 325 Господарського процесуального кодексу України, -
1. В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Містокс» про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2024 у справі № 910/4356/24 за нововиявленими обставинами відмовити повністю.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2024 у справі № 910/4356/24 залишити в силі.
Відповідно до статті 235 Господарського процесуального кодексу України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя В.В.Сівакова