ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.03.2025Справа № 910/15373/24
За позовом Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оіліндустрія ЛТД"
про стягнення 16763,40 грн.
Суддя Усатенко І.В.
Без виклику учасників справи
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області Товариства з обмеженою відповідальністю "Оіліндустрія ЛТД" про стягнення 16763,40 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором 62/61юр від 24.01.2024.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2024 відкрито провадження у справі № 910/15373/24, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Ухвала суду про відкриття провадження була отримана відповідачем в його електронному кабінеті в підсистемі "Електронний суд" 19.12.2024 о 19:21, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.
02.01.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечує проти позову в частині нарахованих штрафних санкцій та просить їх зменшити в зв'язку з надмірністю та недоведеністю понесення позивачем збитків. Відповідач просить зменшити пеню до 400,00 грн, а штраф до 100,00 грн. Проти суми основного боргу заперечення відповідачем не висловлені.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
24.01.2025 між Аварійно-рятувальним загоном спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оіліндустрія ЛТД" (замовник) укладено договір № 62/61юр, відповідно до п.2.1. якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання по наданню додаткової платної послуги (ДК016:2010(84.25.19)). Код 4060061 "Проведення профілактичних робіт із запобігання аваріям на бурових установках та обладнанні. Виконавець здійснює виконання послуги через структурний підрозділ АРЗ СП ГУ ДСНС України у Полтавській області.
Згідно п. 3.1, 3.3 договору вартість наданих виконавцем послуг за цим договором визначається на підставі калькуляції, яка є невід'ємною частиною договору, виконана згідно до Методики формування вартості платних послуг, які надаються підрозділами, затверджена спільним наказом МНС України, Мінфіну України, Мінекономрозвитку України № 1/2/1 від 03.02.2012. Вартість послуги переглядається виконавцем, якщо в ході виконання послуги виникли додаткові витрати, не передбачені калькуляцією та змінюється додатковою угодою. Протягом 3 банківських днів після виконання послуг і отримання рахунку та акту здавання-приймання послуги, замовник сплачує виконавцю вартість наданої послуги у розмірі, визначеному в рахунку виконавця.
Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2024, але в усякому разі в частині проведення розрахунків до повного виконання замовником взятих на себе зобов'язань по цьому договору (п. 6.1 договору).
В підтвердження обставин надання позивачем відповідачу послуг за договором №62/61юр від 24.01.2024 до матеріалів справи долучено приймально-здавальні акти: № 10719-22 від 05.03.2024 на суму 5009,39 грн, № 10720-22 від 05.03.2024 на суму 3303,89 грн та № 10721-22 від 05.03.2024 на суму 3474,74 грн. Долучені акти підписані обома контрагентами та скріплені їх печатками. Будь-які зауваження чи застереження щодо надання послуг, вказаних в актах, відсутні. Загальна вартість послуг становить 1178,02 грн.
Відповідач надані йому послуги не оплатив, проти якості та вартості послуг у відзиві не заперечував.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Між сторонами був укладений договір № 62/61юр від 24.01.2024 про надання послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Матеріалами справи підтверджено надання послуг за договором № 62/61юр від 24.01.2024 на загальну суму 11788,02 грн, які відповідачем оплачені не були.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовами договору було передбачено оплату послуг у повному обсязі протягом 3 банківських днів, з моменту надання послуг. Оскільки, як підтверджено актами послуги у повному обсязі на суму 11788,02 грн були надані 05.03.2024, відповідач був зобов'язаний оплатити їх не пізніше 08.03.2024. Тобто з 09.03.2024 відповідач є таким, що прострочив оплату наданих позивачем за договором № 62/61юр від 24.01.2024 послуг.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як свідчать матеріали справи, відповідач всупереч договору своє зобов'язання зі своєчасної оплати наданих послуг не виконав, у зв'язку з чим наявна заборгованість у сумі 11788,02 грн.
Пункт 1 статті 612 ЦК України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи те, що відповідно до умов договору строк оплати наданих послуг настав, а доказів сплати заборгованості станом на день розгляду справи відповідачем не надано, позовні вимоги про стягнення заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню в розмірі 11788,02 грн.
Крім того, позивача просить стягнути з відповідача за порушення виконання зобов'язань за договором штраф у розмірі 825,16 грн, пеню в сумі 3029,52 грн, 3% річних у розмірі 25794,20 грн за період з 11.03.2024 по 22.11.2024, та інфляційні втрати у розмірі 871,70 грн за загальний період з березня по жовтень 2024.
Пунктом 1 ст. 216 ГК України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно п. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до п. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 статті 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 5.2 договору за порушення терміну оплати замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,1 %вартості наданих послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від вказаної вартості.
Водночас, положеннями ч. 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Отже ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Отже, з урахуванням встановлених судом обставин та приписів законодавства, позивач мав право нараховувати пеню за прострочення виконання відповідачем свого грошового зобов'язання з 09.03.2024 по 09.09.2024 (з урахуванням дати виникнення прострочення та шестимісячного обмеження на нарахування пені). Крім того, ставка пені обмежена законом - подвійною обліковою ставкою НБУ.
Суд здійснив перерахунок пені в рамках визначеного позивачем періоду з 11.03.2024 по 09.09.2024 за ставкою в розмірі подвійної облікової ставки НБУ. Згідно перерахунку суду з відповідача підлягає стягненню пеня у сумі 1593,96 грн.
Суд перевірив розрахунок штрафу, здійснений позивачем та вважає його обгрунтованим та арифметично вірним, а оскільки, прострочення наразі триває більше 30 календарних днів, з відповідач підлягає стягненню штраф у розмірі 825,16 грн.
Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, з наведених норм права вбачається, що у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, а також три проценти річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд перевірив розрахунок 3 % річних, здійснений позивачем за період з 11.03.2024 по 22.11.2024 та вважає його не обґрунтованим, оскільки, позивач не врахував, що 2024 рік є високосним. Згідно перерахунку суду з відповідача підлягають стягненню 3 % річних у розмірі 248,32 грн.
Згідно розрахунку суду, сума втрат від інфляції є більшою, ніж розрахована позивачем. Проте, оскільки, суд згідно приписів ст. 237 ГПК України позбавлений права виходити за межі позовних вимог, з відповідача підлягають стягненню втрати від інфляції у визначеному позивачем розмірі - 871,70 грн.
Щодо клопотання відповідача про зменшення пені до 400,00 грн та штрафу до 100,00 грн.
Відповідач у своєму клопотанні зазначає наступне: "В обґрунтуваннях позовної заяви та доданих до неї документів, відсутні докази, якi б свідчили про погіршення фінансового стану, або ускладнення в господарський діяльності, чи завдання Позивачу збитків, в тому числі саме в результаті порушення Відповідачем строків розрахунку. Відповідач наразі не має проектів, які приносили б прибуток, та перебуває у важкому фінансовому стані. Беручи до уваги вищенаведене та відсутність в діях Відповідача умислу, спрямованого на порушення зобов'язання, а також те, що нарахована неустойка є надмірним тягарем для Відповідача та значно перевищує збитки, Відповідач вважає, що є підстави для зменшення розміру неустойки (штрафу, пені). Так, вважаємо за доцільне зменшити розмір пені з 3029,52 грн. до 400,00грн., та розмір штрафу з 825,16 грн. до 100,00грн. "
Виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими Господарським кодексом України та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (частина перша статті 199 Господарського кодексу України).
Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Аналогічні приписи наведено у статті 233 Господарського кодексу України, за змістом якої у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Аналіз приписів статей 551 Цивільного кодексу України, 233 Господарського кодексу України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Відповідно до частини третьої статті 13, частини першої статті 76, статті 78, статті 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 зі справи № 904/4685/18 від 21.11.2019 зі справи № 916/553/19).
Водночас слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд відзначає, що станом на день прийняття рішення відповідачем основне зобов'язання за договором так і не було виконано. Крім того, відповідачем не надано суду жодних доказів в підтвердження скрутного становища відповідача та не вказано і не доведено підстав не виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань. Відсутність коштів, не може вважатись причиною та підставою для зменшення санкцій. Крім того, на думку суду, з огляду на значний період прострочення та його триваючий характер, заявлені позивачем санкції не є надмірними. Відсутність доказів понесення позивачем збитків не є однозначною підставою для зменшення штрафних санкцій, оскільки, ситуація судом оцінюється в комплексі, з урахуванням поданих обома сторонами доказів.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено виключних обставин, що можуть бути підставою для зменшення штрафних санкцій. Суд відмовляє відповідачу у задоволенні його клопотання про зменшення штрафних санкцій.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість, як і не надав контр розрахунків заявлених до стягнення сум.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. 129, 237-238, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оіліндустрія ЛТД" (04053, м. Київ, провулок Киянівський, будинок 3-7, офіс 102А; ідентифікаційний код 42137747) на користь Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області (36007, Полтавська область, м. Полтава, вулиця Решетилівська, будинок 53, ідентифікаційний код 08804689) суму основного боргу у розмірі 11788 (одинадцять тисяч сімсот вісімдесят вісім) грн 02 коп., 3% річних у розмірі 248 (двісті сорок вісім) грн 32 коп., втрати від інфляції у розмірі 871 (вісімсот сімдесят одну) грн 70 коп., пеню у розмірі 1593 (одна тисяча п'ятсот дев'яносто три) грн 96 коп., штраф у розмірі 825 (вісімсот двадцять п'ять) грн 16 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 2214 (дві тисячі двісті чотирнадцять) грн 86 коп.
3. В частині позовних вимог про стягнення пені у розмірі 1435,56 грн та 3% річних у розмірі 0,68 грн - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя І.В.Усатенко