ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.02.2025Справа № 910/7610/24
за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "А52"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
1) Міжнародний фонд "Відродження"
2) ОСОБА_1
про стягнення 252069,61 грн.
Суддя Усатенко І.В.
Секретар судового засідання Скобіола О.П.
Представники сторін: згідно протоколу судового засідання
У судовому засіданні 20.02.2025 в порядку ст. 240 Господарського процесуального кодексу України було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "А52" про стягнення 252069,61 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані не оплатою у повному обсязі спожитої відповідачем теплової енергії.
Ухвалою суду від 24.06.2024 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
03.07.2024 від позивача через канцелярію суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви на виконання ухвали від 24.06.2024.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження справі, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку строщеного позовного провадження без виклику представників сторін, надано відповідачу строк на подання відзиву.
16.09.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує, оскільки, в розумінні Закону України "Про житлово-комунальні послуги", відповідач не є учасником відповідних правовідносин. Співвласниками будинку було прийнято рішення про укладення індивідуальних договорів на надання комунальних послуг з теплопостачання, а отже, відповідач не є колективним споживачем, як і не має ліцензії на надання послуг з теплопостачання, а тому позові вимоги заявлені до нього безпідставно. Клопотання про поновлення строку на подання відзиву мотивовано тим, що відповідач не отримував від позивача позовні матеріали, що унеможливило своєчасне подання відзиву.
Ухвалою суду від 22.10.2024 судом поновлено відповідачу строк на подання відзиву та долучено його до матеріалів справи; призначено у справі судове засідання на 04.11.2024, зобов'язано сторін надати суду письмові пояснення та додаткові докази.
В судовому засіданні 04.11.2024 представник позивача подав клопотання про поновлення строку та письмові пояснення.
Суд, протокольною ухвалою поновив строк на подання доказів та долучив докази і письмові пояснення до матеріалів справи.
В судовому засіданні 04.11.2024 оголошено перерву до 18.11.2024.
18.11.2024 від відповідача надійшла заява на виконання вимог суду.
В судовому засіданні 18.11.2024 оголошено перерву до 25.11.2024.
22.11.2024 від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких він просить закрити провадження в частині суми основного боргу 143200,00 грн, в зв'язку з відсутністю предмету спору в цій частині (оплата відповідачем).
25.11.2024 від позивача надійшло клопотання про долучення додаткових доказів.
Ухвалою суду від 25.11.2024 справу № 910/7610/24 вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі. Підготовче засідання у справі призначено на 12.12.2024. Залучено у якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міжнародний фонд "Відродження"-1 та ОСОБА_1-2.
05.12.2024 від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів.
12.12.2024 від третьої особи-1 до суду надійшли письмові пояснення.
12.12.2024 від відповідача до суду надійшли відзив на позовну заяву та докази по справі.
У підготовчому засіданні 12.12.2024 судом протокольною ухвалою оголошено перерву до 23.01.2025.
30.12.2024 від позивача до суду надійшли додаткові пояснення.
Ухвалою суду від 23.01.2025 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до розгляду по суті на 20.02.2025.
В судове засідання 20.02.2025 представники третіх осіб не з'явились, про дату та час судового розгляду були повідомлені належним чином.
Неявка третіх осіб не перешкоджає розгляду справи по суті.
В судовому засіданні 20.02.2025 представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у заявах по суті спору.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, з підстав, викладених у заявах по суті спору.
Відповідно до ст. 217 ГПК України про закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами суд зазначає в протоколі судового засідання і переходить до судових дебатів.
В судових дебатах представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача просив у позові відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 "Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", КП "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ "Київенерго". За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.
Отже, з 01.05.2018 постачання теплової енергії здійснює КП "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО".
01.02.2022 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" (енергопостачальна організація) та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "А52" (абонент) укладено договір № 330188 на постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідно до п. 1.1 якого предметом цього договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором.
Відповідно до пункту 2.2.1 Договору енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у гарячій воді на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору.
Згідно п. 2.3.1 договору, абонент зобов'язується додержуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.
Як передбачено п. 5.1, 5.3 договору облік споживання абонентом теплової енергії проводиться за приладами обліку. Абонент, що має прилади обліку щомісяця надає енергопостачальній організації звіт по фактичному споживанню теплової енергії в терміни передбачені у додатку № 1 до цього договору.
Абонент несе відповідальність за виконання порядку розрахунків за теплову енергію, викладених у додатку № 4 договору (п. 6.3.4 договору).
Відповідно до п. 2 додатку № 4 до договору абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує енергопостачальній організації вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця або оформляє договір про заставу майна, згідно Закону України "Про заставу", як засіб гарантії сплати спожитої теплової енергії.
Згідно п. 3, 4 додатку № 4 до договору, в разі якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку: при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, ця кількість перевищення самостійно сплачується абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця; у випадку, якщо фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду сальдо розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку. Абоненти, що не мають приладів обліку кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплих джерел енергопостачальної організації, та кількості годин роботи тепловикористовуючого обладнання абонента в розрахунковому періоді. Різниця між заявленою та фактично спожитою абонентом тепловою енергією сплачується ним самостійно, не пізніше 15 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Відповідно до п. 5 додатку №4 до договору абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у ЦОК за адресою: вул. Волоська, 42: облікову картку фактичного споживання теплової енергії за завітний період; акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду; акт виконаних робіт.
Згідно п. 8.1, 8.4 договору він набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2022. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.
Додатком № 3 до договору обумовлено, що розрахунки з абонентом за відпущену теплову енергію енергопостачальною організацією проводяться згідно з тарифами, затвердженими розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 13.10.2020 № 2145, за кожну відпущену Гігакалорію без урахування ПДВ: для опалення 2162,24 грн/1 ГКал.
До матеріалів справи долучені додатки до договору № 1 "Обсяг постачання теплової енергії абоненту", № 2 "Температурний графік роботи теплових мереж КП "Київтеплоенерго" на 2021/2022", № 3 "Тарифи на теплову енерегію", № 4 "Порядок розрахунків за теплову енергію", № 5 "Схема балансової належності та експлуатаційної відповідальності", № б/н "Акт розмежування балансової належності теплових мереж та експлуатаційної відповідальності сторін", № 7 "Умови припинення постачання теплової енергії", № 8 "Довідка ОСББ "А52" опалення і гаряче водопостачання яких здійснюється від теплових мереж енергопостачальної організації", № 9 "Довідка про теплові навантаження об'єктів ОСББ "А52"".
З поданих до матеріалів справи документів вбачається, що теплопостачання позивачем здійснювалось відповідачу за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд 44А.
Відповідач, порушуючи умови договору несвоєчасно здійснював оплату спожитої теплової енергії, що стало підставою звернення позивача до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 215582,77 грн, втрат від інфляції у розмірі 27080,93 грн, 3% річних у розмірі 6468,11 грн, пені у розмірі 2937,80 грн.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до частин 1, 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Згідно з частиною 6 статті 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону.
Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів (частини 7 статті 276 ГК України).
Відповідно до ч. 4, 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу. У разі якщо така організація не є теплотранспортуючою, то теплотранспортуюча організація не має права відмовити теплогенеруючій організації у транспортуванні теплової енергії, якщо це дозволяють технічні можливості системи. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.07 № 1198 (далі - Правила № 1198) Правила визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії (п. 1 Правил).
Згідно п. 40 Правил № 1198 Споживач теплової енергії зобов'язаний: вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил
Водночас, правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюються спеціальним Законом України "Про житлово-комунальні послуги".
Відповідно до статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Положеннями Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України , якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора (частина 4 статті 612 ЦК України).
За приписами частини 2 статті 613 Цивільного кодексу України, якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.
Боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора (частина 4 статті 613 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження факту надання послуг за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №330188 від 01.02.2022 року з постачання теплової енергії за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 44А за період лютий 2022 - квітень 2024 позивачем надано: рахунок-фактуру від 30.04.2024; акт звіряння розрахунків за теплову енергію від 30.04.2024; акти приймання-передавання товарної продукції за період з лютого 2022-травень 2022, грудень 2022, березень 2024, підписані та скріплені печаткою енергопостачальної організації; облікові картки за період з лютого 2022-травень 2022, грудень 2022, березень 2024; довідки про нарахування за теплову енергію; акт про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи № 01587/21/1413 від 01.11.2021; акт для укладення договору на теплопостачання № 1151№22/1073 від 14.02.2022; відомості обліку теплової енергії, підписані представниками позивача та відповідача; корінці нарядів на включення та відключення об'єкта тепло споживання; акт № 1315 від 17.01.2024 про порушення споживачем Правил користування тепловою енергією та/або умов договору.
Отже, з поданих до матеріалів справи доказів вбачається, що заборгованість відповідача утворилась з урахуванням: - перерахунку розміру нарахувань за теплову енергію згідно показників тепло лічильника з урахування уточненої величини коефіцієнта перерахунку за березень 2022 (виконано у квітні 2022); - перерахунку розміру нарахувань за теплову енергію згідно показників тепло лічильника з урахуванням уточненої величини коефіцієнту перерахунку за лютий 2022 (виконано у травні 2022); - проведеного перерахунку коефіцієнтів зміни розміру нарахувань у грудні 2022 також змінений розмір нарахувань за теплову енергію для категорії споживачів "інші" із застосуванням щомісячної середньозваженої фактичної ціни природнього газу. Коригування нарахувань за період лютий-березень 2022 за коефіцієнтами у бік зменшення категорії споживачів "інші" за теплову енергію виконано у грудні 2022; з урахуванням виявлених порушень, зафіксованих в Акті про порушення № 1315 від 17.01.2024 (нарахування було здійснено за фактично спожиту теплову енергію, згідно обумовленого тарифу без нарахування та застосування штрафних санкцій).
Тобто з відповідача позивач просить стягнути вартість спожитої ним в період з лютого 2022 по квітень 2024 теплової енергії, обсяг та вартість якої розрахована за показниками засобів обліку.
Суд зазначає, що Відповідачем не надано жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України, які б спростовували наведені в доданих позивачем до матеріалів справи облікових картках обсяги споживання теплової енергії відповідачем за спірний період.
Питання прийняття облікових карток (табуляграм) в якості належних та допустимих доказів на підтвердження надання послуги з постачання теплової енергії у справах про стягнення заборгованості за договорами постачання (купівлі - продажу) теплової енергії, у контексті їх оцінки судами як доказів, неодноразово вирішувалося у судовій практиці (постанови Верховного Суду від 28.03.2018 зі справи № 910/6652/17, від 12.07.2018 зі справи № 910/6654/17, від 12.10.2018 зі справи № 910/30728/15).
Судом враховано, що облікові картки, акти приймання - передавання товарної продукції, наявні в матеріалах справи з боку відповідача не підписані, проте договором визначено, що обов'язок отримати рахунок-фактуру, акт приймання-передавання товарної продукції; облікову картку фактичного споживання за попередній період та акт звіряння покладений на відповідача (споживача). Відповідач (споживач послуги теплової енергії) отримання послуг та розмір їх вартості не заперечував. Доказів протилежного відповідачем не надано.
В процесі розгляду справи відповідачем частково було оплачено суму основного боргу у розмірі 143200,39 грн, що підтверджується долученою до матеріалів справи довідкою позивача від 18.11.2024 № 30/вих-330188. В означеній довідці зазначено, що КП "Київтеплоенерго" повідомляє, що станом на 15.11.2024 сума основної заборгованості ОСББ "А52" за договором № 33018 від 01.02.2022 за період з 01.02.2022 по 01.05.2022 у справі № 910/7610/24 становить 72382,38 грн, за рахунок сплати загальною сумою 143200,39 грн
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо: 2) відсутній предмет спору.
З огляду на зазначене, суд закриває провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 143200,39 грн, в зв'язку з відсутністю предмету спору.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №330188 від 01.02.2022 року за період лютий 2022 року - квітень 2024 року становить 72382,38 грн, що підтверджується матеріалами справи.
Щодо заперечень відповідача з приводу відсутності у нього обов'язку сплачувати вартість спожитої теплової енергії, оскільки, безпосередньо мешканці здійснюють оплату на рахунок постачальника, а ОСББ не є належним суб'єктом у даних правовідносинах.
Об'єкт за яким надаються послуги теплопостачання за договором №330188 від 01.02.2022 це вбудовані нежитлові приміщення в житловому будинку по вул. Січових Стрільців, 44 А, загальною площею 1579,10 кв м. Загальна площа будинку становить 18537,7 кв м.
Згідно ч. 2 ст. 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Як передбачено ст. 385 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об'єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту. Об'єднання власників квартир, житлових будинків є юридичною особою, яка створюється та діє відповідно до статуту та закону.
Відповідно до ст. 22 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, отримання послуги з управління побутовими відходами, об'єднання за рішенням загальних зборів має право: задовольняти зазначені потреби самостійно шляхом самозабезпечення; визначати управителя, виконавців окремих житлово-комунальних послуг, з якими усі співвласники укладають відповідні договори; виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг. Питання самостійного забезпечення об'єднанням експлуатації та утримання багатоквартирного будинку та користування спільним майном у такому будинку регулюються Господарським кодексом України в частині господарчого забезпечення діяльності негосподарюючих суб'єктів. Самостійне забезпечення об'єднанням утримання і експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у багатоквартирному будинку може здійснюватися безпосередньо співвласниками, а також шляхом залучення об'єднанням фізичних та юридичних осіб на підставі укладених договорів. Газо- та електропостачання квартир та нежитлових приміщень здійснюється на підставі договорів між їх власниками і газо- та електропостачальними організаціями відповідно до вимог законодавства. Договори з управителем укладаються об'єднанням відповідно до закону. Для фінансування самозабезпечення об'єднання співвласники сплачують відповідні внески і платежі в розмірах, установлених загальними зборами об'єднання. За згодою правління окремі співвласники можуть у рахунок сплати таких внесків і платежів виконувати окремі роботи. Об'єднання оплачує холодну та гарячу воду, теплову та електричну енергію, природний газ, комунальні послуги за цінами (тарифами), встановленими для населення, крім частини таких послуг, що оплачуються власниками нежитлових приміщень.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг. Виконавцями комунальних послуг є: 3) послуг з постачання теплової енергії - теплопостачальна організація;
Згідно ч. 5 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. У разі прийняття співвласниками багатоквартирного будинку рішення про обрання моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) відповідно до частини першої статті 14 цього Закону та повідомлення виконавців комунальних послуг про прийняте рішення за два місяці до запланованої дати укладення договору: такий виконавець зобов'язаний укласти договори про надання комунальних послуг відповідно до вимог цієї статті згідно з обраною співвласниками моделлю організації договірних відносин; раніше укладений із таким виконавцем договір про надання комунальної послуги достроково припиняється з дати набрання чинності новим договором, укладеним із співвласниками, але припинення (втрата чинності) дії раніше укладеного договору не звільняє сторони від виконання зобов'язань за цим договором та від відповідальності за порушення його умов. Якщо за 30 днів до закінчення строку дії договору співвласники багатоквартирного будинку не повідомили виконавця відповідної комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) про прийняття рішення про вибір моделі організації договірних відносин, визначеної в частині першій статті 14 цього Закону, публічний індивідуальний договір про надання комунальної послуги, укладений з таким виконавцем, вважається продовженим на наступний однорічний строк.
Згідно ч. 6 ст. 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі укладення договору про надання комунальної послуги об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку як колективним споживачем такий договір укладається з виконавцем відповідної послуги об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку від власного імені. Умови укладення та виконання такого договору, а також відносини між колективним споживачем та індивідуальними споживачами регулюються статутом такого об'єднання та рішеннями його уповноважених органів управління. Такий договір може бути укладений з виконавцем відповідної комунальної послуги, за умови обладнання багатоквартирного будинку вузлом (вузлами) обліку, що забезпечує загальний облік споживання комунальної послуги у будинку. Обслуговування та заміна вузлів комерційного обліку здійснюються суб'єктами господарювання, уповноваженими на виконання таких робіт, залученими співвласниками та за рахунок співвласників.
Відповідачем до матеріалів справи долучено рішення загальних зборів ОСББ від 09.12.2021, оформлене протоколом № 1. Згідно вказаного рішення співвласниками було визначено модель договору щодо постачання теплової енергії, вирішено визнати обраною з 01.02.2022 наступну модель договірних відносин: індивідуальний договір про надання комунальних послуг без плати за обслуговування внутрішньо будинкових систем багатоквартирного будинку за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 44-А та зобов'язати правління ОСББ повідомити надавача комунальних послуг про прийняте співвласниками рішення.
01.02.2022 між позивачем та відповідачем було укладено договір № 330188 на постачання теплової енергії у гарячій воді на постачання теплової енергії до нежитлових приміщень загальною площею 1579,1 кв м.
Згідно ст. 10 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об'єднання співвласників, проведення зборів та прийняття відповідних рішень здійснюються згідно із законом, що регулює діяльність об'єднань співвласників багатоквартирних будинків. До повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі про: 1) розпорядження спільним майном багатоквартирного будинку, встановлення, зміну та скасування обмежень щодо користування ним; 9) вибір моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги (укладення індивідуального та/або колективного договору про надання комунальної послуги). Рішення зборів співвласників є обов'язковими для всіх співвласників, включаючи тих, які після прийняття таких рішень набули право власності на квартиру чи нежитлове приміщення. За рішенням зборів співвласників повноваження щодо прийняття рішень стосовно спільного майна, яким користується лише певна група співвласників (власники квартир та нежитлових приміщень, розташованих в одному під'їзді або секції багатоквартирного будинку, тощо), за умови що при цьому не порушуються права інших співвласників, можуть бути передані цій групі співвласників (крім рішень щодо вчинення правочинів стосовно розпорядження спільним майном, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації). Рішення щодо спільного майна приймаються зборами такої групи співвласників та доводяться до її відома у порядку, передбаченому цією статтею. Рішення зборів групи співвласників є обов'язковими для такої групи співвласників та виконуються за її рахунок. Рішення зборів групи співвласників у письмовій формі доводяться до відома управителя не пізніше 15 календарних днів з дня проведення зборів групи співвласників або завершення строку, встановленого для проведення письмового опитування (у разі його проведення), а до відома інших співвласників - у спосіб, визначений зборами співвласників у рішенні щодо передачі таких повноважень.
Договір №330188 від 01.02.2022 стосується надання послуг лише до нежитлових приміщень.
З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що власниками нежитлових приміщень по вул. Січових Стрільців, 44 а є: ОСОБА_1 - нежитлове приміщення №255, загальною площею 248,3 кв м; Міжнародний фонд "Відродження" - нежитлове приміщення № 254 площею 388,4 кв м, № 256 площею 7,6 кв м; ОСББ "А52" - нежитлове приміщення № 253 а, площею 11,2 кв м, № 251 площею 8,4 кв м. Інформація щодо власників решти нежитлових приміщень у реєстрі відсутня.
З поданих до матеріалів справи третьою особою-1 доказів вбачається, що вартість спожитої Міжнародним фондом "Відродження" теплової енергії оплачується ним не безпосередньо позивачу, а саме відповідачу, згідно виставлених саме відповідачем рахунків.
В спростування даних обставин, відповідач жодних доказів не надав, як і не надав доказів того, що решті власників нежитлових приміщень він не виставляє рахунки та не приймає оплату від них за спожиті комунальні послуги.
Крім того, саме відповідач частково оплачував вартість спожитої нежитловими приміщеннями теплової енергії та брав на себе гарантійні зобов'язання щодо оплати вартості спожитих комунальних послуг (лист від 14.11.2024 № 1411/1).
Суд відзначає, що відповідач не повідомив позивача про прийняте загальними зборами ОСББ рішення від 09.12.2021, оформлене протоколом № 1, в якому визначили модель договору щодо постачання теплової енергії (укладення безпосередніх договорів). Про рішення не було повідомлено ні після прийняття означеного рішення, ні після укладення договору №330188 від 01.02.2022. Натомість, послуги отримувались та частково оплачувались саме відповідачем.
Суд також відзначає, що договір між сторонами не визнаний недійсним та не суперечить приписам законодавства, оскільки, власники нежитлових приміщень не позбавлені права обрати іншу модель постачання комунальних послуг, зокрема теплової енергії, та сплачувати їх через колективного споживача ОСББ. Згідно приписів Законів України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", "Про житлово-комунальні послуги" відповідач може бути суб'єктом у даних правовідносинах, зокрема як колективний споживач. В зв'язку з означеним, договір №330188 від 01.02.2022 є обов'язковим до виконання обома контрагентами, зокрема і в частині оплати спожитих комунальних послуг.
Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати відповідачем позивачу заборгованості за отриману теплову енергію у розмірі 72382,38 грн та відсутності у відповідача обов'язку сплатити означену заборгованість.
Отже, суд зазначає, що відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив сплату заборгованості за отриману теплову енергію в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 72382,38 грн - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Позивач також просив стягнути з Відповідача 3% річних за загальний період прострочення з 01.03.2022 року по 30.04.2024 року у розмірі 6468,11 грн та інфляційні втрати у розмірі 27080,93 грн за період з 01.03.2022 по 30.04.2024.
Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тобто, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 Цивільного кодексу України ) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.
Суд зауважує, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Суд перевірив розрахунок 3% річних за період з 01.03.2022 по 30.04.2024, здійснений позивачем, та виявив арифметичні помилки у розрахунку. Згідно перерахунку суду, з відповідача підлягають стягненню 3% річних у сумі 6464,80 грн.
При перевірці розрахунку втрат від інфляції, судом встановлено, що позивач невірно визначив сукупний індекс інфляції, та не врахував дефляцію. Згідно перерахунку суду за період з 01.03.2022 по 30.04.2024 з відповідача підлягають стягненню втрати від інфляції у розмірі 25262,99 грн. Тобто позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.
Щодо стягнення з відповідача пені в сумі 2937,80 грн за період з 01.04.2024 по 30.04.2024 суд відзначає наступне.
Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
За змістом частини 2 статті 217 Господарського кодексу України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України ).
За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 2, 3 статті 549 Цивільного кодексу України).
Згідно п. 7 додатку № 4 до договору абоненту на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) енергопостачальною організацією нараховується пеня у розмірі 0,5% за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.
Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Суд перевірив розрахунок пені, здійснений позивачем розрахунок, та не вважає його обґрунтованим, оскільки, позивач не врахував обставин, що 2024 рік є високосним та налічує 366 днів, а не 365. Тобто пеня мала розраховуватись за формулою: сума боргу*2*на облікову ставку НБУ%/366*кількість днів прострочення. Згідно перерахунку суду з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 2929,77 грн за період з 01.04.2024 по 30.04.2024. Тобто вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.
Приписами статті 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмету доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із статтею 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Таким чином, з огляду на встановлені вище обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Згідно приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволених вимог.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,
1. Закрити провадження в частині позовних вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 143200,39 грн, в зв'язку з відсутністю предмету спору.
2. Позов задовольнити частково.
3. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "А52" (04053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 44-А, ідентифікаційний код: 44376069) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, будинок 5; ідентифікаційний код: 40538421) суму основного боргу у розмірі 72382 (сімдесят дві тисячі триста вісімдесят дві) грн 38 коп., втрати від інфляції у розмірі 25262 (двадцять п'ять тисяч двісті шістдесят дві) грн 99 коп., 3% річних у розмірі 6464 (шість тисяч чотириста шістдесят чотири) грн 80 коп., пеню у розмірі 2929 (дві тисячі дев'ятсот двадцять дев'ять) грн 77 коп. та судовий збір у розмірі 3753 (три тисячі сімсот п'ятдесят три) грн 60 коп.
4. В частині позовних вимог про стягнення втрат від інфляції у розмірі 1817,94 грн, пені у розмірі 8,03 грн та 3% річних у розмірі 3,31 грн - відмовити.
5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повне рішення складено 03.03.2025
Суддя І.В.Усатенко