ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
03.03.2025Справа № 910/15779/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справу
за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»
до Житлово-будівельного кооперативу «Каштан»
про стягнення 183 793,09 грн,
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до Житлово-будівельного кооперативу «Каштан» про стягнення 183 793,09 грн, з яких: заборгованість у розмірі 157 923,58 грн, інфляційні втрати у розмірі 7 663,24 грн, 3% річних у розмірі 2 413,85 грн, пеня у розмірі 7 896,24 грн, штраф у розмірі 7 896,18 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано не сплатою відповідачем заборгованості за надані позивачем послуги з водопостачання та водовідведення за договором № 02681/4-04 від 01.07.2003, за період з 01.10.2023 по 30.09.2024.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.12.2024 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу надано строк для подання відповіді на відзив.
Зазначена ухвала була отримана відповідачем 25.12.2024, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету відповідача.
22.01.2025 до суду від відповідача надійшла заява про визнання позову. В даній заяві відповідач просить при ухвалені рішення судові витрати розподілити відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України, а також зменшити розмір неустойки, у зв'язку із збройною агресією російської федерації.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.
01.07.2003 між ВАТ «АК «Київводоканал» (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал») (постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом «Каштан» (абонент) було укладено договір на послуги водопостачання та водовідведення № 02681/4-04 (надалі - Договір), відповідно до п. 1 якого постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент зобов'язується розраховуватись за вищезазначені послуги згідно умов договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держитлокомунгоспу України №65 від 01.07.1994 (Правила).
За містом пп. а) п. 2.2 Договору встановлено, що абонент сплачує вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новими тарифами з часу їх введення в дію без внесення змін до цього договору.
Відповідно до п. 3.1 Договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента. Для абонента із стабільним об'ємом водоспоживання (або незначним коливанням), зняття показників може здійснюватись один раз на квартал.
Згідно з п. 3.2 Договору якщо водолічильники тимчасово знято представниками постачальника або їх зіпсовано не з вини абонента, кількість використаної води визначається за середньодобовою витратою за останні два розрахункові місяці за показниками водолічильника. У разі роботи водолічильніків менше 2-х місяців кількість води визначається за середньодобовою витратою роботи водолічильника, але не менше 10-ти днів. Такий порядок зберігається до установки нового водолічильника і перерахунок за попередній час не проводиться.
Пунктом 3.3 Договору передбачено, що кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника та інших способів визначення об'ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію у відповідності з п. 21.2 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України.
Відповідно до п. 3.4 Договору абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому органами виконавчої влади у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи. Постачальник інформує абонента про розмір діючих тарифів у платіжних документах, що направляються щомісячно до банківської установи абонента.
Позивач вказує, що на виконання умов Договору за період з 01.10.2023 по 31.09.2024 надав відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення на суму 310 678,22 грн, з яких відповідачем сплачено 152 754,64 грн.
Спір виник у справі у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання за Договором по оплаті наданих послуги з водопостачання та водовідведення, у зв'язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості у розмірі 157 923,58 грн.
Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором надання послуг водопостачання та водовідведення, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання в т.ч. Глави 63 Цивільного кодексу України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Закону України «Про питну воду та питне водопостачання».
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За змістом ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг
Частиною 3 ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що якість комунальної послуги повинна відповідати вимогам, встановленим цим Законом, іншими актами законодавства та договором. Обов'язок забезпечення відповідності якості комунальної послуги встановленим вимогам покладається на виконавця такої послуги. Обов'язок забезпечення відповідності якості послуги з управління встановленим вимогам та договору покладається на управителя багатоквартирного будинку. Захист прав споживачів житлово-комунальних послуг здійснюється уповноваженим центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного нагляду (контролю) за дотриманням законодавства про захист прав споживачів.
Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Позивач стверджує, що у період з 01.10.2023 по 30.09.2024 надав відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення на суму 310 678,22 грн, а відповідач оплатив такі послуги на суму 152 754,64 грн.
На підтвердження обсягів наданих послуг згідно Договору у період з 01.10.2023 по 30.09.2024 до справи судом долучені надані позивачем акти обстеження та зняття показань з вузла обліку, більшість з яких погоджена та підписана відповідачем, довідка АТ "КІБ" з реєстром дебетових повідомлень, що підтверджує виставлення рахунків до банківської установи.
Суд відзначає, що відповідно до п. 3.5 Договору у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов'язаний у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи направити поважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання акту звірки в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом.
Відповідачем встановлений Договором порядок надання заперечень щодо кількості або вартості наданих послуг виконано не було, та у встановлений договором строк не направлено свого представника з обґрунтовуючими документами для проведення звіряння.
Таким чином, надані позивачем послуги з постачання питної води та приймання стічних вод у систему каналізації, відповідно до умов Договору, вважаються прийнятими.
В свою чергу, як зазначає позивач та не заперечує відповідач, за спірний період Житлово-будівельним кооперативом «Каштан» було сплачено 152 754,64,00 грн.
Враховуючи вищезазначене, а також ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку про правомірність та доведеність заявлених позовних вимог у частині стягнення заборгованості у сумі 157 923,58 грн.
Відповідач, у свою чергу, звернувся до суду із заявою, в якій визнав вимоги позивача в повному обсязі. Дана заява підписана уповноваженим представником Житлово-будівельного кооперативу «Каштан» - Золотопупом Сергієм Васильовичем, який діє на підставі ордеру серії ВІ № 1218336 від 06.01.2025, виданого на підставі договору про надання правничої допомоги від 06.01.2025 № 06/01/2025. Вказаним договором представник відповідача не обмежується у правах щодо визнання позовів, пред'явлених до Житлово-будівельного кооперативу «Каштан».
У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд (ч. 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, відповідачем визнано факт порушення ним своїх зобов'язань за Договором, матеріали справи не містять доказів на спростування даних обставин, відтак суд приходить до висновку про наявність у Житлово-будівельного кооперативу «Каштан» обов'язку сплатити на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» заборгованості за надані за період з 01.10.2023 по 30.09.2024 послуги з водопостачання та водовідведення у розмірі 157 923,58 грн.
За приписами частин 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За таких обставин, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» про стягнення основної суми заборгованості підлягають задоволенню повністю.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача за порушення виконання своїх грошових зобов'язань інфляційні втрати у розмірі 7 663,24 грн, 3% річних у розмірі 2 413,85 грн, пеню у розмірі 7 896,24 грн та штраф у розмірі 7 896,18 грн.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Відтак, суд зазначає, що вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат заявлено позивачем правомірно.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок сум 3% річних та інфляційних втрат, на предмет арифметичної правильності та відповідності вимогам закону, судом встановлено, що він здійснений правильно, а тому до стягнення з відповідача підлягає сума 3% річних в розмірі 2 413,85 грн та сума інфляційних втрат в розмірі 7 663,24 грн.
Щодо вимог про стягнення штрафу та пені суд відзначає таке.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.
Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пунктом 4.1 Договору передбачено, що за безпідставну відмову від оплати наданих послуг абонент сплачує штраф у розмірі 5% від несплаченої суми.
За несвоєчасну оплату послуг Абонент сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення (п. 4.2 Договору).
Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд вважає розрахунок пені у розмірі 7 896,24 грн, штрафу у розмірі 7 8969,18 грн за прострочення виконання грошового зобов'язання правильним та обґрунтованим.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 76, 77 ГПК України).
Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано наступне. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі та стягнення з Житлово-будівельного кооперативу «Каштан» на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» заборгованості у розмірі 157 923,58 грн, пені у розмірі 7 896,24 грн., штрафу у розмірі 7 896,18 грн, інфляційних у розмірі 7 663,24 грн та 3% річних у розмірі 2 413,85 грн.
Вирішуючи питання можливості зменшення розміру пені та штрафу, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Стаття 233 ГК України надає право суду у випадку, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, зменшити розмір цих санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
При цьому, диспозиція частини третя статті 551 Цивільного кодексу України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо а) він значно перевищує розмір збитків, та б) за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій.
Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.
При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому надмірне зменшення розміру штрафних санкцій фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі ст. 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.
Суд об'єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання) тощо.
При цьому реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Оцінюючи доводи відповідача в обґрунтування необхідності зменшення неустойки, суд зазначає, що сам лише факт введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати господарську діяльність та виконувати взяті на себе договірні зобов'язання. У кожному конкретному випадку у конкретних відносинах боржник має довести безпосередній вплив непереборної обставини на можливість виконання ним зобов'язання.
Проаналізувавши подану заявником заяву суд дійшов висновку, що заявник не довів наявність скрутного майнового становища, поважності причин неналежного виконання зобов'язань, винятковості цього випадку, а також невідповідності штрафних санкцій наслідкам порушення.
Отже, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення заявлених позивачем до стягнення штрафних санкцій за порушення відповідачем своїх зобов'язань за Договором.
Статтею 130 ГПК України унормовано порядок розподілу судових витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
З урахуванням викладеного 50 відсотків судового збору підлягає поверненню позивачу з державного бюджету, а 50 відсотків відшкодовуються за рахунок відповідача.
Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 129, 130, 236- 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Каштан» (02154, м. Київ, бульвар Давидова, будинок 15; ідентифікаційний код 22884784) на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, будинок 1-А; ідентифікаційний код 03327664) заборгованість у розмірі 157 923,58 грн, 3% річних у розмірі 2 413,85 грн, інфляційні втрати у розмірі 7 663,24 грн, штраф у розмірі 7896,18 грн, пеню у розмірі 7896,24 грн та судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.
3. Повернути Приватному акціонерному товариству «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, будинок 1-А; ідентифікаційний код 03327664) зі спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в сумі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 коп., сплачений відповідно до платіжної інструкції № 6228 від 20.12.2024.
4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складання та підписання повного рішення: 03.03.2025.
Суддя Т. Ю. Трофименко