ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.02.2025Справа №910/12973/24
За позовом Акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "АТП ЗЗБК №1 ДБК-1"
а участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору,
на стороні відповідача:1. ОСОБА_1 2. Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Саламандра"
простягнення відшкодування шкоди у розмірі 7 200,35 грн
Суддя Бойко Р.В.
секретар судового засідання Кучерява О.М.
Представники учасників справи:
від позивача:Ковбаснюк В.В.
від відповідача:Качараба В.П.
від третьої особи-1:не з'явився
від третьої особи-2:не з'явився
У жовтні 2024 року Акціонерне товариство "Страхова компанія "Країна" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТП ЗЗБК №1 ДБК-1" про стягнення відшкодування шкоди у розмірі 20 875,40 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Акціонерним товариством "Страхова компанія "Країна" на підставі Договору добровільного страхування наземного транспорту №УА/0226820 від 22.05.2020 та внаслідок настання 08.12.2020 дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування у розмірі 28 075,75 грн власнику автомобіля Hyundai Accent, державний номерний знак НОМЕР_1 , а тому позивачем відповідно до положень ст. 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.
Позивач вказує, що відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля MAN TGA 18.430, державний номерний знак НОМЕР_2 , водієм якого скоєно дорожньо-транспортну пригоду, станом на дату настання останньої була застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Саламандра" на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АО/004574678, тому ПАТ "СК "Саламандра" виплачено на користь позивача страхове відшкодування у розмірі 7 200,35 грн.
На думку позивача, в іншій частині - у розмірі 20 875,40 грн збиток підлягає відшкодуванню відповідачем, оскільки водій автомобіля MAN TGA 18.430, державний номерний знак НОМЕР_2 , - ОСОБА_1 на момент настання спірної дорожньо-транспортної пригоди працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю "АТП ЗЗБК №1 ДБК-1" та виконував трудові обов'язки.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2024 відкрито провадження у справі №910/12973/24; вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання); залучено до участі у розгляді даної справи ОСОБА_1 в якості третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача; залучено до участі у розгляді даної справи Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Саламандра" в якості третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача; визначено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.
19.11.2024 засобами поштового зв'язку від Товариства з обмеженою відповідальністю "АТП ЗЗБК №1 ДБК-1" надійшов відзив на позов, в якому відповідач зазначає, що сума страхового відшкодування, здійсненого Акціонерним товариством "Страхова компанія "Країна", становить 28 075,75 грн, в той час як страховиком Товариства з обмеженою відповідальністю "АТП ЗЗБК №1 ДБК-1" - Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Саламандра" було виплачено позивачу суму страхового відшкодування у розмірі 20 875,40 грн. Крім того, відповідач вказує, що згідно полісу №АО/004574678 сума ліміту відповідальності за шкоду заподіяну майну складає 130 000,00 грн, а відтак вся сума сплаченого позивачем страхового відшкодування у розмірі 28 075,72 грн підлягає стягненню з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Саламандра". При цьому, Товариство з обмеженою відповідальністю "АТП ЗЗБК №1 ДБК-1" визнає наявність в нього обов'язку сплатити на користь позивача суму франшизи у розмірі 500,00 грн, однак звертає увагу суду, що Акціонерне товариство "Страхова компанія "Країна" не зверталось до відповідача за сплатою цих коштів. У відзиві Товариство з обмеженою відповідальністю "АТП ЗЗБК №1 ДБК-1" у порядку частини 1 статті 90 Господарського процесуального кодексу України поставило Акціонерному товариству "Страхова компанія "Країна" два запитання про обставини, що мають значення, на думку позивача, для справи, а також викладено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, у відповідності до якого відповідач очікує понести витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 12 000,00 грн.
25.11.2024 через систему "Електронний суд" від Акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, зі змісту якої вбачається, що позивачем було виявлено неточності у позовній заяві стосовно розміру позовних вимог, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача відшкодування шкоди у розмірі 7 200,35 грн. Тобто позивачем фактично зменшено суму грошових вимог до відповідача.
27.11.2024 через систему "Електронний суд" від Акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що оскільки розміру страхового відшкодування за полісом обов'язкового страхування не вистачає для повного відшкодування шкоди, то за загальними нормами з приводу відшкодування шкоди, нести відповідальність має відповідач, у розмірі нанесеної матеріальної шкоди, з приводу якої у страховика за полісом обов'язкового страхування не настає обов'язок у її виплаті. Також позивач звертає увагу суду, що на момент дорожньо-транспортної пригоди забезпечений за договором добровільного страхування №23/УА/0226820/2.1.5.01 транспортний засіб Hyundai Accent, державний номерний знак НОМЕР_1 , експлуатувався біля 9 років, страховик відповідача - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Саламандра" мало право на застосування зносу на замінені деталі, при розрахунку вартості матеріального збитку відповідно до ст. 22, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" і відповідно, різниця, яка у такому випадку виникає, покладається на винну у настанні дорожньо-транспортної пригоди особу, а так як остання перебувала у трудових відносинах на підставі ст. 1172 Цивільного кодексу, обов'язок з відшкодування покладається на відповідача. До того ж позивач зазначає, що наданий представником відповідача попередній розрахунок суми судових витрат не деталізує конкретний перелік наданих послуг, а саме: неможливо точно встановити вартість правового аналізу наявних документів, скільки часу представником відповідача було затрачено на вказану дію, та відповідно, яка сума коштів відповідає проведенню цих дій.
04.12.2024 засобами поштового зв'язку від Товариства з обмеженою відповідальністю "АТП ЗЗБК №1 ДБК-1" надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач зазначає, що позивачем не надано жодного доказу і не доведено, що Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Саламандра" при здійсненні розрахунку страхового відшкодування враховувало коефіцієнт фізичного зносу, а також що розмір завданої шкоди (вартість ремонту транспортного засобу) становить 28 075,75 грн і при ремонті автомобіля Hyundai Accent, державний номерний знак НОМЕР_1 , були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації. Відповідач вважає, що якщо позивач не погоджується із виплаченою Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Саламандра" сумою страхового відшкодування, то він мав про це повідомити письмово страхову компанію та звернутись до відповідних установ для рецензування висновку експерта третьої особи-2, так як відповідальність Товариства з обмеженою відповідальністю "АТП ЗЗБК №1 ДБК-1" за шкоду майну була застрахована на суму 130 000,00 грн. Крім того, відповідач вказує, що виставлений ФОП рахунок на оплату вартості ремонту автомобіля Hyundai Accent, державний номерний знак НОМЕР_1 , не є належним доказом, який підтверджує розмір завданого матеріального збитку, оскільки таким доказом є саме акт виконаних ремонтних робіт, який в свою чергу позивачем наданий не був. У змісті заперечень відповідачем викладено розрахунок судових витрат, у відповідності до якого відповідач очікує понести витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 12 000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2024 призначено у справі №910/12973/24 судове засідання на 17.12.2024; прийнято до розгляду заяву Акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" про зменшення розміру позовних вимог; встановлено учасникам справи нові строки на подання заяв по суті спору з урахуванням зменшених позовних вимог.
16.12.2024 через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "АТП ЗЗБК №1 ДБК-1" надійшов відзив на позов, який за своєю суттю є компіляцією наданих раніше відповідачем заяв по суті спору.
Протокольними ухвалами Господарського суду міста Києва від 17.12.2024 прийнято відзив на позов до розгляду; визнано обов'язковою явку представника позивача у наступне засідання; зобов'язано позивача надати суду оригінали документів, долучених ним до позовної заяви; оголошено перерву в судовому засіданні до 23.01.2025.
17.01.2025 через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "АТП ЗЗБК №1 ДБК-1" надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів сплати франшизи в розмірі 500,00 грн.
Протокольними ухвалами Господарського суду міста Києва від 23.01.2025 зобов'язано позивача надати суду оригінал акту і рахунку, які додані до позову, у строк - 2 тижні; оголошено перерву в судовому засіданні до 06.02.2025.
24.01.2025 через систему "Електронний суд" від Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Саламандра" надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.
В судове засідання 06.02.2025 з'явились представники сторін, надали пояснення по суті спору, за змістом яких представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, а представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні, а також судом та представниками сторін було оглянуто оригінали доказів.
Треті особи явку своїх представників у судове засідання 06.02.2025 не забезпечили, про причини неявки суд не повідомили, хоча про розгляд Господарським судом міста Києва справи №910/12973/24 та призначені у ній засідання повідомлялись належним чином, що підтверджується наявними в ній доказами.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
З огляду на вказані приписи господарського процесуального закону, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 та представника Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Саламандра".
В судовому засіданні 06.02.2025 судом завершено розгляд справи №910/12973/24 по суті, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У засіданнях здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
22.05.2020 між Акціонерним товариством "Страхова компанія "Країна" (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №УА/0226820 (надалі - Договір), предметом страхування за яким є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням наземним транспортним засобом Hyundai Accent, державний номерний знак НОМЕР_1 , на випадок настання страхових випадків, зокрема пошкодження чи знищення транспортного засобу або його частин внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП).
19.11.2020 близько 12 год. 15 хв. по Кільцевій дорозі у м. Києві сталася ДТП за участі автомобіля Hyundai Accent, державний номерний знак НОМЕР_1 , та автомобіля MAN TGA 18.430, державний номерний знак НОМЕР_2 , а саме: водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом MAN TGA 18.430, при перестроюванні не надав перевагу в русі транспортному засобу Hyundai Accent, який рухався в попутному напрямку по тій смузі, на яку мав намір перестроїтись ОСОБА_1 , що призвело до утворення механічних пошкоджень на транспортних засобах з матеріальними збитками.
ДТП сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 п. 10.3 Правила дорожнього руху, що підтверджується постановою Святошинського районного суду міста Києва від 11.01.2021 у справі №759/21775/20.
19.11.2020 ОСОБА_2 звернувся до Акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" із повідомленням про настання страхового випадку, в якому зазначив про пошкодження внаслідок спірної ДТП задніх лівих дверей, лівого порогу, заднього лівого крила в автомобілі Hyundai Accent, державний номерний знак НОМЕР_1 .
На підставі страхового акта №23/61437/2.1.5.1 (в якому вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Hyundai Accent, державний номерний знак НОМЕР_1 , була визначена з урахуванням виставленого ФОП Вівчар В.М. рахунку №20/11/23-77 від 23.11.2020 на суму 28 075,75 грн без ПДВ) та заяви страхувальника про виплату страхового відшкодування від 26.11.2020 позивач, виконуючи свої зобов'язання за Договором, здійснив відшкодування завданої шкоди внаслідок спірної ДТП шляхом перерахування коштів в розмірі 28 075,75 грн на рахунок ФОП Вівчар В.М. (особа, вказана ОСОБА_2 у заяві страхувальника про виплату страхового відшкодування від 26.11.2020).
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Отже, Акціонерне товариство "Страхова компанія "Країна", виплативши страхове відшкодування вказаній власником автомобіля Hyundai Accent, державний номерний знак НОМЕР_1 , особі, набуло право вимоги до особи, винної у завданні шкоди, в частині коштів у розмірі 28 075,75 грн.
Станом на дату ДТП цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля MAN TGA 18.430, державний номерний знак НОМЕР_2 , була застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Саламандра" на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АО/004574678 з встановленим розміром страхової суми за шкоду, заподіяну майну, - 130 000,00 грн, франшизи - 0.
29.01.2021 Акціонерне товариство "Страхова компанія "Країна" звернулось до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Саламандра" із претензією вих. №1310 від 21.01.2021, в якій просило виплати страхове відшкодування за полісом №АО/004574678 у розмірі 28 075,75 грн.
17.02.2021 Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Саламандра" на виконання своїх зобов'язань за полісом №АО/0045746 та на підставі страхового акту №0029870.11.20/1 перерахувало Акціонерному товариству "Страхова компанія "Країна" в якості страхового відшкодування кошти у розмірі 20 875,40 грн, що підтверджується платіжним дорученням №9431 від 17.02.2021 та випискою по рахунку позивача.
Спір у справі виник у зв'язку з твердженнями Акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" з урахування зменшення розміру позовних вимог, що в іншій частині шкода у розмір 7 200,35 грн (28 075,75 грн вартості відновлювального ремонту - 20 875,40 грн відшкодованих страховиком за полісом) підлягає відшкодуванню Товариством з обмеженою відповідальністю "АТП ЗЗБК №1 ДБК-1", оскільки винний у настанні ДТП водій автомобіля MAN TGA 18.430, державний номерний знак НОМЕР_2 , - ОСОБА_1 на момент настання спірної дорожньо-транспортної пригоди працював водієм у Товаристві з обмеженою відповідальністю "АТП ЗЗБК №1 ДБК-1" та виконував трудові обов'язки.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Зобов'язання, що виникають внаслідок заподіяння шкоди, належать до позадоговірних зобов'язань. Ці правовідносини регулюються Главою 82 Цивільного кодексу України.
За загальними положеннями статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
До складу збитків включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (стаття 225 Господарського кодексу України).
Для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: порушення зобов'язання; збитки; причинний зв'язок між порушенням зобов'язання та збитками; вина.
Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.
Статтями 1166, 1167 Цивільного кодексу України визначені загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду, а саме: майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою статті 1167 Цивільного кодексу України.
За приписами частин 1 та 2 статті 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно частини 1 статті 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
У даній справі позивач вказує, що збитки були завдані протиправною дією працівника Товариства з обмеженою відповідальністю "АТП ЗЗБК №1 ДБК-1" при виконанні ним своїх трудових обов'язків.
Перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "АТП ЗЗБК №1 ДБК-1" станом на дату настання ДТП встановлене Святошинським районним судом міста Києва у постанові від 11.01.2021 у справі №759/21775/20 та не заперечувалось відповідачем у відзиві, а відтак дані обставини в силу приписів ч.ч. 1, 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України не підлягають доказуванню.
Факт неправомірних дій ОСОБА_1 , що мали своїм наслідком завдання автомобілю Hyundai Accent, державний номерний знак НОМЕР_1 , збитків, встановлений постановою Святошинського районного суду міста Києва від 11.01.2021 у справі №759/21775/20, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Заперечення відповідача щодо позову фактично звелись до тверджень про ненадання позивачем доказів розміру завданих збитків автомобілю Hyundai Accent, державний номерний знак НОМЕР_1 , яким на думку Товариства з обмеженою відповідальністю "АТП ЗЗБК №1 ДБК-1", є акт виконаних ремонтних робіт. Крім того, відповідач вказує, що позивач не довів який саме коефіцієнт фізичного зносу був застосований Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Саламандра" при визначені ним розміру страхового відшкодування за полісом №АО/0045746, а у разі неправомірно визначеного третьою особою-2 значення коефіцієнт фізичного зносу, то відповідач вважає, що позивач повинен був вжити заходів для оспорення розміру страхового відшкодування за полісом №АО/0045746 та стягнення коштів із Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Саламандра", а не страхувальника за полісом, яким є відповідач.
Щодо розміру завданих автомобілю Hyundai Accent, державний номерний знак НОМЕР_1 , внаслідок спірної ДТП збитків, то суд відзначає, що визначення поняття доказів, вимоги щодо доказів, властивостей доказів та порядку їх оцінки урегульовано у главі 5 "Докази та доказування" Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частинами першою, третьою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
17.10.2019 набув чинності Закон України №132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 25.06.2020 у справі №924/233/18).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж.К. та інші проти Швеції" Суд наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні Європейського суду з прав людини від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України", в якому Суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.
Відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують
На підтвердження розміру завданих автомобілю Hyundai Accent, державний номерний знак НОМЕР_1 , збитків позивачем було надано:
- повідомлення про настання страхового випадку, в якому власником / страхувальником авто викладено опис пошкоджень спірного транспортного засобу (задніх лівих дверей, лівого порогу, заднього лівого крила);
- схему місця ДТП, складену працівником поліції, в якій також вказані пошкодження спірного транспортного засобу (задніх лівих дверей, лівого порогу, заднього лівого крила, їх лакофарбового покриття);
- акт огляду транспортного засобу від 21.11.2020, в якому зафіксовано пошкодження спірного авто, в тому числі із здійсненням фото фіксації;
- виставлений Фізичною особою-підприємцем Вівчарем Володимиром Миколайовичем рахунок №20/11/23-77 від 23.11.2020 на суму 28 075,75 грн для оплати ремонтних робіт по автомобілю Hyundai Accent, державний номерний знак НОМЕР_1 ;
- заяву страхувальника про виплату страхового відшкодування від 26.11.2020, в якій власник / страхувальник авто просив виплати страхове відшкодування на рахунок Фізичної особи-підприємця Вівчара Володимира Миколайовича;
- платіжне доручення №15234 від 03.12.2020 на суму 28 075,75 грн, з якого вбачається, що Акціонерним товариством "Страхова компанія "Країна" було перераховано Фізичній особі-підприємцю Вівчару Володимиру Миколайовичу кошти у розмірі 28 075,75 грн в якості виплати страхового відшкодування за автомобіль з державним номерним знаком НОМЕР_1 .
У суду відсутні будь-які підстави вважати, що Фізичною особою-підприємцем Вівчарем Володимиром Миколайовичем (основним видом діяльності якого за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів) не було виконано відновлювального ремонту застрахованого за Договором автомобіля після одержання від позивача суми коштів, необхідної для такого ремонту.
Пунктом 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003, передбачено, що значення коефіцієнту фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки.
Відповідно до Свідоцтва серії НОМЕР_3 про державну реєстрацію транспортного засобу рік випуску автомобіля Hyundai Accent, державний номерний знак НОМЕР_1 , - 2011, а відтак на момент ДТП строк його експлуатації перевищував 7 років, тому розмір страхового відшкодування за полісом №АО/0045746 підлягав визначенню із урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, що очевидно і було здійснено Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Саламандра", яке перерахувало позивачу кошти у розмірі 20 875,40 грн, а не 28 075,75 грн, як це просило Акціонерне товариство "Страхова компанія "Країна" у претензії вих. №1310 від 21.01.2021.
В свою чергу Товариством з обмеженою відповідальністю "АТП ЗЗБК №1 ДБК-1" не надано жодних доказів на противагу наданим позивачем доказам ні на спростування вартості відновлювального ремонту автомобіля Hyundai Accent, державний номерний знак НОМЕР_1 , ні на спростування вірності здійсненого його ж страховиком за полісом №АО/0045746 розрахунку коефіцієнту фізичного зносу.
Фактично відповідач проігнорував приписи ст.ст. 3, 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, які передбачають змагальність сторін і обов'язок не лише позивача, а й відповідача, доведення обставин, на які вони посилаються.
Тобто вся правова позиція відповідача зводиться до голослівних зауважень щодо поданих позивачем доказів без надання будь-яких доказів, наприклад, звіту про оцінку завданого матеріального збитку транспортному засобу Hyundai Accent, державний номерний знак НОМЕР_1 , чи ремонтної калькуляції ціни ремонту по системі AUDATEX (яка може бути складена на підставі фото пошкодженого автомобіля), чи контррозрахунку застосованого Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Саламандра" значення коефіцієнту фізичного зносу, якщо він вважає його невірно визначеним, тощо.
Хоч відповідач зазначає, що позивач не вказав значення коефіцієнту фізичного зносу, який був застосований третьою особою-2, проте і сам такого значення не наводить, хоча Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Саламандра" саме його контрагент за договірними відносинами.
Суд не погоджується, що позивач зобов'язаний був оспорювати визначений Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Саламандра" розмір страхового відшкодування за полісом №АО/0045746, оскільки саме в інтересах відповідача було укладено даний правочин і правильність визначеного третьою особою-2 розміру страхового відшкодування (в якомога максимально допустимому розмірі по відношенню до завданих збитків) в інтересах в першу чергу страхувальника за полісом, оскільки страхових за договором КАСКО після виплати страхового відшкодування потерпілій особі набуває права вимоги до страховика за полісом в межах обмеженої суми коштів, в той час як різниця між збитками та страховою виплатою покладається на завдавача шкоди.
Відповідальність страховика за полісом обмежуються витратами, пов'язаними з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу (ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" №1961-IV від 01.07.2004, що був чинним станом на дату ДТП), а також завжди зменшуються на суму франшизи (ст. 12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" №1961-IV від 01.07.2004).
Попри наведене відповідач не надав жодних доказів для наявності підстав вважати, що Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Саламандра" було невірно визначено значення коефіцієнту фізичного зносу чи невірно визначено розмір страхового відшкодування, яке підлягало виплаті за полісом №АО/0045746.
Таким чином, оцінюючи надані сторонами докази, суд, застосовує стандарт "balance of probabilities" ("баланс ймовірностей"), за яким факт є доведеним, якщо після оцінки доказів внутрішнє переконання судді каже йому, що факт скоріше був, а ніж не мав місце, та приходить до висновку, що вартість відновлювального ремонту автомобіля Hyundai Accent, державний номерний знак НОМЕР_1 , склала 28 075,75 грн.
Отже, розмір завданих збитків складає 28 075,75 грн, частина яких у розмірі 20 875,40 грн була відшкодована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Саламандра", як страховиком цивільно-відповідальності Товариства з обмеженою відповідальністю "АТП ЗЗБК №1 ДБК-1" за полісом №АО/0045746.
Причино-наслідковий зв'язок між завданими збитками та протиправною поведінкою полягає у тому, що ОСОБА_1 , який станом на дату ДТП перебував у трудових відносинах із відповідачем та виконував свої трудові обов'язки (що відповідачем не заперечувалось у відзиві), було порушено п. 10.3 Правила дорожнього руху, внаслідок чого було спричинено ДТП, у результаті якої завдано матеріальної шкоди автомобілю Hyundai Accent, державний номерний знак НОМЕР_1 .
Частиною 4 статті 165 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Оскільки, відповідач не довів факт того, що шкоду автомобілю Hyundai Accent, державний номерний знак НОМЕР_1 , було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, то відповідно у Товариства з обмеженою відповідальністю "АТП ЗЗБК №1 ДБК-1" наявний обов'язок відшкодувати різницю між завданою шкодою та виплаченим страховиком за полісом страховим відшкодуванням - кошти у розмірі 7 200,35 грн (28 075,75 грн вартості відновлювального ремонту - 20 875,40 грн відшкодованих страховиком за полісом).
15.01.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю "АТП ЗЗБК №1 ДБК-1" було перераховано Акціонерному товариству "Страхова компанія "Країна" кошти у розмірі 500,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №410 від 15.01.2025.
Пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Припинення (закриття) провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №905/1582/15, від 18.07.2018 у справі №905/1587/15, від 05.06.2018 у справі №905/1585/15 та 26.07.2018 у справі №910/23359/15.
Враховуючи, що сума боргу у розмірі 500,00 грн була сплачена відповідачем після звернення позивача з даним позовом до суду, то провадження у цій частині підлягає закриттю, так як вказаний предмет спору припинив своє існування в процесі розгляду справи.
Натомість доказів відшкодування збитків в іншій частині - 6 700,35 грн матеріали справи не місять, а відповідачем суду не надано.
Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).
Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За таких обставин позов Акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" підлягає частковому задоволенню із стягненням з Товариства з обмеженою відповідальністю "АТП ЗЗБК №1 ДБК-1" відшкодування шкоди у розмірі 6 700,35 грн. Провадження у справі №910/12973/24 за вимогою про стягнення шкоди в частині 500,00 грн слід закрити.
Щодо розподілу витрат позивача на оплату судового збору.
Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За змістом підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви встановлюються у таких розмірах: майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 01.01.2025 прожитковий мінімум на одну особу для працездатних осіб становить 3 028,00 грн.
В поданій до суду шляхом формування в системі "Електронний суд" позовній заяві Акціонерним товариством "Страхова компанія "Країна" заявлено вимогу майнового характеру (з урахуванням зменшення розміру позовних вимог) - про стягнення коштів у розмірі 7 200,35 грн.
В той же час, частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
У відповідності до наведених приписів закону за подання до господарського суду даної позовної заяви Акціонерне товариство "Страхова компанія "Країна" повинне було сплатити судовий збір у розмірі 2 422,40 грн (3 028,00 грн х 0,8).
В той же час, Акціонерним товариством "Страхова компанія "Країна" за звернення до господарського суду із даним позовом сплачено судовий збір у розмірі 3 028,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №26038 від 15.10.2024.
Тобто позивачем при зверненні до суду із даним позовом було надмірно сплачено судовий збір у сумі 605,60 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
В свою чергу, Товариством з обмеженою відповідальністю "АТП ЗЗБК №1 ДБК-1" після відкриття провадження у справі №910/12973/24 було сплачено суму основного боргу у розмірі 500,00 грн, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у даній справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмета спору.
У частині 4 статті 231 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду у разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Таким чином, судовий збір у сумі 773,81 грн (605,60 грн надмірно сплаченого збору + 168,21 грн судового збору, пропорційно до розміру вимоги, щодо якої провадження у справі закрито) не підлягає розподілу між сторонами за наслідками розгляду спору у справі №910/10625/24, тому суд, керуючись принципом процесуальної економії, вбачає за необхідне відразу повернути Акціонерному товариству "Страхова компанія "Країна" вказану суму судового збору.
Щодо судового збору у розмірі 2 254,19 грн, то згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в цій частині покладається на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.cт. 2, 13, 74, 76, 79, 129, 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АТП ЗЗБК №1 ДБК-1" (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, буд. 5; ідентифікаційний код 34288260) на користь Акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" (04176, м. Київ, вул. Електриків, буд. 29А; ідентифікаційний код 20842474) борг у розмірі 6 700 (шість тисяч сімсот) грн 35 коп. та судовий збір у розмірі 2 254 (дві тисячі двісті п'ятдесят чотири) грн 19 коп. Видати наказ.
3. Закрити провадження в частині вимоги Акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АТП ЗЗБК №1 ДБК-1" суми основного боргу у розмірі 500,00 грн.
4. Повернути Акціонерному товариству "Страхова компанія "Країна" (04176, м. Київ, вул. Електриків, буд. 29А; ідентифікаційний код 20842474) з Державного бюджету України судовий збір в частині 773 (сімсот сімдесят три) грн 81 коп., сплачений за платіжною інструкцією №26038 від 15.10.2024.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У відповідності до положень ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.
Повний текст рішення складено 03.03.2025.
Суддя Р.В. Бойко