ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.03.2025Справа № 910/15871/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 )
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Ордамед» (вул. Лугова, 9, м. Київ, 04176; ідентифікаційний код 44330951)
2) Оболонська районна в місті Києві державна адміністрація (вул. Левка Лук'яненка, буд. 16, м. Київ, 04205; ідентифікаційний код 37371727)
про визнання припиненими трудових відносин, зобов'язання вчинити дії,
Представники сторін: не викликались
1. Стислий виклад позиції Позивача
До Господарського суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі за текстом - ОСОБА_1 , Позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ордамед» (далі за текстом - ТОВ «Ордамед», Відповідач-1), Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації (далі за текстом - Оболонська РДА в м. Києві, Відповідач-2), в якій Позивач просить суд:
- визнати припиненими трудові відносини між Позивачем та Відповідачем-1 з дати набрання рішення законної сили;
- зобов'язати уповноважених осіб (державних реєстраторів) Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації внести зміни до відомостей про юридичну особу ТОВ «Ордамед», які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме у графі «Відомості про керівника юридичної особи про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім'я, по-батькові (за наявності), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи» виключно запис « ОСОБА_1 , Генеральний директор (Згідно Статуту) - керівник».
В обґрунтування заявленого позову Позивач вказує, що у зв'язку із закінченням строку трудового контракту та небажанням перебувати на посаді генерального директора Товариства, ним прийнято рішення звільнитися за власним бажанням, про що повідомлявся учасник Відповідача-1, який не з'явився на Загальні Збори для вирішення питання звільнення Позивача, що вбачається із акту неявки від 15.10.2024.
Так, Позивач зазначає, що неможливість вирішення питання його звільнення в позасудовому порядку призвело до необхідності звернення до суду з даним позовом.
2. Процесуальні дії у справі
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Суд зазначає, що ухвала від 26.12.2024 згідно повідомлення Господарського суду міста Києва від 27.12.2024 доставлена Відповідачу-2 до електронного кабінету 26.12.2024 о 18:45 год.
Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до частини 6 вказаної статті якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Відтак, судом встановлено, що 27.12.2024 ухвала суду від 26.12.2024 належним чином вручена Відповідачу-2.
Що стосується повідомлення Відповідача-1, суд зазначає, що ухвала від 26.12.2024 надсилалась на адресу товариства поштовим повідомленням № 0610218315863, яке повернуто на адресу суду неврученим із зазначенням причин: «за закінченням терміну зберігання».
Приписами статті 10 України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» закріплено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Приписами пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України закріплено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
За приписами частини 8 статті 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Пунктом 4 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 26.12.2024 у справі № 910/15871/24 встановлено відповідачам п'ятнадцятиденний строк на подання відзиву на позовну заяву, однак станом на дату ухвалення даного рішення суду відзиви на позовну заяву не надійшли.
Таким чином, приймаючи до уваги, що сторони повідомлялися про відкриття провадження у справі належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням № 1 одноосібного Учасника (засновника) ТОВ «Ордамед» вирішено призначити на посаду генерального директора товариства - ОСОБА_1 (Позивач).
На підставі наказу № 1-к від 18.06.2021 ОСОБА_1 призначено на посаду директора ТОВ «Ордамед» на умовах трудового договору (контракту), а відповідний запис здійснено в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно інформації, яка міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань одноосібним учасником ТОВ «Ордамед» є: Приватна компанія «ОРДАМЕД ЮРОП Б.В.» (Нідерланди, МУЗЕУМЛААН 2,3581НК УТРЕХТ).
Судом встановлено, що Приватна компанія «ОРДАМЕД ЮРОП Б.В.» набула статусу учасника Відповідача-1 на підставі укладеного договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі від 1809.2021.
У зв'язку із закінченням терміну дії трудового контракту від 18.06.2021, небажанням Позивача перебувати на посаді генерального директора Товариства ним прийнято рішення звільнитися за власним бажанням, оскільки Відповідач-1 не здійснює господарську діяльність.
Позивач звертався до Загальних зборів учасників ТОВ «Ордамед» із заявою від 10.09.2024 про звільнення з посади генерального директора за власним бажанням не пізніше 15.10.2024.
Для розгляду питання та прийняття рішення про звільнення з посади директора ТОВ «Ордамед» Позивач ініціював питання скликання Загальних зборів учасників Товариства на 15.10.2024 за адресою: м. Київ, вул. Лугова, 9 з 9:00 до 12:00.
Судом встановлено, що повідомлення про скликання Загальних зборів учасників Товариства разом з доданою до нього заявою про звільнення з посади директора 11.09.2024 направлено учаснику Відповідача-1 засобами поштового зв'язку, яке згідно наявного у справі трекінгу отримано 30.09.2024.
Скликані на 15.10.2024 Загальні збори учасників Товариства не відбулися у зв'язку із відсутністю його учасника, що вбачається із складеного Позивачем акту від 15.10.2024.
Звертаючись до суду із цим позовом, Позивач посилається на те, що питання про звільнення його з посади генерального директора Товариства може бути вирішено Загальними Зборами Товариства, тоді як неприбуття єдиного учасника Товариства на Загальні збори для вирішення питань порядку денного та неможливість прийняття Загальними Зборами учасників Товариства відповідного рішення порушує його трудові права, що і стало підставою для звернення до суду з позовом.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД
Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За умовами статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема, є припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; припинення правовідношення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Так, для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права й охоронювані законом інтереси.
Згідно зі статтею 38 Кодексу законів про працю України (далі за текстом - КЗпП України) працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.
Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.
Відповідно до положень статті 28 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган.
Відповідно до частини 1 статті 29 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» загальні збори учасників є вищим органом товариства.
Частиною 1 та пунктом 6 частини 2 статті 30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» закріплено, що загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства, крім питань, віднесених до виключної компетенції інших органів товариства законом або статутом товариства.
До компетенції загальних зборів учасників належать обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства.
Загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим Законом або статутом товариства, а також з ініціативи виконавчого органу товариства. (частина 1 статті 31 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»)
Відповідно до частини 1-3 статті 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» загальні збори учасників скликаються виконавчим органом товариства. Статутом товариства може бути визначений інший орган, уповноважений на скликання загальних зборів учасників.
Виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства.
Виконавчий орган товариства зобов'язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства.
Так, суд вказує, що чинним законодавством визначено право директора як одноосібного виконавчого органу скликати загальні збору товариства шляхом надсилання повідомлення про це учаснику товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства.
Пунктом 8.1 Статуту Товариства визначено, що виконавчим органом Товариства є Генеральний директор, а згідно пункту 7.1 Статуту вищим органом Товариства є Загальні Збори учасників, до виключної компетенції яких входить вирішення питання обрання одноосібного виконавчого органу товариства (пункт 7.2.6).
Згідно пункту 8.3 Статуту до компетенції генерального директора належить вирішення всіх питань, пов'язаних з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів.
З матеріалів справи також вбачається, між Позивачем та Відповідачем-1 укладено трудовий контракт від 18.06.2021, пунктом 7.1 якого визначено, що строк дії контракту припиняється з 18.06.2024.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 98 ЦК України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства.
Згідно із положеннями частин 1-3 статті 99 ЦК України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.
Відповідно до трудового законодавства України керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні. Разом із тим, особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18.
Як зазначено вище, питання щодо звільнення директора вирішується тільки за рішенням Загальних Зборів учасників, тому Позивач як директор Товариства не має самостійних повноважень щодо вирішення питань про своє звільнення з посади директора та внесення відповідних відомостей до реєстру.
Відповідно до частин 2, 3 статті 32 «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов'язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства.
У постанові Верховного Суду від 19.01.2022 у справі № 911/719/21 викладено висновок, що передбачений частиною першою статті 38 КЗпП України порядок розірвання трудового договору з ініціативи директора передбачає попередження ним про це власника або уповноваженого органу письмово за два тижні та ініціювання скликання загальних зборів учасників. У випадку вчинення директором відповідних дій, на учасників товариства покладено обов'язок розглянути заяву директора про звільнення та прийняти відповідне рішення про таке звільнення. При цьому на особу, яка ініціює питання проведення загальних зборів, покладено обов'язок належного повідомлення інших учасників товариства про скликання зборів у порядку, встановленому чинним законодавством та статутом підприємства.
З огляду на встановлені судом вище обставини, суд дійшов висновку, що Позивачем як директором Товариства, дотримано порядок скликання Загальних зборів учасників Відповідача-1 та належним чином повідомлено про мету (порядок денний) таких зборів.
Суд вказує, що надані Позивачем докази направлення заяви про звільнення та повідомлення про скликання загальних зборів є належними та допустимими, що відповідно свідчить про вчинення Позивачем всіх залежних від нього дій задля припинення трудових відносин з Товариством в порядку, визначеному чинним законодавством, при цьому Позивачем дотримано приписи законодавства щодо порядку скликання загальних зборів учасників товариства, що передбачено статтею 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», а також порядку звільнення з посади за власним бажанням, що передбачений статтею 38 КЗпП України.
Як встановлено судом вище, Загальні Збори учасників Товариства не відбулися, питання звільнення Позивача не вирішено, а доказів зворотного суду не надано.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.
Конституційний Суд України у рішеннях від 07.07.2004 № 14-рп/2004, від 16.10.2007 № 8-рп/2007 та від 29.01.2008 № 2-рп/2008 зазначив, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.
Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.
Незважаючи на те, що право на працю безумовно є правом, а не обов'язком, для належної реалізації свого права на звільнення за власним бажанням керівник (директор) товариства має не тільки написати заяву про звільнення за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України та подати/надіслати її всім учасникам товариства, а й за власною ініціативою, як виконавчий орган товариства, скликати загальні збори учасників товариства, на вирішення яких і поставити питання щодо свого звільнення.
З огляду на те, що Загальні збори учасників Товариства для розгляду питання щодо звільнення Позивача не відбулися, що відповідно є прямим порушенням гарантованого йому Конституцією України права на працю та на припинення трудових відносин.
У даному випадку положення закону щодо письмового попередження учасників (засновників) про бажання звільнитися за власним бажанням з боку засновників фактично нівелюється, а іншого порядку звільнення з ініціативи працівника (директора) чинне законодавство не передбачає, у той час як статтею 43 Конституції України використання примусової праці забороняється.
Водночас, у випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, зокрема через неможливість зібрати кворум для проведення загальних зборів, керівнику із метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18.
З огляду на надані до суду докази, суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження розгляду по суті уповноваженим на звільнення директора органом Товариства заяви Позивача про звільнення з посади за власним бажанням на підставі частини 1 статті 38 КЗпП України, а також фактичного звільнення Позивача з посади директора Товариства на підставі рішення Загальних зборів учасників Товариства у передбачений чинним законодавством України строк і внесення змін до відомостей про наведену юридичну особу про зміну її керівника.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Відтак, обраний Позивачем спосіб захисту його порушеного права як визнання трудових відносин з Відповідачем-1 припиненими є правомірним, оскільки Позивачем вичерпано процедурні можливості реалізувати своє право на припинення трудових відносин.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога в частині визнання трудових відносин між Позивачем та Відповідачем-1 припиненими є доведеною, обґрунтованою та підлягає задоволенню, а такі відносини можуть бути припинені з дати набрання даного рішення законної сили.
Щодо вимоги про зобов'язання Відповідача-2 внести відповідні зміни (провести реєстраційну дію) до відомостей про керівника Відповідача-1, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об'єднання, професійної спілки, її організації або об'єднання, політичної партії, організації роботодавців, об'єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.
Згідно із пункту 2 частини 1 статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», у тому числі щодо зобов'язання вчинення реєстраційних дій.
За змістом пункту 3 частини 5 статті 25 «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» суб'єкт державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дати отримання судового рішення, передбаченого пунктом 2 частини першої цієї статті, проводить відповідну реєстраційну дію шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру (крім випадків, передбачених пунктами 1 та 2 цієї частини).
Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 в справі № 910/7164/19.
У постанові Верховного Суду у складі Колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.02.2020 у справі № 914/393/19 зроблено висновок, що як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
При цьому, оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам необхідно виходити з його ефективності. Це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
За приписами частини 2 статті 5 ГПК України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Вирішуючи господарський спір, суд з'ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (пункт 8.5 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі N 910/6642/18).
Отже, виходячи із вище викладеного, можна дійти висновку, що процедура звільнення директора із займаної посади внаслідок припинення трудових відносин з товариством має супроводжуватись виключенням директора з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
При цьому, Верховний Суд у постанові від 24.12.2019 у справі №758/1861/18 зазначив, що факт припинення повноважень директора як посадової особи законодавець пов'язує із моментом внесення відповідного запису до ЄДРПОУ.
Враховуючи зазначене, у зв'язку із прийняттям судом рішення щодо визнання припиненими трудових відносин Позивача з Відповідачем-1, суд дійшов висновку також і про задоволення вимоги Позивача в частині зобов'язання Відповідача-2 провести реєстраційну дію зміни відомостей про керівника Товариства, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Частинами 1-2 статті 74 ГПК України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до частин 1-3 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Підсумовуючи викладене вище, з огляду на встановлені судом обставини за сукупність наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених Позивачем вимог та наявність підстав для задоволення позову.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на Відповідача-1.
Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
2. Визнати припиненими трудові відносини між генеральним директором ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ордамед» з дати набрання рішення законної сили.
3. Зобов'язати уповноважених осіб (державних реєстраторів) Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації внести зміни до відомостей про юридичну особу Товариство з обмеженою відповідальністю «Ордамед», які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме у графі «Відомості про керівника юридичної особи про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім'я, по-батькові (за наявності), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи» виключно запис « ОСОБА_1 , Генеральний директор (Згідно Статуту) - керівник».
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ордамед» (вул. Лугова, 9, м. Київ, 04176; ідентифікаційний код 44330951) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 6 056 (шість тисяч п'ятдесят шість) грн.
5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення підписано: 03.03.2025
Суддя Антон ПУКАС