ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
19.02.2025Справа № 910/13053/24
за позовом Міського комунального підприємства "Бердичівводоканал"
до Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України
про визнання недійсним рішення №60/120-р/к від 22.08.2024
Суддя Зеленіна Н.І.
Секретар судового засідання Солонюк К.Г.
Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.
Міське комунальне підприємство "Бердичівводоканал" (далі - МКП "Бердичівводоканал") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування рішення №60/120-р/к від 22.08.2024.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем при прийнятті спірного рішення неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи та залишив поза увагою той факт, що технічні умови Міського комунального підприємства "Бердичівводоканал" розроблені із врахуванням приписів ДСТУ 8994:2020 «Вузли обліку холодної питної води» (технічні вимоги), а саме пункту 6.1.4, підпункту «в», якими рекомендовано зазначення діапазону витрат холодної питної води (ХПВ) в робочому положенні засобів вимірювальної техніки (ЗВТ) на трубопроводі, метрах кубічних за годину, а відтак посилання у технічних умовах на встановлення лічильника класу «С» носять рекомендаційний характер, а не зобов'язуючий.
Представник позивача наголошує, що Міське комунальне підприємство "Бердичівводоканал" не обмежує та не порушує права споживача, оскільки останній вільний у виборі приладу обліку, за умови, що він відповідає технічним вимогам законодавства, а тому якщо споживач не бажає встановлювати лічильник класу С, він може обрати інший прилад, який відповідає вимогам.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2024 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 20.11.2024.
Протокольною ухвалою суду від 20.11.2024 відкладено підготовче засідання на 11.12.2024.
Протокольною ухвалою суду від 11.12.2024 відкладено підготовче засідання на 22.01.2025.
Через систему "Електронний суд" 13.01.2025 від представника відповідача надійшов відзив, у якому заперечуються позовні вимоги з тих підстав, що зловживання монопольним становищем та незаконне встановлення в технічних умовах на приєднання до систем централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення умов щодо встановлення засобу вимірювальної техніки з діапазоном вимірювання не нижче R 160 (метрологічний клас точності «С») з антимагнітним захистом - доведено належними доказами у процесі адміністративного розслідування.
Через систему "Електронний суд" 16.01.2025 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій повторно продубльовано доводи зазначені в позовній заяві.
Протокольною ухвалою суду від 22.01.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.02.2025.
У судовому засіданні 19.02.2025 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив позов задовольнити; представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог в повному обсязі.
В судовому засіданні 19.02.2025 проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
Рішенням № 60/120-р/к від 22.08.2024 Адміністративна колегія Північного міжобласного територіального відділення постановила:
1. Визнати, що МКП «Бердичівводоканал» у період з листопада 2022 року по червень 2024 року займало монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з централізованого водопостачання та водовідведення в частині видачі технічних умов на приєднання до систем централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення в межах Бердичівського району та м. Бердичів Житомирської області, де розташовані водопровідні та каналізаційні системи, які знаходяться на балансі МКП «Бердичівводоканал» та використовуються (експлуатуються) ним для надання таких послуг своїм абонентам (споживачам), з часткою 100%, оскільки на цьому ринку в нього не було жодного конкурента.
2. Визнати дії МКП «Бердичівводоканал», які полягають у встановленні в технічних умовах на приєднання до систем централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення умов щодо встановлення засобу вимірювальної техніки з діапазоном вимірювання не нижче R 160( метрологічний клас точності «С») з антимагнітним захистом, що не передбачено чинними нормативно-правовими актами у сфері централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, порушенням передбаченим частиною першою статті 13 та пунктом 2 статті 50 Закону України «про захист економічної конкуренції» у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення в частині видачі технічним умов на приєднання до систем централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення в межах Бердичівського району та міста Бердичева, де розташовані водопровідні та каналізаційні системи, які знаходяться на балансі МКП «Бердичівводоканал» та використовуються (експлуатуються) ним для надання таких послуг своїм абонентам (споживачам), що призвело до обмеження інтересів споживачів, яке було б неможливим за умов існування значної конкуренції на цьому ринку.
3. За порушення, зазначене в пункті 2 резолютивної частини рішення, накласти на МКП «Бердичівводоканал» штраф у розмірі 68 000 (шістдесят вісім тисяч) гривень.
4. Зобов'язати МКП «Бердичівводоканал» у двомісячний строк із дати отримання рішення в цій справі припинити порушення, зазначене в пункті 2 резолютивної частини цього рішення, про що письмово повідомити Північне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України протягом 5 календарних днів із дня його припинення з наданням підтвердних документів.
Позивач не погоджуючись із вказаним рішенням звернувся до суду з даним позовом.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.
Згідно статті 3 України «Про Антимонопольний комітет України» основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики, зокрема, в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
Відповідно до частин 2 та 4 статті 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» визначають, що до виключних повноважень Антимонопольного комітету України та його територіальних органів належать, зокрема: розгляд заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проведення відповідних розслідувань; прийняття передбачених законодавством про захист економічної конкуренції розпоряджень та рішень за заявами і справами;
Пунктом 11 частини першої статті 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» визначено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб'єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження).
Статтею 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» встановлено, що економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку; монополізація - досягнення суб'єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, підтримання або посилення цього становища.
Згідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо: на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку визнається встановлення таких умов реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.
Частина 3 статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачає, що зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом.
Відповідно до пункту 11 частини 1 і частини 4 статті 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» проведення дослідження ринку, визначення меж товарного ринку, а також становища, в тому числі монопольного (домінуючого), суб'єктів господарювання на цьому ринку та прийняття відповідних рішень (розпоряджень), належить до виключних повноважень органів Антимонопольного комітету України.
Згідно з пунктом 2.2 Методики визначення монопольного (домінуючого) становища, суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 № 49, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.04.2002 за № 317/6605 (далі по тексту Методика) етапи визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання, їх кількість та послідовність проведення можуть змінюватись залежно від фактичних обставин, зокрема особливостей товару, структури ринку, обсягів наявної інформації щодо ринку тощо.
Відповідач визначив: 1) об'єкти аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища; 2) перелік товарів та основних продавців, покупців товару товарів, визначається монопольне (домінуюче) становище; 3) перелік основних продавців (постачальників, виробників), (споживачів, користувачів); 4) товарні межі ринку; 5) територіальні (географічні) межі ринку; 6) проміжок часу, стосовно якого визначається становище господарювання на ринку - часові межі ринку; 7) потенційних конкурентів; 8) бар'єри для вступу на ринок.
МКП «Бердичівводоканал» в територіальних (географічних) межах м. Бердичів та Бердичівського району Житомирської області, де розташовані водопровідні та каналізаційні системи, які знаходяться на балансі підприємства та використовуються (експлуатуються) ним для надання таких послуг своїм абонентам (споживачам), не має конкурентів на ринку послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення в частині видачі технічних умов на приєднання до систем централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення, а відтак споживачі не мають можливості отримувати такі послуги від інших суб'єктів господарювання.
Частиною 1 статті 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено, що суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо: a) на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; б) не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.
Отже, МКП «Бердичівводоканал» у період з листопада 2022 року по червень 2024 року в межах м. Бердичів та Бердичівського району Житомирської області, де розташовані водопровідні та каналізаційні системи, які знаходяться на балансі МКП «Бердичівводоканал» та використовуються (експлуатуються) ним для надання таких послуг своїм абонентам (споживачам), займало монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення в частині видачі технічних умов на приєднання до систем централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення.
Згідно з пунктом 11 частини 1 та частиною 4 статті 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» проведення дослідження ринку, визначення меж товарного ринку, а також становища, в тому числі монопольного (домінуючого), суб'єктів господарювання на цьому ринку та прийняття відповідних рішень (розпоряджень), належить до виключних повноважень Антимонопольного комітету України.
Самостійне визначення позивачем у позовній заяві інших меж ринку товару суперечить приписам пункту 11 частини 1 та частини 4 статті 7, статті 19 Закону України «Про Антимонопольний комітет України».
Суд зазначає, що для кваліфікації дій суб'єктів господарювання як зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку не є обов'язковим з'ясування настання наслідків у формі відповідно недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема через заподіяння їм шкоди (збитків) або іншого реального порушення їх прав чи інтересів, чи настання інших відповідних наслідків.
Достатнім є встановлення самого факту вчинення дій, визначених законом як зловживання монопольним (домінуючим) становищем (частина 2 статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).
Засади відповідальності за вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку (стаття 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції») базуються на моделі значної конкуренції на ринку, яка, відповідно до норм абзаців 2, 7 статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції», характеризується, зокрема, відсутністю конкуренції на ринку, внаслідок чого суб'єкт господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, здатен визначати умови обороту товару на ринку, що є неможливим на ринку, який не перебуває у стані монополізації, зокрема, завдяки зацікавленості суб'єктів господарювання здійснювати господарську діяльність, в умовах значної конкуренції між суб'єктами господарювання на ринку, без можливості ущемлення інтересів споживачів.
В рішенні №60/120-р/к від 22.08.2024 Адміністративна колегія Північного міжобласного територіального відділення зазначила, що нею проаналізовано технічні умови на приєднання до систем централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення, з числа виданих МКП «Бердичівводоканал» протягом 2023 року (надані разом з листом МКП «Бердичівводоканал» від 29.02.2024 № 245 (вх. відділення від 06.03.2024 № 60-01/884) та встановлено, що в пункті 8 розділу «Умови водопостачання» технічних умов на приєднання до систем централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення, зокрема від 27.10.2023 №81, від 20.09.2023 №70 та від 22.11.2023 №87, МКП «Бердичівводоканал» вказало: «На водопровідному вводі комерційний облік обладнати: лічильником води з антимагнітним захистом, класом точності не нижче R 160…» (метрологічний клас точності «С»).
В ході розгляду справи №423/60/95-рп/к.24 відповідач провів аналіз, що вартість засобу вимірювальної техніки з діапазоном вимірювання R 160 (метрологічного класу «С») значно перевищує вартість засобу вимірювальної техніки з діапазоном вимірювання R 40 та R 80 метрологічного класу «А» і «В» відповідно, які також занесені до Реєстру.
Так, відповідно до пунктів 155-159 рішення №60/120-р/к відділенням було проведено аналіз вартості лічильників холодної води діапазонів вимірювання, зокрема R 80 та R 160 (метрологічних класів точності «В» та «С»), з використанням даних Інтернет-ресурсів, зокрема даних ТСТ ГРУП (офіційний дилер торгової марки - Apator, Powogaz), за результатом якого встановлено, що вартість засобів вимірювальної техніки (засобів обліку холодної води) діапазону вимірювання R 160 (метрологічного класу точності «С»), суттєво різниться у порівнянні з вартістю засобів вимірювальної техніки (засобів обліку холодної води) діапазону вимірювання R 80 (метрологічного класу точності «В»).
За висновками відділення зазначене може призвести до ущемлення інтересів споживачів так, як створює відсутність можливості самостійно (з урахуванням рекомендованого типу лічильника) обирати виробника приладу обліку води та модель залежно від цінової політики.
Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ «Приєднання об'єктів до систем централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення» Правил користування системами централізованого водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України 27.06.2008 року № 190, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 07.10.2008 року за № 936/15627 (далі - Правила № 190), приєднання до систем централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення здійснюється відповідно до технічних умов (додаток 2 до Правил № 190), виданих виконавцем послуги з централізованого водопостачання / централізованого водовідведення, та розробленого і затвердженого в установленому порядку проєкту на приєднання.
Згідно з пунктом 9 розділу ІІІ «Приєднання об'єктів до систем централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення» Правил № 190 технічні умови повинні включати:
- місце та спосіб підключення до систем централізованого питного водопостачання та/або централізованого водовідведення;
- обсяг та тиск води, режим водопостачання;
- обсяги, вид та показники якості стічних вод, що скидаються; · рекомендовані матеріали труб та перелік арматури і обладнання на них, глибину залягання трубопроводів;
- місце встановлення приладів обліку води, їх діаметр, тип, параметри, вимоги до встановлення;
- умови для влаштування проміжного резервуара, насосів - підвищувачів тиску, регуляторів тиску та обмежувачів;
- графічний матеріал із нанесенням відповідних інженерних мереж, місця приєднання до них об'єкта, місце розмежування балансової належності;
- термін дії технічних умов.
Відповідно до пункту 1 розділу V «Порядок обліку та визначення обсягів спожитих послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення» Правил № 190 споживачі, які приєднані або мають намір приєднатися до систем централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення, зобов'язані забезпечити наявність у них засобів вимірювальної техніки, за умови їх відповідності вимогам Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» та іншим нормативно-правовим актам, що містять вимоги до таких засобів вимірювальної техніки.
При цьому, у додатку 2 до Правил № 190 наведені технічні умови на приєднання до систем централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення.
Зазначені технічні умови складаються з таких розділів: основні відомості (в яких відображається інформація про замовника та об'єкт будівництва); умови водопостачання (в яких зазначено потребу у воді, нормативні вимоги, місце приєднання тощо); умови водовідведення (в яких відображаються санітарно-технічні показники стічних вод, місце приєднання, особливі умови).
Пунктом 8 розділу «Умови водопостачання» технічних умов на приєднання до систем централізованого водопостачання та водовідведення (додаток 2 до Правил № 190) передбачено, що у таких технічних умовах зазначається: «на водопровідному вводі комерційний облік обладнати ________(місце установки, тип лічильника, діаметр)».
Згідно приписів статті 41 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» підприємства питного водопостачання незалежно від форми власності ведуть первинний контроль якості питної води та здійснюють комерційний облік послуг з централізованого питного водопостачання, безстроково зберігають первинні дані та безоплатно надають їх центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади в межах їх повноважень, визначених законами України. Облік у сфері питного водопостачання здійснюється підприємствами питного водопостачання і споживачами за допомогою технічних засобів, що відповідають вимогам технічних регламентів.
Пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» визначає, що засоби вимірювальної техніки - засоби вимірювань, вимірювальні системи, матеріальні міри, стандартні зразки та будь-які частини засобів вимірювань або вимірювальних систем, якщо ці частини можуть бути об'єктом спеціальних вимог та окремого оцінювання відповідності.
Пунктом 7 частини першої статті 1 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» передбачено, що затвердження типу засобу вимірювальної техніки - рішення призначеного органу з оцінки відповідності, прийняте на основі звіту про оцінку типу, про те, що тип засобу вимірювальної техніки відповідає встановленим вимогам і може використовуватися у сфері законодавчо регульованої метрології у спосіб, за якого він, як очікується, забезпечить надійні результати вимірювань протягом визначеного періоду часу.
Відповідно до пункту 23 частини першої статті 1 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» тип засобу вимірювальної техніки - сукупність засобів вимірювальної техніки того самого призначення, які мають один і той самий принцип дії, подібну конструкцію та виготовлені за тією самою технічною документацією.
Згідно частини першої та четвертої статті 8 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» у сфері законодавчо регульованої метрології застосовуються засоби вимірювальної техніки, які відповідають вимогам щодо точності, регламентованим для таких засобів, у встановлених умовах їх експлуатації. Законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки дозволяється застосовувати, випускати з виробництва, ремонту та в продаж і видавати напрокат лише за умови їх відповідності цьому закону та іншим нормативно-правовим актам, що містять вимоги до таких засобів вимірювальної техніки.
Частина друга статті 16 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» передбачає, що призначені органи з оцінки відповідності повідомляють науковому метрологічному центру, уповноваженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері метрології та метрологічної діяльності, на ведення реєстру затверджених типів засобів вимірювальної техніки, про видані ними сертифікати перевірки типу засобів вимірювальної техніки.
Сертифікат перевірки типу засобу вимірювальної техніки є документом, який засвідчує, що тип засобу вимірювальної техніки затверджено.
Порядок ведення реєстру затверджених типів засобів вимірювальної техніки встановлюється нормативно-правовим актом центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері метрології та метрологічної діяльності.
Технічними регламентами можуть встановлюватися вимоги щодо надання призначеними органами з оцінки відповідності іншої інформації, пов'язаної з виконанням ними процедур оцінки відповідності законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки.
Технічним регламентом законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.01.2016 №94 (далі - Технічний регламент № 94) встановлено вимоги, яким повинні відповідати засоби вимірювальної техніки, які призначені для застосування у сфері законодавчо регульованої метрології, коли вони надаються на ринку та/або вводяться в експлуатацію для виконання завдань, пов'язаних з вимірюваннями.
Технічним регламентом засобів вимірювальної техніки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2016 № 163 (далі - Технічний регламент № 163) встановлено вимоги до засобів вимірювальної техніки та розроблений на основі Директиви 2014/32/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 26 лютого 2014 року про гармонізацію законодавства держав-членів стосовно надання на ринку вимірювальних приладів.
Згідно з пунктами 11 та 12 Технічного регламенту №94 засоби вимірювальної техніки повинні відповідати положенням, що регулюють їх введення в експлуатацію з урахуванням місцевих кліматичних умов.
Для цього необхідно вибрати відповідні верхню і нижню межі температури з таблиці 1 додатка 2 і визначити умови вологості (з конденсацією або без конденсації), а також врахувати відкритість чи закритість передбачуваного місця використання.
Якщо для засобів вимірювальної техніки визначені різні класи точності: 1) у національних стандартах або технічних специфікаціях для певних засобів вимірювальної техніки можуть бути зазначені класи точності, які слід використовувати для певної сфери застосування таких засобів; 2) в усіх інших випадках визначаються класи точності, які повинні використовуватися для певної сфери застосування засобів вимірювальної техніки в межах визначених класів точності, за умови, що використання всіх класів точності дозволяється на території України.
У випадках, зазначених у підпунктах 1 або 2 цього пункту, можуть бути використані засоби вимірювальної техніки більш високого класу точності, якщо власник робить такий вибір.
Аналогічні положення також містяться у пунктах 10 та 11 Технічного регламенту № 163.
Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку Реєстр затверджених типів засобів вимірювальної техніки (далі - Реєстр) є електронною базою даних, що містить відомості про затверджені типи засобів вимірювальної техніки. Згідно із пунктом 3 розділу І Порядку формування та ведення Реєстру забезпечуються науковим метрологічним центром - державним підприємством «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» (далі - ДП «Укрметртестстандарт») шляхом унесення відомостей про затверджені типи засобів вимірювальної техніки та доповнень до них.
Відповідно до пункту 4 розділу І Порядку ведення Реєстру затверджених типів засобів вимірювальної техніки, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13.07.2016 №1161, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03.08.2016 за №1081/29211, ДП «Укрметртестстандарт» забезпечує оприлюднення Реєстру на своєму веб-сайті.
Аналіз вказаних приписів дає підстави для висновку, що для обліку обсягу споживання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення споживачами можуть встановлюватись будь-які засоби обліку води, що занесені до Реєстру, а обрання класу точності засобу вимірювальної техніки є виключним правом його власника - споживача таких послуг.
Отже, суд погоджується з доводами відповідача стосовно того, що оскільки видача технічних умов є невід'ємною складовою процесу приєднання до систем централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення, невиконання виданих МКП «Бердичівводоканал» технічних умов є підставою для відмови абоненту в приєднанні до систем централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення, які знаходяться на балансі підприємства та використовуються (експлуатуються) ним для надання таких послуг своїм абонентам (споживачам), що в подальшому може призвести до неможливості отримання споживачем послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, а відтак встановлення в технічних умовах на приєднання до систем централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення умов щодо встановлення засобу вимірювальної техніки з діапазоном вимірювання не нижче R 160( метрологічний клас точності «С») з антимагнітним захистом, що не передбачено чинними нормативно-правовими актами у сфері централізованого водопостачання та централізованого водовідведення є порушенням передбаченим частиною першою статті 13 та пунктом 2 статті 50 Закону України «про захист економічної конкуренції» у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення в частині видачі технічним умов на приєднання до систем централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення в межах Бердичівського району та міста Бердичева, де розташовані водопровідні та каналізаційні системи, які знаходяться на балансі МКП «Бердичівводоканал» та використовуються (експлуатуються) ним для надання таких послуг своїм абонентам (споживачам), що призвело до обмеження інтересів споживачів, яке було б неможливим за умов існування значної конкуренції на цьому ринку.
Що стосується доводів позивача про те, що при видачі технічних умов на підключення об'єктів до централізованих мереж водопостачання та водовідведення МКП «Бердичівводоканал» при розробці та видачі технічних умов, безпосередньо застосовує у своїй роботі ДСТУ 8994:2020 «Вузли обліку холодної питної води» (технічні вимоги), а саме п.6.1.4, підпункт «в» рекомендоване значення діапазону витрат холодної питної води (ХПВ) в робочому положенні засобів вимірювальної техніки (ЗВТ) на трубопроводі, метрах кубічних за годину, за умови, що: ЗВТ dn15 (діаметр труби) - dn40(діаметр труби) Q3/Q1?160 = R що відповідає лічильнику класу «С»; ЗВТ dn50 (діаметр труби) Q3/Q1?250 = R що відповідає лічильнику класу «С»; ЗВТ dn>65 (діаметр труби) Q3/Q1?315= R що відповідає лічильнику класу «С», суд зазначає наступне.
Підпункт «в» пункту 6.1.4 ДСТУ 8994:2020 визначає саме рекомендоване значення діапазону витрат холодної питної води (ХПВ) в робочому положенні засобу вимірювальної техніки (ЗВТ) на трубопроводі, а не встановлює обов'язкові вимоги до діапазону вимірювання (метрологічного класу точності) засобу вимірювальної техніки, який споживачу необхідно встановити.
Також пунктом 6.3.1 ДСТУ 8994:2020 передбачено, що для об'єктивного врахування витрат води рекомендовано застосовувати ЗВТ обліку ХПВ з максимально широким діапазоном витрат Q3/Q1 відповідно до умови «в» підпункту 6.1.4.
Отже, ДСТУ не вимагає, а рекомендує використовувати ЗВТ комерційного та розподільного обліку ХПВ із вищевказаними показниками.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2024 позовна заява МКП "Бердичівводоканал" залишалась без руху, з підстав не виконання вимог пункту 5 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України.
На виконання вимог ухвали суду від 23.10.2024 позивачем надано додаткові пояснення та п'ять копій технічних умов від 12.05.2023 №28, від 06.03.2023 №8, від 13.04.2023 №23, від 12.01.2023 №01, від 21.11.2022 №70.
З наданих позивачем копій технічних умов вбачається, що в пункті 8 зазначено: "На водопровідному вводі комерційний облік обладнати: лічильником води з антимагнітним захистом рекомендованою точністю R 160….".
Однак, відповідачем надано інші копії технічних умов МКП "Бердичівводоканал", які самим позивачем не надавались, а саме, від 27.10.2023 №81, від 20.09.2023 №70 та від 22.11.2023 №87.
З наданих відповідачем копій технічних умов вбачається, що в пункті 8 зазначено: «На водопровідному вводі комерційний облік обладнати: лічильником води з антимагнітним захистом, класом точності не нижче R 160…» (метрологічний клас точності «С»).
Отже, висновки відділення в рішенні № 60/120-р/к є обґрунтованими і такими, що відповідають нормам чинного законодавства та завданням здійсненню державного контролю за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції, захист інтересів суб'єктів господарювання та споживачів від його порушень.
Відповідно до встановлених обставин антимонопольної справи №423/60/95-рп/к.24 позивач не спростував висновків відділення про зловживання ним своїм монопольним становищем, а відсутність заяв споживачів щодо їхньої незгоди з діями позивача не мають визначального значення та не впливають на кваліфікацію законності дій монополіста.
Відповідно до статті 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України «Про санкції»; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Суд зазначає, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
Враховуючи монопольне (домінуюче) становище позивача на відповідному ринку; сукупність вищенаведених норм права та обставин; характер засад відповідальності за вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку відповідач, на думку суду, правомірно прийняв рішення згідно з яким дії Міського комунального підприємства "Бердичівводоканал" визнано порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачене частиною 1 статті 13 та пунктом 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Таким чином, проаналізувавши обставини справи в сукупності, суд дійшов висновку, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач діяв у межах своїх дискреційних повноважень, у порядок та спосіб, встановлений законом; висновки, викладені у рішенні, відповідають фактичним обставинам справи та є обґрунтованими.
Наведені обставини у сукупності свідчать про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування «вірогідності доказів» на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено належними, допустимими, достовірними та вірогідними, доказами наявність правових підстав для задоволення позову.
Наведені відповідачем заперечення з огляду на положення статей 73, 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України спростовують позовні вимоги. Отже позов не підлягає до задоволення.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. 2, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва
1. В задоволенні позовних вимог Міського комунального підприємства "Бердичівводоканал" до Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення №60/120-р/к від 22.08.2024 - відмовити.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня підписання повного тексту.
Рішення суду набирає законної сили у порядку і строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення буде складено 03.03.2025.
Суддя Н.І. Зеленіна