вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
10 лютого 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/1040/24
Суддя Господарського суду Закарпатської області Мірошниченко Д.Є., розглянувши матеріали
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторська компанія "Вертикаль", м. Київ
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Пакобо", с. Сюрте Ужгородського району Закарпатської області
про стягнення 68 206,34 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторська компанія "Вертикаль" звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пакобо" штрафних санкцій за договором № ТЕК-119 від 30.09.2021 в сумі 68 206,34 грн, з яких: 32 611,60 грн пені, 10 327,03 грн 3% річних та 25 267,71 грн інфляційних втрат, посилаючись на неналежне виконання відповідачем договору в частині своєчасної та повної оплати орендної плати.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 907/1040/24 визначено головуючого суддю Мірошниченка Д.Є., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.12.2024.
Відповідно до частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Згідно з частиною 3 статті 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 12 ГПК України малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини 2 статті 247 ГПК України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно з частиною 3 статті 247 ГПК України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Отже, виходячи з того, що справа № 907/1040/24 за ціною позову (до ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) відноситься до малозначних справ, а обсяг та характер доказів у справі не потребують розгляду справи з повідомленням (викликом) сторін, така підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 10.12.2024 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом семи днів з дня отримання відповіді на відзив; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив п'яти днів з дня отримання відзиву на позов.
Згідно з частиною 5 статті 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Судом встановлено, що ухвала суду від 10.12.2024 про відкриття провадження у справі була направлена відповідачу до його електронного кабінету, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа та така отримана 10.12.2024.
Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданим йому процесуальним правом, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 ГПК України та частини 2 статті 178 ГПК України.
Судом враховано, що згідно з приписами пункту 6.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до частини 4 статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з частиною 9 статті 165 ГПК України, яка кореспондується з частиною 2 статті 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У частині 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України, зокрема у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
30.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія "Вертикаль" (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пакобо" (далі - орендар) укладено договір № ТЕК-119 (далі - договір), за умовами пункту 1.1 якого орендодавець передає в платне користування орендарю, а орендар за певну плату в тимчасове користування приймає технічно справний, придатний до експлуатації порожній рухомий склад (далі - РС) за актом прийому-передачі. РС може використовуватися для перевезення патоки (меляси). Кількість РС - 51 одиниця.
Пунктом 1.5 договору визначено, що цей договір є договором суборенди та РС передається орендарю у суборенду. Орендодавець на законних підставах має право передавати РС у платне користування (оренду, суборенду).
Відповідно до пункту 2.1 договору орендар вступає в тимчасове користування (оренду) РС з дати підписання акта приймання-передачі РС в оренду. РС передається в оренду за актом прийому-передачі по станції навантаження. Відправка в оренду можлива партіями (частинами).
За умовами пункту 2.2 договору дата передачі в платне користування відповідає календарному штемпелю в залізничній накладній або даними ГІОЦ Укрзалізниці та оформлюється двостороннім актом приймання-передачі РС (в оренду). Орендодавець направляє РС у платне користування відповідно до інструкцій, наданих орендарем. Відповідальність за інформацію, надану в інструкцій, несе орендар. У разі надання недостовірної або неповної інформації та затримки РС на прикордонних чи проміжних станціях, станціях призначення, орендар самостійно та власним коштом сплачує всі штрафні санкції, митні збори, простої та будь-які інші пов'язані із затримкою РС витрати або компенсує їх орендодавцю (якщо вони були стягнуті з нього). Повернення РС з оренди проводиться за датою прибуття РС на станцію, вказану в інструкції орендодавця, відповідно до штемпеля дати прибуття в залізничній накладній або даними ГІОЦ Укрзалізниці та оформляється двостороннім актом приймання-передачі РС з оренди. Орендар повертає РС з оренди відповідно до інструкцій, наданих орендодавцем. Відповідальність за інформацію, надану в інструкції, несе орендодавець.
Згідно з пунктами 2.3, 2.4 договору оренда РС починається в день, зазначений в акті приймання-передачі РС в оренду від орендодавця до орендаря. День, вказаний в акті приймання-передачі в оренду, вважається першим днем платного користування РС. Оренда РС припиняється в день, зазначений в акті приймання-передачі РС з оренди від орендаря до орендодавця. День, зазначений в акті приймання-передачі з оренди, вважається останнім днем платного користування РС (або окремим РС).
У пункті 2.5 договору сторони погодили, що після закінчення строку оренди орендар зобов'язується повернути орендодавцю РС у справному стані з урахуванням нормального зносу. РС повинен бути очищений від залишків вантажів, що раніше перевозилися, а також промитий/пропарений. Якщо РС повертаються не пропареним, то орендар відшкодовує орендодавцю понесені ним витрати, пов'язані з промиванням/пропаркою РС та вартість залізничного тарифу до станції здавання оренди. Орендна плата за час знаходження РС на станції пропарювання, процедури пропарювання протягом до 5 робочих днів з дати постановки вагонів на колії промивально-пропарювальної станції та партіями не більше 10 одиниць и прямування до станції здачі з оренди нараховується. Цистерни повинні бути подані орендарем на промивально-пропарювальну станцію очищеними і без залишку вантажу, що перевозився.
За умовами пункту 2.10 договору орендар зобов'язаний здійснити повернення зазначеного або всього РС протягом наступних 30 (тридцяти) днів з моменту отримання факсом/e-mail, поштою, повідомлення про повернення.
Однак, судом встановлено, що окремі умови договору були змінені сторонами шляхом укладення додаткових угод, що передбачено умовами пункту 7.4 договору.
Так, у додаткових угодах № 7 від 06.06.2022, № 17 від 06.03.2023 до договору сторони погодили, що:
- у зв'язку із збільшенням виробничих витрат на проведення промивально-пропарювальних робіт цистерн на технологічній базі "Знам'янка" (ТОВ "Укррос-транс"), при здачі вагонів із оренди не промитими та пропареними, орендар компенсує орендодавцю вартість проведення промивально-пропарювальних робіт у розмірі 17 400,00 грн з ПДВ за один вагон, починаючи з 15.06.2022 (додаткова угода № 7 від 06.06.2022 до договору) та у розмірі 17 820,00 грн з ПДВ за один вагон, починаючи з 15.03.2023 (додаткова угода № 17 від 06.03.2023 до договору);
- при прибутті вагонів на технологічну базу "Знам'янка" (ТОВ "Укррос-транс") для проведення промивально-пропарювальних робіт з подальшою здачею їх з оренди з залишками вантажу, що раніше перевозився, понад одну тонну, вартість утилізації складе 5 000,00 грн з ПДВ за 1 тонну вантажу;
- якщо вартість утилізації залишків вантажу буде сплачена орендодавцем, то орендар зобов'язаний її компенсувати орендодавцю протягом двох банківських днів з дня надання вимоги (рахунку) орендодавця.
За умовами пункту 2.9 договору з урахуванням додаткової угоди № 13 від 20.12.2022, орендодавець має право відкликати рухомий склад з оренди (право на односторонню відмову від оренди частини РС та/або всього договору) не раніше 01.04.2023, попередивши орендаря у письмовій формі шляхом факсових/e-mail повідомлень, з наступним направленням цього повідомлення на поштову адресу.
Згідно з пунктом 3.1 договору з урахуванням додаткової угоди № 16 від 20.03.2023, вартість оренди одної одиниці РС протягом доби становить 1 950,00 грн включаючи ПДВ 20%. Орендна ставка діє з 01.01.2023 до 31.03.2023. Валюта договору - гривня. При взаєморозрахунках, пов'язаних із виконанням умов договору, послуги банків кожна сторона оплачує власним коштом. Платіж вважається виконаним у момент його надходження на розрахунковий рахунок орендодавця, у повному обсязі, згідно з виставленим рахунком.
Відповідно до пунктів 3.3, 3.4 договору плата за користування нараховується з дня, зазначеного в акті приймання-передачі РС в оренду від орендодавця до орендаря. Нарахування плати за платне користування припиняється в день, зазначений в акті приймання-передачі РС з оренди від орендаря до орендодавця.
Умовами пункту 3.8 договору визначено, що орендар зобов'язується щомісяця (не пізніше 10-го числа поточного місяця) здійснювати 100 % передоплату вартості послуг з користування РС, згідно з виставленим орендодавцем рахунком на оплату.
Пунктом 5.2 договору встановлено, що у разі порушення строків оплати, обумовлених у пунктах 3.8, 3.9, 5.1, 5.4 та 5.5 орендар на вимогу орендодавця виплачує пеню у розмірі 1,0% від несвоєчасно виплаченої суми за кожен день прострочення платежу.
Відповідно до пункту 7.1 договору (в редакції додаткової угоди № 13 від 20.12.2022) він набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2023 включно, а щодо взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Строк оренди РС у межах строку дії Договору.
Судом встановлено, що рішенням Господарського суду Закарпатської області від 18.06.2024 у справі № 907/970/23, яке набрало законної сили у встановленому законом порядку, частково задоволено первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторська компанія "Вертикаль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пакобо" про стягнення з відповідача 451 221,90 грн заборгованості, 5 779,46 грн - 3% річних та 89 228,44 грн пені.
Так, у іншій господарській справі № 907/970/23 суд, встановивши неналежне виконання відповідачем умов договору № ТЕК-119 від 30.09.2021 (з урахуванням укладених до нього додаткових угод), стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пакобо" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія "Вертикаль" 451 221,90 грн заборгованості, 88 628,66 грн пені, 5 743,47 грн 3% річних та 8 183,91 грн в повернення сплаченого судового збору. Вказане рішення суду, за позицією позивача, підтверджує неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо повної та своєчасної орендної плати за договором.
Матеріалами даної справи встановлено, що відповідач здійснив оплату на суму 553 777,94 грн згідно з платіжною інструкцією № 711 від 18.07.2024, та, як вбачається з призначення платежу, вказана оплата є добровільним виконанням рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.06.2024 у справі № 907/970/23 (451 221,90 грн заборгованості, 88 628,66 грн пені, 5 743,47 грн 3 % річних та 8 183,91 грн повернення сплаченого судового збору).
За твердженнями позивача, відповідач не виконував взяті на себе зобов'язання щодо сплати орендної плати РС у встановлений в договорі строк, що встановлено під час розгляду Господарським судом Закарпатської області справи № 907/970/23, у зв'язку з чим Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторська компанія "Вертикаль" нараховано 3 % річних в сумі 10 327,03 грн та інфляційні втрати в сумі 25 267,71 грн до моменту виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Пакобо" грошового зобов'язання за договором, а також пеню за період з 13.10.2023 по 31.12.2023 в сумі 32 611,60 грн, що є предметом розгляду у справі № 907/1040/24.
Судом також встановлено, що 30.07.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторська компанія "Вертикаль" звернулося з претензією № 1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пакобо" з вимогою про сплату договірної пені у розмірі 32 611,60 грн, 3 % річних від простроченої суми у розмірі 10 327,03 грн та інфляційних втрат у розмірі 25 267,71 грн. Однак, вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення, що і стало підставою для звернення із позовом у даній справі.
НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ ТА ОЦІНКА СУДУ
Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Частиною 1 статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 статті 175 ГК України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Положеннями статей 526, 629 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Сторони повинні належним чином виконувати взяті на себе зобов'язання за укладеними договорами. Дане витікає з умов розглядуваного договору та вимог законодавства, згідно з яким суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 ГК України).
При укладені господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного виявлення, мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству (частина 4 статті 179 ГК України).
Взаємовідносини, що склалися з приводу користування Товариством з обмеженою відповідальністю "Пакобо" вагонами (цистернами), суд кваліфікує як правовідносини, що випливають із договору найму (оренди).
Відповідно до норм частин 1 та 2 статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 18.06.2024 у справі №907/970/23 встановлено обставини користування Товариством з обмеженою відповідальністю "Пакобо" об'єктом оренди - вагонами (цистернами) на підставі договору та наявність простроченої заборгованості цього товариства за користування відповідними вагонами (цистернами) в сумі 451 221,90 грн, що є преюдиційними обставинами для розгляду даної справи (№ 907/1040/24) в силу приписів частини 4 статті 75 ГПК України.
Отже, суд вважає доведеною обставину неналежного виконання договірних зобов'язань в частині повної та своєчасної сплати орендної плати Товариством з обмеженою відповідальністю "Пакобо" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторська компанія "Вертикаль", що не заперечено відповідачем належними та допустимими доказами.
Крім того, рішенням суду у справі № 907/970/23 присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пакобо" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторська компанія "Вертикаль" пені за неналежне виконання договірних зобов'язань за період з 11.05.2023 по 12.10.2023 в сумі 88 628,66 грн та 3 % річних за період 11.05.2023 по 12.10.2023 в сумі 5 743,47 грн.
Як уже зазначалось та встановлено судом, 18.07.2024 відповідачем здійснено оплату позивачу на суму 553 777,94 грн на виконанням рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.06.2024 у справі № 907/970/23 (451 221,90 грн заборгованості, 88 628,66 грн пені, 5 743,47 грн 3 % річних та 8 183,91 грн повернення сплаченого судового збору).
Розглянувши вимогу позивача про стягнення з відповідача пені за період з 13.10.2023 по 31.12.2023 в сумі 32 611,60 грн суд виходить з такого.
Згідно з приписами статей 216 - 218 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина 1 статті 230 ГК України).
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Пунктом 5.2 договору сторонами погоджено, що за порушення строків оплати, обумовлених у пунктах 3.8, 3.9, 5.1, 5.4, 5.5 орендар на вимогу орендодавця виплачує пеню у розмірі 1,0 % від несвоєчасно виплаченої суми за кожен день прострочення платежу.
Однак, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання
грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
При цьому судом також враховуються висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.10.2024 у справі № 911/952/22, відповідно до яких застосування в тексті господарського договору формулювання "за кожен день прострочення" не можна вважати установленням іншого, ніж визначеного частиною 6 статті 232 ГК України, строку нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені). Таке формулювання лише повторює вирізняльну характеристику пені (поденне її нарахування) та характеризує механізм її визначення (розрахунку), однак жодним чином не впливає на можливість зменшення або збільшення строку нарахування пені, визначеного законом чи договором. Інше тлумачення (розуміння) наведеного формулювання (ототожнення його зі строком нарахування) фактично унеможливлює застосування положень частини 6 статті 232 ГК України щодо шестимісячного строку нарахування штрафних санкцій, оскільки на практиці сторони під час визначення в умовах договору відповідальності у вигляді пені майже завжди використовують формулювання щодо її нарахування "за кожен день прострочення", тим самим відтворюють визначення пені, закріплене в частині 3 статті 549 ЦК України (пункти 93, 94 постанови).
Подібний висновок до застосування частини 6 статті 232 ГК України та неможливості розцінювати формулювання в договорі (умови договору) про сплату пені за кожний день прострочення як установлення цим договором іншого, ніж передбаченого частиною 6 статті 232 ГК України, строку нарахування штрафних санкцій, викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/15492/17, від 01.07.2019 у справі № 910/4377/18, від 08.07.2019 у справі №910/4375/18, від 22.08.2019 у справі № 914/508/17, від 15.11.2019 у справі № 904/1148/19, від 12.12.2019 у справі № 911/634/19, від 19.11.2020 у справі № 910/12765/19, постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.03.2021 № 910/17317/17, від 20.08.2021 у справі № 910/13575/20.
Отже, враховуючи наведені вище норми законодавства та з огляду на стягнення з відповідача рішенням суду від 18.06.2024 у справі № 907/970/23 пені за період з 11.05.2023 по 12.10.2023, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача пені за період з 13.10.2023 по 10.11.2023 включно.
При цьому суд, здійснивши власний розрахунок пені за період з 13.10.2023 по 10.11.2023 включно, зазначає, що арифметично вірною сумою пені, яка підлягає до стягнення є 12 856,73 грн, а в частині стягнення з відповідача 19 754,87 грн пені слід відмовити, у зв'язку з тим, що така нарахована за період понад шість місяців.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат
Як вбачається з матеріалів справи, за неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань, позивачем нараховано останньому та заявлено до стягнення 3 % річних в розмірі 10 327,03 грн за період з 13.10.2023 по 17.07.2024 та 25 267,71 грн інфляційних втрат за період з 11.06.2023 по 17.07.2024.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Дослідивши поданий позивачем розрахунок суми 3 % річних, суд встановив, що такий є арифметично правильний, обґрунтований та правомірно заявлений, а відтак вимоги щодо стягнення 3 % річних у заявленому розмірі підлягають до задоволенням судом.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат за увесь час існування заборгованості, встановленої в рішенні суду від 18.06.2024 у справі № 907/970/23 до моменту повного виконання існуючого грошового зобов'язання, суд встановив, що такий є арифметично правильний, а відтак вимоги щодо стягнення інфляційних втрат у заявленому розмірі підлягають до задоволення судом.
Резюмуючи викладене вище, суд констатує про доведення позивачем факту прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання за договором № ТЕК-119 від 30.09.2021, а відтак і правової підстави для стягнення з відповідача штрафних санкцій у відповідному розмірі з урахуванням здійсненого судом перерахунку.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У статті 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі статтею 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, зважаючи на зазначене вище, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, підтверджені належними та допустимими доказами підлягають задоволенню частково.
Розподіл судових витрат
Витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Крім того, представником позивача в позові заявлено вимогу про стягнення з відповідача 4 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.
При цьому, суд вважає за необхідне роз'яснити учасникам справи, що відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 ГПК України).
Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 238, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пакобо" (89432, Закарпатська область, Ужгородський район, село Сюрте, вулиця Ракоці, будинок 2, код ЄДРПОУ 13587484) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторська компанія "Вертикаль" (04052, м. Київ, вулиця Глибочицька, будинок 17, приміщення № 711-713 (в літ. "1 А"), код ЄДРПОУ 43133523) 12 856,73 грн (дванадцять тисяч вісімсот п'ятдесят шість гривень 73 коп.) пені, 10 327,03 грн (десять тисяч триста двадцять сім гривень 03 коп.) 3 % річних, 25 267,71 грн (двадцять п'ять тисяч двісті шістдесят сім гривень 71 коп.) інфляційних втрат та 1 720,87 грн (одна тисяча сімсот двадцять гривень 87 коп.) на відшкодування сплаченого судового збору.
3. В решті вимог позову - відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
На підставі статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно зі статтею 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного Господарського суду.
Повне судове рішення складено та підписано 03.03.2025.
Суддя Д.Є. Мірошниченко