печерський районний суд міста києва
Справа № 757/5200/25-к
пр. 1-кс-6840/25
04 березня 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м.Києві провадження за клопотанням адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12023000000000050 від 12.01.2023
В провадження слідчого судді Печерського районного суду м.Києва ОСОБА_1 надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 , в порядку ст.174 КПК України, в якому просить скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 14.10.2024 у справі № 757/46504/24-к, у кримінальному провадженні №12023000000000050 від 12.01.2023.
Мотивуючи клопотання, заявник вказує, що досудове розслідування кримінального провадження №12023000000000050 триває з січня 2023 року та з цього часу жодній особі не було повідомлено про підозру. Крім того, з моменту накладення арешту на кріптогаманець ОСОБА_4 жодної слідчого дії за його участю не було проведено, зокрема на допит заявник з приводу обставин ймовірного вчиненого кримінального правопорушення та походження активів не викликався, підозру йому вручено не було, та будь-яких процесуальних дій органом досудового розслідування відносно нього не проводилось. Таким чином арешт є необґрунтованим та спрямованим на порушення прав заявника щодо використання своїх активів. Разом з цим, захисник надала заяву, якій зазначила, що клопотання підтримує, та просить розгляд провадження проводити за її відсутності, а також долучила інші письмові докази.
Прокурор в судове засіданні не з'явився, надав заяву про розгляд провадження за його відсутності, а також долучив до матеріалів провадження письмові заперечення, в яких просив відмовити у задоволенні клопотання. Обґрунтовуючи свою позицію, послався на те, що кріптогаманець, який належить ОСОБА_4 , постановою слідчого визнано речовим доказом у цьому кримінальному провадженні, тому з метою його збереження ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м.Києва було накладено арешт із забороною користування, розпорядження чи відчуження. Акцентував увагу на тому, що на даному етапі досудового розслідування таке втручання у права та інтереси власника майна є виправданим, оскільки кошти, які перебувають на криптогаманці ймовірно набуті злочинним шляхом, та отримані внаслідок вчиненого кримінального правопорушення. Крім того, та обставина, що ОСОБА_4 не є підозрюваним у вказаному провадженні, на стійке переконання сторони обвинувачення не є безумовною підставою для скасування арешту. Крім того, зазначив, що на теперішній час органом досудового розслідування ініціюється питання щодо звернення з тимчасовим доступом до речей та документів до податкових органів з метою встановлення походження коштів та здійснення аналітичних операцій, в які мають ознаки легалізації коштів отриманих злочинним шляхом.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали провадження за клопотанням, приходить до наступного висновку.
Відповідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Відповідно до ч. 2 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17 липня 1997 року ,кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.
Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції», заява №31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22.09.1994, Series А №296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява № 48191/99, пп. 49 - 62, від 10.10.2007).
Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23.09.1982 у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21.02.1986 у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що слід врахувати необхідність забезпечення справедливого балансу між конкуруючими інтересами відповідної особи і суспільства в цілому. Необхідно зважати й на те, що цілі, згадані в цьому положенні можуть мати певне значення при визначені того, чи забезпечено баланс між вимогами відповідних суспільних інтересів і основоположним правом заявника на власність. В обох контекстах держава користується певним полем розсуду при визначені заходів, які необхідно вжити для забезпечення дотримання Конвенції. Рішення «Sargsyan v. Azerbaijan», n.220.
Слідчим суддею встановлено, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 14.10.2024 у справі №757/46504/24-к задоволено клопотання прокурора та накладено арешт на низку криптогаманців на кринтовалютній біржі Binance, зокрема і на гаманець ID 338948928, що належить ОСОБА_4 із забороною користування, розпорядження чи відчуження.
Слідчий суддя звертає увагу на те, що досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні триває з січня 2023 року та за цей час ОСОБА_4 не було повідомлено про підозру, він до теперішнього часу не має жодного процесуального статусу у цьому провадженні, та на день розгляду клопотання у кримінальному провадженні №12023000000000050 від 12.01.2023 навіть не допитаний. Крім того, органом досудового розслідування не надано доказів того, що з моменту накладення арешту на майно проводяться слідчі дії щодо встановлення та походження коштів на криптогаманці, способу життя ОСОБА_4 , з метою встановлення його причетності до кримінальних правопорушень, про які прокурор вказує у своїх запереченнях, отже, арешт наразі носить формальний характер і не відповідає цілям, передбачених ст.98 КПК України.
Крім того, виходячи з норм статті 170 КПК України може бути накладений з метою збереження речових доказів.
Частиною 3 ст. 170 КПК передбачено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 84 КПК доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 98 КПК).
Отже, аналізуючи характеристику речових доказів, визначену ч. 1 ст. 98 КПК, слідчий суддя дійшов висновку, що матеріальний об'єкт, відповідатиме ознакам речового доказу лише у разі, якщо він:
(1)був знаряддям вчинення кримінального правопорушення;
(2)зберіг на собі сліди кримінального правопорушення;
(3)містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
На переконання слідчого судді, невідповідність матеріального об'єкта наведеним вище критеріям, виключає можливість використання його як речового доказу та відповідно на такий об'єкт не може бути накладений арешт на підставі п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК.
Гроші, що зберігаються на кріптогаманці не є індивідуалізованими матеріальними об'єктами, відповідно режим поводження з ними не може бути аналогічний тому, який запроваджений до речових доказів. Тому накладення арешту на грошові кошти, що зберігаються на кріптогаманці, враховуючи їх нематеріальний і неіндивідуалізований характер, не узгоджується з заявленою метою - збереження речових доказів, адже їх неможливо використати як доказ у кримінальному провадженні.
З огляду на викладене, слідчий суддя вважає, що самі по собі кошти, які зберігаються на кріптогаманці не містять ознак речових доказів, визначних у ст. 98 КПК, щодо обставин, які розслідуються у цьому кримінальному провадженні. Окрім цього, прокурором не доведено, що вони можуть бути використані на підтвердження певного факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Враховуючи вищевикладене, на стійке переконання слідчого судді, подальше втручання державного органу у право на мирне володіння майном порушує «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи, у зв'язку з чим слідчий суддя приходить висновку про відсутність в кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання держави у правомірну власність ОСОБА_4 , тому клопотання про скасування арешту майна підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 98, 170-175, 309, 392, 532, 535 КПК України
Клопотання адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12023000000000050 від 12.01.2023 - задовольнити частково.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м.Києва у справі №757/46504/24-к, а саме: на віртуальні активи, які обслуговуються криптовалютною біржою «BINANCE», а саме компанії «Nest Services Limited», зареєстрованої відповідно до законодавства Республіки Сейшельські острови з реєстраційним номером 238045 та адресою House of Francis, Room 303, Ile Du Port, Mahe, Seychelles та які розміщенні на акаунті з наступним Binance user id 338948928, що належить ОСОБА_4 .
В задоволенні іншої частини клопотання - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1