печерський районний суд міста києва
Справа № 757/5768/25-ц
пр. 2-о-210/25
12 лютого 2025 року суддя Печерського районного суду м. Києва Новак Р.В., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про встановлення факту недостовірності інформації, -
до Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана заява.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд приходить до наступного висновку.
Конституція України гарантує кожному право на захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації особою, яка поширила таку інформацію (частина 4 статті 32).
Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.
Національним законодавством, а саме ч. 1 ст. 277 ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Відповідно до ст. 275 ЦК України вибір способу захисту особистого немайнового права, зокрема права на повагу до гідності та честі, права на недоторканість ділової репутації, належить позивачеві.
Разом із тим особа, право якої порушено, може обрати як загальний, так і спеціальний способи захисту свого права, визначені законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.
Отже, відповідно до статті 275 ЦК України, захист особистого немайнового права здійснюється у спосіб, встановлений главою 3 цього Кодексу, а також іншими способами відповідно до змісту цього права, способу його поширення та наслідків, що їх спричинило це порушення. До таких спеціальних способів захисту відносяться, наприклад, спростування недостовірної інформації та/або право на відповідь (стаття 277 ЦК України), заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права (стаття 278 ЦК України) тощо.
Спростування недостовірної інформації може здійснюватись як у спосіб захисту честі, гідності, ділової репутації, так і встановлення факту недостовірної інформації. У той же час, перший розрахований на наявність спору та здійснюється в порядку позовного провадження, другий, - коли метою є лише встановлення факту, що має юридичне значення та здійснюється в порядку окремого (непозовного) провадження.
Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина 1 статті 293 ЦПК України). Відповідно до частини 3 статті 42 ЦПК України у справах окремого провадження учасниками справи є заявники, інші заінтересовані особи.
Отже, характерною ознакою категорії справ окремого провадження є відсутність у них спору про право і метою яких є встановлення юридичного факту або стану, при цьому в порядку окремого провадження може вирішуватися спір про факт, але не спір про право цивільне.
У зв'язку з цим, суд зважає не лише на характер такої інформації (є вона фактичним твердженням чи оціночним судженням), а й на те чи наявний суб'єкт, що поширив відповідну інформацію. Від цього також залежить, в якому порядку відбуватиметься захист чи відновлення порушених або оспорюваних прав, інтересів особи.
Так, представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Шевчук О.А. подав заяву про встановлення факту недостовірної інформації саме в порядку окремого провадження без визначення заінтересованих осіб.
Відповідно до довідки ДП «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» Консорціуму «Український центр підтримки номерів» від 18.09.2024 № 178/2024-Д з відомостями про власника веб-сайту або інформацією про його встановлення, наведені ідентифікатори не дозволяють встановити власника телеграм-каналу «ІНФОРМАЦІЯ_4». Відтак, власник телеграм-каналу «ІНФОРМАЦІЯ_4» та особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідомі.
Врахувавши наведені представником заявника доводи щодо неможливості ідентифікації особи відповідача, суд виходить з наступного.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.11.2019 у справі №904/4494/18 (провадження № 12-110гс19) дійшла висновку, що «належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайту - вільним, належним відповідачем є власник веб сайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Дані про власника веб-сайту можуть бути витребувані відповідно до положень процесуального законодавства в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет.».
Таким чином, у разі, якщо інформація має свого суб'єкта поширення, такий повинен бути відповідачем у справах про спростування недостовірної інформації. А це, в свою чергу, виключає порядок розгляду справи в порядку окремого (непозовного) провадження.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права», власник веб-сайту - особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання веб-сайту. За відсутності доказів іншого власником веб-сайту вважається реєстрант відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до веб-сайту, і (або) отримувач послуг хостингу.
Зі змісту заяви вбачається, що спірна інформація розміщена на веб-сайті багатокористувацької платформи Telegram https://t.me/ на телеграм-каналі з назвою «ІНФОРМАЦІЯ_4»: ІНФОРМАЦІЯ_1 на якому міститься наступна інформація: « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Наведені ідентифікатори не дозволяють встановити власника телеграм-каналу, проте власником веб-сайту Telegram https://t.me/ є володілець облікового запису - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3
Реєстратором вказаного домена t.me є Go Daddy.com, LLC (14455 North Hayden Road, Suite 226 Scottsdale AZ 85260 , UnitedStates ; +0893202529 ).
За правилами частин першої та третьої статті 116 ЦПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви.
Заявником не надано суду доказів неможливості встановити власника телеграм-каналу з назвою «ІНФОРМАЦІЯ_4»: ІНФОРМАЦІЯ_1 в порядку забезпечення доказів до подання позовної заяви у випадку наявності перешкод в отриманні такої інформації в самостійному порядку.
З наведеного вбачається, що ідентифікація особи відповідача є можливою, що виключає встановлення факту недостовірної інформації в порядку окремого провадження відповідно до приписів абзацу 3 ч.4 ст.277 ЦК України, а посилання заявника на неможливість встановлення особи, яка поширила недостовірну інформацію та звернення до суду з заявою про встановлення факту недостовірності інформації та її спростування, є передчасними, та спростовуються встановленими судом обставинами.
Суд вправі розглядати справи про встановлення юридичних фактів, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки. Тобто, від встановлення такого факту залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян та встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. У порядку окремого провадження суд може вирішити спір про факт, про стан, але не спір про право цивільне, так як метою такого судового розгляду є лише встановлення наявності або відсутності самого факту і факт, що встановлюється судом у порядку окремого провадження, повинен мати юридичне значення, і мати безспірний характер, оскільки якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження.
Заявниця вважає, що поширена відносно неї інформація є недостовірною та такою, що наносить шкоду честі, гідності та діловій репутації. Інших аргументів, яке ж юридичне значення для неї має встановлення цього факту не наводить. Це свідчить про те, що до суду з даною заявою слід звернутися з метою подальшого захисту немайнових прав у порядку позовного провадження.
Зважаючи на вищенаведене, зі змісту заяви ОСОБА_1 про встановлення факту недостовірної інформації, поширеної на телеграм-каналі «ІНФОРМАЦІЯ_4» ІНФОРМАЦІЯ_1 вбачається спір про право.
Відповідно до ч. 4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 293 - 294, 315, 316, 318 Цивільного процесуального кодексу України, суддя,
Відмовити у відкриті провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту недостовірності інформації.
Ухвала суду може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва.
Суддя Р.В. Новак