вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
03.03.2025р. Справа № 904/5701/24
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», м. Київ
До: Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, АДРЕСА_1
Про: стягнення 60 138,60грн.
Суддя Васильєв О.Ю.
Без участі представників сторін
ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» (позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Військової частини НОМЕР_1 НГУ (відповідач) про стягнення 60 138,60грн. (в т.ч.: 47 809,44грн. - основний борг, 6 556,17грн. - пеня, 1 152,13грн. - 3% річних та 4 620,86грн. - інфляційні втрати).
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань з оплати природного газу, поставленого йому позивачем у період з листопада по грудень 2023р. на умовах договору постачання природного газу №03-4391/23-БО-Т від 17.10.23р.
Ухвалою суду від 30.12.24р. відкрите провадження у справі №904/5701/24 за правилами спрощеного позовного провадження, встановленими ГПК України, без призначення судового засідання та виклику сторін - за наявними у ній матеріалами.
Військова частина НОМЕР_1 НГУ (відповідач) заперечує проти задоволення позовних вимог з наступних підстав : Військова частина НОМЕР_1 НГУ є державною організацією, яка фінансується виключно із державного бюджету України, відповідно усі асигнування та видатки, які виділяються з державного бюджету для потреб відповідача є обмеженими та визначаються до початку наступного року, тобто військова частина с бюджетною установою, яка не має власних коштів, оскільки не с комерційною організацією. Фактичної можливості оплатити послуги повністю за листопад та грудень 2023р. у відповідача фізично не було, оскільки фінансування, як вже було зазначено, здійснюється із державного бюджету. Разом із тим, відповідачем, в межах компетенції, було вжито всіх можливих заходів щодо оплати наданих позивачем послуг газопостачання за листопад і грудень 2023р., а саме - неодноразово здійснювались доповіді вищому командуванню щодо необхідності виділення коштів для оплати послуг позивача, проте через агресію російської федерації проти України, відповідно до Указу Президента України від 24.02.22р. № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, який затверджений Верховною Радою України 24.02.22р. Законом №2102-IХ, в Україні введено воєнний стан на 90 діб, який неодноразово продовжувався продовжено та який триває і на даний час. Відповідно від цього часу весь особовий склад відповідача, безперервно здійснювали заходи, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» (позивач) у відповіді на відзив на позовну заяву вказав, що позивач з повагою та розумінням відноситься до діяльності відповідача, але оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов'язання у строк визначений договором, чим порушив умови господарського зобов'язання, зокрема, вимоги пункту 5.1 договору.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -
17.10.23р. між ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» (постачальник) та Військовою частиною НОМЕР_1 НГУ (споживач) укладено договір постачання природного газу №03-4391/23-БО-Т, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ за ДК 021:2015 код 09120000-6 «Газове паливо» (природний газ), а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору (п. 1.1.). Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем для своїх власних потреб. (п. 1.2.) Споживач підтверджує та гарантує, що на момент підписання цього договору у споживача є в наявності укладений договір на розподіл природного газу між споживачем та Оператором газорозподільної мережі (надалі - Оператор ГРМ) та присвоєний Оператором ГРМ персональний ЕІС-код та/або укладений договір транспортування природного газу між споживачем та Оператором газотранспортної системи (надалі - Оператор ГТС) та присвоєний Оператором ГТС персональний ЕІС-код (якщо об'єкти споживача безпосередньо приєднані до газотранспортної мережи). Відповідальність за достовірність інформації, зазначеної в цьому пункті, несе споживач (п. 1.4.). Постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу у період з листопада 2023 року по 31 грудня 2023 року (включно), в кількості 5,0 тис.куб.м, в тому числі по місяцях (далі також розрахункові періоди): листопад 2023 року 2,0 тис.куб.м, грудень 2023 року 5,0 тис.куб.м. (п. 2.1.). Відповідно до п. 2.3 підписанням цього договору споживач дає згоду постачальнику на включення його до Реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС відповідно до вимог Кодексу ГТС. Пунктом 2.4 встановлено, що перегляд та коригування замовлених споживачем обсягів природного газу за цим договором може відбуватися шляхом підписання сторонами додаткової угоди, в тому числі протягом відповідного розрахункового періоду.
Споживач зобов'язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів або своєчасно (до кінця відповідного розрахункового періоду) надавати постачальнику для оформлення відповідну додаткову угоду на коригування замовлених обсягів за цим договором.
В будь-якому випадку, обсяг, визначений в акті приймання-передачі природного газу, оформленого відповідно до п. 3.5. цього договору, вважається фактично використаним за цим договором обсягом природного газу.
За пунктом 3.5 приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Споживач зобов'язується надати постачальнику не пізніше 5-го (п'ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором(ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку Споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ (п. 3.5.1.).
На підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також - акт), підписані уповноваженим представником постачальника (п. 3.5.2.).
Споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання (п. 3.5.3.).
У випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього договору (п. 3.5.4.).
Пунктом 4.1. встановлено, що ціна газу за 1000 куб.м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 16 553,89грн. Відповідно до п. 5.1 оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:
-70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу;
- остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання- передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70 % грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору.
Згідно з п. 5.3 оплата за природний газ здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в розділі 14 цього договору. Споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1 цього договору.
Відповідно до п. 7.2 у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
За пунктами 10.1 та 10.3 сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов'язків згідно з цим договором внаслідок настання форс-мажорних обставин, що виникли після укладення договору, і сторони не могли передбачити їх. Сторони зобов'язані негайно повідомити про виникнення форс-мажорних обставин та протягом 14 днів з дати їх виникнення подати підтвердні документи відповідно до законодавства.
Відповідно до п. 13.1 цей договір набирає чинності з дати підписання і діє в частині поставки газу до 31.12.23р (включно), а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору.
На виконання умов договору в листопаді та грудні 2023р. позивач передав у власність відповідача природний газ вартістю 129 308,85грн., що підтверджується листом Оператора ГТС №ТОВВИХ-24-10027 від 04.07.24р. ( де міститься інформація по споживачу з ЕІС-кодом 56XS0000N8S6400U, який спожив: - у листопаді 2023р. - 1,92328 м3 та у грудні 2023р. - 5,88811 м3).
Відповідно до матеріалів справи (довідка АБ «Державний ощадний банк України» №16/2-09/61248/2024 від 22.05.24р.) відповідач здійснив оплату лише в розмірі 81 499,41грн. Решта вартості переданого природного газу в розмірі 47 809,44грн. не сплачена.
Матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем заборгованості за спожитий природний газ у сумі 47 809,44грн. відповідно до договору постачання природного газу №03-4391/23-БО-Т від 17.10.23р., у зв'язку із чим, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості в примусовому порядку.
Крім цього, у зв'язку із неналежним виконання відповідачем умов договору, позивачем заявлено до стягнення 6 556,17грн. - пені, 1 152,13грн. - 3% річних, 4 620,86грн. - інфляційних втрат, нарахованих відповідно до п. 7.2 договору.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Частиною 1 ст. 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно норм цивільного та господарського законодавства договір купівлі-продажу є оплатним, тобто при набуванні речі у власність, покупець сплачує продавцеві вартість (ціну) речі, яка обумовлена договором, а у продавця виникає зобов'язання передати покупцю річ та право вимоги оплати і зобов'язання покупця сплати вартість отриманої речі та право її вимоги.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами ст. 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У пункті 28 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» зазначено, що постачання природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і полягає в реалізації природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів.
Згідно з ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами. Постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом.
Ураховуючи викладене, уклавши договір постачання природного газу від 17.10.23р. №03-4391/23-БО-Т позивач та відповідач досягли згоди з усіх істотних умов договору та відповідно взяли на себе зобов'язання, визначені умовами вказаного договору.
Матеріалами справи підтверджено, що зі сторони позивача договірні зобов'язання були виконані у повному обсязі. Разом з тим, відповідач умови договору в частині своєчасної та повної оплати вартості отриманого природного газу не виконав.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом здійснено перевірку наданих позивачем розрахунків пені, 3% річних та інфляційних втрат та встановлено, що розрахунки здійснені правильно.
Згідно з розрахунком, доданим до позову, позивач просить стягнути з відповідача 6 556,17грн. пені за період з 16.02.24р. по 15.08.24р.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом п. 7.2 договору визначено, що у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Відповідно до матеріалів справи розрахунок пені, що позивач просить стягнути, здійснений відповідно до вимог ст. 232 ГК України. Враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо своєчасної оплати вартості поставленого природного газу, перевіривши обставини, пов'язані з правильністю здійснення розрахунку, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 6 556,17грн. пені.
Разом з тим, суд зауважує, що ч. 1 ст. 233 ГК України передбачено право суду зменшити розмір стягуваних санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Аналогічне положення міститься в ч. 3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Правовий аналіз наведених норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, і відповідно питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто, сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.
Таким чином, розмір штрафних санкцій (неустойки: штрафу та/або пені) може бути зменшений за рішенням господарського суду. При цьому, статті 551 ЦК України, 233 ГК України та положення ГПК України не містять норм, які б ставили можливість суду використати право на зменшення заявлених до стягнення з боржника штрафних санкцій в залежність від наявності відповідного клопотання з цього приводу сторони у справі. Тобто суд може реалізувати своє право та прийняти рішення про зменшення розміру неустойки за власною ініціативою.
У постанові від 23.03.21р. у справі №921/580/19 Верховний Суд вказує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності в законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
При цьому, виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру (постанова Верховного Суду від 30.03.21р. у справі №902/538/18).
Нормами законодавства України не визначено розмір, на який суд може зменшити неустойку, а тому при вирішенні цього питання суди мають забезпечувати дотримання балансу інтересів сторін у справі з урахуванням правового призначення неустойки.
У постанові від 16.03.21р. у справі №922/266/20 Верховний Суд зазначає, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.20р. у справі №902/417/18 вказано, що неустойка - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності.
Водночас, неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Тобто, при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій судам належить брати до уваги як обставини, прямо визначені у ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 551 Цивільного кодексу України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними.
Вирішуючи питання щодо зменшення розміру пені, суд враховує, що в Україні з 05 години 30 хвилин 24.02.22р. введено воєнний стан строком на 30 діб (Закон України від 24.02.22р. №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»). Воєнний стан неодноразово продовжувався та триває станом на цей час.
Відповідачем у даній справі є Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, особовий склад якої бере участь у відсічі збройній агресії РФ проти України шляхом ведення воєнних (бойових) дій.
У зв'язку із наведеним виконанням завдань за призначенням, існує потреба закупівлі відповідних товарів, робіт та послуг, що, враховуючи ситуацію, яка склалась у Державі, безумовно має пріоритетне значення та має бути враховано судом.
Крім того, суд враховує відсутність доказів понесення позивачем чи іншими учасниками господарських відносин негативних наслідків (збитків) внаслідок порушення відповідачем договірних зобов'язань у спірних правовідносинах.
Таким чином, з огляду на фактичні обставини справи, приймаючи до уваги відсутність доказів понесених позивачем збитків, а також виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, суд вважає за можливе зменшити розмір суми пені, яку слід стягнути, на 50 %. Відповідно сума пені, яка підлягає стягненню, складає 3 278,08грн. від заявленої суми 6 556,17грн., в іншій частині у задоволенні позовних вимог суд відмовляє внаслідок зменшення пені за власною ініціативою.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позовні вимоги задовольнити частково.
2.Стягнути з відповідача - Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код ЄДРПОУ 42399676): 47 809,44грн. - заборгованості, 3 278,08грн. - пені, 1 152,13грн. - 3% річних, 4 620,86грн. - інфляційних втрат та 2 422,40грн. - витрат по сплаті судового збору. Видати відповідний наказ після набрання рішенням чинності.
3. В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення складено та підписано без його проголошення 03.03.25р.
Відповідно до вимог ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Васильєв О.Ю.