вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"10" лютого 2025 р. Справа №910/11039/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сітайло Л.Г.
суддів: Буравльова С.І.
Шапрана В.В.
секретар судового засідання - Ярітенко О.В.
представники сторін:
від позивача: Літвінова І.С.
від відповідача: Веліканов К.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Корнер Плюс"
на рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2024 (повний текст складено 25.11.2024)
у справі №910/11039/24 (суддя Сівакова В.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива 2008"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Корнер Плюс"
про стягнення 2 620 930,91 грн
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Нива 2008" (далі - ТОВ "Нива 2008") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Корнер Плюс" (далі - ТОВ "ТД Корнер Плюс") заборгованості у розмірі 2 620 930,91 грн, з яких: 2 570 022,00 грн - основний борг, 45 642,47 грн - пеня, 5 266,44 грн - три проценти річних.
Обґрунтовуючи позовні вимоги ТОВ "Нива 2008" посилається на те, що у зв'язку з невиконанням ТОВ "ТД Корнер Плюс" своїх зобов'язань за договором поставки від 13.07.2022 №130722-1, останнє має повернути сплачені грошові кошти за товар. Крім основної суми боргу в розмірі 2 570 022,00 грн, позивачем нараховано 45 642,474 грн пені та 5 266,44 грн трьох процентів річних.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.11.2024 у справі №910/11039/24 позов задоволено частково.
Стягнуто з ТОВ "ТД Корнер Плюс" на користь ТОВ "Нива 2008" 2 570 022,00 грн основного боргу, 43 816,77 грн пені, 5 055,78 грн трьох процентів річних, а також 31 426,73 грн витрат по сплаті судового збору. В іншій частині у позові відмовлено.
Ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції, за відсутності жодного визначеного умовами договору документального підтвердження фактичної поставки товару позивачу, дійшов висновку про існування у відповідача зобов'язання повернути позивачу суму попередньої оплати в розмірі 2 570 022,00 грн, на підставі вимог частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). При цьому, вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 43 816,77 грн обґрунтовані і підлягають задоволенню. Крім того, за розрахунками суду першої інстанції розмір трьох процентів річних становить 5 055,78 грн та позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. В іншій частині позовних вимог про стягнення пені та трьох процентів річних в позові слід відмовити, оскільки позивачем невірно визначено період прострочення виконання зобов'язання.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ТОВ "ТД Корнер Плюс" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2024 у справі №910/11039/24 та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є незаконним і необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню у повному обсязі.
Так, скаржник зазначає, що будь-яких доказів виконання умов вищезазначеного договору з боку сторін протягом строку його дії (з липня 2022 року до 31.12.2022), а також протягом 2023 року, як і пролонгацію сторонами цього договору на 2024 рік, матеріали справи не містять. Зобов'язання сторін за договором припинені 31.12.2023 у зв'язку з закінченням строку його дії. Також, матеріали справи не містять жодного доказу, що підтверджують виконання договору позивачем та відповідачем, в тому числі і протягом 2024 року, а наявні в матеріалах справи рахунки-фактури від 28.05.2024 №КП-0000113 та від 28.05.2024 №КП-0000114, складені відповідачем, а також платіжні інструкції від 28.05.2024 №474, від 28.05.2024 №475, від 29.05.2024 №479, від 29.05.2024 №481, від 29.05.2024 №12582, що складені позивачем, не можуть слугувати доказами виконання сторонами договору, оскільки не містять посилання на цей договір і були складені майже через два роки після підписання договору та після закінчення його дії.
Також, апелянт вважає, що позивачем здійснено оплату вказаних рахунків-фактур з порушенням строку, що визначений у них та у пункті 6.1 договору, що спростовує висновок суду першої інстанції про наявність зобов'язань у відповідача здійснити поставку товару на підставі договору. З огляду на те, що з боку позивача не вчинено дій відповідно вказаних у пропозиції умов договору та не сплачено до 28.05.2024 суму коштів, що визначена у рахунках-фактурах від 28.05.2024 №КП-0000113 та від 28.05.2024 №КП-0000114, договір між сторонами у спрощений спосіб шляхом виставлення рахунків на оплату не був укладений, а відтак у відповідача відсутні зобов'язання перед позивачем щодо поставки товару - палива дизельного Diesel Fuel ULSD у кількості 62760 л. вартістю 2 570 022,00 грн та повернення коштів на підставі договору.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.12.2024 апеляційну скаргу ТОВ "ТД Корнер Плюс" у справі №910/11039/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2024 апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.
28.12.2024, через систему "Електронний суд", скаржником подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги.
Суддя Сітайло Л.Г. перебувала у відпустці з 25.12.2024 до 03.01.2025. Суддя Буравльов С.І. перебував у відпустці з 06.01.2025 до 08.01.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "ТД Корнер Плюс" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2024 у справі №910/11039/24. Розгляд апеляційної скарги призначено на 05.02.2025. Витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/11039/24. Сторонам встановлено строк на подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 24.01.2025.
16.01.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/11039/24.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2025 задоволено клопотання представника ТОВ "ТД Корнер Плюс" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2025 задоволено клопотання представника ТОВ "ТД Корнер Плюс" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
У судовому засіданні 05.02.2025 оголошено перерву до 10.02.2025.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
30.12.2024, через систему "Електронний суд", ТОВ "Нива 2008" подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останнє просить суд залишити апеляційну скаргу ТОВ "ТД Корнер Плюс" без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2024 у справі №910/11039/24 - без змін.
Так, позивач категорично не погоджується з аргументами відповідача, адже між сторонами існують договірні відносини на підставі договору від 13.07.2022 №130722-1 (додаткової угоди про розірвання угоди відповідачем не надано, доказів наміру в односторонньому порядку розірвання також не надано). На підставі отриманих рахунків-фактур позивачем своєчасно здійснено розрахунки (зауважень щодо строків оплати, в тому числі після отримання коштів або реєстрації податкових накладних від відповідача не надходило). Відповідачем фактично підтверджено отримання в повному обсязі грошових коштів від позивача на загальну суму 2 570 022,00 грн. Нівелюючи договірні зобов'язання та визнаючи отримання своєчасно коштів від позивача, без добросовісного їх повернення за відсутності факту постачання товару, відповідач цілеспрямовано має намір для регулювання спору положеннями статті 1212 ЦК України з метою затягування судового процесу. Вказане також підтверджує подачу позовної заяви понад встановлені строки, відсутність сплати судового збору та належних повноважень, обґрунтування щодо регулювання сталих відносин іншими нормами законодавства без повернення добросовісно отриманих коштів. Зауважень щодо заявлених штрафних санкцій не висвітлено, будь-яких обґрунтованих документальних доказів до апеляційної скарги не долучено, що суперечить поведінці відповідача та заявленим поясненням.
Узагальнені доводи, заперечення та пояснення учасників справи
05.02.2025, через систему "Електронний суд", ТОВ "Нива 2008" подано додаткові письмові пояснення по суті спору.
09.02.2025, через систему "Електронний суд", ТОВ "ТД Корнер Плюс" подано додаткові письмові пояснення по суті спору.
Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання
У судове засідання 10.02.2025 з'явилися представники сторін.
Представник відповідача у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, з викладених у ній підстав та просив її задовольнити. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2024 у справі №910/11039/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2024 у справі №910/11039/24 залишити без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
13.07.2022 між ТОВ "ТД Корнер Плюс" (постачальник) та ТОВ "Нива 2008" (покупець) укладено договір поставки №130722-1.
Згідно з пунктом 1.1 договору постачальник зобов'язується передати, а покупець прийняти і оплатити нафтопродукти (далі - товар), на умовах цього договору та додатків до нього, які є невід'ємною частиною договору (далі - додатки). Кількість, номенклатура і ціна товару зазначаються в додатках до цього договору та/або накладних на реалізацію товару.
Спір у справі виник у зв'язку з тим, що відповідач свої зобов'язання за договором не виконав та товар у визначений строк не поставив, що є підставою для повернення сплаченої позивачем передоплати в розмірі 2 570 022,00 грн та нарахування 45 642,47 грн пені та 5 266,44 грн трьох процентів річних.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи
Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив таке.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно зі статтею 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За змістом статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Згідно з пунктом 11.1 договору, він набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2022.
Якщо за 20 діб до закінчення дії цього договору жодна із сторін не заявить про його розірвання або зміни, договір вважається продовженим на наступний календарний рік.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що сторонами не надано доказів припинення договірних правовідносини, а отже договір є продовженим та наразі чинним.
За умовами пункту 2.1 договору якість товару повинна відповідати технічним умовам (ТУ) та державним стандартам (ДСТУ), чинним на території України, і підтверджуватися паспортом якості заводу виробника товару.
Конкретні найменування товару зазначаються в додатках та/або накладних на реалізацію товару і підтверджуються паспортом якості заводу виробника (пункт 2.2 договору).
Пунктом 2.3 договору визначено, що партія товару - це кількість товару, що поставляється за цим договором, яка визначена у відповідному додатку до цього договору та/або накладних на реалізацію товару.
Статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з частиною 1 статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 3.1 договору ціна на кожну партію товару, що поставляється за цим договором, вказується в додатках до цього договору та/або накладних на реалізацію товару.
Пунктом 6.1 договору встановлено, що покупець зобов'язаний здійснити 100 % оплату вартості товару не пізніше одного банківського дня з моменту виставлення постачальником рахунку-фактури, якщо інше не передбачено відповідним додатком.
Так, відповідачем позивачу виставлено рахунки-фактури про сплату палива дизельного від 28.05.2024 №КП-0000113 на суму 1 285 011,00 грн та від 28.05.2024 №КП-0000114 на суму 1 285 011,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач на підставі виставлених рахунків перерахував відповідачу оплату за товар в загальному розмірі 2 570 022,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями від 28.05.2024 №474 на суму 385 011,00 грн, від 28.05.2024 №475 на суму 385 011,00 грн, від 29.05.2024 №479 на суму 900 000,00 грн, від 29.05.2024 №481 на суму 500 000,00 грн, від 29.05.2024 №12582 на суму 400 000,00 грн.
Згідно з пунктом 4.4 договору зобов'язання постачальника з поставки партії товару вважаються виконаними, право власності на товар та ризики по його втрати (псування) переходять від постачальника до покупця при базисі СРТ - з моменту передачі партії товару постачальника перевізнику на ж/д станції відправлення - для ж/д перевезень або в пункті наливу - при поставці автомобільним транспортом; при базисі FCA нафтобаза постачальника - з моменту навантаження товару в ємкості (автоцистерни) покупця; при базисі DDP пункт призначення покупця - з моменту доставки товару до названого пункту призначення.
Якщо поставка товару здійснюється автомобільним транспортом на умовах самовивозу, вивезення товару з нафтобази постачальника покупцем здійснюється після підписання сторонами накладної на реалізацію (видаткової накладної), яка є документом, що підтверджує здійснення приймання-передачі товару. До дати підписання такого документа товар вважається власністю постачальника (пункт 4.5 договору).
Згідно з пунктом 4.6 договору необхідною умовою початку поставки - є письмова рознарядка покупця із зазначенням станцій призначення, їх кодів, найменування одержувачів і кодів одержувачів для ж/д перевезень або із зазначенням точної адреси пункту призначення - при поставці автомобільним транспортом.
На виконання пункту 4.6 договору позивачем, разом з листом від 08.08.2024 №08/08, надіслано відповідачу рознарядку від 08.08.2024 №1 та рознарядку від 08.08.2024 №2 до договору, в яких просив здійснити поставку товару в строк до 16.08.2024, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 08.08.2024 №1710002351103.
У пункті 12.13 договору сторони домовились, що цей договір та усі додатки до нього (заявки, специфікації, рахунки, довіреності, гарантійні листи та інші документи які використовуються в межах правовідносин між сторонами) підписані та передані за допомогою факсимільного зв'язку чи електронної пошти вважаються чинними до моменту обміну на оригінали. Обмін документами в електронному вигляді здійснюється через електронну пошту продавця td_korner@ukr.net на електронну пошту покупця tovniva2008@meta.ua.
З матеріалів справи вбачається, що 08.08.2024 наведений вище лист від 08.08.2024 №08/08, разом з рознарядками №1 та №2 від 08.08.2024, позивач також надіслав зі своєї електронної пошти на електронну пошту відповідача, що зазначені в договорі.
Частиною 1 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами статей 662, 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В практиці Верховного Суду сформовано сталу позицію щодо застосування прийменників "до" і "по" у нормативних актах, а також договорах. Зокрема, прийменник "до" з календарною датою в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно або виконання чого-небудь (постанови Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №803/350/17 та у справі №815/4720/16, від 13.06.2018 у справі №815/1298/17, від 14.08.2018 у справі №803/1387/17, від 28.08.2018 у справі №814/4170/15).
Враховуючи наведене, судова колегія вважає вірними висновки місцевого господарського суду, що відповідач мав поставити позивачу товар у строк до 16.08.2022 включно.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Матеріали справи свідчать, що відповідач у визначений строк товар позивачу не поставив.
Відповідно до частини 1 статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Згідно з частиною 2 статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
При цьому зобов'язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) виникає у відповідача (постачальника) у зв'язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця).
Отже, у відповідача виникло зобов'язання повернути позивачу суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти), відповідно до частини 2 статті 693 ЦК України та частини 1 статті 530 ЦК України, з наступного дня після спливу строку поставки, тобто в розмірі 2 570 022,00 грн з 17.08.2024.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19.
З огляду на наведене, за відсутності жодного визначеного умовами договору документального підтвердження фактичної поставки товару позивачу, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується судова колегія, що у відповідача існує зобов'язання повернути позивачу суму попередньої оплати в розмірі 2 570 022,00 грн, на підставі вимог частини 2 статті 693 ЦК України.
Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 570 022,00 грн попередньої оплати обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як вірно встановив місцевий господарський суд, матеріалами справи підтверджується що відповідач, в порушення умов договору, у визначений строк зобов'язання щодо поставки товару не здійснив, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
Згідно зі статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до статей 546, 547 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Частиною 2 статті 551 ЦК України передбачено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
За приписами частини 4 статті 213 Господарського кодексу України штраф як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Пунктом 7.1 договору встановлено, що при невиконанні або неналежному виконанні зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, відповідно до чинного законодавства України, з урахуванням положень цього договору.
Згідно з пунктом 7.2 договору, у разі несвоєчасної поставки партії товару покупець може стягнути з постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості недопоставленого товару за кожен день прострочення.
Так, за прострочення виконання відповідачем зобов'язання з поставки товару просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 45 642,47 грн, нараховану на суму 2 570 022,00 грн за період з 16.08.2024 до 09.09.2024.
Колегія суддів, перевіривши розрахунок пені, погоджується з судом першої інстанції, що вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 43 816,77 грн, обґрунтовані і підлягають задоволенню.
Також, оскільки відповідач припустився прострочення з повернення попередньої оплати, позивач на підставі статті 625 ЦК України, просив суд стягнути з відповідача 5 266,44 грн трьох процентів річних, нарахованих на суму 2 570 022,00 грн за період з 16.08.2024 до 09.09.2024.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11.04.2018 у справі №758/1303/15-ц (провадження №14-68цс18) та від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц (провадження №14-16цс18).
Правовідношення, в якому у зв'язку з фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов'язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти), відповідно до частини 2 статті 693 ЦК України, є грошовим зобов'язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та три проценти річних, на підставі частини 2 статті 625 ЦК України.
Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19.
Колегія суддів, погоджується з розрахунками місцевого господарського суду, у зв'язку з чим розмір трьох процентів річних становить 5 055,78 грн та позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
На переконання колегії суддів, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що позовні вимоги ТОВ "Нива 2008" обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.
Інші доводи апеляційної скарги взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.
Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, виходячи із фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позову.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції, за результатами розгляду апеляційної скарги, має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Частиною 1 статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2024 у справі №910/11039/24 ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга ТОВ "ТД Корнер Плюс" задоволенню не підлягає.
Розподіл судових витрат
Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов'язані з розглядом апеляційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Корнер Плюс" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2024 у справі №910/11039/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2024 у справі №910/11039/24 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД Корнер Плюс".
4. Матеріали справи №910/11039/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано суддями 03.04.2025, у зв'язку з перебуванням судді Буравльова С.І. на лікарняному (з 20.02.2025 до 24.02.2025) та судді Сітайло Л.Г. у відпустці (з 24.02.2025 до 03.03.2025).
Головуючий суддя Л.Г. Сітайло
Судді С.І. Буравльов
В.В. Шапран