вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"04" березня 2025 р. Справа № 910/12140/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шапрана В.В.
суддів: Сітайло Л.Г.
Андрієнка В.В.
без повідомлення учасників справи,
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця"
на рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2024
у справі №910/12140/24 (суддя - Турчин С.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів.
У жовтні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «Нібулон» звернулося з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 161520,84 грн безпідставно отриманих (списаних) з особового рахунку 8211375 грошових коштів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при виконанні умов договору про надання транспортних послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №14291113/2020-001 від 26.06.2020 відповідачем здійснено безпідставне нарахування та стягнення з відповідача збору за зберігання вантажу під час надання договірної послуги з накопичення вагонів з вантажем з метою формування маршрутного потягу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.2024 відкрито провадження у справі №910/12140/24 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.12.2024 у справі №910/12140/24 позов Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «Нібулон» задоволено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Акціонерне товариство «Українська залізниця» подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.
Доводи відповідача зводяться до того, що вимога позивача про стягнення безпідставно списаних грошових коштів суперечить попередній поведінці позивача у відносинах щодо сплати відповідних платежів на користь Акціонерного товариства «Укрзалізниця», а саме підписання без зауважень 21.11.2022 накопичувальної картки №21110521, що має наслідком зарахування відповідної суми попередньої оплати по особовому рахунку в якості оплати наданих послуг (зменшення суми попередньої оплати по особовому рахунку позивача) за обізнаності позивача про відсутність підстав для такої оплати (відсутність обов'язку з оплати збору за зберігання вантажів у вагонах).
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 06.01.2025 апеляційну скаргу у справі №910/12140/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Сітайло Л.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.01.2025 відкрито апеляційне провадження у справі №910/12140/24, вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання) на підставі ч. 10 ст. 270 ГПК України, а також встановлено позивачу строк на подання відзиву.
16.01.2025 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «Нібулон» просить відмовити у її задоволенні, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
Зі встановлених місцевим господарським судом обставин справи вбачається, що 26.06.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «Нібулон» (вантажовласник/вантажовідправник/вантажоодержувач/ платник) та Акціонерним товариством «Українська залізниця» (перевізник) укладений договір №14291113/2020-001 шляхом приєднання, предметом якого є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за такі послуги. У розумінні договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за використання (користування) вагона перевізника не є орендною платою (п. 1.1 договору).
Відповідно до п. 1.4 договору надання послуг може підтверджуватись одним з таких документів: накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, іншими документами.
Згідно з п. 2.1 договору замовник, зокрема, зобов'язаний:
- сплачувати послуги перевізника та інші платежі, належні перевізнику за договором, з сум внесеної передплати за кодом платника; самостійно визначати розмір попередньої оплати та періодичність її внесення на підставі чинних тарифів та умов Договору, при цьому зобов'язаний враховувати обсяг запланованих перевезень, вагонообіг, строк перебування вагону за межами України та інших послуг перевізника;
- відшкодовувати перевізнику витрати, пов'язані з затримками вагонів, контейнерів і вантажів з причин, що не залежать від перевізника, які виникли на станціях залізниць України, зокрема, з таких причин: неправильне оформлення відправниками перевізних документів; неподання до накладної документів, необхідних для використання митних, санітарних та інших правил чи невірне їх оформлення; перевірка вантажів (маси вантажу) митними та іншими державними органами контролю; недотримання технічних умов розміщення та кріплення вантажів; недостатність грошових коштів та закриття коду платника; інші причини; оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника;
- у строки, встановлені розділом 4 договору, підписувати акти звіряння розрахунків, зведені відомості; підписувати не пізніше двох робочих днів від дня надання послуг накопичувальні картки зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов'язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) форми ФДУ-92, відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46, відомості плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, відомості плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу форми ГУ-46а; у випадку оформлення вказаних документів в паперовій формі на вимогу замовника - підписувати та надавати перевізнику не пізніше двох робочих днів від дня такої його вимоги
Пунктом 2.3 договору передбачені обов'язки перевізника, до яких, зокрема, віднесено:
- відкрити для проведення розрахунків і обліку сплачених сум для замовника особовий рахунок з наданням коду платника, а також присвоїти замовнику код вантажовідправника/вантажоодержувача; надані коди зазначаються перевізником в інформаційному повідомленні про укладення договору в порядку, визначеному в п. 1.9 договору;
- вести облік попередньої оплати, нарахованих і сплачених сум за здійснені перевезення і надані послуги, пов'язані з перевезенням вантажу і надавати замовнику відповідні розрахункові документи в електронній формі; паперові копії таких документів надаються за зверненням замовника за цінами, встановленими в додатку 1-1 до договору через станцію або через один з підрозділів Філії «Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень» залізниці, що вказано у такому зверненні замовника; у разі оформлення первинних документів із зауваженнями, їх паперові копії надаються замовнику безоплатно.
Замовник зобов'язаний сплачувати у визначеному договором розмірі плату за користування власними вагонами перевізника: під час виконання вантажних операцій на місцях загального користування; переданих замовнику на місцях незагального користування; затриманих на станціях в очікуванні подавання під вантажні або інші операції, з причин, які залежать від замовника; затриманих під час перевезення з інших причин, що не залежать від перевізника (далі - плата за користування власними вагонами відповідача) (п. 3.4 договору).
Пунктом 4.4 договору узгоджено, що по мірі виконання перевезень та надання послуг перевізником відображається в особовому рахунку використання замовником коштів за добу для оплати: провізних платежів за перевезення, зазначених в накладних; суми додаткових зборів та додаткових послуг за вільними тарифами; плати за використання власних вагонів перевізника за межами України, що відображається в щодобових інформаційних повідомленнях; штрафів на підставі відповідних перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами (контейнерами), інформаційних повідомлень тощо; пені.
Відповідно до п. 4.5 договору щодобово, упродовж періоду виконання договору, перевізник надає замовнику переліки перевізних документів в електронному вигляді, які відображають облік коштів, перерахованих та витрачених замовником на виконання договору за звітну добу.
У разі незгоди з нарахованими платежами та сумою списаних з особового рахунку коштів, замовник для проведення перевірки письмово повідомляє перевізника на вказану в розділі 7 договору адресу; у випадку виявлення перевізником неправильного нарахування платежів здійснюється перерахунок, після чого надлишок стягнутої суми зараховується на особовий рахунок замовника як оплата за майбутні перевезення або ж додатково з сум внесеної попередньої оплати списуються кошти для оплати належних перевізнику платежів в порядку та строки, передбачені законодавством (п. 4.9 договору).
Згідно з п. 10.3 договору документи, надіслані перевізником замовнику для підписання і не підписані останнім (у т. ч. з внесеними зауваженнями але не підписаними), вважаються беззаперечно прийнятими та погодженими замовником у строк, встановлений нормативно-правовими актами або договором, а якщо інше не встановлено, то після спливу 15 календарних днів з дня їх надіслання, окрім випадків надання до них заперечень замовником в такий строк; такі строки починають свій перебіг з дня надіслання перевізником документів замовнику, у т. ч. автоматизованими системами перевізника із застосуванням спеціалізованого інтерфейсу користувача; даний пункт стосується порядку укладення та внесення змін до договору, визначених у розділі 9 договору.
У випадку, якщо додатками до договору визначені умови інші ніж в основному тексті договору, такі умови додатків мають переважну силу над умовами основного тексту договору (п. 13.1 договору).
З матеріалів справи вбачається, що позивачу присвоєно коди: відправника/одержувача - 8496; платника - 8211375 та відкрито особовий рахунок з ідентичним номером.
Договір також містить спеціальні умови, які відносяться до окремих послуг, зокрема, додаток 1-4 до договору, який є його невід'ємною частиною.
Відповідно до п. 1 додатку 1-4 перевізник надає послуги замовнику з накопичення порожніх та/або з вантажем власних вагонів перевізника та/або вагонів замовника на коліях загального користування станцій накопичення для відправлення їх групами (маршрутами) на станції призначення (далі - накопичення вагонів).
Отже, процедура накопичення вагонів фактично передбачає перебування вагонів з вантажем на певний час на коліях загального користування з метою формування маршрутного поїзда, на що відповідач надав свою згоду шляхом укладання з позивачем спеціального договору та розроби спеціальний тариф, що кореспондується предмету послуги (п. 9.1 додатку 1-4).
Умови спеціального договору мають переважну силу над умовами договору та загальних умов перевезень, з огляду на що відповідне перебування вагонів з вантажем під час накопичення вагонів для формування маршрутного поїзду не може кваліфікуватись як одностороннє порушення зобов'язань, оскільки такі дії цілком відповідають умовам укладеного сторонами договору, який передбачає надання спеціальних послуг.
Умови спеціального договору мають переважну силу над умовами договору та загальних умов перевезень.
Згідно з п. 8 додатку 1-4 час перебування вагонів на коліях загального користування станції накопичення відображається в акті загальної форми ГУ-23.
Умовами п. 9 додатку 1-4 сторони узгодили, що за послугу з накопичення вагонів замовник сплачує плату за вільним тарифом «Організація перевезень і накопичення власного рухомого складу» відповідно до додатку 1-1 до договору. При нарахуванні такої плати 1 вагоно-доба розраховується з округленням неповної доби (24 години від початку накопичення) до повної (24 години до закінчення накопичення) (п. 9.1).
Відповідно до накладних №№42075903 та 42075911 від 20.11.2022 позивачем переданий до перевезення маршрутний потяг №112032 (п. п. 7, 29 накладної) з додатком - відомість вагонів ідентифікація відправки №№42075903 та 42075911 від 20.11.2022, в кількості 50 вагонів (пшениця насипом).
Згідно з п. 10 додатку 1-4 нарахування платежів відбувається на станції накопичення за накопичувальною карткою ФДУ-92, відомістю плати за користування вагонами ГУ-46 з коду платника замовника, яким замовлено надання такої послуги.
Залізницею були сформовані відомість плати за користування вагонами №20110182 від 20.11.2022 на суму 68311,40 грн без ПДВ та накопичувальна картка форми ФДУ-92 зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов'язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) №21110521 від 21.11.2022, згідно якої позивачу було нараховано:
- накопичення власного рухомого складу (код/підкод платежу 229/001) на суму 19806,00 грн без ПДВ;
- збір за зберігання вантажів (код/підкод платежу 190/001) на суму 134600,70 грн без ПДВ.
Відповідно до п. п. 4.1 та 4.2 договору розрахунки здійснюються через Філію «Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень» залізниці. Оплата послуг відповідно до договору здійснюється у національній валюті України на умовах попередньої оплати шляхом перерахування коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання перевізника, вказаний в розділі 14 договору. Одержані на поточний рахунок з спеціальним режимом використання кошти перевізник зараховує на особистий рахунок замовника.
Пунктом 4.4 договору передбачено, що по мірі виконання перевезень та надання послуг перевізником відображається в особовому рахунку використання замовником коштів за добу для оплати: провізних платежів за перевезення, зазначених в накладних; суми додаткових зборів та додаткових послуг за вільними тарифами; плати за використання власних вагонів перевізника за межами України, що відображається в щодобових інформаційних повідомленнях; штрафів на підставі відповідних перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами (контейнерами), інформаційних повідомлень тощо; пені. Виписки з особового рахунку відображають облік коштів, перерахованих та витрачених замовником на виконання договору. У виписці відображаються дати утворення, розміри заборгованості та нарахована пеня.
Відповідно до виписки з особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «Нібулон» (8211375) від 21.11.2022 з рахунку позивача списано оплату за накопичувальною карткою №21110521 від 21.11.2022:
- накопичення власного рухомого складу (код/підкод платежу 229/001) на суму19806,00 грн без ПДВ (23767,20 грн з ПДВ);
- збір за зберігання вантажів (код/підкод платежу 190/001) на суму 134600,70 грн без ПДВ (161520,84 грн з ПДВ).
Позивач стверджує, що за результатом проведеної перевірки розрахунків Службою залізничного транспорту товариства було виявлено безпідставно отримані залізницею грошові кошти в сумі 161520,84 грн з ПДВ з особового рахунку 8211375 як збір за зберігання вантажу під час надання договірної послуги з накопичення вагонів з вантажем з метою формування маршрутного потягу (додаток 1-4 до договору).
Зазначені обставини у їх сукупності стали підставою для звернення позивача з даним позовом.
Заперечуючи щодо задоволення позову, відповідач вказав на те, що вимога позивача про стягнення 161520,84 грн грошових коштів, нарахованих і стягнутих залізницею в якості збору за зберігання вантажів на підставі накопичувальної картки №21110521 від 21.11.2022, суперечить попередній поведінці позивача у відносинах щодо сплати відповідних платежів на користь відповідача, а саме підписання без зауважень 21.11.2022 накопичувальної картки №21110521, що має наслідком зарахування відповідної суми попередньої оплати по особовому рахунку в якості оплати наданих послуг (зменшення суми попередньої оплати по особовому рахунку позивача) за обізнаності позивача про відсутність підстав для такої оплати (відсутність обов'язку з оплати збору за зберігання вантажів у вагонах).
Окрім цього, відповідач подав до суду першої інстанції заяву про застосування строку позовної давності, у якій зазначив, що позов до перевізника у даній справі мав бути пред'явлений протягом 6 місяців після спливу 6-місячного строку, передбаченого для пред'явлення претензії, та 3-місячного строку, передбаченого для надання відповіді на претензію, що узгоджується з положеннями ст. ст. 134 і 136 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 (далі - Статут), та ст. 315 Господарського кодексу України (далі - ГК України). Спеціальний строк позовної давності для даної вимоги встановлений ст. ст. 134 та 136 Статуту, а також ч. ч 1-4 ст. 315 ГК України і складає 15 місяців з дня настання події, яка стала підставою для пред'явлення позову. Отже, строк позовної давності за вимогою позивача сплив 21.04.2024, а позов подано 02.10.2024, тобто після закінчення строку позовної давності.
Суд першої інстанції, задовольняючи заявлені позовні вимоги, зазначив, що п. 8 Правил, зокрема, визначено, що збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо). Положеннями п. 9 Правил, зокрема, передбачено, що за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки.
У постановах від 01.02.2024 у справі №915/305/22 та 09.04.2024 у справі №915/5/23 Верховний Суд дійшов висновків, що накопичення вагонів з вантажем (маршрут) відбувалося на підставі договірних відносин, предметом яких є послуги, за які сплачується тариф, що вказує на відсутність такого елементу складу правопорушення, як вина відповідача. Пункти 8 та 9 Правил не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, так як затримка вагонів відбулася з обставин, що залежали від позивача, а саме наявність договірних відносин з накопичення вагонів на коліях позивача з метою формування маршрутного потягу, про що також було вказано відповідачем у зауваженнях до накопичувальних карток, які долучені позивачем до позову.
Отже, за висновками місцевого господарського суду, грошові кошти в сумі 161520,84 грн списані з особового рахунку позивача, як збір за зберігання вантажу, безпідставно та поза межами договору №14291113/2020-001 від 26.06.2020.
Суд першої інстанції також відхилив доводи відповідача щодо застосування строку позовної давності, пославшись на те, що спірне списання грошових коштів здійснене поза межами укладеного між сторонами спору договору, а позов поданий в порядку приписів ст. 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), до яких застосовується загальний строк позовної давності, який позивачем не пропущений.
З наведеними висновками Господарського суду міста Києва у їх сукупності погоджується і колегія суддів та вважає за необхідне зазначити наступне.
Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. ст. 11 та 509 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Так, збір за зберігання вантажу нараховано відповідачем на підставі п. 8 Правил, яким, зокрема, передбачено, що збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).
Відповідно до п. 9 Правил за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки.
Пункт 9 Правил застосовується у випадку сформованого до відправки відправлення (вагону), причиною затримки/невідправлення якого є «очікування оформлення документів». Відтак, відповідне нарахування є штрафними санкціями (матеріальною відповідальністю) до вантажовідправника, яке направлено на скорочення часу простою вже готових до відправлення вагонів в період оформлення документів на таку відправку.
Як було зазначено вище, укладений між сторонами договір містить спеціальні умови надання окремих послуг, які передбачені додатком 1-4 до вказаного правочину, який є невід'ємною частиною останнього.
З урахуванням приписів додатку 1-4 до договору та положень самого договору, у спірних правовідносинах мета замовлення позивачем спеціальної послуги полягала саме в накопиченні вагонів для формування маршрутного поїзда, а відтак процедура накопичення вагонів фактично передбачає затримку окремих вагонів на певний час з метою формування маршрутного поїзда, на що відповідач надав свою згоду шляхом укладання з позивачем договору.
У свою чергу, зважаючи на умови п. 8 додатку 1-4 до договору, в актах загальної форми ГУ-23 фіксується лише час перебування вагонів на коліях загального користування, за який сплачується відповідний тариф, визначений цим додатком.
Так, відповідно до п. 9 додатку 1-4 за послугу з накопичення вагонів замовник сплачує плату за вільним тарифом «Організація перевезень і накопичення власного рухомого складу» відповідно до додатку 1-1 до договору. При нарахуванні такої плати 1 вагоно-доба розраховується з округленням неповної доби (24 години від початку накопичення) до повної (24 години до закінчення накопичення) (п. 9.1 додатку 1-4).
Разом з цим, в період затримки вагонів з вини замовника (а не накопичення) сплачуються платежі, пов'язані з затримкою вантажу на шляху прямування (п. 9.2 додатку 1-4). При цьому, обов'язковим елементом для застосування вказаного пункту є «затримка з вини замовника».
З наведеного вбачається, що п. 9 додатку 1-4 розділяє такі поняття як «накопичення рухомого складу» та «затримку вагонів перевізника».
При цьому, правовідносини з накопичення маршрутного поїзда мають невід'ємну складову - перебування/накопичення вагонів з вантажем на коліях загального користування протягом часу накопичення до приймання останнього вагона перевізником (п. п. 6 та 7 додатку 1-4), що водночас є предметом окремої послуги.
Таким чином, у період накопичення вагонів маршрутного поїзда у відповідача не було підстав застосовувати матеріальну відповідальність за зберігання вантажу на коліях загального користування, приймаючи до уваги, що у цей час здійснювалось накопичення вагонів з вантажем у відповідності до умов додатку 1-4 і ці правовідносини були предметом окремої, належним чином сплаченої позивачем спеціальної послуги.
У постанові від 01.02.2024 у справі №915/305/22 Верховний Суд дійшов висновків, що накопичення вагонів з вантажем (маршрут) відбувалося на підставі договірних відносин, предметом яких є послуги, за які сплачується тариф, що вказує на відсутність такого елементу складу правопорушення, як вина Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «Нібулон». За таких обставин, п. п. 8 та 9 Правил не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, так як затримка вагонів відбулася з обставин, що залежали від Акціонерного товариства «Українська залізниця», а саме наявність договірних відносин з накопичення вагонів на коліях залізниці з метою формування маршрутного потягу.
Аналогічна правова позиція викладена також у постанові Верховного Суду від 09.04.2024 у справі №915/5/23.
Отже, суд зауважує на тому, що відповідач, як перевізник, надав позивачу, як замовнику, згідно умов договору послугу з накопичення вагонів за попередньо погодженим планом, який мав ознаку «маршрутний» та за попередньою заявкою, без отримання якої замовник не спроможний сформувати маршрутний поїзд, у зв'язку з чим, позивач має сплатити плату за користування власними вагонами перевізника та збір за накопичення вагонів на коліях загального користування. Інших платежів послуга накопичення вагонів не передбачає.
Таким чином, як вірно зазначено місцевим господарським судом, грошові кошти в сумі 161520,84 грн були безпідставно списані відповідачем з особового рахунку позивача, як збір за зберігання вантажу, поза межами укладеного між сторонами договору на підставі п. 9 Правил, які при такому списанні не можуть бути застосовані.
Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
За змістом ст. 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Згідно з ч. 1 ст. 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.
Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Таким чином, списання відповідачем з особового рахунку позивача грошових коштів у спірній сумі як збору за зберігання вантажу, відбулося у зв'язку з договором, однак не на його виконання, а поза межами домовленостей, передбачених вказаним правочином. При цьому, інших способів повернення коштів закон та договір не передбачають.
Колегія суддів також зазначає, що з огляду на викладені вище висновки, а саме те, що спірні грошові кошти фактично були списані не на виконання умов договору, а відтак такий позов не може бути визнаний як такий, що випливає з перевезення, встановлені ст. ст. 134 та 136 Статуту, ч. ч. 1-4 ст. 315 ГК України спеціальні строки позовної давності до таких вимог не застосовуються.
Натомість, позов поданий в порядку приписів ст. 1212 ЦК України, до яких застосовується загальний строк позовної давності, який позивачем не пропущений.
Окрім того, п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-IX від 24.02.2022, перебіг позовної давності, визначений цим кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача безпідставно отриманих коштів в сумі 161520,84 грн.
Як наслідок, протилежні доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються встановленими обставинами справи.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76 та 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2024 у справі №910/12140/24 ухвалене з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Акціонерного товариства «Українська залізниця» не підлягає задоволенню.
У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги та відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2024 у справі №910/12140/24 залишити без змін.
3. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство «Українська залізниця».
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя В.В. Шапран
Судді Л.Г. Сітайло
В.В. Андрієнко