вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"04" березня 2025 р. Справа № 910/10020/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шапрана В.В.
суддів: Сітайло Л.Г.
Андрієнка В.В.
без повідомлення учасників справи,
розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго"
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.12.2024
у справі №910/10020/24 (суддя - Щербаков С.О.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго"
про стягнення заборгованості.
У серпні 2024 року Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулося з позовом до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" про стягнення заборгованості у розмірі 166588658,27 грн, з яких: 156707473,61 грн - основний борг, 2477995,86 грн - 3% річних та 7403188,80 грн - інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання послуг з передачі електричної енергії №0044-02022-ПП від 01.01.2024.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 відкрито провадження у справі №910/10020/24, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
05.09.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" з вимогами до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 зустрічну позовну заяву повернуто Державному підприємству зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго".
16.10.2024 до суду надійшла заява позивача про збільшення розміру позовних вимог, у якій Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" просило стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 263184245,43 грн, з яких 251025736,56 грн - основний борг, 2954128,93 грн - 3% річних та 9204379,93 грн - інфляційні втрати.
У підготовчому засіданні 17.10.2024, розглянувши подану позивачем заяву про збільшення розміру позовних вимог, суд прийняв її до розгляду.
05.12.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" з вимогами до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", у якій заявник просив:
1) визнати недостовірними, непридатними та такими, що не підлягають використанню в комерційних розрахунках між учасниками ринку, дані комерційного обліку, використані Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" в розрахунках з відповідачем за договором про надання послуг з передачі електричної енергії №0044-02022-ПП від 01.01.2024: а) за актом приймання-передачі послуг з передачі електричної енергії №ПРА-0004164 від 30.06.2024 (а також коригувальними актами до нього) за червень 2024 року - в обсязі 18507357 кВт/год.; б) за актом приймання-передачі послуг з передачі електричної енергії №ПРА-0004691 від 31.07.2024 (а також коригувальними актами до нього) за липень 2024 року - в обсязі 17927243 кВт/год.; в) за актом приймання-передачі послуг з передачі електричної енергії №ПРА-0005229 від 31.08.2024 (а також коригувальними актами до нього) за серпень 2024 року - в обсязі 15717618 кВт/год;
2) визнати неправомірними дії Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" як оператора системи передачі щодо використання в розрахунках з відповідачем актів приймання-передачі послуг з передачі електричної енергії за договором про надання послуг з передачі електричної енергії №0044-02022-ПП від 01.01.2024 та скасувати наступні акти: а) акт приймання-передачі послуг з передачі електричної енергії №ПРА-0004164 від 30.06.2024 (а також коригувальні акти до нього) за червень 2024 року; б) акт приймання-передачі послуг з передачі електричної енергії №ПРА-0004691 від 31.07.2024 (а також коригувальні акти до нього) за липень 2024 року; в) акт приймання-передачі послуг з передачі електричної енергії №ПРА-0005229 від 31.08.2024 (а також коригувальні акти до нього) за серпень 2024 року;
3) зобов'язати Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" як оператора системи передачі відновити становище Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", яке існувало до його порушення, шляхом зобов'язання здійснити перерахунок послуг передачі електричної енергії шляхом коригування актів приймання-передачі №ПРА-0004164 від 30.06.2024 за червень 2024 року - в обсязі 18507357 кВт/год., №ПРА-0004691 від 31.07.2024 за липень 2024 року - в обсязі 17927243 кВт/год., №ПРА-0005229 від 31.08.2024 за серпень 2024 року - в обсязі 15717618 кВт/год.
Оскаржуваною ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2024 у справі №910/10020/24 зустрічну позовну заяву повернуто Державному підприємству зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" на підставі ч. 6 ст. 180 ГПК України.
Ухвала суду мотивована тим, що Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" подано зустрічну позовну заяву з порушенням процесуального строку, встановленого ч. 1 ст. 180 ГПК України. При цьому, суд також дійшов висновку, що процесуальним законодавством не передбачено встановлення двох і більше строків на подання відзиву, як і не передбачено подання відзиву на заяву про збільшення розміру позовних вимог.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" подало апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції під час постановлення оскаржуваної ухвали порушено норми процесуального права, а саме ст. ст. 7, 11, 13, 15 та 180 ГПК України.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 07.01.2025 апеляційну скаргу у справі №910/10020/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Сітайло Л.Г., Андрієнко В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2025 апеляційну скаргу у справі №910/10020/24 залишено без руху на підставі ч. 3 ст. 260 ГПК України та надано заявникові строк на усунення недоліків.
До суду 23.01.2025 у встановлений процесуальний строк від Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" надійшла заява про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2025 відповідачу поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження у справі №910/10020/24, вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання) на підставі ч. 2 ст. 271 ГПК України, а також встановлено позивачу строк на подання відзиву.
Позивач у встановлений процесуальний строк не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, що відповідно до ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального законодавства, колегія суддів встановила наступне.
Як було зазначено вище, в апеляційній скарзі Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" зазначає, що оскаржувана ухвала є такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права, а саме ст. ст. 7, 11, 13, 15 та 180 ГПК України.
На переконання заявника, по своїй правовій суті заява Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про збільшення позовних вимог не може вважатися такою, що лише збільшує кількісний показник основного позову, оскільки договір про надання послуг з передачі електричної енергії №0044-02022-ПП від 01.01.2024 регулює лише загальні умови надання послуг. Натомість, конкретні правовідносини між оператором системи передачі та користувачем системи передачі щодо придбання того чи іншого обсягу послуг виникають в першу чергу на підставі актів приймання-передачі послуг (та коригувальних актів до них). Саме ці акти і були долучені до заяви про збільшення позовних вимог у якості базових доказів разом з даними платформи MMS (через яку реалізована система управління ринком), що також оскаржуються відповідачем в межах зустрічного позову. На даних доказах побудована не лише прохальна частина заяви про збільшення позовних вимог, а і мотивувальна частина цієї заяви, що по своїй правовій суті є нічим іншим, як зміною предмету позову і вимагає реагування відповідача шляхом подання окремого зустрічного позову. Тому скаржник вважає, що у зв'язку з подання заяви про збільшення позовних вимог він має право на подання відзиву на позов з урахуванням збільшених позовних вимог, а отже - подання зустрічного позову у строк для подання такого відзиву.
Проте, апеляційний суд важає наведені аргументи скаржника безпідставними та такими, що ґрунтуються на хибному тлумаченні процесуального закону.
Порядок та умови подання зустрічного позову врегульованого нормами ст. 180 ГПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 180 ГПК України відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.
Частинами 2-5 ст. 180 ГПК України передбачено, що зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження з первісним позовом. Зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред'явлення позову, повинна відповідати вимогам ст. ст. 162, 164, 172, 173 цього кодексу. До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених ч. 4 цієї статті, застосовуються положення ст. 174 цього кодексу.
Відповідно до ч. ч. 8-9 ст. 165 ГПК України відзив подається у строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У постанові Верховного Суду від 18.09.2019 у справі №910/16837/18 зроблено висновок про те, що відлік строку на подання відзиву на позовну заяву та, відповідно, подання зустрічної позовної заяви пов'язується з постановленням ухвали про відкриття провадження у справі. Порядок пред'явлення зустрічного позову визначено ст. 180 цього кодексу, якою встановлено диспозитивну норму щодо права відповідача на стадії підготовчого провадження на подання зустрічного позову у строк для подання відзиву - строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, фактично до підготовчого засідання в господарському суді першої інстанції. Тобто, визначальною подією є ухвала про відкриття провадження у справі.
Так, у п. 4 резолютивної частини ухвали від 19.08.2024 про відкриття провадження у справі №910/10020/24 було зобов'язано відповідача у строк не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження надати суду відзив на позовну заяву у порядку, передбаченому ст. 165 ГПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвала суду від 19.08.2024 про відкриття провадження у справі №910/10020/24 отримана відповідачем 21.08.2024, що підтверджується довідкою про доставлення процесуального документа до електронного кабінету. Отже, останнім днем встановленого судом строку для подання відзиву на позовну заяву є 05.09.2024.
Статтею 113 ГПК України унормовано, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ч. 1 ст. 116 ГПК України).
05.09.2024 до суду першої інстанції від Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" надійшов відзив на позовну заяву, а також зустрічна позовна заява про визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити дії, яку ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 повернуто заявнику.
Натомість, звернувшись 05.12.2024 до суду першої інстанції зі ще однією зустрічною позовною заявою, Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" пропущено встановлений строк для її подання.
При цьому, як вірно встановлено місцевим господарським судом, безпідставними є твердження відповідача стосовно того, що протокольною ухвалою суду від 07.11.2024 було встановлено для Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" строк на подання відзиву на заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог до наступного судового засідання, яке призначено на 05.12.2024, оскільки, по-перше, як у судовому засіданні 17.10.2024, так і у судовому засіданні 07.11.2024 судом було надано відповідачу час для подання свої додаткових пояснень/заперечень на заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, у зв'язку з чим у судовому засіданні 07.11.2024 було відмовлено у задоволенні заяви відповідача про встановлення строку на подання відзиву на позовну заяву (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог). По-друге, процесуальним законом чітко визначено строк на подання зустрічної позовної заяви, а саме відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву, тобто, як встановлено вище, відповідач мав право подати зустрічну позовну заяву у строк до 05.09.2024 включно.
До того ж, у заяві про збільшення позовних вимог позивачем лише збільшено період, за який стягується заборгованість, а саме першочергово позивачем було заявлено до стягнення заборгованість за період з січня по травень 2024 року, проте враховуючи, що відповідачем не були оплачені рахунки за надані послуги з передачі електричної енергії з червня по серпень 2024 року, позивачем збільшено розмір позовних вимог та заявлено за стягнення заборгованість за період з січня по серпень 2024 року у загальному розмірі 251025736,56 грн та, відповідно, нараховано на вказану суму 3% річних та інфляційні втрати.
Отже, позивачем лише збільшено кількісний показник за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві, тобто, як в обґрунтування первісно заявлених позовних вимог, так і у поданій заяві позивач посилається на порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором №0044-02022-ПП від 01.01.2024 в частині оплати наданих послуг з передачі електричної енергії. Тобто, підстави позову позивач залишив незмінними та лише доповнив їх новими обставинами щодо стягнення заборгованості за період з червня по серпень 2024 року.
Поряд з цим, процесуальним законодавством не передбачено встановлення судом двох і більше строків на подання відзиву, як і не передбачено подання відзиву на заяву про збільшення розміру позовних вимог.
Зазначені висновки суду першої інстанції відповідачем в апеляційній скарзі не спростовано.
Отже, апеляційний суд констатує, що зустрічна позовна заява Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" подана з порушенням вимог ч. 1 ст. 180 ГПК України, оскільки остання мала бути подана у строк для подання відзиву.
З огляду на викладене, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для повернення зустрічної позовної заяви Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" на підставі ч. 6 ст. 180 ГПК України, оскільки така заява подана з порушенням процесуального строку.
Як наслідок, оскільки судом першої інстанції під час постановлення оскаржуваної ухвали дотримано вимоги процесуального законодавства, аргументи відповідача, наведені ним в апеляційній скарзі, колегією суддів відхиляються.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76 та 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вказані обставини, апеляційний суд вважає, що ухвала Господарського суду міста Києва від 17.12.2024 у справі №910/10020/24 постановлена з дотриманням норм процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" не підлягає задоволенню.
У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.12.2024 у справі №910/10020/24 залишити без змін.
3. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго".
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В.В. Шапран
Судді Л.Г. Сітайло
В.В. Андрієнко