ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
25 лютого 2025 року м. ОдесаСправа № 916/794/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Ярош А.І.,
суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.
секретар судового засідання: Кияшко Р.О.
за участю представників учасників справи:
від Товариства з обмеженою відповідальністю "АПРІОРІГРУП": Феделеш Е.М.,
від Приватного підприємства "ВКФ УНІПРОМ": Краснопивцев О.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Одесі
апеляційну скаргу Приватного підприємства "ВКФ УНІПРОМ"
на рішення Господарського суду Одеської області від 21.05.2024 року, суддя І інстанції Пінтеліна Т.Г., повний текст якого складено 28.05.2023 в м. Одесі
у справі: №916/794/24
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АПРІОРІГРУП"
до відповідача: Приватного підприємства "ВКФ УНІПРОМ"
про стягнення 650 000 грн
В лютому 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АПРІОРІГРУП" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства "ВКФ УНІПРОМ" про стягнення 650 000 грн.
Позов мотивований неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору субпідряду № 28/07 від 01.07.2021 про виконання робіт, а саме в частині не оплати виконаної роботи за актами №157 від 16.11.2021 та №204 від 31.01.2022 на суму 650 000 грн.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 21.05.2024 у справі №916/794/24 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АПРІОРІГРУП" до Приватного підприємства "ВКФ УНІПРОМ" задоволено повністю; стягнуто з Приватного підприємства "ВКФ УНІПРОМ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АПРІОРІГРУП" заборгованість в розмірі 650 000 грн та судовий збір в розмірі 7 800 грн.
Судове рішення мотивоване тим, що надані позивачем докази в сукупності підтверджують факт виконання робіт (надання послуг) позивачем та наявність заборгованості у відповідача.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Приватного підприємства "ВКФ УНІПРОМ", в якій останнє просить рішення Господарського суду Одеської області від 21.05.2024 у справі №916/794/24 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що між позивачем та відповідачем було укладено договір субпідряду №28/07. За виконані роботи в межах договору субпідряду №28/07 позивачу було сплачено 374 880,00 грн. Будь-які інші зобов'язання зі сплати за вказаним договором підряду у відповідача відсутні. У відповідача відсутні відомості про приймання будь-яких додаткових робіт за вказаним договором.
Скаржник зазначає, що в подальшому між сторонами було укладено договір №18/10. В межах вказаного договору позивачу було сплачено 700 000 грн. Позивачем були надані акти виконаних робіт № 157 від 16.11.2021 року та акт виконаних робіт № 204 від 31.01.2022 року. Обидва акти містять посилання на договір № 28/07 від 01.07.2021 року. Однак за відомостями відповідача такі акти містять помилку і фактично вони були складені на виконання умов договору № 18/10. Наведене підтверджується тим, що позивач не має окремо актів виконаних робіт за договором №18/10. А також позивачем були надані податкові накладні, одна з яких могла бути складена лише за договором № 18/10, оскільки податкова накладна від 05.11.2021 року складена та зареєстрована до моменту надання послуг. Тобто вона могла бути складена лише на підставі факту попередньої оплати. 05.11.2021 року відповідач здійснював оплату саме на підставі договору № 18/10. При цьому поза увагою суду залишилось питання складання податкової накладної від 05.11.2021 року. Тобто на підставі якої події така накладна була складена позивачем. Також суд першої інстанції не в повній мірі врахував відсутність будь-яких підтверджуючих документів у позивача відносно стану виконання зобов'язань саме за договором № 18/10.
До суду апеляційної інстанції від представника відповідача надійшли письмові пояснення, в яких останній просить поновити строк на подання доказів - договору субпідряду № 18/10 від 01.09.2021 року.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що дійсно між сторонами було укладено декілька договорів, в тому числі договір субпідряду № 28/07 від 01.07.2021 року та договір субпідряду № 18/10 від 18.10.2021 року, виконання робіт проводилось на території ПАТ «ММК Ілліча». Платіжні доручення, на які посилається відповідач, відносяться до інших договірних відносин, та до цього позову жодного відношення не мають, а платіжні доручення №№ 5515 від 17.08.2021р. та 5681 від 20.09.2021р. були здійснені за договором субпідряду № 28/07 від 01.07.2021 року, що є предметом розгляду у справі 916/794/24, та вони відображені у акті звірки який надсилався Відповідачу та є додатком до позовної заяви. Що стосується договору №18/10 зазначає, що висказати свою думку щодо нього не має можливості, так як його у позивача на цей час не має в наявності та не має з чим порівняти, чи відповідає він оригіналу чи ні, чи так був сформульований предмет договору чи ні. При цьому вважає, що це прямо не вказує на приналежність актів до іншого договору.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "ВКФ УНІПРОМ" на рішення Господарського суду Одеської області від 21.05.2024 у справі №916/794/24, призначено справу до розгляду на 10.09.2024 об 11:00 та в подальшому відкладено розгляд даної справи на 02.10.2024 о 14:30.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.10.2024 оголошено перерву в розгляді даної справи до 26.11.2024 о 15:00 та в подальшому ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.11.2024 розгляд справи №916/794/24 призначено на 21.01.2025 о 12:30.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2025 розгляд справи №916/794/24 призначено на 25.02.2025 об 11:00.
В судовому засіданні 25.02.2025 брали участь представники сторін.
Щодо клопотання відповідача про визнання поважними причини пропуску строку на подання нового доказу в суді апеляційної інстанції та їх доручення до матеріалів справи - договору субпідряду № 18/10 від 01.09.2021 року, судова колегія вказує таке.
Згідно із ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Так, в обгрунтування неможливості подання нового доказу до суду першої інстанції відповідач зазначив, що до початку повномасштабної збройної агресії проти України ПП «ВКФ Уніпром» займалось підприємницькою діяльністю за адресою: Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Станіславського, 1.
Внаслідок військових дій на території м. Маріуполя все майно підприємства, в тому числі документи і печатка були втрачені або знищені.
У зв'язку з цим, у підприємства не залишилось документів, які підтверджують наявність та виконання зобов'язань на користь позивача, що підтверджується листом Слідчого відділу 2 управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях від 29.11.2023 року та Витягом з ЄРДР.
Таким чином, до сьогоднішнього дня у відповідача був відсутній доступ до Договору субпідряду № 18/10 від 01.09.2021 року. Разом з тим, відповідачем постійно вживались заходи з метою віднайти вказаний договір на тимчасово окупованій території. Знаходження такого документу на окупованій території об'єктивно унеможливлювало його своєчасне отримання та подання до суду. У зв'язку з цим відповідач заявляє клопотання про поновлення строку на надання доказів, враховуючи що такий доказ має важливе значення для вирішення спору.
Судова колегія враховує, що в Україні з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан строком на 30 діб (Закон України від 24.02.2022 №2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні"). Воєнний стан неодноразово продовжувався та триває станом на цей час.
Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 75 від 25 квітня 2022 року, зареєстрований в у Міністерстві юстиції України 25 квітня 2022 року за № 453/37789, в редакції наказу № 169 від 27.07.2022, затверджено Перелік територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).
До вказано переліку відноситься Маріупольська міська територіальна громада.
Загальновідомими обставинами, що не підлягають доведенню, є факт збройної агресії РФ через повномасштабне військове вторгнення на територію України, що почалось 24.02.2022 року, обстріли та окупація міста Маріуполь Донецької області.
Згідно наявного в матеріалах справи витягу з єдиного реєстру досудових розслідування вбачається, що від директора ПП «ВКФ «УНІПРОМ» Божка П.В. надійшла заява про те, що внаслідок повномасштабної збройної агресії РФ проти України російськими окупаційними військами незаконно захоплено та/або знищено майно вказаного підприємства, що знаходилося за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Станіславського, 1.
Зважаючи на вищевикладені обставини, які підтверджуються відповідними доказами щодо неможливості вчасно подати зазначений доказ, а також з дотриманням принципів справедливості та балансу інтересів, з метою повного, всебічного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія встановила наявність виняткового випадку для прийняття на стадії апеляційного перегляду справи нового доказу - договору субпідряду № 18/10 від 01.09.2021, що не був предметом дослідження під час вирішення спору судом, визнає поважними причини пропуску строку та долучає їх до матеріалів справи.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.07.2021р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "АПРІОРІГРУП" та Приватним підприємством "ВКФ УНІПРОМ" укладено договір субпідряду № 28/07 про виконання робіт на території ПрАТ "ММК ім. Ілліча".
Пунктом 1.1 договору субпідряду № 28/07 від 01.07.2021 визначено, що Виконавець виконує роботи: щодо влаштування автомобільних доріг та благоустрою в рамках реалізації проекту «Реконструкція систем газоочищення агломашин № 1-12 (зона спікання) та реконструкція застарілих систем газоочищення агломашин № 7-12 (зона охолодження). ПрАТ «ММК ім. Ілліча».
Згідно пункту 1.2. договору види робіт, ціна робіт за кожним видом, порядок та строки оплати зазначаються у відповідних Специфікаціях до Договору, підписаних Сторонами та є його невід'ємною частиною.
Відповідно до пункту 2.1-2.3 договору ціна складається із вартості всіх виконаних робіт, зазначених у Специфікаціях до Договору. Замовник здійснює оплату Робот у строки та на умовах, зазначених у цьому Договорі. Повна оплата послуг з Договору проводиться з відстрочкою платежу 30 (тридцять) календарних днів із моменту підписання сторонами акта приймання-передачі виконаних робіт виходячи з рахунку, виставленого Виконавцем.
Пунктом 4.1.передабчено, що за порушення своїх зобов'язань за Договором винна Сторона несе відповідальність відповідно до чинного законодавства України.
Матеріали справи містять підписаний сторонами акт виконаних робіт № 157 від 16.11.2021 на суму 600 000 грн. Згідно даного акту вбачається виконання робіт - Роботи з демонтажу внутрішніх газоходів ДП-04 ПрАТ «ММК ім. Ілліча» в осях 49-61, ряд М-Р (перша черга)».
Матеріали справи містять акт виконаних робіт № 204 від 31.01.2022 на суму 50 000 грн. Згідно даного акту вбачається виконання робіт - Роботи з демонтажу внутрішніх газоходів ДП-4 ПрАТ «ММК ім. Ілліча» в осях 36-49, ряд М-Р (друга черга).
В межах договором субпідряду № 28/07 від 01.07.2021 позивачу було сплачено: 100000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 5515 від 17.08.2021 року; 274880,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 5681 від 20.09.2021 року.
Також позивачем до позову додано акт звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2021 - 10.01.2024 за договором субпідряду № 28/07 від 01.07.2021 із зазначенням заборгованості у розмірі 650 000 грн. Вказаний акт містить підпис та печатку позивача. З боку відповідача даний акт не підписаний.
Також до суду надано договір субпідряду № 18/10 від 01.09.2021 про виконання робіт на території ПрАТ "ММК ім. Ілліча", укладений між сторонами по справі.
Пунктом 1.1 договору субпідряду №18/10 від 01.09.2021 визначено, що Виконавець виконує роботи з демонтажу внутрішніх газоходів ДП-04 ПрАТ «ММК ім. Ілліча» в осях 49-61, ряд М-Р (перша черга), в осях 36-49, ряд М-Р (друга черга).
Згідно пункту 1.2. договору види робіт, ціна робіт за кожним видом, порядок та строки оплати зазначаються у відповідних Специфікаціях до Договору, підписаних Сторонами та є його невід'ємною частиною.
Відповідно до пункту 2.1-2.3 договору ціна складається із вартості всіх виконаних робіт, зазначених у Специфікаціях до Договору. Замовник здійснює оплату Робот у строки та на умовах, зазначених у цьому Договорі. Повна оплата послуг з Договору проводиться з відстрочкою платежу 30 (тридцять) календарних днів із моменту підписання сторонами акта приймання-передачі виконаних робіт виходячи з рахунку, виставленого Виконавцем.
В межах вказаного договору позивачу було сплачено: 100000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 5833 від 05.11.2021 року; 100000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 5909 від 19.11.2021 року; 200000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 6074 від 13.01.2022 року; 300000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 6133 від 04.02.2022 року.
Позивачем було зареєстровано податкові накладні №4/1 від 05.11.2021р. на суму 100 000 грн. та № 6/1 від 16.11.2021р. на суму 500 000 грн. до акту № 157 від 16.11.2021р. та податкову накладну № 8/1 від 31.01.2022р. до акту № 204 від 31.01.2022р.
Позивач зазначив, що відповідач своє зобов'язання щодо оплати виконаної роботи за актами № 157 від 16.11.2021р. та № 204 від 31.01.2022р. не виконав, що і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, місцевий господарський суд виходив з доведеності факту порушення відповідачем умов договору в частині оплати за виконанні позивачем роботи за договором субпідряду № 28/07 від 01.07.2021.
Судова колегія не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Предметом апеляційного перегляду справи є наявність або відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 650 000 грн у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору субпідряду № 28/07 від 01.07.2021 про виконання робіт, а саме в частині не оплати виконаної роботи за актами №157 від 16.11.2021 та №204 від 31.01.2022.
Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочин.
Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).
В силу частин першої, четвертої статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Частиною сьомою статті 179 Господарського кодексу України унормовано, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
За умовами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи, 01.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АПРІОРІГРУП" та Приватним підприємством "ВКФ УНІПРОМ" укладено договір субпідряду № 28/07 про виконання робіт на території ПрАТ "ММК ім. Ілліча".
Відповідно до частини першої статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (частина перша статті 838 ЦК України).
Згідно зі статтею 849 ЦК України замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
Відповідно до статті 852 ЦК України якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором.
За наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.
Статтею 853 ЦК України визначено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).
Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.
Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (частина перша статті 854 ЦК України).
Так, причиною виникнення даного спору стало питання щодо наявності/відсутності підстав для стягнення з Замовника на користь Виконавця основного боргу, у зв'язку з неналежним виконанням Замовником зобов'язань за Договором субпідряду № 28/07 від 01.07.2021 в частині оплати послуг.
Позивач, обгрунтовуючи позовні вимоги, вказує на наявність підписаного договору субпідряду № 28/07 від 01.07.2021 та актів виконаних робіт №157 від 16.11.2021 та №204 від 31.01.2022 на загальну суму 650 000 грн.
З даного приводу, судова колегія вважає за необхідне зауважити на наступному.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.07.2021р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "АПРІОРІГРУП" та Приватним підприємством "ВКФ УНІПРОМ" укладено договір субпідряду № 28/07 про виконання робіт на території ПрАТ "ММК ім. Ілліча".
Пунктом 1.1 договору субпідряду № 28/07 від 01.07.2021 визначено, що Виконавець виконує роботи: щодо влаштування автомобільних доріг та благоустрою в рамках реалізації проекту «Реконструкція систем газоочищення агломашин № 1-12 (зона спікання) та реконструкція застарілих систем газоочищення агломашин № 7-12 (зона охолодження). ПрАТ «ММК ім. Ілліча».
Судова колегія наголошує, що надані позивачем на підтвердження виконання робіт за договором субпідряду № 28/07 від 01.07.2021 акти виконаних робіт суперечать предмету даного договору, про що не було надано оцінку судом першої інстанції при розгляді справи по суті.
Так, згідно акту виконаних робіт № 157 від 16.11.2021 на суму 600 000 грн вбачається виконання робіт - Роботи з демонтажу внутрішніх газоходів ДП-04 ПрАТ «ММК ім. Ілліча» в осях 49-61, ряд М-Р (перша черга)».
Згідно акту виконаних робіт № 204 від 31.01.2022 на суму 50 000 грн вбачається виконання робіт - Роботи з демонтажу внутрішніх газоходів ДП-4 ПрАТ «ММК ім. Ілліча» в осях 36-49, ряд М-Р (друга черга).
Судова колегія наголошує, що визначені в спірних актах виконаних робіт найменування цих робіт повністю відповідають умовам саме іншого договору субпідряду -№18/10 від 01.09.2021 про виконання робіт на території ПрАТ "ММК ім. Ілліча".
Так, пунктом 1.1 договору субпідряду №18/10 від 01.09.2021 визначено, що Виконавець виконує роботи з демонтажу внутрішніх газоходів ДП-04 ПрАТ «ММК ім. Ілліча» в осях 49-61, ряд М-Р (перша черга), в осях 36-49, ряд М-Р (друга черга).
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, в межах договору субпідряду №18/10 від 01.09.2021 позивачу було сплачено загалом 700 000 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 5833 від 05.11.2021, № 5909 від 19.11.2021 року; № 6074 від 13.01.2022 року та № 6133 від 04.02.2022 року.
З матеріалів справи також вбачається, що позивачем було зареєстровано податкові накладні №4/1 від 05.11.2021р. на суму 100 000 грн. та № 6/1 від 16.11.2021р. на суму 500 000 грн. до акту № 157 від 16.11.2021р. та податкову накладну № 8/1 від 31.01.2022р. до акту № 204 від 31.01.2022р.
Варто зауважити, що податкові накладні, на які посилається позивач, містять інформацію саме про роботи з демонтажу внутрішніх газоходів, тобто ідентичні спірним актам виконаних робіт №157 та №204, які не відповідають предмету договору № 28/07 від 01.07.2021 року.
Позивач також посилається на складений одноособово акт звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2021 - 10.01.2024 за договором субпідряду № 28/07 від 01.07.2021 із зазначенням заборгованості у розмірі 650 000 грн. З боку відповідача даний акт не підписаний. Разом з цим, акт звірки не є первинним документом, проте може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.
Крім того, у виставлених позивачем рахунках на оплату №157 від 16.11.2021 на суму 600 000 грн, а також №204 від 31.01.2022 також вбачається найменування робіт - роботи з демонтажу внутрішніх газоходів ДП-04 ПрАТ «ММК ім. Ілліча» в осях 49-61, ряд М-Р (перша черга), в осях 36-49, ряд М-Р (друга черга), тобто ідентичні спірним актам виконаних робіт №157 та №204, які не відповідають предмету договору № 28/07 від 01.07.2021 року.
Судова колегія зазначає, що розгляд даної справи в суді апеляційної інстанції неодноразово відкладався з метою з'ясування вищезазначених обставин справи та наданням сторонам додаткового строку для викладення пояснень з приводу значних дефектів у первинних документах у цій справі.
Зокрема, ухвалою суду апеляційної інстанції від 02.10.2024 запропоновано учасникам справи надати до Південно-західного апеляційного господарського суду для огляду в судовому засіданні оригінал договору №18/10, укладений між позивачем та відповідачем та акти виконаних робіт, складених на підставі договору №18/10 за період з 05.11.2021 року по 04.02.2022.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2025 для встановлення дослідження всіх обставин, що стосуються розгляду даної справи та з метою дотримання загальних принципів судочинства, закріплених у ст.ст. 124, 129 Конституції України та ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, а також у ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України було запропоновано сторонам у строк до 15.02.2025 надати суду додаткові письмові пояснення та міркування щодо договору субпідряду №18/10 від 01.09.2021, відповідних актів прийому-передачі виконаних робіт за договорами №18/10 від 01.09.2021 та №28/07 від 01.07.2021, а також проведеними оплатами за вказаними договорами.
Водночас представник позивача не надав до суду для огляду документів, а обмежився лише посиланням на те, що дійсно між сторонами було укладено декілька договорів, в тому числі договір субпідряду № 28/07 від 01.07.2021 року та договір субпідряду № 18/10 від 18.10.2021 року, виконання робіт проводилось на території ПАТ «ММК Ілліча», без відповідних пояснень щодо наявності таких дефектів в первинних документах, а саме невідповідності предмету договору №28/07 від 01.07.2021 до усіх документів, наданих позивачем, зокрема, актів прийому-передачі виконаних робіт № 157 та №204, податкових накладних, рахунків на оплату, тощо.
При цьому, саме позивач повинен довести обставини, які входять до предмету доказування у справі та які підтверджують факт порушення/невизнання його права відповідачем.
Беручи до уваги предмет доказування у цьому спорі, господарському суду під час розгляду справи необхідно встановити обставину наявності/відсутності такої заборгованості та її розмір (у разі наявності), при цьому відповідна обставина має бути встановлена виходячи з наявних у матеріалах справи належних та допустимих доказів, які відображають реальні господарські операції за вказаним правочином та зміст таких операцій.
Обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язок між фактом придбання товару/роботи/послуги і подальшою господарською діяльністю.
В статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" надається визначення, згідно з яким господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з частиною другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Отже, належними доказами, що підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (постанови Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 918/535/19, від 12.09.2018 у справі № 910/22923/17).
Згідно зі статтею 857 ЦК України робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру.
Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 05.03.2024 у справі №910/3374/23 дійшов висновку, що якщо замовник, який раніше без зауважень підписав акт приймання робіт, що підтверджує обсяги, якість виконаних робіт та їх вартість, і надалі в контексті спору про стягнення заборгованості за цим актом заперечує це, то на нього покладається обов'язок довести наявність прихованих недоліків чи інших відступів від умов договору підряду.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно із статтею 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Допустимість доказів за статтею 77 Господарського процесуального кодексу України полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов'язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (статті 78 Господарського процесуального кодексу України).
Слід наголосити, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Згідно з частинами 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
За змістом статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Стандарт «вірогідності доказів» не нівелює обов'язок суду щодо оцінки доказів в порядку приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням надання оцінки допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
Таким чином, з'ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених у статті 86 Господарського процесуального кодексу України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому. Близька за змістом правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 02.02.2021 у справі №908/2846/19, від 27.05.2021 у справі №910/702/17, від 17.11.2021 у справі №910/2605/20.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції, оцінивши наявні у справі докази як кожен окремо, так і у їх сукупності, дійшов висновку, що надані позивачем в підтвердження виконання робіт на виконання договору субпідряду №28/07 від 01.07.2021 копії актів приймання виконаних будівельних робіт № 157 та №204 на загальну суму в 650 000 грн, податкові накладні та акт звірки не є належними та допустимими в розумінні ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України доказами в підтвердження факту виконання позивачем обсягу робіт за вказаною сумою та за вказаним договором субпідряду № 28/07 від 01.07.2021.
Таким чином, на переконання судової колегії апеляційної інстанції, наявні в матеріалах справи докази з більшою вірогідністю свідчать про те, що вказані акти виконаних робіт з огляду на найменування їх робіт були складені саме на виконання договору №18/10 від 01.09.2021, які повністю відповідають умовам вказаного договору та за якими було здійснено оплату з боку відповідача, що підтверджується матеріалами справи.
Тому, оскільки копії підписаних актів приймання виконаних будівельних робіт № 157 та №204 за договором №28/07 від 01.07.2021 з вказаним вище дефектом з боку відповідача - не є належним доказом факту виконання позивачем таких робіт, тому у відповідача не виникає обов'язок з оплати виконаних робіт.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача не є законними та обґрунтованими, не були доведені належними та допустимими доказами, а тому задоволенню не підлягають.
В силу статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ч. 1,2 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до п.1 ч.3 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, зокрема, якщо справу розглянуто неповноважним складом суду.
Приймаючи до уваги вищенаведені обставини справи в їх сукупності, судова колегія вважає, що аргументи, викладені в апеляційній скарзі, знайшли свої підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, з огляду на що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Одеської області від 21.05.2024 у справі №916/794/24 підлягає скасуванню з ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись статтями 129, 253, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Приватного підприємства "ВКФ УНІПРОМ" на рішення Господарського суду Одеської області від 21.05.2024 у справі №916/794/24 - задовольнити.
Рішення Господарського суду Одеської області від 21.05.2024 у справі №916/794/24 - скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "АПРІОРІГРУП" до Приватного підприємства "ВКФ УНІПРОМ" про стягнення 650 000 грн - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 03.03.2025.
Головуючий суддя А.І. Ярош
Судді: Г.І. Діброва
Н.М. Принцевська