79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"24" лютого 2025 р. Справа №909/608/24
Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:
Головуючого (судді-доповідача) Якімець Г.Г.,
Суддів: Бойко С.М., Бонк Т.Б.,
за участю секретаря судового засідання Кришталь М.Б.,
та представників:
від прокурора - не з'явився
від позивача - не з'явився
від відповідача (скаржника) - не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Планетабуд» від 13 грудня 2024 року
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 01 листопада 2024 року (повний текст підписано 08.11.2024), суддя Михайлишин В.В.
у справі №909/608/24
за позовом Заступника керівника Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону, м. Івано-Франківськ
в інтересах держави в особі:
позивача Військової частини НОМЕР_1
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Планетабуд», с. Ямниця, Івано-Франківська область
про стягнення штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов'язання у розмірі 378 771,26 грн
встановив:
25 червня 2024 року Заступник керівника Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом, заявленим в інтересах держави в особі позивача - Військової частини НОМЕР_1 до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Планетабуд» про стягнення штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов'язання у розмірі 378 771,26 грн, з яких: 313 545,01 грн - пеня та 65 226,25 грн - штраф.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 01 листопада 2024 року у справі №909/608/24 позов задоволено в повному обсязі. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 378 771,26 грн, з яких: 313 545,01 грн - пеня та 65 226,25 грн - штраф.
Рішення суду мотивоване тим, що відповідачем порушено умови договору щодо строку виконання робіт. Так, судом встановлено, що відповідач виконав роботи за договором не в повному обсязі, чим порушив пункти 5.1., 5.2. договору та додатку №4 до договору "Календарний графік виконання робіт", згідно з якими підрядник повинен був завершити виконання робіт за договором до 31.12.2023 включно. Здійснивши перерахунок заявлених прокурором до стягнення сум пені та штрафу за порушення встановленого умовами договору строку виконання робіт, що нараховані у відповідності до пунктів 8.1 та 8.2 Договору, суд встановив, що заявлені до стягнення суми штрафних санкцій є арифметично вірними та обґрунтованими, а отже такими що підлягають до стягнення з відповідача.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Планетабуд» звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 01 листопада 2024 року у справі №909/608/24 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Зокрема, зазначає, що роботи на об'єкті були виконані частково, у зв'язку з невиконанням замовником умов п.3.1.2 Договору щодо підготовки у встановленому порядку та передачу підряднику приміщення для виконання будівельно-монтажних робіт, а також у звязку з форс мажорними обставинами, які виникли у звязку з військовою агресією російської федерації. Наголошує, що він звертався до позивача з листом №240, в якому просив надати перелік підготовлених у встановленому порядку приміщень казарми військового містечка, в яких необхідно провести решту невиконаних будівельних робіт, однак, позивач відповіді на вказаний лист не надав, як і не надав доступу до приміщень, в яких слід було виконувати будівельні роботи. У зв'язку з наведеним, вважає, що строки виконання робіт було порушено не з вини підрядника. Також зазначає, що усі необхідні матеріали для виконання решти робіт були закуплені підрядником та знаходяться в останнього, оскільки в порушення вимог п.3.1.4 Договору, замовник не виділив складські приміщення для зберігання будівельних матеріалів, інструментів та обладнання, що підтверджується відсутністю акту прийому-передачі складських приміщень. Крім цього, зазначає, що частину робіт (по облицюванню поверхонь стін керамічними глазурованими плитками з карнизними, плінтусними і кутовими елементами в житлових будівлях по цеглі та бетону) взагалі не можливо було виконати, оскільки ці роботи було зроблено ще до підписання договору підряду іншою підрядною організацією, що виключало можливість включення цих робіт в тендерну пропозицію. Також в апеляційній скарзі відповідач зазначає про право суду на зменшення розміру штрафних санкцій, а також звільнення відповідача від відповідальності у зв'язку з форс мажорними обставинами (військовою агресією російської федерації) та карантином.
До письмових пояснень від 16 січня 2025 року скаржник долучив також копію листа №240 від 18 жовтня 2024 року та копію квитанції поштового відправлення №7600203140307.
У відзиві на апеляційну скаргу прокурор просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Зокрема, зазначає, що станом на момент заявленої позовної заяви, умови договору у повному обсязі відповідач не виконав, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 від 10.05.2024 №5/3398. Щодо посилання апелянта на лист №240 від 18 жовтня 2024 року, зазначає, що вказаний лист направлений після визначеного пунктом 5.2 Договору строку виконання робіт (31.12.2023) та вже під час судового розгляду вказаної справи судом першої інстанції. При цьому, жодних доказів на підтвердження того, що військова частина НОМЕР_1 порушила умови п.п.3.1.2., 3.1.4. Договору, під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем не надано. Одночасно вважає, що в спірному випадку відсутні підстави для зменшення розміру штрафних санкцій, зважаючи на те, що договір сторони укладали під час дії воєнного стану і відповідач повинен був врахувати пов'язані з цим ризики.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Зокрема, зазначає, що лист Торгово-промислової палати від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення суб'єктів господарювання України з початком військової агресії російської федерації; кожен суб'єкт господарювання, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов'язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин (постанова Верховного Суду від 13.09.2023 у справі №910/7679/22). Щодо посилань апелянта на запровадження карантину, позивач наголошує, що постановою КМУ від 27.06.2023 №651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, при цьому, датою укладання Договору №14/94 є 19 липня 2023 року, тобто після відміни карантину на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651, а також після початку повномасштабного вторгнення російської федерації, введення воєнного стану на території України, що виключає можливість зазначення цих обставин як форс-мажорних. Разом з тим, наголошує, що ТОВ «Планетабуд» у відповідності до п.10.3 Договору, не повідомляло військову частину НОМЕР_1 про виникнення у зазначеного товариства будь-яких форс-мажорних обставин, а частково виконало будівельні роботи за умовами договору на загальну суму 786 268,79 грн.
Прокурор та представники сторін в судове засідання не з'явилися.
20 лютого 2025 року від позивача до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності його представника.
Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Оскільки явка представників учасників у справі в судове засідання не визнавалась обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за їхньої відсутності.
Щодо долучення поданого відповідачем доказу - копії листа №240 від 18 жовтня 2024 року та копії квитанції поштового відправлення №7600203140307, які додано ним до письмових пояснень від 16 січня 2025 року, колегія суддів дійшла висновку про залишення без розгляду заяви скаржника, оскільки такі докази не були подані до суду першої інстанції, разом з тим, скаржник не зазначає будь-яких обставин неможливості їх подання під час розгляду справи місцевим судом. Судом встановлено, що місцевий господарський суд належним чином повідомляв відповідача про розгляд справи, однак, останній у судові засідання не з'являвся, відзиву на позов та будь-яких доказів на спростування позовних вимог до суду не надав.
Статтею 269 ГПК України, якою встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, це наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких також покладений на учасника справи.
При цьому за імперативним приписом частини четвертої статті 13 названого Кодексу кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип рівності сторін у процесі у розумінні "справедливого балансу" між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.
Прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів без урахування наведених вище критеріїв у вирішенні питання про прийняття судом апеляційної інстанції таких доказів матиме наслідком порушення приписів статті 269 ГПК України, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.
Західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:
Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 19.07.2023 Військова частина НОМЕР_1 (в тексті договору - замовник) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Планетабуд» (в тексті договору - підрядник) уклали договір підряду №14/94, відповідно до умов якого, а саме: п.1.1 замовник доручає, а підрядник зобов'язується забезпечити виконання відповідно до проектно-кошторисної документації наступних робіт: «Поточний ремонт будівлі №1/1 (казарма)» в/ч НОМЕР_1 (другий поверх) в АДРЕСА_1 , код ДК 021:2015:4540000-6 Інші завершальні будівельні роботи.
Згідно з п.2.1 Договору загальна сума договору складає 1 304 525 грн, ПДВ 217 420, 83 грн.
У п.2.2 Договору сторони погодили, що оплата здійснюється замовником в розмірі 100% після виконання та прийому всіх передбачених договором робіт та підписання сторонами акта прийому-здачі виконаних робіт форми КБ-2в та Довідок про вартість виконаних робіт і витрат форми КБ-3, за наявності фінансування протягом 14 банківських днів. При цьому, замовник підписує КБ-2в і КБ-3 у 5-ти денний термін після надання їх підрядником (для цілей складання проекту договору за результатами закупівлі учасник повинен надати у складі пропозиції довідку з обслуговуючого банку про наявність відкритого рахунку в банківській установі, на який буде здійснюватись оплата за виконані роботи). У разі виявлення невідповідності робіт, перерахованих в акті прийому-здачі виконаних робіт, фактично виконаним, замовник направляє свої зауваження підряднику протягом 3-х робочих днів.
Обсяг робіт визначений згідно з виділеними бюджетними коштами і складає: у 2023 р. - 1 304 525,00 грн., в т.ч. ПДВ 217 420,83 грн. Обсяг робіт за поточний рік може бути зменшений залежно від фактичного фінансування (п.2.3 Договору).
Відповідно до п.4.1.2 Договору підрядник зобов'язаний здійснювати виконання робіт, визначених цим договором, відповідно до проектно-кошторисної документації, ДСТУ, ДБН і СніН та у строки, узгоджені з замовником.
Підрядник зобов'язується розпочати виконання робіт не пізніше 2 днів з моменту підписання цього договору, або в інший, погоджений із замовником строк. Строк (термін) виконання робіт до 31.12.2023 (п.п.5.1, 5.2 Договору).
Згідно з п.8.1 Договору при порушенні умов цього договору, підрядник сплачує пеню у розмірі 0,5% від суми договору за кожен день затримки виконання робіт, але не нижче встановленої однієї ставки НБУ, яка діяла на період, за який сплачується пеня.
При порушенні умов цього договору, підрядник сплачує штраф у розмірі 5% від суми договору (п.8.2 Договору).
У п.9.1 Договору сторони погодили, що останній набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2023, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами зобов'язань за вказаним договором у повному обсязі.
Сторони погодили Календарний графік, який відповідно до п.12 Договору серед іншого, є невід'ємною частиною договору, згідно з яким, строк виконання будівельних робіт: з липня по грудень 2023 року.
На виконання умов договору відповідач у жовтні, листопаді та грудні 2023 року частково виконав підрядні роботи на загальну суму 786 268,79 грн, що підтверджується: Актом №1 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2023 року та Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за жовтень 2023 року на суму 89 357,95 грн; Актом №2 приймання виконаних будівельних робіт від 21.11.2023 та Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт від 21.11.2023 року на суму 329 758,10 грн; Актом №3 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2023 року та Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2023 року на суму 258 679,06 грн; Актом №4 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2023 року та Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт від за грудень 2023 року на суму 108 473,68 грн. Вказані документи підписані уповноваженими представниками сторін, а їх підписи скріплені печатками юридичних осіб.
Замовник повністю оплатив виконану підрядником частину робіт на загальну суму 786 268,79 грн, що підтверджується платіжними інструкціями, копії яких долучено до матеріалів справи, а саме: №23-7952 від 25.10.2023 на суму 89 357,95 грн, №23-8683 від 21.11.2023 на суму 329 758,10 грн, №23-9346 від 11.12.2023 на суму 108 473,68 грн та №23-9891 від 22.12.2023 на суму 258 679,06 грн.
У порушення умов договору решту підрядних робіт відповідач у погоджений сторонами строк не виконав.
У червні 2024 року Заступник керівника Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону звернувся до суду з цим позовом, заявленим в інтересах держави в особі Військової частини НОМЕР_1 про стягнення з ТОВ «Планетабуд» 313 545,01 грн - пені та 65 226,25 грн - штрафу, за порушення підрядником умов договору щодо строку виконання підрядних робіт (п.п.8.1 та 8.2 Договору).
Щодо підстав звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі Військової частини НОМЕР_1 :
Частинами 1, 3 ст.4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.23 ЗУ «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень.
Згідно з ч.3 ст.53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч.4 ст.53 ГПК України).
Слід зазначити, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Звертаючись до суду з цим позовом, заявленим в інтересах держави, в особі Військової частини НОМЕР_1 , прокурор зазначає про необхідність захисту таких, оскільки вказаний орган не вчинив відповідних дій, спрямованих на захист інтересів держави.
Судом встановлено, що 16 лютого 2024 року заступник керівника Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону звернувся до Військової частини НОМЕР_1 з листом вих.№30.53/02-116 про надання інформації щодо вжиття заходів з відновлення порушених інтересів держави внаслідок неналежного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Планетабуд» договору підряду №14/94.
10 травня 2024 року Заступник керівника Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону звернувся до Військової частини НОМЕР_1 з листом вих.№30.53/02-607 про намір звернутися до суду в інтересах держави з відповідним позовом про стягнення з ТОВ «Планетабуд» штрафних санкцій.
З позовною заявою прокурор звернувся до місцевого господарського суду - 25 червня 2024 року.
Відтак, прокурор належним чином обґрунтував наявність підстав, передбачених статтею 23 ЗУ «Про прокуратуру», для звернення до суду з цим позовом, заявленим в інтересах держави в особі Військової частини НОМЕР_1 , з огляду на що, судом першої інстанції правомірно прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено спір по суті.
Щодо суті спору:
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а у відповідності до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч.ч.1,2 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
В силу положень ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (ч.1 ст.846 ЦК України).
Матеріалами справи підтверджено порушення відповідачем строків виконання робіт та невиконання таких в повному обсязі у погоджений в договорі строк.
Враховуючи умови п.п.5.1, 5.2 Договору та Додатку №4 до Договору «Календарний графік виконання робіт», підрядник повинен був завершити виконання робіт за договором до 31.12.2023 включно.
Як встановлено судом, підрядник виконав роботи частково на загальну суму 786 268,79 грн. Решта робіт на суму 518 256,21 грн підрядником не виконано, в тому числі і станом на 31 грудня 2023 року (кінцевий термін виконання всіх робіт за договором).
Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на порушення строку виконання робіт з вини замовника, оскільки останній не надав підряднику відповідні приміщення. Судом встановлено, що відповідач не надав суду будь-яких доказів на підтвердження вказаних обставин; з матеріалів справи вбачається, що підрядник не звертався до замовника з вимогами надати такі приміщення до моменту закінчення терміну виконання робіт, а також не звертався з пропозицією продовжити строк виконання робіт, тобто не вчинив будь-яких дій з метою не допущення ним порушення строку виконання робіт, який було погоджено сторонами.
Більше того, як вбачається з актів та довідок, копії яких містяться у матеріалах справи, відповідачем частково виконано роботи на загальну суму 786 268,79 грн, в тому числі усередині будівель (антисептування стін, фарбування стін, стель та підлог, монтаж світильників, заміна дерев'яних підвіконних дощок, улаштування плінтусів, улаштування покриття з лінолеуму).
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.2 ст.612 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, серед іншого, неустойкою.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
В силу ч.4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
У п.п.8.1, 8.2 Договору сторони погодили, що при порушенні умов цього договору, підрядник сплачує пеню у розмірі 0,5% від суми договору за кожен день затримки виконання робіт, але не нижче встановленої однієї ставки НБУ, яка діяла на період, за який сплачується пеня. При порушенні умов цього договору, підрядник сплачує штраф у розмірі 5% від суми договору.
Судом встановлено, що позивачем здійснено розрахунок пені, виходячи з суми невиконаного зобов'язання (518 256,21 грн), а розрахунок штрафу - виходячи із загальної суми договору без урахування ПДВ (1 304 525 грн), що не суперечить наведеним вище положенням кодексів та умовам укладеного сторонами договору.
Перевіривши відповідні розрахунки позивача, колегія суддів встановила, що такі є арифметично правильними, а заявлені до стягнення пеня в сумі 313 545,01 грн та штраф в сумі 65 226,25 грн є обґрунтованими та такими що підлягають стягненню з відповідача.
Щодо тверджень апелянта про неможливість одночасного стягнення штрафу та пені, колегія суддів зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.06.2021 року у справі №910/12876/19 виснувала, що одночасне застосування пені та штрафу до боржника, що прострочив виконання зобов'язання узгоджується із приписами ст.231 ГК України та ст.ст.6 і 627 ЦК України щодо реалізації принципу свободи договору. Однак, реалізація принципу недопущення подвійної відповідальності за одне порушення, передбачене в ст.61 Конституції України полягає у відсутності можливості застосування декількох штрафів за той же період за одне порушення - прострочення виконання зобов'язання, навіть якщо такі положення узгоджені сторонами в договорі.
Щодо доводів скаржника про право суду на зменшення розміру неустойки:
Відповідно до ч.1 ст.233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частиною 3 ст.551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Разом з цим, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки (штрафу, пені) є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (штрафу, пені).
Слід зазначити, що відповідачем до суду першої інстанції не подавалося відповідне клопотання та не надано будь-яких доказів на підтвердження обставин щодо зменшення розміру неустойки, як і не надано таких доказів апеляційному суду. Як вбачається з матеріалів справи підстави для зменшення розміру неустойки у цьому випадку відсутні.
Щодо посилання скаржника на запровадження на території України карантину та воєнного стану, колегія суддів зазначає, що постановою КМУ від 27.06.2023 №651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, разом з тим, договір підряду №14/94 укладено сторонами 19 липня 2023 року, тобто після відміни карантину.
Крім цього, вказаний договір укладено сторонами після повномасштабного вторгнення російської федерації та введення воєнного стану на території України, що свідчить про обізнаність сторін про такі обставини та врахування ризиків, що можуть бути пов'язані з цими обставинами.
Одночасно самі по собі обставини щодо повномасштабного вторгнення російської федерації та введення воєнного стану на території України не є безумовною обставиною настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення суб'єктів господарювання. Кожен суб'єкт господарювання, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов'язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин (постанова Верховного Суду від 13.09.2023 у справі №910/7679/22).
Разом з тим, у п.10.3 Договору сторони погодили, що сторона, яка потрапила під дію форс-мажорних обставин та виявилася внаслідок цього неспроможною виконувати зобовязання за договором, зобов'язана не пізніше ніж за 3 календарні дні з моменту їх виникнення в письмовій формі проінформувати про це іншу сторону. Несвоєчасне інформування про форс-мажорні обставини позбавляє відповідну сторону права посилатися на ці обставини.
Як правильно звертає увагу позивач, ТОВ «Планетабуд», у відповідності до п.10.3 Договору, не повідомляло Військову частину НОМЕР_1 про виникнення у зазначеного товариства будь-яких форс-мажорних обставин, а частково виконало будівельні роботи за договором на загальну суму 786 268,79 грн.
Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).
Враховуючи все наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість та підставність позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 313 545,01 грн - пені та 65 226,25 грн - штрафу.
Доводи скаржника про скасування рішення місцевого господарського суду є безпідставними.
Рішення суду першої інстанції прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний господарський суд не вбачає.
Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.
Судовий збір за подання апеляційної скарги, у відповідності до ст.129 ГПК України, покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст.236, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,
ухвалив:
Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 01 листопада 2024 року у справі №909/608/24 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Планетабуд» - без задоволення.
Матеріали справи №909/608/24 повернути до Господарського суду Івано-Франківської області.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.
Повну постанову складено 03 березня 2025 року
Головуючий (суддя-доповідач) Якімець Г.Г.
Суддя Бойко С.М.
Суддя Бонк Т.Б.