04 березня 2025 рокуЛьвівСправа № 300/7844/24 пров. № А/857/2828/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача -Шевчук С. М.
суддів -Кухтея Р. В.
Носа С. П.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року у справі № 300/7844/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
місце ухвалення судового рішення м. Івано-Франківськ
Розгляд справи здійснено за правиламиспрощеного позовного провадження
суддя у І інстанціїГомельчук С.В.
дата складання повного тексту рішенняне зазначена
І. ОПИСОВА ЧАСТИНА
ОСОБА_1 звернулася до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, в якому просила:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови їй у визначенні заробітної плати за період роботи з 01.01.1992 по 31.12.1996 у комбінаті «Юженерготеплоізоляція» та у Спеціальному управлінні «Укренергомонтажізоляція» на підставі довідки №165 , архівної довідки №Г-24-126215/24-30 від 05.01.2018 та архівної довідки №166 від 22.02.2018;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області визначити заробітну плату за період роботи з 01.01.1992 по 31.12.1996 у комбінаті «Юженерготеплоізоляція» та у Спеціальному управлінні «Укренергомонтажізоляція» на підставі довідки №165, архівної довідки №Г-24-126215/24-30 від 05.01.2018 та архівної довідки №166 від 22.02.2018 та здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах за Списком №2 із врахуванням заробітної плати за період роботи з 01.01.1992 по 31.12.1996 у комбінаті «Юженерготеплоізоляція» та у Спеціальному управлінні «Укренергомонтажізоляція» на підставі довідки №165, архівної довідки №Г-24-126215/24-30 від 05.01.2018 та архівної довідки №166 від 22.02.2018.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року у справі № 300/7844/24 позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 з урахуванням заробітної плати за період роботи з 01.01.1992 по 31.12.1996 у комбінаті «Юженерготеплоізоляція» та у Спеціальному управлінні «Укренергомонтажізоляція» на підставі довідки №165 від 26.11.2002, архівної довідки №Г-24-126215/24-30 від 05.01.2018 та архівної довідки №166 від 22.02.2018.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.08.2024 щодо перерахунку пенсії, з урахуванням усіх сум заробітку, які зазначено в довідках №165 від 26.11.2002, №Г-24-126215/24-30 від 05.01.2018 та №166 від 22.02.2018.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 205511088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 847,84 грн (вісімсот сорок сім гривень вісімдесят чотири копійки).
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
На підтвердження доводів апеляційної скарги вказує, що для обчислення розміру пенсії врахована заробітна плата за період з 01.03.1989 по 28.02.1994, яка визначена за оптимальним варіантом, який є найбільш доцільнішим із заробітної плати за період з 01.01.1985 по 31.12.1996 та з 01.07.2000 по 30.11.2002, з 01.12.2003 по 31.12.2003, з 01.05.2004 по 31.08.2008 згідно з даними персоніфікованого обліку. Відтак, для обчислення пенсії позивачки до програмного забезпечення занесено весь заробіток згідно зі спірними довідками за період з 01.01.1985 по 31.12.1996, однак для обчислення розміру пенсії врахована заробітна плата за період з 01.03.1989 по 28.02.1994, як найбільш оптимальний варіант. Крім того, згідно з поданою заявою від 10.05.2019 про перерахунок заробітної плати за період роботи з 01.02.1993 по 31.12.1996 від 15.04.2019 №Г-24-126215/24-30 архівним відділом Вінницької міської ради та у відповідності до акту зустрічної перевірки від 24.04.2019 №226/09-51/08, в якому зазначено, що в загальну суму заробітної плати включені види нарахувань, по різних кодах, на які страхові внески не сплачувались за зазначений період, тому при проведенні перерахунку пенсії з 01.05.2019 заробітна плата врахована без сум, на які не нараховувались страхові внески. Розрахунок пенсії проведено з врахуванням заробітку за період з 01.03.1989 по 28.02.1994 за оптимальним варіантом, який є доцільним для перерахунку пенсії. Зауважено, що заробітна плата, яку отримувала пенсіонерка, продовжуючи працювати після призначенні пенсії, має значення для визначення додаткових коефіцієнтів заробітної плати за кожний відпрацьований місяць після призначення пенсії. На думку представниці, дії відповідача щодо врахування заробітної плати за період з 01.07.2000 по 30.11.2002, з 01.12.2003 по 31.12.2003, з 01.05.2004 по 31.08.2008 за даними персоніфікованого обліку є правомірними.
Позивач подала відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, з мотивів аналогічних тим, що викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.
Про розгляд апеляційної скарги відповідач повідомлений шляхом надіслання ухвал про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду.
Про розгляд апеляційної скарги позивач повідомлена шляхом надіслання ухвал про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду на поштову адресу позивача, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Ухвалюючи судове рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що виявлені розбіжності не можуть мати своїм наслідком відмову у перерахунку пенсії позивачки з урахуванням заробітної плати на підставі вказаних довідок, оскільки позивачка не несе відповідальності за правильність складання відповідної довідки.
Так, право особи на пенсійне забезпечення не може ставитись в залежність від існування конкретного документу, оскільки збереження таких відомостей не може контролюватись пенсіонером, а значить на нього не може покладатись відповідальність за їх відсутність.
Відтак, позивачка не несе відповідальність за правильність складання відповідних довідок про заробітну плату для обчислення пенсії. Зазначені обставини є такими, що позивачка не може їх самостійно усунути, виправити, вплинути на їх зміст чи в інший спосіб підтвердити періоди роботи, за які нараховувалась заробітна плата, а отже, такі обставини не можуть впливати на реалізацію права позивачки на перерахунок пенсії.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов висновку про визнання дій відповідача щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 з урахуванням заробітної плати за період роботи з 01.01.1992 по 31.12.1996 у комбінаті «Юженерготеплоізоляція» та у Спеціальному управлінні «Укренергомонтажізоляція» на підставі довідки №165 від 26.11.2002, архівної довідки №Г-24-126215/24-30 від 05.01.2018 та архівної довідки №166 від 22.02.2018 протиправними.
При цьому, оскільки Головним управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області не вчинені належні та достатні дії в межах наданих законом повноважень для повного та об'єктивного розгляду заяви позивачки, то суд першої інстанції, обираючи належний спосіб захисту її порушених прав, керуючись положеннями частини 2статті 9 КАС України, вважав за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати ГУ ПФУ в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву позивачки від 09.08.2024 щодо перерахунку пенсії, з урахуванням усіх сум заробітку, які зазначено в довідках №165 від 26.11.2002, №Г-24-126215/24-30 від 05.01.2018 та №166 від 22.02.2018.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, що підтверджується матеріалами справи.
25.06.2024 позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про перерахунок та виплату пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 із врахуванням заробітної плати за період з 01.01.1992 по 31.12.1996 у комбінаті «Юженерготеплоізоляція» та у Спеціальному управлінні «Укренергомонтажізоляція» на підставі довідки №165, архівної довідки №Г-24-126215/24-30 від 05.01.2018 та архівної довідки №166 від 22.02.2018 (а.с.11-12).
Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області листом від 23.07.2024 №6508-5185/Г-02/8-0900/24 повідомило, що довідка про заробітну плату №Г-24-126215/24-30 від 15.04.2019 за період з 01.02.1993 по 31.12.1996, яка видана архівним відділом Вінницької міської ради на підставі акту перевірки первинних документів №760 від 15.04.2019, наданої довідки про заробітну плату №Г-24-126215/24-30 від 05.01.2018, у зв'язку з виявленням розбіжностей, а саме включення до загальної суми заробітної плати видів нарахувань, на які не нараховувались страхові внески до ПФУ за зазначений період, а також суми нарахованої заробітної плати за березень 1994 року та за червень 1995 року не відповідали первинним документам. Щодо довідки №166/д від 04.12.2018 за період з 01.01.1990 по 31.01.1993, яка видана Харківським міським архівом виробничого кооперативу з упорядкування документів установ, організацій та підприємств «Архівіст», яка видана на підставі акту перевірки первинних документів №3417 від 04.12.2018, довідки про заробітну плату №166 від 22.02.2018, у зв'язку з виявленням розбіжностей у нарахуванні заробітної плати з січня по жовтень 1990 року. Отже, для обчислення розміру пенсії врахована заробітна плата за період з 01.03.1989 по 28.02.1994 (яка визначена за оптимальним варіантом, який є найбільш доцільнішим із заробітної плати за період з 01.01.1985 по 31.12.1996) та з 01.07.2000 по 30.11.2002, з 01.12.2003 по 31.12.2003, з 01.05.2004 по 31.08.2008 відповідно до даних персоніфікованого обліку . Відтак, пенсія перерахована згідно з нормами чинного законодавства (а.с.13).
На повторне звернення позивачки від 09.08.2024, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повідомило, що визначення оптимального варіанту заробітної плати проводиться шляхом введення до розрахунку сум заробітної плати за увесь період, який підтверджено наданими довідками про заробітну плату (тобто з 01.01.1985 по 31.12.1996) в автоматичному режимі. Тобто, комп'ютерна програма сама визначає період з найбільшим заробітком та відповідно коефіцієнтом. Отже, пенсія перерахована згідно з нормами чинного законодавства (а.с.15).
Не погоджуючись із такими діями відповідача, вважаючи їх протиправними, позивач звернулася до суду із цим позовом.
ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За правилами ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов'язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов'язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Закон України №1058-IV).
Згідно ст.1 Закону №1788-XII, зокрема, громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч.3 ст.4 Закону № 1058-IV виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Згідно з ч.1 ст.24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 2 статті 24 Закону № 1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно з ч.4 ст.24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч.1 ст.40 Закону №1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.
За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абз.3 ч.1 ст.24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі.
Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до ч.2 ст.27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку (абз.5 ч.1 ст.40 Закону № 1058-IV).
Відповідно до ч.2 ст.40 Закону № 058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
У разі відсутності на день призначення пенсії даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, для визначення середньої заробітної плати (доходу) враховується наявна заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, з наступним перерахунком заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії після отримання даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії.
У відповідності до підпункту 3 пункту 2.1 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженому постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. №22-1 (надалі - Порядок №22-1), до заяви про призначення пенсії за віком за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
У разі якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року (додаток 5).
Відповідно до п.2.10 Порядку №22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
Таким чином, обов'язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 1 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами. Іншого чинним законодавством не передбачено.
При цьому, визначальним критерієм для включення відповідного заробітку до суми доходу, з якого обчислюється пенсія, є нарахування внесків на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Згідно з пунктом 2.23 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.12.2005 р. №22-1, документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах.
З аналізу наведених положень законодавства слідує, що обов'язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період до 1 липня 2000 року є не лише наявність відповідної довідки про заробітну плату (дохід), але й підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.03.2018р. у справі № 527/1655/17; від 31.08.2022р. у справі № 280/8521/20.
Водночас, як Порядком №22-1, так і іншим нормативним документом не визначено вичерпного переліку тих первинних документів, якими повинна підтверджуватись довідка про заробітну плату для обчислення пенсії, а також не передбачено порядок підтвердження довідки про заробіток первинними документами, якщо відомості про заробітну плату відсутні в архівній установі.
Разом з тим, згідно з абз.1 та 2 ч.3 п.2.1 Порядку №22-1 за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30.06.2000р. із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Відповідно до п.2.10 Порядку № 22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.
Згідно ч.3 ст.44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Так, у матеріалах справи містяться довідки про заробітну плату, а саме №165 від 26.11.2002, яка видана ДП «Укренергомонтажізоляція», №Г-24-126215/24-30 від 05.01.2018, видана архівним відділом Вінницької міської ради та №166 від 22.02.2018, видана Харківським міським архівом виробничого кооперативу з упорядкування документів установ, організацій та підприємств «Архівіст» (а.с.8-10).
Вказаними довідками підтверджено заробіток за період з 1990 по 1997 роки. Також, у них вказано суми заробітної плати з розшифровкою, періоди роботи та зазначені підстави для їх видачі.
Крім того, у довідці №165 від 26 листопада 2002 року, яка видана ДП «Укренергомонтажізоляція», вказано, що внески до Пенсійного фонду відраховувались.
Також як видно з матеріалів справи, відповідно до акту перевірки відповідності первинних документів змісту довідки про заробітну плату, наданої для призначення (перерахунку) пенсії, №3417 від 04.12.2018 виявлено відхилення в січні жовтні 1990 року на суму 270,24, при цьому перевіркою встановлено, що заробітна плата ОСОБА_1 за період з січня 1991 року по січень 1993 року відповідає первинним документам комбінату «Юженерготеплоізоляція», яка відображена в довідці №166 від 22.02.2018 та з урахуванням відхилень була надана нова довідка №166/д від 04.12.2018 (а.с.145-146).
Разом з тим, згідно з актом зустрічної перевірки довідки про заробітну плату №Г-24-126215/24-30 від 05.01.2018 виявлено, що за зазначений період в архівній довідці в загальну суму заробітної плати включені види нарахувань заробітної плати, на які страхові внески до Пенсійного фонду не нараховані по кодах (а.с. 149 на звороті 150).
Також згідно з додатком №1 до акту зустрічної перевірки у довідці №Г-24-126215/24-30 від 05.01.2018 наявні розбіжності щодо сум заробітної плати, яка зазначена в особових рахунках за березень 1994 року та червень 1995 року (а.с. 148 на звороті).
З наведеного слідує, що фактично суми нарахованої заробітної плати позивачки, зазначені в довідці №Г-24-126215/24-30 від 05.01.2018, відповідають даним особових рахунків по заробітній платі, проте наявні незначні розбіжності у сумах нарахованої заробітної плати, а також із частини нарахованої заробітної плати не сплачені страхові внески.
Щодо несплати частини страхових внесків, то колегія суддів вказує на наступне.
Страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування найманих працівників та інших осіб, які належать до кола осіб, що підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та зазначені у ст.11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», сплачуються їх роботодавцями та безпосередньо застрахованими особами.
Порядок обчислення та сплати страхових внесків визначено у ст.20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Згідно зі ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати.
Таким чином, за загальним правилом, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача, зокрема, порушувати її право на належне пенсійне забезпечення, оскільки, обов'язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може бути підставою для неврахування при призначенні застрахованій особі пенсії, заробітної плати з якої не нараховані страхові внески
Колегія суддів враховує правову позицію викладену в постанові Верховного Суду від 02.08.2022 у справі № 560/4616/20, де суд не досліджував питання чи нараховувались позивачу, але не сплачувались страхувальником страхові внески. Сплата страхувальником страхових внесків є кінцевим етапом, якому передує нарахування страхового внеску. Зважаючи на те, що обов'язок щодо сплати страхового внеску так як і обов'язок по його нарахуванню покладено саме на страхувальника (роботодавця), а отже і відповідальність за не нарахування страхового внеску покладено також на страхувальника.
Верховний Суд у постанові від 18 травня 2020 року у справі № 607/1967/17 зазначив, що особа не може відповідати за несвоєчасну виплату заробітної плати та несплату страхових внесків, а наявність заборгованості по заробітній платі та несплата страхувальником страхових внесків у спірний період не може бути підставою для неврахування заробітку під час обчислення пенсії.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що неврахування наданих позивачкою довідок про заробітну плату є порушенням її конституційних прав на отримання належного пенсійного забезпечення.
При цьому, вказані довідки видані відповідно до вимог щодо ведення бухгалтерського обліку та звітності, містять всі необхідні реквізити, підписані уповноваженою особою, скріплені печаткою та містять посилання на підставу видачі - накази про прийняття/звільнення, особові рахунки нарахування заробітної плати.
Колегія суддів зазначає, що пенсійний орган не може нівелювати відомості довідок про заробітну плату, оформлених належним чином та позбавляти права позивача на належне пенсійне забезпечення з урахування набутого трудового стажу та одержаної заробітної плати. Крім того, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи у первинних документах.
Враховуючи вищезазначене, судом першої інстанції вірно зазначено, що позивачка не несе відповідальність за правильність складання відповідних довідок про заробітну плату для обчислення пенсії. Зазначені обставини є такими, що позивачка не може їх самостійно усунути, виправити, вплинути на їх зміст чи в інший спосіб підтвердити періоди роботи, за які нараховувалась заробітна плата, а отже, такі обставини не можуть впливати на реалізацію права позивачки на перерахунок пенсії.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що дії відповідача щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 з урахуванням заробітної плати за період роботи з 01.01.1992 по 31.12.1996 у комбінаті «Юженерготеплоізоляція» та у Спеціальному управлінні «Укренергомонтажізоляція» на підставі довідки №165 від 26.11.2002, архівної довідки №Г-24-126215/24-30 від 05.01.2018 та архівної довідки №166 від 22.02.2018 є протиправними.
Стосовно ж доводів апеляційної скарги з приводу того, визначений позивачу розмір пенсії проведений відповідачем за оптимальним варіантом, який є доцільним для перерахунку пенсії щодо оптимального її розміру, то колегія суддів зазначає, що відповідач на підтвердження обумовлених доводів не надав суду жодних доказів та фактичних розрахунків з яких убачалось, що у випадку урахування складових заробітку позивача, зазначеного у довідках (про які йдеться у даному позові) розмір пенсії позивача буде менший ніж визначений відповідачем без їх урахування.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов'язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.
Тому за наведених вище підстав, якими суд обґрунтував своє рішення, суд не бачив необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року у справі № 300/7844/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. М. Шевчук
судді Р. В. Кухтей
С. П. Нос