Справа № 240/18531/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Романченко Євген Юрійович
Суддя-доповідач - Капустинський М.М.
04 березня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Капустинського М.М.
суддів: Ватаманюка Р.В. Сапальової Т.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов'язання вчинити дії,
у вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17 червня 2024 року №1054414-2410-0610-UА1804025000006814 щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за податковий період 2023 рік на суму 22394,75 грн;
- зобов'язати Головне управління ДПС у Житомирській області внести зміни до інтегрованої картки платника податків, шляхом корегування суми податкового боргу на суму, визначену у податковому повідомленні-рішенні від 17 червня 2024 року № 1054414-2410-0610-UА1804025000006814.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав, що контролюючим органом безпідставно винесено податкове повідомлення-рішення зі сплати податку на нерухоме майно (будівля цеху по обробці граніту), відмінне від земельної ділянки, оскільки вказана будівля не підпадає під оподаткування передбачене підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.
Наголошуав, що об'єкт, який належить йому на праві власності, складає комплекс промислового призначення, придатний для промислового виробництва та за своїми ознаками відповідає класу будівель промисловості, а тому не є об'єктом оподаткування податку на нерухоме майно.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 21 січня 2025 року позов задоволено в частині.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 17 червня 2024 року №1054414-2410-0610-UА1804025000006814.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу. В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору. Вказує, що сама по собі специфіка об'єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме статус будівлі промисловості не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування. Разом з тим зазначає, що позивач не є промисловим товаровиробником, не використовує власне нерухоме майно саме для промислового виробництва (виготовленні промислової продукції будь-якого виду), а тому підстави для застосування пп. "є" п.п. 266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України відсутні.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, повноту встановлення обставин справи, застосування норм матеріального і процесуального права, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачу на праві приватної власності належить об'єкт нежитлової нерухомості: будівля цеху по обробці граніту.
Згідно свідоцтва на право власності №26895894 від 17.09.2014 та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №26898057 від 17.09.2014 ОСОБА_1 набув право приватної власності на об'єкт нерухомого майна: будівля, цеху по обробці граніту за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 668,5 кв.м.
Вказана будівля знаходиться на земельній ділянці, що за цільовим призначенням є землею промисловості та згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку Серія ЯМ№097938 також належить ФОП ОСОБА_1
17.06.2024 Головним управлінням ДПС у Житомирській області на підставі підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України) сформоване податкове повідомлення-рішення №1054414-2410-0610-UА1804025000006814 щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за податковий період 2023 рік на суму 22394,75 грн, яке було направлено позивачу засобами поштового зв'язку та отримано 26.07.2024.
Не погодившись з винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду із даним позов.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для задоволення позовних вимог частково.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача.
Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
01.01.2015 року набрав чинності Закон України від 28.12.2014 № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким ст. 266 ПК України викладено в новій редакції, а об'єкти оподаткування податком на нерухоме майно доповнено об'єктами нежитлової нерухомості.
Згідно зі ст. 265 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.
Відповідно до пп. 266.1.1, пп 266.2.1, пп. 266.3.1, пп. 266.3.2 ст. 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Згідно з підпунктом «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України визначено, що не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.
Аналіз встановлених обставин справи дозволяє зробити висновок, що у наявних правовідносинах спірним є питання можливості застосування пп. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України щодо об'єкту нерухомого майна, що належить позивачу на праві власності.
Згідно з пунктом 30.1 статті 30 ПК України визначено поняття податкової пільги - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.
Відповідно до пп. 14.1.129-1 п. 14.1 ст. 14 ПК України об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють серед іншого будівлі промислові та склади (підпункт «ґ»).
Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17 серпня 2000 року № 507, будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» група 125 «Будівлі промислові та склади» клас 1251 «Будівлі промисловості».
До будівель промисловості відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 «Будівлі промисловості», який в свою чергу включає підкласи: 1251.1 - «Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості», 1251.2 - «Будівлі підприємств чорної металургії», 1251.3 - «Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості», 1251.4 - «Будівлі підприємств легкої промисловості, 1251.5 - «Будівлі підприємств харчової промисловості», 1251.6 - «Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості», 1251.7 - «Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості», 1251.8 - «Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості», 1251.9 - «Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне».
Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 820/3556/17 (постанова від 17.02.2020), застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі якщо власниками об'єктів промисловості є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об'єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).
Статус об'єкта оподаткування - будівля цеху по обробці граніту, у наявних правовідносинах підтверджений документами про право власності, а тому не є спірним між сторонами.
Таким чином, будівля цеху по обробці природного каменю, розташована за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 668,5 кв.м - це об'єкт нерухомого майна, який відноситься до будівель промисловості та будівель інших промислових виробництв на які поширюється вимога пп. «є» пп. 266.2.2 ст. 266 ПК України.
Обґрунтовуючи підстави винесення спірного податкового повідомлення-рішення відповідач вказав, що, застосовуючи об'єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у підпункті "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб'єкту-платнику.
Сама по собі специфіка об'єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу будівлі промисловості не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування.
Так, ще однією умовою звільнення від оподаткування за пп. «є» пп. 266.2.2 ст. 266 ПК України є фактичне використання за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях В-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Позивач вказував про те, що будівля цеху по переробці каменю використовується виключно у власній господарській діяльності. В той же час, судом доказів зворотного не встановлено, та відповідачем до матеріалів справи не надано.
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зареєстрований, як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа-підприємець, основним видом діяльності є 23.70 Різання, оброблення та оздоблення декоративного та будівельного каменю.
Зі змісту наданих до матеріалів справи податкової декларації платника єдиного податку та податкової декларації з рентної плати фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 у 2023 році задекларовано дохід у розмірі 5386439 грн.
Апеляційний суд погоджується з доводами апелянта, що правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати є одночасна сукупність наступних умов: використання споруди безпосередньо для промислового виробництва; особа має бути промисловим товаровиробником.
Аналогічні висновки щодо застосування підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України викладені у рішеннях Верховного Суду у справі №2240/3410/18 від 01 лютого 2023 року, від 17.02.2020 у справі №820/3556/17. У яких вказано, що застосування підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі якщо власниками об'єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об'єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).
Колегія суддів критично ставиться до наведених відповідачем критеріїв віднесення платника податків до промислового товаровиробника та до нічим не передбаченого обов'язку такого платника підтверджувати первинними документами використання об'єкта нерухомості у господарській діяльності з промислового виробництва товарів у спірний період.
Достатнім для надання пільги у наявних правовідносинах є встановлення факту віднесення будівлі, що перебуває у власності позивача до будівлі промисловості, наявність у позивача статусу фізичної особи-підприємця, встановлення факту сплати позивачем єдиного податку за 2023 рік, та наявність зв'язку виду підприємницької діяльності ОСОБА_1 (КВЕД 23.70 Різання, оброблення та оздоблення декоративного та будівельного каменю) та цільового призначення промислового об'єкта нерухомості (будівля цеху по обробці граніту).
Отже, зазначене майно ОСОБА_1 використовував за функціональним призначенням, тобто для обробки граніту, що є основним видом діяльності позивача.
Будь-яких доказів використання позивачем зазначених вище приміщень для цілей, не пов'язаних з виробництвом, податковим органом в процесі розгляду справи не надано.
Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивачем дотримані умови для застосування пп. "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, а відповідачем не доведено правомірності прийнятого податкового повідомлення - рішення від 17 червня 2024 року № 1054414-2410-0610-UА1804025000006814, а тому позов цій частині слід задовольнити.
Оскільки рішення суду першої інстанції не оскаржується в частині відмовлених позовних вимог, то колегія суддів, з урахуванням вимог ст.308 КАС України переглядає судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21 січня 2025 року, в межах доводів апеляційної скарги відповідача відповідає.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21 січня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Капустинський М.М.
Судді Ватаманюк Р.В. Сапальова Т.В.