Справа № 560/14781/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Драновський Я.В.
Суддя-доповідач - Капустинський М.М.
04 березня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Капустинського М.М.
суддів: Ватаманюка Р.В. Сапальової Т.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
у жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення: №0010269-2409-2207 від 22.02.2023, №0397756-2409-2207 та №0397755-2409-2207 від 24.04.2024 та повернути позивачу 5883, 54 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначив про те, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення не відповідають критеріям обґрунтованості та прийняті без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тому є протиправними та підлягають скасуванню.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області №0397755-2409-2207-UA68020050000040518 від 24.04.2024.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення сформовані згідно із вимогами чинного законодавства та ставок встановлених міською радою.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, повноту встановлення обставин справи, застосування норм матеріального і процесуального права, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна у ОСОБА_1 перебували на праві власності об'єкти нерухомого майна - житловий будинок загальною площею 159,0 кв.м. та господарські (присадибні) будівлі загальною площею 67,9 кв.м., загальною площею 226,9 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Контролюючим органом було сформовано та надіслано позивачу податкові повідомлення-рішення:
- за житловий будинок, загальною площею 159,0 м. кв.: за 2023 рік №0397756-2409-2207-UA68020050000040518 від 24.04.2024 на суму 391,95 грн. (розрахунок: 6700,0 грн. (розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2023) х 0,15% (ставка податку) х (159- 120 м2) = 391,95 гривень.
- за господарську (присадибну) будівлю, загальною площею 67,9 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 : за 2023 рік №0397755-2409-2207-UA68020050000040518 від 24.04.2024 на суму 682,40 грн. (розрахунок: 6700,0 грн. (розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2023) х 0,15% (ставка податку) х 67,9 м2) = 682,40 гривень.
Вважаючи оскаржувані податкові - повідомлення рішення протиправними, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення частково.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.
Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України, платниками податку (на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Підпунктом 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України встановлено, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Згідно із пп.266.3.1, 266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Зідно із п.п.266.4.1 п.266.4 ст.266 ПК України, база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів; б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів; в) для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.
Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
Підпунктом 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 ПК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).
Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.
Відповідно до п.п.266.5.1 п.266.5 ст.266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
З матеріалів справи судом встановлено, що додатком 3 до Порядку та форм надання контролюючим органам в електронному вигляді інформації щодо ставок та податкових пільг із сплати місцевих податків та/або зборів встановлено ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та перелік пільг для фізичних та юридичних осіб, наданих за рішенням органу місцевого самоврядування, починаючи з 01.01.2023.
Враховуючи вищезазначене суд констатує про правомірність прийнятого контролюючим органом податкового повідомлення-рішення №0397756-2409-2207-UA68020050000040518 від 24.04.2024, оскільки таке сформовано відповідно до чинного законодавства та ставок встановлених міською радою.
Однак, слід зазначити, що зі змісту вказаного вище додатку 3 до Порядку, встановлено наявність пільги у розмірі 70% від суми податкового зобов'язання на об'єкти нежитлової нерухомості та господарські (присадибні) будівлі, що розміщені на присадибних ділянках та прибудинкових територіях житлових, садових, дачних будинків, котеджів, що перебувають у власності фізичних осіб.
При цьому, під час здійснення розрахунку суми податкового зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2023 рік за господарську (присадибну) будівлю, загальною площею 67,9 кв.м., відповідачем не було враховано вказану пільгу, що вказує на протиправність податкового повідомлення - рішення №0397755-2409-2207-UA68020050000040518 від 24.04.2024.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з частиною другою статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Враховуючи зазначене вище колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено повною мірою належними та допустимими доказами правомірність нарахування позивачу у 2023 році податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за господарську (присадибну) будівлю, загальною площею 67,9 кв.м.
Отже, податкове повідомлення - рішення №0397755-2409-2207-UA68020050000040518 від 24.04.2024 прийняте необґрунтовано та без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття.
Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає, що у відповідності до положень ч.1 ст.308 КАС України колегія суддів не переглядає рішення суду першої інстанції в відмовленій частині, з огляду на те, що рішення в цій частині ніким не оскаржується.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Зазначеним вимогам закону рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року відповідає.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Капустинський М.М.
Судді Ватаманюк Р.В. Сапальова Т.В.