Справа № 640/35167/21 Головуючий у 1 інстанції: Басай О.В.
Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
04 березня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.
Суддів Аліменка В.О.
Ключковича В.Ю.
За участю секретаря Заміхановської Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Солом'янського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом Української військово-медичної академії до Солом'янського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа - ОСОБА_1 про скасування постанов,-
Позивач - Українська військово-медична академія звернувся до суду з позовом до Солом'янського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа - ОСОБА_1 , в якому просив:
- визнати протиправною та скасувати постанову від 29.10.2021 про стягнення 24 000 грн виконавчого збору у виконавчому провадженні № НОМЕР_1;
- визнати протиправною та скасувати постанову від 05.11.2021 про відкриття виконавчого провадження про стягнення виконавчого збору у сумі 24 000 грн у виконавчому провадженні № НОМЕР_2.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 02 липня 2024 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Кив) Цапенко Світлани Миколаївни про стягнення виконавчого збору від 29.10.2021 ВП № НОМЕР_1. Визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м Київ) Цапенко Світлани Миколаївни від 05.11.2021 про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Солом'янський відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи. Таким чином, керуючись статтями 3, 27, 40 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем винесено постанову від 29.10.2021 про стягнення виконавчого збору в розмірі 24000,00 грн., оскільки, на момент винесення постанови мінімальна заробітна плата складала 6000,00 грн.
23 березня 2024 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - Української військово-медичної академії надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.
24 лютого 2025 року до суду апеляційної інстанції від третьої особи - ОСОБА_1 надійшла заява, в якій просить розгляд апеляційної скарги здійснити без його участі, апеляційну скаргу відповідача задовольнити.
03 березня 2025 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - Української військово-медичної академії надійшли додаткові пояснення до відзиву на апеляційну скаргу.
Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у грудні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Української військово-медичної академії, в якому просив визнати дії відповідача протиправними і такими, що не виконують умови контракту та зобов'язати відповідача компенсувати оплачений ним проїзд у відпустку в межах України за 2007, 2008 роки його та членів сім'ї у сумі 743,58 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 березня 2009 року у справі № 4/38 позов задоволено частково. Зобов'язано Українську військово-медичну академію компенсувати ОСОБА_1 оплачений ним проїзд у відпустку у 2007 році для самого та членів його сім'ї у сумі 278,13 грн та у 2008 році для самого та членів його сім'ї у сумі 465,45 грн. В решті позовних вимог відмолено.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2010 року у справі № 4/38 апеляційні скарги ОСОБА_1 , Української військово-медичної академії на постанову Оружного адміністративного суду м. Києва від 05 березня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Української військово-медичної академії про визнання бездіяльності протиправною та стягнення компенсації, - залишено без задоволення; Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 березня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Української військово-медичної академії про визнання бездіяльності протиправною та стягнення компенсації, - залишено без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 квітня 2013 року касаційні скарги ОСОБА_1 та Української військово-медичної академії залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 березня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Української військово-медичної академії про визнання бездіяльності протиправною та стягнення компенсації за оплачений проїзд відпустки - без змін.
11 червня 2010 року заступником начальника відділу ВДВС Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві Чепурним В.М. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП НОМЕР_1 з виконання виконавчого листа № 4/38, виданого 31.05.2010 Окружним адміністративним судом міста Києва.
За заявою Української військово-медичної академії, провадження виконавчих дій відкладено, у зв'язку з несвоєчасним отриманням постанови від 11.06.2010 та поновлено термін для добровільного виконання рішення суду з примусового виконання. При цьому, в заяві про відкладення зазначено, що рішення суду, за яким видано виконавчий лист, оскаржено до Вищого адміністративного суду.
08 вересня 2010 року Українською військово-медичною академією отримано Вимогу державного виконавця про термінове виконання рішення суду, а саме, компенсацію оплаченого проїзду у відпустку в сумі 278,13 грн та 465,45 грн.
За клопотанням Української військово-медичної академії, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.09.2010 виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.03.2009 № 4/38 зупинено
Головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві Штойкою Л.Р. винесено постанову від 30.09.2010 про зупинення виконавчого провадження ВП НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 4/38, виданого 31.05.2010 Окружним адміністративним судом міста Києва до розгляду справи по суті.
Постановою головного державного виконавця Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Кив) Штойки Л.Р. від 16 лютого 2021 року ВП НОМЕР_1 відновлено виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 4/38, виданого 31.05.2010 Окружним адміністративним судом міста Києва про зобов'язання Українську військово-медичну академію компенсувати ОСОБА_1 оплачений ним проїзд у відпустку у 2007 році для самого та членів його сім'ї у сумі 278,13 грн та у 2008 році для самого та членів його сім'ї у сумі 465,45 грн.
Постанову про відновлення виконавчого провадження від 16 лютого 2021 року Українською військово-медичною академію отримано у жовтні 2021 року за вх. № 275 від 18.10.2021.
27 жовтня 2021 року Українською військово-медичною академію було перераховано кошти, на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.03.2009 № 4/38, відповідно до платіжного доручення від 26.10.2021 №941 на суму 743,58 грн.
29 жовтня 2021 року головним державним виконавцем Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Кив) Цапенко Світланою Миколаївною винесено постанову ВП НОМЕР_1 про стягнення виконавчого збору, якою стягнуто з боржника Української військово-медичної академії виконавчий збір у розмірі 24 000 грн.
05 листопада 2021 року головним державним виконавцем Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Кив) Цапенко С.М. винесено постанову ВП НОМЕР_3 про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови № НОМЕР_1, виданої 29.10.2021 Солом'янським відділом державної виконавчої служби (м. Київ) ЦМУМЮ (м. Київ) про стягнення з Української військово-медичної академії виконавчого збору у розмірі 24 000 грн.
Не погоджуючись із постановами відповідача про стягнення виконавчого збору та про відкриття виконавчого провадження, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ (набув чинності 05 жовтня 2016 року, далі - Закон № 1404-VІІІ).
У відповідності до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII, в редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин), виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Нормами статті 2 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад, зокрема, забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Згідно пункту 5 частини 1 статті 3 Закону №1404-VІІІ, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору.
За визначенням частини 1 статті 27 Закону №1404-VІІІ, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Відповідно до частини 2 статті 27 Закону №1404-VІІІ, виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Частиною 3 статті 27 Закону №1404-VІІІ передбачено, що за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Згідно ч. 4 ст. 27 Закону №1404-VІІІ, державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Як вбачається з матеріалів справи, на примусовому виконанні у Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Кив) перебував виконавчий лист № 4/38, виданий 31 травня 2010 року Окружним адміністративним судом міста Києва про зобов'язання Українську військово-медичну академію компенсувати ОСОБА_1 оплачений ним проїзд у відпустку у 2007 році для самого та членів його сім'ї у сумі 278,13 грн та у 2008 році для самого та членів його сім'ї у сумі 465,45 грн. (Т. 1 а.с. 66).
29.10.2021 головним державним виконавцем Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Кив) Цапенко С.М. винесено постанову ВП НОМЕР_1 про стягнення виконавчого збору, якою стягнуто з боржника Української військово-медичної академії виконавчий збір у розмірі 24 000 грн. (Т. 1 а.с. 23).
В подальшому, 05.11.2021 головним державним виконавцем Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Кив) Цапенко С.М. винесено постанову ВП НОМЕР_3 про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови № НОМЕР_1, виданої 29.10.2021 Солом'янським відділом державної виконавчої служби (м. Київ) ЦМУМЮ (м. Київ) про стягнення з Української військово-медичної академії виконавчого збору у розмірі 24 000 грн. (Т. 1 а.с. 50).
Як зазначає апелянт, виконавчий лист № 4/38 виданий 31.05.2010 Окружним адміністративним судом міста Києва про зобов'язання Української військово-медичної академії компенсувати ОСОБА_1 оплачений ним проїзд у відпустку у 2007 році для самого та членів його сім'ї у сумі 278, 13 грн. та у 2008 році для самого та членів його сім'ї у сумі 465, 45 грн. має зобов'язальний характер.
При цьому, апелянт вказує, що за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Таким чином, керуючись статтями 3, 27, 40 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем винесено постанову від 29.10.2021 про стягнення виконавчого збору в розмірі 24000,00 грн., оскільки, на момент винесення постанови мінімальна заробітна плата складала 6000,00 грн.
Колегія суддів зазначає, що для правильного вирішення справи необхідно встановити характер позовних вимог, що розглядалися Окружним адміністративним судом міста Києва в межах справи № 4/38.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 14 вересня 2022 року у справі №280/9443/21 зазначив наступне:
«…Майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці.
Отже, будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.
Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову.
Натомість до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці».
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 907/9/17 (провадження № 12-76гс18) та від 25 серпня 2020 року у справі № 910/13737/19 (провадження № 12-36гс200).
Беручи до уваги вищевикладені висновки Верховного Суду, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що звернення до суду з вимогами, безпосереднім наслідком яких є зміна складу майна позивача, є майновими, а оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, які спонукають до вчинення певних дій, не пов'язаних зі сплатою коштів, є немайновими.
Матеріали справи свідчать, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 березня 2009 року у справі № 4/38 зобов'язано Українську військово-медичну академію компенсувати ОСОБА_1 оплачений ним проїзд у відпустку у 2007 році для самого та членів його сім'ї у сумі 278,13 грн та у 2008 році для самого та членів його сім'ї у сумі 465,45 грн. (Т. 1 а.с. 9-10).
Таким чином, позовні вимоги щодо компенсації ОСОБА_1 оплаченого ним проїзд у відпустку у 2007 році для самого та членів його сім'ї у сумі 278,13 грн та у 2008 році для самого та членів його сім'ї у сумі 465,45 грн містять зміну складу майна позивача, відтак такі вимоги є майновими.
При цьому, як вбачається зі змісту резолютивної частини постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 березня 2009 року у справі № 4/38, судом визначено суму коштів (278,13 грн та 465,45 грн), що підлягає компенсації на користь позивача.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що державним виконавцем при визначенні розміру виконавчого збору в постанові про стягнення виконавчого збору помилково застосовано ч.3 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження", а саме, як за примусове виконання рішення немайнового характеру в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника-юридичної особи.
Посилання апелянта на те, що виконавче провадження зареєстровано в автоматизованій системі виконавчих проваджень категорія стягнень «зобов'язання вчинити певні дії або утриматися від. їх вчинення», тип стягнень «немайнове» є безпідставним, оскільки, це не спростовує висновок про майновий характер рішення суду.
Колегія суддів зазначає, що на час винесення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження від 11.06.2020 ВП НОМЕР_1 порядок виконання рішень судів визначався Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV, статтею 46 якого (в реакції, чинній на час винесення постанови) було передбачено, що постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю.
Також, частиною 4 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ визначено, що державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Згідно матеріалів справи, постанову про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем винесено 11.06.2010, постанову про відновлення виконавчого провадження 16.02.2021, однак, постанову про стягнення виконавчого збору винесено 29.10.2021, що суперечить приписам статті 46 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV, так і приписами ч. 4 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ, оскільки, винесено не одночасно з постановою про відкриття або відновлення виконавчого провадження.
З огляду на зазначене, оскільки, державним виконавцем неправомірно визначено суму виконавчого збору, виходячи з того, що рішення у справі має немайновий характер, а також, що в порушення ч. 4 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" постанову про стягнення виконавчого збору винесено не одночасно із постановою про відкриття виконавчого провадження, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що постанова про стягнення виконавчого збору від 29.10.2021 про стягнення 24 000 грн виконавчого збору у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 є протиправною та підлягає скасуванню.
Як наслідок, судом першої інстанції обгрунтовано визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м Київ) Цапенко С.М. від 05.11.2021 про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2.
Решта доводів та заперечень апелянтів висновків суду першої інстанції не спростовують.
Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Української військово-медичної академії та наявність правових підстав для їх задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 287, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Солом'янського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 липня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.
Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.
Судді Аліменко В.О.
Ключкович В.Ю.