Справа № 751/5438/23 Суддя (судді) першої інстанції: Наталія БАРГАМІНА
03 березня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Епель О.В., Файдюка В.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Чернігівської обласної державної адміністрації на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернігівської обласної державної адміністрації про стягнення матеріальної та моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернувся до Новозаводського районного суду м.Чернігова з позовом до Чернігівської обласної державної адміністрації в якому просив:
- стягнути з Чернігівської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду 195136 грн 70 коп.;
- стягнути з Чернігівської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 150 000 грн.
Ухвалою Новозаводського районного суду м.Чернігова від 06.07.2023 року справу було передано на розгляд за підсудністю Деснянському районному суду м.Чернігова.
Рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 14.12.2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 10 000 грн у відшкодування моральної шкоди, шляхом списання Державною казначейською службою України коштів з єдиного казначейського рахунку. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 15.07.2024, рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 14 грудня 2023 року - скасовано, провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Чернігівської обласної державної адміністрації, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - закрито.
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 01.08.2024 було передано справу № 751/5438/23 до Чернігівського окружного адміністративного суду.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2024 року позов задоволено частково, а саме стягнуто з Чернігівської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 156 374,07 грн матеріальної шкоди, а також стягнуто заподіяну моральну шкоду в розмірі 15000,00 грн. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 31.12.1992 у зв'язку із участю у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1989 році, було видано відповідне посвідчення серії НОМЕР_1 (категорія 3), перереєстроване у встановленому порядку.
Як вбачається з довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААВ №560237 від 16.11.2021, позивачу з 12.10.2021 безтерміново встановлено другу групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (том 1 а.с. 17-18).
Згідно із довідкою від 16.11.2021 серії 12 ААА №039623, ОСОБА_1 має 70% втрати працездатності.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 28.07.2022, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2023, у справі № 620/4008/22 позов ОСОБА_1 до Чернігівської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії було задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення Комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, що діє при Чернігівській обласній державній адміністрації, оформлене протоколом від 29.12.2021 року №13, в частині визнання необґрунтовано виданим та таким, що підлягає вилученню посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" категорії 3 серії НОМЕР_1 ; зобов'язано Чернігівську обласну державну адміністрацію повторно розглянути документи ОСОБА_1 щодо видачі посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" категорії 1 серії А, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 року №551, та прийняти рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Вищевказаним рішенням було встановлено, що позивач звернувся до Ніжинської РДА із заявою про видачу посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1989 році категорії 1, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 № 551.
Листом від 26.11.2021 за № 01-19/4351 Ніжинською РДА направлено до Департаменту соціального захисту населення Чернігівської області подання про видачу ОСОБА_1 посвідчення, із відповідним списком документів.
Рішенням Комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, оформленим протоколом від 29.12.2021 №13, на підставі представлених документів встановлено факт необґрунтованої видачі ОСОБА_1 посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, категорія 3. Зазначено, що позивач виконував роботи в зоні відчуження у 1989 році менше 30-ти календарних днів. Посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, категорія 3, серії НОМЕР_1 підлягає вилученню. У видачі посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, категорії 1, відмовлено у зв'язку із встановленням факту необґрунтованості видачі посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, категорія 3, серії НОМЕР_1 .
Водночас, на виконання вищевказаного рішення Чернігівського окружного адміністративного суду, Комісією з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, що діє при Чернігівській обласній державній адміністрації, було розглянуто документи ОСОБА_1 , та прийнято рішення, оформлене протоколом від 20.02.2023 № 3 про видачу йому посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» категорії 1 серії НОМЕР_2 .
Листом Департаменту соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації від 21.02.2023 року №04-15/1231 було повідомлено Управління соціального захисту населення Ніжинської райдержадміністрації про виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28.07.2022 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2023, та видачу ОСОБА_1 посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» категорії 1 серії НОМЕР_2 , яке необхідно отримати у Департаменті соціального захисту обласної державної адміністрації для подальших відповідних дій в установленому порядку.
Як вбачається з листа Управління соціального захисту населення Ніжинської районної державної адміністрації від 22.02.2023 року №84, дружину ОСОБА_1 про рішення Комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, що діє при Чернігівській обласній державній адміністрації, було повідомлено 21.02.2023 року в телефонному режимі.
Посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» категорії 1 серії НОМЕР_2 було отримано 24.02.2023 року, що підтверджується записом в журналі реєстрації та видачі посвідчень постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Позивач вважає, що у зв'язку із незаконним позбавленням Чернігівською обласною державною адміністрацією його статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії І, ним недоотримано пенсію у розмірі 195 136,70 грн та додаткову пенсію учасника ліквідації аварії на ЧАЕС І категорії у розмірі 1594,32 грн, а тому позивач звернувся із цим позовом до суду.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного Кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Таким чином, для відшкодування шкоди в порядку 1166 Цивільного Кодексу України необхідно довести такі факти: а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії; б) наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки стаття 22 Цивільного Кодексу України) та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода); в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; г) вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.
З врахуванням встановлених судом обставин, підставою для застосування цивільно-правової відповідальності за нормами статті 1166 Цивільного Кодексу України є наявність у діях відповідача складу цивільного правопорушення, елементами якого, з урахуванням особливостей, передбачених статтями 1173, 1174 Цивільного Кодексу України, є заподіяна шкода, протиправна поведінка та причинний зв'язок між ними.
Позивачу для доведення обґрунтованості своїх вимог необхідно підтвердити наявність шкоди та причинно-наслідковий зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою як обов'язкову умову відповідальності за її спричинення.
Під матеріальною шкодою слід розуміти зменшення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом та мають певну економічну цінність і виражаються в грошовому вимірнику (в тому числі збитки).
Як було встановлено судом, рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 28.07.2022, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2023, у справі № 620/4008/22 позов ОСОБА_1 до Чернігівської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії було задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення Комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, що діє при Чернігівській обласній державній адміністрації, оформлене протоколом від 29.12.2021 року №13, в частині визнання необґрунтовано виданим та таким, що підлягає вилученню посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» категорії 3 серії НОМЕР_1 ; зобов'язано Чернігівську обласну державну адміністрацію повторно розглянути документи ОСОБА_1 щодо видачі посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» категорії 1 серії А, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 року №551, та прийняти рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні (том 1 а.с. 35-42, 43-49).
Відповідно до частин другої, третьої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України).
Таким чином, факти, встановлені вищенаведеним судовим рішенням, не потребують доказуванню.
Відповідно до частини четвертої статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Згідно статті 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки "на умовах, передбачених законом", а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення "законів". Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (див. рішення у справі "Ятрідіс проти Греції" (Jatridis v. Greece) [ВП], N 31107/96, пункт 58, ЄСПЛ 1999-II).
У справі "Пайн Велі Девелопмент ЛТД" та інші проти Ірландії" Європейський суд з прав людини постановив, що статтю 1 Першого протоколу до Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. "Правомірні очікування" виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати таке рішення дійсним та розраховувати на певний стан речей.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що діями та рішенням відповідача було порушено право власності позивача (правомірні очікування позивача на звернення до органу Пенсійного фонду щодо переведення його на пенсію по інвалідності відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також втрата додаткової пенсії учасника ліквідації аварії на ЧАЕС І категорії, чим завдано майнову шкоду позивачу.
При цьому, суд не бере до уваги посилання відповідача, що рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 28.07.2022 у справі № 620/4008/22 не було визнано рішення, дії чи бездіяльність Чернігівської обласної державної адміністрації протиправними, оскільки відповідачем у справі була саме Чернігівська обласна державна адміністрація, яку і було зобов'язано видати позивачу відповідне посвідчення.
Згідно статті 64 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особи, винні в порушенні вимог цього Закону, утаюванні або навмисному перекрученні відомостей про стан радіаційної обстановки або про захворюваність людей, у видачі документів, посвідчень, вчиненні будь-яких інших діянь, що призводять до незаконного одержання громадянами прав і пільг, передбачених цим Законом, несуть матеріальну, адміністративну або кримінальну відповідальність, встановлену законодавством України.
Водночас, статтею 56 Конституції України кожному гарантоване право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Верховний Суд у постанові від 13.02.2019 у справі №757/38064/16-ц, а також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 травня 2018 року у справі № 910/23967/16 (провадження № 12-110гс18) зазначили, що при вирішенні спору про відшкодування шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом. Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має притягнути як відповідача відповідний орган Державного казначейства України.
Виходячи з вищезазначених приписів, у даному випадку, належним відповідачем у справі є саме Чернігівська обласна державна адміністрація.
Судом встановлено, що згідно листа Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 05.12.2023 № 2500-0802-7/81667, за період з 01.06.2021 по 23.02.2023 ОСОБА_1 отримував пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». За період з 01.06.2021 по 30.06.2021 розмір пенсійної виплати становив 2 200 грн.; за період з 01.07.2021 по 30.11.2021 розмір пенсійної виплати становив 2 200 грн.; за період з 01.12.2021 по 28.12.2021 розмір пенсійної виплати становив 2 200 грн.; з 29.12.2021 у зв'язку з вилученням посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС була знята додаткова пенсія в розмірі 113,88 грн., в результаті чого розмір пенсійної виплати становив 2 200 грн.; за період з 01.03.2022 по 31.03.2022 розмір пенсійної виплати становив 2 300 грн., за період з 01.04.2022 по 31.11.2022 розмір пенсійної виплати становив 2300 грн., за період з 01.12.2022 і до 23.02.2023 розмір пенсійної виплати становив 2500 грн.
24.02.2023 ОСОБА_1 звернувся із заявою про перехід на пенсію по інвалідності, у зв'язку з чим розмір його пенсійної виплати з 24.02.2023 становив 11732,52 грн, а з 01.03.2023 розмір пенсійної виплати позивача становить 13232,52 грн. (том 1 а.с. 248-249).
Згідно листа Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 10.05.2024 № 2500-0802-7/32968 з 24.02.2023 ОСОБА_1 переведено на пенсію по інвалідності відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». У разі звернення позивача із заявою про перехід на пенсію по інвалідності відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 29.12.2021 розмір пенсійної виплати становив би: з 29.12.2021 по 28.02.2022 - 11844,37 грн; з 01.03.2022 по 30.06.2022 - 13387,28 грн; з 01.07.2022 по 30.11.2022 - 13424,48 грн; з 01.12.2022 по 23.02.2023 - 13450,88 грн. ( т. 2 а.с. 124).
Тобто, розмір пенсії позивача за період з 29.12.2021 по 23.02.2023 становив би 183457,19 грн (1146,23 (за 3 дні грудня 2021 року) + 11844,37*2 + 13387,28*4 + 13424,48*5 + 13450,88*2 + 11048,94 (за 23 дні лютого 2023 року)).
Разом з тим, у зв'язку з несвоєчасною видачею відповідачем позивачу посвідчення учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1, розмір пенсії позивача за період з 29.12.2021 по 23.02.2023 становив 32366,47 грн (212,90 (за 3 дні грудня 2021 року) + 2200,00*2 + 2300,00*9 + 2500,00*2 + 2053,57 (за 23 дні лютого 2023 року)).
Таким чином, недоотримана пенсія складає 151090,72 грн (183457,19-32366,47).
Крім того, згідно пункту 13 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виплачується у таких розмірах: 1) особам, що належать до категорії 1 з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, зокрема, особам з інвалідністю II групи - 379,6 гривні.
Тобто, розмір щомісячної додаткової пенсії позивача за період з 29.12.2021 по 23.02.2023 становив би 5283,35 грн (36,74 (за 3 дні грудня 2021 року) + 379,6*13 + 311,81 (за 23 дні лютого 2023 року)), однак у зв'язку з несвоєчасною видачею відповідачем позивачу посвідчення учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1, позивач вказану щомісячну додаткову пенсію не отримував.
Враховуючи вищевикладене, загальний розмір недоотриманої позивачем основної та додаткової пенсії складає 156374,07 грн (151090,72+5283,35).
Щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 150000,00 грн, суд зазначає таке.
Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Частиною першою статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Приписами статті 23 Цивільного кодексу України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно зі статтею 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:
1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;
2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;
3) в інших випадках, встановлених законом.
Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої суб'єктом владних повноважень, сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі № 464/3789/17.
Зокрема, суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49).
Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52).
Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого (п. 56).
Відсутність наслідків у вигляді розладів здоров'я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнав страждань та приниження, а отже і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано.
У розвиток цих положень, у постанові від 27.11.2019 у справі №750/6330/17 Верховний Суд звернув увагу на те, що виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір (п. 51).
У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв'язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам (п. 53).
З огляду на характер правовідносин між людиною і державою (в особі органу державної влади чи органу місцевого самоврядування), з метою забезпечення реального та ефективного захисту прав людини, у справах адміністративного судочинства саме на суб'єкта владних повноважень-відповідача покладається тягар спростування факту заподіяння моральної шкоди та доведення неадекватності (нерозумність, несправедливість) її розміру, визначеного позивачем (п. 54).
Так, позивач зазначає, що заподіяна йому моральна шкода полягає в хвилюваннях, переживаннях, приниженні, підозрах в підробці документів, в яких його обвинувачував відповідач, вказує на перенесений інсульт із подальшою реабілітацією, наявність тяжких захворювань, потребі в постійному вживанні дороговартісних медичних препаратів.
Наведені позивачем обставини, за оцінкою суду, спричинили йому душевні страждання, переживання, стрес та відчуття невизначеності, тобто заподіяли йому моральну шкоду.
Разом з тим, позивачем не доведено, що саме сума у розмірі 150000,00 грн. є співмірною із завданою шкодою, та не надано будь-якого обґрунтування або розрахунку, а тому зважаючи на розмір стягнутої матеріальної шкоди, стягнення з відповідача на користь позивача заподіяної моральної шкоди в розмірі 15000,00 грн. відповідатиме засадам розумності, виваженості та справедливості.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.
При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Чернігівської обласної державної адміністрації залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев
cуддя О.В.Епель
суддя В.В.Файдюк