26 лютого 2025 року м. Дніпросправа № 160/16211/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),
суддів: Шлай А.В., Баранник Н.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.10.2024, (суддя суду першої інстанції Олійник В.М.) прийняте у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі, в адміністративній справі №160/16211/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
20.06.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
визнати протиправним призов позивача ОСОБА_1 1981 р.н., військовою частиною НОМЕР_2 - 20 березня 2022 р. на військову службу під час мобілізації;
визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 13.11.2022 р. №435 в частині зарахування ОСОБА_1 , 1981 р.н., до списків військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 .
В обґрунтування позовної заяви представник позивача зазначив, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 20 березня 2022 року №19 ОСОБА_1 було зараховано до списків військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 . 15 червня 2024 року засобами поштового зв'язку на офіційну електронну адресу представником позивача було направлено до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 та ІНФОРМАЦІЯ_1 адвокатській запити, в яких представник просив надати інформацію та наступні документи: копію мобілізаційного розпорядження, що підтверджує отримання позивачем останнього; довідку військово-лікарської комісії про проходження позивачем медичного огляду; довідку штатної/позаштатної військово-лікарської комісії про проходження позивачем медичного огляду під час призову за мобілізацією; документ, що підтверджує факт вручення позивачеві копії довідки військово-лікарської комісії; протокол засідання військово-лікарської комісії про ступінь придатності до військової служби; картку професійного відбору кандидата; копію витягу із наказу про зарахування позивача до списків військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 , військової частини НОМЕР_1 . Станом на дату звернення до суду відповіді на адвокатський запит представнику позивача не надано. Оскільки ОСОБА_1 згоди на проходження військової служби не давав та територіальним центром комплектування та соціальної підтримки не призивався, останній вважає протиправними призов на військову службу за мобілізацією до військової частини НОМЕР_2 - 20 березня 2022 року та наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 13.11.2022 р. №435 в частині зарахування ОСОБА_1 , 1981 р.н., до списків військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , у зв'язку з чим представник позивача звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 24.10.2024 відмовив в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.
Апеляційна скарга обґрунтована фактично доводами адміністративного позову. Також, відповідач зазначає, що позивач був мобілізований без проведення ВЛК, що прямо суперечить вимогам Закону. Оскільки ОСОБА_1 згоди на проходження військової служби не давав та територіальним центром комплектування та соціальної підтримки не призивався, останній вважає протиправними призов на військову службу за мобілізацією до військової частини НОМЕР_2 - 20 березня 2022 року та наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 13.11.2022 р. №435 в частині зарахування ОСОБА_1 , 1981 р.н., до списків військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 .
Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на необґрунтованість доводів скарги, відповідач просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 - позивач, ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Судом встановлено, що ОСОБА_1 згідно з відміткою у військовому квитку призовною комісією Дзержинського району Дніпропетровської області зарахований в запас 25 грудня 1998 року.
20 березня 2022 року ОСОБА_1 прибув до військової частини НОМЕР_2 добровільно, без вручення йому повістки, через бажання долучитися до руху спротиву збройній агресії рф та на підставі власного волевиявлення був зарахований до списків частини.
Призов було оформлено наказом ІНФОРМАЦІЯ_3 №362 від 18.05.2022 року.
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 20.03.2022 року №19 ОСОБА_1 був зарахований до списків особового складу військової частини, поставлений на всі види забезпечення, справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов'язків.
У подальшому, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 13.11.2022 № 435, виданого на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 11 листопада 2022 року №110-РС ОСОБА_1 був зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та призначений на посаду старшого електрика відділення електрозабезпечення інформаційно-телекомунікаційного вузла.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 25.09.2023 №279 призначений на посаду старшого водія-електрика 1 мінометного розрахунку 1 мінометного взводу мінометної батареї.
15 червня 2024 року засобами зв'язку на офіційну електронну адресу представником позивача було направлено до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 та ІНФОРМАЦІЯ_1 запити, в яких представник просив надати інформацію та наступні документи:
- копію мобілізаційного розпорядження, що підтверджує отримання позивачем останнього;
- довідку військово-лікарської комісії про проходження позивачем медичного огляду;
- довідку штатної/позаштатної військово-лікарської комісії про проходження позивачем медичного огляду під час призову за мобілізацією;
- документ, що підтверджує факт вручення позивачеві копії довідки військово-лікарської комісії;
- протокол засідання військово-лікарської комісії про ступінь придатності до військової служби;
- картку професійного відбору кандидата;
- копію витягу із наказу про зарахування позивача до списків військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 , військової частини НОМЕР_1 .
Станом на дату звернення до суду відповіді на адвокатські запити представнику позивача не надано.
Оскільки за твердженнями представника позивача ОСОБА_1 згоди на проходження військової служби не надавав та територіальним центром комплектування та соціальної підтримки не призивався, останній вважає протиправними призов на військову службу за мобілізацією до військової частини НОМЕР_2 - 20 березня 2022 року та наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 13.11.2022 р. №435 в частині зарахування ОСОБА_1 , 1981 р.н., до списків військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , у зв'язку з чим представник позивача звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що мобілізація ОСОБА_1 відбулася на підставі його власного волевиявлення, носила добровільний характер та жодним чином не суперечить вимогам діючого законодавства, відтак позовні вимоги щодо визнання протиправним призову ОСОБА_1 1981 р.н., військовою частиною НОМЕР_2 - 20 березня 2022 р. на військову службу під час мобілізації та визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 13.11.2022 р. №435 в частині зарахування ОСОБА_1 , 1981 р.н., до списків військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , є такими, що задоволенню не підлягають.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ “Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Пунктом 6 статті 2 Закону №2232-XII передбачені такі види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки ; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Відповідно до частини 2 статті 1 Закону №2232-ХІІ, військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Згідно з частиною 3 статті 1 Закону №2232-ХІІ, військовий обов'язок включає підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до абзацу 1 частини 10 статті 1 Закону №2232-ХІІ громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: прибувати за викликом районного (міського) військового комісаріату для оформлення військово-облікових документів, приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії районного (міського) військового комісаріату; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Відповідно до частин 1, 2 статті 2 Закону № 2232-ХІІ, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Пунктом 2 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, передбачено, що громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (військова служба) в добровільному порядку або за призовом. У добровільному порядку громадяни проходять: військову службу (навчання) за контрактом курсантів у вищих військових навчальних закладах, а також закладах вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти); військову службу за контрактом осіб рядового складу; військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військову службу за контрактом осіб офіцерського складу. За призовом громадяни проходять: строкову військову службу; військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який діє по теперішній час.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 “Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Мобілізацію провести на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-ХІІ (далі - Закон №3543-ХІІ, в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Статтею 22 Закону №3543-ХІІ визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Зокрема, відповідно до частин 3, 5 статті 22 Закону №3543-ХІІ, під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» проходження військової служби здійснюється громадянами України у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Судом встановлено, що 20 березня 2022 року ОСОБА_1 прибув до військової частини НОМЕР_2 добровільно, без вручення йому повістки, через бажання долучитися до руху спротиву збройній агресії рф та на підставі власного волевиявлення був зарахований до списків частини.
Призов було оформлено наказом ІНФОРМАЦІЯ_3 №362 від 18.05.2022 року.
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 20.03.2022 року №19 ОСОБА_1 був зарахований до списків особового складу військової частини, поставлений на всі види забезпечення, справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов'язків.
У подальшому, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 13.11.2022 № 435, виданого на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 11 листопада 2022 року №110-РС ОСОБА_1 був зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та призначений на посаду старшого електрика відділення електрозабезпечення інформаційно-телекомунікаційного вузла.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 25.09.2023 №279 призначений на посаду старшого водія-електрика 1 мінометного розрахунку 1 мінометного взводу мінометної батареї.
Абзацом 1 пункту 252 Указу Президента від 10.12.2018 року №1153/2008 “Про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» передбачено, що у разі оголошення мобілізації і настання особливого періоду проводиться призов на військову службу військовозобов'язаних і резервістів, за винятком осіб, зазначених у статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також прийом громадян на військову службу за контрактом.
Таким чином суд першої інстанції правильно зазначив, що чинне законодавство України не забороняє у добровільному порядку, без відповідного виклику, приходити на збірні пункти чи до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, чи військової частини, чи СБУ, чи органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, з метою призову по мобілізації.
Як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, позивачем не надано доказів того, що під час проведення мобілізаційних процедур позивачем до військової частини НОМЕР_2 надавалися документи на підтвердження заперечнь проти призову на військову службу під час мобілізації або наявності права на відстрочку від призову.
При цьому, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що командир ВЧ не мав права не зарахувати позивача до особового складу Військової частини, адже отримав усі передбачені чинним законодавством документи та беззаперечні правові підстави для видання оспорюваного позивачем наказу.
В свою чергу, оскаржуваний наказ є актом індивідуальної дії, тобто актом одноразового застосування, станом на час вирішення справи такий наказ вичерпав свою дію внаслідок мобілізації позивача та зарахування його до ВЧ.
Після видання спірного наказу виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом № 2232-ХІІ та Положенням № 1153/2008. Даними актами законодавства не передбачено звільнення з військової служби шляхом скасування наказів про призов та про призначення до військової частини. Ці акти індивідуальної дії вже реалізовані, а тому їх скасування без прийняття відповідного рішення про звільнення з військової служби не відновить початковий стан і не призведе до захисту прав та інтересів позивача, про які він просить у позові.
Суд наголошує, що аналіз наведених вище законодавчих і підзаконних актів свідчить про те, що військова служба з моменту її початку покладає на її учасників (військовослужбовця та держави) велике коло взаємних прав та обов'язків матеріального, та фінансового забезпечення військовослужбовця, його соціального захисту, виконання ним безпосередньо покладених на нього службових обов'язків та інше.
У питанні скасування акту індивідуальної дії разового застосування, який вичерпав свою дію фактом його виконання, Верховний Суд має сталу та послідовну позицію, відповідно до якої такий акт не може бути скасованим після його виконання через порушення гарантій стабільності суспільних відносин та принципу правової визначеності (зокрема, таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 12 травня 2021 року у справі № 9901/286/19, від 8 вересня 2021 року у справі № 816/228/17, Касаційний адміністративний суд у рішеннях від 14 липня 2021 року у справі № 9901/96/21, від 27 жовтня 2022 року у справі № П/9901/97/21).
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, 321, 325 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.10.2024 року в адміністративній справі №160/16211/24 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, за винятком наявності підстав передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя О.О. Круговий
суддя А.В. Шлай
суддя Н.П. Баранник