04 березня 2025 р. Справа № 440/14677/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Любчич Л.В.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 27.12.2024, головуючий суддя І інстанції: І.Г. Ясиновський, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, по справі № 440/14677/24
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
07.12.2024 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач, апелянт) звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповдача по не виключенню його з військового обліку з 07.06.2005 на підставі пункту “г» частини 5 ст.37 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» 25.03.1992 №2232-XII, в редакції, що діяла станом на 07.06.2005;
- зобов'язати відповідача розглянути питання про виключення з військового обліку ОСОБА_1 з 07.06.2005 на підставі пункту “г» частини 5 ст. 37 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» 25.03.1992 №2232-XII, в редакції, що діяла на 07.06.2005, та видати військово-обліковий документ із відповідною відміткою щодо виключення військового обліку.
16.12.2024 ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду позовну заяву залишено без руху, у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду із цим позовом; позивачеві встановлено строк на усунення недоліки протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позову без руху.
27.12.2024 ухвалою Харківського окружного адміністративного суду позовну заяву повернуто заявнику.
Позивач, не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 27.12.2024 і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт зазначив, що судом першої інстанції не вірно встановлено день, коли позивач дізнався про порушення його прав, свобод та інтересів протиправною бездіяльністю відповідача.
Позивач звернувся з позовом до суду 09.12.2024 про визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_3 по не виключенню його з військового обліку про яку він дізнався 29.06.2024 о 15.02 год шляхом звернення до Центру надання адміністративних послуг Управління адміністративних послуг Полтавської міської ради, що підтверджується отриманим військово-обліковим документом Резерв + із застосунку Оберіг Міністерства оборони України від 29.06.2024.
Також позивач звернув увагу суду на те, що він не знав і не міг знати, що відповідач не дотримається вимог законодавства і порушить його права, не прийнявши рішення про виключення його з військового обліку після 07.06.2005:
1) ОСОБА_2 був взятий під варту в залі суду 07.06.2005, що підтверджується вироком Апеляційного суду Полтавської області від 07.05.2005;
2) Суд вилучив військово-обліковий документ - військовий квиток після постановлення вироку Машівським районним судом Полтавської області від 17.02.2005;
3) Закон № 2232-XII, постанова КМУ від 09.06.1994 №377 та від 07.12.2016 №921 не передбачає участі позивача у процесі прийняття рішення про виключення з військового обліку у зв'язку із засудженням;
4) Закон № 2232-XII, постанова КМУ від 09.06.1994 №377 та від 07.12.2016 №921 не передбачає обов'язку Позивач, як невійськовозобов'язаного громадянина після відбування покарання, прибувати до відповідача;
5) Відповідач не повідомляв Позивача про прийняті рішення щодо військового обліку з червня 2005 року;
6) Відповідач не викликав Позивача з 24 лютого 2022 року у зв'язку із повною мобілізацією, що давало Позивачеві підстави вважати себе не військовозобов'язаним.
Відповідач правом на подання відзиву не скористався.
Відповідно до ч. 2 ст. 312 КАС України, розгляд справи проведено в письмовому порядку, без виклику сторін.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не наведено у клопотанні об'єктивних причини, які перешкоджали зверненню позивача до компетентних державних органів з метою з'ясування питання про виключення його з військового обліку та видачі військового квитка у період з березня 2012 року по червень 2024 рік, тобто протягом 12 років.
Колегія суддів вказані висновки суду першої інстанції вважає передчасними та зазначає наступне.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Ч. 1 ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами (ч. 1 ст. 122 КАС України).
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст. 122 КАС України).
Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Тобто, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. У разі неподання особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Аналогічна позиція застосована Верховним Судом, зокрема, у постановах від 14.05.2019 у справі № 826/26174/15, від 21.12.2019 у справі №826/12776/15 та від 05.05.2022 у справі № 240/10663/20.
Відповідно до пункту «г» частини 5 ст.37 Закону № 2232-XII в редакції, що діяла на момент засудження позивача 07.06.2005 та взяття під варту, виключенню з військового обліку у військових комісаріатах підлягають громадяни які були засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжких злочинів.
Відповідно до ч. 5 ст. 38 Закону №2232-ХІІ, органи дізнання та попереднього (досудового) слідства зобов'язані в семиденний строк повідомити районні (міські) військові комісаріати про призовників, щодо яких ведеться дізнання або попереднє (досудове) слідство, а суди - про призовників, кримінальні справи яких розглядаються судом, а також про вироки стосовно військовозобов'язаних і призовників, що набрали законної сили.
Військові квитки військовозобов'язаних і посвідчення про приписку призовників, засуджених до позбавлення волі, в тому числі умовно і з відстрочкою виконання вироку, надсилаються судами до відповідних військових комісаріатів.
Враховуючи вищенаведене, рішення про виключення з військового обліку позивача у зв'язку із засудженням мало прийматися без участі позивача.
Крім того, колегія суддів зазначає, що позивач, виходячи з презумпції, що держава доброчесно виконує свої обов'язки, не має розумних причин сумніватися у добросовісності дій працівників державних органів.
Обов'язок суб'єкта владних повноважень не може бути применшений обов'язком особи, коли вона «мала бути» обізнана про порушення своїх прав, у зв'язку із прийняттям таким суб'єктом рішення. Останнє без належних та допустимих доказів, за своєю суттю, є припущенням по відношенню до законодавчого імперативу щодо повідомлення особи про прийняте рішення.
Про порушення своїх прав позивач дізнався 29.06.2024, коли пройшов процедуру уточнення облікових даних через систему Резерв+ і отримав обліково-військовий документ.
Враховуючи вище зазначені правові норми та обставини справи колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги слушними, а висновки суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви в зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду передчасними.
Колегія суддів прийшла до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 27.12.2024.
Згідно з ч.1 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Враховуючи, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, а також судом першої інстанції під час постановлення ухвали від 27.12.2024 порушено норми процесуального права, апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала Полтавського окружного адміністративного суду від 27.12.2024 скасуванню, а справа №440/14677/24 направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 294, 308, 310, 312, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2024 року по справі № 440/14677/24 - скасувати.
Справу № 440/14677/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, направити до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Л.В. Любчич
Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін