04 березня 2025 р. Справа № 520/17182/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Мінаєвої О.М.,
Суддів: Калиновського В.А. , Спаскіна О.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Вінницької митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 року, головуючий суддя І інстанції: Мельников Р.В., м. Харків, повний текст складено 25.09.24 року по справі № 520/17182/24
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Мега Пак ЛТД"
до Вінницької митниці
про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови,
Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Мега Пак ЛТД", звернувся до суду з адміністративним позовом до Вінницької митниці, в якому просив суд:
- визнати протиправним і скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UА401000/2024/000175 від 30.05.2024 р.;
- визнати протиправною і скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА401020/2024/000731 до рішення про коригування митної вартості товарів №UА401000/2024/000175/2 від 30.05.2024 р.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що прийняті 30.05.2024 р. рішення про коригування митної вартості товарів №UА401000/2024/000175 та картка відмови № UА401020/2024/000731 є необґрунтованими та безпідставними, оскільки під час митного оформлення позивачем надано всі документи на підтвердження вартості товарів і обраного методу її визначення.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 року по справі № 520/17182/24 позов задоволено.
Визнано протиправним і скасовано рішення про коригування митної вартості товарів №UА401000/2024/000175 від 30.05.2024 р.
Визнано протиправною і скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА401020/2024/000731.
Відповідач, Вінницька митниця, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 року по справі № 520/17182/24 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що заявлена до митного оформлення вартість заявлених до митного оформлення товарів не підтверджується поданими документами, а додаткових підтверджуючих доказів підприємством позивача до митного оформлення подано не було, тому під час винесення рішення про коригування митної вартості у митниці були усі законні підстави для виникнення обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості товару.
Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому наведено доводи щодо безпідставності вимог апеляційної скарги.
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів, переглядаючи судове рішення в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що між ТОВ «Мега Пак ЛТД» як покупцем та Asia Pack Inter Trade Limited (Гонконг) як продавцем був укладений Контракт № МР61-0311-55 від 11.03.2019 р., відповідно до п. 1.1 якого передбачалась поставка товару, поліпропіленового полотна тканинного, виробництва Shree Nilkanth Polytex (Республіка Індія). Згідно із п. 3.5 вказаного контракту передбачалась поставка товару на умовах FOB «Інкотермс» в редакції 2010 р., що означає «Free on board», тобто із покладанням всіх можливих витрат, пов'язаних із доставкою товару на борт, на продавця.
Протягом 2021-2023 р. умови вказаного контракту змінювались п'ятьма доповненнями до нього: доповненням № 1 було розширено предмет поставки та змінено умови поставки, які з цього моменту визначаються у специфікаціях та інвойсах; доповненням № 2 було розширено валюти договірних платежів, змінено реквізити сторін; доповненням № 3 було врегульовано питання заборгованості за договором; доповненням № 4 був продовжений термін дії договору; доповненням № 5 було розширено предмет поставки.
01.03.2024 р. до вказаного контракту була підписана специфікація № 37/1 на поставку товарів, відповідно до умов якої передбачалась поставка товару (поліпропіленових тканних мішків згідно із номенклатурою з ціною від 1,513 дол. США за 1 кг) на умовах FOB (м. Мундра, Республіка Індія) «Інкотермс» в редакції 2010 р., що означає «Free on board», тобто із наданням товару в митному режимі експорту у порту відправлення. При цій умові поставки продавець вважається таким, що здійснив постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження, що означає, що з цього моменту усі витрати і ризики чи втрати ушкодження товару несе покупець.
Оплата замовленої партії товару підтверджується відповідними платіжними інформаційними довідками АТ «Прокрелит банк» про SWIFT-платежі від 06.06.2024 року та від 07.06.2024 року.
Закупівля продавцем товару для здійснення поставки за вказаною специфікацією підтверджується наступними документами: - прайс-лист компанії Shree Nilkanth Polytex № SPP/10/2021-08 від 23.02.2024 р.; - інвойс компанії Shree Nilkanth Polytex № SNP/052/2023-24 від 27.03.2024 р.; - калькуляція виробництва компанії Shree Nilkanth Polytex № SNP/052/2023-24 від 27.03.2024 р. до інвойсу № SNP/052/2023-24 від 27.03.2024 р.; - сертифікат якості на товар № QC/08 від 27.03.2024 р. до інвойсу № SNP/052/2023-24 від 27.03.2024 р.; - інформаційними довідками UniCredit Bank Austria AG (Bank Austria) про валютний платіж від 25.04.2024 р.; - виробничою ліцензією від 12.05.2018 р.
Перевезення товару морем з Республіки Індія до Румунії підтверджується наступними документами: митна (експортна) декларація №SB2228032024 від 28.03.2024 р.; сертифікат походження № 28964260100 від 28.03.2024 р.; інвойс №МР-0328/1536 від 28.03.2024 р.; пакувальний лист №МР-0328/1536 від 28.03.2024 р.; коносамент №FI/MUN/1822 від 02.04.2024 р.
Перевезення товару сушею з Румунії до України підтверджується наступними документами договір про транспортно-екпедиторське обслуговування №ЄФ 1904/23 від 19.04.2023 р.; рахунок на оплату №618 від 28.05.2024 р.; платіжна інструкція №7061 від 30.05.2024 р.; рахунок на оплату №6734 від 30.05.2024 р.; платіжна інструкція №7102 від 07.06.2024 р.; довідка про транспортно-експедиційні витрати №280524-2 від 28.05.2024 р.
Для виконання митних процедур позивачем був залучений відповідний митний брокер, що підтверджується наступними документами: договір доручення № 379 від 27.04.2023 р.; рахунок на оплату № 479 від 30.05.2024 р.; платіжна інструкція № 7101 від 07.06.2024 р.
Для розмитнення товару позивачем подана митна декларація № 24UA401020029977U0. Разом із вказаною митною декларацією подані наступні документи (графа декларації № 44 та доповнення до неї): сертифікат якості на товар № QC/08 від 27.03.2024 р. до інвойсу № SNP/052/2023-24 від 27.03.2024 р.; інвойс №МР-0328/1536 від 28.03.2024 р.; пакувальний лист від 28.03.2024 р. №МР-0328/1536; коносамент №FI/MUN/1822 від 02.04.2024 р.; міжнародна автомобільна накладна від субперевізника, що залучався транспортно-експедиційною компанією (CMR) №7083 від 28.05.2024 р.; транзитна декларація №24ROCT1900TW2956M9 від 28.05.2024 р. (від субперевізника, що залучався транспортно-експедиційною компанією); сертифікат походження № 289642 60100 від 28.03.2024 р.; інформаційна довідка UniCredit Bank Austria AG (Bank Austria) про валютний платіж від 25.04.2024 р.; рахунок на оплату №6618 від 28.05.2024 р.; рахунок на оплату №6734 від 30.05.2024 р.; довідка про транспортно-експедиційні витрати №280524-2 від 28.05.2024 р.; прайс-лист компанії Shree Nilkanth Polytex № SPP/10/2021-08 від 23.02.2024 р.; висновок Державного підприємства «Укрпромзовнішекспертиза» про ринкову вартість товару №1055 від 29.05.2024 р.; дайджест Державного підприємства «Укрпромзовнішекспертиза» цін товарів на світових ринках №244 (за період з 16.02.2024 р. по 31.02.2024 р.); калькуляція виробництва компанії Shree Nilkanth Polytex до інвойсу № SNP/052/2023-24 від 27.03.2024 р. до інвойсу №SNР/052/2023-24 від 27.03.2024 р.; інвойс (комерційний) компанії Shree Nilkanth Polytex №SNР/052/2023-24 від 27.03.2024 р.; контракт № МР61-0311-55 від 11.03.2019 р.; специфікація №37/1 від 01.03.2024 р. до контракту № МР61-0311-55 від 11.03.2019 р.; доповнення №4 від 29.12.2022 р. до контракту № МР61-0311-55 від 11.03.2019 р.; доповнення №5 від 24.01.2023 р. до контракту № МР61-0311-55 від 11.03.2019 р.; договір доручення №379 від 27.04.2023 р.; договір про транспортно-експедиторське обслуговування №ЄФ 1904/23 від 19.04.2023 р.; договір транспортної експедиції №080620232 від 08.06.2023 р. (субперевізник, що залучався транспортно-експедиційною компанією; договір транспортної експедиції №б/н від 29.05.2024 р. (субперевізник, що залучався транспортно-експедиційною компанією; договір транспортної експедиції (організації автомобільних перевезень вантажів) №А 10/05/2024 від 22.05.2024 р. (субперевізник, що залучався транспортно-експедиційною компанією); витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ «Мега Пак ЛТД»; скріншот з головної сторінки веб-сайту ТОВ «Мега Пак ЛТД»; виробнича ліцензія від 12.05.2018 р.; митна (експортна) декларація № SB22280320241209 від 28.03.2024 р.
За результатом обробки митної декларації відповідачем було складено повідомлення, в якому зазначено, що відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України для підтвердження митної вартості необхідно надати: 1) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6) інші додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару за власним бажанням. Відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України оскільки документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (а саме: згідно наданої СМК встановлене завантаження контейнера з порту призначення на ТЗ, яким здійснюється переміщення - при цьому - перетин митного кордону здійснювався фактично із перевантаженням товарів в транспортний відсік ТЗ - та фактично слідував до митного кордону без контейнера, відповідно - наявний факт перевантаження - відповідні складові вартості відсутні у поданих ТСД), декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягам 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договорам (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 6) копію митної декларації країни відправлення; 7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
На вказаний запит позивач надав відповідь № 30/05-і від 30.05.2024 р., згідно з якою повідомив, то надав усі наявні документи.
Відповідачем 30.05.2024 року було прийнято рішення № UA 401000/2024/000175/2 про коригування митної вартості товару та відповідну картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401020/2024/000731.
У графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів № UA 401000/2024/000175/2 від 30.05.2024 зазначено: «Обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості. До митного оформлення, в тому числі для підтвердження митної вартості товару, були подані наступні документи: зовнішньоекономічний договір від 11.03.2019 № MP61-0311-55 та доповнення до нього, рахунок-фактура (інвойс) від 28.03.2024 № MP-0328/1536, банківський платіжний документ, що стосується товару, від 25.04.2024, митна декларація країни відправлення від 28.03.2024 № SB22280320241209 та інші документи, зазначені в гр.44 ЕМД. Відповідно до ч. 1 ст. 337 Митного кодексу України (далі - МКУ) визначено, що перевірка документів та відомостей, які подаються митному органу під час переміщення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення форматологічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками та в інші способи, передбачені МКУ). Згідно п. 5 ст. 54 Митного кодексу України митний орган має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документу чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Згідно п. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант зобов'язаний подавати митному органу достовірні відомості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. За результатами виконання митних формальностей за МД встановлено, що надані документи, які відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України підтверджують заявлену митну вартість товарів, містять розбіжності, а саме: 1) згідно поданого до митного оформлення коносаменту № FI/MUN/1822 дата його видачі зазначена 02.04.2024, разом з тим декларація країни відправлення датована 28.03.2024, що не є логічним; 2) на банківському платіжному документі, що стосується товару, від 25.04.2024 відсутні будь-які печатки (в тому числі електронні), відсутній підпис відповідальної особи (підпис платника), що є порушенням вимог постанови Правління НБУ №216 від 28.07.2008 (в редакції Постанови НБУ від 25.08.2022 №189); 3) наданий висновок ДП «Держзовнішінформ» № 1055 від 29.05.2024 не є достовірним підтвердженням заявленої декларантом митної вартості оцінюваного товару, оскільки не відповідає вимогам Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 №1440, який є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб'єктами оціночної діяльності. При цьому, зазначений висновок носить лише довідковий характер. Отже надані документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, декларанту були надіслані вимоги щодо надання додаткових документів, які зазначені в ст.53 Митного кодексу України.
Листом б/н від 30.05.2024 декларант повідомив, які документи було надано, та відмовився від надання додаткових документів. Враховуючи, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості не підтверджені документально, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності та неточності, відповідно до п.п. 2, 3 ст. 58 Митного кодексу України застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 Митного кодексу України. Митна вартість не може бути визначена за другорядними методами (ст. 59 та 60 Митного кодексу України) по причині відсутності у митного органу інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, що були оформлені у митному відношенні. Визначити митну вартість за другорядними методами (ст.62 МК України) та (ст.63 МК України) неможливо з причини відсутності у митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Відповідно до п.1 ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 МК України, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість буде визначена за резервним методом згідно ст.64 МКУ. Джерелом числового значення митної вартості є ЕМД від 23.04.2024 № UA500130/2024/14130, за якою оформлено товар «Мішки пакувальні…» за ціною 2,56 дол. США/кг. В результаті консультації декларанту роз'яснено, що згідно з п. 3 ст.52 МК України він має право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу Держмитслужби про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом Держмитслужби; у разі незгоди декларанта з рішенням митного органу Держмитслужби про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України в розмірі, визначеному митним органом відповідно до ч.7 ст. 55 МК України. Також роз'яснюється право на оскарження рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 МК України або до суду».
Не погодившись з зазначеним рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду з позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої виходив з того, що надані позивачем при митному оформленні документи в повному обсязі підтверджують визначену декларантом митну вартість - за основним методом, а тому висновок відповідача про наявність підстав для визначення митної вартості за іншим методом є недоведеним, а оскаржувані рішення протиправними.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції на підставі наступного.
Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України (надалі за текстом - МК України).
У відповідності до ч. 1 ст. 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
В силу приписів ст. 318 МК України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 1 ст. 257 МК України).
В свою чергу, відповідно до положень ст. 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари..
Відповідно до ч. 1 ст. 50 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації
Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
У відповідності до ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно з ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною п'ятою ст. 54 МК України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до ч. 2 ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
У відповідності до ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту визначені ст. 57 МК України. Згідно даної статті такими методами є: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч. 2-3 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Згідно з ч.ч. 4-5 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Відповідно до ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням;
2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;
3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;
5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
7) витрати на страхування цих товарів.
Відповідно до ч.ч. 2-7 ст. 59 МК України при застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.
Незначні зовнішні відмінності не можуть бути підставою для відмови у розгляді товарів як ідентичних, якщо в цілому такі товари відповідають вимогам частини другої цієї статті.
Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.
У разі відсутності такого продажу використовується вартість операції з ідентичними товарами, що продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.
У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5 7 частини десятої статті 58 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці в таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними ідентичними товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.
У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо ідентичних товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать Законам України і є сумісними з відповідними приписами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Системний аналіз вказаних норм Митного кодексу України дає підстави для висновку, що митною вартістю товарів є ціна, яку декларант дійсно сплатив за придбаний товар, щодо якого здійснюється митне оформлення. Така ціна має бути підтверджена належними та достовірними документами, зокрема, зовнішньоекономічним договором (контрактом) або рахунком-фактурою (інвойсом). При цьому, якщо рахунок сплачено, декларант зобов'язаний надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, наявності у них розбіжностей, ознак підробки, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.
Ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Колегія суддів зазначає, що рішення митного органу не може грунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки митного органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Колегія суддів зазначає, що за результатами розгляду поданих позивачем разом з митною декларацією документів митний орган дійшов висновку, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме: 1) згідно поданого до митного оформлення коносаменту № FI/MUN/1822 дата його видачі зазначена 02.04.2024, разом з тим декларація країни відправлення датована 28.03.2024, що не є логічним; 2) на банківському платіжному документі, що стосується товару, від 25.04.2024 відсутні будь-які печатки (в тому числі електронні), відсутній підпис відповідальної особи (підпис платника), що є порушенням вимог постанови Правління НБУ №216 від 28.07.2008 (в редакції Постанови НБУ від 25.08.2022 №189); 3) наданий висновок ДП «Держзовнішінформ» № 1055 від 29.05.2024 не є достовірним підтвердженням заявленої декларантом митної вартості оцінюваного товару, оскільки не відповідає вимогам Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 №1440, який є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб'єктами оціночної діяльності. При цьому, зазначено, що вказаний висновок носить лише довідковий характер.
З урахуванням зазначеного, відповідач зробив висновок, що подані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками митного органу, враховуючи наступне.
Щодо висновків митного органу про те, що згідно поданого до митного оформлення коносаменту № FI/MUN/1822 дата його видачі зазначена 02.04.2024, тоді як декларація країни відправлення датована 28.03.2024, колегія суддів зазначає, що товар перевозився за маршрутом «море-суша-суша», а саме «Індія Румунія - Україна». Перед видачою коносаменту (тобто товаророзпорядчого документу, що видається морським перевізником вантажу його відправнику, що засвідчує прийняття вантажу до перевезення і містить зобов'язання доставити вантаж до пункту призначення і передати його одержувачу) відповідний товар має пройти відповідне митне оформлення (у даному випадку, за законодавством Республіки Індія). Спочатку іноземний митний орган підтверджує правильність виконання митних процедур шляхом видачі митної декларації і тільки після цього морський перевізник може прийняти відповідний товар та видати коносамент.
Таким чином, видача митної декларації країни відправлення здійснюється раніше, ніж оформлюється коносамент, а отже доводи апеляційної скарги в цій частині колегія суддів вважає необґрунтованими та недоведеними.
Щодо посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що на банківському платіжному документі, що стосується товару, від 25.04.2024 р. відсутні будь-які печатки (в тому числі електронні), відсутній підпис відповідальної особи (підпис платника) колегія суддів зазначає наступне.
Так, інформаційна довідка UniCredit Bank Austria AG (Bank Austria) про валютний платіж від 25.04.2024 р. стосувалась не безпосередньо придбаного ТОВ «Мега Пак ЛТД» у Аsia Расk Intel Trade Limited товару за специфікацією № 37/1 від 01.03.2024 р., а передплати товару підприємством Аsia Расk Intel Trade Limited у виробника цього товару Shree Nilkanth Polytex та подавався позивачем до митного органу виключно як частина документів про митну вартість товару відповідно до ч.2 ст. 53 Митного кодексу України.
В свою чергу, станом на момент здійснення митного оформлення товару ТОВ «Мега Пак ЛТД» та Аsia Расk Intel Trade Limited домовились (без оформлення письмової угоди) про те, що поставка буде здійснена на умовах післяплати, оскільки компанії тривалий час співпрацюють одна з одною та ТОВ «Мега Пак ЛТД» завжди належним чином виконувало свої грошові зобов'язання, то Аsia Расk Intel Trade Limited погодилась на це.
Як зазначалось вище, оплати за товар на користь Аsia Расk Intel Trade Limited були здійснені 06.06.2024 р. та 07.06.2024 р., тобто після митного оформлення товару, що підтверджується інформаційними довідками АТ «Прокредит банк» від 06.06.2024 р. та 07.06.2024 р. про SWIFT-платежі на суму 29450,99 доларів США та 8992,37 відповідно.
Платіж відповідно до інформаційної довідки UniCredit Bank Austria AG (Bank Austria) про валютний платіж від 25.04.2024 р. був здійснений Аsia Расk Intel Trade Limited на користь Shree Nilkanth Polytex за законодавством іноземної країни із власними правилами фінансових операцій.
В свою чергу, постанова Правління Національного банку України № 216 від 28.07.2008 р. «Про затвердження Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах» не розповсюджується на іноземні правовідносини здійснення платежів Аsia Расk Intel Trade Limited на користь Shree Nilkanth Polytex, оскільки така розповсюджується на фінансові операції, які мають місце в Україні за національним законодавством.
Таким чином, оскільки інформаційна довідка UniCredit Bank Austria AG (Bank Austria) про валютний платіж від 25.04.2024 р. стосується сплати постачальником позивача вартості товару на користь Shree Nilkanth Polytex, а не стосується сплати позивачем будь-яких платежів, тому колегія суддів вважає доводи контролюючого органу в цій частині необґрунтованими та недоведеними.
Довід апеляційної скарги стосовно того, що наданий висновок ДП «Держзовнішінформ» № 1055 від 29.05.2024 не є достовірним підтвердженням заявленої декларантом митної вартості оцінюваного товару, оскільки не відповідає вимогам Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 №1440, який є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб'єктами оціночної діяльності, а носить лише довідковий характер, колегія суддів не приймає, та зазначає наступне.
З матеріалів справи встановлено, що висновок №1055 від 29.05.2024 р. складений не Державним підприємством «Держзовнішінформ», а Державним підприємством «Укрпромзовнішекспертиза». Державне підприємство «Укрпромзовнішекспертиза» належить до сфери управління Фонду державного майна України, що лише підтверджує авторитетність та належність інформації у висновку, що був наданий до митного оформлення.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Згідно із положеннями п. 8 ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України митному органу можуть подаватись висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з відкритою інформацією, що розміщена на веб-сайті Державного підприємства «Укрпромзовнішекспертиза», останнє у якості джерел використовує, зокрема: дані міжнародних товарних бірж, таких як: Лондонської біржі металів (LME), Чиказької товарної біржі (CME), Нью-йоркської товарно-сировинної біржі (NYMEX), Чиказької торгової палати (CBOT), Міжнародної нафтової біржі (IPE), Індонезійської, Токійської та Малазійської Бірж, Державної товарно-сировинної біржі Туркменістану, тощо; дані Світового банку, «Індекс Мунді» (indexmundi.com), данні міжнародних аналітичних видань, досліджень, публікацій, таких як: «AsianMetal», «MetalBulletin», «ICIS», «Platts», «SteelOrbis», «SteelHome», «Chem99.com», «Ринок брухту чорних металів в світі та Україні», спеціалозоване видання «АПК-Інформ», тощо; дані спеціалізованих торгівельних площадок, а також власні методики, формули та укрупнені показники.
Зважаючи на те, що вимоги ст. 53 Митного кодексу України не встановлюють для декларанта обов'язку подання звіту про оцінку майна у інституційному розумінні цього терміну, зокрема за Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», то висновок відповідача про неналежність висновку Державного підприємства «Укрпромзовнішекспертиза» про ринкову вартість товару № 1055 від 29.05.2024 р. як документу, що підтверджує митну вартість, колегія суддів вважає необґрунтованим.
Між тим, з матеріалів справи встановлено, що позивачем митному органу були надані достатні документи для підтвердження митної вартості товару, а саме висновок Державного підприємства «Укрпромзовнішекспертиза» про ринкову вартість товару № 1055 від 29.05.2024 р. та дайджест Державного підприємства «Укрпромзовнішекспертиза» цін товарів на світових ринках № 244 (за період з 16.02.2024 р. по 31.02.2024 р.). Натомість, відповідачем не спростовано надану інформацію та не обґрунтовано причини її недостатності при прийнятті оскаржуваного рішення.
Довід апеляційної скарги стосовно того, що в інформаційних базах даних митниці наявна інформація про вищу митну вартість ідентичних товарів, колегія суддів не приймає, оскільки відповідачем до матеріалів справи не надано доказів дослідження та встановлення обставин того, що задекларовані позивачем товари є ідентичними товарам, що вказуються відповідачем: за фізичними характеристиками, за виробником, за торгівельною маркою та іншими ознаками. Тобто, відповідно до ч. 2 ст. 59 Митного кодексу України митним органом не було дотримано умови порівняння, а подані позивачем документи є достатніми та такими, що у своїй сукупності підтверджують достовірність наданої інформації.
Зі змісту оскаржуваного рішення встановлено, що останнє не містять повних відомостей про характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, обсяги партій, умов поставки, комерційних умов тощо. Так, відповідачем вказано лише номер та дату митної декларації, яка стала джерелом інформації для коригування митної вартості, що свідчить про помилковість зазначених доводів відповідача.
Колегія суддів зазначає, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
За висновками Верховного Суду в аналогічних спорах, відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. В основу такого підходу лягли висновки про те, що торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо) (постанови Верховного Суду від 21.10.2021 у справі №420/4820/19, від 25.02.2021 у справі № 810/3295/17, від 23.11.2022 у справі № 810/2547/17).
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові № 815/2552/16 від 15.02.2023 дійшов висновку, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування методу визначення митної вартості товару, обраного декларантом, і не може бути підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за методом визначеним в декларації митної вартості.
Наведені обставини, встановлені у цій справі, дають підстави для висновку про те, що у відповідача були всі документи, які надавали йому можливість підтвердити визначену позивачем митну вартість товару за ціною договору. Натомість відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у МД, поданих декларантом позивача; не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах.
Суд не заперечує права митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (частина п'ята статті 54 МК України), проте для цього він має довести підстави застосування норм частини третьої статті 53 МК України: наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, ознак підробки або відсутність усіх відомостей про числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Саме лише посилання на наявність у нього інформації про іншу ціну ідентичного товару не є достатньою підставою не визнавати митну вартість, визначену за ціною договору.
Верховний Суд у постанові від 03.12.2020 у справі №810/2749/16 зазначив, що приписи МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Разом з тим, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Колегія суддів встановила, що в оскаржуваному рішенні митним органом не обгрунтовано неможливості визначення митної вартості товару за першим методом на підставі документів, наданих декларантом під час митного оформлення. За відсутності такого обґрунтування, висновок про необхідність застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості ніж основний, є безпідставним.
Таким чином, приймаючі оспорюване рішення, суд першої інстанції правильно зазначив, що на підставі наданих декларантом документів, перелік яких відповідає вимогам ч.2 ст. 53 МК України, митний орган мав можливість перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих позивачем, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України, і ці документи не містили дійсних розбіжностей, які б давали привід для обґрунтованого сумніву у правильності заявленої митної вартості.
В той же час, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
В силу ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не доведено, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності та не міститься всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз'яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.
З огляду на наведене, правильним є висновок суду першої інстанції, що у відповідача були відсутні фактичні підстави для коригування заявленої декларантом митної вартості.
Виходячи з наведеного у сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що надані позивачем документи підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод їх визначення, тому у контролюючого органу були відсутні підстави для визначення митної вартості ввезеного товару не за ціною договору, а за резервним методом, відповідно до статті 64 МК України.
Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані рішення є необґрунтованими та прийнятими без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення Вінницької митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості № №UА401000/2024/000175 від 30.05.2024 р та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА401020/2024/000731 від 30.05.2024 є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 року по справі № 520/17182/24 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Вінницької митниці залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 по справі № 520/17182/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Мінаєва
Судді В.А. Калиновський О.А. Спаскін