04 березня 2025 р. Справа № 520/34505/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: П'янової Я.В.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Русанової В.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2024, головуючий суддя І інстанції: Пасечнік О.В., м. Харків, повний текст складено 17.12.24 у справі № 520/34505/24
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі також - відповідач), в якому просив:
1) визнати Наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 10.09.2024 про призначення ОСОБА_1 на посаду оператора відділення електронної підтримки взводу управління роти радіоелектронної боротьби - оператора відділення радіоелектронної боротьби з безпілотними літальними апаратами взводу радіоелектронної боротьби роти радіоелектронної боротьби протиправним та скасувати його;
2) зобов'язати командира Військової частини НОМЕР_1 призначити ОСОБА_1 на посаду в підрозділ, який відповідає рішенню військово-лікарської комісії та стану його здоров'я.
Разом з позовною заявою до суду надійшла заява про забезпечення позову, в якій представник позивача просив суд заборонити Військовій частині НОМЕР_1 в особі її командира, та іншим уповноваженим особам органів військового управління вчиняти будь-які дії щодо переміщення позивача для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини, в тому числі в зону бойових дій та райони виконання бойових (спеціальних завдань), а також залучати до виконання бойових (спеціальних) завдань до набрання законної сили рішення суду у цій справі.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неврахування усіх обставин у справі, просить скасувати зазначену ухвалу та прийняти постанову, якою вжити заходи забезпечення позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії шляхом заборони Військовій частині НОМЕР_1 в особі її командира, та іншим уповноваженим особам органів військового управління вчиняти будь-які дії щодо переміщення позивача для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини, в тому числі в зону бойових дій та райони виконання бойових (спеціальних завдань), а також залучати до виконання бойових (спеціальних) завдань до набрання законної сили рішення суду у справі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не враховано того, що згідно з довідкою військово-лікарської комісії від 21.05.2024 за №16/2570/107 ОСОБА_2 визнано придатним до військової служби у військових частинах, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах, медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони внаслідок наявності захворювань зору. Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 10.09.2024 за №259 ОСОБА_1 призначено на посаду оператора відділення електронної підтримки взводу управління роти радіоелектронної боротьби - оператора відділення радіоелектронної боротьби з безпілотними літальними апаратами взводу радіоелектронної боротьби роти радіоелектронної боротьби. Проте вказана у наказі посада протирічить висновку військово-лікарської комісії та фактично дає підстави для залучення позивача до виконання бойових (спеціальних) завдань, що є неможливим внаслідок наявних у позивача захворювань зору та є протиправним. Просить урахувати, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, оскільки позивач 21.05.2024 вже призваний на військову службу та направлений для проходження служби до Військової частини НОМЕР_1 , а в подальшому може бути переміщений до іншого місця служби або іншої військової частини, а також залучається до виконання бойових (спеціальних) завдань, що протирічить рішенню військово-лікарської комісії та стану його здоров'я, внаслідок невідповідності посаді на яку останній призначений.
Відповідачі правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.
Згідно з ч. 1 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що предметом позову у цій справі є оскарження Наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 10.09.2024 про призначення ОСОБА_1 на посаду оператора відділення електронної підтримки взводу управління роти радіоелектронної боротьби - оператора відділення радіоелектронної боротьби з безпілотними літальними апаратами взводу радіоелектронної боротьби роти радіоелектронної боротьби.
Тобто позивач фактично оскаржує протиправність призначення його на вказану посаду.
В якості способу захисту порушеного права у позовній заяві вказано похідну вимогу: «зобов'язати командира Військової частини НОМЕР_1 призначити ОСОБА_1 на посаду в підрозділ, який відповідає рішенню військово-лікарської комісії та стану його здоров'я».
В заяві про забезпечення позову представник позивача просить вжити заходи забезпечення адміністративного позову шляхом заборони Військовій частині НОМЕР_1 в особі її командира, та іншим уповноваженим особам органів військового управління вчиняти будь-які дії щодо переміщення позивача для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини, в тому числі в зону бойових дій та райони виконання бойових (спеціальних завдань), а також залучати до виконання бойових (спеціальних) завдань, до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.
За доводами позивача невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, існують обґрунтовані підстави для застосування заходів забезпечення позову.
Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що обраний заявником вид забезпечення позову за своїм змістом є фактично забороною вчиняти дії щодо виконання відповідних наказів, які можуть бути видані командиром військової частини в майбутньому, що відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 151 КАС України, не допускається в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Згідно зі статтею 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Частиною 2 статті 151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Виходячи з аналізу наведених норм, підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини: 1) можливість істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду без вжиття заходів забезпечення позову; 2) можливість істотного ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся; 3) очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень; 4) очевидність ознак порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, оспорюваним рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Колегія суддів зазначає, що підстави забезпечення позову, визначені в ч.2 ст.150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якої можливо запобігти.
Також суд апеляційної інстанції наголошує, що забезпечення позову здійснюється з метою гарантування виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог та спрямоване зокрема на те, щоб не допустити настання незворотних наслідків щодо відновлення порушеного права особи. Тобто заходи забезпечення адміністративного позову вживаються судом у випадку існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів. Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим позовним вимогам, повинні бути безпосередньо пов'язаними з предметом спору (у даному випадку майбутнього), необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення в майбутньому, повинні забезпечувати співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Колегія суддів зазначає, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 у справі № 826/8556/17, від 25.04.2019 у справі № 826/10936/18.
Верховний Суд у постанові від 29 серпня 2023 року у справі № 120/1001/23 зазначив, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
Крім того, вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також ураховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Відповідно до Рекомендації №R(89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
Колегія суддів наголошує, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 05.03.2019 у справі №826/16911/18, від 25.04.2019 у справі №826/10936/18, від 26.06.2019 у справі №826/13396/18, від 30.09.2019 у справі №420/5553/18, від 30.09.2019 у справі №640/868/19, від 30.09.2019 у справі №840/3517/18, від 29.01.2020 у справі № 640/9167/19.
Колегія суддів звертає увагу, що розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з ухваленням відповідного рішення. У свою чергу, забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду. А тому, сам факт прийняття суб'єктом владних повноважень (відповідачем) рішення чи вчинення дій, які, на думку заявника, порушують його права та інтереси, не може автоматично свідчити про те, що таке рішення чи дії є очевидно протиправними і що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання майбутнього рішення суду, адже факт порушення прав та інтересів особи (позивача) підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
Підтвердження факту вчинення таких порушень чи спростування цієї обставини може бути з'ясоване виключно в процесі розгляду справи по суті заявлених позовних вимог.
Як убачається зі змісту заяви про забезпечення позову та апеляційної скарги, заявник просить заборонити Військовій частині НОМЕР_1 в особі її командира, та іншим уповноваженим особам органів військового управління вчиняти будь-які дії щодо переміщення позивача для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини, в тому числі в зону бойових дій та райони виконання бойових (спеціальних завдань), а також залучати до виконання бойових (спеціальних) завдань до набрання законної сили рішення суду у справі. Необхідність вжиття таких заходів забезпечення позову заявник мотивує протиправністю оскаржуваного Наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 10.09.2024 з посиланням на очевидну, на думку позивача, протиправність призначення ОСОБА_1 на посаду оператора відділення електронної підтримки взводу управління роти радіоелектронної боротьби - оператора відділення радіоелектронної боротьби з безпілотними літальними апаратами взводу радіоелектронної боротьби роти радіоелектронної боротьби, так як позивача згідно з довідкою військово-лікарської комісії від 21.05.2024 за №16/2570/107 визнано придатним до військової служби у військових частинах, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах, медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони внаслідок наявності захворювань зору.
Колегія суддів наголошує, що достовірно встановити наведені обставини без розгляду спору по суті є неможливим.
Факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку, тобто підтвердження факту вчинення таких порушень чи спростування цих обставин може бути з'ясоване виключно в процесі розгляду справи по суті заявлених позовних вимог.
Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що забезпечуючи позов шляхом заборони Військовій частині НОМЕР_1 в особі її командира, та іншим уповноваженим особам органів військового управління вчиняти будь-які дії щодо переміщення позивача для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини, в тому числі в зону бойових дій та райони виконання бойових (спеціальних завдань), а також залучати до виконання бойових (спеціальних) завдань до набрання законної сили рішення суду у справі, суд фактично нівелює прийняття відповідачем рішень та вчинення дій, які належать до його виключних (дискреційних) повноважень, а також невиправдано перешкоджатиме діям відповідачів для здійснення відповідних заходів в умовах воєнного стану, введеного у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Так, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-IX від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. У подальшому воєнний стан неодноразово продовжений і триває, у точу числі, на момент розгляду заяви про забезпечення позову.
Відповідно до пункту 10 частини 3 статті 151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Крім того, відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.
Колегія суддів звертає увагу, що можливе вчинення Військовій частиною НОМЕР_1 в особі її командира, та іншими уповноваженими особами органів військового управління будь-яких дій щодо переміщення позивача для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини, в тому числі в зону бойових дій та райони виконання бойових (спеціальних завдань) не охоплюються предметом позову в цій справі.
Можливе настання негативних наслідків не є беззаперечною обставиною для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому. Сама можливість настання негативних наслідків чи порушення прав позивача в майбутньому не може визнаватись достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що наявними матеріалами не підтверджено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких заявник звернувся до суду з позовом, оскільки жодних належних та допустимих доказів у розумінні статей 73, 76 КАС України на підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення судового рішення в адміністративній справі, а також, що відновлення прав та інтересів позивача без вжиття заходів забезпечення позову стане неможливим, суду не надано.
Отже, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність правових підстав для забезпечення позову відповідно до вимог статті 150 КАС України.
Судом апеляційної інстанції критично оцінюються доводи позивача, які жодним чином не спростовують обґрунтування суду першої інстанції.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2024 у справі № 520/34505/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Я.В. П'янова
Судді О.В. Присяжнюк В.Б. Русанова