04 березня 2025 року Чернігів Справа № 620/11552/24
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Непочатих В.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ПФУ у Рівненській області від 26.07.2024 №253550004763;
- зобов'язати відповідача зарахувати до спеціального стажу роботи позивача, що дає право на пенсію за вислугу років, у подвійному розмірі період її роботи: з 05.11.2008 по 11.09.2013 на посаді медичної сестри у Городнянському психоневрологічному інтернаті;
- зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення їй пенсії за вислугу років, із урахуванням висновків суду у цій справі.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» період її робити на посаді медсестри в Городнянському психоневрологічному інтернаті з 05.11.2008 по 11.09.2013 (4 роки 10 місяців 14 днів) має бути зарахований у подвійному розмірі. Зазначає, що починаючи з 05.06.2019 положення пункту «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ діють в первинній редакції, чинній до внесення змін Законами № 213-VIII та № 911-VIII, а відтак, посилання відповідача на те, що спеціальний страховий стаж роботи, що дає право на пенсію за вислугу років складає 25 роки 3 місяці 11 днів, обчислений по 10.10.2017, як для передумови права на пенсію за пунктом «е» частини першої статті 55 Закону № 1788 є безпідставним, оскільки він посилається на редакцію Закону № 1788, яка рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 визнана неконституційною. Позивач стверджує, що на момент звільнення з роботи та на момент звернення до Головного управління ПФУ в Чернігівській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років, мав спеціальний страховий стаж, який дає право на таку пенсію, 39 років 09 місяців 27 днів (з урахуванням подвійного розміру стажу у період з 05.11.2008 по 11.09.2013), тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про відмову у призначені пенсії за вислугу років вважає протиправним.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області подано відзив, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на те, що робота у Городнянському психоневрологічному інтернаті до 01.01.2004 зараховується як до пільгового, так і до страхового стажу у подвійному розмірі, а період роботи після 01.01.2004 у подвійному розмірі обчислюється тільки щодо визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років. Вказує на відсутність підстав для призначення пенсії за вислугу років, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення», оскільки відсутній необхідний спеціальний стаж роботи, а саме 26 років 6 місяців на 11.10.2017.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
19.07.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області із заявою та відповідними документами про призначення пенсії за вислугу років.
За принципом екстериторіальності заяву позивача було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області та прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії від 26.07.2024 № 253550004763 відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у зв'язку з відсутністю необхідного стажу, передбаченого пунктом 2-1 -розділу XV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 13).
При цьому, в рішенні зазначено, що вік заявниці становить 53 рік 1 місяць 22 дні, страховий стаж склав 32 роки 3 місяці 22 дні. Стаж по вислузі років станом на 11.10.2017 становить 25 років 3 місяці 11 днів.
Про прийняте рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області було повідомлено позивача листом від 06.08.2024 № 2500-0206-8/53892 (а.с. 12-зворот).
Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (надалі - Закон № 1058-IV).
Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Відповідно до статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Закон № 1058-IV набрав чинності 01.01.2004. До цього моменту пенсійні відносини врегульовувалися Законом № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII).
З аналізу наведених норм вбачається, що особа має право на пільгове обчислення страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, лише за періоди роботи до 01.01.2004, а після 01.01.2004 пільговий порядок застосовується лише в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Згідно з абзацом другим пункту 16 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV, положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.
Статтею 2 Закону № 1788-XII визначено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Статтею 6 Закону № 1788-XII встановлено, що особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини чи при виконанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов'язку.
За правилами статті 60 Закону № 1788-XII (у редакції, чинній з 15.08.2003), робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Відмовляючи у зарахуванні у подвійному розмірі періоду роботи позивача з 05.11.2008 по 11.09.2013 на посаді медичної сестри у Городнянському психоневрологічному інтернаті, Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області вказує, що вказана робота до 01.01.2004 зараховується як до пільгового, так і до страхового стажу у подвійному розмірі, а період роботи після 01.01.2004 у подвійному розмірі обчислюється тільки щодо визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Тож спірною є обставина правомірності висновку відповідача щодо незарахування періоду роботи позивача після 01.01.2004 (з 05.11.2008 по 11.09.2013) у подвійному розмірі, як це встановлено статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що безперечно впливає на право призначення пенсії за вислугу років.
На переконання суду такі дії відповідача є неправомірними, що доводиться наступним.
Абзацом сьомим статті 1 Закону України «Про психіатричну допомогу» визначено, що заклад з надання психіатричної допомоги - психіатричний, наркологічний чи інший спеціалізований заклад охорони здоров'я, центр, відділення, кабінет тощо, інші заклади та установи будь-якої форми власності, діяльність яких пов'язана з наданням психіатричної допомоги.
Статтею 1 Закону України «Про психіатричну допомогу» визначено, що психіатрична допомога - комплекс спеціальних заходів, спрямованих на обстеження стану психічного здоров'я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України, профілактику, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд, медичну та психологічну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади, у тому числі внаслідок вживання психоактивних речовин.
Статтею 10 Закону України «Про психіатричну допомогу» визначено, що психіатрична допомога надається закладами з надання психіатричної допомоги всіх форм власності, а також лікарями-психіатрами за наявності ліцензії, отриманої відповідно до законодавства. Психіатрична допомога особам віком до 18 років у закладах з надання психіатричної допомоги надається окремо від повнолітніх осіб. Медичні працівники, інші фахівці для допуску до роботи з особами, які страждають на психічні розлади, повинні пройти спеціальну підготовку та підтвердити свою кваліфікацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Тобто, враховуючи найскладніші умови трудової діяльності, що провокують професійне «вигорання» в наведених вище закладах охорони здоров'я, законодавцем було передбачено спеціальну преференцію - подвійне зарахування стажу для призначення пенсії під час перебування на посадах медичного працівника в таких закладах.
Слід заначити, що стаття 24 Закону № 1058-IV не скасовує статтю 60 Закону № 1788-XII та не зупиняє її дію.
Таким чином, порівняльний аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку про те, що Закон № 1058-IV не встановлює обмежень щодо застосування статті 60 Закону № 1788-XII при обчислення пільгового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах, а сама редакція статті 60 Закону № 1788-XII (із змінами, внесеними згідно із Законом № 2205-VIII від 14.11.2017) є чинною на теперішній час і, до того ж, спеціальною у питаннях про зарахування стажу для призначення пенсії на пільгових умовах та за вислугу років.
Згідно копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 05.11.2008 була прийнята на посаду сестри медичної до Городнянського психоневрологічного інтернату, 12.11.2010 призначена на посаду медичної сестри на період відсутності основного працівника та 11.09.2013 звільнена з посади у зв'язку із закінченням відпустки по догляду за дитиною основного працівника.
Згідно копії довідки Городнянського психоневрологічного інтернату від 01.02.2024 № 38 ОСОБА_1 дійсно працювала на посаді медичної сестри з 05.11.2008 по 11.09.2013.
Проте, відповідно до форми РС-право, що є додатком до рішення від 26.07.2024, період роботи позивача з 05.11.2008 по 11.09.2013 в Городнянському психоневрологічному інтернаті 4 роки 10 місяців 14 днів зараховано до стажу роботи позивача в одинарному розмірі.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що відповідач протиправно відмовив позивачу у зарахуванні до страхового стажу періоду її роботи з 05.11.2008 по 11.09.2013 на посаді медичної сестри Городнянського психоневрологічного інтернату в подвійному розмірі.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 26.07.2024 №253550004763 про відмову у призначенні пенсії; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до спеціального стажу роботи позивача, що дає право на пенсію за вислугу років, у подвійному розмірі період роботи з 05.11.2008 по 11.09.2013 на посаді медичної сестри у Городнянському психоневрологічному інтернаті; зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення їй пенсії за вислугу років від 19.07.2024.
У відповідності до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За таких обставин, суд на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 необхідно задовольнити повністю.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно частин четвертої та п'ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
В силу частин шостої, сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
За приписами частини дев'ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, пов'язаних із розглядом даної справи, у розмірі 2500,00 грн. суду було надано копії наступних документів: договір про надання правової допомоги від 15.08.2024, акт приймання передачі правових послуг на суму 2500,00 грн., квитанцію до прибуткового касового ордера від 21.08.2024, ордер на надання правничої допомоги від 21.08.2024.
Додатково суд зазначає, що розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у договорі про надання правової допомоги у вигляді фіксованої суми, а тому не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.
Враховуючи наведене, виходячи із конкретних обставин справи, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у сумі 2500,00 грн.
Також, враховуючи, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю, тому рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сплачений при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, 7, м. Рівне, Рівненський р-н, Рівненська обл., 33028, код ЄДРПОУ 21084076), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П'ятницька, буд. 83-А, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 21390940) про визнання протиправним та скасування рішення зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду в Рівненській області від 26.07.2024 № 253550004763 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до спеціального стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на пенсію за вислугу років, у подвійному розмірі період її роботи з 05.11.2008 по 11.09.2013 на посаді медичної сестри у Городнянському психоневрологічному інтернаті.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугу років від 19.07.2024.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211,20 грн. та понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2500,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 04.03.2025.
Суддя Василь НЕПОЧАТИХ