Суддя Попова В. О.
Справа № 644/230/25
Провадження № 2/644/1653/25
04.03.2025
Іменем України
04 березня 2025 року м. Харків
Орджонікідзевський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого судді - Попової В.О.,
за участю секретаря судового засідання - Плаксій К.А.,
позивачки - ОСОБА_1 ,
відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Орджонікідзевського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2
про стягнення аліментів на утримання дитини
13 січня 2025 року позивачка звернулась до Орджонікідзевського районного суду м.Харкова з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частки з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів.
На обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що 30 листопада 2007 року позивачка з відповідачем уклали шлюб. Від шлюбу мають неповнолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина проживає з нею, відповідач вже рік проживає окремо від них. Донька потребує значних витрат розвиток (гуртки, додаткові заняття, підготовка до ЗНО, купівля літератури), одяг, взуття тощо. Добровільно повноцінну матеріальну допомогу на утримання спільної дитини відповідач не надає. Зазначає, що у відповідача на утриманні інші малолітні діти чи недієздатні особи не перебувають, він працездатен, а тому має можливість сплачувати частину з усіх видів заробітку.
Відповідач не скористався правом на подачу відзиву.
У судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги, просила задовольнити в повному обсязі. Зазначила, що рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 20.01.2025 між сторонами розірвано шлюб та змінено її прізвище на дошлюбне - « ОСОБА_4 ». Рішення набрало законної сили.
Відповідач в судовому засіданні пояснив, що позов визнає частково, не заперечував щодо стягнення з нього аліментів на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_3 у розмірі однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку. Враховуючи дохід, який він отримує станом на сьогодні, вважав, що саме такий розмір аліментів має бути достатнім для забезпечення інтересів дитини. Зазначив, що він згоден сплачувати аліменти на утримання доньки на її особисту банківську картку, оскільки має сумніви щодо використання аліментів позивачкою за цільовим призначенням.
Дослідивши матеріали справи, заяви сторін, письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено що сторони перебували з 30 листопада 2007 року у зареєстрованому шлюбі, який згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, розірвано рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 20 січня 2025 року (справа № 644/10095/24; провадження № 2/644/889/25). Зазначеним рішенням позивачці після розірвання шлюбу повернуто дошлюбне прізвище - « ОСОБА_4 ». Рішення набрало законної сили 20.02.2025.
Від шлюбних стосунків сторони мають неповнолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 09 червня 2010, видане Роганською селищною радою Харківського району Харківської області, актовий запис № 46 (а.с. 3).
В свідоцтві про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками записані: батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_5 .
Дитина проживає з позивачкою, що не оспорюється відповідачем.
Відповідно до положень ст.ст. 1-3 Конвенції ООН «Про права дитини», в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.
Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов'язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
У статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
При цьому, Сімейний кодекс України виходить з принципу рівності прав та обов'язків батьків. Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків (частина друга статті 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема статтею 180 СК України, на батьків покладено обов'язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття.
Відповідно до вимог ч.1, 2ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно зі ст. ст. 7, 155 Сімейного кодексу України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, які встановлені Конституцією України та Конвенцією про права дитини, а батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Статтею 181 СК України визначено способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину. Відповідно до вимог ч. 3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов'язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.
В даному випадку, із позовом про стягнення аліментів звернулась позивачка, саме з нею проживає неповнолітня дитина, а тому вона має право обирати спосіб стягнення аліментів. Позивачка визначила необхідність стягнення аліментів саме у частці від доходу відповідача.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до вимогст.182 СК України визначено обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. При цьому, цей розмір має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини та не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Зі змісту ст.183 СК України випливає, що за загальним правилом аліменти визначаються судом у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини. При визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальний стан сторін, стан здоров'я дітей, наявність на утриманні у платника аліментів інших неповнолітніх дітей та інших непрацездатних членів сім'ї.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст.13 ЦПК України).
Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 76 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Стосовно заперечень відповідача щодо можливого нецільового використання позивачкою стягнення аліментів на утримання дитини, суд зазначає наступне.
Статтею 186 СК України визначено, що контроль за цільовим витрачанням аліментів здійснюється органом опіки та піклування у формі інспекційних відвідувань одержувача аліментів, порядок та періодичність здійснення яких визначаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дітей. За заявою платника аліментів (крім тих, які мають заборгованість зі сплати аліментів) інспекційні відвідування одержувача аліментів здійснюються органом опіки та піклування позапланово, але не більше одного разу на три місяці. У разі нецільового витрачання аліментів платник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів або про внесення частини аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України.
При визначенні розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини, суд враховує наступні обставини, що неповнолітня дитина, як вбачається з позовної заяви та не спростовується відповідачем, проживає разом з матір'ю, відповідач працездатний, має постійний дохід, що підтверджується відповіддю № 1114080 від 12.02.2025 з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи про отримані доходи та утримані податки, отриманої на запит суду.
Основним завданням (обов'язком) суду у даній категорії справ є забезпечення і охорона прав дитини.
Враховуючи вказане вище, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог, які підлягають задоволенню в повному обсязі.
Доводи відповідача про те, що він добровільно приймає участь в утриманні дитини, не свідчать про відсутність спору між сторонами у справі щодо утримання їхньої спільної дитини. Так, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі.
При цьому, добровільні щомісячні грошові перекази не знімають з батька обов'язок по сплаті аліментів на утримання неповнолітньої дитини. Вказаний висновок узгоджується з правовою позицію Верховного Суду, викладеною у постанові від 20 лютого 2019 року у справі №761/23085/16-ц.
Доводи відповідача про те, що позивачка разом з дитиною проживають у належній йому квартирі, в той час як він орендує житло, судом не приймаються, оскільки не підтверджені належними і допустимими доказами.
Твердження відповідача щодо необхідності обмеження розміру аліментів до 10 прожиткових мінімумів на дитину є безпідставними, враховуючи те, що максимального розміру аліментів законодавством не встановлено. Відтак, відсутні підстави для встановлення обмеження щодо граничного розміру аліментів.
При цьому, відповідно до вимог ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ч.1 ст.191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову. Позовна заява подана до суду 13 січня 2025 року.
Згідно з ч.1 статті 430 Цивільного процесуального кодексу України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць. Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Відповідно до п. з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивачка звільнена від сплати судового збору за вимогу про стягнення аліментів.
Таким чином, відповідно ст. 141 ЦПК України, п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» суд покладає на відповідача судові витрати зі сплати судового збору.
Керуючись ст.ст.10,12,81,95,141,259,263-265,430 ЦПК України, суд
Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) аліменти на дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісяця, починаючи з 13 січня 2025 року та до досягнення дитиною повноліття.
Рішення суду в межах суми стягнення аліментів за один місяць підлягає негайному виконанню.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду або через Орджонікідзевський районний суд м. Харкова. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення складено 04.03.2025.
Суддя В.О. Попова