Справа № 643/8364/24
Провадження № 2-п/643/10/25
26.02.2025 м. Харків
Московський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - Замікули Б.С.,
за участю секретаря судового засідання - Кушнарьова І.Р.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - адвоката Панасенко П.П.,
відповідача (в режимі відеоконференції) - ОСОБА_2 ,
представника відповідача - адвоката Проніної В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові заяву відповідача ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення у цільній справі № 643/8364/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
15.01.2025 адвокат Проніна В.М., яка діє в інтересах відповідача ОСОБА_2 , звернулась із заявою про перегляд заочного рішення Московського районного суду м. Харкова від 25.12.2024 у справі № 643/8364/24, в обґрунтування якої зазначила, що відповідач не була повідомлена належним чином про судовий розгляд, у зв'язку з чим була позбавлена можливості надати суду докази та навести свої міркування проти позовних вимог. Також у заяві йдеться, що при розгляді справи позивач умисно не повідомив суд про наявність у подружжя спільної малолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а вказана обставина має суттєве значення для правильного вирішення справи.
Крім того, представник відповідача повідомила, що ОСОБА_2 має намір скористатись своїм правом на примирення із позивачем з метою збереження сім'ї, а також заперечувала розмір стягнутих із неї витрат на правову допомогу.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 17.01.2025 заяву про перегляд заочного рішення залишено без руху, у зв'язку із недотриманням вимог п. 3, 4 ч. 2 ст. 285 ЦПК України щодо її змісту.
Постановляючи вказану ухвалу суд зазначив, що представник відповідача не надав доказів поважності причини неявки відповідача до суду. Крім того, в заяві не обґрунтовано, як наявність спільної малолітньої дитини унеможливлює розірвання шлюбу, зважаючи на послідовну позицію позивача щодо його розірвання.
На виконання ухвали суду про залишення заяви про перегляд заочного рішення без руху представник відповідача подала до суду заяву, зміст якої зводився до необхідності збереження сім'ї, оскільки при вирішенні справи судом не було з'ясовано фактичні взаємини подружжя, дійсні причини до позову.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 23.01.2025 заяву про перегляд заочного рішення прийнято до розгляду, викликано учасників справи в судове засідання та визнано їх явку обов'язковою.
Позивач 10.02.2025 надав до суду письмові заперечення, в яких виклав обставини припинення шлюбних відносин із відповідачем та просив залишити заяву про перегляд заочного рішення суду без задоволення. Разом із запереченнями позивач надав копії документів в обґрунтування власної позиції.
В судовому засіданні, за безпосередньої участі сторін та їх представників досліджено матеріали справи, заслухано доводи заяви про перегляд заочного рішення, обставини шлюбних відносин подружжя та встановлено наступне.
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Панасенко П.П., 30.07.2024 звернувся до Московського районного суду м. Харкова з позовною заявою про розірвання шлюбу.
В обґрунтування позову зазначив, що ОСОБА_1 перебуває у шлюбі із ОСОБА_2 , який зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), актовий запис №5006. Від даного шлюбу сторони спільних неповнолітніх дітей не мають.
Посилаючись на те, що між сторонами припинились шлюбні відносини, подальше збереження шлюбу суперечитиме інтересам позивача, а примирення із відповідачем неможливе - просив розірвати шлюб із відповідачем.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 02.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Оскільки відповідач не отримала копії ухвали суду про відкриття провадження у справі разом з копією позовної заяви, а поштове відправлення не було вручене належним чином в розумінні п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 28.10.2024 здійснено перехід від розгляду справи в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін до розгляду справи у порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
В подальшому на адресу відповідача (згідно відомостей з Реєстру територіальної громади міста Харкова) двічі направлялись судові повістки про виклик до суду: на 10 год. 00 хв. 21.11.2024 та на 13 год. 00 хв. 25.12.2024.
Вказані судові повістки повернулися до суду без вручення із зазначенням у довідці про причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою».
Крім того, суд направляв відповідачу повідомлення про судове засідання у цій справі в месенджер «viber» за номером телефону НОМЕР_1 , який відповідач в подальшому підтвердила як контактний номер у заяві про ознайомлення із матеріалами справи від 05.02.2025.
Проте відповідач у судові засідання не з'явилась, причини своєї неявки не повідомила, правом на подання відзиву на позовну заяву, інших заяв та клопотань по суті спору - не скористалась.
Враховуючи належне повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання, заяву представника позивача, який не заперечував проти ухвалення заочного рішення, суд здійснив заочний розгляд справи на підставі наявних у ній даних та доказів.
Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 25.12.2024 розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 30.10.2021 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), актовий запис №5006. Крім того, вказаним рішенням суду вирішено питання про судові витрати.
В судовому засіданні сторони підтвердили, що вони дійсно перебували у зареєстрованому шлюбі.
Після початку повномасштабного вторгнення рф на територію України у лютому 2022 (точної дати сторони не вказали) подружжя з міркувань безпеки залишило м. Харків та переїхали жити до м. Старобільськ Луганської області (тимчасово окупована територія України), оскільки там проживали батьки відповідача.
В квітні 2022 (точної дати позивач не вказав), ОСОБА_1 вирішив повернутись до м. Харкова, однак його дружина відмовилась повертатись разом з ним. Вказана обставина не заперечувалась відповідачем.
В подальшому позивач прийняв рішення про розірвання шлюбу, так як сімейні відносини із відповідачем припинились, оскільки вони вже не проживали тривалий час разом, будь-яке спілкування припинилось. Крім того, позивачу випадково стало відомо про розгляд Луцьким міськрайонним судом Волинської області справи про встановлення факту народження відповідачем дитини на тимчасово окупованій території.
У зв'язку з чим позивач вирішив з'ясувати вказані обставини та йому стало відомо, що, залишаючись на тимчасово окупованій території, відповідач набула громадянство рф, уклала шлюб з іншим чоловіком та народила дитину.
На підтвердження вказаних обставин позивач надав:
- копію паспорта громадянина рф № НОМЕР_2 від 21.04.2023, виданого на ім'я « ОСОБА_4 », ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка народилась в м. Старобільськ, Луганської обл., Україна;
- копію водійського посвідчення № НОМЕР_3 від 10.05.2023, виданого «ГИБДД 8111, LUGANSKAYA NARODNAIA RESP.» на ім'я « ОСОБА_4 », ІНФОРМАЦІЯ_2
- копію свідоцтва про розірвання шлюбу № НОМЕР_4 від 29.12.2023, виданого «93600003 Территориальный отдел ЗАГС Богучаровского района управления ЗАГС Воронежской области», в якому зазначено відомості про розірвання 29.12.2023 шлюбу, укладеного між « ОСОБА_5 » ІНФОРМАЦІЯ_3 , та « ОСОБА_6 », ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка народилась в м. Старобільськ Луганської області.
- копії судових рішень у справі № 161/13056/24 про встановлення факту народження ОСОБА_2 дитини на тимчасово окупованій території України.
Оцінюючи надані копії документів (за виключенням судових рішень) суд зазначає, що не може, ані підтвердити, ані спростувати їх достовірність, оскільки наразі припинені будь-які взаємовідносини із державними та судовими органами рф.
Позивач в судовому засіданні зазначив, що на даний час між ним та відповідачем відсутнє будь-яке спілкування, категорично заперечив можливість відновлення сімейних відносин, з огляду на вищевказані обставини.
Відповідач та її представник просили задовольнити заяву про перегляд заочного рішення суду, наполягали на можливості примирення та збереження сім'ї. Відповідач надала власне бачення сімейних відносин із позивачем, зокрема, пояснила, що причиною припинення шлюбних відносин стало народження дитини, внаслідок чого позивач втратив інтерес до неї.
Як повідомила ОСОБА_2 , вона на даний час перебуває зі своєю малолітньою дитиною в м. Івано-Франківськ, однак приховала адресу свого місцезнаходження, оскільки на неодноразові запитання суду ухилилась від надання відповіді.
Водночас, з метою підтвердження дійсності своїх намірів щодо збереження сім'ї відповідач не змогла пояснити, які саме дії щодо примирення із позивачем вона вже вчинила (з урахуванням часу розгляду справи в суді) та має вчинити на майбутнє. Зазначила, що повернулась на підконтрольну територію України на початку літа 2024 (точної дати не назвала, як і доказів свого повернення), із позивачем востаннє спілкувалась по телефону декілька тижнів тому назад. Питання, які відповідач вважала за необхідне поставити позивачу в ході судового засідання, стосувались виключно достовірності документів, наданих позивачем до суду разом із запереченнями на заяву. Будь-яких інших запитань, які б стосувались сімейних відносин, відповідач не поставила позивачу.
Суд зазначає, що при вирішенні заяви про перегляд заочного рішення суд врахував доводи сторін та їхню позицію щодо можливості збереження сім'ї, у зв'язку з чим зазначає наступне.
Відповідно до ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Використання законодавцем в конструкції ст. 288 ЦПК України сполучника "і" дозволяє зробити висновок, що для скасування заочного рішення необхідно не лише встановити поважність причин неявки відповідача в судове засідання, в якому було ухвалене заочне рішення, а й те, щоб його аргументи щодо обставин справи впливали на правильне її вирішення. Лише за сукупності цих двох умов можна говорити про наявність підстав для скасування заочного рішення і призначення справи для розгляду в загальному порядку.
З матеріалів справи вбачається, що згідно відомостей про зареєстроване місце проживання на час розгляду справи ОСОБА_2 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з ч. 7 ст. 128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
На виконання вказаних вимог закону суд з метою належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи направляв судові повістки за зареєстрованим місцем проживання.
Відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
До повноважень суду не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду від 15.12.2021 у справі № 194/1422/19, від 23.09.2021 у справі № 757/56776/20-ц.
У постанові Верховного Суду від 10.05.2023 у справі № 755/17944/18 зазначено, що довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв'язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.
Крім того, як вже зазначалось, суд направляв відповідачу повідомлення про судове засідання у цій справі в месенджер «viber» за номером телефону НОМЕР_1 , який відповідач підтверджує як свій контактний номер.
Отже, суд вжив усіх необхідних заходів для належного повідомлення відповідача про дату, час та місце судового засідання у справі за її участю та в повній мірі виконав вимоги процесуального законодавства.
Відтак, доводи відповідача про те, що вона не була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи суд до уваги не приймає.
Крім того, відповідачем не надано суду доказів, які б свідчили про існування обставин, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Обґрунтовуючи необхідність перегляду заочного рішення відповідач посилається на наявність спільної малолітньої дитини, а також наполягає на своєму бажанні примиритись із позивачем.
Суд зазначає, що наведені обставини не можуть слугувати підставою для перегляду заочного рішення суду, враховуючи наступне.
Положення ст. 51 Конституції України та ч. 1 ст. 24 СК України визначають, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Вирішуючи питання про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що фундаментальною засадою шлюбу є добровільність.
Згідно з ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
При вирішенні питання про розірвання шлюбу суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя (ч. 1 ст. 112 СК України).
На переконання суду, за умови, якщо один з подружжя висловив свідоме бажання припинити шлюбні відносини - такий шлюб підлягає розірванню. Всі інші питання майнового та немайнового характеру, пов'язані із перебуванням у шлюбі, можуть бути вирішені окремо.
Як встановлено судом, позивач не має наміру перебувати у шлюбі із відповідачем, у зв'язку з чим послідовно та категорично наполягав на його розірванні. Тому суд дійшов висновку, що подальше збереження шлюбу суперечить інтересам позивача. Наведене не було спростоване відповідачем.
До того ж відповідач не змогла підтвердити щиріть та дійсність своїх намірів щодо збереження сім'ї, оскільки приховує своє місце перебування, не вчинила дій з метою особистої зустрічі із позивачем з метою відновлення взаємовідносин. Поведінка відповідача свідчить про її намагання домогтися скасування заочного рішення суду та досягнення інших цілей, а не збереження сім'ї.
Оскільки заочне рішення може бути скасовано лише за наявності одночасно двох умов (поважної неявки у судове засідання відповідача та істотність доказів для правильного вирішення справи), суд не встановив підстав для скасування заочного рішення. Доводи заяви не спростовують висновків суду, викладених в заочному рішенні.
Керуючись ст. 287, 260, 261 ЦПК суд
Заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Московського районного суду м. Харкова від 25.12.2024 у справі № 643/8364/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - залишити без задоволення.
Роз'яснити заявнику, що у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Повний текст рішення складено та підписано 03.03.2025.
Суддя Б.С. Замікула