Єдиний унікальний № 372/4882/24
Номер провадження № 2/371/169/25
"04" березня 2025 р. м. Миронівка
Миронівський районний суд Київської області в складі :
головуючого судді Геліч Т.В.
за участі секретаря судових засідань Семерей Л.М.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дітей.
Короткий зміст позовних вимог.
ОСОБА_1 (далі -позивач) звернулася до Миронівського районного суду Київської області із позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач), про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дітей.
В обґрунтування позовних вимог позивакач зазначила, що з 21.11.2008 перебуває в зареєстрованому шлюбі із відповідачем. Від шлюбу мають спільних дітей - неповнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; малолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , малолітнього сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , малолітнью доньку - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Позивачка просить шлюб розірвати, та стягувати аліменти на утримання дітей, посилаючись на те, що спільне життя з відповідачем не склалося через різні погляди на життя. Вважає, що подальшого сенсу підтримувати сімейні відносини немає, оскільки їх сумісне проживання та ведення господарства припинено вже більше одного року, на примирення не погоджується.
Процесуальні дії у цивільній справі.
Ухвалою судді Миронівського районного суду Київської області від 17.10.2024, відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідачу було роз'яснено його право надіслати суду відзив на позовну заяву та усі письмові та електронні докази, що підтверджують заперечення проти позову, та заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії ухвали про відкриття провадження у справі.
Представником позивача 06.09.2024, при подачі позовної заяви, було подано клопотання про розгляд справи без участі позивача, позовні вимоги, заявлені позивачкою, підтримує, просить їх задоволити.
Відповідачу було надіслано судову повістку та позовну заяву з додатком за місцем його реєстрації, проте, конверт з поштовим вкладенням повернуто до Миронівського районного суду Київської області, та у довідці «Укрпошти» зазначено, що причиною повернення є відсутність адресата за вказаною адресою.
Відповідачу було здійснено виклик до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. З опублікуванням оголошення про виклик, відповідач вважається повідомленим належно про дату, час і місце розгляду справи.
Заяв із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження не надходило.
Враховуючи, що сторони у справі в судове засідання не з'явились, відповідно до ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
На підставі ч.ч.4,5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Встановлені судом фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.
Дослідивши письмові докази по справі, надавши їм оцінку в сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено, що сторони з 21.11.2008 року перебувають у зареєстрованому шлюбу, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 21.11.2008 Відділом реєстрації актів цивільного стану Миронівського районного управління юстиції Київської області, актовий запис № 132 (а.с.16).
Від шлюбу сторони мають спільних дітей - неповнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 , виданим 14.07.2009 Виконавчим комітетом Яхнівської сільської ради Миронівського району Київській області, актовий запис № 4; (а.с.17), малолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_3 , виданим 06.04.2011 Виконавчим комітетом Яхнівської сільської ради Миронівського району Київській області, актовий запис № 2; (а.с.18), малолітнього сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_4 , виданим 26.12.2012 Виконавчим комітетом Яхнівської сільської ради Миронівського району Київській області, актовий запис № 11; (а.с.19), малолітнью доньку - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_5 , виданим 21.08.2019 Миронівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, актовий запис № 147; (а.с. 20).
Позивачка на примирення не згодна, має стійке волевиявлення, спрямоване на припинення сімейних відносин та розірвання шлюбу.
Причиною розладу в сім'ї стало те, що сторони мають різні погляди на життя, відсутнє взаєморозуміння. Позивачка вважає, що подальшого сенсу підтримувати сімейні відносини немає, оскільки ведення спільного господарства та шлюбні стосунки фактично припинено.
Судом встановлено, що розлад в сім'ї позивача носить не тимчасовий, а тривалий характер.
Подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу неможливе і суперечить інтересам сторін, оскільки відносини, які склалися між подружжям суперечать інтересам позивача.
Встановленим судом фактам відповідають сімейні правовідносини, які регулюються Конституцією України та Сімейним кодексом України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 Конвенції", і є частиною національного законодавства України.
Згідно із ст. 51 Конституції України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Статтею 5 Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.
Згідно ч. 1 ст. 24 Сімейного кодексу України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 56 СК України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до збереження шлюбних відносин є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 105 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Згідно з ч. 3 ст. 115 Сімейного кодексу України - документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Оскільки у суду склалася достатня переконаність у тому, що подальше спільне життя подружжя неможливе, що позивач, який наполягає на розлученні, має стійке волевиявлення до розірвання шлюбу, а також, що збереження шлюбу та подальше спільне проживання подружжя суперечить інтересам позивача, що мають істотне значення, то суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.
Статтею 113 Сімейного кодексу України передбачено, що особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Статтею 5 Сімейного кодексу України визначено, що держава охороняє сім'ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім'ї. Моральне виховання та матеріальне утримання дітей є одним із найголовніших та найважливіших обов'язків батьків, що випливає з установлених моральних принципів суспільства й чинного законодавства. Це, зокрема, виявляється в забезпеченні неповнолітньої дитини мінімально необхідними благами, що потрібні для її життя та виховання.
Цей обов'язок закріплений ст. 51, 52 Конституції України та ст.180-201 Сімейного кодексу України.
На підставі положень ст.180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідач у добровільному порядку матеріальної допомоги на утримання дітей не надає, не приймає будь-якої участі у їх вихованні.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому випадку, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Відповідно до п. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини ООН від 20.11.1989р. (далі - Конвенція), яку було ратифіковано Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27.02.1991р. та яка набула чинності для України 27.09.1991р., в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Згідно зі ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За ч. 1, 2 ст. 181 СК України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину, визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
08.07.2017 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту прав дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів від 17.05.2017 року № 2037 - VII, відповідно до якого внесено зміни до ст. 182 СК України, а саме: при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України, при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК. При цьому, необхідно мати на увазі, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення. Що ж до максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, то відповідно до ч. 3 ст. 70 Закону України від 21 квітня 1999 р. № 606-XIV «Про виконавче провадження», він не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати цієї особи.
Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову (ст. 191 СК України).
Днем звернення позивачки до суду є 06.09.2024, оскільки саме цим днем датована позовна заява та подана до суду.
Згідно ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Так, згідно з положеннями ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», прожитковий мінімум на дітей віком до 6 років - 2563 гривні; дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень.
Зміст позовних вимог та доводи позивачки у своєму позові свідчать про те, що їхні доньки та сини перебувають винятково на її утриманні, тоді, як на теперішній час, відповідач матеріального утримання на дітей не надає.
При визначенні розміру аліментів суд, відповідно до ст. 182 Сімейного кодексу України, враховує відсутність даних про розмір доходів сторін, потреби дитини щодо належного утримання.
Згідно з ч. 5 ст. 183 СК України, той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття (ч. 2 ст. 183 СК України).
Якщо, після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття (ч. 3 ст. 183 СК України).
При визначенні розміру аліментів, суд, відповідно до ст. 182 Сімейного кодексу України, враховує потреби дитини щодо належного утримання, рівень доходів сторін, наявність у сторін дітей від інших шлюбів, стан здоров'я дітей, відповідача, знаходження позивача та відповідача у відпустках по догляду за дітьми, обставину добровільного надання коштів на дітей відповідачем.
Згідно з вимогами ч. 4 ст. 84 Сімейного кодексу України, право на утримання дружини, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Отже, сімейним законодавством передбачено право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком дітей незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Подання до суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов'язковим, оскільки право на аліменти належить дружині-матері незалежно від цієї обставини.
Враховуючи, що обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька, інтереси дитини при визначенні розміру аліментів, виходячи з принципів розумності та справедливості, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити та стягувати з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання дітей: неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; малолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , малолітнього сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , малолітньої доньки - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Щодо стягнення судових витрат
Відповідно до приписів ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат пов'язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати, пов'язані з витребуванням доказів та пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до квитанції № 21 від 05.09.2024 позивачем, при зверненні з даною позовною заявою, сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн. (а.с. 1).
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачки в рахунок відшкодування документально підтверджених витрат по сплаті судового збору 1211,20 грн.
На підставі ст.ст. 24, 56, 105, 112, 115 СК України, керуючись ст.ст. 12, 13, 76 - 81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263 - 265, 274, 279, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 , зареєстрований 21.11.2008 Відділом реєстрації актів цивільного стану Миронівського районного управління юстиції Київської області, за актовим записом № 132.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей: доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , доньки - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі 1/2 частки заробітку (доходу) батька, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову до суду - 06.09.2024 та до досягнення старшою дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати (судовий збір) у сумі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення згідно з п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України підлягає обов'язковому негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з його дня проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Інформація про сторони:
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ).
Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_7 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 ).
Повне судове рішення складене та підписане без його проголошення 04.03.2025.
Суддя Тетяна ГЕЛІЧ