Справа № 201/2483/25
Провадження № 1-кс/201/971/2025
03 березня 2025 року м. Дніпро
Слідчий суддя Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши в залі Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська клопотання заступника керівника Старобільської окружної прокуратури Луганської області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024132580000062 від 02.04.2024, про здійснення спеціального досудового розслідування відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Старобільська Луганської області, громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 111-1 КК України,
У судовому засіданні приймали участь:
прокурор ОСОБА_3 (у режимі відеоконференції),
захисник ОСОБА_5 (у режимі відеоконференції),
До суду надійшло клопотання прокурора про здійснення спеціального досудового розслідування кримінального провадження за №42024132580000062 від 02.04.2024 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 111-1 КК України.
В обґрунтування поданого клопотання прокурор вказує, що у провадженні слідчого відділу 3 управління (з дислокацією у м. Сіверськодонецьк Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях знаходиться кримінальне провадження за № 42024132580000062 від 02.04.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 111-1 КК України.
Так, приблизно в березні 2022 року (більш точний час встановити з об'єктивних причин не виявилось можливим) на тимчасово окупованій території Старобільського району Луганської області представниками окупаційної адміністрації так званої «лнр», підконтрольними державі-агресору рф, на основі будівлі, приміщень та матеріальних цінностей Старобільського ліцею № 4 Старобільської міської ради Луганської області, створено та розпочато діяльність так званої «державної загальноосвітньої установи луганської народної республіки «Старобільської середньої школи № 4» (далі - т.зв. «ДЗУ лнр «Старобільська СШ №4»»), яка розташована за адресою: Луганська область, Старобільський район, м. Старобільськ, квартал Європейський, 53А.
05 жовтня 2023 року (більш точний час встановити з об'єктивних причин не виявилось можливим), ОСОБА_4 , будучи громадянкою України, усвідомлюючи здійснення відкритої російської агресії, яка розпочалась приблизно о 04 годині ранку 24.02.2022 повномасштабним російським військовим вторгненням на територію України, метою якого є повалення конституційного ладу, територіальної цілісності та захоплення території України, знаходячись на тимчасово окупованій території міста Старобільська Луганської області, переслідуючи особисті інтереси, маючи умисел на впровадження стандартів освіти держави-агресора у закладах освіти, вступила в злочинну змову з представниками так званої «лнр», які підконтрольні державі-агресору - рф, в порушення вимог Конституції та законів України добровільно зайняла посаду т.зв. «директора ДЗУ лнр «Старобільська СШ № 4»», що діє в системі незаконних закладів освіти.
Продовжуючи виконувати свій злочинний умисел, ОСОБА_4 діючи з особистих та ідеологічних мотивів, реалізувала в навчальному закладі вимоги «наказу про організований початок 2022-2023 учбового року в загальноосвітніх організаціях луганської народної республіки» від 22.08.2022, затвердженого так званим «міністром освіти та науки луганської народної республіки».
Також, з метою впровадження російської мови та російської освітньої програми в навчальний процес, 05 жовтня 2023 року ОСОБА_4 , як т.зв. «директор ДЗУ лнр «Старобільська СШ № 4»» затвердила «План роботи на 2023-2024 учбовий рік», розроблений відповідно до федерального державного освітнього стандарту основної загальної освіти, федеральної основної загальноосвітньої програми основної загальної освіти. Яким передбачено:запровадження проведення раз на тиждень в кожному класі зайняття на т.зв. тему «розмови про важливе» («разговоры о важном» - мовою оригіналу), на якому впроваджується вивчення символіки, історії, законодавства рф, а також здійснюється прославляння осіб, які беруть участь в бойових діях на боці рф.
Тим самим, ОСОБА_4 , використовуючи отримані повноваження спланувала та організувала освітній процес в очолюваній нею закладі т.зв. «ДЗУ лнр «Старобільська СШ № 4»» у відповідності до вимог законодавства про освіту країни-агресора, а саме т.зв. «закону лнр «Про освіту»» («Об образовании» - мовою оригіналу) № 128-ІІ від 30.09.2016 та федерального закону рф «Про освіту в російській федерації» («Об образовании в российской федерации» - мовою оригіналу) № 273-ФЗ від 29.12.2012.
Згідно з положеннями ст. 2 Закону України «Про освіту» законодавство України про освіту ґрунтується на Конституції України, законах України, інших актах законодавства у сфері освіти і науки та міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку. Засадами державної політики у сфері освіти та принципами освітньої діяльності є: верховенство права; нерозривний зв'язок із світовою та національною історією, культурою, національними традиціями; гуманізм; демократизм; єдність навчання, виховання та розвитку; виховання патріотизму, поваги до культурних цінностей Українського народу, його історико-культурного надбання і традицій; формування усвідомленої потреби в дотриманні Конституції та законів України, нетерпимості до їх порушення; формування поваги до прав і свобод людини, нетерпимості до приниження її честі та гідності, фізичного або психологічного насильства, а також до дискримінації за будь-якими ознаками; формування громадянської культури та культури демократії (ст. 6 Закону).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 7 Закону України «Про освіту» мовою освітнього процесу в закладах освіти є державна мова. Держава гарантує кожному громадянинові України право на здобуття формальної освіти на всіх рівнях (дошкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої), а також позашкільної та післядипломної освіти державною мовою в державних і комунальних закладах освіти.
Частиною 2 статті 7 Закону України «Про освіту» передбачено, що заклади освіти забезпечують обов'язкове вивчення державної мови.
Згідно зі статтею 5 Закону України «Про освіту» освіта є державним пріоритетом, що забезпечує інноваційний, соціально-економічний і культурний розвиток суспільства.
Статтею 1 Закону України «Про повну загальну середню освіту» визначено, що державні стандарти повної загальної середньої освіти - документи, що визначають загальні обсяги навчального навантаження здобувачів початкової, базової середньої, профільної середньої освіти, вимоги до їх компетентностей і до згрупованих за відповідними освітніми галузями обов'язкових результатів навчання, яких вони мають досягти на відповідному рівні повної загальної середньої освіти.
Державним стандартом початкової освіти, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України 21 лютого 2018 року № 87 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 липня 2019 року № 688) передбачено, що метою початкової освіти є всебічний розвиток дитини, її талантів, здібностей, компетентностей та наскрізних умінь. До ключових компетентностей, серед іншого належать: вільне володіння державною мовою, спроможність діяти як відповідальний громадянин та брати повноцінну участь у громадському та суспільному житті, спираючись на критичне оцінювання основних подій національної, європейської та світової історії, а також повагу до прав людини та верховенства права, цінування культурного розмаїття різних народів та ідентифікацію себе як громадянина України.
Також, Державним стандартом базової середньої освіти, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 року № 898, визначено, що метою базової середньої освіти є розвиток природних здібностей, інтересів, обдарувань учнів, формування компетентностей, необхідних для їх соціалізації та громадянської активності, виховання відповідального, шанобливого ставлення до родини, суспільства, навколишнього природного середовища, національних та культурних цінностей українського народу. Реалізація мети базової середньої освіти ґрунтується на таких ціннісних орієнтирах, як формування в учнів активної громадянської позиції, патріотизму, поваги до культурних цінностей українського народу, його історико-культурного надбання і традицій, державної мови, плекання в учнів любові до рідного краю.
Частинами третьою та четвертою пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про хабарництво» від 26.04.2002 № 5 передбачено, що організаційно-розпорядчі обов'язки - це обов'язки по здійсненню керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності.
Такі функції виконують, зокрема, керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних, колективних чи приватних підприємств, установ і організацій, їх заступники, керівники структурних підрозділів, їх заступники, особи, які керують ділянками робіт.
Адміністративно-господарські обов'язки - це обов'язки по управлінню або розпорядженню державним, колективним чи приватним майном.
Відповідно до «закону про освіту» від 30.09.2016 так званої «луганської народної республіки», в якому відповідно до ст. 2 зазначеного «закону» визначено, загальні поняття, які використовуються у «законі», а саме:
- пунктом 21 частини 1 статті 2 визначено, що організації, які здійснюють освітню діяльність - це освітні організації (установи), а також організації, які здійснюють навчання;
- пунктом 24 частини 1 статті 2 визначено, що педагогічний працівник - це фізична особа, яка перебуває у трудових, службових відносинах з організацією, яка здійснює освітню діяльність, та виконує обов'язки щодо навчання, виховання учнів та/або організації освітньої діяльності.
Положеннями статті 24 «закону про освіту лнр» встановлено, що управління освітньою організацією (установою) здійснюється відповідно до чинного законодавства луганської народної республіки з урахуванням особливостей, встановлених цим законом. Одноосібним виконавчим органом освітньої організації (установи) є керівник освітньої організації (установи) (ректор, директор, завідувач, начальник або інший керівник), який здійснює поточне керівництво діяльністю освітньої організації (установи).
Відповідно до статті 49 цього «закону» встановлено правовий статус керівника освітньої організації (установи), згідно з якою «керівник освітньої організації (установи) відповідно до чинного законодавства луганської народної республіки та статуту освітньої організації (установи) у державних освітніх організаціях дошкільної освіти, середньої загальної освіти, додаткової освіти призначається виконавчим органом державної влади луганської народної республіки, до ведення якого освітня організація (установа) належить у порядку, встановленому чинним законодавством луганської народної республіки. Права та обов'язки керівника освітньої організації (установи), його компетенція в галузі управління освітньою організацією (установою) визначаються відповідно до чинного законодавства луганської народної республіки та статуту освітньої організації (установи). Керівник освітньої організації (установи) несе відповідальність за керівництво освітньою, науковою, виховною роботою та організаційно-господарською діяльністю освітньої організації (установи)».
Статтею 9 «закону про освіту лнр» передбачено, що державні освітні стандарти та державні вимоги забезпечують: єдність освітнього простору луганської народної республіки; наступність основних освітніх програм; варіативність змісту освітніх програм відповідного рівня освіти, можливість формування освітніх програм різних рівнів складності та спрямованості з урахуванням освітніх потреб та здібностей учнів; державні гарантії рівня та якості освіти на основі єдності обов'язкових вимог до умов реалізації основних освітніх програм та результатів їх освоєння. Державні освітні стандарти, крім державного освітнього стандарту дошкільної освіти, є основою об'єктивної оцінки відповідності встановленим вимогам освітньої діяльності та підготовки учнів, освоїли освітні програми відповідного рівня та відповідної спрямованості, незалежно від форми здобуття освіти та форми навчання. Державні освітні стандарти загальної освіти розробляються за рівнями освіти. Порядок розробки та затвердження державних освітніх стандартів та внесення до їх змін встановлюється Радою Міністрів луганської народної республіки.
Відповідно до «закону про освіту в рф» від 29.12.2012, в якому відповідно до ст. 2 зазначеного «закону» визначено, загальні поняття, які використовуються у «законі», а саме:
- пунктом 21 частини 1 статті 2 визначено, що організації, які здійснюють освітню діяльність - це освітні організації (установи), а також організації, які здійснюють навчання;
- пунктом 21 частини 1 статті 2 визначено, що педагогічний працівник - це фізична особа, яка перебуває у трудових, службових відносинах з організацією, яка здійснює освітню діяльність, та виконує обов'язки щодо навчання, виховання учнів та/або організації освітньої діяльності.
Частиною 2 статті 14 «закону про освіту в рф» від 29.12.2012 передбачено, що в освітніх організаціях освітня діяльність здійснюється державною мовою російської федерації, якщо цією статтею не встановлено інше. Викладання та вивчення державної мови російської федерації в рамках освітніх програм, що мають державну акредитацію, здійснюються відповідно до федеральних державних освітніх стандартів, освітніх стандартів.
Відповідно до статті 41 цього «закону» встановлено правовий статус керівника освітньої організації (установи), згідно з якою «керівник освітньої організації (установи) відповідно до чинного законодавства російської федерації та статутом освітньої організації обирається загальними зборами, конференцією працівників (загальним зборами, конференцією працівників та учнів) освітньої організації з наступним затвердженням засновником освітньої організації; призначається засновником освітньої організації. Посадові обов'язки керівника державної або муніципальної освітньої організації, філії державної або муніципальної освітньої організації, за винятком філії, в якій організується провадження освітньої діяльності виключно у формі практичної підготовки учнів, не можуть виконуватися за сумісництвом. Права та обов'язки керівника освітньої організації, його компетенція в галузі управління освітньою організацією визначаються відповідно до законодавства про освіту та статутом освітньої організації. Керівник освітньої організації відповідає за керівництво освітньою, науковою, виховною роботою та організаційно-господарською діяльністю освітньої організації, а також за реалізацію програми розвитку освітньої організації.
Окрім того, положеннями статті 11 «закону про освіту в рф» від 29.12.2012 передбачено, що федеральні державні освітні стандарти та федеральні державні вимоги забезпечують: єдність освітнього простору російської федерації; отримання основних освітніх програм; можливість формування основних професійних освітніх програм різних рівнів складності, профілів та спрямованості з урахуванням освітніх потреб та здібностей учнів, а також потреб суспільства та держави у кваліфікованих кадрах; державні гарантії рівня та якості освіти на основі єдності обов'язкових вимог до умов реалізації основних освітніх програм та результатів їх освоєння. Федеральні державні освітні стандарти загальної освіти розробляються за рівнем освіти. Федеральні державні освітні стандарти дошкільної, початкової загальної та основної загальної освіти забезпечують можливість здобуття освіти рідними мовами з числа мов народів російської федерації, вивчення державних мов республік російської федерації, рідних мов з числа мов народів російської федерації, у тому числі російської мови як рідної мови. Федеральні державні освітні стандарти включають вимоги до: структури основних освітніх програм (у тому числі співвідношенню обов'язкової частини основної освітньої програми та частини, що формується учасниками освітніх відносин) та їх обсягу; умов реалізації основних освітніх програм, у тому числі кадрових, фінансових, матеріально-технічних умов; результатів освоєння основних освітніх програм.
Тим самим, ОСОБА_4 з 05 жовтня 2023 року (більш точно в ході досудового розслідування не встановлено), реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на впровадження стандартів освіти держави-агресора у закладах освіти, добровільно погодилась на співпрацю з окупаційною владою російської федерації та добровільно обійняла посаду т.зв. «директора ДЗУ лнр «Старобільська СШ № 4»», яка розташована на тимчасово окупованій території, де з метою підтримки дій окупаційної влади російської федерації, використовуючи отримані повноваження, повністю виключила з освітнього процесу обов'язкові вимоги до процесу навчання, визначених державними стандартами та освітніми програмами загальної освіти України, спланувала та організувала освітній процес в очолюваній нею т.зв. «ДЗУ лнр «Старобільська СШ № 4» у відповідності до вимог законодавства про освіту країни-агресора, тим самим здійснила впровадження стандартів освіти держави-агресора.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у здійсненні громадянином України дій, спрямованих на впровадження стандартів освіти держави-агресора у закладах освіти, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 111-1 КК України.
Підозра ОСОБА_4 у даному кримінальному провадженні обґрунтовується зібраними доказами: протоколами допиту свідків, протоколами оглядів (Берклійський Протокол).
В ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_4 перебуває на тимчасово окупованій території України, а саме в Старобільському районі Луганської області, що підтверджується протоколами допиту свідків та протоколом огляду інтернет-сторінки.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі - Закон) тимчасово окупована російською федерацією територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Тимчасова окупація російською федерацією територій України, визначених частиною першою статті 3 цього Закону, незалежно від її тривалості, є незаконною і не створює для Російської Федерації жодних територіальних прав.
Пунктом 7 частини 1 статті 1-1 Закону визначено поняття «тимчасово окупована російською федерацією територія України» та встановлено, що це частини території України, в межах яких збройні формування російської федерації та окупаційна адміністрація російської федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування російської федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації російської федерації.
Статтею 3 Закону встановлено перелік територій, які вважаються «тимчасово окупованою територією». Такою територією визначається:
1) сухопутна територія тимчасово окупованих російською федерацією територій України, водні об'єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях;
2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, внутрішні морські води, прилеглі до сухопутної території інших тимчасово окупованих російською федерацією територій України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України;
3) інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію указом Президента України.
Аналіз вказаних положень Закону свідчить, що існує декілька підстав та способів віднесення певних територій держави до категорії тимчасово окупованих.
Так, виходячи з положень п. 1 ч. 1 ст. 3 та п. 7 ч. 1 ст. 1-1 Закону, будь-яка частина території України набуває статусу тимчасово окупованої території за наявності у неї певних ознак, визначених Законом, і при цьому у даному випадку Закон не вимагає проходження будь-яких додаткових процедур або прийняття додаткових нормативно-правових актів для встановлення факту окупації.
У цьому випадку, достатньо довести, що окремо визначена території відповідає одному з критеріїв встановлених п. 1 ч. 1 ст. 3 та п. 7 ч. 1 ст. 1-1 Закону, а саме:
1. Частина території України, в межах якої збройні формування російської федерації та окупаційна адміністрація російської федерації встановили та здійснюють фактичний контроль;
2. Частина території України в межах якої збройні формування російської федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації російської федерації.
В ході досудового розслідування встановлено, що відповідно до статей 1-3, 6 Конституції України - Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава; Суверенітет України поширюється на всю її територію; Україна є унітарною державою; Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною; Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність; Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову; Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Згідно зі статтями 17, 19, 65, 68 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу; на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом; на території України не допускається розташування іноземних військових баз; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України; кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей; незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», від 12.05.2015 за № 389-VIII, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.
Частиною 3 статті 4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», від 12.05.2015 за № 389-VIII, військові адміністрації населених пунктів утворюються в одному чи декількох населених пунктах (селах, селищах, містах), в яких сільські, селищні, міські ради та/або їхні виконавчі органи не здійснюють покладені на них Конституцією та законами України повноваження, у тому числі внаслідок фактичного саморозпуску або самоусунення від виконання своїх повноважень, або їх фактичного невиконання, або припинення їх повноважень згідно із законом.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 24.02.2022 російською федерацію здійснено повномасштабне військове вторгнення на територію України, у зв'язку із чим розпочато ведення агресивної війни проти України та захоплення її території.
Згідно з Резолюцію Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй «Агресія проти України» A/RES/ES-11/1 від 2 березня 2022 року, визнається, що Росія вчинила агресію проти України, порушивши базові норми ООН.
Проміжним рішенням Міжнародного суду Організації Об'єднаних Націй від 16 березня 2022 року, констатовано факт вторгнення росії на територію України.
Крім того, преамбулою Закону встановлено, що збройна агресія російської федерації розпочалася з неоголошених і прихованих вторгнень на територію України підрозділів збройних сил та інших силових відомств російської федерації, а також шляхом організації та підтримки терористичної діяльності, а 24 лютого 2022 року переросла в повномасштабне збройне вторгнення на суверенну територію України.
російська федерація чинить злочин агресії проти України та здійснює тимчасову окупацію частини її території за допомогою збройних формувань російської федерації, що складаються з регулярних з'єднань і підрозділів, підпорядкованих Міністерству оборони російської федерації, підрозділів та спеціальних формувань, підпорядкованих іншим силовим відомствам Російської Федерації, їхніх радників, інструкторів та іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих російською федерацією, а також за допомогою окупаційної адміністрації російської федерації, яку складають її державні органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, та підконтрольні російській федерації самопроголошені органи, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України.
24.02.2022 російською федерацію здійснено повномасштабне військове вторгнення на територію України, у зв'язку із чим розпочато ведення агресивної війни проти України та захоплення її території.
Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 13.09.2022 № 206 внесені зміни до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року № 75 та викладено нову редакцію переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні). Згідно зазначеного переліку Старобільська міська територіальна громада Старобільського району Луганській області, перебуває під тимчасовою окупацією та оточенні (блокуванні) з боку російської федерації та незаконного збройного формування, так званої «луганської народної республіки».
Також новим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, до яких також віднесено Старобільську міську територіальну громаду Старобільського району Луганської області.
На окупованій території Старобільської міської територіальної громади Луганської області незаконними збройними формуваннями так званої «луганської народної республіки», підконтрольними державі-агресору російській федерації, організовано та розпочато діяльність незаконних органів влади, зокрема «наказом голови так званої «луганської народної республіки» від 03.03.2022 № УГ-125/22», створено «адміністрацію Старобільського району луганської народної республіки», а також призначено «виконувача обов'язків голови адміністрації».
Таким чином, в розумінні п. 6 ч. 1 ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на тимчасово окупованій території м. Старобільськ Старобільського району Луганської області державою-агресором створено окупаційну адміністрацію російської федерації, тобто сукупність державних органів і структур російської федерації, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних російській федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України, в тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб'єктів адміністративних послуг.
Відповідно до ст. 6 «конституції луганської народної республіки»: «державна влада в «луганській народній республіці» здійснюється на основі розподілу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади самостійні. Державну владу в луганській народній республіці здійснюють голова луганської народної республіки, народна рада луганської народної республіки - парламент луганської народної республіки, рада міністрів луганської народної республіки - уряд луганської народної республіки».
У пункті 1 до «указу голови луганської народної республіки від 15.08.2019 № УГ-552/19 (зі змінами) «Про керівництво діяльністю виконавчих органів влади луганської народної республіки» визначено: встановити, що голова луганської народної республіки здійснює керівництво діяльністю наступних виконавчих органів державної влади луганської народної республіки (зокрема): адміністрацією Старобільського району луганської народної республіки».
Таким чином, зібраними в ході досудового розслідування доказами доведено, що ОСОБА_4 перебуває в Старобільській міській територіальній громаді Старобільського району Луганської області, яка відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 3 та п. 7 ч. 1 ст. 1-1 Закону вважається тимчасово окупованою територією України.
23 липня 2024 року в газеті «Урядовий кур'єр» № 167 (7827), яка являється засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, опубліковано оголошення із повісткою про виклик ОСОБА_4 до СВ 3 управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях (фактична адреса на період військового стану зазначена у повістці) о 12 годині 00 хвилин 21, 22, 23 серпня 2024 року, для вручення їй письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, допиту як підозрюваної, а також проведення інших слідчих та процесуальних дій. Крім того, вказана повістка розміщена на веб-сайті Офісу Генерального прокурора у рубриці «Повістки про виклик та відомості про здійснення спеціального досудового розслідування».
Разом з тим, на вказані дати та час ОСОБА_4 не прибула, будь-які документи, які підтверджують поважність причин не прибуття не надала.
У зв'язку з викладеним 27.08.2024, з дотриманням вимог ст. ст. 111, 135, 278 КПК України, повідомлено ОСОБА_4 про підозру у відповідності та у спосіб, передбачений діючим кримінальним процесуальним законодавством України та опубліковано повідомлення про підозру на веб-сайті Офісу Генерального прокурора від та в газеті «Урядовий кур'єр» № 173 (7833), від 27.08.2024, яка є засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а також повістки про її виклик до органу досудового розслідування на 02.09.2024, 03.09.2024, 04.09.2024 о 13:00 для допиту в якості підозрюваної.
Разом з тим, на вказані дати та час ОСОБА_4 не прибула, будь-які документи, які підтверджують поважність причин не прибуття не надала.
У зв'язку з викладеним, 14.08.2024 прокурором у кримінальному провадженні, у зв'язку з переховуванням від органів досудового розслідування, з метою ухилення від кримінальної відповідальності, підозрювану ОСОБА_4 оголошено в розшук, здійснення якого в подальшому доручено оперативному підрозділу Старобільського РВ 3 управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях.
Таким чином, прокурор вказує, що наявні достатні підстави для проведення у кримінальному провадженні № 42024132580000062 від 02.04.2024 стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 111-1 КК України спеціального досудового розслідування.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив його задовольнити з підстав, наведених у ньому.
Захисник у судовому засіданні заперечував проти задоволення поданого клопотання.
Заслухавши доводи прокурора та захисника, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про таке.
Так, в судовому засіданні встановлено, що у провадженні слідчого відділу 3 управління (з дислокацією у м. Сіверськодонецьк Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях знаходиться кримінальне провадження за № 42024132580000062 від 02.04.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 111-1 КК України.
23 липня 2024 року в газеті «Урядовий кур'єр» № 167 (7827), яка являється засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, опубліковано оголошення із повісткою про виклик ОСОБА_4 до СВ 3 управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях (фактична адреса на період військового стану зазначена у повістці) о 12 годині 00 хвилин 21, 22, 23 серпня 2024 року, для вручення їй письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, допиту як підозрюваної, а також проведення інших слідчих та процесуальних дій. Крім того, вказана повістка розміщена на веб-сайті Офісу Генерального прокурора у рубриці «Повістки про виклик та відомості про здійснення спеціального досудового розслідування».
Разом з тим, на вказані дати та час ОСОБА_4 не прибула, будь-які документи, які підтверджують поважність причин не прибуття не надала.
27.08.2024, з дотриманням вимог ст. ст. 111, 135, 278 КПК України, повідомлено ОСОБА_4 про підозру у відповідності та у спосіб, передбачений діючим кримінальним процесуальним законодавством України та опубліковано повідомлення про підозру на веб-сайті Офісу Генерального прокурора від та в газеті «Урядовий кур'єр» № 173 (7833), від 27.08.2024, яка є засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а також повістки про її виклик до органу досудового розслідування на 02.09.2024, 03.09.2024, 04.09.2024 о 13:00 для допиту в якості підозрюваної.
Разом з тим, на вказані дати та час ОСОБА_4 не прибула, будь-які документи, які підтверджують поважність причин не прибуття не надала.
Слід зазначити, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України необхідно взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 Рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої термін обґрунтована підозра означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990, п.32, Series A, N 182).
При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Такий висновок узгоджується з правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського Суду з прав людини, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994, в яких суд зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.
Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Водночас, слідчому судді під час вирішення питання про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування не надається весь обсяг доказів, зібраних під час досудового розслідування та дані щодо джерел їх отримання. Такі матеріали мають надаватися суду при судовому провадженні відповідного кримінального провадження та саме на цій стадії, передбачено здійснення оцінки доказів з точки зору належності, допустимості, достовірності та сукупності доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).
При цьому, на стадії досудового розслідування кримінального провадження, слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою.
Так, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів лише щодо пред'явленої підозри з точки зору їх достатності та взаємозв'язку, не вирішуючи наперед питання про винуватість підозрюваного у вчиненні інкримінованому йому злочину, правильність кваліфікації його дій, допустимість доказів щодо встановлення винуватості підозрюваного, вважає, що зміст клопотання та долучених до нього матеріалів кримінального провадження можуть свідчити про існування фактів і інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача у тому, що підозрювана могла вчинити інкриміноване їй правопорушення.
Відповідно до матеріалів клопотання, з дотриманням вимог ст. ст. 276, 277, 278 КПК України, ОСОБА_4 повідомлено про підозру у відповідності та у спосіб, передбачений чинним кримінальним процесуальним законодавством України.
При цьому, відповідно матеріалів клопотання підозрювана постійно перебуває на тимчасово окупованій території України і встановити її точне місце перебування не видається за можливе. Доказами перебування підозрюваної на тимчасово окупованій території України підтверджено зібраними матеріалами досудового розслідування.
14.08.2024 прокурором у кримінальному провадженні, у зв'язку з переховуванням від органів досудового розслідування, з метою ухилення від кримінальної відповідальності, підозрювану ОСОБА_4 оголошено в розшук.
Водночас, чинне процесуальне законодавство не визначає, якими саме доказами має бути доведено, що особа перебуває у будь-якому із видів розшуку, однак регламентує, що про оголошення розшуку (державного та міжнародного) органом досудового розслідування має бути винесена відповідна постанова (ч. 2 ст. 281 КПК України), що в даному випадку і було здійснено органом досудового розслідування шляхом винесення постанов про оголошення підозрюваного в розшуки.
Згідно з ч. 5 ст. 139 КПК України ухилення від явки на виклик слідчого, прокурора чи судовий виклик слідчого судді, суду (неприбуття на виклик без поважної причини більш як два рази) підозрюваним, обвинуваченим, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, є підставою для здійснення спеціального досудового розслідування чи спеціального судового провадження.
Разом з тим, відповідно до ч. ч. 1. 2. ст. 297-1 КПК України спеціальне досудове розслідування (in absentia) здійснюється стосовно одного чи декількох підозрюваних згідно із загальними правилами досудового розслідування, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цієї глави.
Спеціальне досудове розслідування здійснюється на підставі ухвали слідчого судді у кримінальному провадженні зокрема щодо злочинів, передбачених статтями 109, 110, 110-2, 111, 111-1, 111-2, 112, 113, 114, 114-1, 114-2, 115, 116, 118, частиною другою статті 121, частиною другою статті 127, частинами другою і третьою статті 146, статтями 146-1, 147, частинами другою - п'ятою статті 191 (у випадку зловживання службовою особою своїм службовим становищем), статтями 209, 255-258, 258-1, 258-2, 258-3, 258-4, 258-5, 348, 364, 364-1, 365, 365-2, 368, 368-2, 368-3, 368-4, 369, 369-2, 370, 379, 400, 408, 436, 436-1, 437, 438, 439, 440, 441, 442, 443, 444, 445, 446, 447 Кримінального кодексу України, стосовно підозрюваного, крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошений у міжнародний розшук.
Здійснення спеціального досудового розслідування щодо інших злочинів не допускається, крім випадків, коли злочини вчинені особами, які переховуються від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошені у міжнародний розшук, та розслідуються в одному кримінальному провадженні із злочинами, зазначеними у цій частині, а виділення матеріалів щодо них може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 297-2 КПК України клопотання слідчого, прокурора про здійснення спеціального досудового розслідування повинно містити, зокрема, відомості про те, що підозрюваний виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або відомості про оголошення підозрюваного в міжнародний розшук.
Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» № 1207-VII від 15.04.2014 визначає статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб (стаття 2 цього Закону).
Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 цього Закону адміністративна межа між тимчасово окупованою територією та іншою територією України визначається Кабінетом Міністрів України.
Під час досудового розслідування встановлено, що підозрювана ухиляється від явки на виклик слідчого (не прибула на виклик без поважної причини більше ніж два рази), оголошена у розшук та перебуває на тимчасово окупованій території України.
Згідно із до ч. 3 ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», Порядок вручення повістки про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, а також правові наслідки ухилення від явки на виклик слідчого, прокурора чи судовий виклик слідчого судді, суду (неприбуття на виклик без поважної причини більш як два рази) підозрюваним, обвинуваченим, який виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, визначаються Кримінальним процесуальним кодексом України.
Відповідно до ч.1 ст. 297-5 КПК України, повістки про виклик підозрюваного у разі здійснення спеціального досудового розслідування надсилаються за останнім відомим місцем його проживання чи перебування та обов'язково публікуються в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора. З моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора підозрюваний вважається належним чином ознайомленим з її змістом.
Матеріали клопотання свідчать, що підозрювана належним чином викликалася для повідомлення про підозру та проведення процесуальних дій, у спосіб передбачений законом, а саме через засоби масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на сайті Офісу Генерального прокурора, проте не з'явилася у призначений час та не повідомила про причини неприбуття, та згідно показань свідків перебуває на тимчасово окупованій території, а відтак слід вважати, що підозрювана переховується від органів слідства на тимчасово окупованій території України, з метою ухилення кримінальної відповідальності.
Отже, матеріалами клопотання також підтверджено, що підозрювана переховується від органу досудового розслідування на тимчасово окупованій території України з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Враховуючи вищевикладене, зважаючи на надані слідчому судді матеріали кримінального провадження, що можуть свідчити про причетність підозрюваної до вищевказаного кримінального правопорушення, а також, враховуючи той факт, що остання переховується від органів досудового розслідування, з метою ухилення від кримінальної відповідальності, оголошена у розшук та перебуває на тимчасово окупованій території України, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованих підстав, визначених ст. ст. 297-1, 297-2, 297-4 КПК України, для задоволення клопотання про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 .
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.135,139,297-1 - 297-5 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання заступника керівника Старобільської окружної прокуратури Луганської області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024132580000062 від 02.04.2024, про здійснення спеціального досудового розслідування відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 111-1 КК України, - задовольнити.
Надати дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування кримінального провадження за № 42024132580000062 від 02.04.2024 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 111-1 КК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складений і оголошений о 16-45 годині 03.03.2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1