04 березня 2025 р. м. Чернівці Справа №600/999/24-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Григораша В.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого звернувся адвокат Єрьоміна Вікторія Анатоліївна до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії, -
До Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (позивач), в інтересах якого звернувся адвокат Єрьоміна Вікторія Анатоліївна до військової частини НОМЕР_1 (відповідач) з такими позовними вимогами:
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 відносно ОСОБА_1 стосовно ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, а саме додаткової грошової винагороди, відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за весь час затримки за період за період з 08 лютого 2023 року по 26 грудня 2023 року за весь час затримки виплати грошового забезпечення;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, а саме додаткової грошової винагороди, відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за весь час затримки за період за період з 08 лютого 2023 року по 26 грудня 2023 року за весь час затримки виплати грошового забезпечення.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач під час проходження військової служби, 08.02.2023 отримав травму. У зв'язку з отриманням бойового поранення проходив довготривале лікування та перебував на стаціонарному лікуванні. 09.03.2023 позивач отримав довідку ВЛК №244, де зазначено що потребує відпустки за станом здоров'я на 30 календарних днів. У вищевказані періоди, позивачу не здійснювали виплату додаткової грошової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану". Вказував, що на виконання заяви його представника на розрахунковий рахунок ОСОБА_1 була нарахована щомісячна доплата у вигляді підвищеної додаткової винагороди у розмірі до 100000 грн, передбаченою постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, з урахуванням фактично виплачених сум. Вказано, що представником позивача було направлено заяву на адресу відповідача про нарахування та виплату позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків невиплаченого грошового забезпечення, додаткової грошової винагороди за весь час затримки за період з 05 липня 2022 року по день фактичної виплати додаткової грошової винагороди відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" включно за весь час затримки виплати. Проте, листом від 30.01.2024 відповідач повідомив про відсутність правових підстав для нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів, із чим позивач не погоджується.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 08.03.2024 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Вказаною ухвалою, серед іншого, відповідачу встановлено 15-денний термін з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач подав до суду відзив на позов, в обґрунтування якого щодо затримки виплати грошового забезпечення у період з 08.02.2023 по 26.12.2023 зазначено, що відповідно до наказу командира військової частин НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 02.05.2024 №468 позивач у період часу з 10.03.2024 по 04.04.2024 був безпідставно відсутній на військовій службі. У період з 10.03.2024 по 04.04.2024 позивач вважається таким, що безпідставно відсутній на військовій службі оскільки не отримавши у встановленому порядку відпускного квитка, який дає право на вибуття у відпустку, самовільно вибув як він вважав у відпустку не маючи на те відповідного документу. У зв'язку із цим, вказував, що позивач не має права на включення до наказів про виплату додаткової винагороди за березень 2024 року та квітень 2024 року, оскільки період безпідставної відсутності на військовій службі стосується цих місяців. У зв'язку з чим йому не було нараховано додаткову винагороду за березень - квітень 2024 року, та відповідно, відсутні будь які порушення строку виплати. Вказано, що за лютий 2024 року позивачу не було нараховано додаткову винагороду у зв'язку з тим, що ним не було надано після несвоєчасного повернення до військової частини НОМЕР_1 належним чином засвідчених копій або оригіналів медичних документів, які б підтверджували факт перебування на стаціонарному лікуванні у спірний період, тому у зв'язку з тим, що були відсутні докази перебування на стаціонарному лікуванні йому не нараховувалось додаткова винагорода.
Відповідач зазначав, що в даних спірних відносинах відсутня будь яка затримка з боку військової частини НОМЕР_1 щодо виплати позивачу додаткової винагороди, оскільки одразу після надходження до військової частини НОМЕР_1 медичних документів, які обґрунтовано підтверджували факт перебування позивача на стаціонарному лікуванні, йому було нараховано та перераховано належне грошове забезпечення.
Вказано, що позивачу додаткова винагорода за лютий 2023 року була нарахована у листопаді 2023 року та перерахована у грудні 2023 року, тобто у строки передбачені законодавством.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Зважаючи на відсутність клопотання будь-якої зі сторін про інше, суд вважає за можливе продовжити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, судом встановлено такі обставини у справі та відповідні їм правовідносини.
Позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Під час проходження військової служби отримав травму.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 20.11.2023 №3388 солдату ОСОБА_1 , який отримав поранення (контузії, травми, каліцтва), за період з 08.02.2023 по 28.02.2023 та з 01.03.2023 по 09.03.2023 виплачено додаткову винагороду в розмірі 100000 грн, згідно додатку 4 до цього наказу.
26.12.2023 на особовий рахунок позивача було зараховано додаткову грошову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" у розмірі 100000 грн.
16.01.2024 представник позивача звернувся до відповідача із заявою, в якій просив нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати на суму не виплаченого грошового забезпечення, додаткової грошової винагороди за весь час затримки за період з 08.02.2023 по день фактичного нарахування та виплати щомісячної доплати у вигляді підвищеної додаткової винагороди у розмірі до 100000 грн, передбаченою постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168, з урахуванням фактично виплачених сум включно за весь час затримки виплати.
Листом від 30.01.2024 №836/741 військовою частиною НОМЕР_1 повідомлено представника позивача про те, що вказана компенсація не вбачається такою, що підлягає сплаті у зв'язку з тим, що військовослужбовець надав необхідні документи для виплати додаткової винагороди лише 14.11.2023 разом з адвокатським запитом за вхідним номером 30464 від 14.11.2023. На підставі отриманих документів була підтверджена під ставність виплати підвищеної додаткової винагороди у розмірі 100000 грн і здійснено додавання відомостей в наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 20.11.2023 №3388. Відповідно до наказу було здійснено додавання запису у розрахунково-платіжну відомість №961 від 22.12.2023 на доплату додаткової винагороди і перераховано на картковий рахунок відповідної суми грошових коштів 24.12.2023. Вказано про те, що факту порушення строків виплати не вбачається і відповідно компенсація втрати частини доходу не підлягає сплаті.
Не погоджуючись із бездіяльністю Військової частини НОМЕР_1 стосовно ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати додаткової грошової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" за весь час затримки за період з 08.02.2023 по 26.12.2023, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
До вказаних правовідносин суд застосовує наступні положення чинного законодавства та робить висновки по суті спору.
Відповідно до ст. 1 Закону України від 19.10.2000 № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" (далі - Закон №2050-III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші (ст. 2 Закону №2050-III).
Тобто, підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); 2) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини, так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 3) затримка виплати доходів один і більше календарних місяців; 4) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги і 5) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).
З метою реалізації Закону №2050-III, Кабінет Міністрів України 21.02.2001 прийняв постанову №159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати.
В силу п. 1 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок №159) його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Пунктом 2 Порядку №159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001.
Пунктом 3 Порядку №159 встановлено, що компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством).
Відтак, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, які вже були нараховані.
Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 2 Закону №2050-III та Порядком компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
При цьому, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень ст. 1-3 Закону № 2050-III, окремих положень Порядку №159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми попередньо нараховані, але не виплачені.
Згідно вимог ст. 3 3акону №2050-III, пунктів 1, 2, 4 Порядку №159 компенсація за несвоєчасну виплату середньої заробітної плати пов'язана з реальною виплатою чи нарахуванням середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення. Раніше таких виплат право на неї (компенсацію) не виникає.
Зі змісту ст. 1 Закону України № 2050-III випливає, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов'язується з настанням такого юридичного факту (події) як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.
У п. 4 Порядку № 159 прописано, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Такого ж правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 14.05.2020 у справі № 816/379/16 та від 30.09.2020 у справі № 280/676/19, від 13.09.2021 у справі № 639/3140/17, від 09.08.2022 у справі № 460/4765/20, від 16.11.2022 у справі № 674/22/17) та в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України і ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" враховується судом під час вирішення спору.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 9 закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Отже, додаткова винагорода, визначена постановою Кабінету Міністрів України від "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" 28.02.2022 №168 входить до складу грошового забезпечення.
Як встановлено судом за період з 08.02.2023 по 10.02.2023 та з 14.02.2023 по 09.03.2023 військовою частиною НОМЕР_1 не здійснювалось нарахування та виплата позивачу додаткової грошової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу , поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану".
Натомість із витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 20.11.2023 №3388 вбачається включення солдата ОСОБА_1 до списків військовослужбовців, які отримали поранення (контузії, травми, каліцтва) та визначено останньому виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 грн, згідно додатку 4 до цього наказу за період з 08.02.2023 по 28.02.2023 та з 01.03.2023 по 09.03.2023.
Вказані кошти, як свідчать матеріали справи, були зараховані на особовий рахунок позивача 26.12.2023.
Отже, фактична виплата додаткової грошової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 року №168 у розмірі 100000 грн за період з 08.02.2023 по 28.02.2023 та з 01.03.2023 по 09.03.2023 відбулась лише 26.12.2023, тобто несвоєчасно.
Враховуючи встановлені обставини, суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів, за весь час затримки виплати грошового забезпечення.
Суд вважає безпідставними та необґрунтованими посилання представника відповідача на те, що позивач у період часу з 10.03.2024 по 04.04.2024 вважається таким, що безпідставно відсутній на військовій службі, самовільно вибув як він вважав у відпустку не маючи на те відповідного документу, а тому такий не має права на включення до наказів про виплату додаткової винагороди за березень 2024 року та квітень 2024 року, оскільки спірний період не виплати позивачу додаткової грошової винагороди у розмірі 100000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 року №168 охоплюється періодом з 08.02.2023 по 28.02.2023 та з 01.03.2023 по 09.03.2023.
Поряд з цим слід зазначити, що питання щодо виплати позивачу додаткової грошової винагороди у розмірі 100000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 року №168 за період з 10.03.2024 року по 04.04.2024 не ставилось позивачем в обґрунтування позовних вимог, а тому не входить до предмету спору.
Щодо тверджень представника відповідача стосовно того, що за лютий 2024 року позивачу не було нараховано додаткову винагороду у зв'язку з тим, що ним не було надано після несвоєчасного повернення до військової частини НОМЕР_1 належним чином засвідчених копій або оригіналів медичних документів, які б підтверджували факт перебування на стаціонарному лікуванні у спірний період, суд зазначає наступне.
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 02.05.2024 №468 "Про результати службового розслідування відносно солдата ОСОБА_1 " в період часу з 08.02.2023 по 09.03.2023 позивач перебував на стаціонарному лікуванні, що підтверджено виписним епікризами із медичної картки стаціонарного хворого. 09.03.2023 військовослужбовець солдат ОСОБА_1 пройшов ВЛК (довідка №244 від 09.03.2023), де голова ВЛК ОСОБА_2 на підставі статті 81 графи ІІ Розладу хвороб потребує надати військовослужбовцю відпустку за станом здоров'я терміном 30 календарних днів. Військовослужбовець солдат ОСОБА_1 вирішив проводити відпустку за станом здоров'я, але не оформив її належним чином, у зв'язку із чим провів час безпідставно на власний розсуд.
З огляду на зміст вказаного наказу, станом на 02.05.2024 відповідачу було відомо про перебування позивача на стаціонарному лікарняному у період з 08.02.2023 по 09.03.2023, що як зазначено у наказі від 02.05.2024 №468 "Про результати службового розслідування відносно солдата ОСОБА_1 ", підтверджується виписним епікризами із медичної картки стаціонарного хворого.
Проте, маючи станом на 02.05.2024 відомості про перебування позивача на стаціонарному лікуванні у період з 08.02.2023 по 09.03.2023 відповідачем здійснено позивачу виплату додаткової грошової винагороди у розмірі 100000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 року №168 лише 26.12.2024.
Зазначені відомості спростовують доводи відповідача стосовно не надання позивачем належним чином засвідчених копій або оригіналів медичних документів, які б підтверджували факт перебування його на стаціонарному лікуванні у спірний період.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено факт перебування позивача у період з 08.02.2023 по 28.02.2023 та з 01.03.2023 по 09.03.2023 на стаціонарному лікуванні, а виплата за вказаний період додаткової грошової винагороди у розмірі 100000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 року №168 здійснено лише 26.12.2024, тобто несвоєчасно, що є підставою для виплати позивачу компенсації, передбаченої Законом №2050-III.
Отже, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно ст. 74 -76 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Стосовно розподілу судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на те, що позивач у даній категорії справ звільнений від сплати судового збору, суд не вирішує питання щодо стягнення судових витрат.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 КАС України, суд -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 , в інтересах якого звернувся адвокат Єрьоміна Вікторія Анатоліївна до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії, - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 відносно ОСОБА_1 стосовно ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, а саме додаткової грошової винагороди, відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" за весь час затримки за період з 08 лютого 2023 року по 26 грудня 2023 року.
3. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, а саме додаткової грошової винагороди, відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" за весь час затримки за період за період з 08 лютого 2023 року по 26 грудня 2023 року.
Згідно статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 КАС України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );
Відповідач - військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
Суддя В.О. Григораш